Розділ 2. Характеристика господарства регіону

Промисловість

Рудні корисні копалини Донбасу представлені значними і єдиними в Україні запасами ртутних руд (Микитівське родовище), вони нині не розробляються. Не здійснюється видобуток і малопотужних залізних руд місцевого значення.

З рудних корисних копалин бурі залізняки виявлено в басейнах річок Кальміус і Торець (Донецька обл.) та Айдар і Деркул (Луганська обл.), промислового значення вони не мають.

Донбас має потужні поклади нерудних корисних копалин, які представлені різноманітною сировиною для абразивного виробництва, металургії, хімічної промисловості та виготовлення конструкційних матеріалів. Основний потенціал їх розвіданих родовищ та видобуток зосереджено в Донецькій області. Абразивна сировина представлена графітом і каоліном, видобуток якого складає біля 50% від загальнодержавного рівня.

Хімічною сировиною району є родовища крейди для виробництва соди, фарбувальної сировини. У районі є родовища високоякісної крейди для содового виробництва на заводі «Донсода». Крейду видобувають у кар'єрах Райгородки, біля Слов’янська, Краматорська, Бахмута та інших місцях.

Поклади кам’яної солі залягають у Бахмутському, Слов’янському родовищах. Це основні райони видобутку солі в Україні. Родовища кам’яної солі знаходяться поблизу Артемівська і Слов’янська, вони забезпечують понад 70% її видобутку в країнах СНД.

Значні поклади цементного мергелю є поблизу Амвросіївки. Це родовище — одне з найбільших у світі. Мергель залягає тут шарами потужністю 50−70 м. У районі значні запаси гіпсів, будівельних пісків, пісковиків.

Основне багатство надр Донецького економічного району — кам’яне вугілля. Основні запаси — у районах Старого Донбасу (так звана «Гірничопромислова зона»). Пласти кам’яного вугілля малопотужні їх товщина 40−70 см. Рідше трапляються півтора — та двометрові пласти. Налічується до 400 вугільних пластів, які залягають похило і навіть вертикально. Поклади вугілля поширені в таких районах:

— Красноармійському, Горлівсько-Щербинівському, Донецько-Петровському, Мушкетово-Макіївському, Дебальцевському (Донецька обл.); Лисичанському, Алмазнянському, Луганському, Краснодонському, Боково-Хрустальному, Селезнівському і Довжано-Ровеньківському (Луганська обл.).

Поряд з вугіллям у районі виявлено родовища природного газу.

Споживання палива в Донбасі склало: вугілля та вугільних брикетів 40,0% від загальнодержавного рівня, автомобільного бензину — 11,0, дизельного палива — 10,2, топкового мазуту — 21,0, газу природного — 22,4, дров для опалення — 4,4%. Споживання всіх видів палива в Донецькій області більше ніж у Луганській, від двох разів по дизельному паливу до п’яти разів по кам’яному вугіллю. економічний соціальний руда газ Скорочення видобутку кам’яного вугілля призвело до зменшення виробництва електроенергії, так як основою електроенергетики району є потужні ДРЕС, які в переважній більшості працюють на кам’яному вугіллі. Виробництво електроенергії в регіоні є недостатнє для забезпечення внутрішньо регіональних потреб. Найбільше виробництво електроенергії Донбасу припадає на Вуглегірську, Старобешівську, Курахівську, Зуївську, Слов’янську (Донецька обл.). Луганську, Лисичанську (Луганська обл.) ДРЕС. Як виробництво, так і споживання електроенергії в Донецькій області більше, ніж в Луганській. Недостача електроенергії власного виробництва в Донбасі покривається за рахунок її надходження з Придніпров'я (Запорізької АЕС) та частково з Росії, оскільки Донбас зв’язаний з Єдиною енергетичною системою Росії. Вони, а також ТЕЦ належать до одного з найбільших у країні виробничих енергетичних об'єднань «Донбасенерго» .

На місцевому коксівному вугіллі та девізній залізній руді працює чорна металургія. Підприємства повного металургійного циклу розміщені у Маріуполі (комбінати «Азовсталь» та ім. Ілліча), Макіївці, Донецьку, Єнакієвому, Краматорську, Алчевську.

Заводи кольорової металургії: Костянтинівський «Укрцинк», Микитівський ртутний комбінат, Артемівський завод обробки кольорових металів, Свердловський завод алюмінієвих сплавів, Торезький завод твердих сплавів, «Донецьквторкольормет» .

Найбільші підприємства гірничо-хімічного комплексу: у Горлівці («Стирол»), Слов’янську («Хімпром»), Донецьку (завод хімреактивів), Костянтинівці (хімічний), Рубіжному («Краситель»), Сєвєродонецьку («Азот», «Склопластик»), Лисичанську («Донсода»).

В Донбасі є один з найбільших в Європі нафтопереробних заводів — Лисичанський (потужністю понад 50 млн. т переробки нафти на рік), але нині він завантажений на 5−10%, працюючи в переважній більшості на давальницькій сировині. Тому значна кількість нафтопродуктів надходить в район з інших регіонів України, Росії, Білорусі, Литви. Таким чином, наявні місцеві ресурси не в змозі повністю забезпечити потреби регіону в паливно-енергетичній сировині.

Промисловість будівельних матеріалів (віконного скла, цементу, цегли, керамічної плитки, залізобетонних конструкцій, шиферу) розвинена завдяки місцевій сировинній базі та великій потребі у продукції галузей важкої промисловості і житлового будівництва.

Основні центри: Амвросіївка, Краматорськ, Єнакієве (цемент), Костянтинівка, Дружківка, Луганськ, Лисичанськ, Попасна, Рубіжне, Свердловськ, Алчевськ, Антрацит.

Найбільші підприємства легкої промисловості розміщені у промислових центрах: Донецький бавовняний комбінат, Макіївська бавовнопрядильна фабрика, Луганський тонкосуконний комбінат, Луганське взуттєве виробниче об'єднання, трикотажні й швейні підприємства Горлівки, Шахтарська, Бахмута.

Серед галузей харчової промисловості є м’ясна, молочна, олійно-жирова, кондитерська, борошномельно-круп'яна та інші. Основними підприємствами соляної промисловості є ВО «Артемсіль», «Словсіль» .

У регіоні сформувалися великі багатогалузеві промислові вузли:

у Донецькій області:

Донецько-макіївський (вугільна, металургійна, коксохімічна, машинобудівна і металообробна галузі промисловості);

Горлівсько-Єнакіївський (вугільна, металургійна, машинобудівна, хімічна та електроенергетична галузі);

Краматорсько-слов'янський (машинобудівна, металургійна, хімічна, соляна, електроенергетична, промисловість будівельних матеріалів, скляна);

Торезо-Сніжнянський (вугільна, електротехнічна, легка, будівельна індустрія);

у Луганській області:

Луганський (машинобудування, легка, харчова галузі);

Стаханово-Алчевський (машинобудівна, вугільна, металургійна);

Лисичансько-Рубіжанський (хімічна, паливна, машинобудівна, галузі);

Жраснолуцько-Антрацитівський (вугільна, машинобудівна);

Свердловсько-Ровеньківський (вугільна);