Нормативно-правове обґрунтування роботи

Облік розрахунків за соціальним страхуванням на підприємстві, ведеться відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року, № 2464-П.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року (далі - Закон про ЄСВ) встановлено, що з 1 січня 2011 року Україна перейшла на систему єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний соціальний внесок, ЄСВ). Це означає, що замість звичної сплати соціальних внесків до чотирьох фондів соцстрахування платіж буде один — до Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України — орган, уповноважений відповідно до Закону про ЄСВ вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Податкове законодавство не регулюватиме порядок нарахування, обчислення та сплати ЄСВ, оскільки він не входить до системи оподаткування (ч. 2 ст. 8 Закону про ЄСВ). Основні правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку, умови і порядок нарахування та сплати ЄСВ і повноваження органу, який здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом про ЄСВ.

Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування — організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування — консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Платниками ЄСВ є страхувальники (названі в п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ) та застраховані особи (названі в пп. 2 — 14 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ).

Страхувальники — роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону про ЄСВ зобов’язані сплачувати єдиний соціальний внесок.

Застрахована особа — фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Страхові кошти — кошти, які формуються за рахунок сплати єдиного внеску та надходжень від фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються відповіднодо закону.

Збір та ведення обліку єдиного соціального внеску здійснюється за принципами :

• — законодавчого визначення умов і порядку його сплати;
• — обов'язковості сплати;
• — законодавчого визначення розміру ЄСВ та пропорцій його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
• — прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску;
• — захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб;
• — державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску;
• — відповідальності платників єдиного внеску та органу що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов’язків.

Платниками єдиного внеску є:

• 1)роботодавці:
  • — підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
  • — фізичні особи — підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців);
  • — фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);
  • — дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;
• 2) працівники
• — громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють:
• — на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому пункту 1 цієї частини;
• — у фізичних осіб — підприємців на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;
• — у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту).

Облік осіб платників єдиного внеску, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування — з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики.

Єдиний соціальний внесок нараховується:

• — для платників, на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
• — для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, — на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб — підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду — середню заробітну плату за вимушений прогул.

Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників та пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок для платників, встановлюється у відсотках до визначеної бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Розміри ставок ЄСВ встановлюються стосовно бази за категоріями платників від 36,76−49,7%.

Страхові кошти, акумульовані на централізованих рахунках Пенсійного фонду, автоматично перераховуються не пізніше наступного операційного дня після їх зарахування на централізовані рахунки фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, на рахунки Накопичувального пенсійного фонду, а у випадках, передбачених законом, — недержавних пенсійних фондів відповідно до визначених законом пропорцій.

Обмін інформацією щодо перерахованих на рахунки фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування страхових коштів здійснюється у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням із зазначеними фондами та Державним казначейством України.

Із страховими коштами, акумульованими на рахунках Пенсійного фонду, здійснюються такі операції: перерахування на рахунки фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — недержавних пенсійних фондів відповідно до встановлених законом пропорцій розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування;

• — повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум;
• — повернення безпідставно стягнених сум єдиного внеску.