Іноземні інвестиції в економіці України

Іноземні інвестиції в економіці України

У 1998 році обсяги освоєння капітальних вкладень вперше за останні рокта зросли на 4,8 відсотка. З урахуванням обсягів, освоєних приватним сектором економіки, очікується близько13,5 млрд. грн. капітальних вкладень, що у порівняних цінах майже на 3відсотка більше, ніж у 1997р. (у тому рік зниження становило 7 відсотків.). Введення в дію основних фондів склало 10,898 млрд. грн. (90 відсотків до 1997р.). На об'єктах виробничого призначення освоєно7,851 млрд. грн., чи 68 відсотків загального обсягу капіталовкладень (у 1997 році - 65,1 відсотка.).

Основним джерелом фінансування залишаються власні кошти підприємств й організацій, питома ваги які складає 71,4 відсотка загального обсягу капітальних вкладень.

Інвестиційні кредити становлять незначну частку в кредитному портфелі банківської системи внаслідок небажання комерційних банків нести ризики через недосконалість заканодавчо-нормативної та податкової політики, високої податкової політики, високої відсоткової ставки за кредити. Попиту суб'єктів господарювання на інвестиційні кредити через високі ставна практично немає, у тому годину як у розвинутих країнах кредити обслуговують до? капітальних вкладень.

За оперативними даними, освоєння капітальних вкладень за рахунок коштів державного бюджету із урахуванням витрат, передбачених мінімізацію наслідків Чорнобильської катастрофи та коштів, отриманих від зміни понижуючого коефіцієнта при застосуванні до норм амортизації склав 972,2 млн. грн., що на 6,5 відсотків більше, ніж у 1997р. При цьому фінансування капітальних вкладів за рахунок коштів Державного бюджету здійснено на рівні 27 відсотків початкового планового річного обсягу, а отриманих від зміни понижуючого коефіцієнта при застосуванні норм амортизації - на рівні 46,7 відсотків уточненого річного обсягу.

Зменшення інвестиційних можливостей бюджетів всіх рівнів, котрі становлять лише 12,7 відсотків загальних обсягів капіталовкладень, не забезпечили належну державну підтримку структурним зрушенням в економіці.

Фондовий ринок поки, що не забезпечує вагомого зростання обсягу інвестицій й структурну перебудову народного господарства через недоскональність законодавчої бази про цінні папери, а також механізмів їхнього реєстрації, відсутність відповідної інфраструктури ринку цінних паперів.

Якщо у 1990р. рівень введення в дію найважливіших виробничих потужностей, будівництво які здійснювалось з залученням державних капітальних вкладень, складав понад 40 відсотків, те в 19 998р. введені в дію лише окремі об'єкти. В частности, введено в дію потужності по видобутку110 тис. тонн вугілля за рік на шахті «Ніканор-Нова» в Луганській області, переробці 7,5 тонн бурштину на державному підприємстві «Укрбурштин» у м. Рівне, ПЛ 750 кВ Південнодонбаська — Донбаська, протяжністю 216,6 км тощо, проте запитання розрахунків із підрядчиками на багатьох будовах залишається невирішеним.

З залученням власних коштів здійснено технічне переозброєння потужностей на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь» із приростом потужностей на 17 тис. тонн чавунного фасованого литва, 18 тис. тонн сталевого литва, на комбінаті «Запоріжсталь» введено в дію станцію очищення промислових стоків, потужністю 800тис. м3 на добу, потужність випуску 500 тис. тонн залізної сирої рудій на ВАТ «Суха балка» в м. Кривий ріг, перший пусковий комплекс об'єкту «А» VI черга на АНТК ім. Антонова, черга установки по виробництву 300 кг текамін-гідрохлориду на АТ «Фармак» а м. Києві, прокладено 1823,3 км ліній електропередачі різної напруги, 49,2 км автомобільних доріг, електрифіковано 96,1 км залізничних колій тощо.

Нема за ті, у стране накопичено майже річний обсяг незавершеного будівництвом житла із високим ступенем будівельної готовності, введення його в дію у 1998р. зменшилось проти 1997р. на 9 відсотків (у тому годину, як за 1 півріччя спостерігалось збільшення у порівнянні із відповідним періодом 1997р на 1,7 відсотків) й склало 5599 тис.кв.метрів загальної площі.

Спорудження об'єктів за Чорнобильською будівельною програмою, яку здійснювалося за залишковим принципом, велося надто низькими темпами. На їхні будівництві освоєно117,852 млн. грн. (76,3 відсотка уточненого річного обсягу). Профінансована Чорнобильська будівельна програма в обсязі 137,3 млн. грн. (88,8 відсотків річного обсягу), але й через необхідність погашення заочної заборгованості за роботи, виконані у минулий період, лише п’ята частина їхнього був спрямована на фінансування програми 1998р.

У умовах обмеженості коштів Чорнобильського фонду першочергове значення приділялося завершенню переселення жителів з зони безумовного (обов'язкового) відселення. у 1998р. із цієї зони переселено 355 сімей, до того числі із Київської області - 70 та із Житомирської - 285 сімей. На тому годину, на забруднених територіях вказаної зони продовжує проживати 2912 сімей.

За попередніми підсумками, підрядні організації в 1998р. забезпечили нарощення обсягів виконаних будівельно-монтажних робіт у порівнянні із минулим фатальністю майже на 2,7 відсотка, а їхнього загальний обсяг склав близько 5303млн. грн. (у 1997р зниження становило 11,9 відсотка).

Для України як держави із перехідною економікою важливо розглядати залучення іноземних інвестицій у контексті структурних змін й економічного зростання. Офіційно визначеними пріоритетними завданнями, котрі покликані розв «язати іноземні інвестиції, є:

? структурна реформа економіки;

? технологічне оновлення виробництва;

? виробництво товарів широкого споживання;

? подолання залежності країни від імпорту.

Алі слід зазначити, що цілі інвесторів, котрі із «є на вітчизняному ринку, приходять у суперечність із внутрішньою економічною програмою розвитку. То в структурі господарства їхні, насамперед, цікавлять сировина, метав, вугілля, продукти хімічної промисловості тощо. Їх інтерес викликають підприємства, що мають певні технологічні переваги й перспективу розвитку, а також науково-технічний потенціал. Інакше кажучи, увагу іноземців привернула саме можливість спрощеного дешевого доступу до українських сировинного ринку, науково-технологічної бази й кваліфікованої робочої сили. Якщо Україна прагне дістати через ПІІ доступ до сучасних технологій, то західні фірми реалізують технології, котрі уже пройшли половину свого життєвого циклу й на світових ринках не є конкурентними. Невибагливість споживачів українського ринку надає застарілим й не прибутковим на західному ринку товарам можливість продовжити своє життя. Отже, конкурентоспроможні світові корпорації орієнтуються на глобальні експортні стратегії, а чи не на розвиток вітчизняного виробництва товарів в Україні. Крім того, високий інвестиційний ризик в Україні зумовлює незначну довіру західних підприємців. титану ж із іноземних інвесторів, хто уже прийшов на її внутрішній ринок, не поспішають вирішувати проблеми й заподіяння своїх українських партнерів.

Усі ж аналіз розвитку інвестиційної діяльності за останні рокта показує її певну позитивну динаміку, розширення масштабів, видів й сфер. Сьогодні в економіку України вкладено понад 2 млрд $ прямих іноземних інвестицій, що, порівняно із 1994 р. За 1994 р. темпи їхні приросту (порівняно із базовим 1993 р.) склали 1,7, за 1995 р.-3,4, за 1996 р.-6,4 й за 1997 р.-9,4 рази. Водночас є зовсім мізерним обсяг іноземних капітальних вкладень — по 5 млн. грн. на рік. Певна річ, капітальні вкладення становлять лише частину інвестицій, однак є підстави твердити, що статистика явно занижує величину іноземних капітальних вкладень.

За даними НБУ, у 1998 р. найбільш вагомими були капіталовкладення в українську економіку з Сполучених Штатів Америки — 509,7 млн $ (18,3% від загального обсягу інвестицій), Нідерландів — 264,1 млн $ (8,3%), Великобританії -209,2 млн $ (7,5%), Росії - 186,9 млн $ (6,7%). Відповідні вкладення 1998;го р. були здійснені інвесторами із Південної Кореї за проектом спільного підприємства між компанією «Daewoo» та заводом «АвтоЗАЗ» (обсяг інвестицій із цієї країни станом на 1 января 1999 р. досяг 186,2 млн $, тобто 6,7%).

Формування галузевої структури іноземних інвестицій заговорили українською у «язана із особливостями інвестиційного клімату України. Зацікавленість інвесторів викликають проекти, розраховані на короткострокову перспективу, із віддачею найближчим годиною (харчова промисловість, внутрішня торгівля), але в стратегічне завоювання ринків машинобудування й хімічної промисловості.

З огляду на динамізм розвитку, статистичні дані інвестиційного процесу швидко «старіють». Тому повноцінний економічний аналіз інвестиційної діяльності є утрудненим. Алі можна відзначити формування певних тенденцій, що якісно характеризують розвиток іноземного інвестування в Україну:

? переважання за розмірами інвестицій партнерів із промислово розвинутих країн й за кількістю — із країн, котрі розвиваються, а також поступове збільшення частки країн СНД;

? орієнтація спільних підприємств на виробництво товарів, якими світові ринки практично насичені, та на сферу послуг;

? реалізація спільних інвестиційних проектів, як правило, на двосторонній основі;

? обережність західних партнерів щодо великих інвестицій, зумовлена відсутністю надійних гарантій щодо їхнього захисту, нерозробленістю стратегії та тактики виходу на практично невідомий й раніше закритий ринок;

? активність малих іноземних фірм, орієнтованих на швидке обертання невеликого капіталу чи на вигоду від разових операцій (нерідко суто посередницьких);

? нерівномірність розподілу інвестицій за галузями й регіонами України, їхнього зосередження у промислових центрах України;

? велика частка майнових внесків іноземних інвесторів у загальних обсягах інвестицій, слабке використання механізмів фінансового ринку для інвестування.

Основними формами залучення інвестицій протягом 1990;х років є вкладення у формі рухомого та нерухомого майна (близько 65%) та грошові вкладення (близько 25%). Склад іноземних інвесторів в Україні формується за рахунок:

транснаціональних корпорацій;

компаній-аутсайдерів, котрі не витримали конкуренції в свої країнах;

компанії із обмеженими фінансовими можливостями, котрі розраховують на швидкий успіх.

Географічна структура іноземного інвестування в економіку України формується под впливом двох взаємопов'язаних груп факторів. З одного боці, її розвиток визначається глибиною зовнішньоекономічних зв’язків із традиційними партнерами (країни СНР, де домінує Росія, окремі східноєвропейські та західні країни), із іншого — потрібність диверсифікації, в першу чергу міжнародної інвестиційної діяльності. У цьому контексті характерними рисами є:

переважання двосторонніх міждержавних договорів, в які практично не пропрацьовано механізми участі в багатосторонніх міждержавних структурах (ГАТТ/СОТ, МАГАТЕ, конвенції по передачі передових технологій, авторських прав тощо);

?вузька орієнтація в міжнародних фінансових відношеннях (в основному МВФ та Всесвітній банк);

? орієнтація на незрілі інтеграційні регіональні та субрегіональні групування, наприклад Чорноморське економічне співтовариство.

Для географічної структури прямого іноземного інвестування характерне збереження провідної ролі США, Німеччини, Великобританії, Кіпру, Швейцарії, Росії.

Галузева структура іноземних інвестицій формується в основному за рахунок внутрішньої торгівлі, харчової промисловості, машинобудування, металообробки та фінансових послуг. Серед інших галузей відносне значення мають наука, охорона здоров’я, побутове обслуговування, зовнішня торгівля, будівництво, хімічна промисловість.

Структура іноземного інвестування по регіонам України характеризується традиційним залученням іноземних інвестицій в економіки Києва, Одеської, Дніпропетровської, Донецької, Львівської областей, Автономної Республіки Крим.

Взагалі ж аналіз прямого іноземного інвестування в європейські країни із перехідною економікою дозволяє зробити головний висновок про ті, що реально ПІІ мають значний вплив на національні економіки таких країн, як Польща, Чехія, Словакія, а також Естонія та Латвія. Стосовно ж інших країн із перехідною економікою, до того числі і України, цей вплив є более психологічним, бо питома ваги прямих іноземних інвестицій дуже мала у порівнянні із їхні потребою в капітальних вкладеннях.