Тенденції та перспективи розвитку екозаконодавства

Тенденції та перспективи розвитку екозаконодавства

Досить значними є й резерви розвитку його відповідності передовим світовим здобуткам. Останні особливо виразно репрезентовані в узагальненнях Програми 00Н із навколишнього середовища (ЮНЕП), Міжнародної комісії із навколишнього середовища та розвитку (Комісії Брундтланд) та Декларації Ріо із навколишнього середовища та розвитку (Декларації Ріо).

ЮНЕП нині зробила рішучий крок у напрямі теоретичного й практичного втілення вимог концепції стійкого розвитку як найоптимальнішої моделі для глобального розвитку та розвитку окремих ккраїн регіонів. У зв «язку із цим у собі вон покладає такі функції:

•забезпечення (в межах 00Н) керівництва й надання допомоги у справі відновлення, охорони та поліпшення екологічної бази розвитку;

•спостереження, оцінка та регулярне оприлюднення показників щодо зміни стану довкілля та природних ресурсів;

•підтримка пріоритетних науково-технічних досліджень із найважливіших проблем охорони довкілля та природних ресурсів.

•опрацювання критеріїв та показників якості природного середовища, а також базових принципів довготривалого використання та регулювання регулювання природних ресурсів;

•підтримка природоохоронних планів й програм, здійснюваних та фінансованих безпосередньо зацікавленими державами;

•стимулювання укладання міжнародних угод, а також підтримка й заохочення опрацювання міжнародно правових норм, конвенцій та спільних угод про охорону навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів; надання допомоги іншим міжнародним інституціям із екологічної експертизи їхніх програм та підготовці кадрів;

Якщо порівняти існуючий до Закону про охорону природи й засади діяльності ЮНЕП, то можна помітити, що деякі із принципів останньої не відображені в законі. То в ньому відсутні регулятиви щодо відтворення екосистем, довготривалого використання довкілля, пітримки пріоритетних наукових напрямків та технологій, показники якості довкілля та багато іншого. Саме в цьому напрямі, очевидно, й слід вдосконалювати чинне екологічне законодавство.

У червні 1992 р. у Ріо-де-Жанейро відбулася Конференція ООН із навколишнього середовища та розвитку, Яка ухвалила підсумковий документ — Декларацію Ріо Головна рису цого форуму — найвищий рівень представництва: на конференції були присутні делегації практично всіх держав — членів 00Н, причому їхні очолювали керівники країн. Українську делегацію очолював тодішній Голова Верховної Заради України І. З. Плющ, який виступив на конференції зі спеціальною доповіддю.

Декларація Ріо містить 27 принципів, котрі визначають ставлення 00Н до проблем навколишнього природного середовища та розвитку. Вже перший принцип проголошує:

" Турбота про людей займає центральне місце в зусиллях щодо забезпечення сталого розвитку. Вони мають декларація про здорове та полодотворне життя в гармонії із природою із природою " .

Декларація розгортає цю тему, наголошуючи на механізмах досягнення закріплених екологічних прав людини. Особливий наголос, тут робиться не так на функціях держави щодо власних громадян, а і усього міжнародного співтовариства перед цивілізацією. Важливим є ті, що Декларація передбачає захист природного середовища та ресурсів .навіть для народів, що живуть в умовах гніту та несвободи. Інакше кажучи, ставлення до ресурсів країни уже перестає бути суто її внутрішньою справою, але й становить предмет занепокоєння міжнародного співтовариства. Тут, власне, проступає загальна тенденція зміни статусу 00Н, міжнародних інституцій взагалі, котрі заговорили українською у «язані зі значною активізацією їхні діяльності та рішучими діями в оборону прав й свобод людей «гарячих «точках планети.

Для України принципи Декларації Ріо мають виняткове значення, оскільки відомо, що нашій державі не под силу впоратися із існуючими екологічними проблемами, особливо із наслідками Чорнобильської катастрофи. Це проблема, Яка зачіпає інтереси багатьох країн світу, має й розв «язуватися їхніми спільними скоординованими зусиллями. Поряд із тім, кожна із країн, що підтримали Декларацію, своєю власною мудрою природоохоронною політикою вносити свою частку в забезпечення сталого, збалансованого розвитку людства в цілому. На цій конференції: від імені нашої країни зазначалося:

" будуючи нову, незалежну Україну як державу, інтегровану в європейське й світове співтовариство, «ми будуємо світло XXI століття — світло співпрацю, взаємодопомоги та глобального екологічного партнерства вільних й рівних народів землі — планети, якої маємо захистити як найкращий витвір Бога і Природи в безмежному і холодного Космосі «.

Декларація Ріо про «єднує країни та народи в досягненні поставлених цілей, гуртує їхнього у всепланетну єдність будівничих своєї власної домівки.

Таким чином, можна зробити висновок, що екологічне законодавство є важливою складовою частиною правової держави, спрямованої на захист, збереження та розвиток навколишнього природного середовища та природних ресурсів, формування екологічної культури суспільства.

Екологічне законодавство СРСР, у складі якого Україна перебувала до 1991 р., було б неспроможне належним чаном захистити довкілля людини. Сприятливі умови для відновляння екологічної культури та створення наукової правової її основи виникають лише после здобуття державної незалежності.

У нинішній одну годину на Україні формується національна правова база. що. регулює ставлення людини до природного середовища. У цей перехідний період це законодавство має змішаний характер, оскільки поряд із новими законами продовжують діяти й деякі із правових актів, успадкованих від СРСР.

Водночас, українське екологічне право не повною мірою здатне забезпечити захист природи, оскільки, із одного боці, багато в чому залишається декларативним й не містить конкретних механізмів розв «язання існуючих проблем, а із іншого — не повною мірою враховує здобутки та досвід сучасного міжнародного екологічного законодавства. Тому, розбудова демократичної, правової держави в Україні значною мірою залежить від того, наскільки ефективним й досконалим якщо система законів, що забезпечують охорону навколишнього середовища та природних ресурсів в інтересах нинішнього та наступних поколінь.