Ефективність засобів та знарядь лову риб на Каховському водосховищі

РЕФЕРАТ Робота викладена на 56 сторінках друкованого тексту, містить 4 таблиці та 4 рисунка. Перелік літератури включає 42 джерела.

Предмет досліджень — засоби та знаряддя промислового та любительського рибальства у водосховищах Дніпровського каскаду.

Метою роботи було надати характеристику ефективності засобів та знарядь промислового та любительського рибальства на Каховському водосховищі. Методи дослідження — вивчення стану запасів промислових риб, вивчення впливу любительського та спортивного рибальства на стан рибних запасів. Дипломна робота виконана на підставі первинних даних, зібраних на базі Головного держуправління рибоохорони в Запорізькій області.

В результаті наукової-дослідної роботи надано характеристику ефективності основних засобів та знарядь лову риби на водосховищах Дніпровського каскаду.

Новизна роботи полягає в тому, що вперше здійснена спроба систематизувати інформацію щодо засобів любительського та промислового рибальства на великих водосховищах України. Дана робота актуальна у зв’язку з тим, що у процесі вилову риби саме знаряддя лову безпосередньо регулюють якісні та кількісні показники вилову. Тому необхідно ретельне вивчення питання засобів та знарядь промислового та любительського лову лову риби, в тому числі в водосховищах річки Дніпро.

Значущість роботи — отримані дані нададуть змогу підвищити ефективність регулювання рибальства на водосховищах.

За результатами дослідження можуть бути розроблені біологічно й економічно обґрунтовані рекомендації.

РИБА, РИБАЛЬСТВО, ВОДОЙМА, СТАВ, ЛЮБИТЕЛЬСЬКЕ РИБАЛЬСТВО, РИБОЛОВНЕ НАВАНТАЖЕННЯ

ЗМІСТ ВСТУП

1. ОГЛЯД НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Знаряддя та засоби рибальства на водосховищах

1.1.1 Закидний невід

1.1.2 Ставні сітки

1.1.3 Ятір

1.1.4 Ставний невід

1.2 Організація та регулювання промислового рибальства на внутрішніх водоймах України

1.3 Загальна характеристика водосховищ дніпровського каскаду

1.4 Фізико-географічна характеристика району досліджень

2. МАТЕРІАЛИ ТА Методи досліджень

2.1 Предмет та матеріали дослідження

2.2 Методи досліджень

2.2.1 Вивчення видового та розмірного складу промислових уловів

2.2.2 Вивчення вікового складу промислових уловів

2.2.3 Дослідження любительського рибальства

2.3 Статистична обробка результатів

3. Експериментальна частина

3.1 Знаряддя та засоби промислового рибальства на Каховському водосховищі та їх ефективність

3.2 Знаряддя та засоби аматорського рибальства на Каховському водосховищі

3.3 Ефективність засобів та знарядь любительського лову риб на Каховському водосховищі

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

Висновки РЕКОМЕНДАЦІЇ

ВСТУП Після перекриття річки Дніпро греблею Каховської ГЕС у 1955 році було утворене штучне водосховище, що стало невід'ємною часткою екосистем ряду областей України. Це Херсонська область, площею 28,5 км²; Дніпропетровська область, площею 31,9 км; Запорізька область, площею 27,9 км. Загальна площа цих областей становить 88,3 км. При цьому об'єм води водосховища становить близько 18,2 км, при найвищому рівні, що може підтримуватись у нормальних умовах експлуатації водосховища.

За часів Радянського Союзу водосховище було важливим місцем промислової рибної ловлі. У перехідний період формування Української державності обсяги вилову риби почали декілька зменшуватися. Проте в останні часи обсяги промислового рибальства почали підвищуватися. Це може бути пов’язане з підйомом загального соціального рівня країни та професійним підходом до процесу вилову риби. У процесі промислового рибальства важливими є засоби та знаряддя лову. Оскількі вони безпосередньо регулюють якісні та кількісні показники вилову. Тому необхідно ретельне вивчення питання засобів та знарядь промислового лову риби, в тому числі в водосховищах річки Дніпро.

Метою досліджень було: визначити ефективність засобів та знарядь промислового лову риби на Каховському водосховищі.

До завдань роботи входило:

— визначити основні типи засобів промислового лову риби на їх ефективність на Каховському водосховищі;

— визначити основні типи знарядь любительського лову риби на Каховському водосховищі;

— визначити єфективність засобів та знарядь промислового рибальства на Каховському водосховищі.

Вперше здійснена спроба систематизувати інформацію щодо засобів любительського та промислового рибальства на великих водосховищах України.

Отримані дані нададуть змогу підвищити ефективність регулювання рибальства на водосховищах.

За результатами дослідження можуть бути розроблені біологічно й економічно обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення форм промислового та любительського рибальства на водоймах.

1. ОГЛЯД Наукової літератури

1.1 Знаряддя та засоби рибальства на водосховищах Рибальством вважається добування риби та водних безхребетних. Промислове рибальство — вид рибальства, добування водних живих ресурсів (водних безхребетних, риб).

Залежно від поставленого завдання знаряддя лову можна класифікувати за різними ознаками. Доцільно класифікувати за принципом дії, що визначається особливостями влучення риби в зону утримуючої дії й утримання риби в ній. За цією ознакою всі знаряддя промислового рибальства поділяють на п’ять класів, перші три з яких включають сіткові знаряддя лову.

У перший клас входять вічкувальні знаряддя лову (сітки), лов якими заснований на застряванні риби у вічках або заплутуванні в сітковому полотні. Залежно від особливостей застосування вічкувальні знаряддя лову ділять на чотири групи: ставні сітки, плавні річкові сітки, дрифтерні сітки, обкидні сітки. Група ставних сіток включає всі види вічкувальних знарядь, які встановлюються нерухомо за допомогою колів, якорів і т.д.

Група плавних річкових сіток поєднує вічкувальні знаряддя лову, які в робочому положенні спливають за течією й уловлюють рибу, що зустрічається на шляху. Група дрифтерних сіток характеризується тим, що вони в робочому положенні дрейфують у водоймі зі слабкою течією і вловлюють рибу, що підходить до них. Група обкидних сіток включає вічкувальні знаряддя лову, принцип дії яких заснований на повному або частковому оточенні риби сітковою стінкою з наступним загоном риби в сітки різними засобами.

До другого класу входять пастки — знаряддя, лов якими заснований на заході риби до сіткових або інших пристроїв із вхідними утвореннями, що ускладнюють її зворотний вихід. Пастки ділять на дві групи. Перша з них поєднує ставніі неводи — як правило, відкриті зверху великі пастки. Другу групу утворять закриті або напівзакриті зверху дрібні пастки. Крім розподілу на закриті і напівзакриті, розрізняють також дрібні пастки із центральним крилом (ятері) і без центрального крила (типу сіток), дрібні пастки для внутрішніх водойм і донні морські пастки.

До третього класу входять знаряддя, що відціджують, лов якими заснований на оточенні риби сітковою стінкою або мішком і відділенні її від води в процесі переміщення знаряддя лову. Залежно від конструкції й особливостей застосування знаряддя, що відціджують, ділять на п’ять груп. У першу групу входять трали — знаряддя лову у вигляді мішка, які буксирують у воді за допомогою суднів. Другу групу утворять накидні неводи — знаряддя лову, що перекривають водойму від дна до поверхні води, лов якими заснований на оточенні риби сітковою стінкою з наступною вибіркою невода на берег або нерухомо варті судна. До третьої групи входять донні неводи — знаряддя лову, що перекривають частину товщі води до дна. Лов ними заснований на оточенні риби сітковою стінкою й смугами скаламученої води з наступною вибіркою знаряддя лову на судно. До четвертої групи входять обкидні знаряддя лову, якими охоплюють досить щільні концентрації риб у пелагіалі, а потім вибирають на судно. До обкидних відносяться насамперед кошелькові неводи.

До п’ятої групи входять підхвати — знаряддя лову, які підводять під рибу знизу, а потім піднімають на борт судна. До цієї групи відносяться в основному бортові підхвати й конусні підхвати.

Четвертий клас включає рибонасосні установки, лов якими заснований на засмоктуванні риби з водою в пристрій з наступним підйомом риби та води на борт судна.

До п’ятого класу відносяться гачкові знаряддя, лов якими заснований на заковтуванні рибою гачків з наживкою або зачепленні об'єкта лову гачками без наживки або гарпунами. Відповідно гачкові знаряддя поділяють на дві групи: наживні й ненаживні. До першої з них відносяться вудки, троли і яруси, до другого — різні самоловні знаряддя й гарпуни для бою китів, акул і т.п.

Знаряддя лову класифікують не тільки за принципом дії, але й по інших ознаках: по ступені рухливості, характеру переміщення, особливостям зміни робочої форми й розмірів, особливостям керування об'єктом лову й знаряддям лову, використанню тих або інших фізичних полів для оптимізації лову й т.д. [4, 5].

Вимоги до основних конструктивних елементів знарядь лову випливають із вимог до самих знарядь лову.

Відносно низька щільність і більші розміри концентрацій риби в сполученні зі значними розмірами промислових водойм обумовлюють доцільність застосування знарядь лову для облову більших обсягів води. Для відділення риби від води й зміни в процесі лову робочої форми й розмірів знаряддя лову повинні бути несуцільними й формозмінюючими. У процесі лову знаряддя лову часто переміщуються відносно води, тому вони повинні мати малий опір руху у воді. Умови експлуатації знарядь лову вимагають, щоб вони не займали багато місця на судні й були відносно легкими. В решті решт, знаряддя лову повинне мати вікову і видову селективність.

Всім зазначеним вимогам задовольняють знаряддя лову, у яких основним конструктивним елементом є сіткове полотно.

Незважаючи на різноманітність об'єктів і умов лову, майже всі сіткові знаряддя лову являють собою рухливу або нерухому сіткову стінку, сітковий мішок, комбінацію сіткової стінки й сіткового мішка.

Для додання сітковим знаряддям лову міцності, певної форми й необхідних розмірів сіткове полотно прикріплюють до шнурів, мотузок або канатів, які в цьому випадку називають підборами (верхніми, нижніми або бічними). Щоб розвантажити сіткове полотно, мотузково-канатні елементи іноді пускають по сітковому полотну (прикріплюють до нього або пропускають через його вічка). Такі мотузково-канатні елементи називають пожилинами.

Для додання знаряддю лову у воді робочої форми й робочих розмірів, розміщення його на потрібній глибині у водоймі верхню підбору знарядь лову звичайно оснащують плавом, а нижню вантажем. Таке ж призначення мають розпірні засоби — тралові дошки, піднімальні щитки, гнучкі або м’які розпірні засоби з парусини або синтетичних матеріалів, металеві або дерев’яні бруси — шкапи й т.п.

Для з'єднання мотузково-канатних елементів знарядь лову між собою, крім різних вузлів, бензелей, полубензелей і т.д., використовують сполучні елементи — скоби, гаки, вертлюги, ланки ланцюгів і т.п.

Для стягування (затягування) сіткових частин знарядь лову застосовують стяжні пристрої, які складаються з кілець із пропущеним через них шнуром, мотузкою або канатом (гайтяном, стяжним тросом). Стяжні пристрої застосовують для затягування й розпускання кінцевих частин мішків знарядь лову при виливанні улову. Стяжний пристрій є основним елементом кошелькових неводів.

Основною частиною гачкових знарядь лову є рибальський гачок. Крім того, гачкові знаряддя лову містять мотузково-канатні елементи (для прикріплення гачків і об'єднання їх у довгу рибальську снасть), плав, вантаж, сполучні елементи й т.д.

Рибонасосні установки складаються в основному з рибальських шлангів, відцентрового насоса або компресора (в ерлифтах) для створення в шлангах повітряно-водяних сумішей, пристроїв для відділення риби від води (водовідділювачей).

Фізичні засоби інтенсифікації лову як частини знаряддя лову складаються із двох основних елементів — джерел енергії (електричного або звукового генератора, насоса, компресора й т.д.) і джерел поля (джерел світла, електродів, гідрофонів і т.д.). Крім того, вони можуть містити в собі струмопровідні елементи (кабелі), сполучні арматури, перемикачі, підсилювачі, пускорегулюючі апаратури й т.д.

Частиною деяких знарядь лову є такі елементи керуючого пристрою системи керування процесом лову, як вимірювальні пристрої, підсилювальні пристрої [7, 8, 9].

1.1.1 Закидний невід Принцип лову неводами полягає в відцижуванні риби від води обметаної ділянки водойми за допомогою суцільної стіни сіткового полотна, що не допускає обвічковуваня До закидних неводів відносяться берегові тягові, райга, пасмові, обкидні, кошелькові, воротниці та пасмові підлідні. На водосховищах частіше інших застосовують невода берегові тягові. Ці знаряддя лову на більшості водоймищ застосовуються по відкритій воді, рідко в підлідних умовах. Для запобігання плутанини в термінології та розуміння конструктивних розходжень неводи, волокуші, бредні по систематиці А.І. Трещева відносяться до класу що відціджують, групи притоняємих знарядь [4, 10].

Невід являє собою сіткове знаряддя лову й складається із двох крил, приводів і матні (однієї або декількох). Невід тягнуть за урізи-канати.

Волокуша — це невід без матні. Бредень бродник, бредешок, бродец, волок, — короткі волокуші довжиною 5−20 м тягнуть убрід за шкапи без урізів. Назва знарядь лову неводного типу не залежить від розмірів.

Характерною ознакою закідних берегових неводів озерного типу є їхня симетричність. Невід цього типу має матню в середній частині його довжини, тому праве й ліве крило по довжині й висоті завжди однакові. Обидва урізи неводів також роблять рівної довжини.

1.1.2 Ставні сітки Провідне місце у видобутку риби на водоймищах належить ставним сітками. Обсяг улову ставних сіток істотно залежить від їх конструкції, що досить різноманітна. Широко застосовують ромові, ромборамові, сторожкові (з пожилинами), з підв'язкою й без підв'язки полотна по висоті, трьохстінні (ріжові), одностінні (плахові), а також комбіновані сітки.

Рамові й ромборамові сітки ефективно застосовувати для лову крупнорозмірних риб, таких як сом, сазан, щука, білизна, судак, лящ, язь і ін. Сітки з кроком вічка менше за 50 мм будувати рамовими не доцільно. Основною перевагою рамових сіток є можливість вилову риб, які по своїх розмірах не можуть надійно обвічковуватися в полотні сітки. За нашим даними, вловистість рамових сіток вище одностінних в 2,0−3,5 рази. Цей показник зростає зі збільшенням розміру вічка.

Сітки з пожилинами найбільш доцільно застосовувати при кроці вічка 40−70 мм, рівномірному підв'язуванні полотна до сіток у двох-трьох місцях по висоті. Сітки з пожилинами простіше будувати, а по вливистості вони незначно менше рамових сіток при лові риб більших розмірів [12, 13].

Трьохстінні сітки відрізняються доброю вловистостю риб різного розміру. Такі сітки незамінні при організації спеціалізованого лову лина й золотого карася, однак застосування трьохстінних сіток на багатьох водоймах заборонено правилами регулювання рибальства у зв’язку з великим приловом маломірних риб видів, що охороняються. До недоліків трьохстінних сіток треба віднести високу трудомісткість виплутування улову із сітних мішків, а також нерівномірність вловистості сітки по висоті полотна. Слабина середнього полотна трьохстіної сітки осідає по підборі, тому більша частина улову виявляється в нижній частині сітки, а середня й верхня частини полотна ловлять рибу гірше. Найчастіше трьохстінні сітки застосовують на ділянках водойми, що заросли травою, а також при ботальному лові.

Одностінні сітка застосовують при кроці вічка 40 мм і менше. Це найбільш прості по конструкції знаряддя винятково ефективні при лові плітки, тарані й чехоні.

1.1.3 Ятір На водосховищах найпоширеніші три типи пасток: малі ятері, ятері середніх розмірів (курляндки, заколи) і ставні неводи.

Ятері малих розмірів мають бочку-камеру циліндричної форми, розтягнуту на п’ятьох дерев’яних обручах. У бочку вставляють дві конусоподібних усинка (лійки, горло). Перший усинок має вхідний отвір круглої або квадратної форми, другий — щелевидний або круглий [18, 19].

Усинки не повинні бути дуже тупими, щоб не ускладнювати вхід риби в камеру, або надмірно подовженими, щоб не затемнювався вхід, тому що це відлякує рибу. Залежно від глибини в місцях лову діаметр обруча приймають рівним від 0,4 до 1,0 м, рідше 1,5 м. Всі обручі в одному ятері частіше виготовляють однакового розміру. У ятерях перший обруч роблять круглої (для лову в трав’янистих місцях, при наявності пнів і балок) або дугоподібної форми (для лову на ділянках із чистим і рівним дном) [15, 16, 17].

Висота крила ятера дорівнює діаметру бочки. Як правило, ятері будують із капронової делі із кроком вічка в бочці 30−36, у крилах — 40 мм. Для полегшення нормального розкриття напрямного крила по висоті в трьох-чотирьох місцях його розпирають тонкими дерев’яними ціпками. Без цих розпірок нижня підбора крила не буде торкатися дна й риба піде. Кожний ятір установлюють на двох колах. В одному порядку розташовують по 2−5 ятері. Середній час, витрачений на первинне встановлення 10 ятерів, становить від 1,5 до 2 годин. Повне навантаження на човен, у якій перебувають два рибалки, становить 70 ятерів.

На підйом, виливання риби й перестановку цих ятерів витрачається 6,0−7,5 годин [20, 21].

1.1.4 Ставний невід Ставні неводи, незважаючи на велику ефективність, дуже трудомісткі при установці або знятті (вимагають великої кількості дроту й жердин). Їх установлюють на твердій основі, у штормову погоду вони часто зриваються хвилею й рвуться разом з рамою. Тому варто застосовувати штормостійкі неводи, раму яких утримують на поплавцях і якорях. На встановлення основи й підвішування самого невода витрачають три-чотири дня. Набагато полегшується й прискорюється установка основи невода, якщо гундері (палі) забивати в ґрунт за допомогою струменя води, що б'є з металевого патрубка.

Забивання малих розтяжних колів (чипчиків) здійснюють за допомогою спеціальної шестовой набійки. Для глибини 5−6 м довжину казана 14 м, ширину — 7 м, открилків — 20−25 м, а центрального крила — 150−300 м. Верх пастки відкритий, тому її стінки піднімають над рівнем води на 0,4−0,6 м. У казані роблять один-два щілинних або воронкоподібних входу [22, 23].

Уловистість пасток всіх розмірів і конструкцій залежить від правильності їхньої установки, набивання й від відповідності діаметра першого обруча, або ширини першого входу, прозорості води в районі лову. Спостереженнями встановлено, що за інших рівних умов, якщо діаметр першого обруча, або ширина першого входу, менше прозорості води, риба погано або зовсім не ловиться. Тому дрібні пастки зовсім не ловлять рибу в прозорій воді. В умовах підвищеної прозорості води необхідно застосовувати великі пастки, у яких можна зробити вхід досить широким і його стінкою не будуть відлякувати рибу.

Пастки всіх конструкцій доцільно виготовляти з полотна дзеркального розкрою, у результаті істотно полегшується кройка, посадка, оснащення, остропка й робота з ними. Підвищити уловистість пасток можна шляхом відтягнення заднього горла пучком монониток, виготовлення перших усинков з капронової жилки, що особливо важливо при використанні пасток у водоймах з підвищеною прозорістю води. Для установки пасток на водоймищах необхідно розчищати ділянки дна так, щоб нижня підбора центрального крила, открилків і бочка щільно прилягали до дна. У трав’янистих місцях варто робити прокоси, а в затоплених чагарниках — просіки. Ці заходи краще виконувати взимку, коли рівень води найменший і дно не покрите льодом.

1.2 Організація та регулювання промислового рибальства на внутрішніх водоймах України Відовідно до Закону України «Про тваринний світ» промислове рибальство відноситься до спеціального використання водних живих ресурсів. Спеціальне використання об'єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об'єктами. Спеціально уповноваженими органами виконавчої влади, що здійснюють управління у галузі охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, є Держкомрибгосп, Мінекобезпеки та їх органи на місцях. На водоймах, де ведеться промислове рибальства науково-дослідними організаціями проводиться науково-дослідні лови з метою встановлення лімітів вилучення водних живих ресурсів на наступний рік. Ліміти встановлюються на види (групи видів) риби та інших водних живих ресурсів, стосовно яких здійснюється промисел на відповідних водних об'єктах, за винятком об'єктів промислу, запаси яких формуються виключно шляхом їх штучного розведення. Ліміти на групу видів (інші риби, інший дрібний частик, інші види частикових, інші безхребетні, інші водні живі ресурси) установлюються за сумою обсягів можливого допустимого вилучення окремих видів, які не є основними об'єктами промислу в даній водоймі. Ліміти розраховуються щорічно. Промислове рибальство входить до переліку форм діяльності, що підлягають ліцензуванню. Таким чином кожна юридична особа та фізична особа — підприємець мають отримати в Держкомрибгоспі ліцензію встановленного зразка. Для здійснення промислового лову на певній водоймі підприємство має отримати квоту (частку ліміту) вилову за видами та зареєструватися в територіальному органі рибоохорони [28, 30]. Для отримання квоти та реєстрації підприємство має надати перелік документів, у тому числі довідку щодо наявності рибоприймального пункту, промислових суден, знарядь лову. дозволених правилами рибальства, тощо. За рибу та інші водні живі ресурси які виловлюється користувач має вносити плату до держбюджету України (плата за ресурс). Обсяги плати за ресурс визначено Кабінетом міністрів.

Охорона рибних ресурсів та регулювання промислового рибальства здійснюється через систему заборон та обмежень. По-перше, через обмеження вилову того чи іншого виду водного живого ресурсу на водоймі - реалізується шляхом встановлення лімітів вилову та їх розподілу між користувачами на квоти. По-друге, через обмеження розмірно-вікового складу уловів певного виду водного живого ресурсу — реалізується шляхом заборони на використання знарядь лову з певним розміром вічкам (наприклад, заборона на використання дрібновічкових сіток з розміром кроком вічка 30−36 мм.) та встановлення мінімальних припустимих розмірів водних живих ресурсів (промислової міри) та мінімального припустимого відсотку вилову особин, що не досягли промислової міри. Стратегія цього заходу полягає в тому, щоб надати можливість особині певного виду водного живого ресурсу віднереститися хоча б один раз, перед тим як її буде вилучено з водойми промислом. По-третє, через регулювання риболовного навантаження на водойми, тобто встановлення оптимальної кількості знарядь лову певного виду, що можуть одночасно використовуватися на водоймі.

1.3 Загальна характеристика водосховищ Дніпровського каскаду Принципи сталого використання ресурсів Дніпра формуються, виходячи з факту зарегулювання його шістьма водосховищами на ділянці від гирла р. Прип’яті до Чорного моря: Каховським, Дніпровським, Дніпродзержинським, Кременчуцьким, Канівським та Київським. Режим експлуатації водосховищ має забезпечувати належне функціонування екосистем водосховищ та нижнього Дніпра, що є чинником відтворення біоресурсів, підтримання самоочищувальної здатності та забезпечення якості води певного рівня.

Основними водокористувачами на Дніпрі є: промисловість та комунальне господарство, енергетика, водний транспорт, сільське господарство (зрошення), рибне господарство, лікувальні та профілактичні заклади охорони здоров’я. Всі галузі висувають до режимів роботи водосховищ та річки в цілому численні й часто протилежні вимоги. Тому для визначення експлуатаційного режиму роботи каскаду в основу покладено принцип досягнення оптимального комплексного ефекту.

Режим дніпровських водосховищ визначається з урахуванням потреб усіх галузей економіки у практично можливих межах. Гідроелектростанції каскаду, беручи участь у покритті графіка навантажень енергосистеми України, мають працювати на верхню частину графіка, знімаючи піки добових навантажень як у зимовий, так і в літній період. Максимальна віддача енергії та потужності забезпечується у грудні-січні, коли спостерігається найбільше навантаження енергосистеми. З метою найповнішого використання встановленої потужності гідроелектростанцій, особливо Кременчуцької, у покритті добових графіків навантажень і найбільшого вирівнювання режиму теплових електростанцій системи регулювання стоку і попуски води з водосховищ необхідно здійснювати не тільки у зимовий період з найбільшою потребою в енергії, а й улітку.

Місткість Київського водосховища при позначці нормального підпірного рівню 103 м становить 3,73 км³, що є достатнім для обмеженого сезонного регулювання з метою вирівнювання припливності річки в осінньо-зимовий період року. Літнє спрацювання водосховища за умовами судноплавства дозволено не нижче позначки 102 м. Проектний режим водосховища заплановано такий: наповнення весняною повінню до позначки 103 м; спрацювання водосховища здійснюється тільки в осінньо-зимові місяці для вирівнювання різких провалів припливності річки. Спрацювання водосховища може виконуватися перед початком весняної повені у роки з очікуваною значною, тобто за об'ємом вищою за середньобагаторічну, повінню з метою зменшення холостих скидів води.

Канівське водосховище з позначкою нормального підпірного рівню 91,5 м має незначний об'єм у 2,6 км³, недостатній для істотного регулювання припливу річки. Водосховище працює на частково зарегульованих Київським водосховищем витратах води й на незарегульованому припливі р. Десни. Не передбачено планового спрацювання водосховища — воно припустиме тільки в аварійних випадках взимку не більш як 0,5 м. Канівською ГЕС здійснюється тижневе та добове регулювання. Кременчуцьке водосховище є основним регулятором дніпровського стоку. З позначкою норамльного підпірного рівню 81 м та має робочий об'єм 9,07 км³, що становить 18,6% середнього річного припливу річки. Правила використання Кременчуцького водосховища складено з урахуванням таких основних положень. Для забезпечення судноплавних глибин у верхньому б'єфі водосховища спрацювання його у нормальних умовах дозволено до закінчення навігації (1 грудня) не нижче, ніж до позначки 79 м; для визначення режиму Кременчуцького водосховища у весняний період икористовується гідропрогноз об'єму повені, який подає Гідрометцентр України (на 1 березня); для визначення умов наповнення водосховища велике значення має припливність річки за березень, що визначається переходом від низької зимової межені до періоду весняної повені. З урахуванням наведених вище положень слід планувати такий режим Кременчуцького водосховища у межах річного періоду. Рік розбивають на три періоди: літньо-осінній (червень-жовтень), осінньо-зимовий (листопад-лютий), весняний період наповнення водосховища (березень-травень). Літньо-осінній період (червень-жовтень) характеризується невеликими припливними витратами річки: так, у липні та серпні витрати на випаровування з Кременчуцького, Дніпродзержинського, Дніпровського та Каховського водосховищ у маловодні роки становлять 400 м³/с. В умовах маловодних років залишок припливу річки є недостатнім для мінімальної участі гідростанцій та покриття графіка навантажень енергосистеми. Тому в літньо-зимові місяці на Кременчуцькому водосховищі мають здійснюватися попуски, достатні для вирівнювання стоку та забезпечення значних заборів води на зрошення з Каховського водосховища. Підрахунки показали, що для цього періоду можна гарантувати з Кременчуцького водосховища середньодобову витрату води, що скидається у нижній б'єф, близько 700−750 м/с (із забезпеченням близько 90−75%). Такі витрати гарантують напрацювання енергії гідростанціями та необхідні забори води для зрошення. У разі таких гарантованих витрат навіть в умовах маловодних років (90−95% -ної забезпеченості) спрацювання водосховища до закінчення навігації не перевищує 2 м, що задовольняє вимоги судноплавства. У другий період (листопад-лютий) з найбільшими навантаженнями енергосистеми передбачено інтенсивне спрацювання Кременчуцького водосховища. Якщо в умовах маловодних років водосховище за літньоосінній період буде спрацьовано до позначки 79 м, залишок робочого об'єму на 1 грудня становитиме 5 км³. Спрацювання цього об'єму протягом грудня-лютого збільшить побутові критичні витрати річки на 500−600 м³/с й гарантовані витрати через ГЕС дорівнюватимуть 1000 м³/с.

У березні робота Кременчуцької ГЕС має здійснюватися з урахуванням прогнозу об'єму повені Десни, причому за дуже малого об'єму повені на Дніпрі (менш як 15 км³) скиди у нижній б'єф зменшаться до 700 м³/с і зберігатимуться у такому розмірі весь період проходження повені. Основною умовою спрацювання водосховища є наповнення до нормального підпірного рівню до кінця повені, тому водосховище спустошують до мертвого об'єму у березні повільно і тільки в разі очікуваного об'єму повені (поблизу м. Києва) понад 25 км³. У наступний період (квітень-червень) відбувається наповнення водосховища, порядок якого визначатиметься величиною об'єму в умовах проходження весняної повені, період якої умовно приймають за квітень-червень. За очікуваних об'ємів повені більш як 25 км³ поблизу м. Києва (забезпеченість таких повеней — 60%, тобто один раз на 2 роки), Кременчуцька ГЕС пропускає через турбіни середньодобові витрати у такому розмірі, щоб з урахуванням бокової припливності на ДніпроГЕС не було холостих скидів.

При очікуванні значної повені (50 км і більшої поблизу м. Києва, періодичність таких повеней — один раз на 30 років) наповнення Кременчуцького водосховища варто затримувати. У початковий період повені пропускати через КремГЕС припливні витрати транзитом, ставлячи в цьому випадку за мету насамперед зрізання максимальних витрат водопілля і зменшення збитків суспільного виробництва та населення [1, 2].

Дніпродзержинське водосховище має невелику місткість, що за позначки нормального підпірного рівню 64 м становить 2,45 км, спрацювання водосховища на 1 м призводить до можливості використання лише 0,52 км води. Дніпродзержинське водосховище працює на зарегульованому розташованому вище Кременчуцьким водосховищем припливі, а також невеликій власній припливності річок Псел та Ворскла (стік р. Орель скидається у нижній б'єф Дніпродзержинського водосховища)[3,4].

Внаслідок малої місткості Дніпродзержинське водосховище не здійснює регулювання припливу річки — воно виконує тільки тижневе і добове регулювання. В окремі роки у період весняної повені для зменшення скидів води допускається спрацювання на 1 м. Добове регулювання на Дніпродзержинській ГЕС нині обмежується необхідністю скиду в нижній б'єф базисних витрат не менш як 400 м³/с для розбавлення стічних вод дніпродзержинської групи заводів [5,6,7].

Дніпровське водосховище має незначну робочу місткість, що становить близько 1 км³. Дніпровською ГЕС здійснюється добове та тижневе регулювання. Роль Каховського водосховища як регулятора стоку в каскаді дніпровських водосховищ є другим за значенням після Кременчуцького. Робочий об'єм 6,8 км не може бути використаний повністю за умови обмеження великих водозаборів півдня України.

Режим Каховського водосховища повинен плануватися з урахуванням умов роботи верхніх водосховищ і мати переважно характер компенсатора стоку, задовольняючи вимоги енергосистеми, сільського та рибного господарства, водного транспорту і санітарні вимоги: для забезпечення судноплавних глибин у період навігації рівні водииу Каховському водосховищі мають бути не менше позначки 14 м; для задоволення вимог рибного господарства після наповнення Кременчуцького та Каховського водосховищ до нормального підпірного рівню його спрацьовують у липні на 1−1,5 м один раз на 3 роки; для запобігання засоленню води на нижній ділянці Дніпра у нижньому б'єфі Каховської ГЕС з Каховського водосховища скидаються мінімальні середньодобові витрати води не менше 500 м7с. В окремих випадках у період маловодної літньо-осінньої межені допускається короткостроковий скид води до 300 м³/с.

Враховуючи наведені вимоги, а також умови спільної роботи з верхніми водосховищами, встановлюють такий режим Каховського водосховища:

По-перше, режим спрацювання та наповнення водосховища має плануватися з урахуванням вимог усіх водокористувачів на підставі прогнозів та інформації про приплив води з Кременчуцького водосховища та бокову припливність між Кременчуком та ДніпроГЕС, а також з урахуванням роботи Дніпровського водосховища;

По-друге, порядок наповнення водосховища визначається залежно від очікуваної припливності до нього за квітень-червень.

1.4 Фізико-географічна характеристика району досліджень Дослідження проводились на Каховському водосховищі.

Каховське водосховище місткістю 18,2 млрд. метрів кубічних є найбільшим за водним запасом у Дніпровському каскаді. Воно розташоване в долині Дніпра між Запоріжжям і Новою Каховкою в зоні причорноморських степів з мало гумусовими чорноземами. З власної водозбірної площі водоймища по небагатьох незначних притоках (річки Конка, Томаківка, Базавлук та ін.) і балках припливають високо мінералізовані води (200−3600 мг/л). У водному балансі водоймища ці води становлять менше 0,5%, їх вплив позначається тільки у гирлах річок і у верхів'ях заток. Водний стік, акумульований у водоймищі, формується у басейні Дніпра в зоні мішаних лісів, у смоленських і поліських геохімічних ландшафтах. Цим зумовлена відносно низька і середня мінералізація води водоймища.

Розташування водоймища на півдні степової зони і формування його вод у лісовій зоні зумовлює поєднання в його гідрологічному і гідрохімічному режимах зональних і азональних факторів.

Середньорічна температура повітря в районі водоймища коливається від 7,5 до 10,5 °С, середня температура липня — від 22 до 23 °C. Плюсова температура повітря зберігається 8 — 10 місяців (в середньому 260 днів). Висока інсоляція зумовлює позитивний радіаційний баланс з квітня по жовтень. Вегетаційний період Каховського водосховища триває 7 місяців (1.IV- 1. IX). У квітні середня температура води становить 7,5−9 °С. Середні температури вище 18 °C (20 — 24) тримаються у водоймищі 3,5 місяця — з середини травня до початку вересня.

Льодостав триває з кінця грудня до кінця лютого — початку березня (70−75 днів). Вегетація водоростей починається ще в льодовий період, з середини лютого, особливо в малосніжні зими.

За тепловим балансом Каховське водоймище визначають як помірно тепле на відміну від більш північних водойм Дніпровського каскаду. Це зумовлює такі зональні особливості його, як сприятливіші умови формування первинної продукції, кращі умови для життя теплолюбних водоростей (протикокових, синьо-зелених) та тваринних організмів (зоопланктону, зообентосу і нектону), більш енергійні і далекосяжні процеси бактеріального розпаду органічних речовин, скорочення строків розвитку і збільшення числа поколінь водних організмів, кращі темпи розвитку риб та інше.

У маловодні роки літня температурна стратифікація у водоймищі виявляється тоді, коли різниця поверхневих і придонних температур досягає 1 — 2 °C (при глибинах 5−8 м), 3−4 °С (при глибинах 10−16 м) і 8−10 °С (при глибинах 20−35м). Температурний стрибок спостерігається у весняно-літній період на глибинах 8−9 та 14−15 м. За винятком температурного стрибка погіршується кисневий режим водойми. У багатоводні роки температурного стрибка і дефіциту кисню у водоймищі не спостерігається (окрім заток); зменшується різниця температур поверхневих і глибинних шарів води.

Взимку температурного стрибка і кисневого дефіциту у водоймищі не виявлено. Більш сприятливі умови для розвитку бентосу створюються у багатоводні роки, а для розвитку планктону — в маловодні.

За водним балансом Каховське водосховище належить до озероподібних з весняною проточністю. Воно має два широкі плеса: у верхній частині (Конська ділянка) завширшки 20−23 км і в середній частині (Базавлуцька ділянка) завширшки 12−18 км, які займають 64−70% усієї площі водоймища. Умови проточності обох цих ділянок, особливо Конської, погані. Конська ділянка відокремлена від руслової придніпровською грядою пісків, тому швидкість тут не перевищує 0,1 м/сек. (0,06−0,09). На Базавлуцькій ділянці помітна течія спостерігається тільки в повінь (0,16−0,19 м/сек.), але й тоді вона притиснута до лівого берега. Тільки руслова ділянка, яка займає близько 7% усієї площі водоймища, характеризується річковим режимом з швидкістю течії влітку і восени 0,2−0,5 м/сек. і в повінь — до 1,5−2 м/сек. Таким чином, на більшій частині акваторії Каховського водосховища (93%) створюються кращі умови для розвитку планктону, що характерно для озероподібних водойм. Коефіцієнт водообміну в Каховському водосховищі залежно від водності року коливається від 2 (у маловодні роки) до 3,5 (у багатоводні).

Верхня частина водосховища являє собою сполучення руслової ділянки з великим Кінським пасмом. У русловій ділянці майже постійно зберігається режим, близький до річкового, глибина складає 4−6 метрів. Кінське пасмо з грядою островів у центрі мілководне, глибина 1−3 метра, загальна довжина верхньої частини в прийнятих границях дорівнює 55 км.

Середня частина водосховища загальної довжиною 73 км розгорнута в напрямку зі сходу на захід і являє собою ланцюг плесів з глибиною 5−12 метрів. Нижня частина водосховища — затоплена вузька долина Дніпра з численними затоками. Напрямок південно-західний, ширина не виходить за межі 5,5−8,0 км, довжина досягає 100 км. Глибина в цій частині зростає до 10−30 метрів, берега приглибні і звивисті.

Від морфології водоймища і розподілу швидкості течії залежить характер донних відкладень під час формування. Основою ґрунтів водоймища були піски заплави, русел річок і проток, а також піщані сухолучні і вологолучні грунти чаші водоймища з невеликим вмістом гумусу (0,8−6%). У перші роки після затоплення відбувся швидке розкладення рослинних решток, які збагачували ґрунти і водну товщу гумусом; цьому сприяли високі літні температури і умови сольового складу води. Водні витяжки ґрунтів мали рН 7,6−7,8, а в придонних шарах води величини рН не були нижчими за 7,08. Відповідно до режиму течії тільки на русловій ділянці зберігаються піщані ґрунти, які навесні дуже промиваються, а влітку і восени значно замулюються, особливо в районі Тарасівка — Марганець. Піщані і піщано-глинисті відкладення формуються поблизу абразійних берегів з лесовими і суглинковими відслоненнями. На інших ділянках формуються сірі, темно-сірі і оливково-чорні мули (на великих глибинах).Такий розподіл ґрунтів зумовив на кінець періоду досліджень повну перевагу в бентосі Каховського водоймища пелофільних біоценозів. Умови для розвитку літореофільного біоценозу створюються на небагатьох ділянках узбережжя з відслоненнями вапняків та вздовж дамб з буту і бетонних плит.

З динамікою біогенних речовин і органічної речовини можна пов’язати такі особливості в розвитку планктону Каховського водоймища. У пізньовесняний період і на початку літа за різноманітністю видів і біомасою велику роль відіграють протококові. Однак у зв’язку із збідненням води нітратами і підвищенням температури починають домінувати синьо-зелені водорості, які здатні використовувати аміачний азот, а також вегетують за рахунок поглинання розчинених органічних речовин, у тому числі, очевидно, і гумінових.

У відношенні рівневого режиму за роки існування водосховищ можна виділити три періоди. Перший — з 1955 по 1959 р.р., коли, крім Каховського водосховища існувало тільки одне порівняно невелике руслоподібне водосховище Дніпрогесу, що не грало істотної ролі в регулюванні стоку ріки. Другий період почався з 1960 р., після будівництва Кременчуцького (основного регулятора стоку), Дніпродзержинського (1963 р.) Київського (1965 р.), у результаті чого саме нижнє водосховище — Каховське стало одержувати багаторазово зарегульований стік. Нарешті, третій період почався після 1965 року, коли Каховське водосховище стало водосховищем переважно ірігаційного призначення, у зв’язку з чим, були різко зменшені як зимово-весняні, так і особливо літньо-осінні відпрацьовки рівня, і останній став підтримуватися на високих оцінках в інтересах забезпеченні водою потужних водозабірних систем.

Тепер лише наприкінці зими здійснюється невелика відпрацьовка зі зниженням рівня на 1−1,5 метра, але до кінця травня рівень знову підвищується до нормального підпорного.

Такий режим рівня несприятливий для розмноження багатьох видів риб, у першу чергу фітофільних, для яких велике значення має осушення мілководь улітку, відновлення на них рослинного нерестового субстрату з наступним заливанням навесні в нерестовий період.

Таким чином, як для реофільних риб (відсутність річкових умов і припливів), так і для фітофільних — основних у складі промислової іхтіофауни (порівняльна сталість рівня, невелика площа мілководь із глибиною до 2 метрів) умови відтворення запасів у Каховському водосховищі виявилися малосприйнятливими, особливо в останні роки [33.34].

2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Предмет та матеріали досліджень Предметом дослідження цієї роботи є знаряддя та засоби промислового та любительського рибальства на Каховському водосховищі.

Власні спостереження проводилися в верхній та середній частинах Каховського водосховища протягом 2009 року під час науково-дослідних ловів в весняно-літній період на КСП Інституту рибного господарства УААН, контрольних ловів на КСП іхтіологічної служби Головного державного управління рибоохорони в Запорізькій області, а також під час іхтіологічних спостережень та перевірок органів рибоохорони протягом промислового періоду на рибоприймальних пунктах рибодобувних підприємств, що здійснюють промислове вилучення водних живих ресурсів на Каховському водосховищі (рисунок 2.1). Аналіз наукових джерел проводився з використанням фондів Запорізької обласної Бібліотеки ім. Горького, бібліотеки Інституту рибного господарства УААН, Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.

Основна частина роботи виконана на базі Головного державного управління рибоохорони в Запорізькій області у 2006;2007 роках. Під час написання роботи використовувалися наступни матеріали:

— результати власних спостережень;

— дані звітів рибодобувних підприємств про обсяги вилову водних живих ресурсів;

— данні актів перевірки промислового лову інспекторами Головнго державного управління рибоохорони в Запорізькій області;

— результати аналізу документів для реєстрації промислових талонів на здійснення промислового лову у 2009 році.

2.2 Методи дослідження

Іхтіологічні спостереження проводилися систематично впродовж 2009 року. Збір і опрацювання матеріалу проводилися згідно «Методики збору і обробки іхтіологічних і гідробіологічних матеріалів з метою визначення лімітів промислового вилучення риб з великих водосховищ і лиманів України» (1998 р.) та у відповідності зі стандартними методиками І.Ф. Правдіна, викладеними в «Посібнику з вивчення риб», 1966 [35, 36].

Збір проб в весняно-літній період здійснювався стандартним набором сіток з розміром вічка а=30, 36,40, 50, 60, 70, 75, 80, 90, 100,110, 120 мм. впродовж 30 діб.

Математичне опрацювання даних проводилося на ПК ІВМ з використанням стандартних наборів статистичних програм Місrsоfоt Ехсеl, Word, 2003.

2.2.1 Вивчення видового та розмірного складу промислових уловів Під час аналізі видового й розмірного складу улову керувалися Методичними рекомендаціями Тюріна. Проби відбиралися в усі промислові сезони й, по можливості, із всіх основних типів знарядь рибальства в кожному сезоні. У всіх випадках аналізувалися промислові улови з найбільш типових у конструктивному відношенні знарядь лову (по довжині, висоті, розмірам вічка, товщині нитки, густоті посадки полотна й т.п.). Більшу частину аналізів у кожному сезоні варто робили в найбільш уловисті періоди, коли виконується основна частина плану по видобутку риби в даному сезоні. Всі дані аналізу записували у спеціальний бланк.

При аналізі промислових уловів з метою встановлення їх дійсного видового й розмірного складу аналіз промислових уловів поширювали на всю рибу, що враховується промисловою статистикою.

2.2.2 Вивчення вікового складу промислових уловів Матеріал для визначення розмірно-вікового складу уловів риб збирався протягом весни-літа 2007 року на КСП Інституту рибного господарства УААН. Відбиралися проби луски не окремо за статтю не менш ніж у 10 представників кожного розміру певного виду риб. Вік риб визначався відповідно до методики Чугунової. На кожній лускі добре помітні кільця росту. Тому відбирали якісну луску При цьому виконувати певні правила збору. Записати назву риби, місце й час збору, розмір і вага риби. Указати промислову довжину. Визначали також ступінь зрілості полових продуктів.

На підставі таких визначень можна судити, на якому році самці й самки стають статевозрілими, а також про строки їхнього нересту. У більшості риб луску для визначення віку відбирали із середини боку риби, вище або нижче бічної лінії. Вік безчешуйних риб визначали за кістками. Зібрані луски зберігали в сухому місці. При визначенні віку луску промивали у розведеному нашатирному спирті або в простій воді і очищали м’якою щіткою (або між пальцями) від покриваючого їх слизу. 40, 41].

Вік визначали за передньою частиною луски.

Перш ніж приступити до визначення віку рекомендується ретельно ознайомитися з формами луски різних віків риб, зображеними в Атласі Г. Г. Галкіна. Світлі кільця вважаються літніми кільцями, що визначають літній ріст риби, а кільця темні - зони вповільненого росту, що називають зимовими кільцями. Отже, у кожному річному кільці потрібно розрізняти ці дві частини

2.2.3 Дослідження любительського рибальства З метою визначення стану любительського рибальства дослідження проводили відповідно до «Методичних вказівок з вивчення впливу любительського рибальства на стан рибних запасів внутрішніх водойм», розробленими Науково-дослідним інститутом озерного і річкового господарства модифікованих нами з урахуванням особливостей Каховського водосховища та сучасних технічних можливостей. Для визначення кількості рибалок, обсягу і якісного складу уловів любителів о використовувалось анкетне опитування, та безпосередній облік рибалок і їхніх уловів на водосховищі. Облік риболовів любителів на водоймі здійснювався в будні та вихідні дні не менш ніж один раз на сезон. Одночасно з обліком здійснювався збір інформації з якісного та кількісного складу уловів з заповненням індивідуальної риболовної картки. Для одержання статистично достовірних даних бажано проводився індивідуальний облік уловів в день спостережень не менш ніж у 25 рибалок.

Кількість риби визначається по формулі:

(2.1)

де С — кількість риби, що виловлюється, (кг.);

h — середня тривалість завершеної риболовлі (година .);

R — середня інтенсивність лову даного виду (шт/людино-година)

n_б — Середнє число рибалок на водосховища (його ділянці) у будній день;

x_б — число будніх днів у місяці;

n_в — те ж для вихідного дня;

x_в — число вихідних днів у місяці.

2.3 Статистична обробка результатів Статистичну обробку інформації проводили за загальноприйнятими методиками.

Помилка репрезентативності середнього значення розраховувалась за формулою 2.1:

(2.1)

де m — помилка репрезентативності;

д — середньоквадратичне відхилення.

Середньоквадратичне відхилення визначали за формулою 2.3:

(2.3)

де V — абсолютне значення признаку (см);

М — серед неарифметичне значення ряду вибірки.

3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

3.1 Знаряддя та засоби промислового рибальства на Каховському водосховищі та їх ефективність На Каховському водосховищі у 2008;2009 роках здійснювали промисловий лов 39 рибодобувних підприємств, з них 23 зареєстровані в Запорізькій області, 10 — в Дніпропетровській, 6 — в Херсонській. Таким чином більшість рибодобувних підприємств базується та фактично здійснює промислове вилучення водних живих ресурсів на території Запорізької області - 59% (Рисунок 3.1).

Рисунок 3.1 — Розподіл рибодобувних підприємств за місцем базування на узбережжі Каховського водосховищі

У порівнянні з 2005 роком кількість рибодобувних підприємств збільшилась на 2 одиниці, по одній в Запорізькій та Дніпропетровській областях.

Як зазначалося вище у 2003 році на Каховському водосховищі в Запорізькій області було зареєстровано 23 рибодобувні підприємства. Склад підприємств за організаційною формою налічує 11 товариств з обмеженою відповідальністю, 5 приватних підприємств, 5 приватних підприємців, та 1 товариство з обмеженою відповідальністю. Таким чином лише 12 рибодобувних організацій здійснюють плату за використаний ресурс відповідно до нормативів плати [31], інші сплачують фіксований єдиний податок. В межах Запорізької області на узбережжі Каховського водосховища розташовано 38 рибоприймальних пунктів, що належать 21 рибодобувній організації, тобто в середньому по 1,8 РПП на одну рибодобувну організацію. Кількість РПП, що входять до складу рибодобувних організацій коливається від 1 до 4 (РПП «Рибний»). Ті організації, що не мають власного рибоприймального пункту, а таких організацій було зареєстровано у 2007 році дві, використовували рибоприймальні пункти інших організацій за договором про спільне використання. На Каховському водосховищі основною одиницею рибопромислового флоту є баркас промисловий — дерев’яний човен, що може вмістити до 500 кг. вантажу, в рух приводиться за допомогою підвісного човнового двигуна, екіпаж складає дві-три людини. Промисловий баркас використовується для здійснення основних промислових операцій: встановлення та вибирання, переборки промислових знарядь лову, тощо (рисунок 3.2). Головним поставником промислових баркасів в Запорізькій області є РПП «Рибний». На інших водосховищах Дніпровського каскаду використовуються для промислового лову також дюральалюмінієві човни, наприклад типу «Прогресс».

Для транспортування баркасів до місця промислу і після завершення промислових операцій до рибоприймального пункту на Каховському водосховищі використовується катер РМБ — 40. Катер не приймає безпосередньої участі у промислових операціях, а лише використовується як плавуча база, дозволяє економити кошти на ПММ, оскільки рухається за допомогою дизельного двигуна та дозволяє транспортувати до 3−4 промислових баркасів одночасно.

У 2008;2009 роках промисловий лов здійснювали 187 промислових баркасів, на балансів рибодобувних організацій нараховувалося 15 катерів (таблиця 4.1).