Політична психологія

Політична психология.

Варіант 4.

1. Предмет політичної психології, її структура реалізувати основні задачн Политическая психологія — це галузь психологічної науки, вивчає закономірності політичної діяльності, проблеми добору, і підготовки політичним лідерам, і навіть роль практичних психологів в оптимізації політичної діяльності. Предметом політичної психології є особливий ряд явищ, народжуваних діяльністю людей сфері політики правила і місцевої влади. Завдання політичної психології можна розділити п’ять груп. Перша група завдань пов’язані з психологічними основами діяльності політичного лідера (побудова моделі успішного політичного лідера). Друга ж група завдань пов’язані з особливостями побудови виборчої кампанії. Стратегія виборчої кампанії буває: а) стратегія партнерства — полягає у аргументації погляду при готовності вислухати, прийняти думку опонента; б) стратегія конфронтації - полягає у односторонньому підході до точки зору опонента, споконвічному неприйняттю її. Третю групу завдань пов’язані з визначенням особливостей різних видів політичного спілкування (маси, малі групи, один-на-один). Четверта група — створення політичного іміджу лідера. І, нарешті, п’ята група завдань пов’язані з проблемами рішення політичних конфликтов.

2. Сумісні чи гуманізм і политика?

Під час вивчення політичного життя суспільства важливо усвідомлювати у ньому місце і роль людини. Англійський соціолог Спенсер говорив, що якими є люди («одиниці»), їх середній рівень розвитку, такий обговорюватимуть і рождаемая ними політика. Народоправие передбачає вміння народу як вести життя, а й правити державою, а цього в людини має бути сформований почуття державної відповідальності за действия.

Гуманізм ж — це кохання до людини, турбота про неї, як із політичного, моральної, і з загальнолюдської точки зрения.

У широкому розумінні «громадянин» — повноправний, вільний член суспільства, котра приймає активну участь у суспільної відповідальності і державного життя. Народ і держави пов’язані між собою своєрідним «колективним договором», основа якого — це по-третє фундаментальних позиції: моральний порядок, право (закон) і чітке знання. Ці позицію гарантують як єдність зусиль й держави у виконанні політики, а й забезпечують автономію духовного світу особистості, її незалежність вчинках і лінії поведінки. За кожним людиною державою визнається свобода духовного самовиховання, як природного права особистості. Тільки коду людина усвідомлює те й виховує у собі волю і самодисципліну він може стати суб'єктом права. Система прав, свобод і управлінських обов’язків громадян реалізується з урахуванням єдиних принципів, розроблених як світовим товариством, і парламентами країн. Всесвітня організація правами людини, схвалена Генеральної асамблеєю ООН, складається з запровадження і 30 статей. Вперше у практиці міжнародних відносин дається перерахування основних правий і свобод, якими зобов’язаний користуватися кожна людина. З на той час прийнято 178 міжнародних документів, у яких ідеться про права людини. У багатьох країнах світу сформована правозахисний рух. Міжнародні акти про права людини передбачають спеціальні контрольних механізмів їхнього виконання, вже створені і діють Міжнародна Комісія ООН у правах людини, Комітет із прав людини, Європейська комісія правами людини. Які ж самі основні правничий та свободи? Це на життя, презумпція невинності, охорона особистому житті громадян, свобода зборів, мітингів, демонстрацій, свобода інформації, слова, друку, свобода совісті й інші. Усі правничий та свободи людини невіддільні від його первинних потреб, а поки вони задоволені, поки ціна людського життя низька, реалізація особистістю своїх прав на більш високої сфері є привілеєм немногих.

3. Яка роль політичного маркетингу щодо підвищення ефективності діяльності політичних лидеров?

Спочатку давайте розглянемо основні правові форми здійснення політичної діяльності. Тут слід розрізняти діяльність як політичне участь (участь у політичному життя суспільства) і діяльність як політичний функціонування. Політичне участь — це здійснення певних акцій, заходів з єдиною метою відображення інтересів, вимог, позицій, що у масах, ні з метою на органи влади. Політичне функціонування — це управління діяльністю різних політичних інститутів (державних закладів, політичних партій, органиаций), управління загальними справами, процесами задоволення потреб нашого суспільства та соціальних груп. Воно включає у собі набір і розстановку кадрів, визначення механізму прийняття прийняття рішень та пр.

Різновидом політичного функціонування є політичне лідерство. Лідер — авторитетний член організації, або малої групи. Вплив інших допомагає йому відіграватимуть провідну роль соціальних процесах, життя. Політичний лідер є продуктом своєрідного «природного відбору». Серед характеристик, які мають особливе значення для діяльності політичного лідера, слід назвати такі: вміння концептуально мислити, брати участь у прийнятті політичних рішень різних рівнях, вміння виборювати отримання необхідної інформації, високий рівень громадянського самообразований, політичної й правової культури, моральна чистота помислів і безкомпромісність дій, вміння розумітися на людях, переконувати їх, вести у себе. Ці якості необхідні кожному типу політичного лідера (авторитарного, демократичному, либеральному).

Серйозний політичний лідер зобов’язаний мати власну політичну програму і цілеспрямовано створювати свій імідж, виходячи з яких політичні брокери підбиратимуть собі «товар» — політичних лидеров.

Політичний маркетинг, як й утворився звичайний, передбачає дослідження «ринку», «попиту» і «пропозиції». Маркетинг передбачає: вивчення споживача (електорату); дослідження «продукту» — існуючих нині політичним лідерам; аналіз форм і каналів «реалізації» продукції - якому регіону необхідні лідери і якому типу лідерства там найбажаніший і які суми можна витратити на «створення» лідерів певного типу про те, щоб він окупилась…

У нашому сьогоднішньому суспільстві ситуація змінюється буде настільки швидким, що лідерам не встигають «застоюватиметься». «Товар» не залежується… Але, тим щонайменше, коли ми хочемо дійти розвиненому суспільству, політичний маркетинг сьогодні повинен навчиться як тактичної підготовці лідерів, а й тому, щоб розраховувати готувати лідерів стратегічно, гладячи у далеку будущее.

4. У чому полягає культура політичного діалогу, консенсусу і согласия?

У цивілізованій суспільстві політика немає поза культури взагалі. Культура — це спосіб мислення та результат людської діяльності, який створює особистісну і громадське життя у в усій гамі їхніх складових. Спробуймо розібратися, що таке політична культура, в цілому. Термін «політична культура» запроваджено німецьким мислителем И. И. Герднером, а поняття «політичної культури» запровадили американські вчені Г. Алмонд і С.Верба.

Політична культура являє собою сукупність позицій, цінностей і зразків поведінки, що стосуються відносин між владою та гражданами.

Однією з чинників політичної культури є знання психології міжособистісних труднощів, конфліктів, кризисов.

Культура ж політичного діалогу — це вміння як говорити (що чимало політиків вважають за головне запорукою успіху), а й уміння слухати співрозмовника, чи це опонент, група осіб або ціла нація. Психологи стверджують, що таке середній людина свідчить лише 30% часу, а слухає 40−45%. І більшу частину цього часу він ставить це неправильно… Щирий інтерес та співчуття до проблем партнера — ось головний напрямок політичного діалогу. А вміння навіть у абсолютно протилежних поглядах знайти зерна рації і в пласкості дотику — це з принципів культури політичного консенсусу. Уміння вести дискусію, суперечка — одна з необхідних умінь будь-якого політика. Це вміння складається із трьох послідовних кроків: обмеження предмета дискусії першому етапі, конкретності предмета спору; контролю емоційної включеності дискутантів; обліку рівня знань предмета.

5. Проаналізуйте психологічні закономірності побудови способів наочної агітації на процесі здійснення виборчої кампании.

Процес проведення передвиборної кампанії у у Радянському Союзі не змінювався десятиліттями, так цього й непотрібно робити. У сучасному Україні, вибори поки що більше походи на експерименти з народу та контроль самими кандидатами… Ми вчимося, вчимося, вчимося. І вчимося переважно у Заходу. Але як західні, і пострадянські методики величезна увага приділяють наочної агітації виборців. Спробуймо розібратися, із чого ж складається поняття «наочна агитация».

Роздача агітаційної літератури — найбільш проста форма роботи з виборцями. Літературу кладуть безпечне місце біля дверей, але не поштові ящики. Психологічний чинник «прийшли особисто до мене» грає важливу роль (а США кидати агит-литературу в поштові ящики просто заборонено зхаконом). Робочий набір агітаційної літератури, як правило складається з: листа-благодарности, інструкції, наліпки на бампер/значка; програми кандидата.

Поширення листівок — подібна роздачі агітаційної літератури, але літературу роздають у суспільних місцях (універсами, метро тощо.) У цьому разі стоїть роздавати літературу, яка дорого стоїть, оскільки скоріш всього багато стануть її вообще…

Безпосередньо наочна агітація за кандидата — це заходи, які збільшують знання імені кандидати і сприяють поліпшенню рейтингу. Зазвичай на заходах використовують невеличкий гасло чи інформацію з проблемі, та заодно додають елементи великого лозунга.

Приклади наочної агітації включают:

Значки й наліпки на бампери: ім'я кандидата має написатися великими літерами, і легко читатися. Наліпки слід давати тільки тим, хто прикріпить їх до своїх машинам.

Знаки на газонах: це плакати великого розміру, прикріплені на стовпі чи встановлені на газонах. Попри дорожнечу цього, він ефективне способом «розкрутки» імені кандидата. З допомогою таких плакатів можна передати більшу частину лозунга-программы кандидата.

Рекламні щити: це надзвичайно дорогий шлях мінімального підвищення ступеня впізнавання імені кандидата. Найбільше вплив рекламні щити надають на бюджет кандидата…

«Люди-плакаты»: суто американський метод, який часто називають «розмахування знаками». Добровольці роблять перехрестя, де ходить багато покупців, безліч розмахують знаками. Ця робота не багато грошей, але він не то, можливо спрямовано цільову групу виборців. У той самий час, знаки часто важливі на заходах, де їх стають частиною заднього плану для телевізійних съемок.

«Рекламні ролики», мікроавтобуси з динаміками, телевізійні ефіри і решта методів з допомогою великої кількості техніки є дуже дорогими і найчастіше не виробляють достатнього эфекта на избирателей.

1. ТовстолісА.І. «Політологія», Чернігів, 1994 2. Гаєвський Б., «Українська політологія», Київ, 1994, МАУП 3. «Політичні партії та перехід до демократії», Київ, 1998, НДІМВ 4. Робінсон Вілл «Програму контактування із виборцями», Київ, 1995 5. «Ключове повідомлення — посібник для лідерів, організаторів та активістів», Київ, 1998, НДІМВ 6. Кен Пейн, Кейт Хед, Шила О’Коннел «Стратегія планування виборчої кампанії», Київ, 1997, НДІМВ 7. Ануфрієва М.М., Зелинская Т.ЗВ., Зелінський Н.Е., «Соціальна психология»,.

Київ, 1997, МАУП 8. Обозів М.М., Щокін Г. В., «Психологія роботи з людьми», Київ, 1999, МАУП 9. Щокін Г. В. — редакція «Сучасний менеджмент: теорія і практика», Киев,.

1994, МЗУУП.

Туленков Н.В. «Введення у теорію і практику менеджменту», Київ. 1998,.

МАУП.