Економічна сутність основних фондів підприємства та шляхи їхнього відтворення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ.

Черкаський банківський коледж.

Економічний факультет.

Курсова робота.

із предмету:

Економіка підприємства.

На тему: «Економічна сутність основних фондів підприємства та шляхи їхні відтворення».

Виконал:

студентк групи ЕФ (к).

Тетера О.А.

Перевірив:

_____________________.

Черкаси 2001.

Зміст.

1. Вступ 3.

2. Економічна сутність основних фондів 3.

Методи оцінки основних фондів.

Класифікація основних фондів.

Структура основних фондів.

Знос й амортизація основних фондів.

3. Шляхи відтворення й поліпшення використання основних фондів.

4. Висновки 24.

5. Список літератури 25.

1. Вступ.

Однієї із найбільше важливих завдань розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності й более повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цого необхідно раціонально використовувати основні фонди й виробничі потужності.

До складу виробничих фондів промислових підприємств входять основні і оборотні фонди, які є засоби виробництва, що складаються відповідно із засобів праці й предметів праці.

У цієї роботі розглянута економічна сутність основних фондів та шляхи їхні відтворення.

2. Економічна сутність основних фондів.

До основних виробничих фондів відносяться тих засоби праці, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть доля у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування й т.п.), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будинки, спорудження, електромережі, трубопроводи і ін.), служать для збереження й переміщення предметів труда.

Крім основних виробничих фондів у склад основних фондів промисловості входять й основні невиробничі фонди, до які відносять такі про «єкти невиробничого призначення (житлові будинки, дитячі садки, школи, лікарні і інші про «єкти охорони здоровий «я й культурно-побутового призначення). Вони перебувають у віданні промислових підприємств (смердоті не безпосередньо, а побічно впливають на процес виробництва). Тут ми розглядаємо лише основні виробничі фонди.

Основні виробничі фонди промисловості - це засоби праці, що беруть доля в багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість переноситися на виготовлену продукцію частинами в міру зношування.

Основні фонди промисловості займають важливе місце в національному багатстві. Питома ваги промисловості в основних виробничих фондах народного господарства складає более 48%.

Темпи зростанню основних виробничих фондів промисловості перевершують темпи зростанню основних виробничих фондів у цілому по-народному господарству. Наприклад, за 1980;1990 р. основні виробничі фонди збільшилися в промисловості в 1,3 разу, а всім народному господарствіу 1,05 разу.

Методи оцінки основних фондів.

У практиці обліку й планування відтворення основних фондів промисловості використовуються як грошові, то й натуральні показники, оскільки основні фонди у виробничому процесі виступають не лише як носії вартості, але й й як сукупність певних засобів труда.

Грошова оцінка основних фондів необхідна для обліку їхні динаміки, планування розширеного відтворення, установлення зносу, нарахування амортизації, визначення собівартості продукції й рентабельності підприємств, а здійснення господарського розрахунку.

У зв «язку із тривалою участю основних фондів у процесі виробництва, їхнім поступовим зношуванням, а також з зміною за цей період умів відтворення існує декілька видів грошової оцінки основних фондів:

1) по повній початковій вартості;

2) по початковій вартості за відрахуванням зносу;

3) по повній відбудовній вартості;

4) по відбудовній вартості із обліком зносу. Повна початкова вартість являє собою фактичну вартість по цінах придбання (включаючи витрати на доставку й монтаж) чи будівництва основних фондів.

Початкова вартість за відрахуванням зносу виражає вартість основних фондів, ще не перенесену на виготовлену продукцію. Вона менше повної початкової вартості на величину зносу основних фондів й часто називається залишковою вартістю.

Ці два види грошової оцінки утрудняють порівнянність даних про динамік основних фондів, бо ціни на устаткування й вартість будівництва змінюються і основні фонди, придбані (побудовані) у різні рокта, виражаються в змішаних цінах.

Порівнянність створених у різні рокта однакових елементів основних фондів досягається завдяки їхній оцінці по відбудовній вартості. Повна відбудовна вартістьце вартість відтворення основних фондів у нових виробничих умовах (даного року).

Метод оцінки по відбудовній вартості не враховує ступінь зношеності основних фондів, а тому він доповнюється оцінкою основних фондів по відбудовній вартості із обліком зносу.

• Відбудовна вартість із урахуванням зносу показує частину відбудовної вартості основних фондів, ще не перенесену на продукт.

Оцінка основних фондів по відбудовній вартостіскладний, трудомісткий процес, що потребує значних витрат години й засобів для переоцінки всіх елементів основних фондів. Переоцінка основних фондів здійснюється періодично.

Облік й планування основних фондів здійснюються над грошовому вираженні, але й і у натуральних показниках у виді конкретних засобів праці. Це необхідно у тому, щоб визначити технічний склад, виробничу потужність підприємств й галузей промисловості, установити заподіяння й шляхи ефективного використання виробничої потужності скласти баланс устаткування й т.д. Такі дані можна одержати за результатами інвентаризації основних фондів, що періодично здійснюються в промисловості.

За допомогою натуральних й грошових показників здійснюються необхідні групування різноманітних елементів основних фондів, У цих групуваннях окремі елементи основних фондів виділяються в щодо однорідні групи відповідно до їхнього призначення у виробничому процесі.

Класифікація основних фондів.

У годину центральне статистичне управління класифікує основні фонди промисловості по наступних основних групах.

1. Будівлі. До цієї групи відносять приміщення основних, допоміжних й обслуговуючих цехів, а також адміністративної будинку підприємств.

2. Споруди. Сюди входять підземні й відкриті гірські виробітки, нафтові й газові свердловини, гідротехнічної і іншої споруди.

3. Передатні пристрої. Це пристрої, за допомогою які відбувається передача, наприклад, електричної чи іншої енергії до місць її споживання.

4. Машини і устаткування. У цю групу входять усі види технологічного устаткування, а також первинні й вторинні двигуни. У даній групі виділяються дві підгрупи: а) силові машини і устаткування; б) робочи машини і устаткування.

До першої підгрупи відносять парові й гідравлічні турбіни, трансформатори, вітродвигуни, електромотори, двигуни внутрішнього паління і інші первинні й вторинні двигуни. У другу підгрупу входять верстати, преси, молоти, хімічна апаратура, доменні й мартенівські печі, прокатні стани і інші машини і устаткування.

5. Транспортні засоби. У їхній склад входять усі види транспортних засобів, у тому числі: цеховий, міжцеховий й міжзаводський транспорт, річковий й морський флот рибної промисловості, трубопровідний магістральний транспорт й т.д.

6. Інструмент, виробничий й господарський інвентар та інші основні фонди. Сюди відносять інструменти ріжучі, що давлять, ударні і інші; інвентар виробничого й господарського призначення, що сприяє полегшенню й створенню нормальних умів праці (устаткування контор, верстати, контейнери, інвентарна тара, предмети протипожежного призначення і ін.).

Для простоти обліку у склад основних фондів, що входять у шосту групу, включаються лише інструменти, виробничий й господарський інвентар з терміном служби понад один рік й вартістю более 500 грн. за одиницю. Інший інструмент, інвентар, а також інші приналежності (Незважаючи тих що теоретично смердоті по всіх економічних ознаках повинні відносити до основних фондів) у господарській практика прийнято вважати оборотними фондами.

Кожна група приведеної класифікації у свою чергу підрозділяється на підгрупи, що складаються із ще более родинних основних фондів з приблизно рівними термінами служби, нормами амортизації і умовами експлуатації.

Не усі елементи основних фондів грають однакову роль у процесі виробництва. Робочи машини і устаткування, інструменти, вимірювальні й регулюючі прилади й пристрої, технічні споруди (гірські виробітки шахт й розрізів, нафтові й газові свердловини) приймають особисту доля в виробничому процесі, сприяють збільшенню випуску продукції й тому відносять до активно діючої частини основних фондів. Інші елементи основних фондів (виробничі будинки, інвентар) роблять лише непрямий вплив на виробництво продукції й тому їхнього називають пасивною частиною основних фондів.

Структура основних фондів.

Користуючи цим групуванням, можна визначити виробничу структуру основних фондів. Виробнича структура основних фондів характеризується питомою вагою кожної групи основних фондів у загальної їхньої вартості по підприємству, галузі й промисловості в цілому.

Виробнича структура основних фондів й її зміну за тієї чи інший відрізок години дають можливість характеризувати технічний рівень промисловості і ефективність використання капітальних вкладень в основні фонди. В частности, чим вище в складі основних фондів питома ваги машин, устаткування і інших елементів активної частини основних фондів, тім понад продукції якщо зроблено на кожну стоймосну одиницю основних фондів.

Розходження виробничої структури основних фондів у різних галузях промисловості є результатом техніко-економічних особливостей цих галузей. Навіть підприємства усередині однієї й тієї ж галузі промисловості, як правило, мають неоднакову виробничу структуру основних фондів. Найбільше висока питома ваги активних елементів основних фондів на підприємствах з високим рівнем технічної оснащеності й електро-озброєності роботи, де виробничі процеси механізовані і автоматизовані й широко використовуються хімічні методи обробки.

На виробничу структуру основних фондів впливає розвиток концентрації, спеціалізації, кооперування й комбінування виробництва, на її впливає також капітальне будівництво. Домагаючись зниження вартості будівництва. наприклад, виробничих будинків, можна зменшити частку пасивних елементів основних фондів у загальної їхньої вартості й тім самим підвищити ефективність витрат, вложенных в основні фонди нового підприємства.

Усі це говорити про ті, що бізнес й сус-пільство зацікавлене в підвищенні частки машин й устаткуваннянайбільше активної частини основних фондів й в зниженні питомої ваги насамперед будинків й господарського інвентарю без збитку для ефективного функціонування виробничого процесу .

Майже кожне підприємство може поліпшити структуру основних виробничих фондів за рахунок підвищення частки виробничого устаткування. Це можливо завдяки более раціональному розміщенню устаткування усередині цехів, розміщення його на відкритих майданчиках, де це можливо, а також виносу із виробничих майданів невиробничих служб (складів, контор й т.д.) й розміщення ними додаткової кількості устаткування.

Структуру промислово-виробничих основних фондів варто розглядати і у галузевому розрізі. Вона відбиває рівень матеріально-технічної бази промислового виробництва, а також ступінь індустріального розвитку країни.

Основна частина виробничих основних фондів промисловості знаходиться на підприємствах важкої промисловості, у тому числі значна їхня частка сконцентрована в галузях, що забезпечують технічний прогрес у народному господарстві (у електроенергетиці, машинобудуванні, у хімічній, нафтохімічній й паливній промисловості, у чорній металургії і інших галузях).

Знос й амортизація основних фондів.

Основні фонди, що знаходяться на підприємствах, поступово зношуються. Фізичний знос основних фондів наступає як у результаті їхній використання в процесі виробництва, то й в період їхньої бездіяльності. Непрацюючі основні фонди зношуються, якщо піддаються впливу природних процесів (атмосферних явищ, внутрішніх процесів, що відбуваються в приміщення металів й інших матеріалів, з які виготовлені основні фонди). У результаті такого зносу суспільству завдаються великі збитки. Коли стосується діючих основних фондів, то їхній фізичний знос залежить від ряду факторів, у тому числі від якості основних фондів (матеріалів, з які смердоті виготовлені, від технічної досконалості конструкцій, від якості будівництва й монтажу), від ступеня навантаження (кількість змін й часів роботи в добу, тривалість роботи в році, інтенсивність використання в кожну одиницю робочого години), від особливостей технологічного процесу й ступеня захисту основних фондів від впливу зовнішніх умів, у тому числі агресивних серед (температура, вологість й ін.), від якості відходу (своєчасність чищення, змащення, фарбування, регулярність й якість ремонту), від кваліфікації робітників й їхнього ставлення до основних фондів.

Основні фонди, зазнаючи в процесі виробництва фізичному зносу, щорічно втрачають частину своєї вартості, рівну тій її величині, що перенесена на виготовлену протягом цого року продукцію. Наприклад, при терміні служби машини вісім років после іншого року її експлуатації величина зносу складі 25%. Ця величина визначається по наступній формулі: де І - знос основних фондів, виражений у відсотках;

З — фактичний термін експлуатації основних фондів (років);

А — нормативний термін служби (амортизаційний період) основних фондів (років).

Основні фонди, що знаходяться на підприємствах, піддаються не лише фізичному, але й й моральному зносу. Моральний знос має дві форми. Перша форма морального зносу полягає до того, що із упровадженням нових машин, із удосконаленням техніки, технології, організації виробництва й роботи вартість виготовлення, наприклад, машин й устаткування при зберіганні їхніх конструктивних властивостей й експлуатаційних показників неухильно знижується. Ті ж відноситься й до будинків, вартість які у результаті індустріалізації будівництва знижується. Отже, ця форма морального зносу виражає зменшення вартості машин чи устаткування внаслідок здешевлення їхній відтворення. У відповідності зі зниженням вартості виробництва машин, устаткування і інших елементів основних фондів переглядаються відповідно й ціна на них.

Друга форма морального зносу має місце до того випадку, коли змінюються конструкція і експлуатаційні показники нових машин. Їхнє застосування дозволяє збільшити обсяг виробництва, підвищити продуктивність роботи, зменшити витрату експлуатаційних матеріалів (пальне, електроенергія, мастильні матеріали й т.д.), а деяких випадках й основних матеріалів, знизити витрати на виробництво одиниці продукції й забезпечити более високу якість обробки. Таким чином, друга форма морального зносу має місце тоді, коли машина технічно застаріла й заміняється более досконалої. У цьому випадку сус-пільство, застосовуючи постарілу техніку, витрачає понад робочого години на виробництво саме його кількості продукції.

Вирішити проблему морального зносу можна за допомогою здійснення ряду господарсько-організаційних заходів. Насамперед машини й механізми повинні використовуватися із максимальним навантаженням, щоб прискорити віддачу їхнього корисного ефекту до наступу моменту старіння. Від чому так важливо скорочувати терміни будівництва нових про «єктів й терміни експлуатації машин й устаткування, домагатися, щоб випущені машини не затримувалися на яких складах чи в монтажі.

Відомо, що под годину експлуатації основних фондів наступає період, коли їхні необхідно ремонтувати, удосконалити чи заміняти новими. Для ремонту старої чи купівлі нової машини потрібні кошти. Вони створюються й накопичуються при експлуатації машини, бо в процесі роботи частина вартості її переноситися на знову створений продукт. Зазначена частина вартості машини включається у витрати на виробництво продукції у виді амортизації.

Знос й амортизація не є тотожними поняттями. Амортизація в грошовій формі виражає знос основних фондів. Вона може не збігатися із розміром зносу в окремі проміжки року, бо основні фонди зношуються нерівномірно, а амортизація начисляється рівними частками протягом року.

Амортизація в промисловості - це планове погашення вартості основних фондів (у міру їхнього зносу) шляхом її перенесення на виготовлену продукцію. Вона виконує такі основні задачі:

1) дозволяє визначити сукупні суспільні витрати виробництва. У цій ролі амортизація необхідна для числення обсягу й динаміки національного прибутку в країні;

2) характеризує в узагальненій формі ступінь зносу основних фондів, що необхідно для планування процесу їхній відтворення;

3) створює грошовий фонд для заміни засобів роботи, що зносилися, й їхнього капітального ремонту.

Звідси очевидно, що амортизація спрямована як у минуле (завдяки їй обчислюється собівартість продукції й ступінь зносу основних фондів), то й в майбутнє (створює фонд відшкодування). Перша її сторона розрахункова, пасивна, а друга-активна, що впливає на процес відтворення технічної бази.

У цьому зв «язку відзначимо, що амортизація тісно заговорили українською у «язана зі здійсненням науково-технічного прогресу за допомогою встановлення науково обгрунтованих норм амортизації основних фондів. Тому однієї із завдань в області науково-технічного прогресу є розробка й поступове введення нових, более коротких термінів амортизації виробничого устаткування із обмеженням обсягів малоефективного капітального ремонту й збільшенням частки амортизаційних відрахувань, що виділяються на заміну зношеного й морально застарілого обладнання.

Розмір вартості, що включається за допомогою амортизації у витрати виробництва, являють собою амортизаційні відрахування.

Амортизаційні відрахування провадяться на основі норм амортизації, що встановлюються по кожному виді основних фондів. Визначаються смердоті шляхом віднесення суми річних амортизаційних відрахувань до вартості основних фондів й виражаються у відсотках, що очевидно із такої формули: де Мрічна норма амортизації.

Арозмір амортизаційних відрахувань за рік.

Фвартість (початкова чи відбудовна) основних фондів.

Ос-кільки розмір амортизаційних відрахувань за рік залежить від початкової вартості основних фондів у момент їхній придбання, терміна гаданої служби, витрат на капітальні ремонти за весь амортизаційний період, а також від залишкової (ліквідаційної) вартості даних основних фондів. Тому річна норма амортизації може бути певна по формулі: де Рмвитрати на капітальні ремонти (включаючи модернізацію) протягом терміна служби основних фондів ;

Лліквідаційна вартість основних фондів, що вийшли з.

Аамортизаційний період (термін служби) основних фондів.

По про такі види основних фондів, як будинки, споруди й передатні пристрої, що мають тривалий термін служби, норми амортизації значно нижче, чим, наприклад, на машини і устаткування, транспортні засоби, що є более активною частиною основних фондів. У загальній нормі амортизації основних фондів промисловості досить велика питома ваги амортизаційних відрахувань, що спрямовуються на капітальний ремонт (біля 27%). По окремих видах основних фондів (будинку, силові, а також робітники машини і устаткування, транспортні засоби) він досягає 50−54%. Та частина амортизаційних відрахувань, що призначена для капітального ремонту основних фондів, знаходиться в розпорядженні підприємств й витрачається за їхнім розсудом відповідно до прийнятих планів здійснення ремонтних робіт;

Результати роботи підприємств показують, що багато хто із них, використовуючи засоби фонду розвитку виробництва, серед які амортизаційні відрахування дуже значні, заміняють застаріле обладнання, упроваджують нову техніку удосконалюють організацію виробництва й роботи, домагаючись значних успіхи в підвищенні продуктивності роботи, зниженні собівартості й поліпшенні якості продукції й рентабельності виробництва.

3. Шляхи відтворення й поліпшення використання основних фондів.

Однієї із найбільше важливих завдань розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності й более повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цого необхідно раціонально використовувати основні фонди й виробничі потужності.

Збільшення обсягів виробництва промислової продукції досягається за рахунок:

1) введення в дію основних фондів й виробничих потужностей;

2) поліпшення використання діючих основних фондів й виробничих потужностей.

Приріст основних фондів й виробничих потужностей промисловості, її галузей й підприємств досягається завдяки новому будівництву, а також реконструкції й розширенню діючих підприємств.

Реконструкція й розширення діючих фабрик й заводів, приходячи джерелом збільшення основних фондів й виробничих потужностей підприємств, одночасно дозволяють краще використовувати наявний у промисловості виробничий апарат.

Вирішальну частину приросту продукції в цілому по промисловості одержують з діючих основних фондів й виробничих потужностей, що у декілька разів перевищують щорічні нові фонди й потужності.

Діючі промислові підприємства нашої країни мають у своєму розпорядженні основні виробничі фонди на загальну суму 120 млрд. гр.

Для визначення рівня використання основних фондів застосовуються показники, виражені в натуральних й вартісних (грошових) одиницях що випускається продукції, а одиницях години. Щоб обчислити використання виробничої потужності, застосовуються лише показники випуску продукції в натуральному вираженні. Натуральні одиниці використання основних фондів застосовуються головним чином на підприємствах тихий галузей промисловості, де випускається щодо однорідна продукція.

Показники використання основних фондів, виражені в натуральних одиницях, можуть бути розраховані по фактичному випуску продукції, а також по можливому технічно розрахунковому випуску. Даючи представлення про загальний рівень використання тихий чи інших однорідних машин, агрегатів, тієї чи іншої одиниці устаткування чи групи цого устаткування, смердоті не дозволяють відповісти на запитання: — За рахунок чого отримана фактична продуктивність даного агрегату, тобто якої частину робочого години цей агрегат функціонував й який був рівень його використання протягом цого години ?

До системи взаємозалежних показників (коефіцієнтів), що безпосередньо характеризують рівень використання основних фондів й виробничих потужностей, а також що розкривають резерви подальшого поліпшення їхній використання, відносять:

1) використання в години (коефіцієнт екстенсивного навантаження);

2) використання в одиницю години (коефіцієнт інтенсивного навантаження);

3) загальне використання (коефіцієнт інтегрального навантаження).

перший показник (Кэкст) визначається шляхом розподілу години фактичного використання на максимально можливий годину використання основних фондів. Інший показник (Кинт) утворюється в результаті розподілу фактичної кількості продукції, зробленого в одиницю години роботи устаткування, на максимальний випуск цієї продукції, що можна зробити за участю даних основних фондів у ту ж одиницю години. Третій показник (Кинтегр) розраховується шляхом перемножування перших двох показників.

До числа показників екстенсивного використання основних фондів на підприємстві відноситься коефіцієнт змінності. Він характеризує годину цілозмінного використання встановленого устаткування, що працює на багатозмінному режимі. Коефіцієнт змінності розраховується по окремих групах устаткування, окремим виробничим підрозділам підприємства, а й у цілому по підприємству. Він показує, стільки змін у середньому протягом доби працювалася встановлене устаткування.

Показник використання основних фондів у години (коефіцієнт екстенсивного навантаження) визначається порівняно просто. Показник ж використання основних фондів в одиницю години (коефіцієнт інтенсивного навантаження) визначити легко лише в тихий галузях, де випускається однорідна продукція й, отже, обсяг її виробництва може бути виражений у натуральних одиницях. Якщо ж підприємство й його підрозділи виробляють продукцію різноманітної номенклатури, то показник використання основних фондів в одиницю години розрахувати значно сутужніше. Варто матір на увазі, що приведені вище показники усе ж не дозволяють дати відповідь на запитання, як використовуються основні фонди в цілому по підприємству, у галузі і у промисловості.

Роль показника використання, що узагальнює, основних фондів може деякою мірою виконувати показник випуску продукції на одиницю виробничого майдану. Цей показник виражається, як правило, у натуральних одиницях.

Одним з найбільше загальних показників використання виробничої потужності є коефіцієнт її фактичного використання, що розраховується шляхом розподілу продукції, виготовленої за певний проміжок години (звичайно за рік), на величину виробничої потужності. Для підприємств, знову введених в експлуатацію, звичайно визначається коефіцієнт використання проектної потужності, що подає собою частка від розподілу фактичного випуску продукції на величину потужності підприємства по проекті. Цей показник характеризує рівень освоєння проектної потужності .

Натуральні показники використання основних фондів, використовувані при аналізі сучасного стану й планування виробничих потужностей, при упорядкуванні балансу устаткування й т.д. усе ж не розкривають загальної картини ефективності використання всієї сукупності основних фондів підприємства, галузі, промисловості в цілому.

Для загального аналізу господарської діяльності, планування капітальних вкладень, введення в дію основних фондів й виробничих потужностей всіх ланок промисловості усе понад значення набуває такий показник ефективності виробництва, як випуск продукції на 1 грн. основних фондів, що звичайно називають показником фондовіддачі. Застосовується також показник, зворотний фондовіддачі, — фондоємність. При визначенні показника фондовіддачі застосовуються як вартісні, то й натуральні одиниці виміру.

Натуральні показники фондовіддачі поряд з вартісними застосовуються в електроенергетичній, металургійній й деяких галузях добувної промисловості. Наприклад, у чорній металургії таким показником є виплавка чавуна чи стали 1 грн. основних виробничих фондів відповідно доменного чи сталеплавильного цеху.

Показник фондовіддачі (як вартісний показник використання усієї сукупності Основних фондів підприємства) визначається шляхом розподілу продукції на середньорічну вартість виробничих фондів. При цьому валова продукція враховується в незмінних цінах, а основні фонди — по повної початкової (чи відбудовної) оцінці.

Однієї із головних причин, що погіршують показник фондовіддачі, є повільне освоєння введених у дію підприємств.

Однієї із найважливіших завдань підвищення ефективності використання капітальних вкладень й основних фондів є своєчасне введення в експлуатацію нових основних фондів й виробничих потужностей, швидке їхнє освоєння. Скорочення термінів введення в експлуатацію нових фабрик й заводів дозволяє швидше одержати потрібну для народного господарства продукцію із технічно более зроблених основних фондів, прискорити їхній оборот й тім самим уповільнити наступ морального зносу основних фондів підприємств, підвищити ефективність суспільного виробництва в цілому.

Поліпшення використання діючих основних фондів й виробничих потужностей промислових підприємств, у тому числі знову введених в експлуатацію, може бути досягнуте завдяки:

1) підвищенню інтенсивності використання виробничих потужностей й основних фондів;

2) підвищенню екстенсивності їхній навантаження.

Більш інтенсивне використання виробничих потужностей й основних фондів досягається насамперед за рахунок технічного удосконалювання останніх.

Практика промислових підприємств показує, що тут йде процес збільшення одиничної потужності устаткування:

— у верстатах, машинах й агрегатах поліпшуються найбільше відповідальні деталі й вузли;

— підвищуються основні параметри виробничих процесів (швидкість, тиск, температура);

— механізуються і автоматизуються не лише основні виробничі процеси і операції, але й й допоміжні й транспортні операції, що нерідко стримують нормальний хід виробництва й використання устаткування; застарілі машини модернізуються й заміняються новими, более досконалими.

Інтенсивність використання виробничих потужностей й основних фондів підвищується також шляхом удосконалювання технологічних процесів; організації безперервно-потокового виробництва на базі оптимальної концентрації виробництва однорідної продукції; вибору сировини, його підготування до виробництва відповідно до вимог заданої технології й якості що випускається продукції; ліквідації штурмівщини й забезпечення рівномірної, ритмічної роботи підприємств, цехів й виробничих ділянок, проведення ряду інших заходів, що дозволяють підвищити швидкість обробки предметів роботи й забезпечити збільшення виробництва продукції в одиницю години, на устаткування чи на 1 кв. м виробничого майдану.

Інтенсивний шлях використання основних фондів діючих підприємств включає, отже, технічне їхнє переозброєння, підвищення темпів відновлення основних фондів. Досвід роботи ряду галузей промисловості показує, що швидке технічне переоснащення діючих фабрик й заводів особливо важливо для тихий підприємств, де має місце более значний знос основних фондів.

Поліпшення екстенсивного використання основних фондів припускає, із одного боці, збільшення години роботи діючого устаткування в календарний період (протягом зміни, доби, місяця, кварталу, рокта) й із іншого боці, збільшення кількості й питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві і у його виробничій ланки.

Збільшення години роботи устаткування досягається за рахунок:

1) постійної підтримки пропорційності між виробничими потужностями окремих груп устаткування на кожній виробничій ділянці, між цехами підприємства в цілому, між окремими виробництвами усередині кожної галузі промисловості, між темпами й пропорціями розвитку галузей промисловості й всього народного господарства;

2) поліпшення відходу за основними фондами, дотримання передбаченої технології виробництва, удосконалювання організації виробництва й роботи, що сприяє правильної експлуатації устаткування, недопущенню простоїв й аварій, здійсненню своєчасного й якісного ремонту, що скорочує простої устаткування в ремонті і збільшує міжремонтний період;

3) проведення заходів, що підвищують питома ваги основних виробничих операцій у витратах робочого години, скорочення сезонності у низці галузей промисловості, підвищення змінності роботи підприємств.

Відомо, що на підприємствах крім діючих верстатів, машин й агрегатів частина устаткування знаходиться в ремонті й резерві, а частина — на складі. Своєчасний монтаж не встановленого устаткування, а також введення в дію усього встановленого устаткування за винятком частини, що знаходиться в плановому резерві й ремонті, значно покращує використання основних фондів.

У всіх галузях промисловості є великі можливості, що дозволяють поліпшити використання основних фондів, й особливо металорізного устаткування. Більш 50% всіх металорізальних верстатів знаходиться в немашинобудівних й навіть у непромислових галузях народного господарства, де смердоті використовуються гірше, чим у машинобудуванні.

У машинобудуванні важливим напрямком поліпшення використання устаткування є підвищення змінності використання устаткування. У годину коефіцієнт змінності в машинобудівній промисловості складає менше 1,4, тобто біля 70% від двозмінної роботи. Підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування до 1,75−1,8 дозволити збільшити виробництво продукції із одиниці устаткування приблизно на 25%.

Вирішуючи завдання підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування, необхідно насамперед матір на увазі, що основне устаткування на багатьох підприємствах машинобудування використовується не цілком головним чином через дефіцит робочої сили.

На успішне рішення проблеми поліпшення використання основних фондів, виробничих потужностей й зростанню продуктивності роботи значно впливає створення крупних виробничих про «єднань. Разом з цим необхідно понад уваги звернути на розвиток спеціалізації виробництва й технічного переозброєння діючих підприємств, висновок з цих підприємств невластивої їхньому профілю продукції, створення спеціалізованих промислових про «єктів у тягнущимся до крупних індустріальних центрів невеличких й середніх містах, де є резерви робочої сили.

Проводячи курс — на розвиток спеціалізації діючих підприємств, варто матір на увазі, що це спрощує їхню виробничу структуру, визволяє робочу силу із допоміжних й обслуговуючих підрозділів, комплектує тім самим другі зміни основних цехів й підвищує коефіцієнт змінності.

Найважливішою умовою підвищення змінності є механізація і автоматизація виробничих процесів, й в першу чергу в допоміжних виробництвах, бо це дозволяє перевести людей з важких немеханізованих робіт на кваліфіковані роботи в другій зміні.

Прискорені темпи механізації підйомно-транспортних, вантажнорозвантажувальних й складських робіт є основою для ліквідації наявної диспропорції в рівні механізації основного й допоміжного виробництва на промислових підприємствах. Це основа для вивільнення значної кількості допоміжних робітників, забезпечення поповнення основних цехів робочою силою, підвищення коефіцієнта змінності роботи підприємств й розширення виробництва на діючих підприємствах без додаткового залучення робочої сили. У крупних містах, що мають дефіцит робочої сили, рішення проблеми поліпшення використання основних фондів й виробничих потужностей діючих підприємств шляхом їхньої реконструкції, розширення, механізації і автоматизації виробництва, удосконалювання організації виробництва й роботи має особливо важливе значення.

Важливий резерв підвищення ефективності використання основних фондів й виробничих потужностей діючих підприємств укладений у скороченні години міжзмінних простоїв устаткування, що на ряді промислових підприємств досягають 15−20% усього робочого часу.

Поліпшення використання основних фондів й виробничих потужностей залежить значною мірою від кваліфікації кадрів, особливо від майстерності робітників, що обслуговують машини, механізми, агрегати і інші види виробничого устаткування.

Творче й сумлінне ставлення робітників до роботи є важливою умовою поліпшення використання основних фондів й виробничих потужностей.

Відомо, що від досконалості системи морального й матеріального стимулювання в значній мірі залежить рівень використання виробничих потужностей й основних фондів. Аналіз техніко-економічних показників промислових підприємств, що працюють у нових умовах планування і економічного стимулювання, свідчить, що новий економічний механізм, у тому числі введення плати за виробничі фонди, перегляд оптових цін, застосування нового показника для визначення рівня рентабельності, створення на підприємствах заохочувальних фондів, сприяють поліпшенню використання основних виробничих фондів.

Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей й основних фондів, розроблювальний у всіх ланках управління промисловістю, повинний передбачати забезпечення зростанню обсягів виробництва продукції насамперед за рахунок более повного і ефективного використання внутрішньогосподарських резервів й шляхом более повного використання машин й устаткування, підвищення коефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння знову вводимих у дію потужностей, подальшої інтенсифікації виробничих процесів.

Величезне значення в поліпшенні використання основних фондів й виробничих потужностей має матеріальне стимулювання робітників.

4. Висновок.

Підвищення ефективності використання основних фондів у даний годину, коли в стране спостерігається повсюдний й глобальний спад виробництва, має величезне значення. Підприємства, що розташовують основними фондами, що дісталися у спадщину від соціалістичної економіки, повинні не лише прагнути їхні модернізувати, але й й максимально ефективно використовувати ті що їсти, особливо в існуючих умовах дефіциту фінансів й виробничих інвестицій.

Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей й основних фондів, повинний передбачати забезпечення зростанню обсягів виробництва продукції насамперед за рахунок более повного і ефективного використання внутрішньогосподарських резервів й шляхом более повного використання машин й устаткування, підвищення коефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння знову вводимих у дію потужностей.

Список літератури.

1. Економіка промислового виробництва виробництва. М. Думка, 1991.

2. Економіка промисловості. До. Знання 1992.

3. Економіка і організація промислового виробництва. М. Думка 1987.

4. Економічний аналіз підприємств із застосуванням АСУ. М. ВШ. 1990.

5. Матеріали збірника «Бізнес», 1999.