Программирование і планування деятельности

| |Міжнародна академія бізнесу та банківського справи | |.

Реферат на задану тему: Програмування і планування деятельности.

СТУДЕНТА ПЕРШОГО КУРСА.

ФАКУЛЬТЕТУ УПРАВЛЕНИя.

І ФІНАНСІВ ГРУПИ СФ ;

73 МОЇСЄЄВА МАКСИМА.

Тольятті 1997.

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. 3.

Виды та призначення планування. 4.

Основная частина 6.

Аналіз ситуації 6.

Планування. 7.

Довгострокове і короткострокове планування. 7.

Планування у сфері освіти 9.

Розбіжність у плануванні навчання дітей і вчення. 10.

Заключение

12.

Список використаної літератури 13.

Огляд литературы.

ДЛя ПІДГОТОВКИ ДАНОГО РЕФЕРАТУ МЕНІ ЗНАДОБИЛОСЯ ПІЗНАТИ БІЛЬШЕ Про ПРОГРАМУВАННІ І ПЛАНУВАННІ, І ЗАГЛяНУЛ У СПРАВОчНИКИ І СЛОВНИКИ, ДЕ ДІЗНАВСЯ КОНКРЕТНІШЕ, щО Є ПЛАНУВАННЯ, ДЕяТЕЛЬНОСТЬ І Про СВяЗИ МІЖ НИМИ. ЩОБ ДІЗНАТИСЯ ПРО ТИХ ПОНяТИяХ, ЯКИМИ МЕНІ ДОВЕЛОСЯ ПОЛЬЗОВАТЬСя ТУТ, я ВЗяЛ СПРАВОчНИК, ПРО ЯКИЙ ХОРОШІ ВІДКЛИКАННЯ — ВЕЛИКУ РАДЯНСЬКУ ЕНЦИКЛОПЕДІЮ. ТАМ ПОчТИ ЗАВЖДИ ТОчНО І ДОСТУПНЕ ИЗЛАГАЮТСя ВСЕ ТЕРМІНИ, ПРИчёМ АВТОРИ СТАРАЮТСя ДАТИ КІЛЬКА ТЛУМАЧЕНЬ, ИСХОДя З РІЗНИХ ПОЗИЦІЙ І ВЗГЛяДОВ, ТОБТО І НАУчНОЕ ОБЪяСНЕНИЕ І СОЦІАЛЬНЕ, ЯКЩО ТАКЕ МОЖНА ПРИМЕНИТЬ До ОПРЕДЕЛёННОМУ СЛОВУ, І ДРУГИЕ.

Про методи і типах планування розповідає Р. Бенвенисте. У межах своїх книжках доступно викладає теоретичний матеріал, підкріплюючи його конкретними прикладами і численними порадами заснованими у власному опыте.

Щоб подивитися як на планування і програмування у тому застосування до навчання й навчання інші автори, я скористався журналами «Питання методології», тим паче, що вони нанесені людьми, впритул що займаються роботою над проблемами в образовании.

У написанні реферату мені сильно допомогла книга Котлера «Основи маркетингу». Автор послідовно виклав матеріал і зробив його доступним та зрозумілим. Крім розділів про плануванні і стратегічному плануванні книжка вмістила дуже багато іншого цікавого материала.

Книги Хоскинга і Макконелла допомогли мені зрозуміти як поставлено планування у країнах Західної Європи — й США.

Види та призначення планирования.

У ЦІЙ чАСТИНИ РЕФЕРАТУ я ЗУПИНЮСЯ НА ДЕЯКИХ ВИДАХ ПЛАНИРОВАНИя, ЯКІ я ПОСчИТАЛ НАЙБІЛЬШ ЦІКАВИМИ І ЯКІ МЕНІ ПОНАДОБяТСя У МОЄЮ МАЙБУТНЬОЇ РАБОТЕ.

Стратегічне планування — це одне з функцій управління, що дає процес вибору цілей організації та шляхів їх досягнення. Стратегічне планування забезпечує основу всім управлінські рішення, функціонування організації, мотивації і контролю. Не використовуючи переваги стратегічного планування, організації у цілому й окремі члени дитини будуть позбавлені чіткого способу оцінки мету і напрямки роботи корпоративного підприємства. Процес стратегічного планування забезпечує основу керувати членами організації. Розглядаючи усе сказане вище з погляду положення у нашій країні, можна назвати, що стратегічне планування стає дедалі актуальнішим для російських підприємств, що у жорстку конкуренцію як між собою і з іншими корпорациями.

Фінансове планування є важливим елементом корпоративного планового процесу. Кожен менеджер, незалежно від своїх інтересів, повинен бути знайомий з механікою і здоровим глуздом виконання і функцію контролю фінансових планів, по крайнього заходу настільки, наскільки це теж стосується його деятельности.

Однією форму планування є бизнес-план.

Бізнес-план одна із перших узагальнюючих документів обгрунтування інвестицій і має даних про вигляді й обсягах випуску продукції, характеристики ринків збуту і сировини, потреба виробництва, у земельних, енергетичних і трудових ресурсах, і навіть містить низку показників, що дають уявлення про комерційної, бюджетної системи і економічної ефективності аналізованого проекту й насамперед які мають інтерес для участников-инвесторов проекту. Розрахунки показників адаптовані до вимог й умовам сучасного вітчизняного й зарубіжного инвестирования.

Про призначення планування у навчанні й вченні, напевно, написано чимало книжок, частина котрих я раніш згадав вище, але за написанні даного реферату хочу показати свою думку, тому що навчаюся в навчальному закладі, де планування займає провідної ролі у процесі навчання у студентів і у процесі їх вчення, отже маю розуміти що ж йдеться. У процесі навчання у Академії в мене склався свій погляд програмування і планування діяльності, і це його викладу у цій работе.

Оскільки навчання й вчення, мій погляд, є певними видами діяльності людей, то дана робота тісно переплітається з визначенням «планування деятельности».

Спочатку трохи розповім стосовно названого процесу, та був спробую роздивитися його стосовно навчання й навчання, причому, виходячи з власні спостереження і выводах.

Основна часть.

АНАЛІЗ СИТУАЦИИ.

Планування будь-який діяльності починається з аналізу ситуації, т. до. без результатів аналізу неможливо визначити, які можливості і ресурси наявні, і навіть неможливо визначити цілі планування і треба воно і, отже, неможливо побудувати план. На рис. 1 я спробував схематично зобразити зв’язок аналізу та планування. Після проведення аналізу ситуації виявляються ж проблеми і вільні ресурси. При складанні планів проблеми ляжуть основою цілей, а вільні ресурси послужать засобом до досягнення цих целей.

рис. 1.

Наступним після аналізу етапом стоїть етап планирования.

Планирование.

У поняття «планування «входить визначення цілей і шляхів їх досягнення. У економіці планування підприємств здійснюється за такою важливою напрямам, як збут, фінанси виробництво та закупівлі. У цьому, звісно, всі приватні плани тісно взаємопов'язані між собой.

Сам процес планування відбувається на 4 этапа:

1. розробка загальних целей;

2. визначення конкретних, деталізованих цілей на поставлене, порівняно період времени.

3. визначення завдань і коштів на свою решения;

4. контролю над досягненням поставленої мети шляхом зіставлення планових показників з фактическими.

Планування завжди орієнтується на дані минулого, але прагне знайти й контролювати розвиток підприємства у перспективі. Тому надійність планування залежить від точності фактичних показників прошлого.

Довгострокове і короткострокове планирование.

Довгострокове планування є рамкою, у якому покладені все короткострокові плани. Вона має багато з програмуванням, коли вказані мети на тривалий проміжок часу й вказані завдання. Кожен короткостроковий план є кошти, вирішення завдань, поставлених в довгостроковій перспективі. Нетривалий план передбачає детальне планування всіх коштів, що необхідні рішення задачи.

Наведені вище види планування дають найкращий ефект при правильному їх поєднанні. Будь-яка компанія або людина повинен застосовувати як довгострокове, і короткострокове планування. Наприклад, при планування виробництва продукту як однієї з найважливіших елементів ринкової стратегії доцільно застосовувати довгострокове і оперативне планування разом, оскільки планування виробництва продукту має специфічних рис й поставленої метою, термінами її досягнення, виглядом товару й дуже далее.

Далі я розберу процес планування діяльності з прикладу плану випуску нового продукту (рис. 2) [pic] рис. 2.

Як очевидно з схеми, насамперед потрібно проаналізувати діяльність підприємства, щоб виявити можливість чи неможливість виробництва певного товару. Що стосується, якщо виробництво неможливо, необхідна оренда чи придбання устаткування, залучення нових ресурсів чи переорієнтування інший продукт. Якщо ж виробництво можливе даних умовах, то постає питання аналізі сектора ринку, куди ввійде продукт. Далі іде процес безпосередньо планування. Воно починається з вибору загальної стратегії действий.

Стратегічне планування є набір діянь П. Лазаренка та рішень, зроблених керівництвом, які ведуть до розробки специфічних стратегій, виділені на здобуття права допомогти організації досягти своєї мети. Процес стратегічного планування є інструментом, що допомагають до прийняття управлінські рішення. Його завдання забезпечити нововведення та у створенні в достатньої ступеня. Можна виділити чотири основні види управлінської діяльності у межах процесу стратегічного планирования:

. розподіл ресурсов.

. адаптація до зовнішньої среде.

. внутрішня координация.

. організаційне стратегічне предвидение.

Найбільш важливі такі фінансового планирования:

. Забезпечення оптимального вкладу фінансових планів в корпоративні мети. Це означає, що фінансові плани сумісні з корпоративним планом.

. Гіпотези, у яких засновані прогнози, ясно сформульовані, вказані елементи доречних змін — у майбутньому. Вони враховують часом конфліктуючі інтереси що у «частці» (власники акцій, внутрішні і його зовнішні форми групи давления).

. Фінансові наслідки прийняття пропозицій з умовам прибутку, витрат, продажних цін, обігу субстандартні та т.д. аналізуються і уточняются.

Планування потоку готівкових коштів має здійснюватися те щоб компанію може задовольняти плановані вимоги. Якщо періоди фінансових труднощів очікують майбутньому, фінансист повинен повідомити найвище керівництво про альтернативних варіантах дій, в частковості про взаємне скорочення запропонованих проектів рівня, співвідносного з існуючими фінансових можливостей, чи про збільшення додаткових необхідних средств.

Далі усі отримані результати сумуються і видаються керівництву підприємства, а й приймати решения.

Планування у сфері образования.

Річ у тім, що невід'ємною характеристикою діяльності є його усвідомленість, тобто вони — реальна рушійна сила громадського прогресу й те водночас умова існування суспільства. Будь-яка діяльність включає у собі такі основні характеристики:

1. наявність цели.

2. наявність средств.

3. результат.

4. процесс.

Наумов, розглядаючи проектування «нового освіти» пише, що «в зв’язки Польщі з науково — технічної революцією творча діяльність придбала масового характеру, що породжує низку соціальних проблем, починаючи з необхідності радикальної перебудови системи та закінчуючи проблемою відомої «девальвації» творчої діяльності окремої людини за умов включення їх у індустріальні форми організації духовного производства."[1].

Навчання і його вчення є невиробнича діяльність, хоча питання можна глянути з іншої погляду. Коли дивитися на студентів у контексті діяльності викладачів, виходить одне із видів виробничої діяльності. Однак у такому контексте.

Проводячи аналогію з виробництвом видно, що з навчанні викладач та людина які готують студента, а при вченні відбувається інший процес. Тут немає, який готує. Процес вчення протікає, використовуючи все підручні кошти, як яких певному історико-правовому етапі виступають і преподаватели.

Тепер слід поговорити власне, про плануванні у навчанні й вченні. На моє переконання ці дві виду відрізняються одна від друга.

Розбіжність у плануванні навчання дітей і учения.

Планування навчання виробляється тими, хто хоче кого — то чому — то навчати, тобто проводиться обмірковування, та був і впорядкування плану викладання матеріалу, який вимагає держстандарт, причому частіше планування навчання без відома обучаемого, що виключає його. Згодом, після завершення етапу планування навчання, «піддослідного», нарешті, ставлять до відома, мовляв ось, що тебе очікує. А тут починається процес планування учения.

У разі, коли система освіти завжди навчала людини дуже важко розпочати самому програмувати і планувати навчальний процес. Як виявилося для вчення конче необхідно знати точно свої цілі, методи їхньої організації втілення у життя, і навіть що з тебе хочуть плановики твого навчання. Важливим є й уміння зістикуватися зі своїми роботами, але у відповідності зі своїми цілями, і якщо таке неможливо, то обов’язково мати новий варіант своїх робіт, розроблений тобою ж, але чітко що складає, що потрібно тобі, як ти це збираєшся робити й зачем.

На необхідність планування в моєму вченні, звернув увагу тільки під час курсу «Техніки самоорганізації». Я припускаю, що є і є одну з основних завдань його: показати, що з планами, укладеними собою набагато легше здійснювати своєї діяльності, займатися пізнанням чого — либо.

Упорядкування плану допомагає визначити свої фінансові ресурси, навколишній тебе потенціал, який можна й потрібно використовувати з максимальною вигодою для себе, аналізувати процеси і т.д., бо як усе це зробити може ніхто, крім тебе самого.

Заключение

.

У СВОЄЇ РОБОТІ я ОСТАНОВИЛСя НА ДВОХ ВИДАХ ПЛАНИРОВАНИя: ПЛАНУВАННІ У ЕКОНОМІЦІ Й ПЛАНУВАННІ УчЕБНОГО ПРОЦЕСУ. ЩО КАСАЕТСя ЕКОНОМІКИ, я ВІДБИВ СВОЄ РОЗУМІННЯ СВяЗИ АНАЛІЗУ І ПЛАНИРОВАНИя, А ТАКОЖ КОРОТКО РОЗГЛЯНУВ СТРАТЕГИчЕСКОЕ, ФІНАНСОВЕ І БІЗНЕС ПЛАНУВАННЯ, ПОДчЕРКНУВ ЇХ ОСНОВНІ ОСОБЛИВОСТІ. ГОВОРя Про ПЛАНУВАННІ ОБУчЕНИя І УчЕНИя я ПОКАЗАВ РІЗНИЦЮ МІЖ ЦИМИ ПОНяТИяМИ І РІЗНИЦЮ У ПЛАНУВАННІ ЭТИХ ПРОЦЕССОВ.

Список використаної литературы.

1) БОЛЬШАя СОВЕТСКАя ЭНЦИКЛОПЕДИя. — М.: «БОЛЬШАя СОВЕТСКАя.

ЭНЦИКЛОПЕДИя". 1965.

2) Бенвенисте Р. Опанування політикою планування / Переклад з англійської К. П. Михневич: під загальним редакцією М. Р. Калантаровой.

— М.: Прогрес: Універс, 1994. — 304 с.

3) У Наумов. Уявлення програми і програмуванні у тих методологічної роботи. //Питання методології. — № 1−2.

1992. — з 11−30.

4) Котлер. Основи маркетингу. — С. Петербург: Коруна, 1994.

5) Кульман. Економічні механізми. — Москва: Прогрес, 1994.

6) Макконнелл, З. Брю. Економікс. — Москва: Республіка, 1993.

7) Дж.М. Еванс, Б. Берман. Маркетинг. — Москва: Экономика,.

8) А. Хоскинг «Курс Підприємництва «, Видавництво «.

Міжнародні відносини «1993 год.

———————————;

[1] З. У Наумов. Уявлення програми і програмуванні в контексті методологічної работы.//Вопросы методології. — № 1−2. 1992. — з 11−12.

———————————;

Ситуация Результат аналізу. |Проблеми | |1. | |2. | | | |Ресурси | | |1 |5 | |2 |6 | |3 |7 | |4 |8 |.

План 1 |Мета | | | |Кошти | | |.

План 2 |Мета | | | |Кошти | | |.