БЖД: Хімічна безпека

БЖД: Хімічна безпека

Сторінки:

Вступ…3.

Стисла характеристика хлору та аміака…4−5.

Безпека функціонування хімічно небезпечних про «єктів: від чого залежить й як забеспечується…10−17.

Правила поведінки й дії населення в осередках хімічної поразки…18.

Список використаної літератури…19.

Надзвичайні ситуації як правило торкаються великих мас населення на великих територіях де велика імовірність появи великого числа поражених, котрі потребують екстреної допомоги. У цій ситуації відвертанню жертв може сприяти лише комплекс заходів по медичному захисту населення, що включає у собі лікувально-эвакуаційні, санітарно-гігієнічні й протиепідемічні заходь. При цьому ці заходь повинні виконуватися в максимально стислі терміни й спеціальними, професійно підготованими формуваннями, якими й є формування медичної служби громадянської оборони й Мніністерства із питаннь надзвичайних ситуацій України. Алі окрім цого велику роль наданні допомоги постраждалим грає саме населення поражених територій (саме — й взаємодопомога), тому зростає необхідність в навчанні населення правилам поведінки в надзвичайних ситуаціях.

Основними хімічними речовинами, котрі використовуються та зберігаються на терріторії м. Миколаєва є хлор та аміак. У чималих обсягах смердоті зберіються на 16 підприємствах нашого міста й тому завжди є реальна загроза викиду (виливу) цих речовин й пораження людей.

Проблема промислової безпеки значно загострилась із появою великомасштабних хімічних виробництв в першій половині нашого сторіччя. Основу хімічної промисловості склали виробництва безперервного циклу, продуктивність які не має, по суті, природних обмежень. Постійне зростання продуктивності зумовлене значними економічними перевагами великих настанов. як слідство, зростає зміст небезпечних речовин в технологічних апаратах, що супроводжується виникненням небезпек катастрофічних пожеж, вибухів, токсичних викидів й інших руйнівних явищ.

Хлор :

Рівень токсичності 2.

Основні властивості: зеленувато — жовтий газ із характерним запахом, важче повітря, мало розчиняється у воді, при виході у повітря димить. Накопичується в низьких ділянках поверхні, підвалах, тонелях й т. п.

Вибухо — й пожежонебезпечність: негорюч. Ємкості можуть вибухати при нагріванні.

Небезпечність для людини: можливий летальний випадок при вдиханні. Парі впливають на слизову оболонку та шкіру, викликаючи опіки слизової дихальних шляхів, шкіри та очей.

При враженні проявляються різкий загрудний біль, сухий кашель, віддишка, різь в очах.

Засоби захисту: ізолюючий протигаз, фільтруючий протигаз марки У, захистний одяг.

Дегазація: Місце розливу залити водою, вапняковим молоком, розчином соди чи каустіка.

Для запобігання глибини поширення використовують постановку водяних завіс за допомогою пожежних машин, мотопомп й т. п.

Міри першої допомоги :

а) Долікарська: винести на свіже повітря, дати кисень зволожений. При відсутності дихання зробити штучне дихання за методом «рот до рота». Слизову та шкіру промити 2% розчином соди не менш ніж 15 хвилин.

б) Лікарська: в очі преднізолонову мазь, при кашелі - всередину кодеїн 0,015 чи дикопін 0,02, при віддишці: п/ш 0,1% - ий розчин атропіна 1 мл., 1% - ий розчин дімедрола 1 мл., знеболюючі засоби. Сечегонні засоби в/в 2% - ий розчин лазікса 2 — 4 мл.

Госпіталізація!

Аміак:

Рівень токсичності 4.

Основні властивості: безцвітний газ із різким запахом. Легше повітря, розчинний у воді. При виході у атмосферу димить.

Вибухо — й пожежонебезпечність: Горючий газ. Горить при існуванні відкритого джерела вогню. Ємкості можуть вибухати при нагріванні. Парі утворюють із повітрям вибухонебезпечні суміші.

Небезпечність для людини: Небезпечний при вдиханні, при високих концентраціях можливий летальний випадок. Викликає сильний кашель та задуха. Парі діють дуже подразливо на слизові оболонки та шкіряний покрів, дотик викликає обмороження шкіри.

При враженні проявляються серцебиття, порушення частоти пульсу, «приливи», нежить, кашель, затруднення дихання, почервоніння та сверблячка шкіри, різь в очах.

Засоби захисту: ізолюючий протигаз, фільтруючий протигаз марки КБ, респіратор РПГ — 67 — КБ, захистний одяг (гумові чоботи, перчатки).

Дегазація: Знешкодити джерело відкритого вогня. Для запобігання глибини поширення використовують постановку водяних завіс за допомогою пожежних машин, мотопомп й т. п. Пошкоджені балони опрокинути в ємність із водою.

Міри першої допомоги :

а) Долікарська: винести на свіже повітря. Забеспечити тепло та спокій. Дати зволожений кисень. Шкіру, слизові та очі промити водою чи 2% -їм розчином борної кислоти не менш ніж 15 хвилин.

б) Лікарська: при затрудненому диханні - п/ш 0,1% ий розчин сіркокислого атропіна 1 мл., 1% ий розчин дімедрола 1 мл. На шкіру примочки 2% розчину уксусної кислоти.

Госпіталізація!

Безпека функціонування хімічно небезпечних про «єктів (ХНО) залежить від багатьох чинників: фізико-хімічних властивостей сировини, полупродуктів та продуктів, від характеру технологічного процесу, від конструкції й надійності обладнання, умів зберігання й транспортування хімічних речовин, стану контрольно-вимірювальних приладів й засобів автоматизації, ефективності засобів протиаварійного захисту й т.д. Крім того, безпека виробництва, використання, зберігання й перевезень СДОР в значному ступені залежить від рівня організації профілактичної роботи, своєчасності й якості планово-запобіжних ремонтних робіт, підготовленості й практичних навичок персоналу, системи нагляду за станом технічних засобів протиаварійного захисту.

Наявність такої кількості чинників, від які залежить безпека функціонування ХНО, робить цю проблему вкрай складною. як показує аналіз причин великих аварій, що супроводжуються викидом СДОР, на сьогодні не можна виключити можливість виникнення аварій, що призводять до поразки виробничого персоналу.

Аналіз структури підприємств, що виробляють чи що споживають СДОР, показує, що в їхніх технологічних лініях обертається, як правило, незначна кількість токсичних хімічних продуктів. Значно більша по обсягу кількість СДОР міститься на яких складах підприємств. Це призводить доти, що при аваріях в цехах підприємства в більшості випадків має місце локальне зараження повітря, обладнання цехів, територї підприємств. При цьому пораження в випадках може отримати в основному виробничий персонал.

Необхідно відзначити, що на промислових про «єктах звичайно зосереджена значна кількість різноманітних легкоспалахуючих речовин, до того числі СДОР. Крім того, багато СДОР вибухонебезпечні, а деякі хоча й негорючі, але й представляють значну небезпеку в пожежному відношенні. Цю обставину слід враховувати при виникненні пожеж на підприємствах. Більш того, сама пожежа на підприємствах може сприяти виділенню різноманітних отруйних речовин.

Тому при організації робіт по ліквідації хімічно небезпечної аварії на підприємстві й її наслідків необхідно оцінювати не лише фізико-хімічні й токсичні властивості СДОР, але й їхні вибухо — й пожеженебеспечність, можливість утворення в ході пожежі нових СДОР й на цій основі приймати необхідні міри по захисту персоналу, що бере доля в роботах.

Для будь-якої аварійної ситуації характерні стадії виникнення, розвитку й спаду небезпеки. На ХНО в розпал аварії можуть діяти, як правило, декілька чинників, що вражають — пожежа, вибухи, хімічне зараження місцевості й повітря та інші. дія СДОР через органи дихання частіше, ніж через інші шляхи впливу, призводить до поразки людей.

З цих особливостей хімічно небезпечних аварій слідує: захисні заходь й, насамперед, прогнозування, виявлення й періодичний контролю над змінами хімічної обстановки, оповіщення персоналу підприємства повинні проводитися із надзвичайно високою оперативністю. Локалізація джерела надходження СДОР в навколишнє середовище має вирішальну роль попередженні масової поразки людей. Швидке здійснення цієї задачі може направити аварійну ситуацію в контрольоване русло, зменшити викид СДОР й істотно знизити збитки.

Особливістю хімічно небезпечних аварій є висока швидкість формування й дії чинників, які поражають, що викликає необхідність прийняття оперативних мір захисту.

У зв «язку із цим захист від СДОР організується по можливості заздалегідь, а при виникненні аварій проводитися в мінімально можливі терміни.

Захист від СДОР являє собою комплекс заходів, здійснюваних із метою виключення чи максимального послаблення поразки персоналу й збереження його працездатності.

Комплекс заходів по захисту від СДОР включає:

Інженерно-технічні заходь по зберіганню й використанню СДОР,.

Підготовку сил й засобів для ліквідації хімічно небезпечних аварій,.

Вивчення порядку та правив у умовах виникнення аварій,.

Забезпечення засобами індивідуального й колективного захисту,.

Забезпечення безпеки людей й використання ними засобів індивідуального й колективного захисту,.

Повсякденний хімічний контроль,.

Прогнозування зон можливого хімічного зараження,.

Попередження (оповіщення) про безпосередню загрозу поразки СДОР,.

Тимчасову евакуацію із районів, що знаходяться под загрозою,.

Хімічну розвідку району аварії,.

Пошук й надання медичної допомоги постраждалим,.

Локалізацію й ліквідацію наслідків аварії.

Обсяг й порядок здійснення заходів по захисту залежать від конкретної обстановки, що може скластися в результаті хімічно небезпечної аварії, наявність години, сил й засобів для здійснення заходів по захисту й інших чинників.

Передусім захист від СДОР організується й здійснюється безпосередньо на ХНО, де основну увагу приділяється заходам по попередженню можливих аварій. Вони носять як організаційний, то й інженерно-технічний характер й направлені на виявлення й усунення причин аварій, максимальне зниження можливих ушкодженнь й втрат, але в створення умів для вчасного проведення локалізації й ліквідації можливих наслідків аварії.

Всі ці заходь відбиваються в плані захисту про «єкту від СДОР, що розробляється заздалегіть із участю всіх головних фахівців про «єкту. План розробляється, як правило, в текстовій формі із додатком необходимых схем, що вказують розміщення про «єкту, сил та засобів ліквідації наслідків аварії, їхнього організацію й т. буд. Він складається із декількох розділів й визначає підготовку про «єкту до захисту від СДОР й порядок ліквідації наслідків аварії.

У розділі організаційних заходів плану захисту від СДОР відбиваються :

Характеристика про «єкту, його підрозділів (цехів), наявних на про «єкті СДОР,.

Оцінка можливої обстановки на про «єкті у випадку виникнення аварії,.

Організація виявлення й контролю хімічної обстановки на про «єкті в повсякденних умовах й при аварії, порядок підтримання сил й засобів хімічної розвідки й хімічного контролю,.

Організація оповіщення персоналу про «єкту,.

Організація укриття персоналу про «єкту в захисних спорудах, наявних на про «єкті, порядок підтримання їхнього в постійній готовності до укриття людей,.

Організація евакуації персоналу про «єкту при необхідності,.

Порядок оснащення й застосування невоєнизованих формуваннь Громадянської оборони на про «єкті для ліквідації наслідків аварії,.

Організація оцеплення вогнища поразки, порядок надання медичної допомоги, сили й засоби, що прилягають для цієї мети,.

Організація управління силами й засобами про «єкту при ліквідації аварії й її наслідків, порядок використання сил й засобів, що прибувають для надання допомоги в ліквідації наслідків аварії,.

Порядок подання повідомлень про виникнення хімічно небезпечної аварії й хід ліквідації її наслідків,.

Організація забезпечення персоналу про «єкту й невоєнизованих формуваннь Громадянської оборони засобами індивідуального захисту й ліквідації наслідків аварії, порядок й терміни їхнього накопичування й зберігання,.

Організація транспортного, енергетичного й матеріально-технічного забезпечення робіт по ліквідації наслідків аварії.

У розділі інженерно-технічних заходів плану захисту від СДОР відбиваються :

Розміщення (обладнання) приладів, що відвертають вилив СДОР у випадку аварії (клапани-відсекателі, клапани надлишкового тиску, терморегулятори, перепускні прилади що скидають й т. д.),.

Плановане підсилення конструкцій ємностей й комунікацій зі СДОР чи влаштування з них огорож для захисту від пошкодження уламками будівельних конструкцій при аварії (особливо на пожежо — й вибухонебезпечних підприємствах),.

Розміщення (будівництво) под сховищами зі СДОР аварійних резервуарів, чаш, пасток (аварійних амбарів) й напрямлених стоків,.

Розподілення запасів СДОР, будівництво їм заглибленних чи напівзаглибленних сховищ,.

Обладнання приміщень й промислових майданчиків стаціонарними системами виявлення аварій, засобами метеоспостереженя й аварійними сигнализаціями.

Планом передбачаються також заходь по усуненню аварій на кожній дільниці, де є СДОР, із вказівкою відповідальних виконавців із керівного складу про «єкту, що притягають сили й засоби, їхніх завдань й відводимого на виконання робіт часу.

По мірі необхідності план захисту про «єкту від СДОР корегується.

Слідує відзначити, що ефективність перерахованих заходів захисту від СДОР залежить від ступеня підготовки до захисту сил й засобів ліквідації наслідків аварії.

На ХНО завчасно створюються локальні системи оповіщення персоналу про «єктів.

Системи оповіщення включають у собі апаратуру оповіщення й обслуговуючий персонал. Оповіщення про факт хімічно небезпечної аварії (подача сигналу «Хімічна тривога») здійснюється операторами, диспетчерами й черговими ХНО. Системи оповіщення повинні матір можливість в залежності від обстановки передавати сигнали виборчо:

Для окремих підрозділів (цехів) ХНО,.

Для всього ХНО.

Заздалегідь розроблені схеми оповіщення повинні визначати порядок оповіщення персоналу про «єктів як в робочий, то й в неробочий час.

Для оповіщення персоналу працюючої зміни про «єкту, на якому відбулася аварія, використовуються електросирени, радіотрансляційна мережа й внутрішній телефонний зв «язок.

Організація ліквідації хімічно небезпечних аварій залежить від їхніх масштабів й наслідків.

Хімічно небезпечні аварії, виходячи із довжини кордонів поширення СДОР й їхніх наслідків, пропонується поділяти на наступні типи: локальна, місцева й загальна.

Локальна аварія — аварія, хімічні наслідки якої обмежуються одним спорудженням (агрегатом, настановою) підприємства, призводять до зараження в цьому спорудженні повітря й обладнання й створюють загрозу поразки працюючого в ньому виробничого персоналу.

Місцева аварія — аварія, хімічні наслідки якої обмежуються виробничим майданчиком підприємства чи його.

санітарно-захисною зоною й створюють загрозу поразки виробничого персоналу всього підприємства.

Загальна аварія — аварія, хімічні наслідки якої розповсюджуються за межі виробничого майданчика підприємства й його санітарно-захисної зони із перевищенням граничних токсодоз.

Ліквідація наслідків локальної аварії здійснюється силами й засобами підприємства, на якому відбулася аварія. Для цого на підприємствах великотоннажного виробництва й споживання СДОР є спеціальні штатні газорятівні зажени й невоєнизовані формування (зводні зажени, команди, групи).

Газорятувальний загін, як правило, складається із трьох взводів: оперативного, який несе постійне чотирьохзміне чергування й призначений для ліквідації аварій й врятування людей, забезпечення безпеки, що займається перевіркою дотримання вимог безпеки на робочих місцях, в цехах й наданням допомоги в виконанні цих завдань на підприємстві, технічного, задачею якого є забезпечення цехів підприємства засобами захисту й їхня перевірка.

У кожному цеху підприємства, заговорили українською у «язаному із виробництвом чи споживанням СДОР, є позаштатні аварійні команди (групи).

Керівництво ліквідації наслідків локальної аварії на підприємстві здійснює штаб проведення аварійних робіт на чолі із головним інженером підприємства.

Комплекс заходів по ліквідації наслідків хімічно небезпечних аварій включає:

Прогнозування можливих наслідків хімічно небезпечних аварій,.

Виявлення й оцінку наслідків хімічно небезпечних аварій,.

Здійснення рятувальних й інших негайних робіт,.

Ліквідацію хімічного зараження,.

Проведення спеціальної обробки техніки й санітарної обробки людей,.

Надання медичної допомоги постраждалим.

Прогнозування можливих наслідків хімічно небезпечних аварій здійснюється розрахунково-аналітичними станціями.

Отримані дані використовуються для прийняття негайних мір захисту, організації виявлення наслідків аварії, проведення рятувальних й інших негайних робіт.

Виявлення наслідків аварії здійснюється проведенням хімічної й інженерної розвідки. Склад сил й засобів, що притягають для виконання завдань розвідки, залежить від її характеру й масштабів. Дані розвідки збираються в штабі керівництва ліквідації аварії (надзвичайної комісії). На їхній основі виробляється оцінка наслідків аварії, розробляється план її ліквідації.

Рятувальні й інші негайні роботи проводяться із метою врятування людей й надання допомоги постраждалим, локалізації й усунення пошкоджень, створення умів для наступного проведення робіт по ліквідації наслідків аварії.

Ліквідація хімічного зараження проводитися шляхом дегазації (нейтралізації) обладнання, будинків, споруд й місцевості в районі аварії, заражених СДОР й здійснюється із метою зниження ступеня їхнього зараження та виключення пораження людей.

Спеціальна обробка техніки й санітарна обробка людей проводитися на виході із зон зараження й здійснюється із метою відвертання поразки людей СДОР.

Ефективність цих заходів залежить від своєчасності й якості їхнього проведення.

Медична допомога пораженим виявляється із метою зменшення загрози їхньому здоров’ю, послаблення впливу ними СДОР.

Здійснення комплексу заходів по ліквідації наслідків хімічно небезпечних аварій вимагає чіткої організації й впевненого керівництва їхнім проведенням.

При хімічно небезпечній аварії керівник робіт по ліквідації її наслідків вол «язаний:

Оцінити хімічну обстановку, визначити кордони зони зараження, прийняти міри по її позначенню й оцепленню,.

Виявити людей, підвержених впливу СДОР, й організувати надання їм медичної допомоги,.

Розробити план ліквідації наслідків аварії, в якому в залежності від масштабів й характеру хімічного зараження викласти: стислу характеристику наслідків аварії й висновки із оцінки хімічної обстановки, черговість робіт й.

терміни їхнього виконання, засоби дегазації.

(нейтралізації) СДОР, організацію контролю за повнотою дегазації (нейтралізації) місцевості, техніки, будинків, споруд й транспорту, організацію медичного забезпечення, вимоги безпеки, організацію управління й порядок подання рапортів про хід робіт.

як правило роботи починаються із рекогносцирування району аварії, в ході якої визначаються:

Масштаб аварії й загальний порядок її ліквідації,.

Можливі масштаби поширення рідкої й парової фаз СДОР,.

Протипожежний стан району майбутніх робіт,.

Обсяг робіт по евакуації,.

Потрібну кількість сил й засобів для проведення робіт,.

Місця зосереджння сил й засобів ліквідації наслідків аварії,.

Задачі по розчищенню шляхів підходу й под «їзду до місця аварії,.

Метеорологічні умови й місця організації бази, пунктів управління, видачі засобів захисту, харчів й т. д.

За результатами рекогносцирування ставляться задачі силам, які залучаються до робіт. При цьому передбачається виконання наступних завдань, перелік які в залежності від конкретної обстановки може уточнюватися:

Виявлення й контроль зони поширення парів СДОР,.

Оповіщення й евакуація із зони зараження,.

Надання медичної допомоги пораженим,.

Організація оцеплення зони аварії й поширення небезпечних концентрацій СДОР,.

Ліквідація пожеж, забезпечення вибухо — й пожежобезпеки проводимих робіт,.

Розчищення й звільнення підходів й под «їздів до місця аварії,.

Усунення чи обмеження течі СДОР із пошкоджених ємностей й їхні розтікання на місцевості,.

Перекачування чи збір СДОР в резервні ємності,.

Організація дегазації (нейтралізації) СДОР в осередках аварії,.

Організація дегазації (нейтралізації) техніки, що брала доля в роботах,.

Санітарна обробка осіб, приймаючих доля в роботах.

Для керівництва силами й засобами, котрі приймають доля в ліквідації наслідків хімічно небезпечної аварії, створюється система зв «язку.

Слідує відзначити, що роботи по ліквідації наслідків хімічно небезпечних аварій повинні проводитися при будь-яких метеорологічних умовах, за годину доби, а при необхідності цілодобово. У цьому випадку роботи організуються позмінно.

Правила поведінки й дії населення в осередках хімічної поразки.

Територія, що підвержена впливу отруйних речовин, в результаті якої виникли чи можуть виникнути поразки людей, тварин чи рослин, є осередком хімічної поразки.

На зараженній отруйними речовинами територї треба рухатися швидко, але й не бігти й не піднімати пив. Не можна прислонятися до будинків й торкатись навколишніх предметів (смердоті можуть бути заражені).

На зараженій територї забороняється знімати протигази й інші засоби захисту. У тихий випадках, коли невідомо, заражене місцевість чи ані, краще діяти так, мов вона заражена.

Особлива обережність винна виявлятися при русі по зараженій територї через парки, сади, городи й поля. На листі й гілках рослин можуть знаходитися осівші краплі отруйних речовин, при дотику перед тим можна заразити одяг й взуття, що може призвести до пораження.

По можливості слід уникати руху байраками й лощинами, через луги й болота, в цих місцях можливе тривале застоювання парів отруйних речовин. У містах парі отруйних речовин можуть застоюваться в замкнених кварталах, парках, а под «їздах й горищах будинків. Заражена хмара в місті розповсюджується на найбільші відстані по вулицям, тоннелям, трубопроводам.

Після виходу із вогнища хімічної поразки як умога швидше проводитися повна санітарна обробка. Якщо це неможливо зробити швидко, проводитися часткові дегазація й санітарна обробка.

Використана література:

Громадянська оборона /під общ. ред. О. Т. Алтунина.- М: Воениздат, 1980.

Громадянська оборона /під ред. В.І. Зав’ялова.- М: Медицина, 1989.

В. Г. Атаманюк, Л. Г. Ширшев, Н.І. Акімов Громадянська оборона. М: Вища школа, 1986.

Невідкладна допомогу в гострих отруєння. /під ред. академіка АМН СРСР С. Голікова. М: Видавництво «Медицина». 1978.

Посібник із медичної службі громадянської оборони /під ред. А. И. Бурназяна. — М: Медицина, 1983.