Історія соборності України

План.

1. Історія становлення державності України.

2. Т. Р. Шевченка — народний поет.

3. Сьогодення України й погляд у майбутнє. 24 серпня 1991 р. позачергова сесія Верховної Заради прийняла Акт проголошення незалежності України. Цей день відкрив нову еру в історії України. Таке рішення було б вистраждане багатьма поколіннями українського народу.

Історія становлення державності завжди складна й заплутана. Кожен народ пройшов довгий шлях із війнами, горем та втратами. Алі історія українського народу найтяжча й найболючіша, адже збудована вона був на кістках тихий, хто не жалів собі у боротьбі за соборність України.

Історія будь-якого народу містить періоди, котрі є вирішальними й доленосними у його житті та розвитку. Такими періодами для України були: розквіт Київської Русі, боротьба із татаро-монгольською навалою, Національновизвольна війна под дротом Богдана Хмельницького, Перші спроби державотворення у 1917−1919 рр. й переломні події 1991 року, пов’язані із виходом України з складу СРСР. Саме низька цих періодів й призвела до становлення України, як незалежної держави. Це були періоди, коли розміреність плину суспільного життя поступається місцем виплескові суспільної активності, коли життя виходить із берегів традиційних норм та уявлень, а усталені стереотипи суспільної свідомості і моралі втрачають свою незаперечність, поступаються місцем якісно новим уявленням та нормам. Природно, із годиною вір подій вщухає, повертається ритм й врівноваженість суспільного життя. Проте такі виплески не минають безслідно. Їх наслідком стає зміну історичних епох — одна, що віджила своє, поступається місцем іншій — новій.

Доленосні події 1991 р. кардинально змінили історичну частку українського народу і после кількох століть підневільного, бездержавного існування вивели його на шлях самостійного розвитку, побудови національної держави.

Полум’яним українським патріотом був Тарас Григорович Шевченка. Його заклик — «свою Україну любіть» — вирвався із самого серця, як найзаповітніше слово. Одним з найглибших у світовій ліриці виявів любові до рідного краю справедливо вважається поєзія «Мені однаково» з трагічним, потрясаючим закінченням:

Та не однаково мені,.

як Україну злії люде.

Присплять, лукаві, й в огні.

Її, окраденую, зблудять…

Ой, не однаково мені.

Нємов пророк, він передбачав, що неорганізований народний протест, не виявлений до кінця народний гнів збереться над Російською імперією, як грандіозна хмара. Він попереджав панів:

Схаменіться! Будьте люди,.

Бо хвацько вам буде!

Розкуються незабаром.

Заковані люди,.

Настане суд, заговорять.

І Дніпро, й гори!

І потече сторінками.

Кров у синє море.

Дітей ваших…

Він передбачав бурхливий протест й гнів, що віками визрівав у глибинах народних мас.

Україна у творчости Шевченка — це передусім волелюбний народ, героїчна визвольна боротьба, душевна краса поборників волі. Співає перший в українській літературі все голос сказавши про велич, красу народної любові до Вітчизни, як символу волелюбності.

І чудово усвідомлював Шевченка своєї ролі як воістину народного поета, як речника свого народу:

Возвеличу.

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх.

Поставлю слово.

Т. Р. Шевченку був властива свідомість покликання свого, свого права говорити від імені народу, свого творчого обов’язку перед народом.

22 января 2003 р. ми відзначали 84 річницю акту злуки УНР й ЗУНР. Цей акт являє собою символ соборності України, тобто єдності й неподільності. Вже у незалежній Україні цю акцію було б точно повторений. Ми і досі зберігаємо у наших серцях тієї день, коли живий ланцюг людей з'єднав Львів й Київ.

З проголошенням незалежності України розпочався перехідний період, в який потрібно досягти докорінних перетворень у сфері життя, нового ступеня суспільного розвитку:

. в політичній сфері передбачається перейти від тоталітарної системи до демократії;

. в економічній — від командно-директивної до ринкової економіки;

. у соціальній сфері — «людини-гвинтика», Яка неусипно контролювалася системою радянської влади, до активного творця власної долі;

. у гуманітарній — від класових до загальнолюдських цінностей;

. у міжнародній — від політики конфронтації радянських часів до інтеграції в міжнародне співтовариство.

Перше десятиліття відбудови незалежної держави було б надзвичайно важким випробуванням для українського народу. У цей годину проявилися усі ознаки глибокої економічної кризи, що було неможливо не вплинути на зміни в соціальній структурі суспільства, загострення усього комплексу соціальних проблем. Алі Незважаючи на усе це, я вірю, й досвід попередніх років доводити, що волелюбний Український народ здолає усі труднощі на шляху до свого становлення, наша країна стані могутньою незалежною державою. pic].