Висновки. 
Субклінічні пошкодження: жорсткість аорти, високий пульсовий тиск та інші фактори ризику в оцінці ефективності лікування стенокардії з артеріальною гіпертензією

Пульсовий артеріальний тиск та жорсткість аорти є важливими факторами ураження органів-мішеней. Індекс жорсткості аорти суттєво збільшується при стабільній (до (1,90±0,05) мм рт. ст./мл) і, особливо, при нестабільній (до (2,08±0,07) мм рт. ст./мл) стенокардії (Р<0,001), що є свідченням високого ризику виникнення кінцевих точок серцево-судинних подій.

Індекс жорсткості аорти тісно пов’язаний з іншими показниками субклінічного пошкодження — частотою скорочень серця, швидкістю поширення пульсової хвилі, систолічним артеріальним тиском, товщиною комплексу інтима — медіа та рівнем ендотеліну. Досліджувані параметри субклінічного пошкодження органів-мішеней є високооб'єктивними критеріями ефективності лікування хворих на стабільну та нестабільну стенокардію на тлі гіпертонічної хвороби ІІ стадії.

Дослідження індексу жорсткості аорти і пульсового артеріального тиску в динаміці дають підстави вважати, що інгібітор Іf-каналів івабрадин не лише знижує частоту скорочень серця, а й зменшує пульсовий артеріальний тиск, жорсткість аорти, швидкість поширення пульсової хвилі, товщину комплексу інтима — медіа, рівень ендотеліну, тобто є патогенетично обґрунтованим засобом терапії стабільної і нестабільної стенокардії на тлі гіпертонічної хвороби.

Івабрадин може застосовуватися у хворих зі стабільною стенокардією, а також, у поєднанні з базовою терапією, у пацієнтів з ішемічною хворобою серця.