Основні тенденції розвитку країни Австралія в міжнародному економічному інтеграційному простору

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний авіаційний університет

Інститут економіки та менеджменту Факультет економіки і підприємництва Кафедра міжнародної економіки КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Міжнародна економіка «

на тему: «Основні тенденції розвитку країни Австралія в міжнародному економічному інтеграційному простору»

Виконав: студент 310 гр. ФЕП Дяченко Д.С.

Перевірила: к.е.н., доцент Курасова О.Т.

Київ 2012

Зміст Вступ

I.Основні тенденції розвитку Австралії в міжнародному економічному інтеграційному просторі

1.1 Характеристика економіки Австралії

1.2 Виробнича та торговельна товарна структура Австралії

1.3 Міжнародна торговельна структура послугами країни

1.4 Прямі іноземні інвестиції в Австралію в загальному та у розрізі країн та секторів економіки у динаміці

1.5 Роль ТНК та ТНБ у становленні та функціонуванні економіки Австралії

2. Кредитно-фінансові операції та становлення валютного курсу в Австралії

2.1 Австралійська фондова біржа

2.2 Центральний банк Австралії та його валютно-курсова політика

3. Оцінка основних макроекономічних показників країни та основні тенденції розвитку країни в міжнародному економічному інтеграційному просторі

3.1 Оцінка платіжного балансу Австралії

3.2 Оцінка зовнішньоторгівельного обігу

3.3 Оцінка генеральної торгівлі Австралії

3.4 Розрахунок фізичного обсягу зовнішньої торгівлі

3.5 Cальдо торгівельного балансу

3.6 Розрахунок індексу умов торгівлі

3.7Розрахунок індексy «концентрації експорту

3.8 Розрахунок коефіцієнту імпортної залежності країни

3.9 Визначення індексу «чистої торгівлі

3.10 Розрахунок індексу диверсифікації експорту

3.11 Розрахунок обсягу експорту, імпорту або зовнішньоторговельного обігу на душу населення

3.12 Розрахунок експортної квоти Висновки Список використаних джерел австралія фінансовий платіжний квота Вступ Розвиток світових продуктивних сил на сучасному етапі все більш набуває характеру цілісності та безперервності їх національних елементів. Це обумовлює перевагу доцентрових сил у розвитку світового господарства та зростання відкритості національних економік, виступає каталізатором інтернаціоналізації господарського життя. Сучасний світовий економічний розвиток характеризується двома головними тенденціями. З одного боку, зростають, посилюються і домінують процеси міжнародної економічної інтеграції. Міжнародна економічна інтеграція як явище характеризується відсутністю будь яких форм дискримінації іноземних партнерів у кожній із національних економік, а як процес виявляється в стиранні відмінностей між економічними суб'єктами різних країн. А з іншого боку дані процеси проходять не прямолінійно, оскільки поряд з інтеграційними процесами в окремих регіонах світу мають місце й дезінтеграційні процеси, що викликані політичними, національними та релігійними причинами.

Міжнародну економічну інтеграцію можна визначити як якісно новий етап розвитку і форму прояву інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємопристосування, переплетення всіх структур національних господарств. [25]

Світову економіку можна визначити як економічну систему, що самовідтворюється на рівні продуктивних сил, виробничих відносин і визначених аспектів надбудовних відносин у тій мірі, у якій вхідні в нього національні господарства мають визначену сумісність на кожному із трьох названих рівнів.

Світова економіка — це сукупність національних господарств, пов’язаних один з одним системою міжнародного поділу праці (МПП), економічними і політичними відносинами. Універсальний зв’язок між національними господарствами здійснюють міжнародні економічні відносини.

Міжнародна економіка як навчальна дисципліна вивчає формування світового ринку, встановлення міждержавних зв’язків з їх характерними рисами, особливостями та закономірностями.

Міжнародна економіка — це теорія, що застосовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу, теорії ринкової економіки, закономірність взаємодії суб'єктів у міжнародному обміні товарами, русі факторів виробництва та формуванні міжнародної економічної політики держав. [31]

Базою міжнародної економіки є теорія ринкової економіки, мікроі макроекономіка. Поєднання їх з прикладними економічними дисциплінами, такими, як міжнародний маркетинг, фінанси, облік тощо, дало змогу створити універсальну теорію міжнародної відкритої економіки, яка застосовується у більшості країн світу та у сфері їх економічної взаємодії.

Виходячи з цього аналізу, можна сказати, що предметом теорії міжнародної економіки є:

* закономірності функціонування і розвитку в міжнародному масштабі ринкової системи організації господарського життя;

* закономірності формування сукупних попиту і пропозиції на товари та фактори виробництва, що перебувають у міжнародному обігу;

* інструменти аналізу і програмування відкритої національної економіки, зокрема її реального, бюджетного, грошового і зовнішнього секторів в умовах їх взаємодії з економікою інших країн;

* тенденція розвитку міжнародних фінансових ринків і механізмів, які обслуговують функціонування міжнародної економіки;

* інституційна структура регулювання міжнародної економіки, принципи її формування, тенденції розвитку та методи удосконалення. [29]

Мета дослідження — спираючись на світовий досвід оцінити та проаналізувати основні тенденції розвитку Австралії в міжнародному економічному інтеграційному просторі.

Завдання роботи:

Дати загальну характеристику економіки країни Проаналізувати виробничу та торговельну товарну структуру країни Дослідити міжнародну торговельну структуру послугами країни Проаналізувати прямі іноземні інвестиції в країну в загальному та у розрізі країн та секторів економіки у динаміці

Визначити роль ТНК та ТНБ у становленні та функціонуванні економіки країни Охарактеризувати фондові біржі країни Охарактеризувати центральний банк країни та його валютно-курсову політику Дати оцінку основних макроекономічних показників країни та основних тенденцій розвитку країни в міжнародному економічному інтеграційному просторі.

Предметом дослідження є закономірності функціонування в міжнародному масштабі ринкової системи Австралії та організації ії господарського життя; закономірності формування попиту і пропозиції на товари і чинники виробництва, що знаходяться в міжнародному обігу; аналізу національної економіки Австралії; тенденції розвитку фінансових ринків і фінансових механізмів, обслуговуючих функціонування національної економіки.

Об'єктом дослідження є основні тенденції розвитку національної економіки Австралії, принципи її формування та шляхи вдосконалення.

При написанні роботи використовувалися методи: аналізу, синтезу, індукції і дедукції, метод абстракції, порівняльний та статистичний методи. При проведенні аналізу використовувалися методи економічного аналізу, зокрема показники динаміки, абсолютні та відносні показники статистики, показники структури, табличний та графічний методи аналізу.

Науково-теоретичною основою дослідження є дослідження економістів, підручники, статті періодичного друку, мережа Інтернет та інші джерела.

1.Основні тенденції розвитку Австралії в міжнародному економічному інтеграційному просторі

1.1 Характеристика економіки Австралії

Площа — 7,7 млн км2. Населення — 20,3 млн осіб.

Держава у складі Співдружності — шість штатів і дві території. Столиця — Канберра.

ЕГП Австралія (Австралійський Союз) — єдина країна у світі, яка займає цілий материк. Австралія розташована на південний схід від Євразії. Вона омивається водами Тихого та Індійського океанів. Головна риса економіко-географічного положення Австралії — ізольованість, віддаленість від інших материків. Технічний прогрес на транспорті і в засобах зв’язку «близив» її з іншими континентами. Позитивного значення набуває відносна близькість Австралії до країн Південно-Східної і Східної Азії та Океанії. За розмірами території країна посідає шосте місце у світі після Росії, Канади, Китаю, США та Бразилії. Із заходу яа схід територія Австралії простягнулася на 4,4 тис. км, а з півночі на південь — на 3,1 тис. км.

Австралія — економічно високорозвинена країна. За абсолютними розмірами ВНП вона входить до групи перших 15 країн світу. Водночас у світовому поділі праці вона має аграрно-сировинну спеціалізацію.

Австралія є членом ООН, Організації економічного співробітництва і розвитку та інших світових і регіональних організацій.

Державний устрій Австралія — конституційна монархія, федеральна держава у складі Співдружності, на чолі з Великобританією. Діє Конституція, ухвалена 9 липня 1900 р. Набрала чинності 1 січня 1901 р., з наступними змінами і доповненнями.

Глава держави — королева Великобританії ЄЛИЗАВЕТА II (Elizabeth thе Second), представлена генерал-губернатором, якого призначають за рекомендацією австралійського уряду. При генерал-губернаторі є консультативний орган — Федеральна виконавча рада (Federal Executive Council), члени якої призначаються генерал-губернатором.

Генерал-губернатор — Квентін БРАЙС (Quentin Bryce, жін.). Приведена до присяги 5 вересня 2008 р.

Законодавча влада належить федеральному парламенту (Federal Parliamentу) складі королеви, представленої генерал-губернатором, сенату в складі 76 сенаторів і палати представників у складі 150 депутатів. 72 члени сенату обираються загальним голосуванням на 6 років (по 12 сенаторів від кожного штату). Половина складу сенату від штатів оновлюється кожні 3 роки. 4 сенатори (по 2 від територій) обираються загальним голосуванням строком на три роки. Палата представників обирається шляхом загального прямого голосування строком на 3 роки. Кількість депутатів, які обираються в кожному штаті, визначається пропорційно кількості населення відповідного штату, але не повинно бути менше 5 осіб. Від Північної території в палату представників обирається один представник, від Австралійської столичної території - два представника.

Cенат — The Senate, оновлений на половину 21 серпня 2010 р. Голова — Джон ХОГГ (John Hong).

Палата представників — The House of Representatives, обрана 21 серпня 2010 р. Сікер — Анна БЕРК (Anna Burke, жін.).

Виконавча влада належить королеві в особі генерал-губернатора і уряду на чолі з прем'єр-міністром. Міністри повинні бути членами парламенту. Вони також є членами Виконавчої ради за посадою. Уряд сформований 11 вересня 2010 р.

Прем`єр-міністр Австралії - Джулія ГІЛЛАРД (Julia Gillard, жін.).

Політичні партії:

Австралійська лейбористська партія — АЛП (Australian LabourParty). Заснована в 1891 р. Входить до Соціалістичного інтернаціоналу. Лідер — Джулія ГІЛЛАРД (Julia Gillard). Національний голова — Майкл УЇЛЛЬЯМСОН (Michael Wiliamson). Національний секретар — Карл БІТАР (Karl Bitar).

Ліберальна партія Австралії - ЛПА (Liberal Party of Australia). Заснована в 1944 р. Лідер — Тоні АБОТТ (Tony Abbott). Федеральний голова — Алан СТОКДЕЙЛ (Alan Stockdale).

Національна партія Австралії - НПА (National Party of Australia). Заснована 1916 р. як Аграрна партія. З 1974 р. мала назву Національна аграрна партія. В жовтні 1982 р. перейменована в Національну партію Австралії. Лідер — Уоррен ТРАСС (Warren Truss). Федеральний голова — Джон ТАННЕР (John Tanner). Друкований орган — щотижнева газета «Кантрімен» (The Countryman).

Партія австралійських демократів (Australian Democrats Party). Заснована в 1977 р. Лідер — Лін АЛЛІСОН (Lyn Allison). Національний голова — Джулія МЕЛЛАНД (Julia Melland).

Партія «зелених» Австралії - ПЗА. Заснована в 1992 р. Лідер — Боб БРАУН (Bob Brown). [20]

Населення Сучасне населення Австралії сформувалось за рахунок емігрантів. До початку європейської колонізації на материку проживало близько 300 тис. аборигенів, а зараз їх кількість становить понад 150 тис. осіб. Вони належать до австралоїдної раси і етнічно не утворюють єдиного цілого. Аборигени поділяються на багато племен, які розмовляють різними мовами.

Після Другої світової війни Австралія прийняла багато так званих «переміщених осіб», а також вихідців з європейського півдня і сходу — італійців, югославів, греків тощо. Серед них було понад 20 тис. українців. За останній час частина іммігрантів у прирості населення складає 40%. В останні десятиліття країна потерпає від зростаючих темпів нелегальної імміграції з країн Південно-Східної і Східної Азії.

Населення по території країни розміщується дуже нерівномірно. Основні райони найбільшої густоти сконцентровані на сході і південному сході, південному заході та півдні. Тут густота населення складає 25—50 осіб на 1 км², а решта території заселена дуже слабо (густота не досягає і однієї особи на 1 км2). В окремих внутрішніх пустельних районах Австралії населення відсутнє. В останні десятиліття відбуваються зрушення в розміщенні населення країни, завдяки відкриттю нових родовищ корисних копалин ца півночі та півдні. Австралійський уряд заохочує переміщення населення в центр материка, до слабо освоєних районів.

За рівнем урбанізації Австралія посідає одне з перших місць у світі — 90%. Серед міських поселень Австралії виділяють три групи міст: по-перше, це невеличкі гірничі міста, які розкидані по всьому континенту і є його невід'ємною рисою; по-друге, це столиці штатів, які виконують не тільки адміністративні та політичні функції, але й економічні, комерційні, наукові, культурні; по-третє, це середні за розмірами центри, які виникли поруч зі столицями, прийнявши на себе функції центрів різних галузей промисловості.

Структура зайнятості Австралії типова для постіндустріальних країн. Так, у сільському господарстві зайнято — 3,6%, у промисловості — 26,4%, у сфері послуг — 70%.

Природні умови і ресурси При 0,3% світового населення Австралія має 5,8% земної поверхні. Тому її забезпеченість природно-ресурсним потенціалом у 20 разів вища за середню у світі, насамперед мінеральними ресурсами. Відкриття нових родовищ вивели країну на провідні позиції у світі за запасами та видобутком залізних і свинцево-цинкових руд, бокситів.

Найбільші родовища кам’яного вугілля, нафти та газу розташовані у східній частині Австралії. У західній і північній частині країни є поклади рудної сировини: заліза, нікелю, поліметалів, золота, срібла, міді, мангану. Поклади бокситів зосереджені на півострові Кейп-Йорк і у північно-східній частині Північної території. За винятком нафти країна повністю забезпечує свої потреби основними видами сировини для промисловості.

60% території Австралії займають безстічні області. Річкова мережа найгустіша на о. Тасманія. Найповноводніша річка країни — Муррей з притоками Дарлінґ і Маррамбіджі. Річки, що стікають зі східних схилів Великого Вододільного хребта, короткі та досить повноводні. Річки центральної Австралії не мають постійного стоку. Більшість озер країни, як і річок, характеризуються майже виключно дощовим живленням. Вони не мають ні постійного рівня, ні стоку. Улітку озера пересихають і являють собою неглибокі солончакові западини.

Лісові ресурси Австралії незначні. Території, укриті лісом, у тому числі скреби, становлять близько 18% всієї площі країни. Під впливом господарської діяльності рослинність надзвичайно видозмінилась.

Країна за рельєфом — велике плато, увігнуте в центральній частині та при-підняте на краях. Гори займають 5% території. У центрі розміщена велика западина — Центральна низовина — найпосушливіший район Австралії.

Північна та північно-східна частини країни розташовані в тропічному кліматичному поясі. Найбільшу частину Австралії займає пояс субтропічного клімату. Лише крайній південь входить у пояс помірного клімату. Австралія відома як посушливий материк, проте території з достатньою кількістю опадів становлять 1/3 всієї площі. У посушливих районах є значні запаси підземних вод.

Унікальні природні ландшафти Австралії та чудові пляжі її східного узбережжя є підставою для стрімкого розвитку екологічного, відпочинкового і спортивного (дайвінг, яхтінг, віндсерфінг) туризму.

Загальні риси господарства Сучасна Австралія — розвинута індустріально-аграрна держава. Значного розвитку набули обробна промисловість, електроенергетика (за виробництвом електроенергії на одну особу Австралія посідає одне з перших місць у світі), машинобудування, металургійна, нафтопереробна, хімічна, текстильна, поліграфічна промисловість. Особливістю промисловості Австралії є надмірний розвиток сировинних галузей, продукція яких повністю задовольняє потреби внутрішнього ринку і орієнтується, переважно, на експорт. Країна є одним із найбільших у світі виробників і експортерів сільськогосподарської продукції. Найбільш освоєний і економічно розвинутий район Австралії — Південно-Східний. На нього припадає понад 70% обробної промисловості.

Структура господарства Австралії цілком сучасна і відповідає критеріям високорозвинених країн. В обробній промисловості зайнято 16% працюючих і вони створюють 19% ВНП, в добувній промисловості, відповідно, 2 і 7%, сільському господарстві — 6 і 4% і в третинній сфері — 68 і 61%.

Специфікою є гіпертрофований розвиток сировинних галузей, продукція яких перекриває потреби внутрішнього ринку і орієнтується переважно на експорт. Базою їх є величезні природні багатства. Причиною виникнення був попит на їхню продукцію з боку метрополії, а потім і інших країн. Експортні галузі відіграють виняткову роль в житті Австралії. Вони є основним джерелом іноземної валюти. Безпосередньо в них зайнято порівняно мало людей. Але велика кількість працюючих в інших галузях зв’язана з ними, створюючи умови для їхнього функціонування і обслуговуючи їх.

Експортними галузями є сільське господарство і гірничодобувна промисловість. Продукти тваринного і рослинного походження дають 35% вартості експорту, мінерального — 45%. Спочатку експортні галузі відзначалися екстенсивністю виробництва, зараз воно все більше і більше інтенсифікується. Перед експортом сировина зазнає обов’язкової промислової обробки. Висока продуктивність праці в експортних галузях, а Австралія в даному випадку стоїть на одному рівні із США, пов’язана не тільки з використанням найновішої техніки, технології та організації праці, а з урахуванням того, що найдешевше може дати та або інша територія чи об'єкт. Саме це і є основою високого рівня ВНП на душу населення.

Великобританія перестала бути головним імпортером австралійської сировини післ я свого вступу до ЄС. На ринках Австралії її замінила Японія, потреби якої в сировинних ресурсах у цей час швидко зростали. Експорт Австралії спрямовується зараз також у США, Китай і країни Південно-Східної Азії. Спеціалізація на виробництві та експорті на світовий ринок продукції первинного сектора має свої переваги і вади. Як і будь-яка інша спеціалізація, вона дозволяє зосередити увагу невеликої за населенням країни в одному напрямку. Разом з тим, в Австралії мало розвинене виробництво засобів виробництва і новітні наукоємні галузі. Саме їх продукція становить ¾ імпорту країни. [19]

Утворення Австралійського Союзу створило умови для появи в 1909 р. національної валюти. Нею став австралійський фунт стерлінгів. У результаті грошової реформи 1966 р. австралійські фунти, шилінги і пенси були замінені на долари і центи, що значно спростило систему розрахунків. Австралійський долар нині — конвертована валюта.

Важливе місце в економіці країни займають фінанси з їх федеральним бюджетом. Найбільшу частку доходів бюджету становлять подоходні податки із населення (понад 50%) і акцизні збори (майже 14%). Найбільше коштів держава використовує на соціальне страхування і забезпечення населення (майже 28%), на субсидії штатам (19−20%), охорону здоров’я (приблизно 10%), державний апарат (7−8%) і оборону (майже 10%).

Основою банківських операцій є різні за формою власності банки, які характеризуються надзвичайно високим рівнем концентрації. На чотири провідних банки країни (державний банк «Комунуелф бенк оф Острейліа» і три приватні: «Веетлак Бенкінг корпорейшн», «Остреліа енд Нью-Зіланд бенкінг груп» і «Нешнл Остреліа бенк») припадає понад 90% вкладів і кредитів.

Досконалою в Австралії є кредитна система, яка складається із центрального банку, комерційних і ощадних банків та інших фінансово-кредитних закладів, де найголовнішими є страхові і фінансові компанії. [21]

Промисловість Основу енергетики країни становить кам’яне і буре вугілля. Недостатнім залишається забезпеченість нафтою і природним газом. Основна частина електростанцій — ТЕС, які працюють на вугіллі та природному газі. Ресурси гідроенергії обмежені, але вони широко використовуються. Гідроелектростанції розміщені переважно в Австралійських Альпах та на острові Тасманія.

Добре розвинута гірничодобувна промисловість. Забезпеченість країни багатьма видами мінеральних ресурсів перетворила її на одну з найбільших гірничодобувних країн світу. Австралія посідає перші місця за видобутком бокситів, алмазів, опалів і свинцю та одне з перших за видобутком вугілля, залізної і манганової руд, міді, цинку, олова, нікелю, титану, вольфраму, срібла тощо. На власній сировині сформувалася потужна металургійна промисловість, яка працює на забезпечення перш за все власних потреб. Це далеко не так.

Достатньо добре розвинуте транспортне машинобудування. Виробництво автомобілів розміщене у містах Мельбурні, Аделаїді, Перті. Виробництво залізничного устаткування є у Ньюкаслі, Сіднеї, Мельбурні, Брісбені. Найбільші суднобудівні заводи розміщені поблизу Сіднея, Мельбурна, у Брісбені, Девенпорті, Ньюкаслі. Основні підприємства сільськогосподарського машинобудування розміщені у промислових містах півдня та південного сходу, а дрібні — у внутрішніх землеробських частинах Австралії.

Хімічна промисловість охоплює виробництво кислот, вибухівки, фосфатних і азотних добрив, пластичних мас та синтетичних смол. Основними центрами галузі є міста південного сходу держави.

Целюлозно-паперова промисловість використовує імпортну деревину хвойних дерев та місцеву деревину. Основний район розміщення галузі - штат Тасманія.

Найбільші підприємства легкої промисловості (взуття, трикотаж, хутряні та шкіряні вироби, синтетичні волокна) розміщені у великих портових містах і промислових центрах південного сходу держави.

Для харчової промисловості характерна експортна орієнтація. Тому найбільші центри галузі розміщені у портових містах.

Сільське господарство Сільське господарство Австралії характеризується високою товарністю, широким використанням машин. На півночі та у внутрішніх частинах країни сільське господарство екстенсивне, через наявність великих земельних площ. Інтенсивно господарство ведеться переважно у південно-східній та південно-західній частинах, у межиріччі Муррею і Марамбіджі на зрошуваних землях.

Провідними галузями сільського господарства країни є вівчарство та зернове господарство. Під посівами пшениці зайнято ¾ посівних площ, в основному на південному сході країни. У вологих тропіках вирощують цукрову тростину, ананаси, манго, банани, цитрусові, кісточкові. На зрошуваних землях розвинуто виноградарство, вирощування бавовнику, тютюну і кукурудзи.

Австралія посідає перше місце за поголів'ям овець (132 млн). Розвивається м’ясне і молочне тваринництво. Переважна частина поголів'я овець зосереджена у посушливих районах країни на спеціальних вівчарських станціях. М’ясне скотарство розвинене у тропічній та субтропічній частинах країни. За експортом яловичини й телятини Австралія посідає перше місце у світі. Молочне скотарство розміщується у південно-східній частині країни та навколо великих міст. Добре розвинуте також птахівництво.

Транспорт Транспорт відіграє важливу роль у великій за територією і рідко населеній країні. Протяжність залізниць становить понад 40 тис. км, а автомобільних шляхів — близько 900 тис. км. 75% перевезень вантажів і пасажирів, здійснюється автотранспортом. Найгустіша мережа доріг — на південному сході країни. Різні види транспорту об'єднуються у єдину транспортну мережу, яка перебуває у державній власності.

Пасажирські перевезення здійснюються переважно індивідуальним транспортом. За кількістю легкових автомобілів (приблизно 500 на тисячу жителів) Австралія займає одне із перших місць у світі. В країні нараховується 8,9 млн. легкових і 2,0 млн. вантажних автомобілів.

В Австралії особливе значення має авіатранспорт, який добре розвинений. В середині країни практично все населення і навіть великі ферми мають авіаційне сполучення із навколишніми містами. На міжнародних лініях перше місце за кількістю перевезень займає державна компанія «Куонтас». Регулярний зв’язок з Австралією мають американські, англійські, японські, французькі, німецькі та інші авіакомпанії.

Добре розвинутий в Австралії трубопровідний транспорт: нафтоі газопроводи. Особливе значення мають водопроводи значної протяжності.

Морський транспорт країни обслуговує, в основному, зовнішні торгові зв’язки на суднах іноземних компаній. Повітряний транспорт має велике значення як у внутрішніх, так і у зовнішніх зв’язках. 18]

1.2 Виробнича та торговельна товарна структура Австралії

Зовнішня торгівля займає центральне місце у економіці Австралії. Експорт створює майже частина національного доходу країни. Протягом останнього десятиліття Австралія практично неухильно збільшує обсяги зовнішньої торгівлі, завойовуючи нові, і розширюючи старі ринки своїх товарів і капіталів.

У довоєнні роки і до кінця 1950;х років частку продукції сільськогосподарського походження на експорті Австралії доводилося 80% і більше, а в імпорті приблизно таку питому вагу займала промислова. Яскраво виражена контрастність товарних структур експорту й імпорту зберігається у наш час, хоча всередині кожної з них, особливо у експорті, сталися протягом останніх півстоліття великі зміни. Так, частка сільськогосподарського походження в експорті скоротилася до 20% (2009 рік), продукції гірничодобувної промисловості зросла з 6−7% до 36% (>2009год) та обробної промисловості - з 10−13% до 20% (2009 рік). Значне зниження ролі сільськогосподарської продукції в експорті сталося за допомогою падіння частки вовни — традиційно найважливішої статті вивезення країни — з 50−60% до 16%. (2009 рік). «Посуха у кінці 2004 р. і на початку 2007 року несприятливо відбилася на сільськогосподарському експорті. Він знизився до 24,7 млрд. дол. чи 9%, аж випливали із скорочення постачання у фізичному вираженні на 8,3%. Експорт пшениці упав до 2,9 млрд. дол., чи 29%. Ці несприятливі явища були частково збалансовані збільшенням експорту м’яса. Поставки м’яса в 2009 року зросли з 2,1 млрд. дол. до 4,7 млрд. дол. виріс експорт головною різновиду австралійського м’яса — яловичини"[5]. Усі перелічені товари становлять ядро сільськогосподарського експорту Австралії. Крім лідерів вивозиться ячмінь, фрукти, шкури і шкіри, молочних продуктів тощо.

Швидке зростання в експорті країни частки мінеральної сировини й енергоносіїв супроводжувався істотним розширенням його номенклатури. Його вартість зросла 2009 року на 45%, досягнувши 58,4 млрд. дол. Серед найуспішніших статей експорту залишаються вугілля, руди чорних, більшості кольорових і рідкісних металів. У тому числі за своїм значенням різко виділяється залізна руда, що займають понад 40% загальної вартості експорту цього виду продукції. Близько 30% охоплюють руди і концентрати кольорових металів (свинець, цинк, мідь, нікель, олово й те). Приблизно 80−85% вартості вивезення мінерального палива дає вугілля, інше — переважно нафтопродукти. У тісному зв’язку з збільшенням експорту мінеральної сировини перебуває зростання вивезення продукції обробній промисловості. Частка у загальному обсязі експорту продуктів первинної переробки, тобто чорних і кольорових металів, і навіть глинозему, готових виробів і напівфабрикатів становить від 55 до70%.

«У 2009 року постачання кордон продукції обробній продукції збільшилася до 37 млрд. дол., чи 9%. У фізичному вираженні вони підвищилися на 6,2%.

Експорт продукції простий переробки сягнув у 2009 року11млрд. дол., збільшившись на 8%, що частково пояснюється зростанням цін металеву продукцію, особливо у алюміній і мідь. Їх експорт збільшився відповідно на 16% і 5%. Експорт складної промислової продукції зріс у 2009 року до 26 млрд. дол., збільшившись на 9%. Так, зовнішні поставки автомашин досягли небувалого рівня 3,5 млрд. дол., що становить збільшення проти 2007 роком на 14%. Експорт медикаментів також досяг рекордних показників — 2,9 млрд. дол. і становить збільшення на 27% «[7].

Динаміка експорту 20 провідних товарів Австралії за 2003 — 2007 роки представленій у таблиці 1.

Таблиця 1. Динаміка експорту 20 провідних товарів (в млн. австралійських долл.)[17]

Попри зміни у структурі експорту, концентрація вивезення кількох масових видів необробленої продукції і напівфабрикатів усе ще залишається високою. Сьогодні Австралія займає перше місце в світі за експортом вовни, друге — м’яса і шкіряної сировини, третє - ячменю, третє - пшениці й цукру, перше місце за експортом залізної руди та інших основних металів загалом, друге місце — вугілля і ураномісткої сировини, перше — бокситів і глинозему, свинцю, руд рідкісних металів (>рутил, монацит, циркон) й третє - цинку. «Експорт послуг сягнув в 2009 року найвищого рівня, склавши 19,6 млрд. дол.

Експорт немонетарного золота підвищився в 2009 року на 3% і становить 5,8 млрд. дол. Експорт інших напрямів несільськогосподарської продукції, до складу якого входять вина, цукор і перероблене золото в 2009 року досяг 11,3 млрд. дол., збільшившись на13%. Вивезення алкогольних напоїв, переважно вин, зріс на 1% і становив 2,9 млрд. дол.

Перебудова товарної структури зовнішньої торгівлі супроводжувалася значними змінами у її географічному розподілі. «У 2009 року географічно експорт Австралії розподілився так: Северо — Східна Азія (Китай, Японія, Південну Корею і Тайвань) — 41%, Юго — Східна Азія (країни АСЕАН) 12%, Європейського Союзу (25 країн) -13%, США -8%, Новій Зеландії - 7%, Індія — 4%, Близькій Схід — 3%, інших країн — 12%. Найбільшим торгівельним партнером Австралії є Японія. Частка Японії в експорті Австралії 2009 року становив 17,9%. Японія стала одним з провідних покупців австралійської сільськогосподарської продукції. У 2009 року у Японію поставлялося 69%вивозимого зовнішній ринок вугілля, 73% залізної руди, 27% цукру, 24% вовни, 19% яловичини. Тому частка Японії в австралійському експорті значно вища частки інших країнах. Дуже значним — на 41% - був у 2009 року зростання постачання у Китай, до Тайваню (32%)». З іншого боку, Китай посідає друге, а Японія третє місце в австралійському імпорті. Частка США в австрійському експорті значно менше, ніж частка Японії. Яка становила 2009 року 7,8%, але де вони є найбільшим споживачем австралійського м’яса, однією з провідних споживачів металевих руд, чорних і кольорових металів. «Австралійський експорт у США в 2009 року знизився на 0,8%. Завдяки зниженню мита австрійський експорт послуг зріс на 4,1%, експорт сирів збільшився на 77% і постачання баранини піднялися на 19%"[14].

Слід зазначити різке скорочення у зовнішньоекономічних зв’язках Австралії роль Великобританії. В 2009 році частка Великобританії у зовнішньоторговому обороті Австралії становить лише 6 місце і становить лише 5−6%.

Експорт товарів та послуг в Юго — Східну Азію в 2009 року зріс на13%, відбиваючи суттєвий економічного зростання субрегіону. Найбільше зростання експорту йдеться у Таїланд (на 30%), переважно завдяки поставкам золота і, у Сінгапур (на 18%) і Індонезію (на майже 7%). За межами по-східному — азіатського регіону суттєве зростання експорту до 2009 року мала місце до Індії (на 29%). У післявоєнний період до провідних торгових партнерів Австралії вийшла Нова Зеландія. Економічні зв’язки обох країн мають свою специфіку. Вона виявляється у тому, що у товарної структурі торгового обміну з-поміж них на вирішальній ролі грають промислові товари. Кожна із сторін є для іншої найбільшим ринком збуту цієї продукції. Між Австралією і Новою Зеландією у сфері обробній промисловості розвивається міжгалузева і внутрішньогалузева спеціалізація, що є матеріальними підвалинами процесу економічний інтеграції двох десятків країн. Ще одне з найбільших зрушень в географії австралійської зовнішньої торгівлі, якому у останні роки приділяється дедалі більша увага у економічній літературі, — регіональне. На азіатсько-тихоокеанський регіон, до якого входить Австралія, припадає понад 50% її і 40% імпорту. Загалом на район моря доводиться переважна більшість (приблизно 75%) зовнішньої торгівлі Австралії. Тут усе більшою мірою концентруються її зовнішньоторговельні інтереси. Експорт у Європейський Союз піднявся на 8%.

Експорт Австралії до ринків основних країн-імпортерів в 2009 році наведено у таблиці 2. [8]

Таблиця 2. Експорт Австралії до ринків основних країн-імпортерів в 2009 році

Імпорт Австралії до основних країн — експортерів в 2009 року відбитий в Таблиці 3. [13]

Таблиця 3. Імпорт Австралії до основних країн — експортерів в2009г.

Зовнішня торгівля Австралії у поточних цінах за даними платіжного балансу за 2002 — 2009 року показана в таблиці 4.

Таблиця 4. Зовнішня торгівля Австралії у поточних цінах (млн. австрійських дол.) за даними платіжного балансу [9]

1.3 Міжнародна торговельна структура послугами країни Сфера послуг є важливою частиною економіки Австралії. На послуги випадає майже одна чверть всього австралійського експорту. Головними серед них є іноземний туризм і освітні послуги. «У цій сфері країна забезпечила собі у 2009 року 5,7 млрд. дол., чи 17% всіх надходжень від усієї торгівлі послугами. Це набагато більше, ніж прибутки від багатьох провідних статей австралійського вивезення.

У сфері послуг зайнято 69% населення Австралії

У 2009 року кількість іноземних студентів за країнами походження розподілялася так: Китай — 21%, Гонконг — 7%, Південна Корея — 7%, Індія -6%, Малайзія — 6%, Японія — 6%, Індонезія — 6%, Таїланд — 5%, США — 4%, Сінгапур — 3%, інші країни — 29%.

Останні 10 років експорт послуг збільшився загалом на 6% на рік, бувши в 2009 року 71%ВВП"[11].

Значні досягнення Австралії у сфері страхових послуг. «Австралія відома величезними традиціями в сфері страхування, — заявляє колишній міністр промисловості, науки і технології П. Кук. — І наша внесок у світову науку страхування значно вище, ніж це можна було б судити за розмірами характеру нашої економіки. Австралійські страхові традиціі першокласні «. [10]

Експорт страхових послуг займає досить значну і все зростаючу частку. У 2008/2009 році збільшився понад 11 відсотків і склав 3.8 мільярдів доларів. Зростаюча частка страхових послуг у соціальному захисті населення відбиває проголошену урядом Австралії мету її диверсифікації, створює благопріятні умови для підвищення зайнятості населення. Це в першу чергу стосується такої сфери, як страхування іноземного туризму. Його розвиток з 2000;х років, згідно з офіційними оцінками Департаменту туризму, створить 270 тисяч нових місць, або 16 відсотків всього їх кількості. Останнє десятиліття приріст туристської галузі перевищував 12 відсотків на рік.

До нових видів страхування в Австраліі відноситься надання послуг страхування у сфері інформаційної технології і телекомунікацій. У цій сфері в Австралії великий досвід, накопичений протягом десятиріч на величезній території з важкодоступною місцевістю, з різними кліматичними умовами, з віддаленими сільськими районами. Цей досвід хоче залучити до азіатських країнах. Страхування даних галузей економіки приніс країні 0,6 мільярда доларів. Очікується, що доходи від страхування операцій з урахуванням інформаційної технології і телекоммунікаційніх зв’язків в наступному десятиріччі зросте на 27 відсотків в рік.

Особливо активні в цьому відношенні австралійські відділення «Велікійшестер ки», що діють головним чином на території Східної і Південно-Східної частини країни. Компанія «> КПМ / Джи ПітМаруік» виграла контракт на розповсюдження страхових пакетів «Шанхайпетрокемікл», «Ернст енд Янг» створило спеціальні ділові групи, які спеціалізуються на вивченні страхування Китаю, Японії та Південної Кореї, а «Прайсуотерхауз» ініціювала проект інвестиціям в страхування європейських країн.

Страхові послуги включають в себе широке коло операцій: ведення і перевірку звітності, оподаткування; підготовку публікацій з питань страхових фірм; справи, пов’язані з ліквідацією компаній і т.д.

1.4 Прямі іноземні інвестиції в Австралію в загальному та у розрізі країн та секторів економіки у динаміці

Величезну роль в економіці Австралії відіграє іноземний капітал, 90% інвестицій займають країни, що входять до Організації економічного розвитку, що протягом останніх залишаються головними каналами надходження прямих капіталовкладень. Наступні провідні місця займають Нова Зеландія, Нідерланди, Гонконг, Німеччина, Папуа — Нова Гвінея, Сінгапур. «Обсяг прямих іноземних інвестицій у 2009 року, за станом 2009 рік, становив342,6млрд. дол., а сукупності прямі і портфельні іноземні інвестиції склали1154 млрд долл."[12].

Прямі іноземні капіталовкладення сприяють розвитку всіх галузей переважають у всіх секторах економіки. Оброблююча промисловість поглинає приблизно третину інвестицій, область фінансів й страхування — п’ята частина, гірничодобувна промисловість — 15%, нерухомість і сектор послуг — 13%. Іноземні інвестиції сприяють розвитку Австралії таких галузей, як фармацевтична і електронна промисловість, і навіть інформаційні технологій і біотехнології. Без іноземного капіталу не міг стати провідною галуззю країни гірничодобувна промисловість. «Першу скрипку» у розвитку цій галузі грають саме компанії з іноземним участю — «>Аштонмайнин», «Ріо Тінто» і «Вуд — сайд». «Капіталовкладення цю галузь протягом останніх 3 року перевищили 2 млрд. дол. в квартал проти 1 млрд. дол. 2000 року. Інвестиції в гірнича справа збережуться високому рівні ще довгий час за умови високого світового попиту мінеральну сировину. Кожен четвертий австралієць, зайнятий в гірничодобувної промисловості, трудиться на підприємствах, із переважанням іноземного капіталу. У обробній промисловості їхня частка становить близько 20%, на підприємствах із виробництва продуктів хімії й у нафтопереробці, соціальній та збагаченні вугілля — більш 33%, у виробництві машин і близько 30%, у харчовій промисловості - 25%».

Іноземному капіталу практично належить вся автомобільна промисловість Австралії. У чотирьох автомобільних компаніях, безпосередньо які виробляють автомашини, зайнято понад 50 відсотків тис. людина. Для Європейського Союзу Австралія була й залишається привабливим об'єктом для інвестицій. У 2007 року прямі інвестиції до Австралії випереджали надходження капіталовкладень до Японії, Китаю і Індію. Великобританія — головний інвестор в Австралії серед країн Європи. «У 2009 року її інвестиції становили 77% від усіх капіталовкладень країн ЄС. Капітали британського бізнесу перебувають у видобуток мінеральних ресурсів немає і в енергетику. Найбільшими інвесторами в Австралії є Нідерланди, Німеччина, Бельгія, Люксембург й Франція. Їх капіталовкладення дорівнювали у 2009 року відповідно 26, 17, 20 і 15,6 млрд. дол. У Австрії облаштувалися понад 70 відсотків голландських компаній, що вклали свою капітал в гірничодобувну промисловість, оптову і роздрібну торгівлю, виробництво продовольства та тютюнових виробів. У дивовижній країні діють 330 дочірніх компаній, і470филиалов німецьких фірм, які у різних галузях, включаючи виробництво автомашин і запчастин до них, сферу телекомунікацій, будівництво, виготовлення хімічної продукції. 50 бельгійських компаній охопили своєї діяльністю такі галузі, як фармацевтичне виробництво, страхування, виробництво продуктів харчування та напоїв"[4].

Аналіз діяльності іноземних компаній у Австралії показує, що вони:1)сприяють зростанню зухвальства і розвитку економіки нашої країни;2)забезпечують збільшення зайнятості;3)розширюють експорт;4)дають додаткове джерело фінансування;5)полегшують передачу технологій і інновацій;6)збільшують можливості залучення місцевих підприємств та акцій компаній в глобальну підприємницьку мережу. Так південнокорейські підприємства «Корея цинкрефайнерипроджект» і «>Доминенсиндустриз МДФ» допомогли покінчити з проблемою зайнятості в так званої «регіональної Австралії». «Дослідження, проведений Немецко-австрийской торгової і промислової палатою показало, що у 257 німецьких підприємствах різних сфер промисловості, у Австралії трудяться від 40 тис. до 50 тис. робочих. У австралійському філії компанії «Радіофриквенсисистемс», що є транснаціональним підприємством, 70% капіталу належить європейських країн і 30% -Австралии"[15]. Іноземні фірми, обжившись у Австралії, прагнуть більшої орієнтованості експорту і більше активно використовують світовий досвід, ніж національні компанії. Відкритість і готовність до конкурентної боротьби на світовий рівень допомагає підвищення конкурентоспроможності промисловості Австралії, включаючи конкурентоспроможність підприємств, що належать національному капіталу.

Експорт Австралією капіталів, особливо здійснення прямих інвестицій, порівняно нове явище його економіки. У минулому країна обмежувалася інвестиціями кількох економічно розвинених країн. Останні десятиліття почався масований експорт капіталу що розвиваються і призначає нові індустріальні країни. «У найгіршому разі 2009 року інвестиції Австралії по закордонах становили близько 650 млрд. дол., зокрема 254 млрд. дол. — прямі інвестиції. За період із 2001 по 2009 рік капіталовкладення зросли на 231 млрд. дол. У 2009 року переважна більшість австралійських іноземних інвестицій була зосереджена на США (45%), Англії (17,2%), Нової Зеландії (6,1%), Японії (3,7%) та інших странах"[6]. У 2009 року капіталовкладення Австрії у Європейському Союзі становили приблизно 194 млн. дол., зокрема прямі інвестиції - 58 млн. дол. Австрійські компанії функціонують Нідерланди, Німеччини, Італії, Іспанії, Ірландії та Бельгії. У це передусім «>Амкор», «>АНКАмашинери», «>Брамблес» та інші. Австийская компанія «Норд», виникла ще в ХIХ столітті, видобуває залізну руду, уран мідь і золото в Австралії, має рудник з видобутку цинку у Швеції, розробляє поклади залізної руди у Канаді, мідної руди і золота Аргентині. Близько 25% належить їй акціонерного капіталу перебуває поза межами Австралії. «Великий австралійський банк «>Маквори» мав за 542 млн. дол. 42% акцій аеропорту у Римі. Компанія «>Нортсан» має ліцензіями у сфері газопостачання у Північній Італії, а «>Ньюскорп» здійснила великі капіталовкладення до системи італійськоготелевидения». Дуже важливими стали та продовжують зростати за значенням зовнішні австралійські інвестиції в інтелектуальний капітал. Австрійські навчальні заклади, передусім вищі, інвестують свій інтелектуальний капітал у закордонні навчальні заклади шляхом організації спільних підприємств. Однією з найактивніших у цій практиці експорту інтелектуального капіталу є Монашский університет (р. Мельбурн).

Отже, можна дійти невтішного висновку, що досвід Австралії з використання іноземного капіталу, і навіть здійснення нею прямих інвестицій у інші країни, доводить непросто важливу, а можна сказати вирішальну роль інвестиційної політики країни у її економічному розвитку.

1.5 Роль ТНК та ТНБ у становленні та функціонуванні економіки Австралії

В даний час майже 75% промислового експорту Австралії проводиться за участю компаній-нерезидентів. Можна також відзначити, що експорт продукції, випущеної в Австралії іноземними ТНК постійно збільшується і це один з чинників, який слабо контролюється урядом Австралії.

Однією з найбільших австралійських компаній, що діють на міжнародному ринку, є BHP Billiton — найбільша в світі гірничодобувна компанія, заснована в 2001 р. шляхом об'єднання бізнесу австралійської Broken Hill Proprietary Company (BHP), і британської Billiton.

BHP Billiton видобуває боксити, вугілля, мідь, марганець, залізну руду, уран, нікель, алмази, срібло і титаномістячи мінерали, а також нафту і природний газ. Видобувні потужності цієї компанії зосереджені в 25 країнах, серед яких Австралія, Канада, Чилі, Мозамбік, ПАР, Колумбія, Пакистан, США та ін.

На початку червня 2008 р. концерн «Норільський нікель» заявив про укладення угоди з BHP Billiton, відповідно до якого компанії будуть спільно працювати з метою «ідентифікації» на території Росії привабливих для розвідки і освоєння родовищ.

У числі інших найбільших міжнародних компаній, що діють на ринку Австралії можна назвати наступні:

Altium або Altium Limited (до 2001 р. — Protel) є одним з провідних розробників програмного забезпечення для проектування електронних пристроїв. Компанія має свої філії в Європі, США, Японії та Китаї, а також партнерів у всіх основних регіонах світу.

Holden — австралійський виробник автомобілів, спочатку незалежний, сьогодні відділення General Motors. Двигунами, виробленими в Австралії, комплектуються автомобілі американських підрозділів GM Кадиллак, Понтіак, Шевроле і Saturn.

OZ Minerals Limited — третя за величиною австралійська гірничодобувна компанія, займає друге місце в світі за обсягом виробництва цинку. Компанія видобуває цинк, мідь, свинець, золото, срібло. OZ Minerals веде видобуток корисних копалин на території Австралії і Азії, а також бере участь у розвідці нових родовищ по всьому світу.

Rio Tinto Group (LSE: RIO, ASX: RIO, NYSE: RTP) — австралійсько-британський концерн, друга за величиною в світі транснаціональна гірничорудна групам. Rio Tinto виробляє золото (5-е місце у світі), мідь (4-е місце), алюміній (7-е місце), видобуває залізну руду (2-е місце), вугілля (4-е місце), а також алмази і уран (1 місце).

У січні 2008 р. Rio Tinto оголосило про створення СП в Росії з «Норільський нікель», мета якого — геологічні дослідження на ліцензійних ділянках родовищ «Норнікеля» на території Росії, переважно в Сибіру і на Далекому Сході. [16]

Австралія є країною-учасницею Азіатського Банку Розвитку.

Азіатський Банк Розвитку (Asian Development Bank) (АБР) — регіональний міждержавний банк по довгостроковому кредитуванню проектів розвитку в країнах Азії та Тихоокеанського басейну. Заснований в 1965. Штаб-квартира в Манілі (Філіппіни). У АБР входить 61 держава. Найбільші акціонери АБР — Японія, США, Китай, Індія, Австралія, Індонезія, Канада (частка в пакеті акцій більше 5%). Основні позичальники — Індія, КНР, Пакистан, Індонезія, Бангладеш. Основні сфери фінансування: транспорт і комунікації, енергетичні проекти, сільське господарство і природні ресурси, фінанси, соціальна інфраструктура.

Загальне керівництво АБР здійснюють: Рада Губернаторів, Рада Директорів, Президент, три віце-президента і керівники департаментів та відділень.

Стаття 28 статуту АБР свідчить, що вся повнота влади знаходиться в руках Ради губернаторів, який в свою чергу делегує цю владу Раді Директорів, крім тих повноважень, які знаходяться у винятковому віданні Ради Губернаторів.

Кожна країна-учасниця призначає губернатора та заступника губернатора для представлення своїх інтересів. Рада губернаторів вибирає 12 директорів (кожного із заступником) — вісім з країн АТР і чотирьох з інших країн. Також Рада Губернаторів вибирає Президента АБР строком на 5 років з можливістю переобрання. Президент головує на Раді директорів і слід його керівництву в управлінні діяльністю АБР.

Офіційно Раду губернаторів зустрічається один раз на рік на щорічній сесії АБР. До складу Ради входить 61 губернатор (44 представника з країн АТР і 17 представників з розвинених країн Європи і Америки).

Рада директорів виконує свої обов’язки на постійній основі в штаб-квартирі АБР в Манілі і регулярно проводить офіційні і поточні засідання. Директора спостерігають за фінансовою звітністю АБР, стверджують виконавчий бюджет, переглядають і затверджують всі документи, що стосуються проведеної політики банку, і всі документи, що стосуються надання позик, купівлі-продажу акцій та надання технічної допомоги.

Стратегічною метою функціонування АБР є скорочення бідності в країнах, що розвиваються. АБР також продовжує виконання програм по просуванню економічного зростання, розвитку людських ресурсів, зміни соціального статусу жінок і захисту навколишнього середовища, але сьогодні ці цілі служать реалізації програми по скороченню бідності. Інші цілі, такі як реформування законодавства та політики, регіональне співробітництво, розвиток приватного сектору та соціальної сфери також у великій мірі сприяють досягненню основної стратегічної мети.

У завдання банку входить стимулювання економічного зростання та участь в прискоренні економічного розвитку країн, що розвиваються держав — членів АБР, як колективно, так і індивідуально. Угода про створення АБР набуло чинності 22 серпня 1966, коли воно було ратифіковано 15 урядами. Банк почав свої операції 19 грудня 1966.