Проблеми розвитку людства на роботах Римського клубу та його аналіз

року міністерство освіти РФ.

Тульський державний университет.

Кафедра Реферат з дисципліни «Безпека життєдіяльності «на тему:

Проблеми розвитку людства на роботах «Римського клубу «та його анализ.

Виконав: Мишко Карасев.

Проверил:

Тула 1999.

Зміст: 1. Дослідницька діяльність Римського клубу 2. Дослідницькі проекти 3. Аналіз робіт «Римського клубу «.

3.1 Межі роста.

3.2 Стратегія выживания.

3.3 Перегляд міжнародного порядка.

3.4 За межами століття расточительств.

3.5 Цілі для человечества.

Дослідницька діяльність Римського клубу. У цілому нині теоретична діяльність Римського клубу неоднозначна: вона включає у собі широкий, спектр конкретно-научных розробок, які послужили поштовхом до виникнення такої нової напрями наукових досліджень про, як глобальне моделювання і загальфілософських міркувань про бутті людини у світі, цінностях життя і перспективи розвитку людства — міркувань, що призвели до виникнення та поширенню серед частини учених і громадських організацій діячів різноманітних концепцій «меж зростання», «обмеженого зростання», «революції світової солідарності», «інноваційного навчання», «нового гуманізму». Роботи у сфері глобального моделювання, побудова перших комп’ютерних моделей світу, критика негативних тенденцій західної цивілізації, розвінчання технократичного міфу про зростання як найбільш ефективному засобі розв’язання всіх цих проблем, пошуку шляхів гуманізації людини та світу, осуд гонки озброєнь, заклик до світової спільноти об'єднати зусилля, припинити міжнаціональні чвари, зберегти навколишню середу, підвищити добробут покупців, безліч поліпшити довкілля, підвищити добробут покупців, безліч підвищити якість життя — усе це становить позитивні моменти діяльності Римського клубу, котрі залучили себе увагу прогресивних учених, політиків, державотворців. Теоретичні дослідження представників Римського клубу як і, як і методологія досліджень, використовують у різних науках. Практичні рекомендації беруться до прогнозуванні соціальноекономічного розвитку країн, галузей промисловості, корпорацій і фирм.

Дослідницькі проекти. Наприкінці 1960;х років Римський клуб висунув програму вивчення глобальних проблем, тісно які зачіпають основи існування: гонка над озброєннями й загроза розв’язання ядерної війни, забруднення навколишнього середовища проживання і Світового океану, виснаження природних ресурсів, зростання народонаселення планети, поглиблення нерівності у розвитку країн, регіонів, розширення зон бідності, злиднів. На початку 1970;х років Римський клуб виступив із провіщенням катастрофи, загрожує технічної цивілізації. Тобто цивілізації, заснованої на використанні машин і індустріальної технології. У цілому дослідницьких проектах Римського клубу 1970;х років глобальна проблематика розглядалася переважно з погляду виявлення кризових ситуацій, що з експонентним зростанням промислового виробництва, збільшенням народонаселення планети, забрудненням довкілля, виснаженням природних ресурсів немає і загостренням продовольчої проблеми. На початку 80-х Римський клуб зосередив вся увага розробка конкретних проблем майбутньої цивілізації «інформаційного суспільства». Із середини 80-х Римський клуб переходить до висування різноманітних програм трансформації громадських систем, вдосконалення політичних інститутів влади. У цілому дослідницьких проектах Римського клубу 80-х важливе увагу приділялося соціальним, політичним, культурним аспектам світового розвитку. Римський клуб активно включився у пошук вирішення питань забезпечення загальної системи безпеки і збереження світу землі. На початку 1990;х років Римський клуб особливу увагу приділяв змін «культурного етносу» та матеріальних цінностей життя жінок у глобальному масштабі. Діяльність Римського клубу ще тісніше стала стулятися з роботою інших інституцій і організацій, зайнятих глобалистикой (Горбачов-фонд та інших.). Римський клуб проводить щорічні зборів, організує симпозіуми, семінари, ділові зустрічі з політичними лідерами й представниками ділового світу. Цими заходах заслуховуються доповіді, стаючи об'єктом обговорення. Найбільш поширення придбали дослідницькі проекти, отримали концептуальної завершеності у таких доповідях: |Рік |Найменування доповіді |Керівник проекту | |1972 |Межі зростання |Д. Медоуз та інших. | |1974 |Людство у поворотного |М. Месарович і Еге. Пестель | | |пункту | | |1975 |Перегляд міжнародного |Я. Тинберген | | |порядку | | |1976 |За межами століття |Д. Гарбор та інших. | | |марнотратства | | |1977 |Цілі для людства |Еге. Ласло та інших. | |1978 |Енергія: зворотний рахунок |Т. Монбриаль | |1979 |Ні меж навчання |Дж. Боткін, Еге. Эльманджра,| | | |М. Малиця | |1980 |Третій світ: три чверті |М. Гернье | | |світу | | |1980 |Діалог про багатство та |Про. Джириани | | |добробуті | | |1980 |Маршрути, провідні позиції у майбутнє |Б. Гаврилишин | |1982 |Мікроелектроніка й суспільство |Р. Фридрихс, А. Шафф | |1985 |Революція босоногих |Б. Шнейдер |.

Аналіз робіт «Римського клубу «.

«Межі зростання» «Межі зростання» викликали бурхливу дискусію у країнах, бо експерименти з моделлю «Мир-3», які включають у собі програвання різних варіантів з урахуванням змін взаємодії трьох чинників, як населення земного кулі, виробництво продуктів, природні ресурси, промислове виробництва та довкілля, розкрили перспективу глобальної катастрофи, якщо людство не змінить тенденції свого розвитку. Запобігання світової катастрофи, відповідно до висновків авторів доповіді, можливе лише тому разі, якщо негайно буде вжито заходів створення умов «екологічної безпеки й економічної стабільності», що дозволяє досягти «стан глобального рівноваги» у світі. Робота «Межі зростання» одним з найпопулярніших публікацій на Заході. Варто сказати, що тільки після виходу протягом року його була переведено французький, німецький, італійський, іспанський, норвезький, шведський, датський, голландський і японська мови і має звучну характеристику «неопровергаемой „біблії“ багатьом людей». У році був опубліковано об'ємний тому висловлювань на роботу групи Д. Медоуза і діяльності Римського клубу, записаний у відповідність до попередньої домовленістю з А. Печчеи однією з західних журналістів у перебіг розмов з відомі вчені й суспільними діячами країн Заходу. Усе це сприяло популяризації як першого дослідницького проекту Римського клубу, але його самого як организации.

«Стратегія виживання» У 1974 року в сесії у Західному Берліні був представлений у опублікованому вигляді й обговорений другий доповідь Римському клубу. Він відомий під назвою «Стратегія виживання» (німецький варіант) чи «Людство у поворотного пункту» (американське видання) [4] і є наслідком роботи дві групи учених, проводили дослідження під керівництвом М. Месаровича в Клівленді (США) в Еге. Пестеля в Ганновері (ФРН). Через війну програвання різноманітних варіантів з новою комп’ютерної моделлю, відрізнялася від моделі «Мир-3», автори другого дослідницького проекту дійшли висновку, що зі збереженням існуючих тенденцій світового розвитку неминуча цілу серію регіональних катастроф, що відбудуться набагато раніше, ніж очікувалося вчені групи Д. Медоуза, предсказавшие можливість глобальної катастрофи у першій половині XXI століття. «Стратегія виживання», на думку М. Месаровича і Еге. Пестеля, не у досягненні «стану глобального рівноваги», як припускали автори «Меж зростання», а перехід до «органическому зростанню» — диференційованому розвитку різних частин світової системи, в результаті чого досягається збалансоване розвиток усього людства. Другий доповідь Римському клубу отримав щонайменше суперечливу оцінку в зарубіжної літератури, аніж перший. Одні теоретики розглядали його як «надію, й загальний план дії для глобального виживання» [4], інші знаходили його навіть «більш песимістичним, аніж перший», вважаючи, що «технічна компетенція авторів математичних розрахунків неадекватна їх самовпевненому вторгнення у скрутні сфери соціальних наук і мотивів» [5]. Разом про те, попри триваючі дебати у науковому світі навколо цієї доповіді, відкрив другий етап в еволюції Римського клубу, ідеї, й методи побудови «моделі світової системи», висунуті М. Месаровичем і Еге. Пестелем, тільки отримав свій відбиток у теоретичних дослідженнях, а й використовувались у практичної діяльності деяких держав. Концепція «органічного зростання» знайшла, зокрема, свій відбиток у проектові з вивченню відносин між культурою і природним оточенням, розробка якого було здійснена поза Римського клубу — міжнародної групою учених із Індонезії, Індії, Японії, Нової Зеландії й США в ЮгоСхідному центрі досліджень при Гавайському університеті. Що ж до методології побудови комп’ютерної «моделі світової системи», розробленої М. Месаровичем і Еге. Пестелем, то частково у неї застосована практичної діяльності деяких промислових відомств в Єгипті, Венесуэлле, Австрії, Індії, Финляндии.

«Перегляд міжнародного порядку» У третьому доповіді «Перегляд міжнародного порядку» (1975) [6], виконаному групою вчених під керівництвом голландського економіста лауреати Нобелівської премії Я. Тинбергена, аналіз стану людства здійснено плані виявлення гострих контрастів й регіональних протиріч в світі: відзначені різницю між багатими і «бідними країнами, описані зміни, які у економіці країн, у і фінансових стосунках між різними державами, зроблено висновок про необхідності здійснення міжнародних реформ з метою забезпечення «гідності й добробуту кожного». Автори закликають до створення «нового міжнародного порядку», у межах якого, на думку, може бути «гуманістичний соціалізм», сприяє збереженню довкілля, досягненню загальної рівності, засвоєнню і переробки культурних цінностей людства. З публікацією цієї доповіді відкривається третій, етап в еволюції Римського клубу, характеризується двома особливостями: по-перше, дослідженням широкого спектра глобальних негараздів у їх науково-технічних, соціально-економічних і культурних аспектах, що було притаманно першого і другого доповідей Римському клубу; по-друге, використанням переважно якісного аналізу розвитку человечества.

«За межами століття расточительств» Четвертий доповідь. «За межами століття расточительств» (1976) [7] відбиває результати дослідження запасів природних ресурсів планети, здійсненого під керівництвом англійського фізика лауреати Нобелівської премії Д. Габора. За задумом керівників Римського клубу цю доповідь мав заповнити прогалину, що мав місце на у перших двох етапах розвитку цієї організації, не уделившей уваги ролі науку й техніки у вирішенні глобальних проблем, внаслідок чого, зокрема, робота «Межі зростання» був підданий справедливою критиці багатьма вченими. Мета четвертого доповіді полягала у вивченні науково-технічного потенціалу світу і можливостей її використання до розв’язання енергетичних, сировинних і продовольчих проблем. Автори доповіді дійшли висновку, що межі економічного розвитку і розгортання людської діяльності, труднощі й проблеми, пов’язані з використанням енергетичних, сировинних і продовольчих ресурсів, обумовлені й не так обмеженим науково-технічний потенціал, скільки існуючими нині міжнародною і національному рівнях соціальними інститутами. Практична переорієнтування у діяльності людства може бути досягнуто, на думку, лише тому випадку, якщо буде створено відповідні соціальні умови життю покупців, безліч побудовано нове, «зріле суспільство», що може забезпечити поліпшення «якості життя» всіх жителів планети та розумне ставлення людини до природи, не порушує гармонію в мире.

«Цілі для людства» П’ятий доповідь «Цілі для людства» (1977) [8], написаний під керівництвом американського філософа, співробітника науково-дослідного інституту ООН Еге. Ласло, присвячений аналізу «світового атласу сучасних цілей», розглянутої двома рівнях — національному й транснациональном. У доповіді докладно описані мети різних країн, мультинаціональних корпорацій, Організації Об'єднаних Націй, Міжнародної організації праці, Світового ради Церков та Римської католицькій Церкві. Висновок, до якого вдалися автори доповіді, однозначний: необхідна переорієнтування організацій, корпорацій, країн, націй держав на «глобальні мети», досягнення передбачає здійснення «революції світової солідарності». Із завершенням цієї революції, на думку авторів доповіді, повинні скластися передумови задля встановлення «спільності світової солідарності», сприяє задоволенню потреб людства в безпеки, забезпеченні продовольством, про використання енергії і природних ресурсів, продовженні розвитку, спрямованих підвищення «якості життя» кожної людини та добробуту всіх людей на земле.