Социальная захист й підтримка населения

Соціальний захист й підтримка населения.

Ч ем важче ситуація у тій чи іншій країні тим більше й голосніше звучать у ній заклики соціальної захист населення. Реальність такої захисту настійно просять її вимагають уряд. Складність становища при такі умови криється у тому, що, тоді як країні є економічний спад, знижується виробництво, зменшується створюваний національний продукт, то можливості уряду виділяти додаткові кошти соціальної захисту населення вкрай обмежені. Навантаження на до державного бюджету зростає, уряд змушене вдаватися до підвищення податків, у зв’язку з із чим знижуються доходи працюючих. І це породжує нові соціальні напряжения.

Щоб виправить таке становище недостатньо бажання людей отримати соціальний захист від негараздів погіршення життя, як і недостатньо намірів та обіцянок уряду поліпшити життя. Проблема то, можливо цілком розв’язано тільки тоді ми, коли економіка піде гору і стане створювати мінімум благ, необхідний людям. У цьому вся зрештою і полягає порятунок. Але що робити доти, під час, коли економіка, перебувають у спаді і нездатні задовольнити потреби від населення в благах і послугах? Як допомогти людям що потрапили у важке тяжке становище і до кого саме треба помогать?

Слід передусім зрозуміти, що й знизити виробництво благ і послуг у країни й одночасно допомогу з-за кордону, якщо закупівлі імпорту неспроможні компенсувати таке зниження, а запаси й резерви доведені до мінімуму, то запобігти зниження рівень життя практично неможливо. Так само нереальна цих умовах завдання повної соціального захисту всього населення від зменшення споживання і у цілому й у розрахунку одну людину. Ще гірше, коли ми спробуємо надати блага у властивому, бажаному кількості одним, то явно постраждають інші, кому ці блага не достанутся.

Тому немає й уряд, і народ мусимо усвідомити, що поголовна соціальний захист населення від зниження рівень життя за умов економічного спаду неможлива. Точніше, казати про соціальної підтримці окремих верств населення та груп населення у ній нуждающихся.

У широкому значенні слова соціально уразливими вважаються люди, які мають доходом нижче прожиткового мінімуму. У принципі, при віднесення розв’язання тих чи інших груп людей до категорії соціально уразливих було б враховувати не але їхні поточні грошові доходи, а й грошові заощадження накопичене багатство, так званий майновий ценз. Проте, оскільки отримати вичерпні відомості про про майновому становищі людей важко, доводиться використовувати як критерію, що характеризує матеріальне становище людини, його офіційні грошові доходы.

У цій практиці соціально уразливими вважаються сім'ї з низьким грошовим доходом на членів сім'ї (найчастіше це члени багатодітних сімей), сім'ї, втративши годувальника, матері виховують дітей самі, інваліди, старі, пенсіонери отримують недостатнє посібник, студенти живуть на стипендію, безробітні, особи, жертви стихійних лих, політичних лідеріва і соціальних конфліктів, незаконного переслідування. У багатьох випадків до соціально вразливих верствах відносять дітей. Всі ці люди потребують соціальної підтримки з боку суспільства, влади правительства.

Соціальна підтримка може виявлятися в різноманітних формах: в вигляді грошової допомоги, надання матеріальних благ, безплатного харчування притулку, притулку, подання медичної, юридичної психологічної допомоги, покровительства, опікунства, усыновления.

Питання, кому, у яких видах і формах, що не обсязі надавати соціальну підтримку, належить до найважчих у соціальній економіці. Оскільки всім бажаючим одержати таку допомогу і потребують ній просто допомогти неможливо, то ряд економістів і соціологів радять такий рецепт: «Допомагати лише хто може допомогти сама». Звісно, нелегко виявити, хто може і хто здатний допомогти сама, але рецепт заслуговує на увагу. У період початку ринкової економіки найгостріше проявляється проблема соціального захисту населення від подальшого зростання цін (інфляції) і безробіття. А, щоб зростання ціни товари та не призводив би до катастрофічного зниження споживання й життєвого рівня, частково застосовується індексація доходів. Це означає, що вести, пенсії, стипендії, решта видів доходів збільшуються зі зростанням роздрібних цен.

На жаль, при спаду виробництва ні уряд, ні підприємства немає можливості підвищити доходи, рівно у стільки разів скільки підвищуються ціни. Оскільки кількість товарів зменшується, то виплата надмірної кількості грошей призведе до повені ринку грошової масою і, як наслідок до инфляции.

Соціальне забезпечення і соціальний помощь.

С уществуют види стабільної соціальної підтримки певних верств населення та тих категорій населення з боку держави, уряду, суспільства, не пов’язані безпосередньо з надзвичайними ситуаціями. Йдеться людях що є на тривалому чи постійному утриманні держави й суспільства що у основному з допомогою державного забезпечення. А аби допомогти цих людей, гарантувати її необхідною засобами, існує соціальна галузь економіки звана соціальним обеспечением.

Організації соціального забезпечення приймають він піклування про тих категоріях, частинах населення, які у законодавчо встановленому порядку мають правом тривалу чи постійну допомогу в з віком, інвалідністю, обмеженою працездатністю, відсутністю інших джерел существования.

Найпоширеніший вид соціального забезпечення — пенсійне забезпечення. Пенсіонерам віком виплачується пенсія, що залежить від стажу праці та рівня зарплати, отримувана пенсіонер до виходу пенсію. Однак у кожному разі кожному пенсіонеру гарантована виплата пенсії не нижче мінімального передбаченого законом рівня. Поруч із пенсією від старості виплачуються пенсії за інвалідністю й не залежить від віку і її обумовлені лише становищем здоров’я, неможливістю чи обмеженою можливістю людини здійснювати діяльність. Пенсії виплачуються рахунок коштів Пенсійного фонду, утвореного з відрахувань підприємств та організацій у цей фонд і лише частково з допомогою держбюджету. Принаймні початку ринкових відносин і підвищення господарської самостійності підприємства отримують унікальну можливість створювати власні пенсійні фонди з виплати пенсій своїм работникам.

Крім пенсій із засобів державного устрою і місцевого бюджетів надаються різноманітні посібники та виплати різних категоріях нужденного населення. Посібники і можуть мати постійний, тривалий і тимчасовість. Можливо надання разової, одномоментної соціальної допомоги. Посібники видаються дедалі частіше з метою соціальної підтримки дітей, хворих, престарілих, осіб, позбавлених коштів існування. Виявляється турбота про його літніх людях які мають дітей і рідних, здатних надати їм допомогу. Для таких людей, нужденних як гроші, а й у догляді у наданні послуг, створюються вдома престарелых.

Соціальна допомога виявляється й у вигляді надання людям, сім'ям кредитів для будівництва житла, благоустрій, придбання домашнього имущества.

Поширеним виглядом грошової допомоги учнівської молоді є виплата стипендий.

Особливий вид соціальної допомоги — медичну допомогу. У значної ступеня такої допомоги надається безоплатно. Але навіть багаті країни не здатні повністю покласти витрати охорони здоров’я на плечі державного бюджету, частина медичних послуг і ліки є платними. У період переходу України залучені до економіці ринкового типу неминуче часткове використання коштів населення і побудову підприємств потреби охорони здоров’я на формі платній і медицини. Страхова медицина передбачає формування страхових фондів з заробітної плати інших відрахувань підприємств і закупівельних організацій. Кошти страхових фондів передаються медичним установам, що дозволяє право учаснику фонду звернеться у час за необхідної медичної допомогою раніше оплаченной.

Держава надає значну допомогу безробітним передусім, вона проявляється у вигляді виплат офіційно зареєстрованим безробітним державного допомоги за безробіттям. Особам, втратили роботу, таке допомогу у перші місяці виплачується обсягом, близький до тієї заробітної платі, що вони мали перед втратою роботи. У місяці посібник знижується. Зазвичай прийнято надавати посібник безробітним протягом півроку від часу утрати роботи. Поруч із посібником державного фонду зайнятості витрачає вартість навчання безробітних, допомога їм в оволодінні нової специальностью.

Соціальна реабилитация.

С лово «реабілітація» означає відновлення, повернення втраченого. Прийнято казати про відновленні здоров’я, прав поверненні доброго імені. Соціальна реабілітація означає, передусім, відновлення порушеною соціальної справедливости.

Особливо гостро нашого часу стоїть проблема соціальної реабілітації безневинно постраждалих. Будь-кого постраждалого людини шкода, але сумно, коли людина постраждав за власної вини, а безвинно, по злого умислу чи з випадковому збігу обставин. Тому суспільство, держава маєте виявляти особливу піклування про безневинно постраждалих, стали жертвами. Треба робити всі можливе, аби повернути їм втрачене, по крайнього заходу, те, що можна вернуть.

Це насамперед жертви протизаконних репресій із боку державних окремих осіб, сваволі, насильства, порушення прав людини. Особливо сумнозвісний цьому плані сталінський період радянської історії, коли мільйони людей були без будь-яких відносин позбавлені свободи, майна, прав, стали переселенцями, втратили роботу, зазнавали собі тавро хибних обвинений.

Це з іншого боку, жертви війни, втративши здоров’я, які є інвалідами, котрі позбулися притулку. Найбільш важкий збитків на такому випадку принесла людям України, колишнього Радянського Союзу, Велика Вітчизняна війну з німецьким фашизмом, у яких жорстко постраждали десятки мільйонів людей. На жаль, тривають локальні регіональні військові дії різного масштабу, результатом яких є величезних втрат життів, здоров’я людей, майна України та цінностей. І знову у їх жорна потрапляють безвинні люди, які потім потребують реабилитации.

І це особи, жертви катастроф, стихійних лих, аварій. Тільки часткову компенсацію втрат, обумовлених аварією на Чорнобильської АЕС електростанції, поглинула багато сотень мільярдів рублів. Через війну землетрусів, зсувів, затоплень, інших стихійних лих страждають десятки тисяч чоловік, нужденних потім у соціальної реабилитации.

До безневинно постраждалих ставляться інваліди через хворобу, жертви епідемій постраждалі про шкідливості виробництва, що потребують реабилитации.

Через війну міждержавних, міжнаціональних конфліктів збільшується кількість безневинно постраждалих, з’являються мільйони змушених переселенців, які потребують соціального реабилитации.

Все це «безвинно винним» держава, суспільство покликані надавати всебічну допомогу, намагаючись зробити усе можливе задля повної соціальної реабілітації пострадавших.

Соціальна благотворительность.

Е сть такі чудові категорії, поняття, властивості як «доброта», «жаль», «співчуття», «чуйність», «що у чужого лиха». Вважають, що людина відрізняється від тварин наявністю розуму. Але, ще, щонайменше важливого моменту людину, як вищого істоти наявність почуття любові до ближнього. Недарма одну з найважливіших заповідей християнства говорить: «Люби ближнього свого яко себе». Найбільш шляхетні і шановні у світі люди стверджували, що щастя людини укладено у цьому, щоб зробити щасливими якнайбільше іншим людям, що давати приємніше ніж брати. Якщо й проголошувалися іноді соціалістичні заклинання на кшталт «людина людині - друг, товариш і брат», то нічого, крім формального гасла у яких не содержалось.

У результаті суспільстві виникло стійке переконання, що турбота про інші людях турбота держави, а кожен має піклується лише себе, своєї сім'ї близькі й рідних. Не означає, що доброта, взаємодопомога були взагалі вилучити з побуту. Жалісливі люди завжди і залишалися в будь-якому суспільстві, милосердя виявлялося у багатьох життєвих ситуаціях. Але спостерігалося вона від випадку випадку і у разі був державно шанованим способом мислення й стилем поведінки. Такою була та значною мірою залишається соціальна нравственность.

Слід добре засвоїти становище, чого жодне держава може саме, з допомогою законів, виділення коштів, надання державних форм соціальної допомоги долатиме проблеми соціальної економіки. Завжди за рисою, кордоном офіційної узаконеною, обов’язковій державній допомоги будуть перебуває тис. чоловік, якому здатний ефективно допомогти лише ближній, безпосередньо бачить чужу біду, що виявляє жаль до бідуючим, нужденним, здатний глибше всього зрозуміти, що їм нужно.

Тому соціальна благодійність, що виявляється у цьому, що навколо лише люди безкорисливо, з душевного позиву допомагають іншим, ніж можуть: грошима, речами, послугами, порадами, турботою, лікуванням, розрадою найяскравіший ознака шляхетності, совісті человека.

Звідси зовсім не від слід, що обов’язково допомагати вся і цікава всім, подавати, умовно кажучи, кожному, хто простягає руку. Це навіть за бажанні просто неможливо. Яким є критерій розумних дій у тому відношенні? Звертатися у таких ситуаціях потрібно лише у розуму, до серцю. Поклик душі, совість, внутрішнє переконання підкажуть вам, коли можна пройти миом, варто виявити співчуття, допомогти, якщо ваше душа не очерствела.

Корисними можуть опинитися й поради людей, прагнення слідувати прикладу інших, але твердо засвоїти думку, за якою добро лише мінімальний ступінь твориться зі велінню, вказівкою ззовні, він повинен виникатимуть із власної волі, бажання внутрішнього позыва.

Турбота про навколишньому середовищі як соціальний процесс.

Ч еловек, люди, суспільство живуть у природному оточенні якого було б неможливою саме життя. Людям життєво необхідні земля, яку вони спираються, де будують, сіють, вода, що вони п’ють, у якій миються, купаються, якої обігрівають, охолоджують, зрошують, повітря, яким вони дихають, природні багатства, використовувані у виробництві та потреблении.

Отож соціальна економіка, вивчає економічні процеси та явища у тісному ув’язці з життям людей, способом мислення й рівнем життя, безсумнівно включає у собі екологічних питань і проблеми. Адже екологія життя й пов’язані між собою узами, стаючи більш і більше тісними. Людина, прагнучи кращого життя, настільки глибоко трансформував і немилосердно експлуатував природу, що таке життя від надання цього стало набагато гірше і небезпечнішою, здатна бути і більш короткой.

Тому найактуальніша соціальна завдання у встановленні розумного рівноваги тим часом, що ми беремо від природи, наскільки втручаємося у ній, і тих, що ми даємо природі, наскільки охороняємо захищаємо, відновлюємо його в ім'я життя сьогодення й майбутніх поколінь. Усе це разом узяте утворює предмет і той економічної екології та соціальній экономики.

Усвідомлення значимості екології проявляється у безперервне збільшення коштів, виділених на охорону здоров’я та відновлення довкілля державному та місцевому бюджетах, бюджетах підприємств. Разом про те поки цих коштів замало запобігання руйнівної впливу виробництва на природу, у зв’язку з ніж екологічна ситуація у ряді зон України ухудшается.

Зазвичай наслідки зневажливого ставлення підприємств і до природі, навколишньому середовищі виявляються не відразу. Ті хто допускає шкідливі викиди в повітряне середовище, забруднює відходами грунт, і воду, несхильні сприймати свої дії як соціальні які завдають збитків життя і здоров’я людей. І коли виявляються важкі соціальних наслідків таких дій, суспільство піднімає тревогу.

З сказаного слід, що охорона та своєчасне відновлення довкілля мають розглядатися як складова частина соціальної економіки та соціальної политики.

року міністерство освіти Украины.

Реферат на задану тему: «Держава і соціальний политика».

Виконали: студенти 4 курса.

Э.Ф. 7 группы.

Афанасьєва С.

Кошкодаева Л.

Вакуленко В.

Перевірила: Болелая С.Ю.

Херсон 1998.

План:

1. Соціальна підтримка й захист населення. 2. Соціальне забезпечення і соціальний допомогу. 3. Соціальна реабілітація. 4. Соціальна благодійність. 5. Турбота про оточуючої середовищі як соціальний процесс.