Види мереж. 
Назначення комп'ютерних мереж

Для забезпечення необхідної сумісності як з апаратури, так і за програмами в комп’ютерних мережах діють спеціальні стандарти, званіпротоколами. Вони визначають характер апаратного взаємодії компонентів (апаратні протоколи) і характер взаємодії програм і даних (програмні протоколи). Фізично функції підтримки протоколів виконують апаратні пристрої (інтерфейси) і програмні засоби (програми підтримки протоколів). Програми, що виконують підтримку протоколів, часто теж називають протоколами.

Так, наприклад, якщо два комп’ютери з'єднані між собою прямим з'єднанням, то на фізичному рівні протокол їх взаємодії визначають конкретні пристрої фізичного порту (паралельного або послідовного) і механічні компоненти (роз'єми, кабель і т.п.). На більш високому рівні взаємодія між комп’ютерами визначають програмні засоби, що управляють передачею даних. На найвищому рівні протокол взаємодії забезпечують програми операційної системи. Наприклад, для Windows 98 це стандартна програма Пряме кабельне з'єднання.

Відповідно до використовуваними протоколами комп’ютерні мережі прийнято розділяти нелокальні (LAN — Local Area Network) та глобальні (WAN — Wide Area Network). Комп’ютери локальної мережі переважно використовують єдиний комплект протоколів для всіх учасників. За територіальною ознакою локальні мережі відрізняються компактністю. Вони можуть об'єднувати комп’ютери одного приміщення, поверху, будинку, групи компактно розташованих споруд.

Що ж таке LAN — ЛВС? Під ЛОМ розуміють спільне підключення декількох окремих комп’ютерних робочих місць (робочих станцій) до єдиного каналу передачі даних. Завдяки обчислювальним мережам ми одержали можливість одночасного використання програм і баз даних декількома користувачами.

Поняття локальна обчислювальна мережа — ЛОМ (англ. LAN — Lokal Area Network) відноситься до географічно обмеженим (територіально або виробничо) апаратно-програмним реалізаціям, у яких кілька комп’ютерних систем зв’язані один з одним за допомогою відповідних засобів комунікацій. Завдяки такому з'єднанню користувач може взаємодіяти з іншими робочими станціями, підключеними до цієї ЛВС.

У виробничої практиків ЛОМ грають дуже велику роль. За допомогою ЛОМ у систему об'єднуються персональні комп’ютери, розташовані на багатьох віддалених робочих місцях, які використовують спільно устаткування, програмні засоби й інформацію. Робочі місця співробітників перестають бути ізольованими й об'єднуються в єдину систему. Розглянемо переваги, одержувані при мережному об'єднанні персональних комп’ютерів у вигляді внутрішньовиробничої обчислювальної мережі.

Поділ ресурсів: дозволяє економно використовувати ресурси, наприклад, управляти периферійними пристроями, такими як лазерні друкувальні пристрої, із усіх приєднаних робочих станцій.

Поділ даних: надає можливість доступу і керування базами даних із периферійних робочих місць, що потребують інформації.

Поділ програмних засобів: надає можливість одночасного використання централізованих, раніше встановлених програмних засобів.

Поділ ресурсів процесора: при ньому можливе використання обчислювальних потужностей для обробки даних іншими системами, що входять в мережу. Надана можливість полягає в тому, що на наявні ресурси не «накидаються» моментально, а тільки лише через спеціальний процесор, доступний кожній робочій станції.

Сітьові властивості системи сприяють одночасному використанню централізованих прикладних програмних засобів, раніше встановлених і керованих, наприклад, якщо користувач системи працює з іншим завданням, то поточна виконувана робота відсувається на задній план.

Глобальні ж мережі мають, як правило, збільшені географічні розміри. Вони можуть об'єднувати як окремі комп’ютери, так і окремі локальні мережі, в тому числі і використовують різні протоколи.

Групи співробітників, що працюють над одним проектом в рамках локальної мережі, називаються робочими групами. У рамках однієї локальної мережі можуть працювати кілька робочих груп. В учасників робочих груп можуть бути різні права для доступу до загальних ресурсів мережі. Сукупність прийомів поділу та обмеження прав учасників комп’ютерної мережі називається політикою мережі. Управління мережевими політиками (їх може бути кілька в одній мережі) називається адмініструванням мережі. Особа, котра управляє організацією роботи учасників локальної комп’ютерної мережі, називається системним адміністратором.

Створення локальних мереж характерно для окремих підприємств або окремих підрозділів підприємств. Якщо підприємство (або галузь) займає велику територію, то окремі локальні мережі можуть об'єднуватися в глобальні мережі. У цьому випадку локальні мережі пов’язують між собою за допомогою будь-яких традиційних каналів зв’язку (кабельних, супутникових, радіорелейних і т.п.). Як ми побачимо нижче, при дотриманні спеціальних умов для цієї мети можуть бути використані навіть телефонні канали, хоча вони в найменшій мірі задовольняють вимогам цифрового зв’язку.

Для зв’язку між собою кількох локальних мереж, що працюють за різними протоколами, служать спеціальні засоби, звані шлюзами. Шлюзи можуть бути як апаратними, так і програмними. Наприклад, це може бути спеціальний комп’ютер (шлюзовий сервер}, а може бути і комп’ютерна програма, шлюзовий додаток. В останньому випадку комп’ютер може виконувати не тільки функцію шлюзу, а й якісь інші функції, типові для робочих станцій.

При підключенні локальної мережі підприємства до глобальної мережі важливу роль відіграє поняття мережевої безпеки. Зокрема, повинен бути обмежений доступ в локальну мережу для сторонніх осіб ззовні, а також обмежений вихід за межі локальної Мережі для співробітників підприємства, які не мають відповідних прав. Для забезпечення мережевої безпеки між локальною і глобальною мережею встановлюють так звані брандмауери. Брандмауером може бути спеціальний комп’ютер або комп’ютерна програма, що перешкоджає несанкціонованому переміщенню даних між мережами.