Проектування системи охоронної та пожежної сигналізації підприємства

Дипломна робота:

Проектування системи охоронної та пожежної сигналізації підприємства.

ЗМІСТ Стор.

Загальна частина …

Вступ …

Характеристика підприємства …

Характеристика і аналіз існуючої системи охорони.

та протипожежної безпеки …

1.4. Обґрунтування теми проекту …

Розрахунково-технологічна частина …

Огляд та аналіз існуючих систем охорони та.

протипожежної безпеки …

Вибір і обґрунтування структурної схеми системи охорони та протипожежної безпеки …

Розробка нестандартного обладнання …

Розрахунок нетипових елементів та вузлів системи …

Опис схеми керування, контролю або регулювання …

Енергетична частина …

Розрахунок витрат енергоносіїв …

Охорона праці …

Аналіз виробничого травматизму …

Заходи техніки безпеки …

Протипожежний захист …

Економічна частина …

Розрахунок вартості проекту…

Література …

1. Загальна частина.

1.1 Вступ.

Пожежі завдають величезного матеріального збитку і у ряді випадків супроводжуються загибеллю людей. Тому захист від пожеж є найважливішим обов «язком кожного члена суспільства і проводиться в загальнодержавному масштабі.

Протипожежний захист має на своїй меті дослідження найбільш ефективних, економічно доцільних і технічно обґрунтованих способів і засобів попередження пожеж і їх ліквідації з мінімальним збитком при найбільш раціональному використанні сил і технічних засобів гасіння.

Пожежна безпека — це стан об «єкту, при якому виключається можливість пожежі, а у разі його виникнення використовуються необхідні заходи по усуненню негативного впливу небезпечних чинників пожежі на людей, споруди і матеріальних цінностей Пожежна безпека може бути забезпечена заходами пожежної профілактики і активного пожежного захисту. Пожежна профілактика включає комплекс заходів, направлених на попередження пожежі або зменшення його наслідків. Активний пожежний захист — заходи, що забезпечують успішну боротьбу з пожежами або вибухонебезпечною ситуацією.

Пожежа — це горіння поза спеціальним вогнищем, яке не контролюється і може привести до масового ураження і загибелі людей, а також до нанесення екологічної, матеріальної і іншої шкоди.

Горіння — це хімічна реакція окислення, що супроводжується виділенням теплоти і світла. Для виникнення горіння потрібна наявність трьох чинників: горючої речовини, окислювача і джерела загоряння. Окислювачами можуть бути кисень, хлор, фтор, бром, йод, окисли азоту і інші. Крім того, необхідно щоб горюча речовина була нагріта до певної температури і знаходилося в певному кількісному співвідношенні з окислювачем, а джерело загоряння мало певну енергію.

Найбільша швидкість горіння спостерігається в чистому кисні. При зменшенні змісту кисню в повітрі горіння припиняється. Горіння при достатній і надмірної концентрації окислювача називається повним, а при його браку — неповним.

Виділяють три основні види самоприскорення хімічної реакції при горінні: тепловою, ланцюговою і тепловою для ланцюжка. Тепловий механізм зв «язаний з екзотермічністю процесу окислення і зростанням швидкості хімічної реакції з підвищенням температури. Ланцюгове прискорення реакції пов «язане з каталізом перетворень, які здійснюють проміжні продукти перетворень. Реальні процеси горіння здійснюються, як правило, по комбінованому (тепловою для ланцюжка) механізму.

Автоматизація — це застосування комплексу засобів, що дозволяють здійснювати виробничі процеси без особистої участі людини, але під її контролем. Автоматизація виробничих процесів приводить до збільшення випуску, зниженню собівартості і поліпшенню якості продукції, зменшує чисельність обслуговуючого персоналу, підвищує надійність і довговічність машин, дає економію матеріалів, поліпшує умови праці і техніки безпеки.

Автоматизація звільняє людину від необхідності безпосереднього керування механізмами. В автоматизованому процесі виробництва роль людини зводиться до налагодження, регулюванню, обслуговуванні засобів автоматизації і спостереженню за їхньою роботою. Якщо автоматизація полегшує фізичну працю людини, то автоматизація має мету полегшити так само і розумову працю. Експлуатація засобів автоматизації вимагає від обслуговуючого персоналу високої технічної кваліфікації.

Автоматизовані пристрої досить широко використовуються в народному господарстві та в промисловості для контролю за певними об'єктами, для збору характеристик об'єктів. Використання таких пристроїв дає змогу здешевити обладнання, не допустити простоїв та нераціонального його використання.

Характеристика підприємства.

Підприємство «Ветсанзавод» займається утилізацією відходів м’ясокомбінатів, боєнських відходів і трупної сировини великої рогатої худоби. Підприємство випускає м’ясокісткове борошно, яке є цінним додатком при виробництві комбікормів.

Дане підприємство є досить потужним, воно переробляє відходів понад 25 тон в добу. На даний час розробляється питання про доцільне використання м’ясокісткового борошна, як добрива для землі в сільському господарстві. Обслуговують підприємство 8 спеціальних автомобілів, які займаються перевезенням сировини. На заводі працюють 45 чоловік, включаючи адміністративний персонал.

Особлива увага на підприємстві звертається на забезпечення нормальних умов праці, дотримання правил техніки безпеки та протипожежного захисту.

У підпорядкуванні підприємства знаходяться три склади і склад ПММ (паливно-мастильних матеріалів). Це склади запасних частин, матеріалів, склад готової продукції. Розміри приміщень під склади становлять: склад запасних частин — 10×6×5 метрів, склад матеріалів — 10×6×5 метрів, склад готової продукції - 10×10×5 метрів. У складі паливно-мастильних матеріалів є три ємності по 10 м³ і пульт керування цими ємностями.

Характеристика і аналіз існуючої системи охорони та протипожежної безпеки.

В даний час на підприємстві проводяться заходи щодо поліпшення стану охоронної та пожежної сигналізації. Охороною об'єктів підприємства займаються сторожі, які чергують в неробочий час (вночі, в вихідні та святкові дні), одночасно з виконанням завдань по охороні приміщень підприємства вони ведуть візуальне спостереження за станом приміщень з точки зору пожежної безпеки. Окрім того складські та інші приміщення заводу обладнано протипожежною сигналізацією з тепловими сповіщувачами які реагують на підвищення температури об'єкта та звуковою сигналізацією спрацьовування. Дана система протипожежної безпеки має кілька суттєвих недоліків, а саме:

Теплові сповіщувачі реагують на підвищення температури (близько 700С), тобто спрацюють вони тоді, коли процес горіння дасть високу температуру (вогонь розгориться);

Відсутність централізованого пульта пожежної сигналізації;

Значна кількість пожежних сповіщувачів ускладнює обслуговування системи пожежної сигналізації.

Обґрунтування теми проекту.

На основі вивчення та аналізу існуючої системи пожежної сигналізації та способів охорони приміщень та об'єктів заводу є доцільним спроектувати систему охоронної та пожежної сигналізації яка б дала змогу:

Забезпечити більш надійне виявлення джерел загоряння (на ранній стадії);

Об'єднати можливість використання одного централізованого пульта сигналізації для систем охорони та пожежної безпеки;

Використовувати різні типи сповіщувачів для системи пожежної сигналізації в залежності від місця встановлення (категорії приміщення).

По можливості спростити обслуговування, ремонт та наладку систем охоронної та пожежної сигналізації.

2. Розрахунково — технологічна частина.

2.1 Огляд та аналіз існуючих систем охорони та протипожежної безпеки.

У сучасному суспільстві величезна увага приділяється створенню систем пожежної безпеки об «єктів, які призначені для захисту життя людей і матеріальних цінностей від вогню. Адже небезпека для життя, пов «язана з виникненням пожежі, і збитки, що наносяться вогнем, в десятки разів перевищують ті, які можуть бути викликані крадіжками, пограбуваннями і т.п.

Часто наслідки пожеж і пов «язані з ними збитки лягають важким вантажем на плечі не тільки постраждалих, але і суспільства в цілому. Саме тому, все більша кількість людей починає замислюватися про створення професійних систем пожежної сигналізації.

Автоматичні системи пожежної сигналізації призначені для швидкого і надійного виявлення пожежі, що зароджується, за допомогою розпізнавання явищ, супроводжуючих пожежу, таких як виділення тепла, диму, невидимих продуктів згорання, інфрачервоного випромінювання і т.п. У разі виявлення пожежі центральна станція повинна виконувати наказані дії по управлінню системами автоматики будівлі (відключення вентиляційної системи, включення димовидалення, системи сповіщення, світлових і звукових оповісників, запуск системи пожежогасіння, зупинка ліфтів, розблокування дверей і т.п.). Це дає можливість людям, що знаходяться в будівлі, а також пожежній частині або локальному посту пожежної охорони об «єкту зробити дії, необхідні для ліквідації пожежі на стадії її зародження, і мінімізувати збитки, що завдаються.

Призначення системи пожежної сигналізації визначає її загальну структуру, а саме, наявність три складових системи, що виконують різні функції:

Виявлення пожежі здійснюється автоматичними пожежниками сповіщувачами з різними принципами виявлення і різними методами обробки і обміну інформацією;

обробка інформації, що поступає з сповіщувачів, і видача результатів операторові виконуються центральною станцією і пультом управління;

виконання, певних дій для сповіщення персоналу і пожежної частини для усунення вогнища пожежі, виконується центральною станцією, а також швидке і точне реагування підрозділів пожежної частини і локальних постів пожежної охорони.

Всі три ланки тісно взаємозв «язані між собою, і ефективність роботи системи пожежної сигналізації в цілому залежить від надійності і стабільності роботи кожної її складової. Проте, основну роль при створенні професійних систем пожежної безпеки об «єктів відіграють пожежні сповіщувачі. Саме вони повинні забезпечити швидке і надійне виявлення вогнища пожежі.

Є декілька основних принципів виявлення пожежі, які ґрунтуються на розпізнаванні різних характерних їй ознак (утворення диму, виділення тепла, інфрачервоного випромінювання і т.п.) і використовуються в сучасних системах пожежної сигналізації. Існують декілька типів пожежних сповіщувачів, серед яких іонізаційні і оптичні димові сповіщувачі, теплові і комбіновані сповіщувачі, світлові сповіщувачі, термокабелі і системи раннього виявлення диму по пробах повітря.

Димові пожежні сповіщувачі.

Дим є найбільш характерною ознакою пожежі, оскільки практично всі типи пожеж супроводжуються утворенням великої кількості невловимих димових частинок.

Тому найбільш численною і поширеною групою пожежних сповіщувачів є димові, в яких реалізовані різні принципи виявлення димових частинок залежно від їх розміру, кольору і т.п.

Іонізаційний димовий сповіщувач.

Іонізаційні димові сповіщувачі використовують здатність іонів повітря притягуватися димовими частинками. Для цього в електричному полі вимірювальної камери сповіщувача повітря іонізується за допомогою слабкого радіоактивного джерела. Іонізовані, позитивно і негативно заряджені молекули газу рухаються під впливом електричного поля до протилежно заряджених електродів. При цьому виникає електричний струм вимірювальної камери, величина якого залежить від кількості і швидкості іонів. В процесі рекомбінації заряду позитивних і негативних іонів під час їх руху в камері, кількість іонів, що відповідають за перенесення заряду, зменшується. При цьому струм вимірювальної камери стабілізується на деякому кінцевому значенні, відповідному черговому режиму роботи сповіщувача. Коли димові частинки потрапляють в простір між електродами відкритої вимірювальної камери сповіщувача, вони починають перешкоджати вільному руху іонів. Деяка кількість присутніх іонів стикається з важчими димовими частинками і затримується на їх поверхні. При цьому збільшується рівень рекомбінації заряду, а висока інерційність цих димових частинок фактично позбавляє їх рухливості і не дозволяє донести заряд до електродів. Це приводить до зменшення струму вимірювальної камери, що служить критерієм для ухвалення рішення про видачу тривожного сигналу сповіщувачем.

Іонізаційні димові сповіщувачі підходять для раннього виявлення пожеж, димових частинок будь-якого розміру і кольору.

Димовий пожежний сповіщувач, заснований на принципі ослаблення світлового потоку.

Даний принцип виявлення ґрунтується на зміні інтенсивності світла при проходженні його через дим. У вимірювальній камері сповіщувача напроти один одного на деякій відстані розташовано джерело світла і фотоприймач. За відсутності диму в камері сповіщувача випромінювання, що передається джерелом світла, практично повністю досягає фотоприймача, який виробляє деякий сигнал S1, відповідний черговому стану сповіщувача. Якщо димові частинки проникають у вимірювальну камеру сповіщувача і потрапляють між джерелом світла і фотоприймачем, то вимірюваний сигнал зменшується до відповідного значення S2, яке фіксується і оцінюється блоком обробки сигналу для ухвалення рішення про видачу тривожного стану.

Це зменшення сигналу викликане двома явищами. Частина світла поглинається димовими частинками. Інша частина розсіюється, тобто відхиляється від первинного напряму руху. Ослаблення випромінювання є сумою поглинання і розсіювання світла. Величина цього ослаблення істотно залежить від відношення розміру димової частинки до використовуваної довжини хвилі. Застосування сучасних джерел світла із спектром у видимому і ближньому ІЧ діапазоні дає можливість реалізувати принцип ослаблення, описаний вище, для лінійних димових сповіщувачів.

Лінійний димовою сповіщувач містить приймач, який генерує модульований ІЧ-промінь, сфокусований оптичною системою передавача. За відсутності диму в контрольованій зоні, велика частина ІЧ-випромінювання досягає відбивача, розташованого навпроти сповіщувача, заломлюється, повертається по тому ж шляху до сповіщувача і фокусується на фотоприймач. Сигнал, що приймається, відповідає черговому стану сповіщувача.

Якщо в контрольованому сповіщувачем просторі з «являється дим, то частина ІЧ-випромінювання або поглинається, або розсівається димовими частинками на шляху до відбивача і назад. Таким чином, тільки невелика частина ІЧ-випромінювання досягає приймача, що істотно зменшує видаваний ним сигнал. Це зменшення сигналу служить критерієм для ухвалення рішення про видачу тривожного сигналу сповіщувачем.

Димові пожежні сповіщувачі, засновані на описаному вище принципі, виявляють всі димові частинки, які можуть викликати ефект ослаблення, тобто світлі і темні, великі і маленькі. Тому вони підходять для раннього розпізнавання пожеж, димових частинок будь-якого розміру і кольору.

Димовий пожежний сповіщувач, заснований на принципі розсіювання світла.

При використанні цього принципу всі компоненти системи виявлення розміщені у вимірювальній камері сповіщувача таким чином, що світло від джерела не може безпосередньо досягати приймача. При цьому виробляється мінімальний сигнал S1, відповідний черговому стану сповіщувача. Тільки, якщо частинки диму присутні в оптичному каналі вимірювальної камери, частина розсіяного світу досягає приймача і викликає збільшення сигналу до значення S2, яке фіксується і оцінюється блоком обробки сигналу для ухвалення рішення про видачу тривожного стану.

Вирішальний вплив на збільшення сигналу роблять щільність диму і оптичні характеристики димових частинок. Крупні димові частинки мають значно велику здатність розсіювати світло, чим невеликі частинки. До того ж інтенсивність розсіювання зменшується залежно від відношення розміру частинки до використовуваної довжини хвилі. Таким чином, для даного принципу виявлення розміри димових частинок мають вирішальне значення. Більш того, інтенсивність розсіювання частково знижується із-за поглинання світла димовими частинками. З цієї причини частинки сажа або чорний дим мають інтенсивність розсіювання набагато менше, ніж білий дим.

Інтенсивність світлового розсіювання багато в чому залежить від кута, під яким вимірюється розсіяне світло. Тому існують сповіщувачі, що використовують як пряме так і зворотне розсіювання.

Димові сповіщувачі, засновані на принципі розсіювання світла, в основному виявляють видимі частинки білого кольору і, таким чином, підходять для тих типів пожежі, які характеризуються наявністю білого диму.

2.2 Вибір і обґрунтування структурної схеми системи охорони і протипожежної безпеки.

Для вибору структурної схеми системи охорони та протипожежної безпеки необхідно насамперед поставити чітко технічне завдання.

Для пожежної сигналізації в основному застосовуються біметалічні датчики, що спрацьовують при температурі 60…70°С. Як правило, така сигналізація малоефективна: при температурі зверху 70 °C в приміщенні рятувати вже нічого, залишається тільки гасити пожежу. Тому дуже важливою є проблема виявлення вогнищ загоряння на ранній стадії. Існуючі ж системи сигналізації на основі газоаналізаторів і приймачів теплового випромінювання дуже дорого коштують.

При розробці пропонованого пристрою ставилася мета створити простий пристрій, що реагує на появу диму в приміщенні, що охороняється. Найкращих результатів досягають з комплектом промислових бар «єрних датчиків інфрачервоного випромінювання. При проведенні дослідів з вказаними пристроями було виявлено, що схема приймача має найбільшу чутливість до зміни оптичного середовища при подачі на випромінювач синусоїдальної напруги частотою близько 8 кГц.

Універсальний пристрій охоронно-пожежної сигналізації реагує на наступні типи нештатних ситуацій на об «єкті, що охороняється:

поява диму або інша зміна оптичного середовища;

перевищення встановленої температури повітря в діапазоні.

20…60°С;

поява відкритого вогню (збільшення освітленості);

поява в зоні захисту рухомих об «єктів;

проникнення в приміщення (у комплекті з датчиками охоронного шлейфу).

термошлейфа (R20…R29) і блоку живлення (БП).

Рис. 1. Структурна схема пристрою охоронної і пожежної сигналізації.

На структурній схемі позначено А1 і А2 — випромінювач та приймач інфрачервоного випромінювання, функцією яких являється виявлення димових частинок в контрольованому приміщенні.

БУ — блок управління, за допомогою якого аналізуються сигнали, що поступають з пожежних сповіщувачів та з шлейфу охоронних давачів. Саме блок управління приймає рішення про видачу тривожного сигналу на централізований пульт чи в лінію зв’язку.

R20…R29 — термошлейф, за допомогою якого виявляється підвищення температури в контрольованому приміщенні.

БП — вторинний блок живлення — використовується для живлення всього обладнання стабілізованою напругою +12 В.

2.3 Розробка принципової схеми.

Принципова схема системи пожежної сигналізації складських приміщень описана в п. 2.5 даної записки. Окремо слід зупинитися на побудові випромінювача ІЧ випромінювання, блока живлення та схеми витримки часу яка використовується для виключення спрацьовування пристрою в момент ввімкнення.

Випромінювач ІЧ-випромінювання:

Випромінювач ІЧ-випромінювання сконструйований на основі генератора на двох логічних елементах ІМС К176ЛА7. В колі зворотного зв’язку яких ввімкнено елементи R1 та С1 з номіналами, які задають частоту генерації рівною 8 кГц, резистори R2 і R3 служать для обмеження струму світлодіода HL1. Принципова схема випромінювача зображена на рис. 2.

Рис. 2. Схема принципова випромінювача ІЧ-випромінювання.

Схема витримки часу виконана за допомогою релейних елементів типу РЕС55 (К1, К2) та РЕС9 — К3. В якості часозатримуючого кола при ввімкненні пристрою використовується транзисторний ключ VT1, VT2 з елементами, що обумовлюють затримку часу — С1, R2. Принципова схема зображена на рис. 3.

Рис. 3 Схема принципова витримки часу в момент ввімкнення Блок живлення пристрою пожежної сигналізації розроблений на основі схеми двопівперіодного випрямляча з фільтруючим конденсатором та стабілізатора напруги з додатковим регулюючим транзистором. Схема являється стандарною без додаткових елементів (рис.4).

Рис. 4. Блок живлення. Схема електрична принципова.

Розрахунок елементів схеми приведено в п. 2.4.

2.4 Розрахунок нетипових елементів та вузлів системи.

Розрахунок блоку живлення.

Так як в конструкції блока живлення використовується двохнапівперіодний випрямляч, діоди якого ввімкнуто за мостовою схемою, то за вихідними даними, а саме напруга на навантаженні Uн, струм навантаження Ін розраховуємо та вибираємо випрямні діоди та конденсатор фільтра.

1. Визначаємо змінну напругу, яка повинна бути на вторинній обмотці мережевого трансформатора:

UІІ=ВUн, де Uн — постійна напруга на навантаженні, В;

В — коефіцієнт, що залежить від струму навантаження (дорівнює 1,7).

UІІ=1,7(12=20,4 В.

2. За струмом навантаження визначаємо максимальний струм, що протікає через кожний діод випрямного моста:

Ід=0,5СІн, де Ід — струм через діод, А;

Ін — максимальний струм навантаження, А;

С — коефіцієнт, що залежить від струму навантаження (дорівнює 1,8).

Ід=0,5(1,8(1,5=1,35 А.

3. Підраховуємо зворотну напругу, яка буде прикладена до кожного діода випрямляча:

Uзв.=1,5Uн, де Uзв — зворотна напруга, В;

Uн — напруга на навантаженні, В.

Uзв.=1,5(12=18 В.

4. Вибираємо діоди, в яких значення випрямленого струму і допустимої зворотної напруги дорівнюють чи перевищують розрахункові. За довідником вибираємо діоди типу КД226А. Параметри яких становлять Ід=1,7 А, Uзв=100 В.

5. Визначаємо ємність конденсатора фільтра:

Сф=3200Ін /UнКп, де Сф — ємність конденсатора фільтра, мкФ;

Ін — максимальний струм навантаження, А;

Uн — напруга на навантаженні, В;

Кп — коефіцієнт пульсацій (відношення амплітудного значення змінної складової частотою 100 Гц на виході випрямляча до середнього значення випрямленої напруги) — 10−5.

Сф=3200((1,5 /12)(10−5 =4000 мкФ.

Приймаємо значення конденсатора фільтра Сф=4700 мкФ.

Розраховуємо параметри трансформатора живлення. Знаючи необхідну напругу на вторинній обмотці (UІІ), і максимальний струм навантаження трансформатор живлення розраховуємо в такій послідовності:

1. Визначаємо значення струму, протікаючого в вторинній обмотці трансформатора:

ІІІ=1,5Ін, де ІІІ - струм через обмотку ІІ трансформатора, А;

Ін — максимальний струм навантаження, А.

ІІІ=1,5(1,5=2,25 А.

2. Визначаємо потужність, яку споживає випрямляч від вторинної обмотки трансформатора:

РІІ=UІІІІІ, де РІІ - максимальна потужність, що споживає випрямляч від вторинної обмотки, Вт;

UІІ - напруга на вторинній обмотці, В;

ІІІ - максимальний струм через вторинну обмотку трансформатора, А.

РІІ=20,4(2,25=45,9 Вт.

3. Підраховуємо потужність трансформатора:

Ртр=1,25РІІ, де Ртр — потужність трансформатора, Вт;

РІІ - максимальна потужність, що споживається від вторинної обмотки, Вт.

Ртр=1,25(45,9=57,3 Вт.

4. Визначаємо значення струму, протікаючого в первинній обмотці:

ІІ=Ртр/UІ, де ІІ - струм через обмотку І, А;

Ртр — визначена потужність трансформатора, Вт;

UІ - напруга на первинній обмотці (мережева напруга — 230 В).

ІІ=57,3/230=0,25 А.

5. Розраховуємо необхідну площу перерізу сердечника магнітопроводу:

де S — переріз сердечника магнітопроводу, см2;

Ртр — потужність трансформатора, Вт.

6. Визначаємо число витків первинної (мережевої) обмотки:

wI=50UІ/S, де wI — число витків обмотки;

UІ - напруга на первинній обмотці, В;

S — переріз сердечника магнітопроводу, см2.

wI=50(230/9,88=1164 витки.

7. Визначаємо число витків вторинної обмотки:

wІІ=55UІІ/S, де wІІ - число витків вторинної обмотки;

UІІ - напруга на вторинній обмотці, В;

S — переріз сердечника магнітопроводу, см2.

wIІ=55(20,4/9,88=114 витків.

8. Визначаємо діаметри проводів обмоток трансформатора:

де d — діаметр проводу, мм;

І - струм через обмотку, мА.

dI=0,27 мм.

dІІ=0,95 мм Приймаємо діаметри проводів обмоток 0,3 і 1 мм відповідно.

Розрахунок стабілізатора ведуть в такій послідовності:

Вихідними даними для розрахунку є випрямлена напруга UІІ і максимальний струм навантаження Ін.

1. Розраховуємо максимальну потужність. що розсіюється транзистором:

Рмакс.=1,3(UІІ - Uн)Ін Рмакс.=1,3(20,4 -12)1,5=14,82 Вт.

2. Вибираємо регулюючий транзистор. Його максимально допустима розсіювана потужність має бути більшою від значення Рмакс., максимально допустима напруга між емітером і колектором — більша від UІІ, максимально допустимий струм колектора — більший від Ін. Виходячи з вищенаведеного вибираємо транзистор p-n-p структури типу КТ816Г. Його максимальна розсіювана потужність становить 25 Вт, максимально допустима напруга між емітером і колектором — 80 В, максимально допустимий струм колектора становить 3 А.

3. Визначаємо максимальний струм бази регулюючого транзистора:

Іб.макс.=Ін/h21e мін.

Іб.макс.=1,5/25=0,06 А.

4. Підбираємо стабілітрон. Його напруга стабілізації повинна дорівнювати вихідній напрузі стабілізатора, а значення максимального струму стабілізації повинно перевищувати максимальний струм бази регулюючого транзистора. Вибираємо стабілітрон типу КС512. Його напруга стабілізації дорівнює 12 В, але максимальний струм стабілізації дорівнює 10 мА, що менше ніж максимальний струм бази. В зв’язку з цим в стабілізатор вводимо додатковий транзистор малої потужності, який дозволяє знизити струм навантаження стабілітрона в h21e раз. Використовуємо в якості додаткового транзистора — КТ361Г з коефіцієнтом передачі - 50. В результаті використання цього транзистора максимальний струм навантаження для стабілітрона зменшиться до 1,2 мА, що є прийнятною величиною для стабілітрона КС512.

5. Визначаємо величину опору резистора Rb1.

Rb1=(UІІ - Uст.)/(Іб.макс.-Іст.мін).

Rb1=(20,4 -12.)/(60+10)=7,6/0,07=108,6 Ом Приймаємо опір резистора згідно ряду опорів рівним 110 Ом.

6. Визначаємо потужність розсіювання резистора:

Рb1=(UІІ - Uст.)2/Rb1.

Рb1=(20,4−12)2/110=0,53 Вт Приймаємо потужність резистора Рb1=0,5 Вт.

Елементи часозадаючої ланки блоку управління, яка використовується для усунення хибних спрацьовувань системи, а саме ланки резистор R18, конденсатор С7 розраховуються за допомогою відношення, що відображає час заряду конденсатора до напруги логічної одиниці (+2,7 В), якої достатньо для переходу виходу логічного елемента DD3.1 відповідно зі стану логічного нуля в стан логічної одиниці. Цей час вибрано рівним 8 секунд.

Час заряду конденсатора визначаємо виходячи з правила п’яти RC. Правило п’яти RC формулюється наступним чином: за час, який дорівнює п’яти постійним часу, конденсатор заряджається чи розряджається на 99%. Звідси насамперед необхідно визначити кількість постійних часу, потрібних для заряду конденсатора до напруги 2,7 В:

(2.3).

xRC=12.5/11.88=1.2.

Приймаємо ємність конденсатора С7= 20 мкФ. З визначення постійної часу та результату обчислення виразу (2.3) визначаємо опір резистора R18.

Приймаємо величину опору резистора R18=330 кОм.

2.5 Опис схеми керування, контролю або регулювання.

Основою схеми є БУ (див. креслення). Прийнятий, посилений і продетектований сигнал частотою 8 кГц з виходу ІЧ приймача (А2) поступає на вхід інтегрального компаратора DA1. Якщо рівень сигналу достатній, транзистор VT2 відкритий, і на вході 4 DD2.2 — логічна «1». При зміні прозорості середовища напруга частотою 8 кГц на виході А2 знижується, VT2 закривається, і в результаті на виході DD2.2 з «являється логічна «1». Реле К1 спрацьовує із затримкою, визначуваним ланцюжком R18, С7. Затримка зроблена для виключення спрацьовування датчика від випадкових перешкод в межах 5…10 секунд. Реле К1 після спрацьовування розриває своїми контактами К1.1 ланцюг охоронного шлейфу сигналізації об «єкту. Те ж відбувається, якщо з «являється напруга логічного «0 «на входах 3 і 5 DD2.2 від схем термодатчика на терморезисторах R20… R29 і фотодатчика R15. Поріг спрацьовування фотодатчика регулюється R13, а термодатчика — R14. Світлодіод HL1 відображає включення пристрою і наявність сигналу тривоги. Живиться БУ від стабілізованої напруги 9 В. Схема випромінювача (А1) приведена на рис. 2.

Конструкція і монтаж пристрою. БУ зібраний на друкованій платі і розміщений в металевому корпусі, на передній панелі якого встановлені змінні резистори R2, R13, R14. R14 обладнаний шкалою з мітками температури через 5 °C; на передню панель також виведені фоторезистор R15 (типа ФСК-Г2), встановлений в октальну лампову панель, світлодіод HL1, гнізда XI і Х2, клеми 1…8 для підключення зовнішніх пристроїв і роз «єм живлення. Термошлейф завдовжки 10…20 м складається із загального дроту перетином 2,5 мм² (гнучкого монтажного) і тонших проводів: одного — цілого, а іншого — що складається з відрізків завдовжки 1,0…2,0 м, що включаються послідовно з терморезисторами R20… R29 типа ММТ-1 опором 1…2 ком. Терморезистори підключені так, як показано на рис. 1 — по всій довжині термошлейфа.

Корпуси всіх блоків повинні бути з'єднані із загальним дротом.

Випромінювач А1 і приймач А2 встановлюється на протилежних стінах приміщення, що охороняється, якнайдалі один від одного (але не більше 20м) строго навпроти. Для монтажу подібних пристроїв існують загальні вимоги: жорстка опора для установки і вільний простір для проходження ІЧ-променя. При цьому ІЧ-промінь повинен проходити поблизу «вразливих «місць в приміщенні. Прямі сонячні промені не повинні потрапляти на лінзи ІЧ-системи і фоторезистора. Термошлейф підвішується до стелі приміщення паралельно лінії ІЧ-променя. Він же є лінією живлення випромінювача А1. БУ встановлюється поблизу А2 і з «єднується з ним двопровідним екранованим кабелем.

Настройка. Підключивши джерело живлення, настроюють компаратор DA1 по максимальній чутливості підбором резистора R4, подаючи на гнізда XI, Х2 сигнал із звукового генератора частотою 8 кГц. Рівень сигналу визначають по мілівольтметру, підключеному до виходу приймача. Рівень, при якому з «являється логічна «1 «на вході 4 DD2.2, повинен бути не більше 10…15 мВ при установці движка R2 у верхнє по схемі положення.

Фотодатчик настроюють так, щоб область кута повороту движка резистора R13, при якому на вході 3 DD2.2 з «являється логічна «1 », складала не більше ¼ від загального кута повороту при дуже слабкому освітленні (наприклад при засвіченому сірнику в темній кімнаті). Регулювання проводиться шляхом підбору резистора (на схемі не показаний), що встановлюється паралельно R15, залежно від опору останнього. Після регулювання необхідно зафіксувати осі R13 і R2. Підключивши згорнутий в кільце термошлейф, його поміщають в просту термокамеру, що складається з картонного ящика, накритого склом. На дно ящика укладають кільце шлейфу і точний ртутний термометр, а поблизу скла (подалі від термометра) розміщують лампу потужністю 150…200 Вт. Контролюючи температуру усередині камери, відзначають мітки температури на шкалі при обертанні осі R14. Спрацьовування термодатчика визначають по появі на вході 5 DD2.2 напруги логічного «0 «при відповідній температурі. Логічні рівні на виходах мікросхем контролюють або вольтметром постійного струму, або підключивши до виходів відповідних елементів світлодіод АЛ307 з послідовно включеним резистором 0,3…0,8 ком. Після монтажу А2, БУ і термошлейфа підключають живлення до випромінювача А1 і, переміщаючи його по стіні, знаходять місце, при установці в яке осцилограф, підключений до кубел XI і Х2, показує максимальну амплітуду сигналу.

Після жорсткого закріплення випромінювача А1, резистором R3 в нім встановлюють по осцилографу форму сигналу, близьку до синусоїди. Далі, закривши «глазок «R15 світлонепроникним матеріалом і встановивши за шкалою R14 температуру вище ніж в приміщенні, регулюють поріг спрацьовування компаратора DA1 обертанням R2, до тих пір, поки не засвітиться світлодіод HL1. Після цього вісь R2 фіксують. Пристрій готовий до роботи. При експлуатації достатньо лише коректувати поріг спрацьовування термодатчика резистором R14 залежно від температури в приміщенні. При необхідності підстроюють поріг спрацьовування компаратора. Фотодатчик оперативного регулювання не потребує.

Для виключення спрацьовування пристрою у момент включення в колі живлення можна застосувати схему витримки часу (рис.3), суміщену з приладом охоронної сигналізації. Затримка включення (30…60секунд) визначається номіналами кола R2, С1:

БУ включається в ланцюг шлейфу приладу послідовно з датчиками охоронного шлейфу. До контактів реле К3.2 підключаються виконавчі пристрої. При застосуванні вищезгаданих пристроїв в комплекті з аварійним живленням і надійною лінією передачі сигналу тривоги об «єкт, що охороняється, практично неможливо пошкодити непомітно.

Згідно з положеннями ДНАОП та правилами проведення та прийому робіт (установки охоронної, пожежної та охоронно-пожежної сигналізації (офіційне видання Мінприлад ВСН 25−09.68−85) димові лінійні пожежні сповіщувачі повинні бути розміщені на відстані 2,5 метра від стіни приміщення. Так як приміщення складів мають ширину 5 метрів, то для контролю достатньо однієї пари лінійних димових сповіщувачів, принцип дії яких ґрунтується на принципі ослаблення потоку інфрачервоного випромінювання від ІЧ-випромінювача до приймача.

4. Енергетична частина Одним із факторів ефективності використання пристроїв та систем та причиною доцільності використання є зменшення витрат енергоносіїв, що являється одним з основних завдань модернізації та модифікації пристроїв, які застосовуються в промисловості та в сфері обслуговування. В загальному понятті енергоносіями являються речовини чи явища при перетворенні яких виділяється енергія, яку може використати споживач. Це можуть бути і речовини природного походження (нафта, газ, торф), вторинна енергія вироблена людиною (електроенергія, теплова енергія), природна енергія (енергія сонячного проміння, енергія вітру, припливів і відпливів). В господарській діяльності чи не найширше використовується електрична енергія, одержана чи вироблена різними шляхами.

Дана система пожежної сигналізації використовує один вид енергії - електричну. Причому отримує частину її від вторинного джерела живлення — блоку живлення. Тому для розрахунку ефективності необхідно визначити яку потужність споживає система, а саме пристрої системи, які живляться від окремого джерела. Отже можна визначити потужність споживання системи як потужність вторинного джерела живлення.

Потужність вторинного джерела живлення, як визначено в пункті 2.4. становить 57,3 Вт.

Середня споживана кількість електроенергії за добу становить 1375,2Вт.

5. Охорона праці.

«Охорона праці» у промисловості - наукова дисципліна, що вивчає питання безпеки праці, попередження на виробничого травматизму, професійних захворювань і отруєнь, пожеж і вибухів.

Основна мета предмету «Охорона праці» — вивчення основ трудового законодавства, загальних питань по охороні праці, виробничій санітарії, техніки безпеки, пожежної техніки і пожежної безпеки на виробництві, ознайомлення з діючими нормами, правилами, інструкціями, ДСТ і вимогами по техніці безпеки, виробничій санітарії і пожежній профілактиці.

Предмет «Охорона праці» нерозривно зв’язаний з іншими спеціальними дисциплінами. Знання основ трудового законодавства, охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії і пожежної безпеки обов’язкове для всіх працівників промисловості, транспорту та сфери обслуговування.

Охорона праці - це система законодавчих актів і відповідних їм соціально-економічних, технічних, гігієнічних і організаційних заходів, що забезпечують безпеку, збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Охорона праці - це наука про людину і працю. З наукової точки зору вона досліджує вплив навколишнього середовища і засобів виробництва на організм людини з метою розробки профілактичних заходів щодо попередження травматизму, професійних захворювань і отруєнь.

У завдання охорони праці входить розробка законоположень, правил, норм і інструкцій, організаційно-технічних і гігієнічних заходів щодо охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, вивчення причин і розробка заходів запобігання травматизму, профзахворювань і профотруєнь.

Охорона праці і пожежної безпеки неможливі у відриві від організації і технології виробництва, будови будинків і споруд, конструювання й експлуатації технологічного і допоміжного устаткування. Заходи щодо техніки безпеки і пожежної безпеки розробляють на основі новітніх досягнень вітчизняної і закордонної науки і техніки.

5.1 Аналіз виробничого травматизму.

Причини, що викликали нещасні випадки на виробництві, аналізують для розробки найбільш ефективних заходів для їхнього усунення і попередження. На практиці користуються наступними методами аналізу:

монографічними, топографічними,.

статистичними.

При монографічному методі об'єктами дослідження служать окремі цехи, установки, види робіт, технологічні і трудовий процеси. Детально вивчають оброблювані предмети, основне і допоміжне устаткування, робоче місце, одяг робітників, прийоми робіт і загальні умови виробничої обстановки.

Одночасно вивчають нещасні випадки, що сталися раніше. Результати дослідження направляють на виявлення потенційних небезпек за даних умов роботи й обстановки. За матеріалами досліджень намічають заходи, у яких передбачають не тільки техніку безпеки (огороджену, захисну, блокувальну й ін.), але і заходи щодо забезпечення безпеки у усьому виробничому процесі, а також виробничій обстановці в цілому.

Монографічний метод — найбільш ефективний із усіх методів, тому що на відміну від інших він дає можливість не тільки найбільш повно уточнити, але й усунути причини, що викликали нещасний випадок, а також і запобігти їхньому повторенню.

З зіставлення монографічних обстежень однорідних цехів можна зробити висновки для широких узагальнень і проведення заходів загального характеру.

При топографічному методі нещасні випадки, що сталися, графічно зображують у вигляді умовних знаків на плані підприємства чи дільниці по місцю події. Вивішені на стіні такі плани постійно сигналізують (нагадують) про місця нещасних випадків. Повторення нещасних випадків у визначених місцях буде свідчити про неблагополуччя з охороною праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження зазначених місць виявляють причини, що викликали нещасні випадки, і намічають поточні і перспективні заходи щодо усунення нещасних випадків для кожного окремого об'єкта.

Статистичний метод ґрунтується на вивченні матеріалів реєстрації й обліку нещасних випадків, зібраних за тривалий час (за півроку, рік), і систематизації нещасних випадків за професією, стажем, статтю, віком, характером робіт, технічними чинниками, характером травм (враження струмом, порізи, уколи і т.д.). По актах складається звіт за формою 7-ТВР. При цьому методі необхідно врахувати не тільки число нещасних випадків, але і зв’язати їх із числом працюючих на даному підприємстві і вагою отриманих травм, для чого користуються відносними показниками нещасних випадків, обумовленими формою 7-ТВР.

Визначення відносних показників травматизму За даними форми 7-ТВР визначають показники травматизму.

Показник частоти Пч — це число потерпілих при нещасних випадках, зв’язаних із виробництвом, що доводяться на 1000 працюючих;

Показник ваги Пт — це середнє число робочих днів непрацездатності, що доводяться на один нещасливий випадок;

Показник непрацездатності Пн — це число людиноднів непрацездатності, що доводяться на 1000 працюючих.

Безпосередньо в підрозділі охорони праці підприємства користуються в більшості статистичним та частково монографічним методом аналізу виробничого травматизму. Щоквартально проводиться аналіз нещасних випадків, які сталися на підприємстві. На основі цього аналізу розробляються заходи з охорони праці, призначення яких запобігти випадкам виробничого травматизму та покращити умови праці. До таких заходів відносяться позапланові інструктажі з техніки безпеки, медичні огляди працівників, технічні навчання, удосконалення пристроїв та систем, що покликані забезпечити безпечні умови праці та ін.

5.2 Заходи техніки безпеки.

Техніка безпеки — це система організаційних і технічних заходів і засобів, що запобігають впливові небезпечних виробничих чинників на процес виробництва.

Небезпечний виробничий чинник (небезпечний чинник) — виробничий чинник, вплив якого на працюючого приводить до травми.

Виробнича травма — травма, отримана працюючим на виробництві і викликана недотриманням вимог безпеки праці.

Виробнича небезпека — можливість впливу на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих чинників.

Безпека праці - стан умов праці, при якому відсутня виробнича небезпека.

Зниженню або усуненню травматизму сприяє автоматизація виробничих процесів і керування устаткуванням, що виключає необхідність участі людини в роботі окремих частин устаткування, машин, механізмів і установок, а отже, виключає причини нещасних випадків, зв’язаних з обслуговуванням верстатів, машин, механізмів і установок під час їхньої роботи. До роботи допускаються особи, що добре знають конструкцію устаткування, вимоги техніки безпеки і безпечні прийоми роботи, при експлуатації, технічному обслуговуванні і ремонті устаткування.

Так як основна частина устаткування безпосередньо зв’язана з електричним струмом, то знанням правил електробезпеки в дистанції приділяється особлива увага.

Електричні мережі й установки підрозділяються по напрузі, частоті і напрямку струму, виконанню мережі і по ступені небезпеки поразки електричним струмом.

По напрузі електромережі й установки можуть бути вище 1000 В, до 1000 В, 36 В та 12 В.

Мал. 5.2.1. Схеми: а — трьохпровідної мережі напругою вище 1000 В с заземленою нейтраллю; б — трьохпровідної мережі напругою до 1000 В с ізольованою нейтраллю; в — чотирьохпровідної мережі до 1000 В с глухозаземленною нейтраллю.

По частоті електроструму мережі й установки підрозділяються на наступні групи:

50 Гц — найбільш поширена частота;

200; 400; 600 Гц — підвищена частота;

3(106 — 3(107 Гц — висока частота (ВЧ);

3(107 — 3(108 Гц — дуже висока частота (ОВЧ);

3(108 — 3(109 Гц — ультрависока частота (УВЧ);

3(109 — 3(1010 Гц — надвисока частота (СВЧ);

3(1010 — 3(1011 Гц — край висока частота (КВЧ);

3(1011 — 3(1012 Гц — над крайвисока частота (СКВЧ).

По напрямку струму мережі установки можуть бути змінного і постійного струму. У залежності від режиму нейтралі при напрузі вище 1000 В відповідно до ПУЕ застосовують мережі трьохпровідні (мал. 5.2.1,а) із заземленою нейтраллю. При напрузі до 1000 В відповідно до ПУЕ застосовують мережі трьохпровідні з ізольованою нейтраллю (мал. 5.2.1,б) і чотирьохпровідні з глухозаземленою нейтраллю (мал. 5.2.1,в). Нейтральна точка мереж трьохпровідних (мал. 5.2.1,б) з ізольованою нейтраллю не має зв’язку з землею. Такі мережі застосовують при незначних ємнісних струмах, коли можливо підтримати ізоляцію в гарному стані, коли мережі не схильні до впливу агресивних середовищ. Ці мережі знаходяться під постійним наглядом, вони більш безпечні, тому їх рекомендують застосовувати в торф’яній, вугільній і лісовій промисловості.

Мережі чотирьохпровідні з глухозаземленою нейтраллю застосовують там, де неможливо забезпечити гарну ізоляцію через високу вологість, агресивне середовище, коли внаслідок великої розгалуженості ємнісні струми досягають великих значень, небезпечних для людини, коли неможливо швидко відшукати й усунути пошкодження ізоляції (наприклад, міські і сільські мережі, мережі великих підприємств).

Виробнича санітарія. Гігієна праці грунтується на вивченні виробничого середовища і його впливу на умови праці, здоров’я робітників із метою розробки комплексу організаційних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, необхідних для оздоровлення і підвищення продуктивності праці. Як наукова дисципліна гігієна праці - це база для практичної і законодавчої роботи в області санітарної охорони і гігієнічної раціоналізації праці. До технології й організації виробництва відносяться механізація технологічних процесів, впровадження напівавтоматичних і автоматичних способів виробництва, дистанційного керування устаткуванням і т.д.

У тісному зв’язку з технологією виробництва знаходиться трудовий процес, що вимагає визначеної нервово-психічної напруги, напруги окремих органів і систем, положення тіла при роботі і т.д. До санітарно-гігієнічних умов праці відносяться: вплив на організм людини метеорологічного чинника (температури, вологості, швидкості руху повітря, барометричного тиску), забруднення повітря парами, газами, пилом, вплив шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань, радіації і т.д. Вплив на здоров «я вивчають за допомогою сучасних методів гігієнічної науки.

Виробнича санітарія — це система організаційних і санітарно-технічних заходів і засобів, що запобігають вплив шкідливих виробничих чинників.

Шкідливий виробничий чинник (шкідливий чинник) — виробничий чинник, вплив якого на працюючого приводить до захворювання.

Професійне захворювання — захворювання, викликане впливом на працюючих шкідливих умов праці.

Промислово-санітарна робота в нашій країні базується на матеріалістичному розумінні взаємовідносин організму і середовищ.

Санітарними нормами проектування промислових підприємств установлені суворі вимоги до охорони здоров’я і життя працюючих. Наприклад, забруднене повітря (парами, газами, пилом), що видаляється з виробничих приміщень, перед викидом в атмосферу повинне бути очищене і знешкоджене.

Норми санітарних розривів поширюються на підприємства з дуже гучним виробництвом. Визначено санітарні розриви на установки ультрависокої і надвисокої частот. Для запобігання забруднення рік, озер і інших водойм виробничими стічними водами, що містять не тільки шкідливі, але і отруйні і небезпечні для флори, фауни водойм і людей речовини, санітарними нормами і правилами передбачені спеціальні вимоги по очищенню і знешкодженню забруднених вод перед спуском (скиданням) їх в каналізаційну систему. Встановлено визначені вимоги до споруд для очищення і знешкодження стічних вод. Очисні споруди і пристрої для скидання очищених і знешкоджених стічних вод повинні розташовуватися вниз за течією ріки з обов’язковим санітарним розривом між населеним пунктом і очисними спорудами.

Санітарними нормами і правилами визначені норми водоспоживання по цехах підприємств. Встановлено норми водоспоживання на одного жителя селища або міста. При цьому визначені джерела водопостачання, місця забору, очищення, знешкодження і знезаражування вод і охорона водяних джерел. Установлено санітарні захисні зони, що охороняються. Воду для питних і побутових потреб забирають згори за течією ріки по відношенню розташування селища і на відстані не меншій від встановленої санітарно-захисної зони (між місцем забору води і містом) з обліком використання ріки населеним пунктом. Крім того, установлена санітарно-захисна зона від місця забору води вгорі за течією ріки з таким розрахунком, щоб шкідливі забруднення, що потрапили у воду, при підході до місця забору води були цілком знешкоджені життєдіяльністю ріки. Виробнича санітарія регламентує застосування отруйних і шкідливих речовин на підприємствах у сільському і лісовому господарстві.

Небезпечні і шкідливі виробничі чинники підрозділяються по природі дії на організм людини на наступні групи:

фізичні,.

хімічні,.

біологічні,.

психофізіологічні.

Небезпечні фізичні шкідливі виробничі чинники поділяються на :

машини, що рухаються, і механізми;

незахищені рухливі елементи виробничого устаткування;

вироби, що пересуваються, матеріали;

підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони;

підвищена або знижена температура поверхонь матеріалів, устаткування;

підвищена або знижена температура повітря робочої зони;

підвищений рівень шуму на робочому місці;

підвищений рівень вібрації;

підвищений рівень інфразвукових коливань;

підвищений рівень ультразвуку;

підвищений або знижений барометричний тиск у робочій зоні і його різка зміна;

підвищена або знижена вологість повітря;

підвищена або знижена рухливість повітря;

підвищена або знижена іонізація повітря;

підвищений рівень іонізуючих випромінювань у робочій зоні;

небезпечний рівень напруги в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися через тіло людини;

підвищений рівень статичної електрики;

підвищений рівень електромагнітних випромінювань;

підвищена напруженість електричного поля;

підвищена напруженість магнітного поля;

відсутність або нестача природного світла;

недостатня освітленість робочої зони;

підвищена яскравість світла;

знижена контрастність;

прямий і відбитий блиск;

підвищена пульсація світлового потоку;

підвищений рівень ультрафіолетової радіації;

підвищений рівень інфрачервоної радіації.

Хімічні небезпечні і шкідливі виробничі чинники підрозділяються на наступні групи:

по характері впливу на організм людини: загальнотоксичні, дратівні;

по шляху проникнення в організм людини: через дихальні шляхи, шкірний покрив.

Біологічні небезпечні і шкідливі виробничі чинники викликаються біологічними речовинами, вплив яких на працюючих тягне за собою травми або захворювання.

Психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі чинники викликають перевантаження, що по характері дії підрозділяються на фізичні і нервово-психічні.

Фізичні перевантаження підрозділяються на статичні, гіподинамічні, динамічні.

Причинами нервово-психічних перевантажень можуть бути розумова перенапруга, перенапруга аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження.

Аналізуючи стан охорони праці в дистанції сигналізації і зв’язку можна відмітити, що основними чинниками, які впливаючи на організм працюючого можуть призводити до виробничої травми є: фізичні чинники (особливо ті, які обумовлюють роботу з електроустаткуванням, електроапаратурою) та психофізіологічні чинники, пов’язані з нервово-психічними перевантаженнями (в основному розумова перенапруга, емоційні перевантаження). Для усунення психофізіологічних чинників використовуються технологічні перерви в роботі, змінний характер роботи, організація технологічних процесів обслуговування пристроїв та систем зв’язку.

5.3 Протипожежний захист.

Проблеми попередження пожеж і боротьби з ними тісно зв’язані з проблемами охорони праці. Підтвердити це можна на прикладі пожежоі вибухонебезпечних промислових підприємств, де вибух і пожежа можуть послужити наслідком один одного.

Функції державного пожежного нагляду визначені «Положенням про державний пожежний нагляд». Розробка інженерно-технічних протипожежних заходів і контроль за їхнім здійсненням, організація профілактичного протипожежного режиму на діючих підприємствах, залучення широких кіл громадськості до справи попередження і гасіння пожеж складають систему державного пожежного нагляду.

У функції Держпожнагляду входять:

розробка й узгодження протипожежних норм, правил, технічних умов для знову мурованих і об'єктів різного призначення, що реконструюються, а також правил пожежної безпеки для діючих об'єктів. Ця функція одна з основних у роботі, оскільки необхідні протипожежні заходи повинні передбачатися ще в процесі проектування населених пунктів, об'єктів, окремих будинків і споруд. Як правило, до цієї роботи залучаються відповідні міністерства, відомства, науково-дослідні і проектні організації в залежності від того, для якої галузі народного господарства, для яких будинків і споруд розробляється той або інший нормативний документ. Правила пожежної безпеки є визначальними для працівників пожежної охорони і персоналу того чи іншого об'єкта в питанні дотримання необхідного протипожежного режиму. На підставі правил пожежної безпеки при виникненні на об'єкті пожежі або при знаходженні об'єкта в пожежонебезпечному стані можуть пред’являтися звинувачення тій або іншій посадовій особі, винній в невиконанні правил пожежної безпеки (або інструкцій), які мають юридичну чинність.

Контроль за дотриманням проектними організаціями протипожежних норм, технічних умов і правил при проектуванні нових і реконструкції існуючих об'єктів, будинків і споруд. Безпосередній нагляд за протипожежним станом діючих об'єктів народного протипожежного режиму господарства, житлових і суспільних будинків і дотриманням у них належного стану.

Облік і аналіз пожеж, загорянь, що виникли в будинках і спорудах, на промислових підприємствах, у містах і в сільській місцевості. Аналіз даних про пожежі і загоряння дозволяє вчасно виявляти характерні причини пожеж і розробляти заходи для їхнього усунення. Крім того, ці дані необхідні для обгрунтування положень.

Протипожежна пропаганда й агітація. Біля 70% пожеж виникає від необережного поводження з вогнем, паління, неправильного застосування легкозаймистих рідин і інших порушень протипожежного режиму, що можуть бути усунуті в результаті роз’яснювальної роботи серед робітників, службовців і серед населення. З цією метою використовують радіо, телебачення, кіно. Найбільший ефект досягається в тому випадку, якщо лекції і бесіди будуються на конкретних прикладах.

Адміністративна робота органів Держпожнагляду. У своїй роботі органи Держпожнагляду користуються насамперед методом роз’яснення і переконання, однак у необхідних випадках удаються до прав, наданим їм «Положенням про державний пожежний нагляд» і іншими документами.

Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу органи Держпожнагляду служать органами дізнання по справах про пожежі і порушення протипожежних правил. Це право використовується при виникненні пожежі для виявлення винних осіб, а також у тих випадках, коли об'єкт у результаті порушення правил пожежній безпеці приведений у загрозливий стан. Крім того органи Держпожнагляду (керування пожежної охорони області, краї, республіки) відповідно до «Положення про державний пожежний нагляд» мають право винести постанову про часткове або повне припинення роботи підприємства або його окремої ділянки з негайним повідомленням про це ГУПО МВС, а також начальнику організації (міністерству), якому підвідомчий даний об'єкт. Винесенню постанови про припинення експлуатації об'єкта передує укладання розпорядження або акта обстеження, у якому викладаються необхідні заходи для усунення виявлених недоліків і визначені терміни їх усунення.

Керівник підприємства, об'єкта, будучи особою, відповідальною за всі сторони діяльності підприємства, об'єкта, відповідає і за забезпечення пожежної безпеки, організує роботу з попередження і гасіння пожеж.

На підприємствах:

по-перше, розробляються інструкції з заходів пожежної безпеки (звичайно одночасно з заходами для техніки безпеки) по окремих цехах, ділянках і виробничих установках і призначаються по ним відповідальні особи з числа інженерно-технічного персоналу;

по-друге, створюються добровільні пожежні дружини, оснащені пожежною технікою, що займаються попередженням пожеж у цехах і на робочих ділянках. На великих підприємствах добровільні пожежні дружини організуються по цехах, а в цехах — по змінах.

Інженерно-технічний персонал промислових підприємств грає важливу роль у забезпеченні пожежної безпеки:

удосконалює технологічний процес на тій або іншій ділянці виробництва, упроваджує більш безпечне устаткування й апаратуру, влаштовує на окремих ділянках виробництва вогнегасячі установки, чітко виконує технологічний режим. З цією метою організують пожежо-технічні комісії, очолювані одним із головних інженерно-технічних працівників (головним інженером, головним механіком або іншими посадовими особами). Комісії проводять протипожежні обстеження, намічають заходи для зниженню пожежної небезпеки окремих ділянок виробництва і стежать за їх здійсненням. Для проведення протипожежного інструктажу і пожежно-технічного мінімуму інженерно-технічний персонал підприємства і працівники пожежної охорони використовують спеціально обладнані пожежно-технічні кабінети, оснащені наочним приладдям, плакатами й іншими матеріалами.

Пожежний зв’язок і сигналізація грають важливу роль у заходах для попередження пожеж, сприяють своєчасному їх виявленню і виклику пожежних підрозділів до місця пожежі, а також забезпечують оперативне керівництво роботами на пожежі.

Пожежний зв’язок можна підрозділити на зв’язок повідомлення (своєчасний прийом викликів на пожежі), диспетчерський зв’язок (керування силами і засобами для гасіння пожеж) і зв’язок на пожежі (керівництво пожежними підрозділами).

Для повідомлення про пожежу найбільше поширення одержали технічні засоби зв’язку і пожежної сигналізації - телефон, електрична пожежна сигналізація, автоматична і неавтоматична, і радіозв'язок.

Промислові підприємства, господарства й інші об'єкти з підвищеною пожежною небезпекою, як правило, обладнані прямим телефонним зв’язком. Для цієї мети прокладають прямий провід від об'єкта до пожежної команди, минаючи телефонну станцію, і встановлюють два індукторні телефонних апарати.

Для передачі повідомлення про пожежу з міського або іншого телефону на центральний пункт пожежного зв’язку (ЦППЗ) від міської телефонної станції (МТС) прокладають спеціальні односторонні телефонні лінії. Телефонні апарати обладнані спеціальними покажчиками з чітким написом номера телефону пожежної частини. При наявності телефонної станції (АТС) зв’язок здійснюється набором визначеного номера, а при ручній телефонній станції шляхом усної вимоги: «Пожежну команду!».

Найбільш надійний і швидкодіючий засіб зв’язку для виклику пожежної команди — електрична пожежна сигналізація, що складається з наступних основних частин:

оповіщувачів, встановлених у виробничих будинках або на території промислового підприємства, господарства або складу і призначених для подачі сигналів про пожежу;

прийомної станції з прийомними апаратами, що забезпечують прийом сигналів про пожежу і фіксування цих сигналів;

лінійних мереж, що з'єднують оповіщувачі з прийомними станціями.

На приймальній станції є оптичні й акустичні сигнали тривоги.

Системи електричної пожежної сигналізації виявляють початкову стадію пожежі (загоряння) і повідомляють про місце його виникнення. На підприємствах використовують високоефективні види автоматичної пожежної сигналізації, оповіщувачі яких реагують на дим, ультрафіолетові промені, полум’я і тепло. Системи автоматичної сигналізації без участі людей передають повідомлення про пожежу і місце його виникнення, а в окремих випадках також автоматично включають стаціонарні установки гасіння пожеж.

Будівлі та споруди заводу обладнано вогнегасниками двох типів: порошковими і пінними. Окрім того встановлено протипожежну сигналізацію, сигналізатори якої реагують на дим та інфрачервоне випромінювання (тепло). Сигнали від сигналізаторів поступають на центральний пульт протипожежної сигналізації.

Економічна частина Для розрахунку економічної частини проекту необхідно врахувати собівартість виготовлення системи протипожежної сигналізації, вартість монтажних матеріалів, вартість витрат електроенергії при експлуатації та в кінцевому результаті розрахувати економію коштів в порівнянні з встановленням протипожежної сигналізації заводського виробництва з сповіщувачами таких же типів.

6.1 Розрахунок собівартості виготовлення системи протипожежної сигналізації.

Згідно до специфікації елементів системи проводимо розрахунок вартості складових частин пристрою:

Таблиця 6.1.

Вартість складових частин.

№п/п Найменування Тип Один. вимір. Кількість Ціна, грн. Вартість, грн.

1 2 3 4 5 6 7.

1 мікросхема К176ЛА7 шт. 3 1,1 3,3.

2 мікросхема К176ЛА9 шт. 1 1,2 1,2.

3 мікросхема К554СА3А шт. 1 2,2 2,2.

5 терморезистори ММТ-1 шт. 9 0,5 4,5.

6 світлодіод АЛ147А шт. 1 1,8 1,8.

7 фоторезистор ФСК-Г2 шт. 4 1,2 4,8.

8 світлодіод АЛ307АМ шт. 1 0,5 0,5.

9 резистор МЛТ-0,5 шт. 3 0,3 0,9.

10 резистор МЛТ-0,25 шт. 19 0,1 1,9.

11 резистор СП5−39−0,5 шт. 4 2,35 9,4.

12 конденсатор КМ-4 шт. 2 0,3 0,6.

13 конденсатор К50−6 шт. 7 1,2 8,4.

14 діод КД522 шт. 3 0,5 1,5.

15 стабілітрон Д814Б шт. 4 0,9 3,6.

16 транзистор КТ315Б шт. 6 0,6 3,6.

16 транзистор КТ605БМ шт. 1 1,6 1,6.

16 транзистор КТ816Г шт. 5 0,8 4,0.

16 транзистор КТ361 шт. 1 0,6 0,6.

Разом.

54,4.

Обчислюємо витрати на виготовлення системи:

Таблиця 6.2.

Вартість витрат на виготовлення системи протипожежної сигналізації складських приміщень.

№п/п Найменування Один. вимір. Кількість Ціна, грн. Вартість, грн.

1 2 3 4 5 6.

1 Виготовлення друкованої плати за принциповою схемою шт. 2 18 36.

2 Складання принципової схеми на друкованій платі к-сть плат. 2 14 28.

Разом.

Таблиця 6.3.

Вартість системи пожежної сигналізації складських приміщень.

№п/п Найменування Один. вимір. Кількість Ціна, грн. Вартість, грн.

1 2 3 4 5 6.

1 Система протипожежної сигналізації складських приміщень шт. 4 118,4 473,6.

Разом.

473,6.

В таблиці 6.3 обчислена вартість 4 пристроїв пожежної сигналізації, так як в підпорядкуванні заводу знаходяться чотири складських приміщення.

6.2 Розрахунок вартості монтажних матеріалів.

Таблиця 6.4.

Вартість монтажних матеріалів.

№п/п Назва матеріалів Один. вимір. Кількість Ціна, грн. Вартість, грн.

1 2 3 4 5 6.

1 Провід силовий м 8 1,2 9,6.

2 Провід монтажний м 40 0,8 32.

Разом.

41,6.

6.3 Розрахунок амортизації і витрат на поточний ремонт.

Таблиця 6.5.

Вартість амортизації і витрат на поточний ремонт.

№п/п Назва Вартість, грн Амортизація Поточний ремонт.

% Сума, грн. % Сума, грн.

1 2 3 4 5 6 7.

1 Вартість засобів автоматизації 473,6 10 47,36 30 14,21.

6.4 Розрахунок вартості електроенергії.

Таблиця 6.6.

Вартість електроенергії.

№п/п Назва Один. вимір. Кількість Ціна, грн. Вартість, грн.

1 2 3 4 5 6.

1 Електроенергія силова кВт (год 501,875 0,2 100,38.

Внаслідок того, що монтаж та наладка системи пожежної сигналізації являється простою технологічною операцією, вона може встановлюватись штатними спеціалістами заводу чи запрошеним спеціалістом для наладки системи в цілому. Оплата запрошеного спеціаліста встановлюється із розрахунку двох робочих днів і становить — 150 грн.

6.5 Розрахунок суми витрат по проекту.

Таблиця 6.7.

Сума витрат по проекту.

№п/п Назва витрат Сума, грн.

1 2 3.

1 Вартість засобів автоматизації 473,6.

2 Вартість монтажних матеріалів 41,6.

3 Амортизація засобів автоматизації 47,36.

4 Витрати на поточний ремонт 14,21.

5 Вартість електроенергії 100,38.

6 Інші витрати 20,31.

Разом 697,46.

Враховуючи оплату робіт по наладці системи сигналізації сума витрат становить — 857,46 грн.

Загальна вартість системи протипожежної сигналізації, включаючи монтаж та наладку, згідно з попередніми розрахунками проведеними цехом пожежної безпеки Дистанції сигналізації і зв’язку Львівської залізниці складає 1354,74 грн.

6.6 Розрахунок економічної ефективності від впровадження автоматизації.

6.6.1. Розрахунок терміну окупності витрат, пов’язаних з впровадженням автоматизації.

Термін окупності витрат визначають за формулою:

де В — сума витрат по автоматизації, грн.

Е — сума економії, досягнутої за рахунок автоматизації, грн.

Ток.=В/Е=857,46/1354,74=0,63р.

6.6.2. розрахунок коефіцієнту економічної ефективності.

Коефіцієнт економічної ефективності визначають по формулі:

Підставляючи числові значення, одержуємо:

К=1354,74/857,46=1,58.

6.7 Висновок про економічну доцільність проекту.

В результаті проведеної роботи сконструйовано систему протипожежної сигналізації складських приміщень, яка дозволила:

Зменшити витрати коштів на придбання, монтаж та наладку системи сигналізації (пожежної та охоронної) складських приміщень.

Використати місцеві виробничі ресурси для монтажу системи протипожежної сигналізації.

Контролювати стан складських приміщень як з точки зору пожежної безпеки, так і з точки зору збереження матеріальних цінностей (фактори крадіжки, зламу та ін.).

Порівнюючи фактичний термін окупності витрат 0,63 року з нормативним 6,7 року і фактичний коефіцієнт економічної ефективності 1,58 з нормативним 0,15 можна зробити висновок, що даний проект системи протипожежної безпеки складських приміщень в Коломийському державному «Ветсанзаводі» є економічно доцільним.

Література Горбачев Г. Н., Чаплыгин Е. Е. Промышленная электроника: Учебник для вузов/ под ред. В. А. Лабунцова. М.: Энергоатомиздат, 1988, 320 стр.

Камнев В. Н. Чтение схем и чертежей электроустановок. Москва. «Высшая школа», 1990, 144 стр.

Ленк Дж.Д. Справочник по проектированию электронных схем. Под ред. В. П. Сигорского. К.: Техніка, 1979, 208 стр.

Хоровиц П., Хилл У. Искусство схемотехники: Пер. с англ. М.: Мир, 1998, 704 стр.

Пристрій До виконавчого пристрою.