Татарстан під час перестройки

Татарстан під час перебудови. Спроби перших реформ.

Період 1985;1991гг. ввійшов у вітчизняну історію під назвою «перебудова». Цей етап то, можливо зрівняний з найкрутішими перехідними епохами. Перебудова 1985;1991 років, яка замишлялася як відновлення соціалізму, надання їй демократичного, гуманного образу, обернулася зміною суспільно-політичного ладу, розпадом СССР.

На середину 80-х економіка країни зіткнулася з низкою серйозних труднощів. Усе виразніший ставало стратегічне відставання СРСР від індустріально розвинених держав. На той час він у рівню соціальноекономічного розвитку обіймав 23 місце у мире.

З квітня 1985 року розпочався перший етап реформ. Основне завдання бачилася у цьому, аби здолати кривду повільність економічного зростання, відставання вітчизняного машинобудування й у стислі терміни вивести на світовий рівень радянську економіку, яка б придбати велику соціальної спрямованості. У цілому нині наголос було зроблено на традиційні командноадміністративні методи, частково вже апробовані під час короткочасного правління Ю. В. Андропова.

Відповідно до зміненому економічним курсом республіки був розроблений ряд цільових комплексних програм, зокрема «Інтенсифікація- 90», «Якість», «Праця». Вони передбачали прискорене технічне переозброєння багатьох галузей матеріального виробництва, впровадження сучасних технологій, гнучких виробничих систем, раціональне використання наявного виробничого, наукового й трудовому потенциала.

Однією з усіх спроб рішення що стояли перед економікою завдань адміністративними методами було введення держприймання. Держриймання вводилася з 1 січня 1987 року, чому передував експеримент, який у торік на 19 підприємствах країни. Ця нова служба, що складалася з незалежних від керівництва предприятий-контроллеров, мала забезпечити поліпшення якості продукції. Тоді як реальні економічні важелі залишалися до рук міністерств, і держриймання лише ускладнила бюрократическо-управленческую структуру. Колективи підприємств Татарській республіки серед перших звернулися із вимогою скасувати держриймання. У 1990 р. вона була отменена.

Підключенню до економічним перетворенням «людського» було сприяти Закон трудові колективах. Він наділяв ці колективи правом вибору керівних працівників, регулювання заробітної плати й на визначення ціни випущеної продукции.

Реформи першим етапом не минули без сліду. Так було в 1986 року обсяг промислового виробництва, у цілому в республіці збільшився на 4,3 відсотка, продуктивності праці зросла на 4,1 відсотка, перевищивши в 1,4 разу планові намітки. У машинобудуванні темпи зростання становив 8,3 процента.

Але головні економічні проблеми не знаходили дозволу. Були зірвані плани 1986 року у автоматизації виробничих процесів, впровадженню прогресивної технології. Практично ніяких змін у використанні устаткування, підвищення його змінності цього не сталося на багатьох підприємствах машинобудування. Кожне четверте підприємство цю вимогу зігнорувало планів реалізації з урахуванням договірних зобов’язань, кожне дев’яте — по зростанню продуктивність праці, кожна десята — зниження собівартості продукції. Через невідповідність вимогам Держстандартів позбавили Знака якості 46 изделий.

З другого половини 1987 року розпочався перехід до впровадження нового господарського механізму. З січня 1988 року набрав чинності Закон СРСР про державне підприємство. Підприємства переводилися на самоокупність і самофінансування. Однією з устоїв своєї діяльності ставало самоврядування з допомогою такі форми виробничої демократії, як поради трудових колективів, виборні запрацювала керуванні та т. д.

У республіці у другій половині 1987 року 35 підприємств, куди доводилося 40% обсягів промислового виробництва, працювали за умов повного госпрозрахунку і самофінансування. Кожен третій їх не виконувало план. Не сталося корінних змін — у справі прискорення науково-технічного прогресу. Зривалася республіканська програма модернізації машинобудівних предприятий.

Помітно понизилися темпи збільшення обсягів промислового виробництва, його технічного відновлення, продуктивність праці, якість продукції 1989 року. Втрати від шлюбу республіці склали 30 мільйонів карбованців. По причини ослаблення трудовий дисципліни, зростання прогулів, простоїв було недодано промислової своєї продукції 218 мільйонів карбованців. З 43 до 57 збільшилася минулий рік кількість підприємств, не виконали договоры.

Демократизація економіки та цим прискоренню його зростання мало сприяти створення на підприємствах рад трудових колективів, використання виборних почав. У 1980;х близько 7,5 тис. керівників було обрано на основі. Однак найчастіше до керівництва приходили, не здатні здійснити реальні перетворення з виробництва, схильні до демократичному стилю управления.

Не набула достатнього поширення у промисловості орендний поспіль, покликаний послабити командно-адміністративні методи управління. Здебільшого він знайшов прописку на невеликих підприємствах республіки. Наприкінці 1990 року на оренді працювало 67 підприємств, які виконували лише 6% від загального обсягу промислової продукции.

Демократизація економіки нерозривно була з використанням кооперативних форм діяльності. До другої половині 1987 року у республіці було створено 132 кооперативу, у яких трудилося всього 1500 людина. Швидко розвивалося кооперативний виробництво на КамАЗі, де до кінця 1988 року існувало близько 200 кооперативів. Невипадково 1989 року саме тут журналом «Комуніст» організували «круглий стіл» з проблем кооперації, куди з'їхалися кооператори з усіх куточків країни. Великий авторитет викликала організація кооператорів Набережних Човнів — Міжрегіональна кооперативна федерація. З нею працював кооперативний банк, організували фундація ім. Н. И. Бухарина.

Хід економічних реформ супроводжувався збільшенням становища на товарному і продовольчому ринку. І хоча у республіці з 1985 по 1988 рік обсяги виробництва ходових товарів зріс, відчувалося їх дуже гостра нестача. Фінансове становище підприємств, які перебували у системі адміністративнорозподільній економіці, майже визначалося попитом. Виробництво товарів народного споживання їм було просто додаткової тягарем. Саме тому підприємства ставали на шлях випуску найпростіших виробів, не вимагали високої технології. Так, КамАЗ виготовляв тиски-струбцины, адресні папки, вертолітники пропонували підставку для обуви.

Деякі найбільші підприємства, скориставшись можливістю встановлення прямих економічних контактів із зарубіжними фірмами, намагалися покінчити з проблемою дефіциту дуже своєрідним шляхом. Так було в вертолетном, авіаційному об'єднаннях, на КамАЗі валютний фонд витрачався для закупівлі імпортного ширвжитку. Різні форми його розподілу є у трудових колективах були й цілям стимулювання праці. Разом про те керівники підприємств нерідко використовували валютний виторг за експортну продукцію на придбання дорогих престижних автомобілів, розкішної мебели.

Республіка, у якої перебувало лише 2% розташованих їхньому території підприємств, вони мали змогу проведення самостійної соціально-економічної політики. Структура її народного господарства була більше зорієнтована на загальносоюзний ринок, що ні дозволяло ефективно впливати на збалансованість внутрішнього споживчого ринку України і грошового звернення. Разом про те серед 70 і автономних республік РФ ТАССР за обсягом промислової продукції займала друге місце, сільського господарства — восьмое.

Проте реальний рівень її соціального розвитку був повністю. Серед основних продуктів лише хлібопродуктів і картоплі населення республіки споживала більше, ніж у в середньому у країні, але набагато менше — м’яса, молока, овощей.

Керівники республіки, депутати, представники громадськості на різних рівнях, у засобах масової інформацією в самісінькому кінці 80-х почали порушувати питання про необхідності її економічної самостійності. У грудні 1989 року Рада ТАССР схвалив Основні положення про переході республіки саме фінансування і самоуправление.

Республіка однієї й перших у РФ перейшла для цієї принципи, розпочала розробці регіонального хозрасчета.

Б.Ф.Султанбеков, Л. А. Харисова, А. Г. Галямова, «Історія Татарстану ХХ століття» IV часть.