Аграрная партія Росії (АПР)

Аграрная партія Росії (АПР)

Александр Кынев.

Аграрная партія Росії (АПР). Політична партія Російської Федерації, якою виражено інтереси аграрної (сільськогосподарської) еліти й що становить лівоцентристські позиції. Утворювала фракцію АПР у складі Державної Думи першого скликання (1993−1995), отримавши під час виборів 12 грудня 1993 року 7,99% голосів. На парламентські вибори 1995 окремо не змогла подолати 5% бар'єр, отримавши 3,78% виборчих симпатій. На вибори Державної Думи 1999 року АПР пішла у складі виборчого блоку «Батьківщину — Уся Росія» (ОВР). У Державної думі РФ другого скликання (1995−1999) представники АПР входили в «Аграрну депутатську групу» (АДГ), у Державній думі РФ третього скликання (1999−2003) частково в «Агропромислову депутатську групу (АПГ)2, частково у фракцію «Батьківщину — Уся Росія». Голова в Аграрній партіях Росії - Михайло Іванович Лапшин (з 2002 — глава Республіки Алтай). Основний актив АПР це керівників Західної й нині співвласники колгоспів і радгоспів, директора підприємств агропромислового сектора. Фактично партія постає як лобістська угруповання аграрного директорату.

Аграрная партія Росії було створено з ініціативи Аграрного союзу Росії (АСР, голова — В. Стародубцев), в парламентській фракції «Аграрний союз» на з'їзді народних депутатів РФ (М.Лапшин) і Профспілки працівників агропромислового комплексу Росії (голова ЦК — А. Давидов). Оргкомітет на чолі з Олександром Стародубцевым (директор радгоспу імені Дзержинського Ярославській області, брат Василя Стародубцева) створили на Всеросійському з'їзді колгоспів у середині лютого 1992. Установчий з'їзд відбувся за рік, 26 лютого 1993 в радгоспі «Московський». У з'їзді брало участь 219 делегатів із 46 регіонів. На з'їзді були обрані Центральний Рада (ЦС) партії, куди ввійшли 52 представника регіональних організацій (ще близько 50 місць було зарезервоване за новими організаціями) і правління з 22 людина. Головою партії був обраний народного депутата М. Лапшин, був тоді одночасно співголовою Соціалістичної партії трудящих (СПТ) і поза кілька днів цього обраний й у керівництво відновленої Комуністичної партії Російської Федерації (КПРФ). Після обрання головою АПР М. Лапшин вийшов із СПТ і КПРФ. Заступниками голови АПР стали Н. Харитонов (народного депутата Росії від Новосибірській області, голова АТ «Галинское»), А. Воронцов, В. Крилов, А. Бірюков і А.Михайлов. Статут АПР зареєстрували Міністерством юстиції Російської Федерації 9 квітня 1993 (Реєстраційний № 1647).

17 жовтня 1993 відбувся II (позачергової) з'їзд АПР, у якому брало участь 100 делегатів із 51 регіону. З'їзд затвердив виборчий список в Аграрній партіях Росії з 270 людина, у якому перші три місця зайняли М. Лапшин, А. Давидов і заступника голови Уряди Росії А.Заверюха. Одне з перших місць у списку пропонувалося колишнього голови Конституційного Судна В. Зорькину, який відмовився. До списку спочатку входив заступник міністра сільського господарства Володимир Щербак, зняв кандидатуру перед виборами. Також у списку балотувався колишній голова Ради Республіки Верховної Ради РФ В.Ісаков.

На виборах 12 грудня 1993 АПР отримала 4 млн. 292 тис. 518 голосів із общефедеральному округу (7,99%, 4-те місце) і, 21 мандат у Державній думі за пропорційною системою. З іншого боку, 16 висуванців АПР і кілька співчуваючих було обрано у Державну Думу по одномандатних округах. Два члена партії - В. Сидоренко (Псковская область) і В. Стародубцев (Тульська область) вибороли депутатство Ради Федерації. З іншого боку, до Ради Федерації було обрано кілька безпартійних прибічників АПР — А. Суриков (Алтайский край), М. Бесхмельницын (Білгородська область) та інших.

13 січня 1994 було зареєстровано фракцію АПР у Державній думі у складі 55 депутатів (21 обраний у общефедеральному списку, 34 — по одномандатних округах). Голова фракції - М. Лапшин, секретар — Н. Харитонов, координатор — А.Михайлов. Головою Державної Думи першого скликання у грудні 1994 став член АПР І.Рибкін. При рейтинговому голосуванні він набрав найбільше голосів із 6 мови кандидатів і переміг у в другому турі. У затвердженому 17 січня 1994 коаліційному списку керівників думських комітетів фракція АПР отримала посади голів комітетів за законодавством (Володимир Ісаков) і з аграрної політики (Олександр Назарчук).

При загальної в цілому опозиційності в Аграрній партіях курсу Президента та уряду займані АПР позиції все-таки виявлялися м’якшими й більш компромісними, ніж аналогічні позиції КПРФ. У травні 1994 АПР відмовилася підписати Договір про суспільну злагоду, запропонований президентом Єльциним.

В III з'їзді АПР 26−27 жовтня 1994 головою АПР знову став М.Лапшин. З'їзд обрав 5 їхніх заступників і Центральний Рада, що з 154 людина, які мають 55 регіональних організацій. На пленумі Центральної ради АПР був обраний нового складу правління (27 людина). З'їзд схвалив політичну лінію, прийняв нову програму партії і уточнення у статуті. 27 жовтня 1994 член правління АПР А. Назарчук призначили міністром сільського господарства за уряді В. Черномирдіна (залишався їм остаточно 1995).

На що відбулося 26 травня 1995 пленумі Центрального правління АПР було ухвалено проект передвиборної платформи виборчого об'єднання АПР, підтверджено постанову по самостійну участь аграріїв в парламентські вибори — із застереженням, що у одномандатні округи представники АПР укладатимуть угоди з КПРФ і іншими представниками лівих сил. На правлінні 8 червня 1995 була категорично відкинута ідея перерозподілу землі через аукціони, висунута урядовим рухом «Наша домівка — Росія» (НДР). У червні 1995 АПР відкинула пропозиції И. Рыбкина на вибори у складі єдиного «лівоцентристського блоку». У червні 1995 було оголошено про приєднання до виборчому об'єднанню АПР Союзу козаків (СК) отамана Олександра Мартинова (але потім СК перейшов у НДР).

На що відбулося 5 вересня 1995 IV (позачерговому) з'їзді в Аграрній партіях Росії затвердили загальфедеральний список виборчого об'єднання «АПР», який очолили М. Лапшин, А. Заверюха і В. Стародубцев (з 1995 — член ЦК КПРФ). З'їзд затвердив передвиборну платформу ухвалила рішення виведення з Правління АПР И. Рыбкина (який, проте, залишився рядовим членом партії до березня 1996, розпочавши створювати власну Соціалістичну партію Росії - СПР).

На виборів у Державну Думу 17 грудня 1995 АПР не подолала 5-відсотковий бар'єр, отримавши 2 млн. 613 тис. 127 голосів (3,78%, 10-те місце серед 43-х учасників). При цьому за одномандатних округах у Державну Думу РФ минуло 20 висунутих партією кандидатів. Оскільки згідно з регламентом порогова чисельність для освіти депутатських груп становить 35, то відсутні 15 голосів аграрії отримали ролі «допомоги» від фракції КПРФ. У 1996 з допомогою КПРФ один із лідерів АПР Н. Харитонов сформував у Думі Аграрну депутатську групу (АДГ).

Членом Ради Федерації став у січні 1996 Валерій Кечкин, у жовтні 1995 обраний головою Державного Збори Мордовії. Голова Саратовської Думи Олександр Харитонов, що раніше очолював обласну організацію АПР, 1996;го від партії відійшов. У 1996−1997 членами Ради Федерації стали, крім В. Кечкина, ще три представника АПР, обрані керівниками Законодавчого зборів Пензенської області (Ю. Вечкасов), Законодавчого зборів Алтайського краю (А.Назарчук) України й Державної Думи Ставропольського краю (А.Шиянов).

Сам голова АПР М. Лапшин під час виборів Державної Думи РФ балотувався лише з партійному списку і цього ні обраний депутатом. 31 травня 1998 він став депутатом Держдуми на додаткових виборах у Горно-Алтайскому виборчому окрузі № 2 (замість вибулого депутата). Проте, ставши депутатом Лапшин не зміг очолити Аграрну групу в Держдумі, оскільки підтриманий комуністами Н. Харитонов відмовився передавати йому керівництво групою, користуючись підтримкою комуністів. Відтоді конфлікт всередині АПР між М. Лапшиным і Н. Харитоновым різко посилився.

На виборах 1996 року АПР підтримувала кандидатуру Г. Зюганова. Після президентських виборів АПР у серпні 1996 увійшла у Народно-Патриотический союз Росії (НПСР). На V з'їзді АПР, березні 1997 прийнято рішення про участь у всеросійській профспілкової заходи протесту 27 березня, обраний нового складу керівних органів партії (головою АПР залишився М. Лапшин).

На VI з'їзді АПР 26 лютого 1998 прийнята нова редакція партійного статуту. Ще однією заступник голови партії доизбран С. Рубахин — керівник Російського аграрного молодіжної спілки (РАМС). На з'їзді підтверджено повноваження: голови АПР М. Лапшина, заступників голови АПР А. Ручкина, С. Енькова, Н. Харитонова, С. Рубахина, і навіть 35 членів Правління ЦС (обраних 23 березня 1997 до пленуму ЦС АПР); голови ЦКРК В. Комарова, заступника ЦКРК А. Кухленко і секретаря ЦКРК Т. Наприенко, обраних той самий день, на організаційному засіданні ЦКРК АПР; членів ЦС (182 людини) і членів ЦКРК, обраних на V з'їзді АПР.

Осенью 1998 АПР взяла участь у формуванні нового урядового кабінету на чолі з Е. Примаковым, АПР отримала посаду віце-прем'єра, яке посів Геннадій Кулик. 1 жовтня 1998 до пленуму Центрального правління АПР ухвалено рішення виступати на парламентські вибори 1999 самостійно й більше розпочати формування списків кандидатів за партійними списками і одномандатних округах. 6 жовтня 1998 підписано угоду про партнерство і взаємодії з рухом Союз народовладдя і праці (СНТ) генерала А.Николаева. 20 березня 1999 у Москві, в Колонному Залі Будинку Спілок пройшов VII з'їзд АПР. З'їзд ухвалив рішення участь у виборах в Думу у грудні 1999 року самостійним списком. М. Лапшин переобраний головою партії (при 1 голосі «проти», причому головний критик і потенційний конкурент Лапшина, Н. Харитонов, голосував «за»), було обрано 9 заступників голови партії (зокрема. Н. Харитонов).

В травні-червні 1999 у керівництві АПР намітилися серйозні розбіжності щодо форми участі партії, у виборах: група Н. Харитонова наполягала на приєднання АПР до виборчому списку КПРФ, а група М. Лапшина як і виступала за самостійну участь у виборах. На початку липня 1999 в Центральний Рада АПР з ініціативи М. Лапшина був кооптований колишній міністр сільського господарства, великий аграрний бізнесмен У. Семенов (засновник квітучою агрофірми «Біла дача», член АПР з 1993 року, але з афишировавший свого членства до літа 1999) і обраний заступник голови партії (десятим за рахунком). Тоді ж екс-прем'єр міністру Е. Примакову було зроблено негласне пропозицію очолити список АПР виборах у Думу. Натомість Є.Примаков заявив, хотів би бачити аграріїв «у блоку здорових сил».

В кінці липня 1999 керівництво КПРФ дійшла висновку про помилковість тактики походу «народно-патриотических сил» в Думу «трьома колонами» і запропонував АПР ввійти у єдиний лево-патриотический блок під умовною назвою «За перемогу!». М. Лапшин негативно поставився до цієї ідеї. Після відставки у серпні 1999 прем'єр-міністра С. Степашина міністром сільського господарства за новому уряді В. Путіна став член АПР Олександр Гордєєв, віце-прем'єр з сільського господарства — близька до АПР Володимир Щербак. На позачерговому VIII з'їзді АПР 27 серпня — 24 вересня 1999 було вирішено ввійти у блок Е. Примакова і Ю. Лужкова «Батьківщину — Уся Росія» (ОВР). У Лапшина і Лужкова були давні партнерські відносини, зокрема мер Москви допомагав Лапшину на довиборах у Держдуму по Гірському Алтаю. Незгодна із входженням у блок ОВР група Н. Харитонова залишила засідання з'їзду 27 серпня і намір у Думу за списком КПРФ чи «За перемогу!».

На спільному з'їзді низки організацій 28 серпня 1999 у Москві було засновано виборчий блок «Батьківщину — Уся Росія» (ОВР) було засновано. У об'єднаний виборчий штаб ОВР на чолі з Г. Боосом («Батьківщину») і В. Медведевым («Уся Росія») ввійшли представники АПР. На VI з'їзді КПРФ 4 вересня 1999 прийнято рішення на вибори під власним назвою, кілька членів АПР, у цьому числі Н. Харитонов і голова ЦК профспілок агропромислового комплексу А. Давидов отримали місця у списку КПРФ.

4 вересня 1999 Центрвиборчком РФ зареєстрував виборчий блок ОВР, однією з п’яти засновників фільму була АПР (поруч із ОПОО «Батьківщину», рухами «Регіони Росії» і «За рівноправність і соціальна справедливість» і Спілкою християнських демократів Росії). З другого краю засіданні VIII з'їзду АПР 24 вересня затверджений список кандидатов-одномандатников, висунутих партією до списку блоку ОВР.

В результаті виборів 16 членів АПР було обрано депутатами Держдуми за списком ОВР (деякі за списком КПРФ), і навіть по одномандатних округах. Минуло 9 людина, висунутих ОВР (М.Лапшин, Г. Кулик, Б. Семенов, В. Семенов, Н. Чуприна, В. Гуков, В. Литвинов, А. Голубков, Н. Сухой), 5 — висунутих від КПРФ (Н.Харитонов, А. Давидов, О. Ткачов, П. Бурдуков, Б. Данченко), 2 балотувалися як незалежні - В. Плотников і Г. Чуркин. Депутатами за списком ОВР стали колишні міністри сільського господарства В. Семенов і Г. Кулик, лідер Білгородської регіональною організацією АПР Н. Чуприна і одночасно лідер Курській регіональною організацією АПР В.Гуков. М. Лапшин знову обраний депутатом від Горно-Алтайского округу, Н. Харитонов також переміг у одномандатному окрузі. Після виборів було дві паралельних спроби домовленість створювати Держдумі третього скликання аграрні групи — організована Лапшиным з допомогою ОВР й підтримана Харитоновым з допомогою КПРФ. У результаті було освічена близька до КПРФ Агропромислова депутатську групу (АПГ) на чолі з Харитоновым. Лапшину свою групу утворити зірвалася. Невдовзі М. Лапшин вийшов зі складу фракції ОВР, ставши незалежним депутатом. У грудні 2001 М. Лапшин був обраний главою Республіки Алтай, зберігаючи посаду голови АПР.

14 березня 2000 Центральний рада АПР прийняв рішення на підтримку кандидатури В.В.Путіна на виборах 26 березня 2000.

Внутри АПР є кілька течій, лідерами яких є М. Лапшин, Н. Харитонов і А. Назарчук (голова Алтайського крайового Законодавчого зборів). Сталий більшість (приблизно 2/3 під час останніх з'їздах АПР) має група М. Лапшина, що становить загалом лівоцентристські і лояльні стосовно уряду позиції (її основа — організації АПР Росії). Н. Харитонов очолює ортодоксально-прокоммунистическое крило, А. Назарчук займає проміжні позиції. Причому у складі АПР є відособлена група високопоставленої аграрної номенклатури, займаної значно більше праві, ніж М. Лапшин позиції і виступає за «відновлення» партії з новими постатями. До цієї групи належать колишній віце-прем'єр Г. Кулик, колишній міністр сільського господарства В. Семенов і міністр сільського господарства А.Гордеев. Під керуванням А. Гордеева в 2001—2002 було створено Російське аграрне рух (РАДИЙ), формально вони не претендує щодо участі у виборах, але провідне активні переговори з АПР й пропонує замінити М. Лапшина посаді голови АПР.

На IX з'їзді в Аграрній партіях Росії (АПР) 24 березня 2001 розповсюдили заяву, підписаний керівниками 14 регіональних відділень АПР, у якому виражено незгоду із сучасним політичним курсом керівництва АПР. У документі критикується позиція АПР у частині відмовитися від співробітництва з Народно-патріотичним союзом Росії (НПСР), зокрема КПРФ, Агропромсоюзом і профспілкою працівників АПК. Сторони, підписавши документ підкреслюють, що мають намір залишатися у лавах АПР про те, щоб партія «знову почала захисником інтересів трудового селянства». Серед котрі підписали документ — голова Новосибірській обласної організації АПР Н. Харитонов і голова Волгоградської обласної організації АПР Володимир Плотников. У відповідь М. Лапшин заявив: «Аграрна партія виступає виступав категорично проти купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення». Він також заявив, що «АПР має намір працювати з лівоцентристськими організаціями за умов рівноправності» і «ресурс довіри селян до президента У Путіну зберігається». Присутній з'їзд міністр сільського господарства РФ, член АПР А. Гордеев заявив, що у «АПР немає розколу, а існує лише розбіжності». Він сказав, що з об'єднання обох конфліктуючих сторін «їхніх лідерів необхідно відійти від особистих амбіцій ще, оскільки найчастіше трибуни з'їздів йдуть на здійснення меркантильних політичних планів».

Руководство АПР на чолі з М. Лапшиным схиляється до участі партії, у виборах Державної Думи 2003 року. Група Харитонова, яка перебуває у меншості, за що у блоці з КПРФ. А. Назарчук займає двояку позицію: «У відмежування від НПСР немає потреби… Тому в Лапшина немає права говорити про відмежування до того часу, поки таке рішення на сприйме з'їзд, пленум або правління партії».

Тем щонайменше А. Назарчук впевнений, що у майбутні вибори 2003 АПР повинна бути самостійно. Таку позицію лідер алтайських аграріїв пояснює передусім тим, жодна з політичний партій, декларуючи піклування про сільському господарстві, реально не відстоює її інтересів.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.