Еколого-біологічна технологія вирощування кукурудзи на силос в умовах південного степу України

Курсова робота

з дисципліни «Еколого-біологічне рослиництво «

на тему: «Еколого-біологічна технологія вирощування кукурудзи на силос в умовах Південного Степу України.»

Зміст Вступ

1. Біологічні особливості кукурудзи, можливості рекомендованих сортів

2. Оцінка ґрунтово-кліматичних умов вирощування

2.1 Кліматичні умови

2.2 Ґрунтові умови

3. Обґрунтування технології вирощування кукурудзи

3.1 Розміщення в сівозміні

3.2 Система обробітку ґрунту

3.3 Система удобрення

3.4 Сівба

3.4.1 Розрахунок норм висіву

3.4.2 Підготовка насіння

3.4.3 Строки, способи, глибина сівби

3.5 Догляд за посівами

3.6 Збирання врожаю і первинна обробка

4. Технологічна карта вирощування кукурудзи Висновки і пропозиції

Список використаної літератури Вступ Кукурудза є однією з найбільш високо­продуктивних злакових культур універсального призначення, яку вирощують для продовольчого, кормового і технічного використання. У країнах світу для продовольчих потреб використовується приблизно 20% зерна кукурудзи, для технічних 15 — 20%, на корм худобі 60 — 65%.

У нашій країні кукурудза є найважливішою кормовою культурою. За її рахунок тваринництво забезпечується концентрованими кормами, силосом і зеленою масою.

Найбільш цінний корм — зерно кукурудзи, яке містить 9 — 12% білків, 65 — 70% вуглеводів, 4 — 8% олії, 1,5% мінеральних речовин. У 100 кг його міститься 134 корм. од., до 8 кг перетравного протеїну. У вигляді кормового борошна, висівок воно добре перетравлюється і засвоюється організмом тварин. При годівлі свиней особливо ціниться жовтозерна кукурудза, в 1 кг якої міститься від 3,2 до 9 мг каротину, або провітаміну, А (у білозерної — до 1,1 мг), який значно підвищує їх продуктивність. Завдяки високій енергетичній поживності (100 кг сухого зерна забезпечує 1600 МДж обмінної енергії) воно є незамінним компонентом комбікормів. Використовують зерно на корм також силосуванням качанів у фазі молочно-воскової стиглості, яке за поживністю мало поступається зерну повної стиглості. Із подрібненого зерна вологістю близько 25% разом з подрібненими стрижнями качанів виготовляють зернострижневу кормову масу, яку закладають у траншею, трамбують і вкривають плівкою, а тільки з подрібненого зерна з такою самою вологістю — такий новий вид корму, як корнаж. 6]

Цінний силос для великої рогатої худоби виготовляють силосуванням усієї маси рослин — стебел, листя та качанів кукурудзи, зібраної у фазі молочно-воскової стиглості. У 100 кг такого силосу міститься 25 — 32 корм. од. і 1,4 — 1,8 кг перетравного протеїну.

У 100 кг силосу із стебел з листками міститься 16 — 20 корм. од. і 1,3 кг перетравного протеїну.

Для згодовування тваринам придатні також подрібнена маса сухих стебел, листків та обгорток качанів, яку здобрюють кормовою мелясою і сіллю або силосують з буряковою гичкою чи гарбузами. [4]

Стрижні качанів у вигляді борошна використовують як компонент комбікормів.

Кукурудза займає важливе місце в зеленому конвеєрі, забезпечуючи тваринництво зеленою масою, багатою на вуглеводи й каротин. У 100 кг зібраної до викидання волотей зеленої маси міститься 16 корм. од.

Кукурудза на зерно за середньої врожайності 60 ц/га разом з побічною продукцією (стеблами, листками) забезпечує вихід з 1 га понад 6,5 тис. кг корм. од. і до 400 кг перетравного протеїну (що дорівнює 75 тис. МДж обмінної енергії). Це значно більше порівняно з іншими зерновими культурами. Проте кукурудза містить недостатню кількість перетравного протеїну — від 60 — 65 г у силосі до 75 — 78 г у зерні на 1 корм. од. при нормі 110 — 120 г. Тому при згодовуванні тваринам тільки однієї кукурудзи вони погано засвоюють інші органічні речовини (вуглеводи, жири). Крім того, у складі білків кукурудзи замало незамінних амінокислот (лізину, метіоніну, триптофану та ін.), тому годівля тварин лише кукурудзою спричинює порушення в організмі тварин обміну речовин і різке зниження їх продуктивності. Щоб збалансувати раціон за протеїном, тваринам згодовують кукурудзу у суміші з бобовими кормовими культурами, в яких на 1 корм. од. припадає 130 — 250 г перетравного протеїну з достатньою кількістю незамінних амінокислот.

З давніх часів людина використовує кукурудзу як продовольчу культуру. У багатьох країнах світу (Китай, Індія, Мексика, Україна, Грузія) із зерна кукурудзи виготовляють різні традиційні національні хлібні вироби: у Молдові, Закарпатті і на півдні України — смачну мамалигу, в Грузії — мчаді, що нагадує коржі, та ін.

Кукурудзяне борошно широко використовують у кондитерській промисловості — для виготовлення бісквітів, печива, запіканок. Із зерна виробляють харчові пластівці, повітряну кукурудзу, крупу. Причому за вмістом білків (12,5%) кукурудзяна крупа переважає інші крупи (пшоно, ячмінну, гречану).

Із зерна виробляють харчовий крохмаль, сироп, цукор, мед. Вживають у їжу недостигле зерно, особливо цукрової кукурудзи, у вигляді варених качанів. Із зародків зерна добувають рослинну олію, яка є не тільки висококалорійним продуктом харчування, а й має лікувальні властивості: містить лецетин, який знижує вміст холестерину в крові і запобігає атеросклерозу.

Зерно кукурудзи використовують для виробництва різних прохолодних напоїв, піностійких сортів пива, етилового спирту, гліцерину, органічних кислот (молочної, лимонної, оцтової та ін.). Із стебел та стрижнів качанів виробляють папір, целюлозу, ацетон, метиловий спирт та ін. Із стовпчиків маточок незрілих качанів готують відвари, які вживають при гострих захворюваннях і хронічних за­паленнях печінки, нирок та сечового міхура.

Підраховано, що з кукурудзи виготовляють понад 300 різних виробів, значна частина яких, у свою чергу, є сировиною для виготовлення іншої продукції. Наприклад, з кукурудзяного сиропу виробляють каучук, фарби, різні антисептики, розчинники олії та ін.

Селекціонери працюють над виведенням високоолійних форм кукурудзи. Вже є форми із вмістом олії в зерні понад 15%.

Як просапна культура кукурудза має агротехнічне значення: є добрим попередником під ярі культури, а при своєчасному збиранні — і під озимі.

Основні посіви кукурудзи на зерно в нашій країні розміщені в Степу й Лісостепу, на силос і зелений корм — в усіх зонах.

В Україні кукурудза — одна з найбільш урожайних зернових культур. За середньою врожайністю зерна (35,4 ц/га в 1986 — 1990 рр.) вона поступається лише рису (47,4 ц/га) та озимій пшениці (40,2 ц/га).

Високі врожаї зерна кукурудзи одержують господарства, які вирощують її за інтенсивною технологією. Так, у Черкаському районі Черкаської області середня врожайність кукурудзи досягала 53,2 ц/га, у багатьох господарствах Криничанського району Дніпропетровської області 60 — 65 ц/га. Урожайність силосної маси кукурудзи в багатьох господарствах перевищує 500 — 700 ц/га. [6]

Висока врожайність кукурудзи у кращих господарствах України — свідчення великих біологічних можливостей цієї культури, наявності реальних резервів значного збільшення її валових зборів.

кукурудза вирощування сівба врожай

1. Біологічні особливості кукурудзи, можливості рекомендованих сортів Морфобіологічні та екологічні особливості за сучасною класифікацією вид Zea mays L. за плівчастістю, внутрішньою і зовнішньою будовою зерна має 8 підвидів:

1) розлусна (everta Sturt.) — зерно дрібне із загостреним верхом або округле, ендосперм скловидний, у зерні міститься 10 — 14,5% білка, 62 — 72% крохмалю. Використовують для виготовлення круп, пластівців, повітряної кукурудзи;

2) крохмалиста (amylacea Sturt.) — зерно гладеньке, округле, ендосперм борошнистий, рихлий, містить крохмалю 71,5 — 82,6%, білка 6,9−12,1%;

3) зубоподібна (indentata Sturt.) — зерно крупне, сплющене, на верхівці має вм’ятину, роговидний ендосперм розвинений лише на бічних сторонах зерна, вся інша частина борошниста; вміст крохмалю в зерні 68 — 75,5%, білка 9 — 13,5%;

4) кремениста (indurata Sturt.) — зерно округле, ендосперм скловидний, лише в центрі борошнистий, крохмалю містить 65 — 83%, білка 7,7 — 14,8%. До цього підвиду належать багато скоростиглих сортів і гібридів;

5) цукрова (saccharata Sturt.) — зерно зморшкувате, майже повністю заповнене прозорим роговидним ендоспермом; містить багато декстрину і протеїну, до 30% крохмалю, стільки ж цукрів та полісахаридів, 12,8% білка, 8,1% жиру; використовується у консервній промисловості;

6) воскоподібна (ceratina Kulesch.) — ендосперм воскоподібний, зовнішня його частина за твердістю не поступається ендосперму розлусної кукурудзи; полісахариди представлені воскоподібним або клейким крохмалем;

7) крохмалисто-цукрова (amyleo-saccharata Sturt.) — у нижній частині зерна є борошнистий ендосперм, а у верхній, як у цукрової, характерна зморшкуватість;

8) плівчаста (tunicata Sturt.) — зерно повністю в колоскових лусках, які в дозрілому качані сильно розвинені.

Кукурудза — однорічна, однодомна, роздільностатева, перехресно­запильна рослина родини злакових, підродини просоподібних. Як усі хліба другої групи, кукурудза теплолюбна культура. Мінімальна температура проростання насіння більшості гібридів і сортів 8−10 °С, а нормально розвинені і дружні сходи з’являються при температурі 10 — 12 °C. Кукурудза, висіяна в холодний і перезволожений ґрунт, проростає дуже повільно, сходи її часто бувають зріджені, бо набубнявіле насіння уражується грибними хворобами і втрачає польову схожість. Перспективними є виведені селекціонерами біотипи кукурудзи, здатні проростати при температурі 5 — 6 °C. Сходи кукурудзи витримують температуру до мінус 3 °C, у фазі 2 — 3 листків — до мінус 3−5 °С. Кукурудза краще витримує весняні заморозки, ніж ранні осінні (мінус 2 — 3 °С), які пошкоджують зерно незрілих качанів і різко знижують його схожість і товарну якість. Більш вибагливі до тепла сорти і гібриди зубоподібної групи, менше — кременистої. [6]

Кукурудза найкраще росте і розвивається при середньодобовій температурі до 25 °C. При більш низьких температурах (14 — 15 °С) ріст рослин затримується, а при зниженні їх до біологічного мінімуму (10 °С) припиняється. Високі температури (25 — 30 °С) кукурудза до цвітіння витримує добре, але якщо вони в період викидання волотей і з’явлення стовпчиків качанів перевищують 30 — 35 °C, різко порушується нормальний хід цвітіння і запліднення рослин (розрив у часі між появою стовпчиків і розтріскуванням пиляків сягає 7 — 8 днів), внаслідок чого спостерігається значна череззерниця в качанах. Максимальна температура, за якої припиняється ріст кукурудзи, становить 45 — 47 °C. Сума біологічно активних температур, необхідна для дозрівання скоростиглих гібридів і сортів, становить 1800 — 2000 °C, середньоі середньо ранньостиглих 2300 — 2600 °C, пізньостиглих 3000 — 3200 °C. Одні вчені відносять кукурудзу до посухостійких рослин, інші - до вологолюбних. Кукурудза в ранні фази росту й розвитку (до утворення генеративних органів) справді може тривалий час перебувати у стані в’янення, а при випаданні опадів відновлювати життєздатність і продовжувати вегетацію. Крім того, кореневе система кукурудзи глибоко проникає у ґрунт і добре засвоює вологу з глибоких його шарів.

На утворення одиниці сухої речовини кукурудза витрачає майже удвічі менше води, ніж хліба першої групи. Коефіцієнт її транспірації становить у середньому 246 (174 — 406). Це й могло стати підставою для віднесення кукурудзи до посухостійких рослин. Проте після утворення на рослинах 8 — 9 листків і особливо з появою волоті потреби кукурудзи у волозі різко зростають, досягаючи максимуму в період від початку цвітіння (викидання волоті) до початку молочної стиглості. Триває він приблизно місяць і є найбільш критичним для кукурудзи за її потребою у волозі. В цей період кукурудза використовує близько 70% вологи від загальної спожитої її кількості. Встановлено, що навіть короткочасна (2 — 3-денна) ґрунтова посуха у період викидання волотей чи запилення (якщо при цьому спостерігається в’янення рослин) може призвести до зниження врожаю на 22%. Кукурудза дуже чутлива до вологи також під час наливання зерна. Оптимальна вологість ґрунту в період активної вегетації має становити 75 — 80% НВ, що забезпечується випаданням улітку до 300 мм опадів. [6]

Разом з тим надлишок вологи, зокрема близьке залягання ґрунтових вод, негативно впливає на розвиток кукурудзи. У надмірно зволоженому ґрунті через поганий доступ повітря дуже повільно проростає насіння, що призводить до його загнивання; слабко розвивається коренева система; рослини погано засвоюють фосфор і погіршується їх білковий обмін; вони жовкнуть і дають низький врожай. За надмірних опадів у період достигання та збирання врожаю качани ушкоджуються грибними хворобами, що призводить до зниження врожаю зерна і погіршення його якості. [2]

Високі врожаї зерна і зеленої маси кукурудза дає на всіх ґрунтах, придатних для вирощування інших польових культур. Проте найкраще вона росте і розвивається на ґрунтах з глибоким гумусовим горизонтом, які добре затримують вологу і не заболочуються при цьому, проникні для повітря, мають достатню кількість легкозасвоюваних поживних речовин і нейтральну або злегка кислу реакцію ґрунтового розчину (рН 5,5 — 7). Такими ґрунтами є чорноземи, темно-каштанові, темно-сірі. Кукурудза краще росте на добре аерованих ґрунтах. При нестачі кисню в ґрунті припиняється ріст її кореневої системи, порушується засвоєння рослинами води і поживних речовин. Кукурудза вибаглива до родючості ґрунту. З урожаєм зерна 50 — 60 ц/га або 500 — 600 ц/га зеленої маси з ґрунту виноситься 150 — 180 кг/га азоту, 50 — 60 кг/га фосфору, 150 — 180 кг/га калію та багато інших поживних речовин. [10]

Кукурудза — світлолюбна рослина. Для утворення листкової поверхні та нагромадження достатньої кількості органічних речовин вона потребує інтенсивного сонячного освітлення в усі фази росту і особливо в початкові. Навіть незначне затінення молодих рослин призводить до їх «стікання» — витягування і пожовтіння, що негативно позначається на продуктивності посівів. Тому для вирощування високих врожаїв важливо дотримувати оптимальної густоти стояння рослин, знищувати бур’яни протягом усього періоду вегетації. [9]

Кукурудза — рослина короткого світлового дня. Вона швидше закінчує вегетацію при тривалості світлового дня 8 — 9 год, а при 12 — 14 год вегетаційний період її подовжується.

Особливості росту і розвитку. Розрізняють такі фенологічні фази росту кукурудзи: проростання насіння, сходи, утворення 3-го листка, кущення, вихід у трубку (11 — 13-й листок), викидання волотей, цвітіння, формування і достигання зерна молочної, воскової і повної стиглості.

У розвитку чоловічих суцвіть виділяють 9 етапів органогенезу: І - конус наростання недиференційований; ІІ - диференціація конуса наростання; ІІІ - швидкий ріст конуса наростання в довжину і формування бічних гілок волоті; IV — формування колоскових лопатей; V — формування квіток у колосках; VI — утворення пилку в пиляках; VII — ріст у довжину всіх члеників суцвіття, витягування тичинкових ниток, завершення формування статевих клітин; VIII — викидання волотей; ІХ — цвітіння волоті.

У розвитку жіночих суцвіть визначено 12 етапів: І - конус наростання качана недиференційований; ІІ - диференціація вкороченого пагона качана на вузли й міжвузля; ІІІ - витягування конуса наростання; IV — утворення і формування колоскових лопатей; V — закладання маточкового і тичинкового горбочків; VI — формування зародкового мішка і ріст стовпчика маточки; VII — завершення формування статевих клітин; VIII — викидання стовпчиків; ІХ — цвітіння, запилення; Х — формування зернівки; ХІ - молочна стиглість; ХІІ - перетворення поживних речовин зернівки на запасні.

Сорти й гібриди. В Україні переважають посіви гібридів кукурудзи, які за врожайністю зерна й зеленої маси значно перевищують сортові. Це пов’язано з явищем гетерозису, яке виявляється у високій життєздатності гібридних рослин у першому поколінні. Розрізняють гібриди: сортолінійні - отримані схрещуванням сорту та самозапильної лінії; прості лінійні - схрещуванням двох самозапильних ліній; подвійні міжлінійні - схрещуванням двох простих міжлінійних гідридів; трилінійнісхрещуванням простого міжлінійного гібрида й лінії; п’ятилінійнісхрещуванням трилінійного і простого міжлінійного гібридів.

За тривалістю вегетаційного періоду гібриди й сорти кукурудзи поділяються на ранньостиглі, середньоранні, середньостиглі, середньопізні та пізньостиглі з вегетаційним періодом відповідно 90 — 100, 105 — 115, 115 — 120, 120 — 130 і 135 — 140 днів.

В Україні районовано, зокрема, такі гібриди кукурудзи: ранньостиглі - Валентина (№ 410), Дніпровський 177 СВ, Експ 178, Колективний 95 М, Луч 170 МВ, Оксана, Планета 180, Радіус, Рая, Тетяна (№ 188), ТОСС 235 М, Харківський 199 МВ, ЦЕ 1190, Славутич 162 СВ та ін.; середньоранні - Авантаж, Анжела, Акцент МВ, Галина, Вектор МВ, ДК 250, Дніпровський 273 АМВ, Олена, Зему 2241, ЛГ 22.76, Мартон, Колективний 225 МВ, ЛГ 22.08, Мона, Сум 9402, Харківський 290 МВ та ін.; середньостиглі - Борисфен 301 МВ, Закарпатський 381 МВ, Краснодарський 321 СВ, Крос 292 МВ, Молдавський 380 МВ, Одма 338 МВ, Розвіта, Сефаріс, Юпітер М та ін.; середньопізні - Алтон, Борисфен 433 МВ, ДНОД 453 СВ, Одеський 411 С та ін.; пізньостиглі - Луч 630 МВ, Машук АМВ, Перекоп СВ, Призма та ін.

Із сортів кукурудзи в Україні районовано тільки 3: середньорання Дніпровська 298, середньопізня Закарпатська жовта зубоподібна, пізньостигла Одеська 10. [6]

Характеристика зареєстрованих сортів та гібридів кукурудзи придатних до вирощування в степовій зоні (табл. 1.1)

Таблиця № 1.1 Характеристика зареєстрованих сортів та гібридів кукурудзи

Представленні гібриди та сорти мають гарну стійкість проти пошкодження шкідниками та хворобами (9 балів) і середня врожайність сягає 56−68 т/га. [12]

2. Оцінка ґрунтово-кліматичних умов вирощування

2.1 Кліматичні умови В цілому, клімат зони Степу континентальний, з високими тепловими ресурсами. Суми температур вище 10 °C сягають в північних районах 3000 °C, а в південних 3300 °C. Середня температура повітря найтеплішого місяця липня +21,5 — 23,3°, а найхолоднішого січня — 4,0 — 6,0°С. Середня тривалість вегетаційного періоду коливається від 2010 днів у північних до 220 днів у південних районах степу. Цього часу досить для того, щоб всі сільськогосподарські культури пройшли всі фази вегетації і для збирання врожаю.

Річна кількість опадів у північних районах близько 400 — 450 мм, а в південних 350 мм. З загальної кількості опадів взагалі відрізняється нерівномірністю й значним коливанням їх кількості, що призводить до нерівномірного зволоження у різні роки.

Однак забезпеченість посівів водою є одним із найважливіших показників агрокліматичного потенціалу вирощування сільськогосподарських культур. Але найсприятливіші умови забезпеченості водою складаються в районах північного степу, де в 40 — 50% років її не відповідають потребі рослин.

Неоднакова й забезпеченість посівів теплом. І хоча сума активних температур повітря вище 10 °C складає близько 3000 °C, така кількість тепла за період активної вегетації свідчить, що температурний коефіцієнт росту сільськогосподарських культур, майже скрізь досить великий. Однак через гіршу забезпеченість водою відносна продуктивність зменшується на 20 — 30% і більше.

За багаторічними даними Укргідромету, приморозки в повітрі закінчуються переважно і кінці другої - на початку третьої декади квітня, а в окремі роки вони можуть тривати до кінця другої декади травня, у ряді східних і західних районів степу — навіть до кінця травня чи на початку червня. Тривалість без морозного періоду в більшості районів становить у середньому 155 — 165 днів, у південно — західних та деяких центральних районах 166 — 176 днів і більше. Однак в окремі роки вона може зменшуватись переважно до 115 — 125, тільки місцями — до 126 — 136 днів. Це викликається як пізнім закінченням приморозків весною, так і раннім їх настанням восени. Майже скрізь приморозки в повітрі восени іноді можуть наставати вже в другій декаді вересня.

Кліматичні умови є придатними для вирощування в даній кліматичній зоні України, але одним із важливіших критеріїв на котрий необхідно звернути увагу — це щоб в період викидання волоті та з’явлення стовпчиків качанів температура не перевищувала 30−35 °С, а вологість гунту становитиме 75−80% НВ.

2.2 Ґрунтові умови В зоні південного Степу серед ґрунтів найбільш поширені чорноземи звичайні, середньо та мало гумусні, чорноземи південні та темно-каштанові слабо солонцюваті ґрунти. В цілому вони характеризуються значною природною родючістю та значними запасами поживних речовин (табл. 2.1).

Основними ґрунтоутворюючими породами є леси. Вони майже суцільно вкривають всі межиріччя та давні тераси річок. За механічним складом леси легкосуглиністі, середньо — та важкосуглмнкові. Характерною геохімічною особливістю лесів є насиченість їх карбонатами кальцію і магнію, гіпсом та іншими водорозчинними солями.

Чорноземи звичайні мають глибину гумусового профілю до 70 — 80 см. За механічним складом вони легко глинисті, важко суглинкові, середньо — суглинкові, легкосуглинкові і супіщані.

Чорноземи південні ґрунти мають глибину гумусового профілю 55 — 70 см, вони переважно легко глинисті та важко суглинкові.

Темно — каштанові ґрунти мають глибину гумусового профілю 40 — 50 см, слабо солонцюваті або явно солонцюваті.

Таблиця2.1 Характеристика ґрунтів (середні показники для шару 0−50 см)

В таблиці 2.1 наведені основні типи ґрунтів даної зони, котрі цілком підходять для вирощування кукурудзи.

3. Обґрунтування технології вирощування кукурудзи

3.1 Розміщення в сівозміні

Найвищі врожаї кукурудзи в Степу після озимої пшениці, попередниками якої були чорний пар або багаторічні трави. У північно-західних степових районах, де більш сприятливі умови зволоження, пшениця забезпечує високий урожай після другої озимини в ланці з багаторічними травами, а також після цукрових буряків і гороху. На родючих ґрунтах при достатньому удобренні і високій культурі землеробства кукурудзу можна вирощувати повторно протягом 3 — 4 років, що застосовується у господарствах з високорозвиненим тваринництвом. У південному Степу не слід сіяти кукурудзу після культур, які сильно висушують ґрунт. Кращими попередниками кукурудзи є озима пшениця, зернобобові культури, картопля, а в районах достатнього зволоження — цукрові буряки. У степових та лісостепових районах кукурудзу на силос вирощують також післяукісно і післяжнивно. Кукурудза у сівозміні є добрим попередником для ярих зернових культур, а при своєчасному збиранні - для озимих. [4]

3.2 Система обробітку ґрунту При осінньому внесенні органічних добрив на важких ґрунтах у вересні, на легких — у жовтні потім проводять дискування. Використовують плуги загального призначення, на засмічених каменями ґрунтах — спеціальні. Після багаторічних трав застосовують чизелі або дискові борони, при швидкості руху агрегату — 7−9 км / год. При весняному внесенні органічних добрив зяблева обробка ґрунту складається з лущення, дискування або чизелювання. Чизелювання проводять навесні одночасно з закладенням гною на глибину 14−16 см. Після просапних попередників пізнього строку дозрівання, чистих від бур’янів і під які вносили гній, осінню обробку ґрунту не проводять. Навесні застосовують дискування з подальшою передпосівною культивацією. Якщо попередником була кукурудза, допускається і осіннє чизелювання на глибину 18−20 см. [8]

3.3 Система удобрення Після збирання врожаю зернових, бажано слідом за комбайном з подрібнювачем за допомогою наземного обприскувача внести біопрепарат «Восток» ЕМ-1 в дозі 2 л / га і відразу провести лущення стерні на глибину не більше 6−8 см з метою створення мульчирующего шару і збереження ґрунтової вологи. Також для отримання високих врожаїв вносять органічні добрива, підстилковий гній вносять в дозах:

На окультурених суглинних ґрунтах — 35−40 т / га;

Супіщаних — 40−50;

Піщаних — 60−80 т / га;

Напіврідкий і рідкий гній — в еквівалентній кількості (по азоту).

Органічні добрива на зв’язкових ґрунтах вносять восени. [10]

3.4 Сівба

3.4.1 Розрахунок норм висіву насіння кукурудзи Найважливішою умовою отримання високих врожаїв кукурудзи є оптимальна густота рослин, при цьому норма висіву може сильно змінюватися в залежності від багатьох умов.

Слід мати на увазі, що всі механізовані операції по догляду за рослинами сприяють зріджуванню посівів. Тому розрахункову норму висіву доводиться збільшувати в розрахунку на кожну боронування по сходам на 6−8%, на кожну міжрядний обробіток — на 4−5%. 8] Для розрахунку норм висіву насіння кукурудзи в кг/га, використовуємо табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Таблиця для розрахунку норм висіву насіння кукурудзи.

Розрахунок норма висіву насіння кукурудзи в кг / га:

Для того, щоб до збирання врожаю отримати 60 тис. рослин на 1 га, норму висіву насіння розраховують таким чином:

— У першій колонці знаходимо цифру 60;

— У другій колонці, відповідно, цифру 4,7 — норма висіву на 1 пог. метр.

При вазі 1000 зерен 260 грам на 1 гектар необхідно висіяти 17,3 кг насіння кукурудзи. [11]

3.4.2 Підготовка насіння Насіння кукурудзи готують до сівби на спеціалізованих калібрувальних заводах, де його доводять до високих посівних кондицій: висушують до вологості 13 — 14%, калібрують (за товщиною, шириною та довжиною) на фракції, інкрустують, та обробляють. Використовуючи наступні препарати:

1. Біокомплекс — БТУ Група: Біопрепарат Виробник: БТУ-Центр, ПП Країна: Україна Препаративна форма: Р.

Термін реєстрації: 31.12.2021

Діюча речовина та її концентрація наведені в таблиці 3.1

Таблиця 3.1 Діюча речовина та склад біопрепарату Біокомплекс-БТУ

Бактофіт Опис препарату:

Хімічна група: Біопрепарат Заявник: ТОВ СГП «Нива»

Діюча речовина: Спори бактерії Bacillus subtilis ИПМ — 215, титр спор — не менше 2 млрд/г Препаративна форма: з.п.

Дата реєстрації: 01.01.2001

Термін реєстрації, до: 31.12.2014

3.4.3 Строки, способи, глибина сівби Початок оптимального строку сівби — стійке прогрівання ґрунту до +8−10°С на глибині загортання насіння (зазвичай це третя декада квітня). Тривалість сівби — 10−12 днів.

Спосіб сівби — пунктирний з шириною міжрядь 70 см. Використовують спеціальні сівалки СУПН- 8А, СУПН- 8 М, УПС- 8, СТУ — 8, СТВ- 8, «Monosem NG », «Amazone «ED 601- K, «Optima «і інші, що забезпечують точний висів. Швидкість руху сівалок — 6−8 км / год.

Глибина загортання насіння:

При ранній сівбі та виключення до сходового боронування — 2 — 3 см;

При проведенні до сходового боронування :

· На зв’язкових ґрунтах — на 1 см глибше;

· На ґрунтах легкого механічного складу — на 2 см глибше;

· При дефіциті вологи — ще на 1−2 см глибше. [7]

3.5 Догляд за посівами Перше досходове боронування проводять через 4−6 днів після сівби, якщо воно проведено одночасно з передпосівною обробкою ґрунту. Повторюють боронування (при необхідності) через такий же проміжок часу.

Друге боронування проводять тільки за умови, якщо висока засміченість поля в період появи сходів. Ефективність боронування в фазу появи «шилець «максимальна: смітна рослинність знищується до 90%; немає небезпеки зріджування посівів за рахунок високої польової схожості насіння. Також боронування проводять при появі ниткоподібних проростків бур’янів.

Післясходове боронування проводять при необхідності в фазу 3−4 листків в суху погоду і в денні години .

Використовують легені - БП- 0, 6, сітчасті - БСО- 4, середні - БЗСС — 1, 0 борони або прополювальні агрегати АБ- 5, АБ- 9. Заглиблення зубів борін — на 1−2 см менше глибини загортання насіння.

Допустимий відсоток загибелі культурних рослин при боронуванні :

· у фазу шилець — до 10%;

· 3 — 4 — х листків — до 7%.

Міжрядні обробки проводять після позначення рядків. Використовують культиватори КРН- 4, 2, КРН- 5, 6, КМС- 5, 4 (на 6рядних посівах після відповідного переобладнання) з стрілчастими і бритвеними лапами. Глибина обробки ґрунту — 4−6 см, на засмічених багаторічними бур’янами — 8−10 см.

При висоті рослин кукурудзи 25−30 см використовують відвальні або дискові окучники. Встановлюють їх на глибину 6 см і на відстані від рядка — 15 см. Швидкість руху агрегату — 4−6 км / год, при висоті рослин 40−50 см — 7−9 км / ч. 8]

На чистих від бур’янів посівах в посушливі роки проводять тільки одне розпушування міжрядь. Його можна виключити при наявності в посіві менше 10 бір'янів/м², в т. ч. просо куряче — 5 шт./м². 3]

3.6 Збирання врожаю і первинна обробка Збирання кукурудзи на силос починають у стадії молочно-восковой і воскової стиглості зерна або після ушкодження її заморозками, незалежно від фази (не пізніше трьох діб).

Оптимальна вологість прибирається маси — 65−72%. При більш високій вологості додають подрібнену солому ярих та бобових культур з розрахунку доведення вологості силосується сировини до 70%. Розрахунок роблять за методом квадрата Пірсона. [5]

Довжина різки зеленої маси залежить від фази стиглості при збиранні:

У воскову (з дробленням 95% зерна на частки менше 5 мм) до 1 см;

У молочновоскову — 2−3;

У молочну стиглість — 4−5 см.

Висота скошування — 10−12 см. У фазу воскової стиглості зерна висота скошування більш висока, щоб збільшити вміст поживних речовин у зеленій масі.

Використовують комбайни КСК- 100А, «Полісся — 3000», КДП — 3000 «Полісся», «Ягуар», «Марал», «Гігант — 400» та інші спеціальні силосозбиральні комбайни.

Оптимальний термін збирання кукурудзи з відділенням качанів — при вологості зерна 40% і нижче. Використовують комбайни КСКУ — 6, ККП- 3 або кукурудзозбиральні приставки до зернозбиральних комбайнів.

Початки подрібнюють на стаціонарних подрібнювачах ІРМ — 50, «Блок — 700 », ІПК -10. Згодовують у свіжому вигляді або силосують в траншеях. Зберігання качанів шаром 20−30 см — не більше 3 -4 діб, в дощову погоду — не більше 1 доби. [11]

4. Технологічна карта вирощування кукурудзи Попередник — озима пшениця.

Таблиця 4.1 Технологічна карта вирощування кукурудзи на силос

У таблиці 4.1 наведена запропонована технологічна карта для вирощування кукурудзи на силос на основі органічного землеробства. Всі заходи були спрямовані на отримання високих, екологічно чистих врожаїв, для цього насамперед для обмеження чисельності та шкідливості комплексу шкідливих організмів, також впливають і такі чинники: добір кращих попередників з урахуванням фітосанітарного стану кожного поля; структури посівних площ сільськогосподарських культур у сівозміні; впровадження вологоі енергозберігаючих технологій обробітку ґрунту та оптимальної системи удобрення у відповідності з зональними рекомендаціями. Також однією з головних цілей було створення та накопичення гумусного шару землі, її оструктурювання та забезпечення оптимальних умов для діяльності ґрунтової біоти.

Висновки і пропозиції

Органічне землеробство, не що інше, як розумний і осмислений підхід до використання ресурсів землі. Одним з найголовніших є створення сівозміни. Сівозміна — могутній біологічний і агроекологічний фактор рослинництва. Чергування різних культур в часі й просторі забезпечує більш сприятливі умови для загального росту і розвитку рослин, підвищення врожайності та якості врожаю без додаткових витрат на добрива, зрошення, обробіток посівів. Найважливішим для захисту рослин у сівозміні - це попередньо добре вивчення (прогнозування) видового складу ентомофагів, фітофагів, бактерій, грибів, насіння бур’янів за допомогою кваліфікованих спеціалістів — фітопатологів, ентомологів, мікробіологів, ботаніків. Це дасть змогу намітити реальні заходи захисту рослин, поліпшити навколишнє природне середовище, знизити до мінімуму застосування хімічних засобів боротьби з шкідниками, хворобами, бур’янами.

Також одним з головних факторів органічного землеробства є правильне використання агротехніки, її направлення на оструктурювання та забезпечення оптимальних умов для діяльності грунтової біоти.

Кукурудза як силосна культура має велике кормове значення. Силос з качанів у фазі молочно-воскової стиглості зерна за поживністю вважається одним з кращих. У 100 кг силосу з качанів міститься приблизно 40 корм. од., стебел, листя і качанів-21, 2, в силосі з листя і стебел кукурудзи без качанів-15,7 корм. од. Силос з качанів кукурудзи може бути використаний як концентрованого корму.

Список використаної літератури

1. Довідник із захисту рослин /За ред. М.П.Лісового. — К.: Урожай, 1999. — 711с.

2. Євтушенко М.Д., Марютін Ф.М., Туренко В. П. Фітофармакологія: Підручник. -К.: Вища освіта, 2004. -432 с.

3. Технологічні карти та витрати та витрати на вирощування сільськогосподарських культур, За ред. академіка УААН П. Т. Саблука, чл.-кор. УААН Д.І. Мозоренка, професора Г.Є. Мазнєва. — К.: 2005. — 402 с.

4. Біологічне рослинництво: Навч. Посібник / О.І. Зінченко, О.С. Алексєєва, П. М. Приходько та ін.; За ред. О.І. Зінченка. — К.: Вища шк., 1996. — 239 с.: іл.

5. Лихочвор В. В. Рослинництво. Технології вирощування с-г культур. — 2-е видання, виправлене. — київ: Центр навчальної літератури, 2004. — 808 с.

6. Зінченко О.І. та ін. Рослинництво: Підручник / О.І. Зінченко, В. Н. Салатенко, М.А. Білоножко; За ред. О.І. Зінченка. — К.: Аграрна освіта, 2003. — 591 с.: іл.

7. Агафонов Н. М. Сроки посева, густота растений и продуктивность кукурузы // Кукуруза и сорго. — 1996. — № 2. — С.7−8

8. Бойко О. В. Механізований догляд за посівами // Механізація вирощування сільськогосподарських культур — 2004. — № 5.-С.14−17

9. Зуза В. С. Вплив забуряненості посівів на врожай кукурудзи // Вісник аграрної науки. — 2004. — № 6. — С.15−17

10. Кузьменко Ю. Питание и удобрение кукурузы // Настоящий хозяин. — 2004. — № 7. — С.19−23

11. Ярош Ю. М., Трусов Б. А. Технологія виробництва сільськогосподарської продукції. — К.: Український Центр духовної культури, 2005. — 524 с.