Гармонія в екології

«ГАРМОНІЯ. ЕКОЛОГІЯ ЛЮДИНИ І ЇЇ ЗНАЧЕННЯ У ГАРМОНІЗАЦІЇ ВІДНОСИН СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДЫ».

КИЕВ 1999 год.

ПЛАН :

1. Класичне визначення гармонии.

2. Гармонія в Екології ?

3. Гармонія у людській среде.

4. Людство як экологии.

5. Людство як біосоціальний вид.

6. Гармонія як баланс екологічних видов.

Гармонія (з грецької мови за класичним визначенню «Словника іноземних слів») — є струнке поєднання, взаємне відповідність (предметів, явищ, частин цілого, якостей) домірність частин, їх злиття у єдиний органічне ціле. За часів це поняття було досить всеосяжним. Воно включало у собі найрізноманітніші сфери людської діяльності (наука до мистецтва) і навіть природних явлений.

Найбільші уми століттями обговорювали питання гармонії духу й тіла… А вперше за цей термін був введений Пифагором.

Все живе землі пов’язаний із середовищем свого перебування, до якої належить різні природні комплекси і живі організми які населяють їх. Живі організми і неживі компоненти їх оточення нерозривно взаємодіють друг на друга, пов’язані процесами обміну речовин і .Вони образують складні трофічні і информационые ланцюжка, які обьединяют живі організми й довкілля у скрутні екологічні системи. Не потребує доказів то становище, що протягом земного простору в усіх явища і процеси перебувають у гармонії. Час вимагає від часу у світі із якихось причин порушуються причинно-наслідкові залежності та зв’язку, манливі у себе різні аномальних явищ (аномалія — ненормальність розвитку, течії будь-якого процесу, у низці якихабо явищ, предметів, відхилення від нормы).

Экология це наука зв’язки живих організмів з довкіллям, їх взаємодії, тому чинник гармонії грає тут значної ролі. Сучасне людство, вооружённое сучасні технології і що використовує дуже багато енергії, представляє дуже потужну силу, що впливає на природу Земли.

Если ці впливу не враховують природних законів і що встановилися за мільйони зв’язку (знову таки чинник гармонії), виникають катастрофічні наслідки. Таких прикладів у людській історії чимало, від зникнення тропічних лісів до трагедій Бхопала і Чернобыля.

Люди вже зіштовхнулися з низкою природних катаклізмів, викликаних їх нерозумною діяльністю, не котра враховує закони природи й закони природного рівноваги (чи гармонії) і сьогодні реально стурбовані тенденціями наростання хиткою нестабільністю оточуючої людини середовища. Тому екологія нині набуває особливого значення як наука помагающяя знайти шляхи виходу з виникає кризи. Розкриваючи закони причиннослідчих зв’язків, у яких заснована стійкість життя (знов-таки гармонія), люди все глибше розуміють, як треба змінити й організувати свої власні відносини з природним середовищем, за якими принципами розвивати і використовувати свою технічну озброєність. Ці сучасні екологічні можливості великою мірою залежать від соціального устрою суспільства, тобто не від зв’язків всередині людського коллектива.

Таким чином, для екологічно грамотного і гармонійно збалансованого господарювання землі треба дуже багато — від цього як взаємодіють з середовищем окремі організми, до розуміння общеплнетарных зв’язків життя та у них людського суспільства. Не вивчивши яких зв’язках засновані функціонування і стійкість живої природи, людина зможе зрозуміти як нині і у перспективі будувати власні стосунки з ней.

С погляду екології людство можна розгледіти як загальносвітову популяцію біологічного виду, складової частини екосистеми Землі. Але сьогодні кожному зрозуміло, що Німеччина вдавала це особливий, істотно відрізняється від всіх решти жителів планети. Лише на самій основі глибокого й усебічного розуміння взаємозв'язків людства з природою можливо розумне і оптимальне їх регулювання, аби запобігти їх кризи і саморуйнування, забезпечити сталий розвиток природи й суспільства, зберегти цілісність общеземной экосистемы.

Биологическая природа людини проявляється у властивому всьому живому прагненні зберегти й продовжити своє життя в часі та просторі через розмноження, забезпечити максимум безпеки і комфорту. Ці природні устремління досягаються через постійні взаємодії людства з середовищем проживання. Усі люди споживають їжу, і виділяють продукти фізіологічного обміну, захищаються ворогів і намагаються уникнути інших небезпек, беруть участь у конкурентної боротьби за життєві ресурси, і сприяють розвитку корисних собі видам. У цьому полягає основне екологічне подібність людства з популяціями від інших біологічних видов.

Экологические відмінності людства від популяцій інших видів виявляється у ступеня розвитку багатьох екологічних зв’язків й у особливостях форми їх реалізації. Сумарно ці відмінності найбільш чітко виражені в інтенсивності і масштабах впливу людства на довкілля. Як багато і популяція іншого виду, людство надає певний вплив на середу свого життя, своєю чергою відчуваючи у відповідь її опір і дію. Проте людства незрівнянно по своєї найбільшої потужності і швидкості її наростання із впливом на довкілля інших напрямів. За своїми розмаху він тепер істотно перевершує опір середовища, придушує його за значній своїй частині планети. У отчётливом дисбалансі сил тиску людства на середовище, й відповідного її опору полягає одне з істотних екологічних своєрідностей людину, як вида.

Экологическое подібність людини коїться з іншими видами пояснюється його біологічним еволюційним походженням, приналежністю до світу живої природи, де діють біологічні закони. А екологічні його відмінності визначаються приналежністю насамперед до людського суспільства, де діють закони громадські, тобто. соціальні. Ця двоїстість властива лише людині, який на планеті біосоціальним видом.

Тому з усього вищевикладеного, мій погляд, екологічне рівновагу чи гармонія екології є дуже складна й багатостороння у усіх відношеннях взаємодія чоловіки й природи, біології і соціології, еволюції і технічного прогресу. Хоча, можливо, можна звузити цей питання лише до гармонійного балансу природних ландшафтів і місць людського проживания…

СПИСОК ВИКОРИСТОВУВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ :

«Основы екології» Чернова М. М., Галушин В.М.-Нижний Новгород 1995 «Основи екологічних знань"Білявський Г. О., Фурдуй Р.С.- Київ 1995 «Ключ до таємниць жизни"Кононов Ю.В., Кононова З.Н.-Киев 1996 «Навколишнє середовище та світ на планете"Амиров И.Ш., Арбатов А.А.-Новосибирск 1986.