Сергій Степняк-Кравчинський

Сергей Степняк-Кравчинский

Степняк-Кравчинский Сергію Михайловичу (1851—1895; псевдонім — Степовик) — одне із революційних народників 70-х рр., публіцист і белетрист. Син військового лікаря, навчався у орловській військової гімназії і у військовому училище у Москві. Був офіцером. У 1872 було ухвалено центральну групу гуртка чайковцев, восени 1873 однією з перших пішов «межи простих людей». Заарештований, але удалося втекти. Потім жив у Москві й у 1874 поїхав зарубіжних країн. З цієї на той час виступив як автор пропагандистських казок («Мудрица Наумовна», «Казка про копійці»). У 1875 вирушив у Балканський півострів, де узяв активну що у Герцеговинском повстанні сербів проти турків. У 1877 брав участь у збройне повстання, організованому бакунистами Італії у провінції Беневента. У 1878 була викликана організацією «Земля і Воля» до Петербурга, де убив шефа жандармів Мезенцева і далі сховався. Відразу після цього терористичного акту надрукував брошуру «Смерть за смерть». У тому ж року знову виїхав зарубіжних країн і більше коштів у Росію не повертався. Крім кількох статей у журналі «Річ» (псевдоніми: З. Штейн, З. Горський, М. Бельдинский), С.-К. видав у цей період чимало книжок: «La Russia sotteranea» (Підпільна Росія, на итальян. з.) і «Russia under the Tsars» (Росія під владою царів, 1886), «The Russian Peasantry» (Російське селянство, 2 тт., 1888), «King Stork and King Log» (Царь-чурбан і царь-цапля) і, нарешті «The Career of a Nihilist» (Життя нігіліста, 1889), видана потім російською під назвою «Андрій Кожухів». Останніми роботами С.-К. були повісті «Штундист Павло Руденко» (вид. 1908) і «Будиночок на Волзі», і навіть драма «Перетворений».

В своїх політичні погляди С.-К. з середини 70-х рр. примикав до бакунистам, а з 1879 співчував «Народної волі». Саме тоді С.-К. поділяв глибоко порочні позиції індивідуального терору. У 1990;х рр. в післямові до нового виданню «Підпільної Росії» С.-К. дав критику тактики «Народної волі» і визнав її методи застарілими. Останніми роками він у табір лібералізму.

Беллетристические і полубеллетристические твори С.-К. спочатку переважно писалися іноземцям, на іноземних мовах, і це наклав ними своєрідну печатку. С.-К. ставив своїм завданням як знайомити європейське ліберальне думку зі становищем у Росії з російським революційним рухом, а й викликати співчуття цього руху. Цій самій меті були й численні лекції і доповіді, які С.-К. читав в Англії й Америці. Цим почасти пояснюється кілька піднятий і навіть місцями навіть захоплений стиль таких найширше відомих творів С.-К., як «Підпільна Росія» (ряд портретів революціонерів і нарисів їхнього життя) і «Андрій Кожухів». Основна причина цієї легко істотною особливості белетристики С.-К. — в наивно-восторженном характері світогляду. Звідси теж і авантюрність «Андрія Кожухова». Але з тим обидві ці твори дають реалістичні деталі із цивілізованого життя народників.

Другие художні твори С.-К. — повість «Будиночок на Волзі» і драма «Перетворений», написані російською, зіштовхують революціонерів з обивательської і навіть їм ворожої середовищем. Від всіх таких творів різко різняться і за змістом і за формою повість «Штундист Павло Руденко» й казок С.-К., дія яких відбувається у натовпі селянської маси. Повість «Штундист Павло Руденко» описує пропаганду штундистів у російській селі та його переслідування із боку церковній владі й адміністрації, дає ряд реалістично написаних картин російської села минулих років. Тут С.-К. вільний від наивно-восторженного тону про свої головні творів. Під час пропагандистських поневірянь й у розмовах із селянами С.-К. оперував євангелієм, що він знав чудово і з яких робив «соціалістичні» висновки. У повістях С.-К. ми бачимо відбиток цих прийомів народницькою пропаганди С.-К.

В пропагандистських казках С.-К. відчувається відоме знання селянської середовища і його психології. Це позначається на таких творах 70-х рр., як «Слово на Великої п’ять», де у вигляді проповіді дається критика эксплоатации селян. У «Казці про копійці» змальовується доля мужицької копійки, яку послідовно забирають у селянина пан, піп і купець. Казка пересипана безліччю вставочных притч і епізодів і закінчується пропагандою артільної організації та закликом до об'єднання селян для боротьби зі своїми ворогами. У казці «Мудрица Наумовна» розповідається ніби між іншим про Першому Інтернаціоналі.

Как казки С.-К., і його роман «Андрій Кожухів» і нариси «Підпільна Росія» мали успіх передусім серед народницької молоді. Зі збільшенням і зміцненням подлинно-революционного, марксистського світогляду твори С.-К. втратили своє значення.

Список літератури

I. Зібрання творів. Під ред. З. А. Венгерова. З статтями П. Кропоткіна, Р. Брандеса, У. Водовозова, тт. I—VI, вид. «Світоч», СПБ, 1907—1908 (т. I — Штундист Павло Руденко.

т. II — Підпільна Росія.

т. III — Будиночок на Волзі. Перетворений. Казка про копійці.

т. IV — Андрій Кожухів.

т. V — Ескізи і силуети, т. VI — Публіцистика і критика).

Собр. тв., 7 тт., СПБ, 1918—1919 (до цього вид. ввійшли нові, раніше не надруковані твори немає колишніх цензурних перепусток).

Смерть за смерть (Убивство Мезенцева), Гіз, Пб., 1920 (в Повне Зібр. тв. не ввійшло).

Штундист Павло Руденко (Доповнене по рукописи, з написаними для справжнього вид. спогадами П. Кропоткіна), Гіз, М. — П., 1923.

Андрей Кожухів (перекл. з анг. Ф. М. Степовик, під ред. і з предисл. П. Кропоткіна. Повне посмертне вид. без перепусток), вид. «Пролетар», Харків (1926).

Подпольная Росія, вид. «Пролетар», 1926 та інших. вид.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.