Стан та вдосконалення обліку праці та її оплати

КУРСОВА РОБОТА Дисципліна: «Бухгалтерський облік».

На тему:

«Стан та вдосконалення обліку праці та її оплати».

З М І С Т.

Стор.

Вступ.

1. Завдання обліку праці та її оплати. Нормативна база по регулюванню питань з оплати праці.

2. Класифікація та облік персоналу підприємства. Документальне оформлення руху особового окладу.

3. Документальне оформлення та облік використання робочого часу. Табельний облік.

4. Тарифна система оплати праці.

5. Безтарифна система оплати праці.

6. Побудова синтетичного і аналітичного обліку праці та її оплати.

7. Облік основної та додаткової заробітної плати.

Висновки.

Список використаних джерел.

Додатки.

1. Завдання обліку праці та її оплати. Нормативна база по регулюванню питань з оплати праці.

Процес регулювання оплати праці почався з 1991р., коли було прийнято Закон України «Про підприємства в Україні» і їм було надано право самостійно встановлювати системи, форми, визначати розмір оплати праці.

У 1992р. затверджено декрет Кабінету Міністрів України «Про оплату праці», на підставі якого у 1995р. прийнято Закон України «Про оплату праці», що регламентує питання тарифікації та оплати праці.

З 1993р. введено в дію Закон України «Про колективні договори і угоди», якими передбачено порядок укладання угод і договорів з питань організації праці, визначення умов та порядку встановлення розміру оплати праці.

Здійснення будь-якого господарського процесу обов’язково пов’язане із застосуванням праці та її оплатою. Облік цього процесу має забезпечити контроль за використанням праці, рівнем її оплати, здійсненням розрахунків з робітниками і службовцями. Зрозуміло, що саме цей облік потребує особливої точності, оскільки він зачіпає матеріальні інтереси людей.

Праця — це цілеспрямована свідома діяльність людини в результаті якої утворюються споживчі вартості: продуктом праці є створення всіх матеріальних і духовних цінностей. Вона спрямована на здійснення процесу виробництва і на доведення продукту до споживача.

Зарплата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникам за виконану ним роботу.

Основними показниками праці і заробітної плати є:

чисельність робітників;

фонд оплати праці;

їх професії та кваліфікації;

преміальні виплати;

витрати робочого часу, тобто кількість відпрацьованих годин;

кількість виготовленої продукції або обсяг виконаних робіт;

розрахунки з кожним працівником згідно діючого законодавства.

Основними завданнями обліку праці і заробітної плати є:

документальне оформлення відпрацьованого часу;

контроль за використанням фонду оплати праці і премій;

контроль за дисципліною праці і повним використанням робочого часу;

контроль за виконанням завдань по росту продуктивності праці;

своєчасний і правильний розподіл нарахованої заробітної плати і відрахувань на соціальне страхування по напрямках затрат при визначенні вартості продукції;

здійснення правильних і своєчасних розрахунків по заробітній платі;

збір інформації і групування показників по праці заробітної плати для складання бухгалтерської і статичної звітності.

Підвищення рівня заробітної плати на зазначених засадах вимагає здійснення на державному, регіональному, галузевому рівні, а також на рівні підприємництва організаційних та економічних заходів, спрямованих на пошук необхідних для цього коштів.

Для нагромадження коштів, спрямованих на оплату праці, необхідно:

знижувати витрати матеріалів, енергії, палива;

переходити на погодинну оплату праці;

відновити нормування праці;

збільшувати рентабельність виробництва через механізм зниження собівартості продукції;

підвищувати продуктивність праці;

використовувати сучасні мотивації та стимулюючі механізми високопродуктивної праці.

2. Класифікація та облік персоналу підприємства. Документальне оформлення руху особливого складу.

Однією із складових виробничого процесу є наймані працівники, які називаються персоналом. Від кількісного і якісного складу персоналу значною мірою залежить продуктивність праці, випуск і реалізація продукції, фінансові результати.

Облік персоналу забезпечує інформацію про склад у розрізі категорій, професій, кваліфікації, освіти, стажу роботи, віку, національності та інших показників. Аналіз даних про персонал дає можливість виявити основні кількісні та якісні характеристики трудового колективу, знайти резерви для подальшого поліпшення щодо чисельності та якості його складу, цілеспрямовано сформувати команду управлінців та виконавців високого рівня, які здатні забезпечити успішне функціонування й тривале існування підприємства.

Особовий склад персоналу обліковується відділом кадрів, який фіксує його наявність, зміни у складі працівників та їх причини.

Відділ кадрів відкриває особову справу на кожного працівника, веде облік, приймання, переміщення та звільнення особового складу, оформляє надання відпусток, присвоєння кваліфікації, змін тарифних ставок і окладів та інші оперативні дані. Такі дані відображаються в особових справах на основі записів про приймання, переміщення чи звільнення, наказів і розпоряджень адміністрації та інших документів. Накази щодо руху персоналу обов’язково доводяться до відома працівників бухгалтерії, які ведуть облік розрахунків з оплати праці.

Персонал підприємства поділяється на промислово-виробничий і персонал неосновної діяльності.

До промислово-виробничого відносять працівників основних і допоміжних цехів, підсобних виробництв, заводських лабораторій.

До непромислового персоналу відносяться працівники, зайняті обслуговуванням житлово-комунального господарства, торгівлі, закладів дошкільного виховання, культури, музичного обслуговування.

Праця обумовлюється трудовим договором.

Трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, зазначену цією угодою, а власник зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умовами праці. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк дії, права, обов’язки і відповідальність сторін, а також умови розірвання договору можуть встановлюватися угодою сторін. Право прийому працівників на умовах контракту надане усім підприємцям незалежно від форм власності і характеру діяльності. За трудовою угодою між сторонами визначається перелік робіт, послуг, що підлягають оформленню та здачі виконавцем замовнику на окремих етапах виконання та по закінченні договору, а також технічні, економічні та юридичні вимоги до виконуваних робіт. Крім цього трудовою угодою обумовлюється порядок здачі та приймання робіт, форма розрахунків та оплата.

У випадку розірвання угоди з ініціативи замовника або припинення робіт при з’ясуванні неможливості одержання позитивного результату, замовник сплачує витрати на підставі звітних документів виконавця.

Всіх працюючих на підприємстві поділяють на списковий і несписковий персонал. Загальна кількість працюючих, яка значиться в списках підприємства називається списковою. В склад списків не включаються працівники, які тимчасово залученні для виконання окремих робіт.

За категоріями працівники підприємства поділяються на: робітників, керівників, спеціалістів, інші працівників, які відносяться до службовців.

На кожну особу відкривається трудова книжка й алфавітна картка (ф.П-3). На працівників з вищою освітою відкривається особова картка (ф.П-2), а на спеціалістів, що виконують науково-дослідні, технологічні роботи — особова картка (ф.П-4), наказ про приймання (ф.П-1), наказ на переведення на іншу роботу (ф.П-5), наказ про припинення трудового договору (ф.П-8), список про надання відпусток (ф.П-7) та інші документи.

3. Документальне оформлення та облік використання робочого часу. Табельний облік.

Особливе значення для бухгалтерії має табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати (ф.П-12), в якому відображаються дані про кожного працюючого щодо явок і неявок на роботу за кожен день і разом за місяць.

Кожному робітнику на підприємстві, якого беруть на роботу, присвоюється табельний номер і у його трудовій книжці робиться відмітка про зарахування на роботу. На щойно прийнятого робітника відкривається особиста картка, в якій вказуються необхідні анкетні дані, і всі зміни, які відбуваються по службі. Бухгалтерія на кожного робітника відкриває особовий рахунок. Табельний облік може вестись наступними способами:

жетоном — із застосуванням табельних марок;

картковим — при використанні контрольних годинників;,.

пропуску — шляхом здачі та видачі пропусків;

за допомогою контрольно-пропускних засобів.

На багатьох підприємствах безпосередньо передається введення виробничих підрозділів, що сприяє укріпленню дисципліни. Табельні номери встановлюються на підприємстві в цілому, причому кожному виробничому підрозділу відводиться своя серія номерів. Оперативний облік явок робітників та облік їх перебування на роботі ведеться в цілому по підприємству або по кожному виробничому підрозділу в спеціальній книзі обліку використання робочого часу (форма №Т-12 або форма №Т-13). По формі №Т-12 крім обліку використання робочого часу проводиться розрахунок заробітної плати, а форма №Т-13 — тільки для обліку робочого часу. В табель вносять прізвища всіх робітників, незалежно від форм оплати праці. Відображаються в ньому тільки відхилення від нормального використання робочого часу (хвороба, прогул тощо). У верхній частині строки відповідний робітник, у якого є відхилення від нормального використання робочого часу, записують кількість годин відхилення, а в кожній частині строки — повне зазначення відхилення. У кінці місяця у табелі по кожному робітнику підраховується та зазначається загальний календарний фонд робочого часу, кількість неявок по різних причинах, інші втрати, а також фактично відпрацьований час. Все це робиться за допомогою комп’ютера.

Пізніше повністю оформлений табель передається в бухгалтерію, де використовується для розрахунку заробітної плати робітникам підприємства. Ці дані потрібні для складання бухгалтерських проводок і внесення заробітної плати за призначенням на ті чи інші види продукції, статті витрат.

4. Тарифна система оплати праці.

Важливим елементом механізму визначення індивідуальної заробітної плати є форми й системи оплати праці. Останні виступають, з одного боку, з «єднувальною ланкою між нормуванням праці і тарифною системою, а з другого — засобом досягнення певних якісних показників. Ці елементи організації оплати праці є способом установлення залежності величини заробітної плати від кількості, якості праці та її результатів. Організація оплати праці проводиться на основі:

законодавчих та інших нормативних документів;

генеральної угоди на державному рівні;

галузевих, генеральних угод;

трудових договорів.

Згідно зі статтею 96 «Кодексу законів про працю України» основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик.

Тарифна система оплати праці — це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці.

Як зазначалося вище, тарифна система оплати праці включає:

тарифну сітку — коефіцієнти, які присвоюються працівникам в залежності від кваліфікації;

тарифні ставки — суми, які нараховуються за певний проміжок часу (година, день) працівникам відповідної кваліфікації (розряду). Наприклад, працівнику першого розряду за одну годину нараховується одна гривня, а працівнику шостого розряду — шість гривень.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт в залежності від їх складності, а робітників — в залежності від їх кваліфікації та відповідності по розрядах тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється в розмірі, що не перевищує законодавством встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок.

Тарифна система відображає поділ працівників за професіями та кваліфікаціями. Професія характеризує трудову діяльність і зайнятість працівника відповідно до одержаної ним підготовки, придбаних теоретичних знань і практичних навичок. Спеціальність відображає внутрішньо-професійний поділ праці. Це поняття є вужчим порівняно з поняттям «професія» (наприклад слюсар-водопровідник). Отже, спеціальність вимагає глибших знань і надбання практичних навичок з вужчого кола робіт. Кваліфікація — це сукупність вироблених знань, умінь, певних практичних навичок. Вона виражає ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

Тарифна система є основою для установлення правильного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати працівників. З її допомогою визначається необхідна кількість працівників відповідної кваліфікації чи спеціальності, а також співвідношення заробітної плати різних категорій працівників.

Нормування дозволяє врахувати кількість затраченої праці. Форма оплати праці дозволяє визначити порядок розрахунку заробітної плати.

В процесі нормування праці розробляють і запроваджують норми затрат праці і норми часу на виконання робіт, норми виробітку за одиницю часу, норми обслуговування, чисельність працівників.

Власник має право самостійно визначати системи, форми і види оплати праці та посадові оклади. Держава гарантує лише дотримання власниками мінімальних розмірів та передбачених законодавством про працю гарантій і компенсацій.

Для бухгалтера важливо знати основи законодавства про працю, контролювати правильність застосування менеджерами затверджених тарифних ставок і посадових окладів, заповнення первинних документів про відпрацьований час, виробіток, наявність документів, що підтверджують право на доплати за невідпрацьований час. Заробітна плата знаходиться в центрі уваги різних зацікавлених сторін — найманих працівників, власників, пенсійного фонду, податкових органів, профспілок, державних структур. Для кожної із сторін значення заробітної плати оцінюється по-різному, але повільність нарахування та утримання зачіпає інтереси всіх.

В основу організації оплати праці покладено колективні договори між роботодавцями та найманими працівниками. Вони укладаються двома сторонами зобов’язань із метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, узагальнення інтересів працівників та підприємств.

Центральним поняттям організації праці є визначення сфери застосування адекватних умов підприємства систем та форм оплати за виконану роботу.

Система оплати праці складається з двох підсистем — погодинної (оплата праці залежить від відпрацьованого часу і встановлених тарифних ставок чи посадових окладів) та відрядної (оплата праці залежить від виготовленого обсягу продукції (робіт чи послуг) з урахуванням складності й умов праці та відрядних розцінок за одиницю продукції (робіт чи послуг) встановленої якості).

Погодинна підсистема має дві форми оплати праці:

погодинна проста — оплата здійснюється за кількість відпрацьованих годин (днів) і встановлених тарифних ставок чи посадових окладів;

погодинно-преміальна — оплата здійснюється, як і при простій погодинній формі, але крім того працівнику виплачується премія за особливі умови роботи.

Відрядна підсистема має такі форми оплати праці:

пряма відрядна — оплата залежить від обсягу виготовленої продукції (робіт чи послуг) та розцінок;

відрядно-преміальна — оплата праці залежить від суми заробітку за відрядними розцінками й обсягу виготовленої продукції та встановленого розміру премій;

непряма відрядна — використовується для оплати праці допоміжних працівників у процентах від заробітку основних, яких вони обслуговують, що стимулює продуктивність праці допоміжного персоналу;

відрядно-прогресивна форма оплати ґрунтується на тому, що зі збільшенням обсягу виготовленої продукції зростає розцінка;

акордна форма — передбачає нарахування заробітної плати за наперед визначену роботу, виконану в обумовлений час. За скорочення робочого часу і виконання якісної роботи може бути додатково нарахована премія;

колективно-відрядна (бригадна) форма застосовується у промисловості при випуску продукції на кінцевій операції і розподілі загальної суми заробітку між членами бригади пропорційно до їх тарифного заробітку.

Системи та форми оплати праці встановлюються роботодавцем, виходячи з їх доцільності й ефективності в конкретних умовах використання найманих працівників. Проте свідомий досвід з організації праці свідчить про доцільність розширення сфери застосування погодинних форм оплати. Законодавством передбачено при погодинній оплаті встановлення працівником нормованих завдань, що означає визначення обсягу робіт за годину праці. Це вимагає обґрунтування норм часу на всі операції з виготовлення продукції, норм обслуговування устаткування, норм на прибирання приміщень.

Нараховану заробітну плату поділяють на два види:

1) Основну;

2) Додаткову.

Є й інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні і інші грошові виплати, які непередбачені актами чинного законодавства.

Основними елементами тарифної системи є тарифно-кваліфікаційні довідки робіт і професій робітників, кваліфікаційні довідки посад керівниками, спеціалістів і службовців, тарифні сітки та ставки і схеми посадових окладів, або єдина тарифна сітка. У сучасних економічних умовах кожне підприємство може самостійно розробляти тарифну систему, дотримуючись державних гарантів і вимог генеральної, галузевої, регіональної тарифних угод згідно з чинним законодавством.

Тарифно-кваліфікаційні довідники — це нормативні документи, в яких усі види робіт, що виконуються на тому чи іншому виробництві, розподіляються на групи залежно від їхньої складності. Вони служать для тарифікації робіт і встановлення кваліфікаційних розрядів робітником.

Тарифно-кваліфікаційний довідник використовується для визначення кількості розрядів за кожною професію (спеціальністю), складності робіт, кваліфікаційних розрядів робітником; забезпечення єдності в оплаті праці робітників, які мають однакову кваліфікацію; складання програм з підготовки і підвищення кваліфікації робітників. Він складається із 72 випусків, які включають приблизно 160 розділів. За його допомогою можна здійснювати тарифікацію понад 5 тис. професій робітників і виконуваних ними робіт.

Тарифно-кваліфікаційний довідник містить по кожному розряду будь-якої професії характеристику, яка дається у трьох розділах: «Характеристика робіт», «Повинен знати», «Приклади робіт». У першому розділі наведено роботи, які робітник мусить виконати, складність їх виконання; ступінь самостійності робітника під час виконання робіт, а також під час налагодження устаткування, апаратів, установок. У другому розділі міститься основні вимоги до знань робітника, котрий виконує роботи певної складності, дається перелік навичок, якими він повинен володіти, вимоги до його теоретичної підготовки з професії (спеціальності). У третьому розділі наводиться перелік робіт найтиповіших для даного розряду і професії.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики можуть розроблятися за допомогою двох методів оцінки складності праці: аналітичний та експертний.

Сутність аналітичного методу полягає в розчленуванні процесів праці на окремі функції і виражені в балах кожної з функцій. Розрізняють чотири такі функції:

Розрахункова, яка означає здійснення робітниками розрахунків до початку роботи і в її процесі;

Підготовча, яка включає підготовку робочого місця роботи, підбір інструменту;

Виконавча, основна функція, пов’язана з безпосереднім веденням робочого процесу;

Обслуговування, або функція управління устаткуванням, пов’язана з додатковими вимогами до кваліфікації робітників.

Кожна із вказаних функцій має три ступені складності робіт — проста (незначна), середня (значна) і складна (дуже значна). В умовах ринкової економіки складність праці доцільно визначити через співвідношення попиту на певну робочу силу та її позиції. Процес, що потребує великої напруженості, скорочує тривалість дії робочої сили, шкідливо впливає на здоров’я робітника. На ці види робіт знижується пропозиція товару «робоча сила». Зниження пропозиції над попитом уже свідчить про своєрідність складності праці або певної роботи.

Посадові оклади службовцям встановлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника.

Для правильного визначення сум заробітної плати і розрахунку по ній необхідно вести облік використання робочого часу.

Облік фактичного часу перебування працівників на підприємстві називаються табельним обліком.

Табелі ведуться в розрізі цехів, відділів, дільниць та інших структурних підрозділів підприємства. Відповідальність за точність наведених даних покладається на табельників або інших відповідальних осіб.

В табелі вказується перелік всіх працюючих відповідно присвоєних табельних номерів по окремих відділах, цехах.

Застосовується два способи ведення табелів:

1) Суцільна реєстрація — при цьому записується всі виходи і невиходи на роботу;

2) Вибіркова реєстрація — при цьому відмічають тільки відхилення від нормального робочого режиму.

Табелі використовуються також для економічного аналізу (5-а сторінка ф. П-12), де наводяться дані про відпрацьовані людино-дні, щорічні відпустки, відпустки на навчання, хвороби, неявки з дозволу адміністрації, в тому числі і вихідних людино-днів та деякі інші показники використання робочого часу.

Завдання табельного обліку:

Забезпечення контролю заявками на роботу і закінчення роботи;

Одержання даних про фактично-відпрацьований працівниками час і передача даних у бухгалтерію для розрахунків з ними;

Виявлення причин запізнень або неявки на роботу;

Складання звітності про наявність працівників, їх рух і стан трудової дисципліни.

Порядок ведення встановлений основними положеннями обліку праці, якщо на підприємстві застосовується авансування працівників, то табель складається двічі.

Найчастіше використовується форма П-13, яка призначена лише для обліку використання робочого часу, а розрахунок зарплати по кожному працівнику проводиться окремо.

Облік відпрацьованого часу має важливе значення для визначення продуктивності праці, яка встановлюється шляхом ділення обсягу продукції за місяць на число відпрацьованих днів і годин. Такий показник точніше характеризує продуктивність, ніж показник виробітку продукції на одного працюючого. Доцільно також при калькулюванні собівартості продукції визначити кількість витраченого сукупного робочого часу на виробництво однієї одиниці продукції та аналізувати динаміку цього показника. Він краще характеризує процеси виробництва, ніж вартісні показники, на які великий вплив справляє інформація.

Отже, відпрацьований час треба ретельно фіксувати в табелях, аналізувати втрати робочого часу та використовувати інформацію для пошуків резервів підвищення продуктивності праці та зниження собівартості продукції.

Тарифна сітка як важливий елемент тарифної системи слугує для визначення в оплаті праці робітників, які виконують роботи різної складності. Вона містить певну кількість розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Тарифний розряд відображає рівень кваліфікації робітника, тобто у робітника вищої кваліфікації - вищий тарифний розряд сітки. Тарифні коефіцієнти показують, у скільки разів оплата праці кожного розряду кваліфікаційних робітників вища від оплати праці робітника 1-го розряду.

Співвідношенням тарифних коефіцієнтів простих розрядів є діапазоном тарифної сітки. Тарифна сітка відображає також темпи абсолютного і відносного зростання тарифних коефіцієнтів, яке може бути прогресивним, постійним і регресивним залежно від фінансових можливостей підприємства і професійно-кваліфікаційного складу кадрів (табл.1).

Прогресивне зростання тарифних коефіцієнтів доцільне в умовах дефіциту кваліфікованих кадрів, що створює матеріальну зацікавленість робітників у підвищенні кваліфікації та переході на більш складні і високооплачувані роботи. У випадку дефіциту малокваліфікованих робітників і їхньої високої плинності доцільно підвищувати тарифні коефіцієнти нижніх розрядів.

У сучасних умовах на більшості підприємств застосовують шести-розрядні та восьми-розрядні тарифні сітки. Тарифні коефіцієнти та їхні співвідношення можуть установлюватися галузевими угодами. Вирізняють чотири групи уніфікованих тарифних сіток, які диференційовані по галузях економіки:

Восьми-розрядна із співвідношенням тарифів 1-го і 8-го розрядів 1:24 — для оплати праці робітників цехів основного виробництва підприємств чорної металургії;

Восьми розрядна тарифна сітка із співвідношенням 1-го та 8-го розрядів 1,0:2,01 — для оплати праці робітників, безпосередньо зайнятих на виконанні відповідальних робіт підприємств машинобудування, включаючи електротехнічну, електронну, радіотехнічну, промисловість і виробництво засобів зв’язку;

Семи-розрядна тарифна сітка із співвідношенням тарифів 1-го та 7-го розрядів 1,0:2,01 — для оплати праці робітників, безпосередньо зайнятих обслуговуванням, налагоджуванням і ремонтом основного устаткування теплових та електричних систем, атомних, теплових та гідроелектростанцій;

Шести-розрядна тарифна сітка із співвідношенням тарифів 1-го та 6-го розрядів 1,0:1,8 — для всіх інших видів виробництв та робіт.

За допомогою тарифної сітки можна встановити рівні середньої кваліфікації робітників заводу в цілому, цеху або дільниці, що характеризуються середнім тарифним розрядом. Середній тарифний коефіцієнт групи робітників обчислюється тільки в тому разі, якщо праця робітників даного цеху, дільниці, заводу оплачується по одній і тій самій тарифній сітці:

(2).

де Кс — середній тарифний коефіцієнт;

К — тарифний коефіцієнт певного розряду;

чp — чисельність робітників того самого розряду;

— загальна чисельність робітників.

Після обчислення середнього тарифного коефіцієнта визначається середній тарифний розряд за формулами:

або.

(3).

де Рм, Рб — тарифні розряди, які відповідаються меншому і більшому із двох суміжних тарифних коефіцієнтів тарифної сітки, між якими знаходяться відомий середній тарифний коефіцієнт;

Км, Кб — менший і більший між двох суміжних тарифних коефіцієнтів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний коефіцієнт.

Середній тарифний коефіцієнт робіт визначається як середня арифметична величина тарифних коефіцієнтів, зважених за обсягами робіт:

(4).

де К — тарифний коефіцієнт відповідного розряду;

Тр — трудомісткість робіт віднесених до даного розряду, нормо-годин;

— сумарна трудомісткість робіт, нормо-годин.

Знаючи середній тарифний розряд, можна визначити середній тарифний коефіцієнт за формулами:

(5).

(6).

Наведені величини можуть відповідати один одному. Якщо середній розряд робіт випереджає середній розряд робітників, то це призводить до несвоєчасності освоєння виробничих потужностей, втрат робочого часу, випуску бракованої продукції. У цьому разі необхідно посилити роботу щодо підвищення кваліфікації робітників. Якщо є середній розряд робітників, вищий від середнього розряду робіт, то кваліфікаційна робоча сила недовикористовується, фонд заробітної плати перевитрачається.

Тарифна ставка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи. Ставка 1-го розряду від економічного стану підприємства, це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі, тобто вона відбиває законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, кваліфіковану працю, нижче від якого не може здійснюватись оплата праці за виконану працівником місячну або годинну норму праці.

Ставку 1-го розряду підприємства встановлює самостійно, але не нижче мінімальної, в залежності від фінансового становища. Тарифні ставки наступних розрядів розраховують множенням тарифної ставки 1-го розряду на відповідний тарифний коефіцієнт:

Тп=Т1•Кп; (7).

де Т1 — тарифна ставка 1-го розряду;

Кп — тарифний коефіцієнт даного розряду.

Тарифні ставки на підприємстві диференціюються за складністю праці, кваліфікацією робітників. Вища ставка робітників вищих розрядів. На деяких підприємствах ще існує попередня практика диференціації залежно від форм заробітної плати, мотивуючи це тим, що праця працівників-відрядників інтенсивніша ніж «почасовиків» (діапазон 7%).

Тарифні ставки робітників можуть бути годинні, денні та місячні (оклади). Годинні тарифні ставки застосовуються в більшості галузей виробництва, де завдання робітнику установлюються у вигляді норм часу на одиницю виробу або операцію. Денні тарифні ставки установлюються в тих галузях, в яких розраховуються змінні норми виробітку. Місячні тарифні ставки використовуються для певних категорій допоміжних робітників, а також робітників, зайнятих експлуатацією електроенергетичних установок.

Середня тарифна ставка робітників визначається, як середня арифметична величина із тарифних ставок, зважена на кількість робітників, котрі мають однакові тарифні ставки:

(8).

— загальна численність робітників;

— загальна сума тарифних ставок для всіх робітників, робіт;

— загальна трудомісткість робіт, нормо-годин.

Знаючи середній тарифний коефіцієнт або середній тарифний розряд, можна визначити середню тарифну ставку:

(9).

де Т1 — тарифна ставка 1-го розряду;

Кс — середній тарифний коефіцієнт даного розряду;

Тб, Тм — тарифні ставки, які відповідають більшому та меншому із двох суміжних розрядів тарифної ставки, між якими знаходяться відомий середній розряд;

Рс — середній тарифний розряд робітників;

Рм — менший із двох суміжних розрядів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний розряд.

Оплата праці керівників, спеціалістів і службовців здійснюється за допомогою посадових окладів, основою яких є мінімальна тарифна ставка.

Мінімальні оклади щодо посади встановлюють тим працівникам, які починають діяльність в тій чи іншій сфері, виконуючи відносно вузьке коло завдань у межах регламентованого загального завдання під безпосереднім керівництвом старшого спеціаліста, або керівника, а також працівникам, які відповідають посаді, яку обіймають, однак їм необхідно поліпшити роботу.

Максимальні оклади встановлюються працівникам, які володіють необхідною для них, для даної посади, кваліфікацією, досвідом роботи, самостійністю у виконанні робіт у межах даної функції, ініціативних і з творчим ставленням до роботи.

Посадові оклади службовцям установлює власник або уповноважений ним орган, відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестацій власник має право змінювати посадові оклади службовців у межах затверджених мінімальних та максимальних розмірів окладів на відповідній посаді.

5. Безтарифна система оплати праці.

При переході до ринкової економіки в деяких підручниках почали використовувати безтарифну систему праці, яка виникла перш за все через ускладнення роботи підприємств і яка впливає на те, що не завжди вони мають можливість виплачувати всім працівникам гарантованою тарифною системою заробітну плату. Оскільки кожен варіант застосовування безтарифної моделі оплати праці є унікальною розробкою керівництва конкретного підприємства, то можна дати характеристику спільних для них рис.

Отже спільними рисами для безтарифних систем оплати праці є такі:

працівникам гарантуєшся лише мінімальний обов’язковий рівень заробітної плати, існування якого обумовлене законодавством про мінімальну заробітну платню;

спочатку визначається загальна сума заробленої колективом заробітної плати, потім з неї вираховуються сума гарантованої мінімальної оплати всіх працівників підприємства, а залишок (він повинен становити більшу частину) розподіляється між членами колективу за певними, встановленими заздалегідь, правилами. В цьому плані безтарифні системи організації оплати належать до групи колективних систем організації праці, і всі члени колективу зацікавлені в покращенні кінцевих результатів спільної роботи;

у рівні умови щодо можливості впливу на розмір своєї заробітної плати становляться усі працівники підприємства, незалежно від категорії і посади. Правила розподілу колективного заробітку складаються так, щоб зацікавлювати кожного працівника в покращенні саме тих показників роботи, які важливі для досягнення бажаного спільного кінцевого результату. Оскільки таке покращення в принципі необмежене, то і можливості зростання індивідуального заробітку теж не обмежені;

найважливішою проблемою є розробка розподілу колективного заробітку саме таким чином, щоб максимально націлювати працівників на покращення показників роботи, що важливо для досягнення кінцевого результату. В цьому випадку питання соціальної справедливості стоїть дуже високо. Тому умовою ефективного застосування безтарифних систем організації оплати праці є наявність такого колективу, члени якого добре знають один одного, бачать і можуть оцінити роботу інших і цілком довіряють своїм керівникам.

Конкретні розробки безтарифної системи можуть бути різними. Наприклад однією з них, яка може застосовуватись на промисловому підприємстві, інша може застосовуватись на будь-якому невеликому підприємстві, передусім у невиробничій сфері.

Безтарифну систему оплати праці можна розробляти таким чином:

Визначити мінімальний обов’язковий рівень заробітної плати, який гарантується за кожною посадою (ЗП). Цей гарантований рівень повинен бути вищим у тих працівників, які мають менше можливостей впливати на кінцеві результати. Наприклад головний бухгалтер має багато роботи завжди, навіть коли підприємство не дає хороших кінцевих результатів. Тому основна частина його заробітку має бути гарантована;

Розробити правила розподілу колективного прибутку. Це найвідповідальніший етап роботи. Враховуючи місію і цілі підприємства, потрібно для кожної посади розробити систему показників, яка б максимально націлювала працівників на покращення показників роботи, які впливають на кінцевий спільний результат;

Визначити кількісну між досягненнями певних показників роботи кожного працівника та можливостями зростання його заробітної плати. Цю залежність найзручніше встановлювати в балах;

Довести до відома і детально роз’яснити всім працівникам правила розподілу колективного заробітку до початку періоду, на який вони вводяться. Ці правила відіграють свою мотивуючу роль лише за умови, що вони будуть вірно і однозначно зрозумілі кожному працівнику;

По закінчені місяця від заробленого заробітку, за цей місяць (ФОП) віднімаємо суму гарантованої заробітної плати всіх працівників (ФГО=ЗП). Частина, яка залишається (ФС — Фонд стимулювання) підлягає розподілу між членами трудового колективу в залежності від тих показників, на досягнення яких націлювали їх умови оплати праці;

За результатами праці кожного працівника слід підрахувати суму балів, яку він набрав в минулому місяці (Бі). Потім підрахувати суму балів, набраних всіма працівниками підприємства за минулий місяць (x03A3Бі).

Фонд стимулювання поділити на суму балів, набраних працівниками і знайти «ціну» кожного балу в гривнях (V):

(10).

І нарешті розрахувати заробіток кожного працівника (Зі) за минулий місяць, як суму гарантованої та стимулюючої частини:

Зі=Згі+VВі. (11).

Отже, основна перевага безтарифної системи полягає в тому, щоб оптимально поєднати індивідуальну та колективну зацікавленість на покращення результатів роботи.

Розробка безтарифних систем оплати праці є дуже кропітким і відповідальним завданням. Але за допомогою їх грамотного впровадження можна досягти значного підвищення трудової можливості працювників, що сприятиме суттєвому зростанню продуктивності праці та ефективності роботи в цілому.

6. Побудова синтетичного і аналітичного обліку праці та її оплати Після розрахункової обробки первинних документів по обліку виробітку, відпрацьованого часу та іншої вихідної інформації для розрахунків по оплаті праці, складаються розрахункові відомості, які узагальнюють статистичні дані по розрахунках з робітниками та службовцями.

Наступним етапом розрахункової роботи по розрахунках з робітниками та службовцями є формування даних синтетичного обліку розрахунків та звітності. Рахунок 66 «Розрахунки з робітниками по оплаті праці» — пасивний, балансовий, розрахунковий.

66 1- «Нарахована заробітна плата»;

662 — «Депонована заробітна плата».

При нарахуванні заробітної плати кредитується рахунок «Розрахунки з робітниками по оплаті праці» й дебетуються рахунки в залежності від:

видів виробництв (основною, допоміжною);

де виконувались роботи;

характер цих робіт;

категорії робітників;

а також від виду заробітної плати (основна, додаткова).

Облік розрахунків з робітниками та службовцями по операціях, не пов’язаних з оплатою праці (розрахунки за товари, які продані в кредит), ведеться на рахунку 39 «Розрахунки з робітниками та службовцями по інших операціях», який має слідуючи субрахунки:

1 — за товари, продані в кредит;

2 — позика на індивідуальне житлове будівництво;

3 — позика на будівництво садових будинків;

4 — позика молодим сім'ям;

5 — на формений одяг;

6 — по акціях;

7 — заборгованість учасників по підписці на акції.

По кредиту даного рахунку відображається заборгованість робітників по виданих позиках, а по дебету — погашення цієї заборгованості.

Розрахунки з працівниками при ручному способі обробки документів вносять у розрахункові відомості або розрахунково-платіжні відомості.

Розрахункові відомості по заробітній платі працівників за місяць складаються із розділів «Нарахування заробітної плати», «Відраховано, передано, внесено, виплачено», «Належить на 1 число сума до виплати».

Розрахунково-платіжні відомості виконують подвійну функцію: по-перше, за їх допомогою виконуються розрахунки з працюючими, по-друге, вони є формою аналітичного обліку рахунка 66.

Схема відображення операцій по рахунку 66 субрахунок 1 «Нарахована заробітна плата».

Таблиця 1.

№ п/п Найменування господарської операції Бухгалтерська проводка.

Дт Кт.

1. 2. 3. 4.

1 Нарахована заробітна плата за ремонт основних засобів робітникам основного і допоміжного виробництв та ін. 23 661.

2 Нарахована заробітна плата інженерно-технічним працівникам і адміністративному персоналу. 91,92 661.

3 Нарахована заробітна плата за роботи, що належать до витрат майбутніх періодів. 39 661.

4 Нарахована заробітна плата працівникам, зайнятим збутом і реалізацією продукції. 93 661.

1. 2. 3. 4.

5 Нарахована оплата, пов‘язана з виправленням браку продукції. 24 661.

6 Нарахована заробітна плата торговим працівникам, працівникам посередницьких підприємств. 92,93,94 661.

7 Нараховані суми оплати праці, пов‘язані з операціями по вибуттю (реалізації) основних засобів. 972 661.

8 Нараховані суми за рахунок відрахувань на соціальне страхування (за лікарняними листками та ін.). 652 661.

9 Нестачі, раніше віднесені за рахунок винних осіб, списані за рахунок підприємства. 92 661.

10 Нараховані суми оплати праці робітникам основного виробництва. 23 661.

11 Нараховані суми оплати праці (премії) за рахунок Фондів економічного стимулювання, Фондів спеціального призначення і доплат. — -;

12 Нарахована заробітна плата за роботи, виконані за рахунок коштів цільового фінансування. 48 661.

13 Нарахована заробітна плата за рахунок резерву наступних платежів. 47 661.

14 Нарахована матеріальна допомога (оздоровча тощо). 65 661.

15 Нарахована вихідна допомога передбачена діючим законодавством. 23,91,.

92 661.

16 Депонована заробітна плата 661 662.

17 Нарахована заробітна плата працівникам за роботу, пов‘язану з ліквідацією стихійного лиха, пожеж тощо. 991 661.

18 Повернуті до каси надлишки нарахованих сум (переплата) 30 661.

19 Виплачені з каси заробітна плата, суми за лікарняними листками. 661 30.

20 Відраховані із заробітної плати прибутковий податок і збір на випадок безробіття. 661 641.

21 Відраховані із нарахованої заробітної плати працюючих 1% - 2% до Пенсійного фонду. 661 651.

22 Відраховані із зарплати профвнески, 1% 661 685.

23 Відраховані із заробітної плати перевитрачені підзвітні суми. 661 372.

24 Сплачено за подарунки. 68 31.

1. 2. 3. 4.

25 Видані подарунки працівникам підприємства, речові призи та матеріальна допомога (придбані з урахуванням ПДВ):

а) що не перевищують 12 мінімальних розмірів заробітної плати в розрахунку за рік:

— видані подарунки працівникам підприємства 661 68.

списана вартість подарунків за рахунок коштів підприємства. 48 661.

нарахування на вартість подарунків до Пенсійного фонду 32%. 91 651.

б) що перевищують 12 мінімальних розмірів заробітної плати у розрахунку за рік:

— видані подарунки працівникам підприємства 661 68.

— списана вартість подарунків за рахунок коштів підприємства 48 661.

— нарахування на вартість подарунків, речових призів та матеріальну допомогу 91 651.

— прибутковий податок (у складі сукупного оподатковуваного доходу працівника за місяць 661 641.

— відрахування із сукупного оподатковуваного доходу (750грн. +300грн.)*2% - до Пенсійного фонду 661 651.

— збір на випадок безробіття (750грн.+300грн.)*0,5% 661 65.

Облік розрахунків з оплати праці здійснюється на балансовому рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці». Рахунок 66 має два субрахунки:

661 «Розрахунки з оплати праці».

662 «Розрахунки з депонентами».

По кредиту рахунку 661 відображаються нараховані суми. По дебету рахунку 661 відображаються суми, утримані з усіх видів оплати праці і виплата заробітної плати. Залишок по кредиту рахунку 661 відображає суму невиплаченої працівникам заробітної плати.

Аналітичний облік розрахунків із працівниками ведеться в розрахункових і розрахунково-платіжних відомостях. Нараховані суми відображаються, крім того, в особових рахунках установленої форми. Документальне оформлення операцій при переході на нові облікові принципи не змінилися. Типові форми документів з обліку праці та її оплати затверджено наказами Мінстату України від 19.10.1995 року № 253 та від 22.05.1996 року № 144.

Зміни, внесені новим Планом рахунків, торкнулися джерела нарахування виплат.

В умовах дії Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (дані НСБО) відсутні такі поняття, як фонди економічного стимулювання і виплати за рахунок прибутку.

Субрахунок 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» призначено виключно для формування резервного фонду згідно з установчими документами і для розподілу прибутку між власниками. Усі виплати, крім дивідендів, відносяться на витрати підприємства. Структуру витрат значно змінено з двох причин: введено класифікацію діяльності підприємства і визначено більш глибоку деталізацію витрат.

Залежно від виду діяльності, у процесі якої нараховується заробітна плата, можна класифікувати й самі витрати на оплату праці.

При формуванні витрат за елементами варто мати на увазі, що в класі 8 на рахунку 81 «Витрати на оплату праці» передбачено шість субрахунків, що дають змогу з метою управлінського обліку аналізувати витрати на оплату праці:

811 «Виплати за окладами і тарифами». Відображаються витрати на виплату основної заробітної плати відповідно до прийнятої на підприємстві системи оплати праці;

812 «Премії та заохочення». Відображається витрати на виплату додаткової заробітної плати відповідно до прийнятої на підприємстві системи оплати праці (премії, виплати за підсумками роботи за рік, за вислугу років тощо);

813 «Компенсаційні виплати». Узагальнюється інформація про витрати на компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством (компенсація за час простою не з вини працівника, за несвоєчасну виплату заробітної плати, за незаконне звільнення, за заподіяну шкоду тощо);

814 «Оплата відпусток». Враховуються витрати на виплати за відпустку або нарахування резерву відпусток. Рішення про створення резерву відпусток повинно відображатися в наказі про облікову політику підприємства, що видається щороку;

815 «Оплата іншого невідпрацьованого часу». Враховуються виплати, передбачені за невідпрацьований час (за виконання державних обов’язків, за час навчальної відпустки, за час навчання в системі підвищення кваліфікації з відривом від виробництва тощо);

816 «Інші витрати на оплату праці». Враховуються інші виплати, що визнаються елементами витрат на оплату праці (допомога при виході на пенсію, плата за навчання дітей співробітників, вартість путівок на лікування та відпочинок тощо).

Склад витрат на оплату праці встановлено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Мінстату України від 11.12.1995року № 323.

Облік обов’язкових зборів на соціальні заходи здійснюється на рахунку 65 «Розрахунки по страхуванню» на відповідних субрахунках:

651 «По пенсійному забезпеченню»;

652 «По соціальному страхуванню»;

653 «По страхуванню на випадок безробіття». По кредиту відображається нарахування зборів, по дебету — перерахування їх одержувачу і нарахування допомоги за рахунок коштів соціального страхування. Нарахування зборів відображається на відповідних субрахунках рахунку 82 «Відрахування на соціальні заходи»;

821 «Відрахування на пенсійне забезпечення»;

822 «Відрахування на соціальне страхування»;

823 «Відрахування на випадок безробіття». Якщо підприємство використовує рахунки лише класу 9, то нарахування витрат на оплату праці та обов’язкових зборів буде відноситися в дебет відповідних рахунків:

Таблиця 2.

Оплата праці працівників, безпосередньо зайнятих у виробництві товарів.

(робіт, послуг) і відрахування на неї. 23 «Виробництво».

Оплата праці ІТП виробничих цехів і дільниць і відрахування на неї. 91 «Загально-виробничі.

витрати «.

Оплата праці апарату управління і відрахування на неї 92 «Адміністративні витрати».

Оплата праці продавців, персоналу відділу збуту, торгових агентів і відрахування на неї 93"Витрати на збут".

Оплата праці працівників об'єктів соціально-культурного призначення.

і відрахування на неї. 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Облік витрат можна здійснювати трьома методами: із застосуванням рахунків класу 8, класу 9, класів 8 і 9 одночасно. Ці варіанти наведені нижче.

Облік із застосуванням рахунків класу «8».

Таблиця 3.

№.

п/п Зміст операцій Дт Кт.

1 Нарахування основної і додаткової зарплати за окладами і тарифами. 811 661.

2 Нарахування премії 812 661.

3 Нарахування збору на пенсійне страхування 821 651.

4 Нарахування збору на соціальне страхування 822 652.

5 Нарахування збору на соціальне страхування на випадок безробіття 823 653.

Облік із застосуванням рахунків класу 9.

Таблиця 4.

№.

п/п Зміст операцій Дт Кт.

1 Нарахування основної і додаткової зарплати за окладами і тарифами:

— робітникам.

— службі збуту.

— АУП.

2 Нарахування премії:

— робітникам.

— службі збуту.

— АУП.

92 661.

3 Нарахування збору на пенсійне страхуван-ня:

— робітникам (32%).

— службі збуту (32%).

— АУП (32%) 23.

92 651.

4 Нарахування збору на соціальне страхуван-ня.

— робітникам (4%).

— службі збуту (4%).

— АУП (4%).

5 Нарахування збору на соціальне страхуван-ня на випадок безробіття:

— робітникам (1,5%).

— службі збуту (1,5%).

— АУП (1,5%).

Облік із застосуванням рахунків класів 8 та 9.

Таблиця 5.

№.

п/п Зміст операцій Дт Кт.

1 Нарахування основної і додаткової зарплати за окладами і тарифа-ми:

— робітникам.

— службі збуту.

— АУП.

2 Нарахування премії робітникам:

— робітникам.

— службі збуту.

— АУП 812.

92 661.

3 Нарахування збору на пенсій не страхування:

— робітникам.

— службі збуту.

— АУП 821.

92 651.

4 Нарахування збору на соціальне страхування.

— робітникам.

— службі збуту.

— АУП 822.

92 652.

5 Нарахування збору на соціальне страхування на випадок безробіття:

— робітникам.

— службі збуту.

— АУП 823.

92 653.

Безперечно, найменш трудомістким при обліку витрат на оплату праці є застосування рахунків класу 8. Якщо підприємство невелике, не має розвинутої організаційної структури, то для формування інформації про витрати у розрізі видів витрат достатньо складати для різних служб окремі розрахункові відомості. Нововведенням це ніяк назвати не можна.

Якщо підприємство здійснює декілька видів діяльності і веде облік витрат із застосуванням рахунків класу 9, то інформацію про елементи витрат нескладно сформувати за кредитовими оборотами, наприклад:

на оплату праці - кредитові обороти за рахунком 661, за винятком бухгалтерського запису: Дт 652 — Кт 661 (лікарняні листки);

на відрахування — кредитові обороти за субрахунками 651, 652 і 653.

Забезпечити облік із застосуванням рахунків класів 8 і 9 одночасно досить складно, тому що кількість бухгалтерських записів збільшується в декілька разів.

Відображення у бухгалтерському обліку операцій з нарахування заробітної плати із застосуванням рахунків класів 8 і 9 є в Додатку 2 Таблиця 2.

7. Облік основної та додаткової заробітної плати Виплати на оплату праці складаються з:

Фонду основної заробітної плати.

Фонду додаткової заробітної плати.

Інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

До фонду основної заробітної плати включаються:

Заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки) за підрядними розцінками, тарифними ставками (окладами) робітників та посадовими окладами, незалежно від форм систем оплати праці, прийнятих на підприємстві.

Суми процентних або комісійних нарахувань в залежності від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг) у випадках, коли вони є основною заробітною платою.

Суми авторського гонорару працівника мистецтва, редакцій газет та журналів, телеграфного агентства, видавництв, радіо, телебачення та інших підприємств і (або) оплата їх праці, що здійснюється за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на даному підприємстві.

До фонду додаткової заробітної плати входять:

Надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством:

кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майстерність Завгородний В. П. «Бухгалтерський облік в Україні»;

за якість водіям автомобілів, робітникам локомотивних бригад, трактористам-машиністам, робітникам провідних професій та іншим категоріям працівників тих галузей народного господарства, в яких введено такі надбавки та доплати за звання майстра і класи кваліфікації;

бригадирам з числа робітників, не звільненим від основної роботи, за керівництво бригадами;

персональні надбавки;

керівникам, спеціалістам, службовцям за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливих завдань на строк їх виконання;

за знання іноземної мови;

за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконаних робіт;

доплати до середнього заробітку у випадках, передбачених законодавством;

за роботу у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах, роботу в багатозмінному та неперервному режимі виробництва (включаючи доплати за роботу у вихідні дні, що є робочими днями за графіком), у нічний час;

працівникам, постійно зайнятим на підземних роботах, за нормативний час пересування їх у шахті (руднику) від ствола до місця роботи і назад;

інші надбавки і доплати, передбачені законодавством.

Премії робітникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів, в тому числі за:

виконання і перевиконання виробничих завдань;

виконання акордних завдань у встановлений строк;

підвищення продуктивності праці, виробітку;

поліпшення кінцевих результатів господарської діяльності бригади, дільниці, цеху;

економію сировини, матеріалів, інструментів та інших матеріальних цінностей;

зменшення простоїв устаткування та за інші якісні показники в роботі підприємств, а також премії, нараховані робітникам із преміального фонду.

Винагороди (процентні надбавки) за вислугу років, стаж роботи (надбавки за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), передбачені чинним законодавством.

Оплата праці працівників, які не перебувають у штаті підприємств; за виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що розрахунки з працівниками за виконану роботу проводяться безпосередньо цим підприємством. Розмір коштів, спрямованих на оплату праці цих працівників, визначається, виходячи з кошторису за виконання робіт (послуг) за договором і платіжних документів.

Оплата праці працівникам, які не перебувають у штаті підприємства, за виконання разових робіт (ремонт інвентарю, побілка і фарбування, роботи з експертизи тощо). Зазначені суми у статистичній звітності з праці відображаються в фонді оплати праці працівників позаспискового складу і не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати штатних працівників спискового складу підприємства.

Оплата за працю у вихідні (неробочі) дні, позаурочний час здійснюється за розцінками, встановленими законодавчими актами.

Заробітна плата до кінцевого розрахунку по закінченні року (або іншого звітного періоду) обумовлена системами оплати праці на сільськогосподарських підприємствах.

Суми відшкодування втраченого заробітку внаслідок тимчасової втрати працездатності до фактичного заробітку у випадках, коли працівник продовжує працювати на підприємстві.

Виплати різниці в окладах працівникам з інших підприємств зі збереженням протягом деякого часу (відповідно до законодавства) розміру посадового окладу за попереднім місцем роботи, а також при тимчасовому заступництві.

Процентні або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу).

Оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв’язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації праці, при підсумковому обліку робочого часу і в інших випадках, передбачених законодавством.

Суми, нараховані за виконану роботу особам, залученим для роботи на підприємстві згідно із спеціальними договорами з державними організаціями (на надання робочої сили), які видані безпосередньо цим особам.

Оплата праці кваліфікованих працівників, керівників, спеціалістів підприємств, залучених без звільнення від основної роботи для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, для керівництва виробничою практикою студентів, навчання учнів загальноосвітніх шкіл.

Оплата праці студентів вищих навчальних закладів і учнів середніх спеціальних і професійно-технічних навчальних закладів, які працюють на підприємствах у складі студентських загонів.

Оплата праці студентів вищих навчальних закладів і учнів середніх спеціальних і професійно-технічних закладів, що проходять виробничу практику на підприємстві, а також оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл у період професійної орієнтації, які залучені на тимчасову роботу до посильної праці на період канікул.

Оплата за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи у випадках, передбачених чинним законодавством.

Вартість безкоштовно наданих працівникам окремих галузей народного господарства (відповідно до законодавства) комунальних послуг, продуктів харчування, витрати на оплату житла, безкоштовно наданого працівникам підприємств відповідно до законодавства (суми грошових компенсацій за ненадання безкоштовного житла, комунальних послуг тощо).

Оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до законодавства, грошових компенсацій за невикористану відпустку.

Оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством, оплата пільгового часу підліткам.

Оплата робочого часу працівників, які залучаються до виконання державних або громадських обов’язків, якщо ці обов’язки виконуються в робочий час відповідно до законодавства.

Заробітна плата, яка зберігається відповідно до законодавства за місцем основної роботи за працівниками, залученими на сільськогосподарські та інші роботи, згідно з відповідними рішеннями уряду.

Суми заробітної плати за основним місцем роботи робітникам, керівникам і спеціалістам підприємств за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів.

Оплата навчальних відпусток, наданих працівникам, які навчаються у вечірніх та заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, аспірантурах, а також навчаються без відриву від виробництва у вечірніх, заочних загальноосвітніх школах.

Суми, виплачені особам, які проходять навчання (підготовку) для роботи на щойно введених в дію підприємствах за рахунок коштів, передбачених у загальних кошторисах будівництва.

Оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку, що надаються після кожного дня здавання крові.

Оплата простоїв не з вини працівника.

Суми, що виплачуються працівникам, які перебувають у відпустці з ініціативи адміністрації з часовим збереженням заробітної плати.

Суми, що виплачуються працівникам, які брали участь у страйках.

Надбавки і доплати, не передбачені законодавством, і понад розміри, встановлені чинним законодавством.

Винагороди за підсумками роботи за рік.

Винагороди (процентні надбавки) за вислугу років, стаж роботи (надбавки за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), не передбачені законодавством, і понад розміри, встановлені чинним законодавством.

Винагороди за відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції.

Премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, за створення, освоєння та впровадження нової техніки, за введення в дію в строк і достроково виробничих потужностей і об'єктів будівництва, за своєчасну поставку продукції на експорт та інші;

Премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання, в тому числі за:

створення, організацію виробництва та виготовлення нових товарів народного споживання;

збирання та здачу окремих видів відходів виробництва для вторинного їх використання;

за своєчасне здавання, повернення і повторне використання дерев’яної, скляної і картонної тари; за збирання, сортування, зберігання і здавання вторинної сировини;

інші премії, виплачені відповідно до спеціальних рішень уряду.

Одноразові заохочення (наприклад, окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, заохочень до ювілейних та пам’ятних дат як у грошовій, так і натуральній формі).

Виплати підвищеної (диференційної) оплати праці працівникам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, оплати додаткової відпустки, виплата різниці між заробітками при переведенні на нижче оплачувану роботу, видатки по збереженню середньої заробітної плати при звільненні у зв’язку з відселенням, виплата компенсації за час вимушеного простою, що проводяться відповідно до Закону України «Про статус і спеціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Матеріальна допомога (оздоровчі, екологічні та інші виплати).

Сума наданих підприємством трудових і спеціальних пільг працівникам:

оплата додатково наданих за рішенням трудового колективу (понад передбачених законодавством) відпусток, в тому числі жінкам, які виховують дітей;

одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію;

доплати і надбавки до державних пенсій працюючим пенсіонерам;

оплата за навчання в учбових закладах дітей працівників підприємства;

вартість путівок на лікування і відпочинок або суми компенсацій, видані замість путівок: екскурсії і мандрівки;

здешевлення вартості харчування працівників як готівкою, так і за безготівковими розрахунками в їдальнях, буфетах, профілакторіях;

витрати на погашення позик, виданих працівникам підприємств для поліпшення житлових умов, включаючи кошти для погашення первинних внесків для вступу в житловий кооператив та на індивідуальне будівництво, придбання садових будинків і обзаведення домашнім господарством;

інші виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, крім гуртожитків, продовольчих та непродовольчих товарів, включаючи товари, одержані за бартером, продуктових замовлень, проїзних квитків, абонементів у групі здоров’я, передплати на газети та журнали, протезування, виплати різниць в цінах на паливо або суми компенсації працівникам вартості виданого палива у випадках, не передбачених чинним законодавством, та інші);

суми прибутку, спрямовані на придбання акції;

кошти, спрямовані на викуп майна підприємства членами трудового колективу за рахунок коштів підприємства (або коштів, взятих у позику в установах банків, з початку її погашення) з моменту їх персоніфікації;

витрати у розмірі страхових внесків підприємств, пов’язаних з добровільним страхуванням працівників (від нещасних випадків, безробіття, тощо), якщо договір страхування передбачає виплату обумовленої суми застрахованій фізичній особі незалежно від виникнення страхового випадку по закінченні терміну страхового договору. При цьому вказані суми включаються до фонду оплати праці в тому місяці, у якому провадяться перерахунки страхової компанії.

Згідно зі статтею 73 Кодексу Законів про Працю України на теперішній час існує такий перелік святкових та неробочих днів:

Святкові дні:

1 січня — Новий рік;

7 січня — Різдво Христове;

8 березня — Міжнародний жіночий день;

1−2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;

9 травня — День Перемоги;

28 червня — День Конституції України;

24 серпня — День незалежності України.

Неробочі дні :

7 січня — Різдво Христове;

один день (неділя) — Паска (Великдень);

один день (неділя) — Трійця.

Усього 12 святкових та неробочих днів за рік.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 08.02.95 № 100 «Про порядок розрахунку середньої заробітної плати» визначаються випадки, при яких потрібен розрахунок середньої заробітної плати. Розрахунок середньої заробітної плати займає важливе місце в обліку розрахунків з робітниками. Так, наприклад, середня заробітна плата потрібна для нарахування допомоги по тимчасовій допомозі. Первинним документом для цього є лікарняний лист. Для нарахування лікарняних розраховується середньоденна заробітна плата, для чого береться зарплата за два місяці, що передували місяцю хвороби і ділиться на загальну кількість робочих днів.

Сума лікарняних = середньоденна заробітна плата * кількість днів хвороби * розмір щоденної допомоги по хворобі (залежить від стажу роботи працівника). При загальному стажі роботи до 5 років оплачується допомога у розмірі 60% від нарахованої суми; при загальному стажі від 5 до 8 років — 80%, при загальному стажі понад 8 років — 100% від нарахованої суми.

Тривалість відпустки з 01.01.97 згідно із Законом України «Про відпустку», розраховується в календарних днях. Святкові і неробочі дні при визначенні тривалості відпустки не враховуються. Щорічна відпустка працівникам складає не менше 24 календарних днів за відпрацьований рік, що розраховується з дня укладання трудової угоди. Відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустку», працівник має право на щорічну повну відпустку в перший рік роботи після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві. Тому керівник підприємства повинен визначити коло працівників, які відробили на підприємстві менше, ніж півроку, — ці особи не мають права на відпустку повної тривалості. У деяких випадках варто потурбуватися про документальне підтвердження необхідності надання дострокової відпустки. Якщо працівник тільки влаштувався на роботу, то від нього потрібно вимагати документ з попереднього місця роботи про те, чи перебував він в оплачуваній відпустці або отримав компенсацію за невикористану відпустку, тому що дуже часто працівник приходить на роботу лише з написом в трудовій книжці.

Згідно «Кодексу законів про працю України», на підприємствах встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, загальна тривалість роботи не повинна перевищувати 40 годин за тиждень. Перед вихідними та святковими днями тривалість робочого часу робітників скорочується на 1 годину. Робота в святкові та неробочі дні сплачується у подвійному розмірі. Особам, що знаходяться у відрядженні - по подвійних відрядних розцінках. Робота в нічний час сплачується по збільшених розмірах, встановлених терміновою угодою та колективним договором, але не менше 20% тарифної ставки за кожну годину праці у нічний час.

На деяких підприємствах оплата праці проводиться в натуральній формі. До переліку товарів, які заборонено виплачувати натурою (затвердження в доповнення до Постанови Кабінету Міністрів від 03 квітня 1993 року № 244), належать:

зброя, боєприпаси та інша продукція військового призначення, що випускається підприємствами оборонної промисловості;

продукція, що має стратегічне значення за переліком, що визначається актами законодавства;

вибухонебезпечні та отруйні речовини, наркотичні засоби;

товари виробничо-технічного призначення;

нафта і нафтопродукти;

продукція хімічної промисловості, мінеральні добрива;

продукція целюлозно-паперової промисловості;

будівельні матеріали та вироби з них;

лісоматеріали (крім матеріалів, одержаних під час лісозаготівель);

товари медичної, фармацевтичної та мікробіологічної промисловості;

благородні метали і коштовне каміння, вироби з них;

усі види алкогольних напоїв, включаючи спирт та виноматеріали;

непродовольчі товари народного споживання;

продовольчі товари народного споживання промислової переробки, крім цукру, призначені для розрахунків із сільськогосподарськими підприємствами і насіннєвими заводами та водіями автотранспортних організацій, працівниками залізничного транспорту, які забезпечують перевезення цукрових буряків;

продукція переробки ефіроолійних культур, крім олії рослинної, призначеної для розрахунків з працівниками сільськогосподарських підприємств;

кокони шовкопряду;

махорка, тютюн і тютюнові виробі;

продукція звірівництва, хутро;

вовна (сировина);

шкіра та шкірсировина;

сировина льону, конопель, бавовни для текстильної промисловості;

лікарські рослини, рицина, хміль, мак;

коренеплоди цукрових буряків і продукція їх переробки;

продукція насінництва;

продукція бджільництва, крім меду;

племінне поголів'я тварин.

Згідно діючого законодавства нарахування на фонд заробітної плати оформляється наступними бухгалтерськими проводками.

Нарахування на фонд заробітної плати Таблиця 6.

№.

п/п Зміст операції Бухгалтерський облік Податковий облік.

Дт Кт Дт Кт.

1 2 3 4 5 6.

1 Фонд оплати праці 23 661 661.

641 641.

2 Відрахування на формування обов’язкового державного Пенсійного фонду (32%) 23 651 651 311.

3 Відрахування до фонду соціального страхування (4%) 23 652 652 311.

4 Відрахування до фонду безробіття (1,5%) 23 653 653 311.

Утримання, які проводяться із заробітної плати, представляють собою форму стягнення з робітників та службовців податків та інших платежів. Згідно з діючим законодавством, з заробітної плати робочих та службовців бухгалтерія підприємства утримує прибутковий податок, суми по виконавчих листах, по виконавчим надписам нотаріальних органів; грошові нарахування, які державними органами контролю, штрафи, які встановлюються в адміністративному порядку. З заробітної плати також утримується:

1% - у Пенсійний фонд;

0,5% - у фонд соціального страхування;

1% - профспілкові внески.

Відповідно до Указу Президента України від 22.11.95 № 1082/95 «Про внесення змін в Указ Президента України від 13.09.94 № 519» сукупний оподаткований доход для вирахування прибуткового податку визначається в гривнах, соті частини гривні (від 1 коп. до 99 коп.) не враховуються. Державна податкова адміністрація України від 12.09.96 № 17−214/10−6069 довела до відома шкалу ставок оподаткування для вирахування прибуткового податку з доходів громадян.

Шкала ставок оподаткування для визначення прибуткового податку з громадян Таблиця 7.

Місячний сукупний оподаткову-ваний дохід Ставки та розміри податку До 17грн. (один неподаткову-ваний мінімум) не оподатковується.

18грн. — 85грн. (від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів) 10% від суми доходу, що переви-щує розмір одного неподаткову-ваного мінімуму.

86грн. — 170грн. (5 — 10) 6грн. 80коп. + 15% суми, що перевищує 85 грн.

171 грн. — 1020грн. (10 -60) 19грн. 55коп. + 20% суми, що перевищує 170грн.

1021грн. — 1700грн. (60 — 100) 189грн. 55коп. + 30% суми, що перевищує 1020грн.

1701грн. і вище (понад 100 неоподатковуваних мінімумів) 393грн. 55коп. + 40% суми, що перевищує 1700грн.

На підприємстві є 2 працівники, які працюють за сумісництвом. Під час роботи за сумісництвом утримання прибуткового податку здійснюється за ставкою 20%, при цьому неоподатковуваний мінімум не віднімається.

Наприклад, якщо робітнику нараховується заробітна плата 200грн., то прибутковий податок розраховується наступним чином:

200 — 170 = 30 грн.

30 грн. * 20% + 19,55 грн. = 25,66 грн.

За прострочення встановлених строків уплати (перерахування) прибуткового податку, в тому числі не утриманого із джерел виплати або утриманого не повністю, сплачується пеня в розмірі подвійної річної облікової ставки НБУ від суми недоплат.

Наприклад, якщо сума недоплати по прибутковому податку становить 500 грн., за який була виявлена недоплата, складає 60 днів, а ставка НБУ — 25%, то розрахунок буде наступним:

(25% * 2): (100% * 360 днів) * 60 днів * 500 грн. = 41,66 грн.

Для обліку прибуткового податку використовують рахунок 641 «Розрахунки з бюджетом» «Прибутковий податок». (табл. 8).

Проводки про утримання прибуткового податку Таблиця 8.

Зміст операції Дт Кт Утримання прибуткового податку 661 641.

Перерахування прибуткового податку 641 311.

Після утримання прибуткового податку проводиться відрахування аліментів:

на 1 дитину — 25%.

на 2 дитини — 33%.

на 3 і більше — 50%.

Кожний місяць утримуються профспілкові внески у розмірі 1%. Також утримуються суми авансів за першу половину місяця. По виконавчих листах за рішенням суду або фінансових органів із заробітної плати робітників та службовців утримується сума на користь третьої особи. Крім того, на підприємство можуть надходити документи з виконавчим підписом про одноразове відшкодування за безкоштовний проїзд, за порушення суспільного порядку. Утримання проводиться або в установленій сумі, або у визначеному відсотку. Документи, які надійшли, реєструються у спеціальній книзі за прізвищами та табельними номерами.

Згідно з законами «Про формування фонду для виконання заходів по ліквідації наслідків на ЧАЕС» та по захисту населення, який вступив в дію з 12.07.97, «Про збір та обов’язкове державне пенсійне страхування», який вступив в дію з 29.07.97, «Про збір та обов’язкове пенсійне страхування», загальний відсоток нарахування на заробітну плату зменшився з 51% до 47,5%, при цьому змінилися ставки нарахування.

Платники і ставки зборів Таблиця 9.

№.

п/п Платники Ставки зборів.

В Пенсійний фонд В фонд соціального страхування.

1 2 3 4.

1 Суб'єкти підприємницької діяльності, державні, бюджетні та інші юридичні.

особи, їх філії та відділення, які не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників 32% 5,5%,.

в тому числі.

1,5% - на.

обов’язкове страхування на випадок безробіття.

2 Підприємства, організації, де працюють інваліди:

а) для інвалідів;

б) для інших осіб. 4%.

32% 1%.

5,5%.

3 Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників 32% 0,5%.

4 Фізичні особи, які працюють на контрактній основі, а також фізичні особи, які виконують роботу на основі договорів 1%.

від ФЗП 0,5%.

від ФЗП або від прибутку.

5 Суб'єкти підприємницької.

діяльності незалежно від форм власності 32%.

Після нарахування суми заробітної плати бухгалтерія проводить розрахунки утримань. Різниця між нарахованою сумою заробітної плати та утримань представляє суму до видачі для кожного робітника. В залежності від договору, заробітна плата робітника може виплачуватись один або два рази у місяць. В останньому випадку в першу половину місяця видається аванс, а в другу — проводиться повний розрахунок заробітної плати за місяць. Грошові кошти для виплати заробітної плати підприємство отримує по чеку розрахункового рахунку банку. Разом з чеком підприємство представляє банку всі необхідні платіжні документи по перерахуваннях іншим організаціям та особам, на користь яких пройшло утримання із заробітної плати. Видача заробітної плати проводиться за платіжною відомістю. В ній заповнюється табельний номер робітника, його прізвище, ім'я та по-батькові. Дані вносяться у відомість на основі відповідних первинних документів. По кожному робітнику вносять суми заробітної плати, враховуючи всі види оплати, тобто премії, доплати за роботу у нічний час, за роботу у святкові дні, надбавки за вислугу років, а також всі види оплат, які не входять до фонду заробітної плати — по лікарняних листах, одноразова винагорода. Підраховується загальна сума чисельної заробітної плати. Далі вказуються усі утримання та відрахування (прибутковий податок, внески у Пенсійний фонд, у фонд обов’язкового соціального страхування, на випадок безробіття, аліменти, аванс та інші). Підраховується загальна сума утримань та визначається сума, яка буде відображатися до виплати.

Розрахунково-платіжна відомість підписується керівником та головним бухгалтером. На основі відомості заповнюється платіжна відомість для видачі заробітної плати робочим та службовцям. Платіжна відомість передається в касу для виплати заробітної плати робітникам під розписку, яка затверджує одержання грошей або по дорученню. Заробітна плата виплачується в триденний термін, враховуючи день отримання грошей з розрахункового рахунку. По закінченні встановленого терміну в платіжній відомості напроти прізвища особи, яка не одержала заробітну плату, касир ставить штемпель або від руки пише «Депоновано». Після підраховується по кожній платіжній відомості й записується на титульній частині відомості фактично виплачену суму, суму заробітної плати, яка підлягає депонуванню і звіряють їх з загальним підсумком по відомості. По даним касового звіту у списку розрахунково-платіжних документів проставляються суми виплаченої і депонованої заробітної плати, а потім підсумок звіряють з залишком по рахунку 661. Бухгалтер, який одержав касовий звіт перевіряє по відомості правильність депонованої заробітної плати і записує суму по кожному депоненту у реєстр депонентів невиданої заробітної плати. Депонентська заборгованість виплачується в установленому порядку по видаткових касових ордерах. По закінченні трьох років терміну позовної давності сума незатребуваної заробітної плати перераховується до бюджету.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА Ткаченко Н. М. «Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними формами власності»: Навч. посібник. — 3-тє вид., доп. й перероб. — К: А.С.К., — 784 с.

Чацкис Е.Д., Лысюк А. Н., Лукашова И. А., Михайлова Т. П. «Бухгалтерский учет». — Д.: Сталкер, 1997. — 352 с.

Козлова Е.П. и др. «Бухгалтерский учет», Практическое пособие для бухгалтеров кооперативов, предприятий общественных организаций, совместных предприятий /Е.П. Козлова, Т. Н. Бабченко, Н. С. Смородинова. — М.: Финансы и статистика, 1991. — 240 с.: ил.

В.П. Завгородний «Бухгалтерский учет, контроль и аудит в системе управления предприятием» — К.: Издательство «ВАКЛЕР», 1997 — 976 с.

PAGE.

PAGE 36.