Из двох друзів завжди один раб іншого (Лермонтов Герой Нашого времени)

Сочинение-опровержение.

Із двох друзів, завжди один раб другого.

Цю безглузду фразу сказав Печорин — герой твори М. Ю. Лермонтова «Герої Нашого часу ». Вважаю, що його затвердження неправильно, оскільки дружба полягає в рівноправність, взаємоповазі і взаємній довірі. Така думка могла спасти на думку Печорина лише тому що в нього було ніколи справжніх друзів. Нас відштовхує байдужість Печорина до людей, його нездатності до справжньому коханні, до дружби, його індивідуалізм і егоїзм. Усюди, де з’являється Печорин, завдає людям нещастя. Вторгнення «мирний коло чесних контрабандистів «і вирвана з рідний сім'ї, кинута Бела, нанесення глибоким щиросердим рани князівні Мері, її обманута любов, і смерть Грушницкого, холодне парі з Вуличем, де ставкою стає життя людини, — усе це у Печорина собі, для власного задоволення. А було в нього друзів, адже людях він ставив досліди (і їх згоди), не поважав їх, лицемірив; ще оскільки він був «зайвим людиною «у суспільстві, він уособлює нам всю даремність спроб жити у суспільстві і вільний від него.

Людина — за своєю природі істота громадське, не пристосований для самоізоляції, для замкнутого існування у самому. Радості й страждання інших стають справді їжею його життя лише тоді, стосунки його з людьми будуються з урахуванням добра, шляхетності прагнень, справедливості. Але надто вже нечисленні радості його душі. Частіше його переслідує нудьга і знепритомніла, що ні стоїть жити з такою жизнью.