Промышленная екологія і відходи основних виробництв

Промышленная екологія і відходи основних производств

В.Д.Шантарин

Тюменский державний нафтогазовий университет

Горы тирси гниють, забруднюючи річки фенолами, сотні тисяч «кубів» брудної води з заводів і автогосподарств ллються в наші водойми, підприємства сплачують скажені штрафи, а подумавши, їх колективи міг би з допомогою наших розробок отримувати замість втрат — прибутку. І тоді наблизилася той самий годину, про яке говорить в Екологічному маніфесті Д. Ліхачов: «…коли країни будуть пишатися не заводами, не закуреними обріями, а своїми свіжими листям, росою і нічний прохолодою, запахами своїх туманів і освіжаючих болот».

В напередодні ХХІ сторіччя, за умов зростаючого у світі дефіциту природних ресурсів, збільшення кількості і масштабів техногенних аварій та катастроф, подальші розвиток країн світу повинна грунтуватися на нових принципах.

Конференция ООН по навколишньому середовищі розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) поставила перед державами світу завдання забезпечення сталого економічного, соціального і екологічного розвитку, який передбачає розумне використання ресурсів природи, щоб покоління не виявилися перед глобальної екологічної катастрофи. Відповідно до цієї завданням було розроблено програму ООН по проблемам окру жающей середовища (ЮНЕП), де було сформульовані глобальні екологічні проблеми згруповані у наступні екологічні розділи :

Изменение атмосфери і клімату .

Изменение гідросфери.

Изменение літосфери; проблеми, пов’язані зі здобиччю та використанням з корисними копалинами, ні з використанням земної поверхні .

Изменение біоти (тварини рослинного світу).

Изменения в сільському і лісовому господарстві .

Демографические проблеми, зокрема проблема виробництва продуктів.

Урбанизация, проблеми населених пунктів .

Влияние довкілля та його зміни для здоров’я населення.

Проблемы розвитку промислового виробництва .

Проблемы, пов’язані з виробництвом і які споживанням енергії.

Проблемы, пов’язані з недостатнім розвитком транспорту.

Развитие природоохоронного освіти й розуміння громадськістю проблем оточуючої середовища.

Проблемы, пов’язані з впливом війн на довкілля, і навіть можливі екологічні наслідки війн.

Два останніх десятиліття мали під вже прийнятим світовим співтовариством розумінням вирішальної ролі екологічної складової нашого буття — збереження, очищення реабілітації оточуючої Середовища у межах про концепцію сталого розвитку. Ця проблема буде з визначальних й у ХХІ веке.

Анализируя програму ООН з проблем довкілля (ЮНЕП), мушу бачити, що раціональне використання пририродных ресурсів немає і охорона довкілля — найважливіші й найактуальніші проблеми сучасності, від рішення яких залежить майбутнє людства, його стійке, безкризисное развитие.

Под стійким розвитком розуміється таке економічного розвитку, у якому задоволення потреб людей не викликає погіршення довкілля (клімату, стану атмосфери, гідросфери й ґрунтів, інших природних ресурсів, зокрема рослинного й тваринного світу) їм і для наступних поколений.

Как відомо, існує найтісніша взаємозв'язок і взаємозалежність соціально-економічного розвитку нашого суспільства та стану довкілля. Ця взаємозалежність проявляється головним чином тому, зростання добробуту людей залежить від темпів соціально-економічного розвитку, а економічного розвитку вирішальною мірою залежить від масштабів, інтенсивності й правничого характеру використання природних ресурсів, зокрема, від рівня розвитку основних технологічних процесів і виробництв. Нераціональне використання природних ресурсів викликає їх швидке виснаження як наслідок, прогресуюче забруднення навколишнього середовища різними відходами, найчастіше дуже токсичними, з усіма звідси наслідками (зростання захворюваності та дитячої смертності, скорочення тривалість життя і т.д.).

Сейчас все очевидніше взаємозв'язок виробничих та екологічних процесів. Відбувається злиття об'єктів господарську діяльність людини, середовища її проживання й довкілля в єдині системи, що розвиваються по своєрідним, ще недостатньо вивченим законам. Для вивчення гніву й прогнозування змін, і навіть управління розвитком таких систем виникла нова наукове напрям — промислова экология.

Промышленная екологія розглядає взаємозв'язок матеріального, насамперед промислового виробництва, людини тощо живих організмів та середовища їх проживання, тобто. предметом вивчення промислової екології є еколого-економічні системи. Основою промислової екології є системний підхід з урахуванням інтересів усіх економічних, різноманіття технологічних, економічних, біологічних, соціальних, географічних та інших перетинів поміж людиною, об'єктами господарської діяльності й оточуючої средой.

Промышленная екологія — нова швидко розвиваючись галузь, метою котрої є охорона довкілля шляхом раціонального і комплексного використання сировинних і енергетичних ресурсів у циклі первинні сировинні ресурси — виробництво — споживання — вторинні сировинні ресурси, і зрештою створення техногенного кругообігу речовин за аналогією з його биогеохимическим кругообігом у природних екологічних системах. Особливу важливість такого підходу підкреслював академік В. И. Вернадский, що вирізняв, що перехід «в нове еволюційний стан ноосферу можливий лише за збереженні циклів речовини і, сформованих в біосфері «.

Для рішення цих найскладніших завдань необхідні фахівці із хорошою екологічної та технологічної підготовкою, як розуміють важливість їхніх насущних проблем, а й спроможні їх решать.

В цьому сенсі, настільки зборах кафедра промислової екології ТюмГНГУ представила ряд доповідей, що охоплюють як питання екологічного навчання — до вузівського і наскрізного вузівського (см. п.12. Розвиток природоохоронного освіти й розуміння громадськістю проблем довкілля), будівництва й відходів виробництва (см. п.7. Урбанізація, проблеми населених пунктів; п. 8. Вплив довкілля та його зміни для здоров’я населення; п. 9. Проблеми розвитку промислового виробництва та п. 10. Проблеми, пов’язані з виробництвом і які споживанням енергії), і навіть проблеми, пов’язані з природокористуванням (см. п.3. Зміна літосфери; проблеми, пов’язані з здобиччю та використанням з корисними копалинами, ні з використанням земної поверхні).

Вот назви наших доповідей і сфера нашої наукової і педагогічною діяльності: екологічне відродження Росії у екологічному освіті; університетську освіту за природокористування і природообустройству; екологічна підготовка що у нафтогазовий університет; екологічно чиста, енергозберігаюча технологія утилізації ртуті і його сполук; піроліз вуглецевмісних відходів — альтернатива спалюванню їх; використання алюмосиликатного коагулянта очищення промивних і стічних вод мовби; енергоефективне будинок — основа енергозбереження в жилищно — комунальному господарстві; стійкого розвитку немає альтернативи. І це зовсім повний перелік наших разработок.

Следует відзначити, у Росії розроблена Програма енергозбереження країни, реалізація якої забезпечить виконання нами міжнародних зобов’язань по рамкової Конвенції ООН про зміну клімату і Конвенції про трансприкордонному забруднення повітря великі відстані, зниження викидів у повітря окислів вуглецю, сірки, азоту ін. веществ.

Особенности екологічного освіти у вищу школу у тому, що університети готують фахівців, які потребують знанні різних розділів екології і у вмінні диференційованої інтерпретації одним і тієї ж фактів і явищ. У той водночас, бо всі люди представляють єдиний біологічний вид, підпорядкований загальним законам біосфери, незалежно від спеціальності, їх діяльність повинен мати загальну методологічну основу, яка об'єднувала різноманітні проблеми, у єдину цілісну систему.

Поэтому дуже важливий розділ конференції присвячений формуванню екологічного мировозрения, в якому має обговорюватися під час першого очередь:

методологические проблеми екологічного освіти,.

проблемы педагогічного освіти (освіти людей, викладачів екології);

проблемы сталого розвитку.

С 1995 року кафедра здійснює підготовку инженеров-экологов за фахом 320 701 — «Охорона навколишнього середовища проживання і раціональне використання природних ресурсів «зі спеціалізацією — промислова екологія і охорона оточуючої среды.

Профессиональное призначення специалиста:

оценка якості довкілля;

контроль і управління антропогенним впливом на довкілля; системи моніторингу;

прогнозирование розвитку нової техніки і технології захисту довкілля;

анализ екологічних та еколого-економічних природоохоронних заходів;

переработка і комплексне використання промислових відходів;

рекультивация порушених земель;

расчет заподіяної екологічних збитків і прогноз можливих наслідків забруднення довкілля;

составление звітної і нормативно-технічної документації, що відбиває екологічні аспекти підприємств;

экологическая експертиза проектів промислових підприємств;

проектирование і експлуатація экобиозащитной техніки.

С 1997 роки ми здійснюємо підготовку інженерів за фахом 330 100 — «Безпека життєдіяльності «.

Безопасность життєдіяльності - область науку й техніки, спрямовану створення безпечних і комфортних умов життя і правоохоронної діяльності людини у промислових і що прилягають до ним зони і індустріально насичених регионах.

Профессиональное призначення специалиста:

организация безпечної життєдіяльності на підприємствах і умовах виробничих комплексів й управління промислових регіонів;

организация безпечної життєдіяльності за умов надзвичайних ситуацій;

осуществление моніторингу довкілля;

участие в розробці законів, нормативних актів і нормативно-технічної документації по питанням безпеки життєдіяльності;

осуществление експертиз за безпеку і екологічності технічних проектів, промислових підприємств, виробничих комплексів й управління промислових регіонів;

участие в виконанні наукових і теоретичних розробок під час створення сучасних методів і систем за захистом чоловіки й довкілля.

проектирование і експлуатація экобиозащитной техніки.

Развитие ринкових реформ, реорганізація управління низки галузей об'єктивно змінили взаємовідносини підприємств, акціонерних суспільств, із адміністраціями регіонів, міст, суспільними групами і населенням питаннях збереження навколишнього природного довкілля, зниження шкідливого на нее.

Стабильная робота підприємств, розвиток їх і будівництво нових більшою мірою залежать від обліку екологічного чинника, громадської думки, населення, активного порозуміння з органами природного надзора.

Основные шляху вирішення екологічних труднощів і забезпечення енергоефективності - це енергозбереження, розширення використання екологічно більш чистих видів палива й джерел енергії, законодавче регулювання у сфері енергоспоживання, нормування шкідливих викидів (скидів) в навколишнє середовище і запровадження економічних санкцій про перевищення встановлених нормативів загрязнения.

Понимая важливість вирішення екологічних проблем, перед галузями ПЕК поставлені такі задачи:

сокращение до 2010 року на 30−40% викидів шкідливих речовин у атмосферу і припинення скидів стоків забруднюючих речовин від об'єктів;

стабилизация до 2000 2006 році обсягів викидів у повітря «парникових газів «від підприємств через небезпеки необоротного зміни клімату планети;

развитие нетрадиційних відновлювальних джерел.

При розробці Енергетичної стратегії Росії - ми критично оцінювали шлях ринково споживчої технологічної цивілізації, через яку країни Заходу і Банк Японії дійшли своєму добробуту. Як зазначалося на конференції у Ріо-де-Жанейро, модель розвитку цих країн веде до глухий кут. Вона неодмінно веде у себе інтенсивне забруднення навколишнього Середовища і виснаження ресурсів планети, загрожує нинішнім і майбуттям поколениям.

В цьому сенсі в Енергетичної стратегії Росії заплановано активний розвиток нетрадиційних джерел енергії із їхніх використання до 2010 року у 17 раз по порівнянню від 1990;го годом.

Особенности екологічного освіти у вищу школу у тому, що університети готують фахівців, які потребують знанні різних розділів екології і у вмінні диференційованої інтерпретації одним і тієї ж фактів і явищ. У той водночас, бо всі люди представляють єдиний біологічний вид, підпорядкований загальним законам біосфери, незалежно від спеціальності, їх діяльність повинен мати загальну методологічну основу, яка об'єднувала різноманітні проблеми, у єдину цілісну систему.

В цьому сенсі основними темами конференції, які мають обговорюватися найглибше по темам:

методологические проблеми екологічного освіти,.

проблемы педагогічного освіти (освіти людей, викладачів екології);

проблемы сталого розвитку.

Законы экологии.

Что ми б не робили у природі все викликає у ній ті чи інші наслідки, часто непередбачувані (перший закон екології, чи принцип екологічних супутніх наслідків).

Все у природі взаємозалежне, і ми живемо у ній усе разом (другий закон екології, чи принцип взаємозв'язку).

Любое сама хімічна речовина, яку ми виробляємо, на повинен викликати порушень в природних біогеохімічних циклах, що призводять до деградації систем життєзабезпечення Землі (третій закон екології, чи принцип хімічного невтручання).

Системы життєзабезпечення Землі спроможні витримати значне тиск і грубі втручання, проте всьому є межа (закон краю).

Каждый вигляд і кожен організм у окремішності можуть існувати лише у певному діапазоні екологічних умов (принцип діапазону толерантності).

Низкая популяція неспроможна зростати безмежно (принцип ємності).

Природа не лише трохи більше складна, чому ми неї думаємо, вона значно складніше, чому ми це можемо собі уявити (принцип складності).

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.