По організації та проведення учебной

МЕТОДИЧЕСКИЕРЕКОМЕНДАЦИИ.

По організації та проведення навчальної геодезичної практики за фахом 1202-ПГС (спецкурс).

Методичні рекомендації щодо організації та проведенню геодезичної практики за фахом ПГС-1202 (спецкурс). Лобов М. И., Ламбин Н. Е., Соловей П.І. ДГАСА, 2000. -.

У рекомендаціях наведено загальні питання практики, види робіт і кількість годин, відведених їх виконання. Дани стислі описи і методик виконання вказаних у методичке работ.

Рекомендації розраховані на студентів, засвоїли теоретичний курс і виконали лабораторні роботи за програмою бакалавра і з спецкурсу, а як і минулих геодезичну практику за програмою бакалавра.

Навчальна польова практика по інженерної геодезії має своєю метою поглибити і закріпити теоретичні знання, отримані щодо спецкурсу. Студенти практично повинні освоїти геодезичні прилади настільки, щоб самостійно виконувати необхідні перевірки і юстировки, навчитися вирішувати основні геодезичні завдання на будівельної майданчику й у процесі інженерної підготовки проекта.

Загальне керівництво практикою здійснюється завідувачем кафедри інженерної геодезії ДГАСА, керівництво академічними групами — викладачами кафедры.

Терміни проведення практики затверджуються навчальним відділом академии.

Для проходження практики навчальні групи розбиваються на бригади по 5−6 людина, які вибирають бригадира. Бригадир відпо-відає навчальну дисципліну бригади, своєчасний вихід полі, і організує камеральні роботи. Бригадир веде табель відвідування й щоденник робіт, які містить загальну характеристику зробленого, із зазначенням виконаною роботи кожним студентом. Щоденник перевіряється викладачем і додається до спільного звіту з практики коли аграрії здають зачета.

Бригадир отримує прилади від ст. лаборанта кафедри, стежить право їх справним станом. Бригада повністю несе матеріальну відповідальність за їх утрате.

Студенти, выбывшие з бригади чи котрі пропустили заняття, до заліку з практики не допускаються. Перехід їх однієї бригади до іншої не дозволяється. Керівник практики щодня веде облік відвідуваності студентов.

Програма навчальної геодезичної практики.

Програма навчальної геодезичної практики включає :

Перший день.

1.

Вступний інструктаж про й здавання іспиту;

1,0 ч.

2.

Розбивка групи на бригади і обрання бригадира ;

0,5 ч.

3.

Одержання геодезичних інструментів, матеріалів, бланків, методичок ;

1,5 ч.

4.

Перевірка і юстировка геодезичних приладів ;

2,0 год.

5.

Виконання пробних вимірів кутів, ліній, перевищень ;

1,0 ч.

Другий день.

1.

Побудова на місцевості проектного угла.

3,0 ч.

2.

Винесення точки з проектної отметкой.

2,0 ч.

3.

Обчислювальна і графічні роботи з оформлення виконаних задач.

1,0 ч.

Третій день.

1.

Вивчення виданих викладачем даних для винесення проекту на натуру.

0,5 ч.

2.

Рекогносцировка участка.

0,5 ч.

3.

Винесення в натуру закріплення осей будинків по одержаному разбивочному чертежу.

4,0 ч.

4.

Графічні роботи з оформлення виконаного задания.

Четвертий день.

1.

Детальна розбивка осей у плані і з высоте.

2,0 ч.

2.

Побудова одиничної плоскости.

0,5 ч.

3.

Винесення закріплення осей на обноске.

2,5 ч.

4.

Графічні роботи з оформлення виконаного завдання й складання отчета.

1,0 ч.

П’ятий день.

1.

Визначення площині широти у плані і з висоті та методом побутового нивелирования.

3,0 ч.

2.

Визначення вертикальності споруд для методиці розробленої кафедрі інженерної геодезії ДГАСА.

2,0 ч.

3.

Обчислювальні і графічні роботи з оформлення виконаних задач.

1,0 ч.

Шостий день.

1.

Оформлення бригадного звіту з практики й одержання зачета.

6,0 ч.

1. ПОБУДОВУ НА МІСЦЕВОСТІ ПРОЕКТНОГО УГЛА.

При побудові на місцевості проектного кута повинна бути закріплена вершина Про і початкова напрям ОА (див. рис. 1 а). Необхідний штрих закріпити на місцевості точку У, щоб кут АОВ мав проектне значення ?.

На точці А встановлюють вішку, у точці Про — теодоліт і призводять їх у робоче становище. При закріпленій лімбі беруть за горизонтальному колу відліку L на точку При КЛ. по формулеb L = а L+ ?обчислюють проектний відлік і поворотом алидады встановлюють його за горизонтальному колі. По вертикальнойнити зорової труби на місцевості закріплюють точку У L. Анологичные дії виконують при КП, беруть відлік, а R, обчислюють проектний відлік b До = Q R+? й отримують на місцевості точку У R. Отрезок ВLВR ділять навпіл і знаходять певну точку В.

При побудові кута із підвищеною точністю спочатку будують його за незмінному положенні вертикального кола і фіксують точку У L. Потім відкладений кут вимірюють кількома прийомами обчислюють середнє його значення. Узявши різницю між заданим кутом і обмірюваним, отримують поправку ??. знаючи у проекті відстань ВВ, обчислюють лінійну поправку Х.

Х = (ВВ * ???)/ ??

Відклавши на місцевості точки перпендикулярно лінії ОВLвеличину Х, фіксують точку У. Кут АОВ і дорівнюватиме заданому розі? .

Отсчеты.

Фактические.

Проектные.

а L = 3 ?23?

b L = 55?53?

а R = 183 ?24?

b R = 233 ?54?

Рис. 1. Схеми побудований іє проектного угла.

Під час будівництва часто виникає у побудові прямого кута з невеликими сторонами та ще кількома вимогами до точності побудови. Для цього використовують рулетку. При побудові (рис. 1 б) рулетку вкладають в створ лінії ЗС, поєднують штрих 10 м з вершиною кута Д і з штрихами 0 і 20 м відзначають становище точок У і З. Розчином рулетки 20 м з цих точок роблять засічки й отримують становище точки А.

Побудова прямого кута у важких умовах виконують з допомогою властивостей «єгипетського» трикутника зі ставленням сторін 3:4:5. І тому від вершини Д (мал.1 в) лінією ДВ відкладають відрізок кратний 4, наприклад 8 м. Потім докладають нульової штрих рулетки до точки Д і закріплюють його, а штрих, кратний сумі 3+5=8, у разі 16 м, докладають й утримують у точки З. Після цього начепили рулетку за штрих кратний 3, тобто. за штрих 6 м, й у місці прогину відзначають точку При цьому лінія АТ буде перпендикулярна лінії ДС.

Вертикальне кути, зазвичай, будуються одним полуприемом. І тому обчислюють відлік, відповідний значенням заданого кута ?, по формулам:

КП = МО -?, КЛ =? + МО.

Навівши рівня при вертикальному колі в изм-пункт, встановлюють обчислюють відлік на лімбі. Після цього фіксують проекцію середньої горизонтальній нитки на місцевості. На підвищення точності побудови кута можуть виконати повний прийом, у своїй відстань між двумяфиксировнными проекціями горизонтальній нитки ділиться поплам.

2. ВИНЕСЕННЯ ТОЧКИ З ПРОЕКТНОЇ ОТМЕТКОЙ.

Винесення точки з проектної оцінкою виробляється нівеліром. винести проектну оцінку — отже відзначити в натурі точку У, висота якої НВнад рівнем моря чи понад умовним обрієм дорівнює заданной.

Установивши нівелір приблизно на середині між репером, А відомої оцінкою НАи місцем винесення точки, беруть відлік по рейці а, по чорної строчке, установленной у точці А. обрій інструмента вычисляютпо формулі ДІ= НА + чи вирахувавши з нього значення проектної позначки М У, знаходять отсчетb. Після цього рейку, установливают на місці винесення точки, переміщають за вертикаллю до того часу, поки горизонтальна нитку сітки ниток не співпаде з відліком «b». Саме тоді реечник фіксує точку У порейки. Для контролю висоти точки У визначають за іншого обрії інструмента чи з червоним сторонам реек.

Якщо різницю оцінок точок НА і НВ велика і із загальною установки винести проектну оцінку не можна, то виробляють винесення із двох або як станцій. Послідовність дій у разі видно з рис. 2.

b = [H Rp1 + a + (зb)] - H пр

Рис. 2 Винесення в натуру проектної отметки.

3. ВИВЧЕННЯ ТЕХНИКИ БЕЗПЕКИ, ОТРИМАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ, ПЕРЕВІРКИ І ЮСТИРОВКИ ПРИБОРОВ.

Геодезичні роботи з навчальної практиці повинні виконуватися студентами у повній відповідності стребованиями Методичних вказівок за кожним видом робіт, за обов’язкового виконанні правил техніки безпеки та пожежною охорони і за суворої трудовий дисциплине.

Перед початком робіт кожен студент вивчає правила техніки безпеки і складає іспит викладачеві - керівнику практики.

Після цього бригада отримує необхідні інструменти, і оборудование:

1. Теодоліт зі штативом, буссолью, шпилькою і отвесом.

2. Мірну стрічку зі шістьма шпильками.

3. Рулетку 10−30 метровую.

4. Вешки.

5. Топор.

6. Нівелір зі штативом.

7. Нивелирные рейки.

8. Кілочки довжиною 20−30 див (заготовлюються силами студентов).

Для записів результатів польових вимірів і камеральних робіт бригада отримує необхідні журнали та бланки.

Перед роботою необхідно прокомпарировать мірну стрічку і зробити перевірки теодоліта і нивелира. Результати перевірок і компарирования оформляються в специальнойтетради перевірок приборов.

4. РЕКОГНОСЦИРОВКА ДІЛЯНКИ. ВИВЧЕННЯ ВИДАНИХ ВИКЛАДАЧІВ ДАНИХ ДЛЯ ВИНЕСЕННЯ ПРОЕКТУ У НАТУРУ. ВИНЕСЕННЯ У НАТУРУ І ЗАКРЕПЛЕНИЕ ОСІ БУДИНКУ ПО ОДЕРЖАНОМУ ЧЕРТЕЖУ.

На будівельної майданчику до разбивочным належить винесення в червоних ліній чи осей вулиць (проїздів), головних, основних та допоміжних осей будинків, споруд чи геодезичної будівельної сітки, а як і головних осей підземних інженерних сетей.

У основу роботи з виносу в натуру основних геометричних елементів входить розробка ППГР.

Перед винесенням проекту на натуру встановлюється при цьому точність, обумовлена технічними умовами розбивки. Наприклад, при винесення червоних ліній забудови допускається помилка від + 3 до + 5 см, осі бетонних фундаментів виносяться у плані + 10 мм, за висотою 5 мм. Зміщення осі колони щодо разбивочных осей (в нижньому сечении)+ 5 мм, це що означає, що проліт між двома колонами ні утримувати помилку більш +? 5=7 мм. Тоді при кроці колон 12 м відносна помилка мусить бути не более.

7 1.

———— ?———-;

12 000 1700.

Задля більшої необхідної точності встановленні конструкцииразбивочные роботи слід не грубіше mr= 0.2?, де? — граничне відхилення конструкції. Отже, для разбираемого випадку вимір ліній знадобиться виконувати відносною помилкою 1: 3500 — 1: 4000. Цього досягти при розбивці створу теодолітом або добре натягнутою сталевої дротом з наступним вимірюванням сталевої рулеткой.

Звісно ж, робота по виносу проекту на натуру незалежно від неї точності, мусить бути завжди організована так, а цього потрібен повноцінний контроль всіх обчислювальних і вимірювальних действий.

З вимог точності підбираються необхідні інструменти, і приборы:

1. Теодолит.

2. Рулетка стальная.

3. Кілочки дерев’яні - 5−6 шт.

4. Мірна стрічка зі шпильками.

5. Віхи — 3 шт.

6. Цвяхи 5−7 мм — 5−6 шт.

7. Дроту 1−2 мм 25 і 60 метровые.

8. Інвентарна обноска.

Склад работы.

1. Пояснення задания.

2. Аналітичний розрахунок винесених на натуру элементов.

3. Рекогносцировка участка.

4. Розбивка основний оси.

1. Пояснення задания.

На плани з вказівкою керівника практики запроектувати червону лінію (вісь вулиці) і… житловий будинок, габарити якого узяти з альбому типового проекта.

Рис. 3.

Червоним лініями називають проектні лінії, по яких вестися нова забудова. Червоні лінії можуть збігатися з лініями існуючої забудови вулиці, якщо вулиця має достатню ширину і передбачено її расширение.

Якщо проектом планування передбачено розширення вулиці чи пробивки нової вулиці, червоні лінії не збігаються з лінією існуючої забудови (зазвичай підлягає під знос). На рівні землі підземні деталі нічого не винні виступати за червону лінію убік вулиці, тому при розбивці із червоною лінією поєднують цоколь будинку.

А — Аі Д — Дподовжні чи фасадні осі фундамента;

1 -1 і десяти — 10 — поперечні чи торцовые осі фундамента.

Рис. 4.

2. Аналітичний розрахунок винесених на натуру элементов.

План червоних ліній і проектованих будинків та споруд розробляється на топографічних планах масштабів 1:2000 — 1: 500 і є документом, з урахуванням якого розраховується і червоні лінії становищі проектованих сооружений.

Аналітичний розрахунок полягає у встановленні аналітичної зв’язок між определяемыми (проектними) точками і існуючими на місцевості точками геодезичної основы.

Аналітичні розрахунки (геодезична підготовка) для разбивочных робіт здійсненні такими способами: аналітичним, графічним і графоаналитическим. Докладно про ці засобах див. «Методичні вказівки до вивчення курсу інженерної геодезії у будівництві. Автор Лобов М. И. «чи Практикум по інженерної геодезії. Б. С. Хейфиц, Б. Б. Данилевич, 1973, § 80 і др.

3. Рекогносцировка участка.

По завершення аналітичних розрахунків й складання схеми винесення проекту на натуру розпочинають польових робіт по розбивці винесених елементів. І тому на місцевості знаходять пункти геодезичної мережі. Встановлюють орієнтовані лінії напрями винесених елементів. Усе це вкупі взяте становить вивчення майданчики, де будуть виробляється разбивочные праці та називається рекогносцировкою. У цьому треба пильнувати те, що не помилитися в ориентировкездания на 180?, тобто не повернути його зеркально.

4. Розбивка основний оси.

Найпоширенішими методами побудови проектної крапки над місцевості є: полярних, прямокутних координат, зарубок і т.д.

При розбивці будинків та споруд роботу починають із винесення в натуру двох крайніх точок, визначальних становище найбільш довгою подовжньої осі. Крапки прив’язують до найближчих пунктах геодезичної основы.

Спосіб полярних координат.

Рис. 5.

Середня квадратическаяпогрешность винесення в натуру проектної точки обчислюється по формуле:

m з =? m2 вих + (S2 / ?2)* m 2?+ m 2ф =.

=? (m 2? / ?2) * P. S + (ms / P. S)* S2 + m 2ф.

при m 2?= 30 ", ms / P. S= 1 / 2000, mф= 1 мм, p. s = 100 м.

m з =? (30 2 * 100 000 2)/ 206 265 2 + (1 * 100 000 2)/ 2000 2 + 12 = 53 мм.

при m 2?= 5 ", ms / P. S= 1 / 5000, mф= 1 мм, mс = 20,2 мм.

Спосіб прямокутних координат.

Рис. 6.

m з =? (ms/ S)2 * (P.S 1 + P. S 2)2+(m "? /? ") 2* S)2 + m 2ф.

Пример.При винесення в натуру точки способом прямокутних координат перпендикулярно будуємо теодолітом Т-30 одним повним прийомом. Проектні відтинки S1 і S2строим на рівній горизантальной площині. точки закріплюємо кілочками, на вірніше частини, яких прочерчивали карандашем лінії. Обчислити похибка винесення в натуру точки, А, якщо відстань S1=? Y1и P. S 2=? X2, S1= P. S 2= 20 м.

При m?= 30 ", ms / P. S= 1/9000 ,і mф= 1 мм.

m з =? (1/ 9000)2 (20 000 + 20 000)2 +(30/206 265) 2 *20 000 2 + 1 2 = 5,4 мм.

Спосіб кутовий засечки.

Рис. 5.

mА =? (m?12 /? «2)* S12 + (m?22 /? «2)* S22 + m2ф+ m2ц. ст.

При m?1= m?2- формула має вид.

mА =? (2m2?/? «2)* S2 +m2ф+ m2ц. ст.

Якщо кути прямий кутовий засічки будували повним прийомом, теодолітом Т-30. Крапку на місцевості прикріплювали металевим штирем.

m2ц. ст — винесення в натуру точки з центрального столика (Якщо ця операція виконувалася).

При S1= S2 = 25 м, m?= 30 ", mф= 1,5 мми m ц. ст = 2,5 мм, тоді.

mА =? (2 * 30 2 / 2 062 652)* 250 002 +1,52ф+ 2,52= 17 мм.

5. Детальна розбивка осей у плані і з висоті. Закріплення осей на обноске і створными знаками.

Детальна розбивка виконується від перенесених в натуру основних осей. Припустимо, є будинок, вісь фундаменту якого А/1 — А/10 розбита в натуре. От цієї осі розбивають осі зовнішнього контуру будинку 1−1, Д-Д, і 10−10, навіщо теодолітом і мірною стрічкою (рулеткою) будують прямокутник А/1 — Д/1 + Д/10 — А/10. Беручи до уваги то, что торцевые осі мають, зазвичай, невеликі довжини, то прямі кути досить побудувати теодолітом Т-30 придвух положеннях круга.

Контролем побудови може бути рівність діагоналей, величину яких знаходять з теореми Піфагора. Через помилок кутових, і лінійних вимірів розбіжності діагоналей між собою і злочини тоді як обчисленої нічого не винні вирізняються понад 2−3 див. вершини прямокутника закріплюють колами, в верхні зрізи яких забивають гвозди.

Після розбивки прямокутника на відстань 4−5 м паралельно сторонам його провешивают лінії. За цією лініях через 2,5 — 3 м встановлюють стовпи діаметром 12−14 див і заввишки 1,5 -3,0 м. Столбы нічого не винні ступати осі будинку. Ззовні до стовпах прибиваються обрезные дошки завтовшки 25−40 мм так, чтобыверхние крайки їх розташовувалися горизонтально. Це досягається з допомогою нивелира. Побудоване в такий спосіб огородження називається обноской.

Іноді обноски роблять не суцільні, а вигляді окремих лав, розміщених у необходимыхместах, тобто. із чотирьох кутів будинку банку по створах поздовжніх і поперечних осей.

Для винесення головних осей на обноску з теодолітом стають однієї із вершин прямокутника, наприклад, у точку А/1 (рис. 8), центрируют інструмент, встановлюють алидаду на відлік 0? по лімбу, трубу наводять на точку А/10 і лімб закріплюють.

Рис. 8.

Піднімають зорову трубу догори дошки обноски й у візирної площині забивають цвях, а 2. Потім встановити лімбі звіт 180?, настільки ж шляхом намічають на обноске і забивають у ній гвоздь.

Повернув алидаду, наводять трубу на точку Д/1 і забивають цвяхи на обноске в точках m 1иm 2, у своїй отсчеты на лімбі повинні відповідати 90? і 270?, в такий спосіб осі А-А і 1−1 буде винесено на обноску.

Потім встановлюють теодоліт у точці Д/10 і анологичным шляхом виносять дві інші осі (Д-Д і 10−10) .

Основні разбивочные роботи завершують закріпленням осей поза майбутнього котловану, бо за розробці все габаритні точки знищать. І тому в створі основних осей закладають спеціальні осьові знаки 1 і теодолітом, встановленим у точках А/1 і Д/10 чи а/10 і д/1, передають основні осі на знаки, де з їхніми фіксують на металевої пластині хрестоподібної насічкою. Знаки закладаються у місцях, де забезпечать збереження (конструкція знаків приведено в СниПе 3.01.03−84).

Осі закріплюють з обох боків від габаритів споруди щонайменше, двома знаками (див. мал.9). Знаки прив’язують промірами до місцевих предметам.

Рис. 9.

Детальна розбивка за висотою здійснюється від головною висотної основи, складової знаки, абсолютні висоти яких визначають проложением нивелирных ходів ІІс, ІІІс і ІVс классов. От цієї основи на будівельний майданчик передають у вигляді нивелирного ходу трьох висотних реперів. Проектныев район споруджуваного будинку передаються від зазначених вище реперів як раніше розглянута завдання «Винесення точки із заданою оцінкою». Значимість выносимой позначки задає преподаватель.

4.КОНТРОЛЬ ГЕОМЕТРИЧНИХ ПАРАМЕТРОВ.

КОНСТРУКЦИЙ.

Виконується під час виготовлення конструкції на час вступу їх у строителый об'єкт для встановлення їх фактичних ж розмірів та що мають місце відхилень. Для вимірів використовуються металеві рулетки, лінійки, косинці, теодоліт, нівелір, нивелирная рейка.

При контролі геометричних параметрів пласких залізобетонних конструкцій -панелeй, вимірюють довжину l, ширину (высоту) h, толщинуp, довжини диагоналий d. При розмірах конструкції не привышающих2×6 м площинність конструкції визначається щодо вертикальної і горизонтальній площин в розмірі 5 точках. У першому випадку допомогою теодоліта методом бічного нівелювання, у другому з допомогою нивелира — геометричних нівелюванням. Визначення вигинів проводиться попередньо намічених олівцем точках (рис. 10).

Рис. 10.

а) визначення вигинів конструкцій, встановлених вертикально (чи з гаком наклоном).

Виробляється на стенді, монтажному майданчику або ж після монтажу. Уздовж конструкції розбивається лінія паралельна бічний межі у нижній частині. І тому неперпендикулярно низу конструкції в точках 1 і 2 (рис. 11) з допомогою нивелирной рейки відкладаються, і закріплюються на кілочках цвяхами відтинки рівні b=500 чи 1000 мм.

Рис. 11.

З віддалі 6−12 метрів від точки 1 (чи 2) в створі лінії встановлює теодоліт і центрируется над продовженням даної лінії. Продовження лінії від точки Тразбивается з допомогою теодоліта, встановленого над точкою 2? і орієнтованого натягнутою на точку 1? чи з допомогою струни, натягнутою від точки 2? через точку 1? і закріплене у точці Т. після закріплення створу у точці Т встановлюють теодоліт, послідовно центрируют і приводять у робочий становище (спосіб наближень). Наводять те що сітки на точку 2?. Змінюючи фокусування труби перевіряють, що те що сітки перебувало на точці 1?. Якщо теодоліт центрирован у точці Т з помилкою? , то усунення точки 1 і створу составит?/2. Допускається нестворность трохи більше 1 мм. Якщо це основна умова виконується, встановлюємо рейку перпендикулярно створу (поверхню плити) в точках 1, 2, 3, 4, 5 і послідовно беремо отсчеты підлогу методиці бічного нівелювання (а й).

Для контролю отсчеты беруть при КЛ і КП теодоліта. За остаточне приймають середнє з цих двох отсчетов. Потім обчислюють полусуммы (а 4 + а 5)/2 і (а 2 + а 4)/2. Якщо вигин відсутня має соблюдатся рівність.

(а 4 + а 5)/2 = (а 2 + а 4)/2 = а 3.

Допускається нерівність не більше 2 мм (з допомогою помилок измерений).

При великих розбіжності обчислюють величини вигинів по формулам, а йа 3. дані контролю показують на виконавчому кресленні (схемою) масштабу 1:100 (рис. 12) .

Рис. 12.

б) визначення вигинів конструкції щодо горизонтальній.

Маркування точок виробляється аналогічно раніше розглянутому способу або у вигляді сітки квадратів (прямокутників) зі сторонами 1 м, якщо передбачено проектом. Нівелювання точок виробляється вірним способом (як із нивелированииповерхности поквадратно): а 1, а 2, а 3, а 4, а 5, …

Для контролю отсчеты беруть двічі (з виміром горизонту інструмента). допускає расхождение+2, за остаточне значення приймають середнє з цих двох отсчетов. Кривизна (вигин) обчислюється щодо центру тяжести:

(а 1 -а 3);(а 2 -а 3); (а 4 -а 3);(а 5-а 3).

Якщо (а 1 + а 5) -(а 2 + а 4)? 0 є изгибконструкции, при величині понад десять мм конструкція бракуется.

На підвищення точності взяття отсчетов по рейці рекомендується використовувати закріплену рейкеметаллическую лінійку з миллиметровыми поділами, середина якого має перебуває в перетині сітки ниток. Кріплення здійснюється клеющей лентой.

5. ГЕОДЕЗИЧНИЙ КОНТРОЛЬ СТАНОВИЩА ВЕРТИКАЛЬНОЇ ОСІ ДИМОВИХ ТРУБ У СЛОЖНЫХ УМОВАХ НАБЛЮДЕНИЙ.

Мета завдання: вивчити методику геодезичного контролю пложения вертикальної осі димовою труби за скрутних умов будівництва й эксплуатации.

Прилади і принадлежности: теодолит Т5 (Т2), штатив, рейка, бусоль, мікрокалькулятор, робоча зошит, журнал измерений.

Геодезичний контроль становища вертикальної осі висотних споруд баштової типу (димові труби, телебашти, щогли, копри та інших.) виконують з опорних пунктів геодезичної мережі, створюваної на будівельної майданчику. Найчастіше опорні пункти виявляються знищені, а створити нову мережу буває важко, таких умов пропонується наступна методикаІ 1 Ігеодезического контролю становища вертикальної осі з прикладу конічній димовою труби заввишки Н=90 метрів. (Для навчальних цілей дається з декотрими упрощениями).

Методика наблюдений.

Нехай точка N — центр нижнього перерізу споруди, точка V — центр верхнього, контрольованого перерізу (рис. 13). Потрібна визначити відхилення Q=NV і азимут відхилення ?Q. Відхилення викликані нахилом фундаменту, називають креном.

На виконання поставленого завдання навколо димовою труби закріплюють два опорних пункту 1 і 2 з відривом від центру Nне ближче висоти споруди. Місця закладання опорних пунктів необхідно вибирати не ближче 3-х метрів від металевих предметів. Кут засечки? выбранными напрямами N 1 і N2 може бути щонайменше 30? и трохи більше 150?. спостереження слід виконувати в безвітряну погоду, в похмурі дні чи вранці - до 10 часов.

У п. 1 встановлюють теодоліт і приводять у робочий становище. Візують праву (точка ПN) і ліву (точка ?N) що утворюють споруду на нижньому сечении і беруть отсчеты (1) = 9? 24,0? і (2) = 3? 25,7?, які записують їх у журнал вимірів (таблиця 1).

Таблиця 1.

Журнал вимірів відхилень димовою труби заввишки 90 метров.

Дата: 3.07.98 г.

Погода: похмуро, сухо.

Спостерігав: Павлов В.І.

Теодоліт: 2Т5К, № 17 033.

Номер пункта.

Номерсечения.

R,.

L.

ОТСЧЕТЫ.

Середній відлік.

П+Л.

Кути.

?й R, ?й L.

Середні углы,.

?і.

Рост, Si, мм.

Составл.

q і, мм.

Ази-мут,.

? й.

Отклон.

а, мм.

Азимут? Q, град.

Права об-разующая.

П.

Ліва об-разующая.

Л.

N.

R.

9 24.0 (1).

3 25,7 (2).

6 24,85 (10).

— 187.

339? 05?

314?

195? 5?

V.

8 04., 2 (3).

4 23,8 (4).

6 14,00 (11).

— 10,85.

N.

L.

189 24,2 (5).

183 25,9 (6).

186 25,05 (12).

V.

188 04,4 (7).

184 24,0 (8).

186 14,20 (13).

— 10,85 (15).

61 21,6 (3).

59 07,0 (4).

60 14,3 (11).

N.

L.

242 15,0 (5).

238 36,1 (6).

240 25,55 (12).

Робітники формулы:

q x =.

q1Cos?2-q1Cos ?1.

=.

— 187 Cos274? — (-308) Cos339?

=.

— 303 мм.

Sin (?1 — ?2).

Sin (274? — 339?).

q у =.

q1Sin?2-q1Sin ?1.

=.

— 187 Sin 274? — (-308) Sin 339?

=.

— 84 мм.

sin (?1 — ?2).

Sin (274? — 339?).

Q =? q2x q2 у= 314 мм;

rQ =arctgqy/qx = 15?, 5;

?Q= 180 + rQ = 180? + 15?.5 = 195?, 5.

Після цього, не збиваючи горизонтальний коло, візують праву точку (точка Пv) і ліву (точка Лv) що утворюють у верхній, контрольованому сечении і беруть отсчеты (3)=8?04 2?, і (4)=4?23,8?. Перевівши трубу теодоліта через зеніт спостереження виконують другий — коли колі, й отримують отсчеты (5)? (8). Потім із допомогою буссоли орієнтують трубу по північному напрямку і беруть відлік (9) = 207?20?. Після цього встановлюють нивелирную рейку в точкеПN чи? N і лпределяют по нитяному далекоміру відстань S1 =IN= 59,5 м, яке записують їх у стовпець 9 журналу вимірів.

Анологичные спостереження виконують з опорного пункту 2 (Примітка: нумерацію опорних пунктів на рис. 1 слід виконувати проти годинниковий стрелки).

Обробка результатів измерений.

1. Обчислюють середній відлік (10)= [ (1) + (2) ] / 2 = 6? 24, 85?,.

відповідний направлениюIN, а як і відлік (11)=[(3)+(4)]/2 = 6?14,0?, відповідний напрямку IV.

2. Обчислюють параллактические кути ?1R (круг право) і ?1L (круг.

лево) між направлениямиIVи IN по формулам:

?1R= (11) — (10) = - 10,85?

?1L= (13) — (12) = - 10,85?(столбец 7).

3. Обчислюють середнє значениеугла?1 за такою формулою :

?1 = [?1R+?1L ] / 2 = - 10,85?. (стовпець 8).

4. Обчислюють лінійну складову відхилення :

q1 =[S1 ?1 ]/? =[59 500 (-10,85?)] 3438? = - 187 мм. (стовпець 10).

5. Обчислюють магнітний азимут ?1 направленияIN :

?1 = (12)-(9)? 339?05? .(стовпець 11).

6. Аналогічно обробляють результати спостережень з опорного.

пункту 2 визначають параметры?2 = - 11,05 ?, S2 = 95,8 м, ?1 = 274?,.

q1 = -308 мм.

7.Вычисляют проекції qX і qY відхилення Qна координатні оси (см. рис. 11) по формулам:

q x =.

q1Cos?2-q1Cos ?1.

=.

— 187 Cos274? — (-308) Cos339?

=.

— 303 мм.

Sin (?1 — ?2).

Sin (274? — 339?).

q у =.

q1Sin?2-q1Sin ?1.

=.

— 187 Sin 274? — (-308) Sin 339?

=.

— 84 мм.

sin (?1 — ?2).

Sin (274? — 339?).

8. Обчислюють відхилення Qпо формуле:

Q =? q2x q2 у= 314 мм;

9. Обчислюють румб rQ відхилення за такою формулою:

rQ =arctgqy/qx = 15?, 5;

10. З огляду на знаки проекцій qX і qY обчислюють азимут :

?Q= 180 + rQ = 180? + 15?.5 = 195?, 5.

11. Виконують оцінку точності виміру відхилення Q за такою формулою, у якій m? =? 5? — середня квадратическая похибку вимірювання горизонтальних углов;Smax = 95,8 м — максимальне відстань від опрных пунктів до споруди:

? = 206 265 ?- радианная міра; Q = 314 мм; q1 = - 187 мм;q2 = - 308 мм; ?1=339?,?2=274? (взяті з таблиці 1).

mQ = (3 m? * Smax)*? 2 Q2 — (q12 + q12)=.

? Q Sin (/?2 -?1).

= (3 5? * 95 800)*? 2 3142 — (1872 + 3082) = 6,3 мм.

206 265?314 * Sin 65?

Відповідно до ГОСТ-24 846−81 гранична похибка вимірювання відхилень має перевищувати mпред = 0,0005 H = 45 мм.

Отже отримана гранична похибка (6,3 мм) значно менше регламентованого (45 мм).

12. Обмірюване відхилення зображують в прямокутної системі координат, де вказують величину отклоненияиазимут його напрями? Q (рис. 14).

Рис. 14 Плановий становище вертикальної осі димовою труби.

в розквіті 90 метров.

Аналіз результатів измерений.

Допускаемое відхилення вертикальної осі димарів висотою менше 100 м, що у умовах експлуатації, регламентується СниП 2.02.01−83 (Норми проектування. Основа будинків та споруд.) й не перевищувати 0,005 М= 0,005 * 90 000 мм = 450 мм. Зафіксоване в розквіті 90 метрів відхилення становило 314 мм, що менше припустимого, але близько щодо нього. Тому за димовою трубою необхідно провести систематичне спостереження з визначенням відхилень різними висотах що виявити динаміку відхилень і причину з возникновения.

6. ОФОРМЛЕННЯ БРИГАДНОГО ЗВІТУ ПО ПРАКТИКЕ І ЗДАВАННЯ ЗАЧЕТА.

По виконанні всіх польових і камеральних робіт кожна бригада становить по практике.

Усі польові і камеральні документи повинні прагнути бути належно своїх оформлені і підшиті в папці -швидкозшивачі у наступному последовательности:

1.

2.Табель посещаемости.

5. Зошит проверок.

6. Пояснювальна записка (перелік запропонованих питань необхідні висвітлення записці дивися ниже).

7. Польові і камеральні матеріали з приводу видам робіт за підписами: хто оформив, становив чи підраховував. Основні креслення викреслювати тушшю відповідного кольору. Кожен польовий документ може бути пронумеровано і наприкінці підписано бригадиром із зазначенням як усієї сторінок на журналі і з них заповнене і др.

Приблизний їх перелік запитань які підлягають висвітлення в пояснювальній записке:

1. Місце та палестинці час практикии хто проводить практику.

2. Види та обсяги робіт та палестинці час відведений їх за плану і фактически.

3. Застосовувані инструменты.

4. Методи робіт і розподіл обов’язків між членами бригады.

5. Результати робіт (їхня точність і порівнювати з допусками).

6. Позитивні й негативні боку практики.