Підбіл звичайний, підмаренник чіпкий, підсніжник воронова

Підбіл звичайний, підмаренник чіпкий, підсніжник воронова.

.

.

ПІДБІЛ ЗВИЧАЙНИЙ.

(бiлi листки, білокопитень, бівпушок, мати-й-мачуха,.

матишник, мачушник, підбіл, підбільник).

Tussilago farfara.

Мать-и-мачеха.

.

Багаторiчна трав’яниста рослина родини айстрових з повзучим гiллястим кореневищем. Навеснi з кореневища виростають квiтковi стебла до 30 см заввишки, з яйцеподібно-ланцетними, гострими листками. Прикореневi листки розвиваються пiсля цвiтiння. Листки зверху голi, зiсподу — бiлоповстянi. Квiтки золотаво-жовтi, в одиничних пониклих кошиках. Цвiте у березнi — квiтнi. Плід — сiм’янка.

Росте на глинистому грунтi на схилах i по берегах рiчок, на полях i городах як бур’ян.

З листками пов’язана інша дивна назва рослини — мати-й-мачуха. Річ у тім, що листки її зверху гладенькі, темно-зелені і навіть трохи лискучі. Зате зі споду — повна протилежність. Тут вони вкриті густим плетивом повстистих білих волосків, неначе підбиті фланеллю чи кожушком. Це своєрідний захист від прохолоди глинястого грунту. Прикладіть листок верхнім боком до щоки, і ви відчуєте прохолоду, а коли прикладете нижнім боком, то відчуєте м’якість і теплоту. От і кажуть у народі, що від листків цієї рослини з одного боку віє холодом, як від мачухи, а з другого — теплом, як від матері. Звідси й пішла назва мати-й-мачуха.

Для виготовлення лiкарських форм заготовляють листя i квiтковi кошики.

Листях мiстить глiкозиди, флавоноїди, сапонiни, дубильнi речовини, органiчнi кислоти, вiтамiни.

Галеновi препарати використовують як вiдхаркуваль-ний, протизапальний, потогiнний, жовчогiнний та спазмолiтичний засiб. У народнiй медицинi застосовують при трахеїтах, бронхiтах, бронхiальнiй астмi. Свiжий сік п’ють при холециститах, гепатитах. Свiжi листки прикладають до наривiв, інфікованих ран, виразок. Порошком iз висушеного листя присипають рани. Настоєм пiдбiлу миють волосся при лупi та свербiннi шкiри.

Внутрiшньо — настiй листя підбілу (1 ст ложка сировини на 200 мл окропу) приймати по 2 ст ложки тричі на день за годину до їди.

Зовнiшньо — настiй (2 ст ложки сировини на 500 мл окропу) служить для примочок, спринцювань, миття голови при лупi. Подрiбненi свiжi листки накладають на зовнiшнi пухлини.

ПІДМАРЕННИК ЧІПКИЙ.

(в'язіль, дереза, деряба, дівунка, лепець, лепчик,.

лепчиця, липник, липняк, мокрець, прилип, чепляк).

Galium aparine.

.

Однорiчна трав’яниста рослина родини маренових. Стебло полегле або лазяче, до 200 см завдовжки, чотиригранне, по ребрах вкрите гачкоподібними, загнутими вниз шипами, розгалужене. Листки — в кiльцях по 6 — 8, оберненояйцеподібнi вкритi шипиками. Квiтки дрiбнi, правильнi, полiгамнi, вiночок до 2 мм у дiаметрi, бiлуватий, колесовидний. Цвiте у травнi — вереснi. Плід — сухий горiшок.

Росте в Карпатах на луках, по берегах рiчок, на узлiссях, серед чагарникiв.

Для виготовлення лiкарських форм збирають траву пiд час цвiтiння.

Трава пiдмареника мiстить глiкозиди (асперулозид), дубильнi речовини, сапонiни, органiчнi кислоти, мiкрота макроелементи.

У народнiй медицинi галенові препарати підмареннику чіпкого застосовують як дiуретичний, антимiкробний, болетамувальний, кровоспинний засiб. Найчастiше настiй трави п’ють при нирковокам’янiй хворобi, циститах, набряках, гепатитах, болях у кишечнику i шлунку, ревматизмi, зобi, епiлепсiї. При епiлепсiї краще вживати свiжий сік.

Внутрiшньо — свiжий сік підмаренника чіпкого приймають всередину по 1 ч ложцi 5 разiв на день; настiй трави (2 ст ложки сировини на 400 мл окропу) вживати по 50 мл 4 рази на день до їди.

Зовнiшньо — використовують мазь підмаренника чіпкого використовують для лiкування фурункулiв, лишаїв, раку шкiри, висипів на шкiрi (ефект посилюється при одночасному застосуваннi настою підмаренника всередину у вигляді настою 1:10, пити по 50 мл тричі на день). Мазь готують iз свiжого соку на свинячому жирi (1:10). Можна використовувати порошок сухої трави для присипання ран i фурункулiв.

ПІДСНІЖНИК ВОРОНОВА.

(білосніжка, годзинка, дикий часник, козиньки, колокоцей, мартєнка,.

мартянка, підсніжник ранній, проліска біла, могурянин, снiгурка,.

сніжоцвіт, скорозрiст, ярник).

Galanthus woronowii.

Багаторiчна цибулинна рослина родини амарилiсових. Цибулина має 1 — 2 см в дiаметрі, бура. Стебло слаборебристе, до 30 см завввишки, з однiєю звислою квiткою. Листки широколiнiйнi. Квiтки правильнi, двостатевi з бiлою оцвiтиною. Цвiте у лютому — березнi. Плід — коробочка.

Росте у передгiр’ях Карпат.

Масове цвiтiння пiдснiжникiв — захоплююче видовище. Земля у весняному лiсi ніби вкривається тонкою мереживною бiлою скатертиною, зiтканою з безлiч дзвоникоподiбних сніжнобілих квiточок.

Одна iз легенд оповiдає, що в той час, коли першi люди були вигнанi з раю, iшов снiг. Єва дуже змерзла. Щоб зiгрiти її i подати надiю на кращi часи, декiлька ажурних снiжинок перетворились у нiжнi, чарiвнi квiтки пiдснiжника. Так вони i залишились у народi символом надiї, тепла i краси.

У поемі Псевдо — Макра «Про властивості трав» за підсніжник написано слідуюче: …

Примешь подснежник, и он рассосет флегмону в желудке.

Если недужный — флегматик, то силы его укрепляет.

Принятый, он изгоняет внутри заключенные ветры,.

Пищеварение тем улучшает и колики лечит.

Если его пожевать, из рта будет запах приятный.

Принятый, он умножает желанье и действие почек.

У рослині містяться алкалоїди, вітаміни групи «В, С», гіркі, дубильні речовини, мінеральні сполуки (мікрота макроелементи).

Для виготовлення галенових лікарських форм викопують цибулини пiд час цвiтiння, з яких добувають алкалоїди (галантамiн, галантин, галантамiдин, мiкорин).

Основною дiючою речовиною пiдснiжника Воронова є алкалоїд галантамiн, який вiдноситься до антихолiнестеразних речовин. Проявляє М-холiномiметичнi властивостi (звужує зіницю ока, пiдсилює секрецiю екзокринних зало, знижує внутрішньо-очний тиск, посилює скорочення гладкої шлунково-кишкового тракту, бронхів i скелетної мускулатури).

Галенові препарати підсніжника Воронова застосовують при мiастенiї, залишкових явищах поліоміеліту, радикулiтi, полiневритах, психогеннiй імпотенції, дитячих паралiчах, атонії шлунково-кишкового тракту.

У народнiй медицинi настiй цибулин пiдснiжника Воронова (10 г висушеної сировини заливають 300 мл окропу настоюють протягом 50 хв) приймають по 1 ст ложцi тричі на день.

У клiнiцi застосовують прерарат підсніжника — алкалоїд галантаміну гiдробромiд.

.

.

_.

.