Екологія космосу

ТОМСКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНИВЕРСИТЕТ Кафедра ТиЭФ РЕФЕРАТ.

«ЭКОЛОГИЯ КОСМІЧНОГО ПРОСТРАНСТВА».

Выполнил:

Студент гр.8Б70.

Федосєєва .Ю.

Проверил:

ТОМСК ' 99.

СОДЕРЖАНИЕ ОБЩАЯ ФОРМУЛЮВАННЯ ПРОБЛЕМЫ…3 стр ОСВОЕНИЕ КОСМОСУ: ПЕРСПЕКТИВИ І ПРОБЛЕМЫ…4 стр ПРОБЛЕМА КОСМІЧНОГО МУСОРА…5 стр ВОЗДЕЙСТВИЕ ЗАПУСКІВ КОСМІЧНИХ РАКЕТ НА НАВКОЛОЗЕМНУ СРЕДУ…6 стр АНТРОПОГЕННЫЕ ВПЛИВУ НА ОЗОНОВИЙ СЛОЙ…7 стр ЭЛЕКТРОМАГНИТНОЕ ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛОЗЕМНОГО КОСМІЧНОГО ПРОСТРАНСТВА…9 стр МОНИТОРИНГ НАВКОЛОЗЕМНОГО КОСМІЧНОГО ПРОСТРАНСТВА…11 стр НАИБОЛЕЕ ГОСТРІ ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВЫ…14 стр ЛИТЕРАТУРА…15 стр ОБЩАЯ ФОРМУЛЮВАННЯ ПРОБЛЕМЫ.

Людство завжди був властиво прагнення дати пояснення різним отклонениям погоди від «норми», а інакше кажучи, від якихось середніх погодних умов, можна побачити протягом дуже обмеженого в історичному масштабі відрізка часу. Природно, що з подібних пояснень залучалися і залучаються нові види людської діяльності, масштабно і зримо вхідні наша життя. Доречно згадати, у минулому дуже невтішні висловлювання на через відкликання можливим впливом на погоду лунали, наприклад, на адресу радіо. Принаймні, відомо, що у 1928 р. англійське товариство «Радіопередача» був змушений звернутися у Англійське метеорологічне суспільство з проханням «…спростувати впевненість серед широких •кіл населення, що радіо викликає погіршення погоди, і з радіопередач тяжке звинувачення причетності до поганий погоді нинішнього літа». Нині у натовпі, спешаших у справах під черговим дощем, немаєнемає та й можна почути сказане, скоріш, жартома, що серйозно: «Знову супутник, напевно, запустили — погоду зіпсували ». У цьому відразу ж потрапити слід зазначити, що штучні супутники Землі ніякого впливу погоду не надають. І вже обговорювати космічні польоти у зв’язку з погодою, то насамперед слід говорити про те надзвичайно цінної метеорологічної інформації, що одержують з допомогою супутників при роботі космонавтів на борту орбітальних станцій. Нам став звичним космічні знімки хмарного покриву, зображувані по телебаченню у зв’язку з черговим прогнозом погоди. Чи не викличе подиву пряме звернення з телевізійної студії до космонавтам, працюючим на борту орбітальної станції, з аналогічним запитанням про можливість сонячної погоди у найближчі вихідні дні. Треба сказати, що антропогенні впливу, пов’язані із впливом діяльності на погоду, клімат й більш широкої постановці на навколишнє середовище, часом стають зараз порівняними з планетарними масштабами природних природних процессов. Идет поступове забруднення Світового океану, порушується природний влагооборот, відбуваються, хоча й незначні, зміни у складі атмосфери тощо. п.. Усе це дає підстави говорити, що космічний простір поступово стане своєрідною: частиною довкілля й зовнішньоекономічної діяльності людини, станеться розширення змісту поняття «навколишня природна середовище» з включенням у це поняття навколоземного космічного простору. Отже, вже нині іде процес екологізації космосу, під яким розуміється «розширення сфери проживання людей, його з природою до космічних масштабів, вихід сфери взаємодії нашого суспільства та природи межі планети, процес освоєння, „соціалізації“ Всесвіту». З іншого боку, сама космічна техніка здатна також викликати певні обурення на оточуючої космічної середовищі. Це відбувається поза рахунок надходження продуктів згоряння ракетне паливо у повітря при запусках космічних апаратів, з допомогою викидів різних газоподібних, рідких i твердих речовин з космічних апаратів за її функціонуванні на орбітах і за переміщенні осіб у космічному просторі тощо. буд. Проте наявні дані показують, що на даний час сумарне вплив на атмосферу, що з космічної діяльністю людини, значно менше впливу, обумовленого його господарської діяльністю Землі. З метою вивчення проблеми антропогенних впливів на навколоземне космічний простір, що з діяльністю людину, як Землі, і у космосі, в 1976 р. у вирішенні КОСПАР (Комітет із космічним дослідженням при Міжнародному раді наукових спілок) було створено комісія з розгляду подібних можливих шкідливих впливів на космічну середу. На конференції КОСПАР 1979 р. цієї комісією були повідомлено основних напрямів проведених досліджень, а 1982 р. опубліковані деякі попередні результати досліджень з проблемі антропогенних впливів на навколоземне космічний простір .

ОСВОЕНИЕ КОСМОСУ: ПЕРСПЕКТИВИ І ПРОБЛЕМЫ На світанку космічної ери, в 60-ті роки, відбулося кілька наукових симпозіумів, учасники яких намагалися визначення перспектив розвитку космонавтики. Фахівці різних галузей, розходячись докладно поглядів на конкретні шляхів розвитку досліджень, і освоєння космічного простору, були одностайні у цьому, що за умови мирного розвитку цивілізації освоєння космосу відкриває принципово нові змогу підвищення науковотехнічного потенціалу людства [6]. У 1970;х роках було висунуто деякі принципово нові й отримані нові експериментальні дані, визначили шляху подальшого освоєння космічного простору. Основний тенденцією лідера в освоєнні навколоземного космічного простору, чітко яка проявилася у роки, стало рішення кола прикладних завдань із допомогою найрізноманітнішої космічної техніки. У зв’язку з створенням модульних довгострокових орбітальних станцій нового покоління і необхідністю споруди інших великогабаритних космічних конструкцій (наприклад, багатоцільових космічних платформ, орбітальних радіоастрономічних комплексів тощо. буд.) дедалі більшої актуальності набуває проведення космосі будівельно-монтажні роботи. Перспективним вважається використання (наприклад, осіб у космічному будівництві) матеріалів позаземного походження. На певному історико-правовому етапі це може бути економічно вигіднішим проти доставкою матеріалів з Землі. Як сировину для космічних будівельних матеріалів розглядаються мінеральні ресурси відвідин Місяця й деяких астероїдів. У цьому вже ведеться реальна проробка проектів місячних поселень, з урахуванням що у перспективі можуть створити гірничодобувні комплекси і переробні підприємства. Для енергозабезпечення місячних поселень використовувати ядерний реактор, планується створення замкнутих систем життєзабезпечення, прозорих куполів для вирощування сільськогосподарських культур тощо. буд. Безумовно, промислове освоєння Місяця пов’язане з потребою розв’язання багатьох найскладніших технічних завдань і здійснюватиметься поетапно протягом десятиліть. Треба сказати, що прогнозування шляхів розвитку космонавтики за умов її стрімкого прогресу, постійного появи нової науково-технічної інформації, нових ідей, проектів і розробок, звісно, є вкрай ускладненим справою. На очах у протягом кількох останніх років чимало великі космічні проекти піддавалися кардинальної переоцінці. Але незалежно від конкретних шляхів її подальшого розвитку космонавтики розширення масштабів господарську діяльність людини у космосі в майбутньому вимагатиме вирішення питань екології навколоземного космічного простору, є до певної міри характерними і земної екології: проблеми впливів космічних транспортних засобів на навколоземне космічний простір і проблеми љего забруднення викидами газоподібних, рідких i твердих відходів з космічних виробничих комплексів. Звісно, загострення них очікується, очевидно, лише наступному столітті, але дуже важливо вже нині глибоко й ретельно вивчати всі види антропогенних впливів на космічну середу, аналізувати екологічні перспективи діяльність у космосі, оскільки зневага вимогами екології і охорони навколишнього середовища може у кінцевому підсумку звести нанівець плоди технічного прогресу. Кажучи про проблеми, що з забрудненням космічного простору, мушу згадати про висунутих проектах відправлення космос високотоксичних і переміщення радіоактивних відходів наземних промислових підприємств. Хоча, начебто, видалення їх до космосу прихильніше для біосфери Землі, ніж їх поховання шахтах чи глибинах океану (при умови, звісно, гарантії абсолютної безпеки й надійності самої операції відправки відходів з Землі), але такі проекти вимагають ретельного екологічного обстеження. Навколоземне простір загалом є дуже динамічну і нестабільну систему, що під впливом зовнішніх вплив може переходити в збаламучену состояние.

ПРОБЛЕМА КОСМІЧНОГО МУСОРА.

З космосом ми звично асоціюється поняття «безмежний», однак у даному разі тіснота у космосі вже справді починає відчуватися, і тут знову мимоволі напрошується аналогія з земними екологічними проблемами. Приблизно так як із малому кількості автомобілів кілька років тому не стояв гостро питання забруднення повітря їх. вихлопними газами і дуже незначною була небезпека сутичок автомобілів друг з одним, і відносно невелика до нашого часу число запусків космічних апаратів бракує поки серйозного занепокоєння по приводу космічних «дорожньо-транспортних происшествий».

Однак у майбутньому — для будівництва і експлуатації навколоземних виробничих комплексів, при промисловому освоєнні Місяця — ситуація може дуже змінитися. Буде потрібна організація широкомасштабних вантажних перевезень на трасі «Земля-космос», на орбітах з’являться великогабаритні об'єкти, помітно зросте число штучних об'єктів в навколоземному космічному просторі. Тому й нині основи раціонального рішення майбутніх космічних транспортних проблем, включаючи їх чи екологічний аспект, повинні закладатися вже сейчас.

Сучасні потужні ракети-носії при виведенні на орбіту корисною навантаження масою кілька десятків тонн витрачають палива на 20—-30 раз більше маси корисного вантажу. Наприклад, стартова маса американської ракети «Сатурн-5» становила 2900 т, тоді як його корисний вантаж — близько 100 т. У результаті при кожному пуск потужної ракети викидалися у повітря сотні тонн продуктів горения.

за рахунок спалювання палива різних видів Землі у повітря зараз щорічно надходить більш 20 млрд. т вуглекислого газу та понад 700 млн. т інших газоподібних сполук i твердих частинок, зокрема близько 150 млн. т сірчистого газу. Останній, з'єднуючись з атмосферної вологою, утворює сірчану кислоту, що Росія може спричинить випаданню про кислотних дощів, які впливають на рослинний і тваринний мир.

Зрозуміло, що у глобальному масштабі викиди у повітря, створювані при запуску протягом року навіть великої кількості потужних ракет, мізерно малі проти промисловими выбросами.

Спеціально вивчався і питання можливий забруднення атмосфери продуктами згоряння супутників, прекращающих своє існування у щільних шарах атмосфери. Щоправда, розрахунки доводять, що навіть за планованому у найближчі десятиліття розширенні космічної діяльності згоряння супутників та інших космічних апаратів в щільних шарах атмосфери на повинен призвести до її сильному забруднення. Наприклад, очікуване збільшення змісту окису азоту у верхній атмосфері не перевищує 0,05%. Не передбачається також істотного накопичення у атмосфері різних токсичних сполук з допомогою такого сгорания.

Можна, звісно, припускати можливість локального забруднення атмосфери (і навіть земної поверхні, якщо продукти згоряння досягнуть її), хоча подібні ефекти не спостерігалися. Проте однією з вимог, що висуваються до матеріалам космічних апаратів, є виділення мінімального кількості токсичних речовин при згорянні в атмосфере.

ВОЗДЕЙСТВИЕ ЗАПУСКІВ КОСМІЧНИХ РАКЕТ НА НАВКОЛОЗЕМНУ СРЕДУ Уже в 60-ті роки дослідники, що проводили спостереження іоносфери під час запусків потужних ракет-носіїв, зауважили незвичні явища в іоносфері: після запуску іоносфера, начебто, зникає поблизу сліду ракети, та за годину-другу картина нормальної іоносфери відновлювалася. Прозвучало припущення, що гази, выбрасываемые в іоносферу при польоті ракети, «виштовхують» розріджену ионосферную плазму. У результаті іоносфері утворюється область зі зниженою щільністю плазми -— «діра», котра вже після расплывания хмари газу знову затягивается.

Поштовхом до подальшого дослідженню явищ в іоносфері, супроводжуючих запуски ракет-носіїв, стало виявлення з так званого «Скайлэбефекту», який було виявлено під час запуску у травні 1973 р. потужної ракетиносія «Сатурн-5», выводившей до космосу станцію «Скайлэб». Двигуни ракети-носія працювали до висот 300-—400 км, т. е. в F-области іоносфери, де міститься максимум іонізації іоносфери. Зіставлення ж даних із концентрації електронів в іоносфері під час запуску станції «Скайлэб» і поза добу того показало, що ця концентрація після запуску ракети-носія зменшилася на 50%, причому площа обурення на іоносфері за даними спостережень радіомаяків досягла приблизно 1 млн. кв. км.

Дані ионосферным збурюванням при запусках потужних ракет-носіїв підтвердили необхідність ретельного й усебічного дослідження впливів нинішніх і перспективних транспортних космічних систем на навколоземну середу. На цей час проведено також кілька експериментальних досліджень, і модельних оцінок впливу, яке надають викиди рухових установок цих систем на хімічний склад атмосферы.

Так, частки аерозолю, викинуті двигунами ракет-носіїв, можуть існувати в стратосфері до роки й більше, що може позначитися на тепловому балансі атмосфери. З іншого боку, такі продукти згоряння, як сполуки хлору, азоту NO та водню, є каталізаторами реакцій з участю молекул озону та його роль фотохимическом циклі озону велика, попри її щодо малі концентрації в стратосфере.

Іоносферу «забруднюють» як запуски ракет-носіїв. При польотах великих космічних апаратів, наприклад орбітальних станцій, внаслідок микротечений і газоотделения матеріалів, і навіть роботи різних бортових систем утворюється вже згадувана власна атмосфера космічних апаратів, параметри якої може істотно відрізнятиметься від характеристик довкілля. По вимірам параметрів середовища біля станції «Скайлэб» і МТКК було зареєстровано збільшення тиску біля цих космічних апаратів на 3—4 порядку проти тиском у навколишній атмосфері. Були відзначені також помітні зміни у нейтральному і іонному складі, зумовлені газовыделением матеріалів станції, в електромагнітних випромінюваннях, потоках заряджених частиц.

АНТРОПОГЕННЫЕ ВПЛИВУ НА ОЗОНОВИЙ СЛОЙ Хотя озоновий шар, захищає Землю від шкідливого впливу короткохвильового сонячного випромінювання, розташований висотах ~20−50 км, проблема освіти про «озонных дір «постійно згадується у зв’язки Польщі з запусками потужних ракет-носіїв. До нашого часу точаться суперечки між вченими про те, за які ж чинники в ниабольшей ступеня сприяють руйнації озонного слоя.

У 1970;х років одне з потужних галузей промисловості США, яка виробляє аерозольні упаковки, містять фторхлоруглероды (фреони), опинилася під загрозою ліквідації. У пресі публікації на задану тему «Атака на фреони» потіснили тимчасово світські новини та шляхів сполучення кримінальної хроніки, а редакції газет надходили вимоги про вилучення упаковок з фреонами з продажу. Губернатори штатів Орегон і Нью-Йорк виступили з заявами про готовності підписати законопроект, який забороняє продаж аерозольних упаковок.

Причиною всіх подій стала стаття відомих фахівців із аерономії Ф. Роланда і М. Моліна у журналі «Нейчур» («Природа»). У статті, названої «Про можливих несприятливих наслідки, що з потраплянням фторхлоруглеродов у повітря», автори внаслідок модельних розрахунків дійшли висновку, що накопичення фреонів у атмосфері можуть призвести до зменшенню стратосферного озону. Зазначалося, що це, своєю чергою, призведе до підвищення потоку ультрафіолетового проміння Сонця у Землі як наслідок до можливого збільшення захворювань людей на рак шкіри, гіпертонією, неврозами.

Проте атака й на фреони наштовхнулася на стійку захист фреонів. Від «нападаючих» зажадали точніших оцінок, оскільки ряд непрямих фактів, що з існуванням і варіаціями хлорвмісних сполук, у атмосфері, б не давав особливих підстав сполох. Понад те, на озон можуть впливати та малі складові антропогенного походження — наприклад, сполуки азоту, які теж ефективно взаємодіють із молекулами озона.

Слід сказати, що проблему атмосферного озону досить складна й носить комплексний характер. Річ у тім, що озон є лише окреме (хоча і дуже важливе!) ланка у складній системі, яку має атмосфера. Варто сказати, що у зміст малих складових в стратосфері, що потенційно можуть розпочинати реакції з молекулами озону, надає вплив до 85 різних реакцій одночасно. Параметри низки важливих реакцій цим складним «фотохимической кухні» поки що не определены.

У зв’язку з цим спрощені оцінки віддалених наслідків чи іншого ефекту в озонном шарі без обліку комплексного характеру всієї системи можуть скоріш позначати гостроту певного напряму у вирішенні питань «озонного щита».

Фреони дають від 50 до70% загальної кількості хлору, яка потрапляє стратосферу. Порівняйте можна вказати, що його природний джерело стратосферного хлору —- вулканічні виверження -— забезпечує надходження 5 до 30% стратосферного хлору. Отже, в стратосфері переважає хлор антропогенного походження, що саме зростання антропогенного внеску до загальний баланс хлорвмісних сполук визначатиме зміст хлору в стратосфері та її роль подальшої еволюції озоносферы.

За наявними оцінкам, значної ролі у балансі стратосферного озону грають В. Гвоздицький і сполуки азоту, що забезпечують до70% фотохімічного стоку молекул озону. Проте на відміну від хлору загалом балансі сполук азоту в стратосфері переважають природні, а чи не антропогенні источники.

Можна порівняти різні антропогенні джерела азоту NO та хлору в стратосфері у тому, щоб оцінити відносний внесок перспективних транспортних космічних систем до паливно-енергетичного балансу озону в стратосфере.

Особливо слід сказати про який вплив таких антропогенних впливів на атмосферне озон, як ядерні вибухи у атмосфері і викликані ними геофізичні ефекти. Реальність таких впливів підтверджується спостереженнями змісту озону в початку 1960;х років, коли ці вибухи у атмосфері були регулярними. Ефекти зменшення озону у атмосфері після вибухів відзначалися протягом кількох лет.

Останніми роками дослідженням озонного шару приділяється дуже значний увагу зв’язку з виявленням і наглядом протягом кілька років озонной діри над Антарктидою. Без упину тут докладно цих дослідженнях, відзначимо, що й результати свідчать про наявність цілого низки природних процесів у атмосфері, що призводять до освіті озонных дыр.

ЭЛЕКТРОМАГНИТНОЕ ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛОЗЕМНОГО КОСМІЧНОГО ПРОСТРАНСТВА Если б у період М. Фарадея, який заклав середині минулого століття основи вчення про электромагнетизме, якась цивілізація проводила пошуки братів до снаги, прослуховуючи електромагнітний ефір, можна бути впевненими, що у районі Сонячної системи вона ніяких ознак земної цивілізації не виявила б. Однак у наші дні в такому пошуку має бути зареєстроване Сонячну систему «пляма» радіовипромінювання, має явно штучну природу. Штучне походження випромінювання підтвердилося ще й залежностями випромінювань від часу й їх спектральними характеристиками. Це штучне «радиопятно», так контрастно яке вирізняється і натомість радіовипромінювання інших небесних тіл, — - наша планета. Природний радіовипромінювання на околиці Землі складається із джерел: атмосферних електричних перешкод, теплового радіо випромінювання Землі, космічного радіовипромінювання, радіовипромінювання Сонця і планет. Саме це джерела визначали характеристики електромагнітного ефіру у період М. Фарадея. Однак на цей час земна цивілізація забезпечує значну частину радиоизлучений в навколоземному просторі. Можна сміливо сказати, що цивілізація «шумить» переважають у всіх діапазонах радіоспектра — від дуже низькочастотного (менш 30 кГц) до сверхвысокочастотного (більше трьох ГГц), помітно змінюючи природну електромагнітну обстановку близько Землі. Джерелами штучних радиоизлучений, хоч і малої інтенсивності, є також супутники та інші космічні апарати, які працюють навколо Землі. Електромагнітний ефір в наші дні настільки насичений штучними радиоизлучениями, що Міжнародному союзу електрозв’язку довелося «наводити порядок», суворо розподіляючи частотні діапазони між різними споживачами. І все-таки в ефірі «тісно», й у переконаємося, покрутивши ручку настройки радіоприймача. Отже, ми маємо справу зі своєрідним «електромагнітним забрудненням середовища» — - у разі радіоефіру. При великих плотностях радиоизлучений (коли напруженість полів штучної радіохвилі можна порівняти чи перевищує напруженість природних полів в ионосферной плазмі) над окремими радіостанціями, особливо у короткохвильовому діапазоні, спостерігаються помітні впливу штучних радиоизлучений на параметри навколоземній плазми. Загальна схема процесів, що відбуваються при вплив потужного радіовипромінювання на іоносферу, така. Електрони ионосферной плазми, прискорюючись електричним полем радіохвилі, набувають додаткову кінетичну енергію. Частина цієї енергії вони передають ионам і нейтральним частинкам у вигляді сутичок. У результаті відбувається збільшення середньої кінетичній енергії частинок плазми, інакше кажучи, відбувається нагрівання ионосферной плазми. Останній викликає зміна провідності плазми та інших параметрів. У разі виникають звані нелинейные явища в іоносфері, пов’язані з її нагріванням що проходить радиоволной, і той нагрівання тягне за собою зміну концентрації електронів у зоні проходження радіохвилі. Характер перебігу процесів впливу істотно залежить від висоти. У F-области іоносфери нагрівання супроводжується зменшенням щільності плазми в результаті часткового догляду, «виштовхування» плазми з нагрітого простору. У розташованих нижче Єі D-областях нагрівання плазми викликає збільшення електронної концентрації завдяки тому, що у нагрітої плазмі менш ефективно іде процес електронної рекомбінації. З наявних даних можна вважати, що «екологічна навантаження» радіовипромінюючих коштів у іоносферу нині невелика. Проте з часом, особливо над промислово розвиненими районами земної кулі, ця зростаюча «навантаження» може якимось чином проявитися в іоносфері. У результаті іоносфера над промисловими районами земної кулі може дещо відрізнятися від іоносфери, скажімо, над пустелями чи океанами. Наскільки виявиться важливим для цивілізації — питання, який повинні з відповіддю майбутні дослідження «екології» іоносфери. Якщо нелинейные явища при вплив потужних ВЧі НВЧ радіохвиль виявляються переважно у іоносфері, то вплив потужних низькочастотних випромінювань особливо помітно в магнітосфері. Деякі несподівані наслідки такої впливів, мають явно антропогенний характер, розглянуті нижче. У червні 1980 р. у Будапешті під час чергової XXIII сесії КОСПАР було проведено засідання, тема якого було ні звичайній навіть цієї організації, правилом якої є подання, і обговорення лише останніх, самих «свіжих», даних експериментальних досліджень. «Круглий стіл» —- так зазвичай називають обговорення актуальних і спірних питань -— зібрав учених різних країн і різних •спеціальностей. Дискусія, кампанія за «круглим столом», присвячувалася питання можливий вплив електромагнітних випромінювань промислових комплексів і систем зв’язку на іоносферу і магнітосферу. Предметом гарячої дискусії послужив так званий ефект уикэнда (т. е. «кінця тижня»), виявлений під час проведення вимірів дуже низькочастотних (ОНЧ) електромагнітних випромінювань лежить на поверхні Землі та в космосі. Виявилося, що аналогічний ефекту виявлено під час аналізу геомагнітних даних. Інтенсивність низькочастотних випромінювань під час уикэнда (т. е. у суботу і неділю) істотно зменшується проти робітниками днями. Оскільки природа навряд чи «живе» в такт з тижневим циклом діяльності людини, природно припустити, що виявлений ефект уикэнда в рівнях геомагнітної активності і ОНЧ-излучений є своєрідне «відлуння» виробничої діяльності земної цивілізації. А чим можна пояснить ОНЧ-излучение?Этот питання можна було б розв’язати досить просто постановкою лише одного експерименту. І тому вистачило б просто вимкнути Землі все джерела ОНЧ-излучений, т. е. електростанції, промислові підприємства, і подивитися, що заодно «робиться» в навколоземному просторі. На жаль, такий «простий» експеримент поза можливостей як учених, а й цивілізації. Але може бути знайдений по дорозі ретельних патрульних спостережень і вимірів параметрів навколоземній середовища, і навіть шляхом постановки спеціальних контрольованих експериментів із ОНЧизлучениями.

МОНИТОРИНГ НАВКОЛОЗЕМНОГО КОСМІЧНОГО ПРОСТРАНСТВА Хотя екологія навколоземного простору як наука як така поки лише зароджується і його уявлення та методологія остаточному вигляді доки визначено, до того ж час вже досягла певної міри «зрілості», що характеризується переходом спостерігати до експерименту, до активним методам дослідження навколишнього світу. Справді, нині відбувається поступовий перехід для використання активних методів досліджень навколоземній середовища, коли навколоземне простір з об'єкта спостережень перетворюється на свого роду гігантську природну лабораторію, що використовується вченими щодо різноманітних цілей. Можна порівняти навколоземне космічний простір зі своєрідною плазмової установкою, яка відкриває унікальні змогу експериментаторів при дослідженнях плазмових процесів у космосі. Термін «активні експерименти» підкреслює відмінність методів дослідження навколоземного простору проти традиційними спостережливими пасивними методами, у яких здійснюються виміру параметрів середовища. З використанням активних методів вивчається реакція навколоземній середовища на контрольоване обурення, продуковане шляхом инжекции плазми, нейтрального газу, пучків частинок і електромагнітних випромінювань. Тому іноді експерименти у космосі, пов’язані з використанням активних методів, називають контрольованими. Це підкреслює зв’язок між відгуком середовища проживання і початковим обуренням, параметри якого контролюються. Залежно від рівня обурення середовища активні експерименти може бути розділені на дві групи. До першої групи ставляться експерименти типу мічених атомів, що практично не обурюють середу, а основному «трасує» процеси та явища. Експерименти другої групи припускають здійснення локальних «дозованих» обурень середовища. Нарешті, що дуже важливо, активні експерименти дають інформацію з оцінки масштабів антропогенних впливів та його наслідків, і навіть для встановлення «екологічних кордонів» космічних експериментів і виробничої діяльність у космосі. Поняття «екологічні кордону» використовується для позначення обмежень «…таких впливу, що призводять до небажаним збурюванням планетарної і космічної середовища або до руйнації унікальних космічних об'єктів» Цінну інформацію для проблем екології навколоземного простору далі і експерименти за впливом на ионосферную і магнитосферную плазми потужних радиоизлучений, результати яких було розглянуто нами раніше. Отже, хоча б сьогодні експериментальна екологія навколоземного простору робить свої перші кроки, вона, безумовно, розвиватиметься далі у зв’язку з її величезним значенням вивчення і прогнозу антропогенних явищ в навколоземному просторі, визначення «екологічних кордонів» дослідної й виробничої діяльність у навколоземній середовищі. Найближче майбутнє дозволить уточнити предмет, методологію та принципи експериментальної екології навколоземного простору. Розглядаючи навколоземне космічний простір" як частину оточуючої природного довкілля, доцільно поширити на екологію цього простору основні уявлення та концепції, хто був розвинені в екології біосфери. У основі екології природного довкілля лежать спостереження та контроль, чи, як сьогодні називати, моніторинг антропогенних змін стану довкілля. Відповідно до уявленням про моніторинг природного довкілля, розвиненим у роботі, найважливішими завданнями моніторингу спостереження контроль стану природного довкілля з допомогою існуючих геофізичних служб; оцінка якості природного довкілля з допомогою системи розроблених критеріїв антропогенних впливів і вироблення пріоритетів до ухвалення еколого-економічних і соціальних заходів із метою забезпечення раціонального природокористування; розробка науково обгрунтованого прогнозу антропогенних впливів на довкілля. Моніторинг виходить з системі спостережень і місцевого контролю природного довкілля. Для контролю забруднення нашій країні створена і функціонує Загальнодержавна система спостережень й контролю над загрязненностью об'єктів природного довкілля (ОГСНК). Зростала роль комплексному моніторингу природного довкілля грають дистанційні методи дослідження, спостереження і з допомогою космічної техніки. У межах космічного моніторингу проводяться спостереження та контроль забруднень і антропогенних впливів на біосферу, навіщо використовуються знімки, одержувані на борту орбітальних станцій, і такі дистанційного зондування земної поверхні, і атмосфери Землі з борту різних космічних апаратів. Космічний моніторинг має низку важливих переваг проти іншими методами спостереження і забруднень природного довкілля, забезпечуючи високий рівень узагальнення даних за забрудненістю середовища, глобальний охоплення антропогенних ефектів, оперативність отримання щодо екологічної ситуації у різних областях земної кулі. Космічний моніторинг істотно доповнює наземні, літакові і корабельні кошти спостережень і функцію контролю природної середовища проживання і дозволяє об'єднати дані про стан довкілля з урахуванням інформації, отриманою з космосу. Повертаючись до проблем екології навколоземного космічного простору, відзначимо, що доцільно для всього кола питань, пов’язаних з контролем лише антропогенних впливів, вжити термін «моніторинг «навколоземного космічного простору. Цим підкреслюється відмінність цього терміна від визначення космічного моніторингу, зміст і чиє призначення пояснены вище. За аналогією з розглянутими раніше проблемами моніторингу біосфери завдання моніторингу навколоземного космічного простору можна визначити так: спостереження і контроль змін стану навколоземного простору внаслідок антропогенних впливів; вироблення критеріїв антропогенних впливів на цей простір і методів оцінки якості стану навколоземній середовища як частини природного довкілля, розробка прогнозу можливих наслідків зростаючій антропогенної «навантаження «на навколоземне космічне простір. Моніторинг навколоземного космічного простору повинен містити проведенні регулярних вимірів і спостережень найважливіших параметрів, характеризуючих «якість «навколоземній космічної середовища проживання і його зміни в результаті антропогенних впливів. У цьому відразу виникає запитання: які параметри треба вимірювати і з якими вимогами до просторової і тимчасової частоті вимірів? Адже контроль антропогенних факторів, і явищ в навколоземному космічному просторі утруднений через значної природною мінливості середовища, невизначеності та різноманіття джерел постачання та чинників природного і антропогенного походження, які впливають навколоземне простір. У цьому необхідно вирішити комплекс нижченаведених проблем, пов’язаних із розробкою методик і технічних засобів контролю, підготовкою і організацією систем спостережень і вимірів. Основою контролю навколоземній космічної середовища мають стати прямі і дистанційні виміру параметрів навколоземного космічного простору з допомогою апаратури, встановленої на космічних апаратах, бо тільки космічні кошти спостережень можуть забезпечити глобальний і оперативний контролю над станом навколоземній середовища у природних умовах і за антропогенних воздействиях.

С використанням критеріїв антропогенних впливів можна буде визначити можливі діапазони антропогенних змін параметрів навколоземного простору. Сукупність цих критеріїв, що застосовуються визначення «якості» навколоземній середовища як частини природного довкілля, разом із даними прогнозу антропогенних впливів на навколоземне космічний простір з’явиться підвалинами экологоэкономических оценок.

НАИБОЛЕЕ ГОСТРІ ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВЫ Рассмотренные вище різні антропогенні на навколоземне космічний простір вивчені на сьогодні далеко ще не повністю, які ступінь небезпеки з погляду на біосферу й причини можливого зміни характеристик навколоземній космічної середовища істотно различны.

Наиболее вивченій на сьогодні є проблема космічного сміття. Від успішного розв’язання проблеми залежить можливість подальшого розвитку космічної діяльності людства. Додаткові теоретичні і експериментальні дослідження необхідні розуміння механізмів освіти озонных дір. Треба зазначити, що сьогодні приділяється дуже великий увагу забезпечення «екологічної чистоти «ракетно-космічної техніки. Щодо електромагнітного забруднення навколоземного космічного простору можна назвати, що його технічно нескладне поки значної загрози як стану біосфери, так стану самої навколоземній середовища. У зв’язку з згаданої можливістю виникнення неустойчивостей в навколоземній космічної середовищі слід підкреслити, що завдання визначення гранично допустимих рівнів на навколоземну середу то, можливо назана головне завдання досліджень найближчих кілька років. Це завдання є надзвичайно актуальною стосовно антропогенним впливам всіх видів, і її якнайшвидшого рішення залежать як подальше розвиток космічної діяльності людства, і забезпечення існування сучасної цивилизации.

ЛИТЕРАТУРА

1. Федоров Є. До. Екологічну кризу і соціальний прогрес. Л., Гидрометеоиздат, 1977. 2. Урсул А. Д. Екологічні перспективи якої і космонавтика.— Земля і Всесвіт, 1976, N 2, з. 32. 3. Advances in Space Research, 1982, v. 2, N 3. 4. Осипьян Ю., Регель Л. Становлення фізики невесомости.—Правда, 1985, 12 листопада. 5. Акишин А. І., Новиков Л. З. Вплив оточуючої .середовища на матеріали космічних апаратів. М., Знання, 1983.