Міжгалузева ієрархічна модель аналізу суспільних відносин

Реферат на тему:

Міжгалузева ієрархічна модель аналізу суспільних відносин.

Резюме. У даній роботі суспільні відносини розглядаються як сукупність культурних, політичних, економічних та соціальних підсистем. Запропонована міжгалузева ієрархічна модель, згідно з якою дані підсистеми за рівнем пріоритетів розташовуються у порядку від духовних цінностей до матеріальних. Проаналізовано особливості кожної з підсистем, а також сформульовано основні властивості цієї моделі.

Вступ На перший погляд проблема побудови цілісної моделі опису суспільної системи здається не вирішуваною. Суспільні системи складаються з такої великої кількості об‘єктів, кожний з яких у свою чергу є складною системою, що врахування усіх можливих взаємозв‘язків та взаємних впливів видається неможливим [1].

Застосування ієрархічного принципу дозволяє значно спростити будь-яку модель, проте виникає питання про адекватність спрощеної ієрархічної моделі реальним процесам [2]. У процесі створення ієрархічної моделі доводиться нехтувати окремими менш важливими зв‘язками чи навіть об‘єктами при переході на більш високі рівні ієрархії.

Приймемо за робочу гіпотезу, що ієрархічний принцип є не лише одним з методів аналізу систем, а є одним з фундаментальних законів природи, який застосовується при створенні системи будь-якої природи: фізичної, біологічної, особистісної чи суспільної.

Наведемо декілька прикладів, які можуть проілюструвати дане твердження:

— чотири основні види взаємодії у фізиці: гравітаційні, електромагнітні, сильні та слабкі;

— чотири рівні організації живої матерії: клітина, тканина, орган та організм;

— чотири рівня людських потреб (за Маслоу): фізіологічні, у захищеності, у любові, у повазі;

— чотири форми суспільної організації: людина, родина, громада (село, місто), суспільство (регіон, держава).

Спостережене число чотири є необов‘язковим, хоча може бути спостереженим ще у багатьох випадках. Обґрунтування як кількості рівнів, так взагалі теорії ієрархічних рівнів у системах є окремою задачею [3,4].

В якості моделі суспільних відносин будемо розглядати структуру, яка складається з чотирьох компонентів: соціального, економічного, політичного та культурного (у роботі [5] замість культурного компонента використано ідеологічний).

Названі компоненти є важливою складовою кожного суспільства і в умовах швидкого зростання темпів економічного розвитку та інтеграційних процесів [1,6] неврахування існуючих зв‘язків може принципово змінити пріоритети розвитку суспільства. В умовах інформаційної глобалізації помилково вибрані пріоритети можуть призводити до глобальних наслідків у короткі терміни.

Розглянемо, яким чином ієрархічний принцип може бути застосований у суспільних відносинах. При цьому розглянемо нову ієрархічну модель, яку назвемо міжгалузевою.

Принципи міжгалузевої ієрархічної моделі.

Існування ієрархічних взаємозв‘язків в окремих суспільних підсистемах таких, як державні установи, політичні партії, соціальні структури тощо, не викликає сумнівів. У будь-якій суспільній підсистемі спостерігаються чотири класи ієрархічних взаємозв‘язків: структурні, поведінкові, комунікаційні та організаційні.

Проте розглянемо такі суспільні підсистеми, зв‘язки між якими спостерігти досить важко. До таким підсистем віднесемо політичну, економічну, соціальну та культурну. Зазначимо, що під культурною підсистемою будемо розглядати усі існуючі в суспільному утворенні (в подальшому в якості прикладу будемо використовувати державу) суб‘єкти та організації, які займаються творчою діяльністю, а також усі збережені від попередніх поколінь результати такої діяльності. Такі результати можуть бути як матеріальними, наприклад, твори мистецтв, філософські та наукові трактати тощо, або нематеріальними, наприклад, національна ідея або домінуюча у суспільстві система поглядів на моральні питання. Згідно із концепцією, яку запропонував М.К. Реріх, до культури будемо відносити науку, мистецтво та релігію [7]. Кожна з названих підсистем є доволі незалежною і функціонує в межах держави самостійно. Виникає питання, чи такий вид рівноправних взаємовідносин між цими підсистемами є законним?

Перш ніж розглядати взаємозв‘язки між цими підсистемами, зупинимось коротко на кожній з них і дамо коротку характеристику.

1) економічна підсистема. З усіх прикладних наук економічна теорія є, можливо, найбільш розвинута. Існує безліч методик для оцінювання різноманітних параметрів діяльності підприємств чи більших економічних організацій. Така глибина проробки даного питання має безпосередню підставу — весь державний організм, будь-яка родина залежить від перебігу економічних процесів. Грошовий еквівалент існує майже для будь-якого об‘єкта. Проте, не зосереджуючись на подробицях, можна сформулювати основний принцип, на якому побудована економічна підсистема — принцип рівноправного конкурентного змагання. Це стосується ринкової економіки, оскільки централізовані економіки довели свою неспроможність.

На жаль, у багатьох випадках цей принцип набуває негативного аспекту — а саме тоді, коли заради наживи (чи перемоги над конкурентом) учасники готові зробити кроки, незаконні не лише з точки зору чинного законодавства, але й з точки зору моралі та людських почуттів.

2) політична підсистема. Також ця підсистема відноситься до популярних з наукової точки зору. Участь у політичних процесах стосується все більшої кількості людей. В значній мірі збільшення кількості політичних процесів пов‘язане з процесами демократизації, які і покликані залучити як можна більшу кількість людей до процесу управління державою. На даний момент існує багато технологій приваблення до себе увагу людей. Зокрема обіцянки, акцентування існуючих недоліків у суспільстві, негативна інформація про конкурентів. Врешті-решт лише реально зроблені справи свідчать про якість обіцянок політика, проте відзначимо головну особливість політичної підсистеми: головним методом досягнення результатів є вербальний вплив. І не лише слова, а й степінь переконаності у тому, що говорить політична особа. Вміння переконувати та залучати до своєї партії людей формує інститут лідерства [8]. Отже, на відміну від принципу конкурентного змагання та головного інструмента — грошей, у політичній підсистемі домінує принцип лідерства з головним методом — вербальним переконанням.

На жаль, і у цьому випадку можливі негативні вияви, зокрема втрата політичною особою моральних принципів і прагнення досягнути влади для особистої наживи. Відзначимо, що зловживання починається тоді, коли політична підсистема нехтує культурними цінностям та підкоряється цінностям економічної підсистеми.

3) соціальна підсистема. Видається, що саме ця підсистема є найважливішою з точки зору конкретних справ. Врешті-решт ця підсистема реалізує головну задачу держави — соціальний захист малозабезпечених категорій людей: пенсіонерів, дітей, сирот та інших. При ефективно працюючій економіці та відповідних політичних законах соціальна підсистема працює у відповідності до своїх цілей. Відзначимо залежність соціальної підсистеми від політичної та економічної, а також спорідненість цілей соціальної та культурної підсистем. Обидві вирішують ідеалістичні задачі, спрямовані на благо людей, проте соціальна підсистема піклується про матеріальну частину життя людей, а культурна — нематеріальну. Отже, у соціальній підсистемі домінує принцип турботи про співгромадян, а засобами виявлення цієї турботи є матеріальні цінності.

Існує ряд країн, у яких соціальні питання є першочерговими. Зокрема, високий рівень життя забезпечують більшість країн Європи. Такі країни, як Швеція, Данія, Швейцарія по рівню соціального захисту населення наближаються до соціалістичних. Проте домінування соціальних цінностей у країні не позбавляє її від таких суспільиих пороків, як хабарництво, злочинність, наркотики тощо.

4) культурна підсистема. Як вже зазначалось вище, культурна підсистема уявляє собою сукупність матеріальних та нематеріальних результатів творчої діяльності, а також суб‘єктів, які приймають участь у творчій діяльності. В якості основної концепції узято роботи М.К. Реріха, культурного діяча початку XX сторіччя [7]. Згідно із його концепцією область культури утворюється трьома складовими: наукою, мистецтвом та релігією. Як і будь-яка інша підсистема, культура має двійчасту природу: духовну та масову. У своїй сукупності культура виконує задачу формування духовного світогляду держави, а також найзагальніших тенденцій масової свідомості. Таким чином, у культурній підсистемі головний принцип побудований на ідеалістичних категоріях релігії, мистецтва та науки, а методом його виявлення є особисте прагнення кожної людини їх досягти шляхом творчої діяльності.

Відзначимо, що саме духовний світогляд суспільства, його погляди на прекрасне, моральне та істинне в значній мірі визначають найзагальніші тенденції розвитку суспільства. Не спостерігаючи безпосередніх зв‘язків між культурною підсистемою та іншими підсистемами, можна зауважити, що саме домінування духовних цінностей визначає немілітарізований розвиток суспільства, зменшення розмірів корупції, злочинності, наркотиків тощо. Культура виступає як панацея від усіх пороків людства. Більше того, як було показано вище, дотримання культурних цінностей є основою для коректного функціонування політичної та економічної підсистем без викривлень у відповідності до своїх задач.

Висунемо гіпотезу, що між суспільними підсистемами існують ієрархічні взаємозв‘язки у наступному порядку:

—  культурна підсистема;

—  політична підсистема;

—  економічна підсистема;

—  соціальна підсистема.

Назвемо таку модель суспільних відносин міжгалузевою ієрархічною моделлю.

Структура та властивості міжгалузевої ієрархічної моделі суспільних відносин Розглянемо ці властивості:

1) згідно із пріоритетом головних цілей та методів їх досягнення усі чотири підсистеми поділяються на дві частини: з домінуванням матеріальних цінностей (соціальна та економічна підсистеми) та з домінуванням духовних (ідеальних) цінностей (культурна та політична підсистеми);

2) згідно із причинно-наслідковим (мотиваційним) механізмом головні потреби людства формуються у соціальній та культурній підсистемах, тоді як політична та економічна підсистеми виступають в якості засобів їх реалізації. Зокрема економіка є інструментом, який організовує працю людей і через посередництво грошового еквіваленту реалізує соціальні потреби. У свою чергу політична підсистема є відображенням культурного світогляду суспільства на принципи державного управління;

3) кожна з підсистем має як духовний (внутрішній) аспект, пов‘язаний із свідомістю та світоглядом людей, так і матеріальний (зовнішній) аспект, виражений у вигляді суспільних, комерційних та державних організацій. Відповідно переміщуючись від соціальної до культурної підсистеми ми отримуємо збільшення розмірів та періоду змін духовних (світоглядних, мотиваційних) систем.

Зокрема, рівню усвідомлення соціальних потреб відповідає масштаб окремої людини. У реалізації економічних цілей безпосередньо зацікавлена група людей, які належать до конкретного підприємства. Проте вже на рівні політичної підсистеми відбувається перехід до усвідомлення політичних цілей, які охоплюють значну частину суспільства на базі ідеологічних програм тих або інших політичних партій. Культурній підсистемі відповідає система поглядів (світогляд) усього суспільства на усі аспекти суспільного життя від моральних цінностей до безпосередніх матеріальних потреб. Відповідно збільшується і часовий масштаб змін для кожного рівня моделі. Зокрема окрема людина на рівні соціальної підсистеми є найбільш мобільною і здатна змінювати стратегію поведінки у найкоротші терміни (чи не щодня), тоді як на зміну загальної системи поглядів нації можуть витрачатись сотні й навіть тисячі років.

І навпаки, якщо говорити про матеріальні механізми реалізації цілей кожної з підсистем, то культурні цінності є результатом досягнень окремих індивідуальностей, політичні партії рухаються окремими групами ентузіастів, економічна підсистема є децентралізованою і утворюється зусиллями підприємницьки-активної частини суспільства, а для реалізації соціальних потреб потрібна дія усього державного механізму. Відповідно змінюються і часові масштаби кожної з підсистем. Якщо матеріальні артефакти культурної підсистеми можуть створюватись протягом одного-двох років, то для досягнення високого рівня соціального забезпечення усієї держави можуть знадобитись десятки років (а у випадку викривлення системи пріоритетів навіть й сотні років).

Висновки У даній роботі запропоновано новітній підхід до аналізу суспільних відносин на основі міжгалузевої ієрархічної моделі. Згідно з цією моделлю чотири основні підсистеми суспільних відносин мають ієрархічну залежність і розташовані у наступному порядку (у напрямку зменшення пріоритету): культурна, політична, економічна, соціальна. Ієрархічні зв‘язки між даними підсистемами реалізуються опосередковано через людську свідомість. Це і визначає домінування серед чотирьох підсистем культурної. Показано, що відхилення від названих пріоритетів у державній політиці призводить до різних викривлень у розвитку суспільства. Відзначено різний часовий масштаб та розмір даних підсистем, а також домінування культурної та соціальної підсистем над політичною та економічною як допоміжними.

Список літератури.

[1] Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество, культура. М., 2000.

[2] IEEE Std 1320.1−1998 IEEE Standard for Functional Modeling Language—Syntax and Semantics for IDEF0 -Description HYPERLINK «internet internet.

[3] Месарович М., Мако Д., Тахакара Н. Теория иерархических многоуровневых систем: Пер. с англ. — М.: Мир, 1973.

[4] Мишин С. П. Оптимальное стимулирование в многоуровневых иерархических структурах // Автоматика и телемеханика. — 2004. — N 5. — С. 91−114.

[5] Г. М. Андреева Общение и межличностные отношения/ HYPERLINK «internet internet.

[6] Кан Г. Грядущий подъем: экономический, политический, социальный. /Новая технократическая волна на Западе. М., 1986.

[7] Н. К. Рерих. Культура/ Журнал «Культура и время», № ½. — М.:МЦР, 2002.

[8] Скаленко O.K. Сучасна інформаційна політика. К., 1999.