Понятие ризиків і ними, методологія оцінки

Понятие ризиків і ними, методологія оцінки

В.Н. Салин, професор кафедри «Статистика », В. Г. Медведєв, доцент кафедри «Статистика «.

Отсутствие ризику, тобто небезпеки непередбачуваних і небажаних для фірми, компанії, банку або підприємства наслідків їх своїх власних дій, як не парадоксально, шкодить економіці, оскільки знижує її динамічність і, отже, ефективність.

Рассмотрение питань фінансових ризиків зажадало залучення апарату фінансової математики. У науці про фінансах, що є лише частиною всієї економіки, як у жодній іншій, важлива оцінка дійовою особою (інвестором, учасником ринку нафтопродуктів та т.п.) прибутку і ризику фінансової операції. Фінансові ризики — це гадані ризики, котрим може бути як, і негативний результат. Їх особливістю є можливість настання шкоди внаслідок проведення таких операцій, які через свої природою є ризикованими.

Поэтому настільки актуальна проблема кількісної та якісної оцінки економічних ризиків та управління ризиками через можливості великих втрат при реалізації фінансової, виробничо-господарської, сервісною, інноваційної, управлінської та інших видів діяльності.

Обзор і узагальнення публікацій з питанням аналізу, оцінки й управління ризиком показує таке:

до цього часу відсутня загальноприйняте тлумачення поняття «ризик » ,.

не розроблений придатний різних теоретичних і практичних випадків метод кількісної оцінки узагальненого показника ризику,.

не отримали відображення особливості аналізу ризику сфера фінансів,.

отсутствуют науково обгрунтовані рекомендації кордонів допустимості рівня ризику для конкретних ситуацій,.

не розроблено математичного обгрунтування питань зниження економічного ризику.

Поэтому навіть коректно отримані оцінки рівня ризику окремих економічних ситуацій мають певну цінність, оскільки дозволяють прийняти найкраще рішення, у конкретних ситуаціях.

О сутності ризиків економічної діяльності

Рассматривая суть і стала зміст ризику, нині немає необхідності доводити, що це успіх підприємця, бізнесмена, менеджера значною мірою залежить від розуміння ставлення до ризику. Цей аспект викликає особливий інтерес і заслуговує усебічне вивчення.

Риск у підприємницькій діяльності, бізнесі має цілком самостійне теоретичне і прикладне значення важлива складова частина теорії та практики управління, особливо враховуючи малоизученность цієї найсерйознішої проблеми. Перелік джерел з питань управління у ситуації ризику і рівня її оцінювання у вітчизняній літературі бідний, фундаментальних досліджень, по суті, немає. Орієнтація протягом багато часу на переважно екстенсивний розвиток народного господарства країни, надмірно високий рівень централізації управління, панування адміністративних методів управління і розуміли обліку невизначеності та ризику. З іншого боку, при «економіці дефіциту «був зацікавленості та бажання йти з ризиком, змінювати сформовану технологію виробництва. Звідси зрозумілі причини стійкого інтересу до проблеми господарського й соціального ризику.

Анализ економічної літератури, присвяченій проблемі ризику, показує, що з дослідників немає спільної думки щодо визначення підприємницького ризику, сьогодні немає однозначного розуміння його сутності. Це, в частковості, многоаспектностью цього явища, практично повним ігноруванням його нашим законодавством у реальному економічної практиці, і управлінської діяльності. З іншого боку, ризик — цей складний кризовий явище, має безліч незбіжних, інколи ж протилежних реальних основ. Це надає можливість існування кількох визначень ризику із різних точок зору.

Анализ численних тлумачень ризику дає змоги виявити характерні для ризиковій ситуації моменти:

случайный характер події, що визначає, який із можливих фіналів реалізується на практиці (наявність невизначеності),.

наличие альтернативних рішень,.

известны (чи можна визначити) ймовірності фіналів і очікувані результати,.

вероятность виникнення збитків,.

вероятность одержання прибутку.

Остановимся ось на чому визначенні ризику, яке, з погляду, найповніше відбиває поняття «ризик » .

Риск — це діяльність, що з подоланням невизначеності у кризовій ситуації неминучого вибору, у процесі якого є можливість кількісно і якісно оцінити ймовірність досягнення гаданого результату, невдачі або відхилення від України цілі.

Следует відзначити, що цю різницю між ризиком і невизначеністю належить до способу завдання інформації та визначається наявністю (у разі ризику) чи відсутністю (при невизначеності) ймовірнісних характеристик неконтрольованих змінних. У відзначеному сенсі ці терміни вживаються в математичної теорії дослідження операцій, де розрізняють завдання прийняття рішень при ризик і відповідно умовах невизначеності.

Если є можливість якісно, і кількісно визначити рівень ймовірності тієї чи іншої варіанта, це і буде ситуація ризику.

Таким чином, ситуація ризику (ризикована ситуація) — це різновид невизначеності, коли наступ подій можливо й можна визначити, тобто. у разі об'єктивно є можливість оцінити ймовірність подій, що виникають внаслідок спільної прикладної діяльності партнерів у виробництву, контрдій конкурентів чи противників, вплив природної середовища в розвитку економіки, впровадження досягнень науки у народне господарство і т.д.

В літературі існують три основні погляду, визнають чи суб'єктивну, чи об'єктивну, чи субъективно-объективную природу ризику. На думку, найбільш правильний підхід — це субъективно-объективный, оскільки основним аргументом щодо його обгрунтування є визнання той факт, що позаяк людина, група, колектив тощо. у процесі діяльності входять у суб'єктивні відносини, те й сама діяльність має як суб'єктивну, і об'єктивну бік.

В зв’язку з, що ризик є специфічну діяльність у умовах невизначеності та ситуації обов’язкового (необхідного) вибору, він також є діалектичне єдність об'єктивного і суб'єктивного.

Таким чином, ризик завжди пов’язані з вибором певних альтернатив і розрахунком ймовірності їх результату — у тому проявляється його суб'єктивний бік. Разом про те величина ризику як суб'єктивна, а й об'єктивна, оскільки він є формою качественно-количественного висловлювання реальною невизначеності.

Для розуміння природи підприємницького ризику фундаментальне значення має тут зв’язок ризику і перерозподілу прибутку. Підприємець виявляє готовність іти з ризиком в умовах невизначеності, оскільки із ризиком втрат існує можливість додаткових доходів. Можна вибрати рішення, що містить менше ризику, та заодно зменшиться і отримувана прибуток, а при найвищому ризик прибуток має найбільш високе значення.

Следует помітити, що підприємець вправі частково перекласти ризик інших суб'єктів економіки, але цілком уникнути його вона може. Інакше кажучи, для одержання економічного прибутку підприємець повинен усвідомлено вдатися до прийняття ризикового рішення.

Можно сказати, що невизначеність та ризик відіграють істотне значення, укладаючи у собі протиріччя між планованим і дійсним, тобто. імпульс для розвитку підприємницької діяльності.

Экономическое поведінка підприємця при ринкових відносин грунтується на обраній, на свій ризик реалізованої індивідуальної програмою можливості, які випливають із законодавчих актів. Кожен із учасників ринкових відносин спочатку позбавлений заздалегідь відомих, однозначно заданих параметрів, гарантій успіху: забезпеченої частки участі у ринку, доступності на виробничі ресурсів за фіксованими цінами, стійкості купівельної спроможності грошових одиниць, незмінності і нормативів та інших інструментів економічного управління.

Риск підприємця, зазвичай, орієнтовано отримання значимих результатів нетрадиційними методами. Цим він дозволяє подолати консерватизм, догматизм, відсталість, психологічні бар'єри, що перешкоджають перспективним нововведень. Здатність ризикувати — одне із шляхів успішну діяльність підприємця. У цьому полягає конструктивна форма регулятивної функції підприємницького ризику.

Вместе про те ризик може бути проявом авантюризму, якщо рішення приймається в умовах неповної інформації, без належного обліку закономірностей розвитку явища. І тут ризик виступає як дестабілізуючого чинника.

Рядом з характеристикою ризику як ймовірності позитивних чи негативних наслідків, які можуть виникнути внаслідок вибору та її реалізації рішення про розширення підприємницької діяльності, ризик можна як невід'ємний елемент цій діяльності. Залежність тут однозначна (безпосередня): з розширенням (розвитку) підприємницької діяльності, партнерських та інших форм господарювання розширюватиметься сфера ризику, збільшуватися число ризикованих ситуацій. Так було в економічної боротьби з конкурентами-производителями за покупця підприємницька організація змушена продавати своєї продукції в кредит (з ризиком неповернення грошових сум вчасно), за наявності тимчасово вільних коштів розміщувати як депозитних вкладів чи цінних паперів (з ризиком недостатнього відсоткового доходу тоді як темпами інфляції), під час комерційних операцій експортно-імпортного характеру мати справу з необхідністю оперувати різними національними валютами (з ризиком збитків несприятливої кон’юнктури курсів валют) тощо.

Большинство фірм, компаній домагаються успіху, стають конкурентоспроможними з урахуванням інноваційної економічної діяльності, що з ризиком. Ризикові рішення, ризиковий тип господарювання призводять до ефективнішого виробництву, від якого виграють, і підприємці, і споживачів, і суспільство у цілому. Тим самим підприємницький ризик виконує інноваційну функцію.

Риск, розрахунок, випадок, конкуренція — постійні супутники бізнесу. Одні ризикують своїми грошима, вкладаючи в справа, інші - своїм майном, певний ризик не лише скажімо, а й необхідний. Люди, зайняті підприємницької діяльністю, об'єктивно діють у умовах підвищеного господарського, комерційного ризику, оскільки змушені самостійно здійснювати додаткові видатки організацію виробництва, збут певної продукції.

Защитная функція ризику в тому, що й ризик для підприємцяприродне стан, то природним має бути прибутковим і терпиме ставлення до невдач. Разом про те ініціативним, підприємливим господарникам потрібна соціальний захист, правові норми й економічні гарантії, стимулюючі виправданий ризик. Підприємець має бути переконаний, що можлива помилка (ризик) неспроможна скомпрометувати і його справа, і його імідж, оскільки він відбулася внаслідок неоправдавшего себе, хоч і розрахованого ризику.

Наличие підприємницького ризику — це, щодо справи, зворотний бік економічної свободи, своєрідна Плата неї. У цьому свободі одного підприємця супроводжує це й свобода інших підприємців, отже, по з розвитком ринкових відносин посилюються невизначеність та підприємницький ризик.

Наличие ризику передбачає необхідність вибору однієї з можливих варіантів рішень, у зв’язку з ніж обличчя, яка набирає рішення, у процесі рішення аналізує всіх можливих альтернативи, обираючи найрентабельніші і найменш ризиковані. Залежно від конкретного змісту ситуації ризику альтернативність має різної ступенем складності. Тож у складних економічних ситуаціях для вибору оптимального рішення використовуються спеціальні методи аналізу. Отже, можна назвати і аналітичну функцію підприємницького ризику.

Несмотря на значний потенціал втрат, що несе у собі ризик, він є і джерелом можливої прибутку. Тому основним завданням підприємця є не відмови від ризику взагалі, а вибір що з ризиком рішень з урахуванням об'єктивних критеріїв, саме: до яких меж можна діяти, йдучи на ризик.

Отметим, що існування ризику як невід'ємного елемента економічного процесу, а також специфіка які у цій сфері управлінських впливів сприяли з того що управління ризиком часом стало в ролі самостійного виду професійної діяльності, виконуваного професійними інститутами фахівців, і навіть фінансовими менеджерами, менеджерами за ризиком, фахівцями з страхуванню.

О класифікації ризиків

Вопросы класифікації ризиків представляють досить складну проблему, що з їх різноманіттям. Оскільки головне завдання є оцінка ступеня ризиків, їх класифікація за цілком певним ознаками буде корисною під час вирішення поставленого завдання.

На думку, найповнішої є наведена нижче система ризиків (рис. 1).

.

По характеру наслідків ризики поділяються на чисті й гадані.

Особенность чистих ризиків (їх іноді називають статистичними чи простими) залежить від тому, що вони завжди несуть у собі втрати для підприємницької діяльності, їх причинами може бути стихійними лихами, нещасні випадки, недієздатність керівників фірм та інших.

Предполагаемые ризики, котрі називають також динамічними чи комерційними, несуть у собі або втрати, або додатковий прибуток для підприємця, їх причинами може бути зміна курсів валют, кон’юнктури ринку, умов інвестицій та інших.

По сфері виникнення, основою якої покладено сфери діяльності, розрізняють такі види ризиків:

¤ виробничий ризик, пов’язані з невиконанням підприємством своїх планів і зобов’язань за виробництвом продукції, товарів, послуг, інших напрямів виробничої діяльність у результаті як довкілля, і внутрішні чинники,.

¤ комерційний ризик — це ризик втрат надходжень у процесі фінансово-господарської діяльності, його причинами може бути зниження обсягів реалізації, непередбачене зниження обсягів закупівель, підвищення закупівельної ціни товару, підвищення витрат звернення, втрати товару у процесі обігу євро і ін.,.

¤ фінансовий ризик виникає у зв’язки України із неможливістю виконання фірмою своїх фінансових зобов’язань, причинами є зміна купівельної спроможності грошей, нездійснення платежів, зміна валютних курсів та інші.

В залежність від основний причини виникнення ризиків вони діляться ми такі категорії:

¤ природно-естественные ризики — це ризики, пов’язані з проявом стихійних сил природи,.

¤ екологічні ризики пов’язані із настанням цивільну відповідальність за завдання збитків навколишньому середовищі,.

¤ політичні ризики — це можливість виникнення збитків чи скорочення розмірів прибутку, які є наслідком державної політики,.

¤ транспортні ризики пов’язані з перевезеннями вантажів різними транспортом,.

¤ майнові ризики — це ризики втратою майна підприємця по не залежать від нього причин,.

¤ торгові ризики залежить від збитків на випадок затримки платежів, непоставки товару, відмовитися від платежу тощо.

Большая група ризиків пов’язані з купівельною спроможністю грошей. Сюди відносяться:

¤ інфляційні ризики, зумовлені знецінюванням реальної купівельної здібності грошей, у своїй підприємець несе реальні втрати,.

¤ дефляційний ризик пов’язаний із тим, що з зростанні дефляції падає рівень цін, і, отже, знижуються доходи,.

¤ валютні ризики пов’язані зі зміною валютних курсів, вони відносяться до ймовірним ризикам, тому при втрати однієї зі сторін внаслідок зміни валютних курсів інший бік, зазвичай, отримує додаткову прибуток, і навпаки,.

¤ ризик ліквідності пов’язані з втратами при реалізації цінних паперів чи інших товарів зміну оцінки їхньої якості і споживчої вартості.

Инвестиционные ризики пов’язані із можливістю недоотримання чи втрату прибутку на ході реалізації інвестиційних проектів, вони містять у собі такі підвиди:

¤ ризик упущеної вигоди у тому, що виникає фінансових збитків в результаті неосуществления деякого заходи,.

¤ ризик зниження дохідності пов’язані з зменшенням кількості відсотків і дивідендів по портфельним інвестиціям, він ділиться на відсотковий ризик, що виникає в результаті перевищення відсоткові ставки, виплачуваних по залученими засобам, над ставками по наданими кредитами, і кредитний ризик, що виникає у разі несплати позичальником основного боргу та відсотків, належних кредитору,.

¤ біржові ризики є небезпечними збитків біржових угод,.

¤ селективні ризики виникають через неправильне формування видів вкладення капіталів, виду цінних паперів для інвестування,.

¤ ризик банкрутства пов’язані з повної втратою підприємцем власного капіталу за його неправильного вкладення.

Естественно, аналіз класифікаційних ознак, видів тварин і підвидів ризику можна продовжити, але це сприятиме черговому переліченню думок різних дослідників та фахівців, що ні відповість на основне питання — який підхід, яка класифікація є основним, якою мірою сприятиме зниження ступеня ризику.

Остановимся тільки такому критерії, як припустиму межу ризику.

Под допустимим ризиком розуміється рівень ризику у його середній рівень, то є середнє в відношення до інших видів роботи і іншим господарським суб'єктам. Якщо позначити через R — середній рівень ризику економіки, а ще через RD — рівень припустимого ризику, те має відбутися нерівність RD.

Под критичним ризиком Rкр розуміється ризик, рівень якого вищий за середній, але у межах максимально допустимих значень ризику Rmax, які у даної економічної системі для певних видів діяльності, тобто. RD Rmax.

Характерной причиною виникнення економічного ризику є невизначеність.

Ранее зазначалося, що ризик як економічна категорія є подія, яке може статися або статися. Що стосується скоєння такого події можливі три економічних результату: негативний (збиток, збитки, програш), нульової, позитивний (прибуток, вигода, виграш).

Рискованная ситуація пов’язана з статистичними процесами, і взагалі супроводжують три співіснують умови: наявність невизначеності, необхідність вибору альтернативи і можливість у своїй якісною і кількісної оцінки ймовірності здійснення тієї чи іншої варіанта.

О системі невизначеностей та його в зв’язку зі ризиками

Остановимся докладніше першою зі згаданих умов. Розглядаючи діяльність деякою економічної системи, потрібно враховувати, що вона завжди пов’язані з невизначеністю найрізноманітніших сферах і найрізноманітніших етапах її розвитку. Наявність невизначеності у діяльності економічних систем обумовлює виникнення ризиків, не враховуючи яких не можна ефективне розвиток економіки. У літературі існують різноманітні формулювання терміна «невизначеність ». Невизначеність — це неповне чи неточне уявлення про значеннях різних параметрів у майбутньому, породжуваних різними причинами і, неповнотою чи неточністю інформацію про умовах реалізації рішення, зокрема що з ними витратах і результатах.

Условия невизначеності обумовлені тим, що економічні системи у свого функціонування відчувають залежність цілої низки причин, які можна систематизувати як представленої нижче схеми (рис. 2).

.

По часу виникнення невизначеності розподіляються на ретроспективні, поточні і перспективні. Необхідність обліку чинника часу в оцінці економічну ефективність прийнятих рішень зумовлена тим, що і ефект, і витрати може бути розподілені у часі. Рівні за величиною витрати, по-різному розподілені у часі, дають різний корисний результат (економічний, соціальний та ін.).

По чинникам виникнення невизначеності поділяються на економічні (комерційні) і політичні. Економічні невизначеності обумовлені несприятливими змінами у економіці підприємства чи економіці країни, до до них відносяться: невизначеність ринкового попиту, слабка передбачуваність ринкових цін, невизначеність ринкового пропозиції, недостатність інформації про дії від конкурентів і т.д. Політичні невизначеності обумовлені зміною політичну обстановку, впливає на підприємницьку діяльність. Ці види невизначеності пов’язані між собою, і найчастіше на на практиці їхній важко розділити.

Природная невизначеність описується сукупністю чинників, серед яких може бути кліматичні, погодні умови, різноманітних перешкоди (атмосферні, електромагнітні та інших.).

Следующим виглядом невизначеності є невизначеність довкілля. При економічному аналізі підприємницької діяльності вводяться поняття зовнішньої і внутрішньої середовища. Внутрішня середовище включає чинники, зумовлені діяльністю самого підприємця, і його контактами. Зовнішнє середовище представлена чинниками, які пов’язані безпосередньо з діяльністю підприємця, і мають ширший соціальний, демографічний, політичний й інший характер.

Особый вид невизначеності має місце за наявності конфліктним ситуаціям, як яких може бути стратегія і тактика осіб, що у тому чи іншому конкурсі, дії конкурентів, цінову політику олигополистов тощо.

Обособленную групу становлять завдання, у яких розглядаються проблеми незбіжних інтересів і критериального вибору оптимальних рішень на умовах невизначеності.

Наличие невизначеностей значно ускладнює процес вибору оптимальних прийняття рішень та можуть призвести до непередбачуваним результатам. Насправді, під час проведення економічного аналізу, у часто намагаються не помічати вказане «зло », викликане чинником невизначеності, діють (приймають рішення) з урахуванням детермінованих моделей. Інакше висловлюючись, передбачається, що чинники, що впливають прийняті рішення, відомі точно. Дійсність, проте, часто вже не відповідає таким уявленням. Тому політика вибору ефективного розв’язання не враховуючи неконтрольованих чинників у часто призводить до значних збитків економічного, соціального й іншого змісту.

С погляду ймовірності випадання подій невизначеність можна підрозділити на два виду: повна невизначеність, часткова невизначеність.

.

О механізмі управління ризиками і методології їх оцінки

В умовах об'єктивного існування ризику і пов’язаних із нею фінансових, моральних та інші втрат виникає потреба у певному механізмі, який дозволило б найкращим із можливих способів з погляду поставлених підприємцем (фірмою) цілей враховувати ризик при реалізації господарської діяльності.

Таким механізмом є управління ризиком (ризик-менеджмент). Основні етапи процесу управління ризиком представлені на наведеній нижче схемою (рис. 3). У першу чергу важлива оцінка ступеня ризику, тобто. кількісний аналіз, що передбачає чисельна визначення окремих ризиків і ризику проекту (рішення) загалом. Аналізуючи цей етап визначаються чисельні значення ймовірності наступу ризикових подій та його наслідків, здійснюється кількісну оцінку ступеня ризику, визначається (встановлюється) також припустимий у цій конкретної обстановці рівень ризику.

.

При аналізі економічного ризику, розділивши аналізовану систему чи економічний процес на підсистеми, використовуючи математичні методи, моделі і прийоми, експертизи й досвід фахівців, обчислювальну техніку, обличчя, яка набирає рішення, може аналізувати невизначеність, пов’язану з кожним із елементів системи. Може розглядатися ступінь залежності між ризиком та складниками даного об'єкта, оцінюватися сукупне вплив ризиків підсистем на процес.

В результаті здійснення аналізу ризику виходить картина можливих ризикових подій, ймовірність їх наступу і наслідків. Після порівняння отриманих значень ризиків з гранично припустимими виробляється стратегія управління ризиком і основі - заходи запобігання і зменшення ризику.

После вибору певного набору заходів з усунення і мінімізації ризику варто прийняти рішення про ступінь достатності намічених заходів. Що стосується достатності - здійснюється реалізацію пілотного проекту (прийняття решти ризику), в іншому разі доцільно відмовитися від його запровадження (уникнути ризику).

Основные величини оцінки економічного ризику пов’язані з виграшем чи програшем, з втратою чи прибутком внаслідок господарської чи підприємницької діяльності. Не виключено, що теоретичний спосіб економічної оцінки ризику виходить з двох параметрах: розмір можливих втрат перезимувало і їх ймовірність, що СРСР розвалився, що слід визначити кількісну величину обох характеристик, після чого ризики стають порівнянними між собою.

Роль кількісної оцінки економічного ризику значно зростає, коли є можливість вибрати з сукупності альтернативних рішень оптимального рішення, забезпечує найбільшу ймовірність найкращого результату при найменших видатках і особистих втратах відповідно до завданнями мінімізації і програмуванням ризику. Тут слід виявити, кількісно виміряти, оцінити й зіставити елементи аналізованих економічних процесів, виявити і побачити взаємозв'язку, тенденції, закономірності з описом в системі економічних показників, що немислимо без використання статистичних, математичних методів і моделей би в економічному аналізі.

Применение економіко-математичних методів дозволяє провести якісний і кількісний аналіз економічних явищ, дати кількісну оцінку значення ризику та ринкової невизначеності та вибрати найефективніший (оптимальне) рішення. Математичні методи лікування й моделі дозволяють імітувати різні господарські ситуації та оцінювати наслідки під час виборів рішень, обходячись без дорогих експериментів.

Методы экономико-математического аналізу, будучи регулятором економічної діяльність у єдності зовнішніх та міністр внутрішніх невизначеностей, забезпечуючи вибір оптимальних рішень, дозволяють також математично аналізувати, вимірювати значення й можливості мінімізації, програмування ризику із єдиною метою найкращого управління ризиком з урахуванням підвищення ефективності і забезпечення якості господарську діяльність, скорочення невизначеності.

Риск — категорія імовірнісна, у процесі оцінки невизначеності та кількісної характеристики ступеня ризику використовують імовірнісні розрахунки.

Количественная оцінка ймовірності наступу окремих ризиків і те, у що можуть обійтися, дозволяє особі, що бере рішення, виділити найімовірніші по виникненню і вагомі за величиною втрат ризики, які будуть об'єктом подальшого аналізу ухвалення рішення доцільність реалізації проекту. Оцінка ймовірності також допоможе усвідомити практичні можливості вибіркових досліджень, і дати прогноз майбутніх дій.

Применительно до економічним завданням методи статистики зводяться до систематизації, обробці та використання статистичних даних фінансування наукових і практичних висновків. Метод дослідження, спирається в руки статистичних даних про те чи інших сукупностях об'єктів, іменується статистичним.

Методы прийняття рішень на умовах ризику також розробляються та обгрунтовуються в рамках так званої теорії статистичних рішень. Суть статистичного методу, як зазначалося, у тому, що аналізується статистика втрат перезимувало і прибутків, які мали місце цьому чи аналогічному підприємстві (економічна ситуація), встановлюється величина і частота отримання одного чи іншого економічного результату складається найімовірніший прогноз на майбутнє. Недоліком статистичного підходи до виміру ризику і те, що він полягає в наявних статистичних даних минулих періодів, тоді як оцінка ризику належить до майбутнім подій. Це знижує цінність даного підходу за умов у економічної обстановки. У той самий час гідністю такого підходу до виміру ризику є його об'єктивність.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.