Скнилівська трагедія

Скнилівська трагедія

Р Е Ф Е Р, А Т.

на тему:

Скнилівська трагедія.

учня 10-Г класу.

середньої школи 303.

м.Києва.

Блошкіна Вячеслава.

Київ 2003.

Львівщина. Аеродром під маленьким містечком Скнилів.

Зовсім ніщо не передвіщувало біди, але…

27 липня 2002 року назавжди війде в Українську історію чорним днем. Але все попорядку.

Середина літа, спека, нарадість всім захопленим авіацією львівські дипломати влаштували грандіозне по своїм наміркам авіа-шоу. Хоча основною метою влади було перевірити майстерність одних з найкращих пілотів Української авіації. 27 липня на Снилівському аеродромі зіпралось декілька тисяч людей. Люди їхали з усіх куточків України аби лише краєм ока подивитись на цю феєричну виставу. В той день погода була жаркою, тому майже кожна людина була з морозивом чи якоюсь водою. В місті панувало свято, навіть планувався парад.

Ні про що не здогадуючись, народ зустрів початок шоу бурхливими оплесками та гучними вигуками на зразок «Хай живе Україна» або «Привіт славетним пілотам.».

Все почалося казково. Вся товпа зачарована підняла вгору очі та спостерігала за неймовірними трюками у виконанні пілотів.

…Пройшло трохи часу. Пілоти вже встигли показати знамениту «мертву петлю».При виконанні чергового трюку, двоє літаків віддалилися, дещо наблизилися один до одного та обоє знизили висоту. Народ звісно також замріяно почав плескати в долоні.

І тут почалося найстрашніше, літаки не витримав потрібної відстані врізалися один в одного. Величезна купа вогню закрила аеродром. Звісно цього ніхто не чекав, і відразу оцінити ситуацію було неможливо.

Але коли вже до людей дійшов весь жах ситуації, багатьох вже не було в живих. Почалася страшна паніка. Люди давлячи один одного та рятуючи.

«кожен свою шкіру» тікали куди очі дивляться. Це було страшно. Переглядаючи відеоматеріали з місця подій невільно охоплює жах, а стати справжнім живим свідком, то це просто неможливо. Багато людей просто не витримали такої напруги і вони попросту стали душевно хворими. Та дійсно хто б не став, якби (на прикладі однієї жінки) втратив двох дітей, сетру та чоловіка??? Ні, це дійсно страшно. Через кілька годин на аеродромі залишилися лиша залишки мерців. Повсюди валялися відірвані голови, руки, вуха. Багатьох не вдалося встановити навіть експертизі. Загалом було зафіксовано близько 80-ти жертв та більше 200 ранених.Жахливо.

Відразу звісно почався «розбір польотів». Хто винен? Що сталося? Чому? Як? Помилка пілотів? Збої системи літака? Відповіді не знав ніхто. Проти двух пілотів було заведено кримінальну справу. Всі намагалися зрозуміти що сталося. Першою версією була помилка пілотів, останньою — підвищена сонячна активність.Але факт є фактом, загинуло багато людей, хто втратив дітей, хто залишився сиротою. А держава своєю нікчемною допомогою ще хоче допомогти. Хіба життя близьких людей оцінюється грошима???

27 липня назавжди увійде в Українську історію «чорним днем».