Значення судової фотографії в криміналістиці

1. Судова фотографія та її види

судова фотографія зйомка

Судова фотографія — галузь криміналістичної техніки, яка становить собою систему наукових положень, а також рекомендацій щодо застосування технічних засобів і методів зйомки з метою розслідування злочинів.

Завдання судової фотографії:

1) забезпечувати технічними засобами та практичними прийомами виявлення, фіксацію та дослідження матеріальних джерел доказової інформації;

2) здійснювати об'єктивну фіксацію слідчих дій та їх результатів;

3) вдосконалювати існуючі та розробляти нові технічні засоби збирання, фіксації й дослідження доказів;

4) забезпечувати принцип наочності в доказуванні та профілактичній діяльності слідчого органу дізнання, експерта-криміналіста.

Суб'єкти застосування судової фотографії:

- слідчий у процесі попередження, розкриття та розслідування злочинів;

— оперативний працівник у ході провадження оперативно-розшукової роботи;

— експерт при проведенні експертизи та участі у слідчих діях як спеціаліст;

— представники громадських організацій та окремі особи, які здійснюють свої права з охорони громадського порядку та суспільної безпеки.

Останні не знають прийомів судової фотографії та використовують звичайну відображувальну зйомку подій, об'єктів, документів, осіб.

Судову фотографію прийнято поділяти на судово-оперативну( відображувальну) та дослідну. Судова фотографія поділяється на фотографію судово-оперативну (фіксуючу) та судово-дослідницьку (експертну)[2].

Судово-оперативна фотографія являє собою сукупність методів, прийомів і засобів, що застосовуються при провадженні слідчих чи оперативно-розшукових дій для фіксації обстановки, слідів та інших об'єктів. Фіксація в судовій фотографії має на меті точно і повно відобразити об'єкти у тому вигляді та стані, у якому вони спостерігаються на момент фотозйомки. Фотозйомка виступає додатковим засобом фіксації у процесі здійснення слідчої дії. Судово-оперативна фотографія як засіб фіксації під час розслідування застосовується у поєднанні з оформленням протоколу, схем і планів. Об'єктами судово-оперативної фотозйомки є: місцевість і приміщення, а також їх окремі ділянки, предмети, сліди, трупи, живі особи, окремі дії учасників слідчих дій та їх результати. Судово-оперативну фотозйомку здійснює слідчий, оперативний працівник органу дізнання або спеціаліст за допомогою фотографічної техніки, що входить до фотокомплекту слідчого.

Судово-дослідницька фотографія — це система спеціальних методів, прийомів і засобів, застосовуваних для одержання нових фактів при провадженні судових експертиз. Дослідження з використанням засобів і методів судової фотографії передбачає виявлення слабковидимих або зовсім невидимих за звичайних умов ознак, подібності або різниці між ними. Судово-дослідницьку фотографію іноді називають експертною, через те що її методи і засоби застосовують експерти під час своїх досліджень. Об'єктами судово-дослідницької фотографії є речові докази, які піддаються експертному дослідженню, порівняльні зразки та матеріали, що використовуються під час експертизи. Така фотографія здійснюється за особливих умов освітлення, проведенням зйомки в невидимих променях, зйомкою люмінесценції, посиленням контрастів, із використанням розрізнення кольорів, методом мікрофотографії тощо[5].

Методи судово-оперативної фотографії: панорамний, вимірювальний, широкомасштабний, сигналетичний, репродукційний, макроскопічний та мікроскопічний. Методи судової фотографії не слід змішувати з видами судової зйомки, до якої належать: орієнтуюча, оглядова, вузлова, детальна.

Метод — це спосіб зйомки, а вид — реалізація мети зйомки. Наприклад, оглядову зйомку можна виконати вимірювальним способом, стереоскопічним, панорамним. Вид зйомки залежить від завдання фіксації.

2. Мікрота макрозйомка

Мікрота макрозйомка найбільш придатні для фотографування слідів знарядь злому та інструментів злому.

Мікрозйомка.

Під мікрозйомкою розуміють фотографування з безпосереднім збільшенням фотографованого зображення за допомогою мікроскопа, сполученого з фотокамерою, тобто фіксація на світлочутливому матеріалі зображень створюваних мікроскопом.

Мікрозйомці піддають сліди, які мають незначні за розміром деталі, які не сприймаються неозброєним оком.

Основними завданнями мікрофотографії є одержання збільшеного зображення у заданому масштабі і чітка передача в ньому найбільш важливих ознак, які не сприймаються зором. За допомогою мікрофотографії досліджують форму, розміри, будову та інші характеристики слідів знарядь злому і інструментів, а також фіксують і зіставляють їх деталі[1].

У мікрофотографії як оптичної системи, що утворює зображення, що фіксується на фотоматеріал, використовується мікроскоп — складний оптичний прилад, що володіє певними характеристиками: загальне збільшення, роздільна здатність і глибина різкості.

Існує безліч різновидів мікроскопа:

біологічні (МБС-1, МБС-2)

металографічні (МІМ-6, МІМ-7), вимірювальний, порівняльний (МСК)

стереоскопічний, люмінесцентний, поляризаційний, інтерференційний і ін.

Всі вони призначені для різних цілей і мають різні конструкції, але включають в себе ті самі оптичні елементи і механічні вузли, які дозволяють з високою точністю вивчати об'єкти і фотографувати їх.

Для попереднього дослідження використовують бінокулярні або біологічні мікроскопи, а ідентифікаційне дослідження проводять з допомогою порівняльних мікроскопів.

Основні елементи мікроскопа:

Механічні вузли: штатив, тубус, предметний столик, механізм для фокусування.

Оптична система:

1. об'єктив — система оптичних лінз яка формує первинне зображення об'єкту і має певні різновиди.

Види об'єктивів:

— ахромати (найбільш прості об'єктиви) — від 1 до 100x., анохромати — об'єктиви, що мають більш високу роздільна здатність деталей, мають менший діапазон власних збільшень.

— флюритні об'єктиви;

— мікроанастігмати — короткофокусні об'єктиви, що дають плоске по всьому полю зображення, створюють велику глибину різкості для зйомки з фотокамерою без об'єктива і дають збільшення до 30x.

— планахромати і плананохромати — об'єктиви з усуненням кривизни поля зображення.

2. окуляр, що формує вторинне зображення об'єкта і також має певні різновиди.

Види окулярів: 1) Гюйгенса; 2) Компенсаційні; 3) Проекційні; 4) Гома.

Мікрофотоустановки.

Для зйомки за методом мікрофотографії використовують спеціальні прилади мікрофотоустановки, що мають різні конструкції.

Значного поширення в експертній практиці отримали:

1) спеціальні установки, пристосовані для зйомки через мікроскоп (МФУ-10).

2) мікрофотонасадки — прилади, що складаються з корпусу, візирної трубки і фотокамери з розміром кадру від 24×36 до 90×120 мм з постійною відстанню до світлочутливого матеріалу. Мікрофотонасадки мають невеликі розміри і вагу і забезпечені центральним затвором і призматичними візирями, що дозволяють проводити зйомку, неперериваючи спостереження за об'єктом. Мікрофотонасадки МФН-11, 12 мають маленькі камери з кадром 24×36мм, МФН-9 має середньоформатну плівкову камеру 60×60мм, МФН-7 та МФН-8 сконструйовані для зйомки на форматні фотоматеріали: 1) 65×90мм; 2) 90×120мм. Мікрофотонасадка МФН — 1 використовується з фотокамерами МФК — 1 або МФК — 2 на будь-якому мікроскопі. Для зйомки на 35 мм фотоплівку з МФН — 1 можна використовува тифотокамеру МФК — 3 на базі фотоапарата «Зоркий» без об'єктива.

3) універсальні мікрофотоустановки (такі як порівняльний мікроскоп МСК-1), що використовуються в практиці криміналістичних лабораторій для отримання мікрофотознімків, в яких фотокамера є складовою частиною конструкції. Вони прості в експлуатації і не вимагають тривалої підготовки до зйомки[6].

Порівняльний мікроскоп МСК-1.

Оптична система мікроскопа складається з двох однакових оптичних гілок з різницею масштабів зображень, що не перевищує 1%, що проектують зображення об'єктів на одну площину. Кожна оптична гілка складається здвох об'єктивів галілеєвої системи і двох призм, що дає можливість отримувати пряме зображення і фотографувати об'єкти роздільно або одночасно в одному полі зору. Загальне збільшення при фотографуванні-від 2 до 21x. Фотографування роблять на форматні фотоматеріали 6×9 см.

Конструкція: корпус з оптичною головкою, два предметних столика і підставка, два великих освітлювача, встановлені за допомогою кронштейнів на його підставі і два малих освітлювача, прикріплені до оправи об'єктивів.

Оптична система. Дві незалежні однакові оптичні гілки, проектують зображення порівнюваних об'єктів в одну площину. Зображення об'єктів у кожної гілки будуються незнімними об'єктивами, потім за допомогою призм і дзеркал проектуються для спостереження у візуальний тубус або для фіксації на фотоплівку. Для фотозйомки зображення перемикають, вводячи в хід променів дзеркало. Збільшення в мікроскопі змінюють переміщенням двох пар галілеєвих систем, що знаходяться між об'єктивами і призмами кожної гілки, які заміщаючи один одного, дають чотири варіанти збільшення: 0,4; 0,6; 1,6; 2,5 x

Мікрофотографічні системи.

Оптична система мікроскопа, включеного до мікрофотоустановки, працює в режимі, який відрізняється від умов роботи при візуальному спостереженні.

Оптична система мікроскопа дає збільшене, але уявне зображення, щоб сфотографувати об'єкт, необхідно отримати дійсне зображення і спроектувати його на площину фотоматеріалу.

Мікрофотозйомкуу можна також робити на вертикальних фотоустановках (ФМН-2, СБ-2), що дозволяють змінювати масштаб зображення, фокусувати зображення по матовому склу візира.

Для цього з фотокамери установки видаляють об'єктив, який замінюють мікроскопом з прямим тубусом. На приладах Уларус, М.Р.К.А. і СБ-2 зйомку роблять через об'єктив і окуляр мікроскопа.

Для зйомки на цих фотоустановках використовують фотокамери з розсувним хутром що мають формат 9×12, 13×18, 18×24 см.

Макрофотографія

Макрофотографія — метод зйомки об'єктів з безпосереднім збільшенням, але без застосування мікроскопа. Такий метод зйомки дозволяє отримувати на негативи зображення, збільшені в 20−30 разів у порівнянні з фотографованим об'єктом. Основне завдання макрофотозйомки — виготовлення зображень у заданому масштабі з чіткою передачею досліджуваних об'єктів.

Саме від масштабу зйомки в більшості випадках залежить передача в знімку слабо сприймаючих ознак об'єкта. Крім того, в макрознімку повинні бути відображені і ті ознаки, які характеризують сам об'єкт, його форму, структуру поверхні та інші властивості[1].

Підготовка об'єктів.

Якість знімків залежить від розміщення об'єкту відносно знімальної камери. Фотографують об'єкти розміщуюючи на стійких предметних столиків, що дають можливість використовувати різні види освітлення і швидко змінювати тональність фону. Фон повинен бути однорідним, нейтральним і обов’язково контрастним до об'єкта, щоб найкращим чином підкреслити його форму. Об'єкт розташовують на чистому предметному склі, що забезпечує його стійкість і можливість переміщення при формуванні кадру. Як фон під скло кладуть лист білого, чорного або сірого паперу. Поруч з об'єктом на одному рівні розташовується масштабна лінійка. Лінійку розміщують протилежно до джерела світла, щоб тіні від неї не маскували ділянки зображення.

Об'єктиви для макрозйомки.

У макрофотографіческом процесі застосовуються як загально фотографічні, так і спеціально розроблені об'єктиви — макроанастігмати, що випускаються з фокусною відстанню від 10 до 150 мм. Перші зорієнтовані для зйомки предметів, розташованих не ближче 10 — 15 фокусних відстаней.

Перш, ніж приступити до макрозйомці, необхідно визначити її основні параметри:

1) масштаб зображення (М): M = l/L, lлінійні розміри зображення, Lлінійні розміри зображуваного об'єкта.

2) фокусна відстань об'єктива;

3) розтягнення хутра фотокамери;

4) предметна відстань — фокусна відстань від Макрофотоустановки.

Для зйомки за методом макрофотографії використовують спеціальні приладимакрофотоустановки, що мають різні конструкції.

Значного поширення в експертній практиці отримали макрофотоустановки: «Білорусь» (СБ-2), «Уларус», «Уларус-2», ФМН-2.

«Білорусь» (СБ-2).

Фотоустановка забезпечена двома фотокамерами: широкоформатною-9×12мм і малоформатною-24×36 мм. У її комплект входять об'єктиви «Индустар-55У „(4,5/140 мм) і“ Индустар-58» (3,5/75 мм), призначений для малоформатної камери, що дозволяють фотографувати об'єкти в масштабі від 1/10 до 7/1.

Конструкція. На столі кріпляться основна і допоміжна штанги, на яких переміщається кронштейн з фотокамерою. Зміна положення фотокамери щодо столу досягається обертанням штурвала для переміщення кронштейна на штанзі. Під час зйомки кронштейн з фотокамерою закріплюються нерухомо затяжним гвинтом.

Для фотографування об'єктів установка забезпечена софітами, встановленими попарно з двох сторін на штангах. Положення софітів змінюють горизонтальним переміщенням по кронштейнах, а також зміною кута їх нахилу до поверхні столу. У потрібному положенні софіти кріпляться за допомогою фіксаторіві затискачів. Фотокамера установки складається з корпусу, хутра, об'єктивного кронштейна і механізму розтягування хутра. Корпус камери у вертикальному положенні закріплений на рухомому кронштейні за допомогою штифтового і затяжного гвинта. Необхідне збільшення отримують зміною розтягування хутра камери і застосуванням змінних об'єктивів з різними фокусними відстанями[6].

Грубе розтягнення хутра здійснюється за рахунок опускання або підняття штанги, пов’язаної з об'єктивним кронштейном при попередньому ослабленному кліпсою у верхній частині корпусу фотокамери; плавніше — обертанням рукояток фрекціонного механізму. Зображення фокусують зміною положення камери щодо поверхні столу при обертанні штурвала.

Точність фокусування контролюють по матовому склі. Змінні об'єктиви жорстко закріплюють на спеціальній дошці.

«Уларус-2».

Фотоустановка що представляє собою модульну систему пристосувань і освітлювачів, що дозволяють виконати різноманітні роботи. Вона може використовуватися для зйомки на 35 мм і 62,5 мм фотоплівки, фотопластинки. У комплект установки входять об'єктиви «Индустар-55У» (4,5/140 мм), «Индустар-58 (3,5/75 мм), «Индустар-50−2» і «Индустар-104-У», що дозволяють при зйомці на рулонні плівки змінювати масштаб зображення від 1/18 до 20/1, а при зйомці на фотопластинки від 1/5 до 16/1. Софіти загального світла, освітлювачі ДС, фотоспалахи ФИЛ-107 дозволяють отримувати потрібне освітлення.

Отже як висновок, можна сміливо зазначити, що використання фотографічної зйомки в розслідуванні злочинів є вагомим внеском для встановлення об'єктивної істини, бо вона дає змогу:

— з великою точністю зафіксувати об'єкт, його стан, ознаки;

— забезпечує швидку фіксацію тих чи інших об'єктів;

— дає адекватне уявлення про зображений на фотознімку об'єкт; фотографічне зображення

має властивість наочності й документальності;

— дає можливість одержання слабковидимих і невидимих деталей, слідів, ознак.

— та ін.