Валютно-фінансові умови зовнішньо-торгівельних контрактів

ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ УМОВИ.

ЗОВНІШНЬО-ТОРГІВЕЛЬНИХ КОНТРАКТІВ.

Валютно-фінансові умови являють собою порядок визначення валюти і платежу, системи розрахунків, валютних застережень.

Валюта ціни (валюта операції)-валюта, використовувана для вираження ціни в контракті. Звичайно, в якості валюти ціни, віддають перевагу найбільш стабільній в момент висновку угоди валюті. Якщо розрахунки здійснюються по клірингу, то валюта звичайно відповідає валюті клірингу.

Валюта платежу — це валюта, по якій здійснюється оплата товару, послуг за контрактом. Валюта платежу може відрізнятися від валюти ціни, особливо, коли контрактні ціни встановлюються на біржах, аукціонах при проведенні операцій по клірингу при фіксації ціни в якій-небудь рахунковій одиниці. При розбіжності з валютою платежу валюта ціни є формою страхування ризику зміни курсу валюти платежу.

Умови розрахунків залежать від країн-учасників зовнішньо-торгівельного контракту, торгівельних порядків, виду товару, кон «юнктури товарного ринку, наявності міжурядових угод, банківських традицій і т.д.

Наприклад, сировинні і продовольчі товари продаються за готівку, машини і з застосуванням кредиту. Біржові товари (зерно, метали, ліс, нафтопродукти) продаються і купуються на основі типових умов, прийнятих у світовій практиці.

Усі валютно-фінансові сторони контрактів уточнюються сторонами на основі домовленостей.

В торгівлі між багатьма країнами в якості валюти ціни використовуються основні ВКВ — долари США, німецьку марку, фунт стерлінгів, французький франк, швейцарський франк, японська йєна. При кліринзі валюта платежу визначається по поточному ринковому курсі на день платежу.

При імпорті товарів з розвинутих капіталістичних країн ціни фіксуються в валюті країни — постачальника, з країн, що розвиваються — в валюті третьої країни, при чому платежі відбуваються в тій же валюті.

При покупці товарів з ФРН, Голландії, Швейцарії валюта ціни переважно визначається в доларах США, а валюта платежу — в валютах цих країн.

5. Валютні ризики.

Особливу увагу варто приділяти валютним ризикам, що виникають при експортно-імпортних операціях і при продажі товарів у кредит у випадку зміни курсу іноземної валюти стосовно національного чи з падінням її купівельної спроможності через погіршення умов торгівлі.

Захисні застереження застосовуються для зменшення валютних ризиків. Бувають двосторонні й однобічні застереження. У першому випадку проводиться перерахунок сум платежу при зміні курсу валюти платежу і застосовується цей метод в основному в торгівлі з країнами, що розвиваються. Однобічні застереження, як правило, застосовуються в торгівлі з розвинутими капіталістичними країнами і на їхній основі також перераховується сума платежу.

Застереження може бути одновалютним при збігу валюти ціни і платежу, поставленої в залежності від курсу якої-небудь іншої валюти. При мультивалютних обмеженнях сума грошових платежів уточнюється в залежності від зміни середньоарифметичного курсу декількох валют. Індексне обмеження використовується для захисту від зниження купівельної сили валют. Сума платежу змінюється в залежності від руху індексу цін. Іноді використовуються «змінні ціни », тобто враховується зміна ціни товару і товар.

Банки можуть здійснювати страхування валютних ризиків на основі створення зустрічних вимог і зобов «язань у дивній валюті (хеджування). Одним з методів хеджування є висновок термінових валютних операцій проведення форвардних операцій. При здійсненні форвардної операції банк чи торгова фірма купує яку-небудь валюту по курсу «спот «- поточний курс наявних валютних операцій і одночасно продає за курсом «форвард », що звичайно відрізняється від курсу «спот ». Можна зробити протилежні операції: здійснити форвардну покупку однієї валюти і продажу іншої за курсом «спот » .

Якщо курс «спот «нижче курсу «форвард », то ця відмінність називається премією, а якщо перший вище другого, те це перевищення називається «дисконтом » .

Приведемо приклад хеджування з метою страхування експортера, що повинний через три місяці одержати оплату доларах. Експортер звертається в банк із проханням про страхування. Банк, знаючи, що через три місяці буде доларове поступлення, знаходить відразу покупця цієї суми і просить на неї кредит терміном на 3 місяці.

Долари реалізуються, наприклад, за французькі франки, ця сума міститься на тримісячний терміновий депозит. У випадку зниження курсу долара проти франка збитку по торговому контракті експортер уникне завдяки форвардній угоді.

Потім банк викуповує долари за новим курсом при їх підвищенні, розраховується з кредитором доларової суми і з експортером, завдяки депозиту втрат немає.

Використовуються також валютні опціони. Це привілегія, що здобувається при сплаті відомої премії однією особою (банком, фірмою) з метою надання іншій особі права чи купити продати валюту за погодженим курсом у любий день протягом визначеного періоду, або відмовитися від угоди без відшкодування збитків. Валютний опціон дає його покупцю право вибору між виконанням чи угоди відмовленням від виконання зобов «язань при настанні відповідних умов.

Допомагають уникнути утрат від коливань курсу ф’ючерні операції з іноземною валютою. Це термінові угоди, при котрих здійснюється купівля-продаж валюти по фіксованому у момент укладення угоди курсу. Реалізація операції відбувається за визначений проміжок часу до 1−3 років. Звичайні ф’ючерні операції не завершуються наданням наявних коштів, тому що метою подібних угод є хеджування. Якщо ж продаж валюти не здійснювався, то у випадку ослаблення курсу були би прямі збитки.