Основи обліку виробничої собівартості продукції на підприємствах харчової промисловості

ЗМІСТ

• Вступ 2
• Розділ I. Науково-теоретичні та методичні основи обліку виробничої собівартості продукції на підприємствах харчової промисловості 4
• 1.1 Склад виробничої собівартості продукції на підприємствах харчової промисловості 4
• 1.2 Законодавчо-нормативна база з обліку виробничої собівартості продукції на підприємствах харчової промисловості 8
• Розділ II. Характеристика ДП ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта», аналіз його виробничо-господарської діяльності та фінансового стану за 2008;2009 рр., організація обліку та виклад облікової політики 12
• 2.1 Історична довідка про ДП ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» 12
• 2.2 Аналіз виробничо-господарської діяльності та фінансового стану ДП ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» за 2008;2009 рр. 16
• 2.3 Структура бухгалтерії ДП ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» 18
• та його облікова політика 18
• Розділ III. Фінансовий облік виробничої собівартості на ДП ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» 23
• 3.1 Документування операцій з обліку виробничої собівартості на ДП ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» 23
• 3.2 Синтетичний облік виробничої собівартості на ДП ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» 28
• 3.3 Взаємозв'язок обліку виробничої собівартості з фінансовою звітністю ДП ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» 48
• Висновки 51
• Список використаної літератури 53
• Додатки 56

ВСТУП

Актуальність теми дослідження

Питання обліку витрат виробничої собівартості за сучасних умов у харчовій промисловості носять дискусійний характер, про що свідчить наявність таких проблем: чинна нормативна база не враховує технолого-організаційних особливостей досліджуваної галузі; групування витрат за сукупністю класифікаційних ознак та номенклатура калькуляційних статей потребують подальшого вдосконалення для посилення контрольних функцій обліку за центрами відповідальності; визначення бази розподілу загальновиробничих витрат між об'єктами обліку не обґрунтовується; використовуються форми регістрів обліку витрат, аналітичних таблиць, які потребують подальшого вдосконалення в умовах використання автоматизованих систем обробки економічної інформації; оперативний облік витрат виробництва ще не став основою для прийняття тактичних управлінських рішень; достатньою мірою не використовуються можливості інформаційної бази перспективного аналізу для розрахунку беззбитковості виробництва продуктів харчування.

Проблеми обліку витрат виробничої собівартості знайшли відображення в наукових працях вітчизняних і зарубіжних учених: А. Ф. Аксененка, І.А. Басманова, П. С. Безруких, М.Т. Білухи, О.С. Бородкіна, Ф. Ф. Бутинця, С. Ф. Голова, Б.І. Валуєва, З. В. Гуцайлюка, М. В. Кужельного, А.М. Кузьмінського, В.Г. Лінника, Б. М. Литвина, Ю. Я. Литвина, Є.В. Мниха, В.Ф. Палія, С. О. Стукова, В. В. Сопка, Р. В. Федоровича, М. Г. Чумаченка, С.І. Шкарабана та ін.

Недостатня опрацьованість проблеми та потреба в оновленні організації, удосконаленні методики обліку витрат виробничої собівартості на підприємствах харчової промисловості обумовлюють її актуальність, що й спричинило вибір теми роботи, мету, завдання та основні напрями дослідження, навіть, зважаючи на те, що специфіка виробництва галузей харчування досить різниться між собою.

Мета дослідження — дослідити теоретико-практичні аскети обліку виробничої собівартості продукції підприємства харчової галузі.

Завдання дослідження:

— розглянути економічний зміст та склад виробничої собівартості підприємства харчової галузі;

— провести огляд законодавчо-нормативної бази з обліку виробничої собівартості на підприємстві харчової галузі;

— проаналізувати показники виробничо-господарської діяльності та фінансового стану об'єкту дослідження;

— визначити облікові аспекти предмету дослідження на підприємстві;

— оглянути документування операцій з обліку виробничої собівартості на об'єкті дослідження;

— узагальнити елементи синтетичного обліку виробничої собівартості на об'єкті дослідження;

— з'ясувати методологію відображення даних щодо виробничої собівартості у фінансовій звітності.

Предмет дослідження — економіко-правовий механізм відображення в обліку виробничої собівартості підприємства харчової галузі.

Об'єкт дослідження — виробнича собівартість продукції ДП ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта».

РОЗДІЛ I. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧОЇ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

1.1 Склад виробничої собівартості продукції на підприємствах харчової промисловості

За часи реформації економічних відносин на підприємствах харчової (в т.ч. пивоварної) промисловості відбулася зміна державної форми власності на колективну або приватну, були залучені іноземні інвестиції, що суттєво вплинуло на управління підприємствами і, як наслідок, результати господарської діяльності, матеріально-технічну базу та положення на ринку продукції.

Нестабільна економічна ситуація в країні і, як наслідок, зменшення купівельної спроможності населення, високі процентні ставки банків, інфляція за останні роки сприяли зниженню ефективності харчової промисловості як у цілому, так і пивоварної підгалузі зокрема, що в свою чергу, призводило до підвищення виробничої собівартості виробництва.

В економічній теорії дається визначення витрат виробництва як частини вартості товару, що має бути знову авансованою для продовження виробництва. Процесом виробництва є продуктивне споживання факторів виробництва, заміщення яких є необхідною умовою процесу відтворення.

Виходячи з обмеженості ресурсів, а також неможливості їх альтернативного використання, австралійським вченим Ф. Візером та американцем Дж. Кларком була виведена економічна категорія «вмінені витрати», тобто це дійсні витрати виробництва на певний товар, які дорівнюють найвищій корисності тих благ, які суспільство могло б отримати, якби витрачені виробничі ресурси використовувались по-іншому.

Виходячи з концепції витрат виробництва як дії виробничих факторів, Й. Шумпетер розглядає витрати як суму грошей, які вимушена сплачувати ділова людина іншим господарюючим суб'єктам для виробництва товарів або придбання товарно-матеріальних цінностей [22, с. 180].

Для підтримки вітчизняного виробника пива необхідно застосувати квоту на безмитне ввезення солоду і хмелю і прискорити процедури митного оформлення імпортованої сировини. В більш кращому стані знаходяться пивоварні підприємства, що запроектовані за замкнутим циклом виробництва, тобто мають власні цехи по виробництву солоду, що знімає для них гостроту проблеми забезпечення сировиною, створюючи більш вигідні в порівнянні з іншими пивоварними заводами економічні умови в конкурентній боротьбі за ринки збуту. Для покращення забезпеченості підприємств пивоварної промисловості сировиною необхідний відповідний контроль зі сторони держави для того, щоб максимум ячменю високої якості залишалось в країні для внутрішніх потреб.

В умовах постійного податкового тиску та проблематичного забезпечення сировиною значно пожвавилась діяльність іноземних інвесторів, які вкладають значні кошти в реконструкцію та переобладнання підприємств. Відмітимо, що українські пивоварні підприємства, які не є власністю іноземних інвесторів, також здійснюють переобладнання своїх виробництв, але в значно складніших умовах отримання кредитів та сплати процентних ставок. У цій же ситуації зарубіжні власники колишніх українських пивзаводів вільно користуються кредитними ресурсами європейських банків з максимальною кредитною ставкою 6−8 відсотків річних. За умов дефіциту кредитних ресурсів вітчизняні пивоварні підприємства змушені пригальмовувати технічне переозброєння свого виробництва.

Для визначення виробничої собівартості випущеної з виробництва продукції (ВСП) слід користуватися формулою:

ВСП = НВп + ВВп — 3В — ПП — СП ± БП — НВк, грн., [20, с. 76] (1.1)

де НВп — незавершене виробництво' на початок калькуляційного періоду, грн.;

ВВ_П — виробничі витрати періоду (місяць, квартал, сезон, рік), грн.;

3В — зворотні витрати і відходи, грн.; ПП — побічна продукція, грн.;

СП — супутна продукція, грн.;

БП — брак продукції (технологічний і з вини працівника), грн.;

НВк — незавершене виробництво на кінець калькуляційного періоду, грн.

Головним орієнтиром і водночас показником стану виробництва в умовах сучасної ринкової економіки, критерієм його ефективності є рентабельність (прибутковість) виробництва, яка показує ефективність використання всього капіталу підприємства та ступінь його зростання.

Формуванню умов для конкуренції виробників сприятиме зниження витрат, зростання випуску продукції та зниження цін на неї, але процес зниження витрат має свою природну швидкість і є тривалим.

Важливим елементом системи управління витратами є облік витрат на виробництво.

Каплун О.А. [18, с. 32] виділяє фактори впливу саме на формування собівартості продукції та організацію обліку витрат пивоварного виробництва, такі як особливості організації виробництва (структура підприємства, структура управління, сезонність виробництва); особливості технологічного виробництва (масовий характер виробництва, тривалість виробничого циклу, томогенний тип виробництва, неперервність виробничого циклу; характер сировини, що використовується (комплексна переробка сировини).

Згідно з думкою Ф. Ф. Бутинця серед організаційних факторів впливу на побудову обліку витрат доцільно виділити такі групи, як загально-організаційні та обліково-організаційні. До загально-організаційних відносяться фактори: види діяльності підприємства, форма спеціалізації, організаційна побудова, тип виробництва. До обліково-організаційних факторів відносяться: методи оцінки об'єктів обліку, організація внутрішньогосподарських відносин, методи формування фактичної виробничої собівартості продукції, склад і структура окремих витрат калькуляційних статей витрат, можливість їх аналітичного розкладання, прийнятий варіант методу обліку за ознаками повноти (повних або неповних витрат).

Якщо складання нормативної калькуляції повної собівартості витрат на підприємствах харчової промисловості є необхідною умовою обґрунтування ціни, то фактичні калькуляції здебільшого не складаються взагалі, що значно послаблює контроль за ефективністю використання виробничих ресурсів, не дає можливості своєчасно виявити відхилення за центрами виникнення витрат та центрами відповідальності, і своєчасно приймати відповідні рішення.

Макконнел К. Р., Брю С. Д. в роботі «Економікс: Принципы, проблемы и политика.» витратами виробництва визначають економічні витрати, що включають в себе всі платежі, які належать власникам ресурсів і достатні для того, щоб гарантувати стабільні поставки цих ресурсів для певного виробничого процесу [19, с. 274].

Надзвичайно актуальною в організації та побудові обліку витрат виробництва на харчових підприємствах є проблема застосування прогресивних методів бухгалтерського обліку, які б в найбільшій мірі враховували організаційно-технологічні особливості пивоварного виробництва. Застосування нормативного методу обліку витрат в умовах формування неповної (усіченої) собівартості за багатопередільним технологічним процесом є досить проблематичним. Серед головних причин цієї проблеми є нестабільність сучасного етапу формування ринкових засад підприємства, а звідси — неритмічність роботи підприємств, розбалансування інформаційних процесів, і, як наслідок, неможливість в таких умовах розробити належну нормативну базу.

1.2 Законодавчо-нормативна база з обліку виробничої собівартості продукції на підприємствах харчової промисловості

Облік витрат на виробництво у галузях виробничої сфери базується на підставі єдиних для всіх підприємств нормативно-правових актів. Так, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати та її розкриття в фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»

Основним документом, що регламентує облік, є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» [3], але він містить лише загальні питання, тому розглянемо безпосередні нормативні акти з аспектів досліджуваної тематики.

Як свідчать дослідження, перелік калькуляційних статей витрат на окремих харчових підприємствах є досить різним. Кожне підприємство встановлює свою номенклатуру статей витрат з врахуванням вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Крім того, розрізняється також і склад калькуляційних статей пивоварних підприємств.

Так, на ВАТ «Хмельпиво» вартість стоків включається в статтю «Сировина та основні матеріали», що є недоцільним, так як вартість стоків є послугами виробничого характеру сторонніх організацій (міськводоканалу), тому доцільно виділити таку статтю витрат, як «Послуги сторонніх організацій виробничого характеру», за якою буде відображуватись вартість стоків.

Крім того, доцільно виділяти і статтю «Зворотні відходи», вартість яких виключається з витрат на сировину та матеріали.

Окремої уваги заслуговує стаття «Загальновиробничі витрати», склад якої обґрунтовано в наступному розділі дисертаційної роботи.

Проблематичним є також і поділ другорядної продукції, що утворюється паралельно з основною в одному технологічному циклі. В економічній літературі для визначення другорядної продукції використовуються терміни супутня (побіжна), побічна, допоміжна, споріднена продукція та відходи виробництва і пропонуються принципи її віднесення до того чи іншого виду. До таких принципів відносять ціну реалізації другорядної продукції та її корисність. Як вважає В. В. Сопко, супутня (побіжна) продукція на відміну від побічної потребує додаткових витрат для її отримання [20, с. 37].

В П (С)БО 16 «Витрати» використовується термін супутня продукція. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Тлумачення економічної категорії «витрати виробництва» в бухгалтерському обліку відрізняється від його розуміння в економічній теорії.

Відповідно до національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1, витрати трактуються як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

На відміну від вітчизняної практики обліку, витрати в обліку зарубіжних країн розуміються як процес збільшення частини активів, що відображають матеріально-речові ресурси, а не їх виробниче використання.

Р.Н. Ентоні в роботі «Основи бухгалтерського обліку» визначає витрати як вартість придбання ресурсів, а затрати — як використання ресурсів за період, собівартість" [23, с. 72].

Для характеристики витрат, безпосередньо пов’язаних з виробництво, необхідно застосовувати термін витрати на виробництво.

Виходячи з вищевказаного, запропоновано наступну номенклатуру калькуляційних статей витрат для підприємств харчової галузі, яка буде враховувати організаційно-технологічні особливості виробництва:

— сировина та матеріали;

— напівфабрикати власного виробництва;

— купівельні напівфабрикати;

— зворотні відходи (вираховуються);

— послуги виробничого характеру сторонніх організацій;

— паливо та електроенергія на технологічні цілі;

— основна заробітна плата;

— додаткова заробітна плата;

— інші виплати;

— відрахування на соціальні заходи;

— загальновиробничі витрати;

— супутня продукція (вираховується);

— інші виробничі витрати.

Облік витрат на виробництво на підприємствах харчової промисловості ведеться на підставі національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, норми яких є загальними і не повністю враховують специфіки та особливостей такого виробництва.

Незважаючи на уточнення статей Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» стосовно класифікації витрат, їх групування за економічними елементами, визнання та групування витрат виробничої собівартості продукції, складання зведеного кошторису та планової (нормативної) калькуляції, методів обліку витрат і калькулювання виробничої собівартості продукції, обліку у допоміжних (підсобних) виробництвах, цехах незавершеного виробництва та зведеного обліку витрат на виробництво і складання звітної калькуляції собівартості продукції, Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості також носять загальний характер і не враховують особливостей досліджуваної галузі. З іншого боку, нормативні документи з питань обліку витрат і калькулювання собівартості продукції в пивоварній промисловості розроблено досить давно, тому вони не враховують вимог чинної нормативної бази.

РОЗДІЛ II. ХАРАКТЕРИСТИКА ДП ЗАТ «ОБОЛОНЬ» «ПИВОВАРНЯ ЗІБЕРТА», АНАЛІЗ ЙОГО ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ЗА 2008;2009 РР., ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ТА ВИКЛАД ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ

2.1 Історична довідка про ДП ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта»

Українська галузева компанія по виробництву пива, безалкогольних напоїв та мінеральних вод акціонерне товариство закритого типу «Укрпиво» об'єднує підприємства, що забезпечують близько 70 відсотків загальнодержавного виробництва пива.

У цілому ж пивобезалгольна галузь України нараховує більш як сто спеціалізованих підприємств різної потужності. З них лише шість найбільших забезпечують більш як 83 відсотки виробництва пива в країні. Це ЗАТ «Оболонь», АТЗТ «Донецький пивоварний завод», ВАТ «Миколаївський пивзавод «Янтар», ЗАТ «Чернігівський пивзавод «Десна», ВАТ «Пивзавод «Рогань» та ВАТ «Пивобезалкогольний комбінат «Славутич».

Структура компанії «Оболонь» формувалася довгі роки під впливом стратегії розвитку, що направлена на диверсифікацію виробництва, перехід на сировину власного виробництва, інноваційний підхід, абсолютну екологічну безпеку та повну соціальну відповідальність.

Компанія «Оболонь» — найбільший експортер пива з України. За підсумками 2009 року частка компанії в експорті склала 80%. Продукція компанії експортується у 33 країни світу.

Корпорація «Оболонь» об'єднує головний завод, два відокремлені цехи, два дочірніх підприємства та чотири підприємства з корпоративними правами. Загалом у компанії працює близько 7,5 тис. людей.

Дочірні підприємства ЗАТ «Оболонь»:

1. ДП ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта», м. Фастів, Київська обл. (виробництво пива).

2. ДП ЗАТ «Оболонь» «Красилівське», м. Красилів, Хмельницька обл. (виробництво мінеральної води, слабоалкогольних та безалкогольних напоїв).

ДП ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» — підприємство харчової промисловості України, зайняте у галузі виробництва та реалізації пива і безалкогольних напоїв. Розташоване у місті Фастові Київської області. Дочірнє підприємство одного з найбільших виробників напоїв України ЗАТ «Оболонь».

Пивоварний завод у Фастові було побудовано у 1906 році німецькими підприємцями Юліусом Зібертом і Германом Саальманом, того ж року було розпочато випуск першого фастівського пива. Початкові виробничі потужності складали 50 тис. дал пива на рік, пиво розливалося у бочки та продавалося у шинках міста та навколишніх сіл.

З приходом радянської влади підприємство було націоналізоване. У 1950;х роках реконструйоване та переобладнене для розливу пива у пляшки. Подальші реконструкції, проведені протягом 60−80-х років, сприяли підвищенню якості, збільшенню обсягів виробництва та розширенню асортименту продукції.

У 1986 році Фастівський пивзавод увійшов до пивобезалкогольного об'єднання, створеного на базі столичної «Оболоні». У 1990 році усі заводи об'єднання було взято в оренду з правом дострокового викупу. А вже 1992 року відбулася приватизація цих підприємств зі створенням закритого акціонерного товариства, до складу якого в якості дочірнього підприємства увійшов й Фастівський пивзавод.

З початку XXI століття на підприємстві проведено низку реконструкцій. У 2008;2009 рр. у ході масштабного інвестиційного проекту вартістю понад 40 млн. євро встановлено сучасне німецьке устаткування для виробництва пива: додано нові ЦКТ, побудовано сучасний варильний порядок. В результаті виробничі потужності підприємства збільшені у 12 разів і складають 12 млн. декалітрів пива га рік.

Відзначаючи 100-річчя Фастівського пивзаводу, у 2006 році керівництво ЗАТ «Оболонь» прийняло рішення про повернення підприємству історичної назви — «Пивоварня Зіберта» .

У 2000 році за підтримки АТ «Оболонь» було проведено чергову реконструкцію Фастівського пивзаводу. Зокрема, спільно з висококваліфікованими фахівцями головного заводу акціонерного товариства фастівчани ввели в дію дільниці ферментації, що дозволило вдосконалити технології бродіння та доброджування пива в ЦКТ (циліндро-конічних танках), розводити чисті культури пивних дріжджів, а відтак — забезпечити стабільний смак пива. Встановлення автоматичної холодильної установки, вірпула, повітряного компресора, системи СІР для миття ємностей, заміна фільтраційного чана — усе це значно покращило якість продукції.

Сьогодні «Пивоварня Зіберта» — це підприємство європейського зразка. Якість продукції, яка виробляється на пивоварні підтверджена міжнародною сертифікацією відповідно до стандартів ISO 9001:2001. Технологія приготування пива цієї пивоварні подана на рис. 2.1.

Сьогодні на підприємстві працює 490 чоловік. Продукція заводу експортується на ринки 21 країни світу, зокрема Росії, Грузії, Польщі, Білорусії, Молдови, Абхазії, Греції, Литви, Латвії, Естонії, Португалії, Іспанії, Італії, Ізраїль, Франції, Великобританії, Німеччини, США, Канади, Кіпр та Австралії.

До 100-річчя Фастівського пивзаводу було виведено на ринок три сорти пива під ТМ «Колекція Зіберта»:

1. Класичний англійський Портер — Густина 17,5%. Алк.об. 7,2%.

2. Класичне німецьке Пшеничне — Густина 12,5%. Алк.об. 5,2%.

3. Класичне фламандське Біле — Густина 11,5%. Алк.об. 4,8%.

Пиво торгової марки розливалося у скляні пляшки 0,5л та кеги.

Рис. 2.1. Технологія приготування пива Zibert [29]

Виведення ТМ «Колекція Зіберта» мало на меті посилення позицій «Оболоні» на преміальному сегменті ринку пива України. Торгова марка була покликана представити українському споживачеві набір класичних сортів пива, притаманних видатним пивоварним державам — Німеччині, Бельгії та Англії. Гаслом рекламної кампанії торгівельної марки було «Якщо німецьке — то обов’язково пшеничне. Якщо фламандське — то обов’язково біле. Якщо англійське — то обов’язково портер». ТМ «Колекція Зіберта» проіснувала на ринку трохи більше двох років, виробництво сортів цього пива було припинено на початку 2009 року.

На початку 2009 року «Пивоварня Зіберта» розпочала випуск пива ТМ «Zibert». На відміну від попередніх, новий бренд, названий на честь засновника броварні та виведений на ринок за складних економічних умов, орієнтована на нижчий ціновий сегмент. Асортимент включає:

— Зіберт Світле — Густина 11,5%. Алк.об. 4,9%.

— Зіберт Баварське — Густина 13,0%. Алк.об. 5,6%.

— Зіберт Біле — Густина 11,8%. Алк.об. 4,5%. Пиво з додаванням пшеничного солоду.

Пиво ТМ «Zibert» розливається в скляні пляшки 0,5л та ПЕТ-пляшки 1 та 2 л, кеги.

Підприємство також виробляє пиво «Оболонь Оксамитове» та квас живого бродіння «Богатирський». Тільки на «Пивоварні Зіберта» виробляються ексклюзивні сорти пива «Оболонь Біле» та «Оболонь Пшеничне», які поставляються на експорт у десятки країн світу.

Таким чином, пивоварня Зіберта — сучасне високотехнологічне підприємство харчової промисловості, що має прогресивні напрямки розвитку.

2.2 Аналіз виробничо-господарської діяльності та фінансового стану ДП ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» за 2008;2009 рр.

Загальноекономічні показники діяльності пивоварні подано в табл. 2.1

Таблиця 2.1

Оцінка показників господарської діяльності «Пивоварня Зіберта» за період 2008 — 2009 рр.

Згідно з даними табл. 2.1 позитивні результати діяльності пивоварні за період 2008 — 2009 рр. наступні:

— зменшення запасів у 0,742 рази в зв’язку з випуском нових видів продукції (послуг);

— збільшення частки власного капіталу у 1,14 рази за рахунок зростання статутного капіталу на 550 тис. грн. та нерозподіленого прибутку на 860 тис. грн.;

— коефіцієнт швидкої ліквідності збільшився у 2,234 рази за рахунок зростання дебіторської заборгованості;

— коефіцієнт покриття збільшився у 1,07 рази за рахунок зменшення довгострокових кредитів банків на 440 тис. грн.;

— коефіцієнт оборотності основного капіталу збільшився у 1,245 рази за рахунок зростання чистого доходу від реалізації продукції на 121,1 тис. грн.;

— коефіцієнт оборотності запасів збільшився у 1,253 рази в зв’язку із зменшенням їх обсягів;

— коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості збільшився у 1,21 рази за рахунок зростання чистого доходу від реалізації продукції на 121,1 тис. грн.;

— фондовіддача збільшилась у 1,006 рази в зв’язку зі збільшенням чистого доходу від реалізації продукції на 121,1 тис. грн.

Негативними тенденціями щодо змін у господарській діяльності пивоварні є:

— коефіцієнт маневреності власного капіталу зменшився у 0,93 рази в зв’язку зі збільшенням власного капіталу та поточних зобов’язань;

— коефіцієнт абсолютної ліквідності зменшився у 0,22 рази за рахунок зменшення грошових коштів на 341 тис. грн.;

— рентабельність продукції зменшилась у 0,26 рази за рахунок зменшення прибутку від операційної діяльності на 65,58 тис. грн. та зростання собівартості на 88,3 тис. грн.;

— рентабельність активів зменшилась у 0,58 рази за рахунок неефективного використання виробничих потужностей підприємства;

— рентабельність власного капіталу зменшилась у 0,51 рази в зв’язку із зростанням власного капіталу та зменшенням величини чистого прибутку;

— рентабельність діяльності зменшилась у 0,54 рази в зв’язку зі зменшенням чистого прибутку на 43,95 тис. грн.;

— оборотність оборотного капіталу зменшилась у 0,91 рази за рахунок зростання оборотного капіталу на 341 тис. грн.;

— оборотність дебіторської заборгованості зменшилась у 0,46 рази за рахунок її зростання на 715 тис. грн.

2.3 Структура бухгалтерії ДП ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» та його облікова політика

виробнича собівартість бухгалтерія облік звітність

Основні складові облікової політики об'єкту дослідження розглянемо в частині виробництва.

На ДП ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта» в обліку виробничої собівартості використовується підхід, спрямований на удосконалення калькуляції та контролю затрат, пов’язаних із кожним окремим видом готової продукції. У такому разі йдеться про поділ всіх затрат на прямі та непрямі (загальні). Системи обліку, що реалізують цей підхід, призначені для обчислення повних затрат у собівартості продукції.

Для врахування особливостей формування виробничої собівартості на пивоварному підприємстві доцільно розглянути схему обліку витрат (рис. 2.2).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються всі прямі витрати, а також частина непрямих витрат — загальновиробничих.

Решта непрямих витрат, пов’язаних з операційною діяльністю (адміністративні, витрати на збут та інші операційні витрати), не включаються до собівартості продукції і покриваються за рахунок фінансових результатів. Крім того, нерозподілені постійні загальновиробничі витрати відносяться не на виробничу собівартість, а на собівартість реалізованої продукції. Отже, облік витрат на виробництво у відповідності з чинним нормативним законодавством України ведеться за методом неповної (усіченої) собівартості, який можна вважити вітчизняним аналогом зарубіжного методу директ-костинг з його перевагами та недоліками.

Рис. 2.2. Схема обліку витрат на виробництво за нормативно-попередільним методом на пивоварному підприємстві (адаптовано за [15])

Рис. 2.3. Побудова обліку за центрами відповідальності за витратами на основі стандартних (нормативних) витрат на пивоварному підприємстві

Рис. 2.4. Модель узагальнення витрат виробничої собівартості на пивоварному підприємстві (адаптовано за [15])

На пивоварному підприємстві виділено укрупнені центри відповідальності та об'єкти обліку витрат (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Центри відповідальності та об'єкти обліку витрат на підприємстві

Таким чином, на досліджуваному підприємстві облікова політика регламентує поділ за структурними підрозділами та методами визнання витрат з урахуванням виробничих зв’язків.

РОЗДІЛ III. ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК ВИРОБНИЧОЇ СОБІВАРТОСТІ НА ДП ЗАТ «ОБОЛОНЬ» «ПИВОВАРНЯ ЗІБЕРТА»

3.1 Документування операцій з обліку виробничої собівартості на ДП ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта»

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 р. № 88 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 372 від 07.06.2010 р. [9]: Первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити:

— найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ,

— назва документа (форми),

— дата і місце складання,

— зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі),

— посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підприємстві побудовано схему обліку виробничої діяльності методом неповних витрат (рис. 3.1).

Необхідність застосування документу в практиці зведеного обліку матеріальних витрат пояснюється тим, що на окремих пивоварних підприємствах він не складається взагалі або складається в незручній для використання формі, що значно ускладнює контроль та аналіз використання матеріальних ресурсів (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Зведена відомість обліку витрат сировини та матеріалів на виробництво за сортами пива за місцями виникнення витрат за січень 200_ р. Підприємство Сорт пива: випуск 3612 гл

Рис. 3.1. Схема побудови обліку виробничої діяльності пивоварному підприємстві методом неповних витрат Таблиця 3.2

Перелік форм вихідної інформації з обліку матеріальних витрат у пивоварному виробництві

Схема обліку витрат матеріальних ресурсів на пивоварному підприємстві має такий вигляд (рис. 3.2).

Отже, основними напрямами вдосконалення документообігу витрат собівартості на пивоварному виробництві є:

— застосування нормативно-попередільного методу обліку матеріальних витрат;

— удосконалення документального оформлення відпуску матеріальних ресурсів на виробництво;

— впровадження форм зведених відомостей обліку матеріальних витрат за сортами пива та центрами відповідальності, за допомогою яких можна було б контролювати їх перевитрати або економію;

— автоматизація обліку витрат матеріальних ресурсів.

Рис. 3.2. Схема документів щодо відображення в обліку витрат на пивоварному підприємстві

Надані згідно впровадженої схеми документообігу здійснюється узагальнення інформації щодо виробничої собівартості на синтетичних рахунках бухгалтерського обліку.

3.2 Синтетичний облік виробничої собівартості на ДП ЗАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта»

На кредиті рахунка № 23 «Виробництво» відображають собівартість готової продукції (робіт, послуг), вартість повернених на склади матеріальних цінностей, відходів і побічної продукції, одержаних у процесі виробництва.

Дебет рахунка № 23 «Виробництво»

Кредит рахунка № 201 «Сировина і матеріали»

Кредит рахунка № 203 «Паливо»

Кредит рахунка № 66 «Розрахунки з оплати праці»

Кредит рахунка № 65 «Розрахунки за страхуванням» та ін.

Кредит рахунків № 80, 81, 82, 83, 84 (клас 8)

Кредит рахунка № 64 «Розрахунки за податками й платежами»

Кредит рахунка № 91 «Загальновиробничі витрати»

Таблиця 3.3

Оперативний аналіз об'ємних виходів і втрат у пивоварному виробництві за сортами пива (приклад)

На пивоварних підприємствах оперативний аналіз витрат виробництва доцільно проводити окремо для основних цехів та для обслуговуючих структурних підрозділів за такими напрямами, як аналіз матеріальних, трудових, загальновиробничих, інших витрат та об'ємних виходів і втрат.

Одним із напрямів удосконалення системи аналізу витрат на виробництво на підприємствах пивоварної промисловості є проведення перспективного аналізу, що обумовлено підвищенням рівня ризику в підприємницькій діяльності. Дослідження прогнозних показників витрат виробництва та собівартості продукції за методами обліку повної та неповної собівартості дозволить зробити висновок щодо: структури витрат за прогнозом та можливості управління цією структурою; визначення раціональності вибраного масштабу та обсягу виробництва; оцінки впливу передбачуваної ціни на прогнозний асортимент продукції. Вирішення проблемної ситуації «виробляти чи купувати солод?» дозволяє зробити висновок на користь виробництва солоду з використанням власних потужностей.

Таблиця 3.4

Журнал реєстрації господарських операцій за вересень (включно з операціями обліку виробничої собівартості). Приклад