Сельское господарство Франції у європейському просторі

Сельское господарство Франції у європейському просторі

Следуя в фарватері цієї політики, сільському господарстві Франції перетерплювало практично ті ж зміни, як і сільському господарстві інших країнах Європейського Союзу, колись всього його найстаріших членів. Разом про те він має тільки йому притаманні особливості, пов’язані, зокрема, з природними умовами: по оброблюваним площами є найбільшим сільське господарство у Європі, що дозволило Франції з кінця 1960;х років стати чистим експортером сільськогосподарської продукції. Розмаїття ґрунтових і кліматичних умов забезпечує Франції можливості робити в значних Починаючи з ХІХ століття сільському господарстві Франції розвивалося за умов щільно закритих кордонів, і з 1960;х років ХХ століття — згідно з Загальною сільськогосподарської політикою Європейського Союзу (ОСХП), що дає найповніший і найбільш інтегрований варіант європейської политики.

Общая площа сільськогосподарських земель метрополії Франції становить близько 33 млн. га, то є 60% країни. Решта зайнята лісами (15 млн. га) і землями несільськогосподарського призначення (7 млн. га). Упродовж багатьох років площа сільськогосподарських угідь поступово скорочується, поступаючись місцем лісам і землям несільськогосподарського призначення. Частина земель не обробляється. Після завершення великих робіт з распашке цілини, дренажу і рекультивації, що здійснювалися до 1970;х років, площа необрабатываемых земель нині стабілізувалася лише на рівні близько 3 млн. га. Отже, площа використовуваних сільськогосподарських угідь становить близько тридцяти млн. га, чи півгектаром душу населення і майже 23% загальній площі сільськогосподарських земель 15 держав Європейського союза.

Основная частина оброблюваних площ (більш 61% проти 55% в 1950 року) зайнята орними землями. Трохи менш 35% сільськогосподарських земель, проти 38% в 1950 року, зайняті під травами; виноградники і фруктові сади займають лише лише близько чотирьох% площ, тобто трохи більше 1 млн. га, проти 2 млн. га в 1950 року, що пов’язані з концентрацією виробництва фруктів в вузькоспеціалізованих господарствах і ліквідацією частини виноградників, виділені на виробництва ординарних вин, особливо — по 1980 года.

Размер площ під зерновими культурами (близько 9 млн. га) й під буряками (близько 450 тис. га) усе є досить стабільним впродовж останніх 40 років. Площі під оливними і білковими культурами значно зросли: з 250 тис. га в 1960 року до ніж 2,7 млн. га нині. У цілому нині площі під основними культурами розширилися більш ніж на 2,3 млн. га. Навпаки, площі, відведені під вирощування зелених кормів для сільськогосподарських тварин (землі під травами і фуражными культурами), значно скоротилися за 40 років — з 20 млн. до 14,6 млн. га: саме тому зменшилися площі оброблюваних земель і збільшилися площі під основними культурами. Але ці зміни носили неоднорідний характер. Проходили дуже складний процеси спеціалізації регіонів. У одних які були луки перетворювалися на орні землі, за іншими, навпаки, продовольчі культури чи частину лук витіснялися вигіднішими кормовими культурами, зокрема кормової кукурузой.

Земледельческие хозяйства

Число землеробських господарств безупинно скорочувалася. Темпи цього скорочення змінювалися різні періоди, коливаючись у межах від 3 до ніж 5% на рік у залежність від числа прекращающих діяльність найбільш літніх хліборобів. Саме це процес надавали безпосередній вплив прийняті на європейському чи національному рівні заходи, поощряющие припинення трудовий діяльності (виплати компенсацій, надання дострокової пенсії та й вихід на пенсію у 60 років). У 1997 року таких господарств було 680 тис. (проти 1,6 млн. в 1970 року), зокрема 424 тис. з повним занятостью.

Средняя площа одного такого господарства за на сьогодні становить близько 42 га, що у два рази більше одного середнього господарства за кожної з країн Європейського Союзу. Потім середнім показником приховується, природно, дуже великий розкид: приблизно 70 тис. господарств, тобто 11% від загальної кількості, мають площа понад 100 га кожне і позичають 43% всіх площ. У той самий час 244 тис. господарств, із площею ділянок менш 10 га кожне (зокрема багато хто з неповної зайнятістю) припадає лише 3% всіх площадей.

Самодеятельное населення, зайняте у сільському хозяйстве

Изменения в складі землеробського населення відбувалися паралельно з еволюцією господарств, а більш все швидше. Дедалі менше у господарствах використовується працю працівників, є членами сім'ї, крім безпосередніх землекористувачів та його подружжя (1997 року їх було всього 24 тис.). Дуже різко скоротилося також скільки постійних сільськогосподарських робочих. Але це скорочення частково компенсується рахунок залучення тимчасових працівників. Поруч із у господарствах дедалі рідше працюють дружини землекористувачів: 55% в 1997 року проти 75% 1979 року. У цілому 1997 року у землеробських господарствах працювали 1260 тис. членів сімей, зокрема 473 тис. — повний робочого дня, і 140 тис. постійних сільськогосподарських робочих. Ці працівники становить приблизно 4% від України всього самодіяльного населення (проти 8% двадцять років як розв’язано). Це дуже близький саме до середнього європейському показнику. До цього слід додати зайнятих в агропродовольчій промисловості, число яких усе є досить стабільною і становить приблизно 2,7% від України всього самодіяльного населения.

Сельскохозяйственное производство

Общий обсяг сільськогосподарського виробництва, у вартісному вираженні становить час близько 63 млрд. євро, тобто ту частку від загального виробництва Європейського Союзу (23%), яка приблизно збігаються з часткою сільськогосподарських площ. Частка доданій вартості сільського господарства за валовому внутрішньому продукті (ВВП) відтепер сягає 2,3%, що він відповідає частці агропродовольчій промисловості. Постійне зниження цієї частки було викликано, у періоди швидкого економічного зростання, збільшенням виробництва, що значно відставало загальних темпи зростання, як і раніше що рух ціни сільськогосподарські товари відповідало руху середніх цін ВВП. Разом про те протягом останніх двадцять років зростання обсягів сільськогосподарського виробництва була майже настільки ж, як і загальне виробництва. Яке Тривало зменшення частки сільськогосподарського виробництва в ВВП пояснюється переважно постійним зниженням сільськогосподарських відносних цін через насичення європейського внутрішнього ринку виробництва і адаптації цін рамках ОСХП.

Сельскохозяйственное виробництво розподіляється територією країни нерівномірно. На півночі і заході сконцентровані бoльшая частина оброблюваних земель, найбільші господарства й основна виробництво. У зв’язку з цим там зараз доводиться мати справу з так само екологічними проблемами, як та інших районах Північної Європи. Навпаки, Півдні і південному сході країни зосереджена основна частина гірських масивів і зон, несприятливих для землеробства, з випливаючими звідси труднощами щоб одержати хороших доходів від занять сільське господарство та освоєння наявних площадей.

Национальное сільськогосподарське виробництво з головою задовольняє внутрішнє споживання на країні за основним видам продуктів, крім головним чином насіння деяких олійних культур і макух для худоби і лише частково — фруктів, і овочів, деяких видів м’яса (наприклад, баранини), різних тропічних плодів і продуктів рыболовства.

Внешняя торговля

Внешнеторговое сальдо агропромислового комплексу Франції вперше стало активним в 1969 року і відтоді значно зросла. Нині воно стійко перевищує 9 млрд. євро. Зараз сальдо від цього сільськогосподарської продукції лише частково сприяє досягненню активного сальдо зовнішньоторговельного балансу, але його внесок нерідко був вирішальним у минулому, особливо у той період, коли така зовнішньоторговельне сальдо відігравало основну роль забезпеченні валютного паритета.

Такое сальдо є наслідком значно більше значних торгових потоків: експорт — понад 35 млрд. євро, а імпорт — близько 26 млрд. євро. Франція, в такий спосіб, стала другий у світі експортером сільськогосподарської продукції. Торговий обмін здійснюється головним чином рамках європейського ринку: 70% експорту і імпорту сільськогосподарської продукції і на 75% зовнішньоторговельного сальдо доводиться на Європейського союза.

Сельскохозяйственное производство

Общий обсяг сільськогосподарського виробництва, у вартісному вираженні становить час близько 63 млрд. євро, тобто ту частку від загального виробництва Європейського Союзу (23%), яка приблизно збігаються з часткою сільськогосподарських площ. Частка доданій вартості сільського господарства за валовому внутрішньому продукті (ВВП) відтепер сягає 2,3%, що він відповідає частці агропродовольчій промисловості. Постійне зниження цієї частки було викликано, у періоди швидкого економічного зростання, збільшенням виробництва, що значно відставало загальних темпи зростання, як і раніше що рух ціни сільськогосподарські товари відповідало руху середніх цін ВВП. Разом про те протягом останніх двадцять років зростання обсягів сільськогосподарського виробництва була майже настільки ж, як і загальне виробництва. Яке Тривало зменшення частки сільськогосподарського виробництва в ВВП пояснюється переважно постійним зниженням сільськогосподарських відносних цін через насичення європейського внутрішнього ринку нафтопродуктів та адаптації цін у межах ОСХП.

Сельскохозяйственное виробництво розподіляється територією країни нерівномірно. На півночі і заході сконцентровані бoльшая частина оброблюваних земель, найбільші господарства й основна виробництво. У зв’язку з цим там зараз доводиться мати справу з так само екологічними проблемами, як та інших районах Північної Європи. Навпаки, Півдні і південному сході країни зосереджена основна частина гірських масивів і зон, несприятливих для землеробства, з випливаючими звідси труднощами щоб одержати хороших доходів від занять сільське господарство та освоєння наявних площадей.

Национальное сільськогосподарське виробництво з головою задовольняє внутрішнє споживання на країні за основним видам продуктів, крім головним чином насіння деяких олійних культур і макух для худоби і лише частково — фруктів, і овочів, деяких видів м’яса (наприклад, баранини), різних тропічних плодів і продуктів рыболовства.

Внешняя торговля

Внешнеторговое сальдо агропромислового комплексу Франції вперше стало активним в 1969 року і відтоді значно зросла. Нині воно стійко перевищує 9 млрд. євро. Зараз сальдо від цього сільськогосподарської продукції лише частково сприяє досягненню активного сальдо зовнішньоторговельного балансу, але його внесок нерідко був вирішальним у минулому, особливо у той період, коли така зовнішньоторговельне сальдо відігравало основну роль забезпеченні валютного паритета.

Такое сальдо є наслідком значно більше значних торгових потоків: експорт — понад 35 млрд. євро, а імпорт — близько 26 млрд. євро. Франція, в такий спосіб, стала другий у світі експортером сільськогосподарської продукції. Торговий обмін здійснюється головним чином рамках європейського ринку: 70% експорту і імпорту сільськогосподарської продукції і на 75% зовнішньоторговельного сальдо доводиться на Європейського союза.