Тіло

Тело

Вадим Руднєв.

Парадоксально, але класичний реалізм ХХ в. мало помічав людського тіла, його функціональності. Герой саме сповідував і їв, був тостый чи поганий. Усе це скоріш було ідеологічними характеристиками. Характерно, перший письменник ХХ в. Чехов вперше чітко проартикулировал своє ставлення до Т., кажучи про те, що всі у людині має бути чудово, він наголосив, що це душа, але і одяг. Характерно також, що «товстий» Чехову приємніше «тонкого», оскільки товстий здоровіший, більш естетичний, ніж тонкий у його приниженій антиэстетической позі. У цьому вся Чехов пориває з класичною традицією ХIХ в., яка шкодувала «тонкого» маленької людини і таврувала «толстого» .

Впервые наукове обгрунтування зв’язку статури й правничого характеру людини дав німецький психіатр Ернст Кречмер (див. також характеролог ія, аутистическое мислення). При допомоги статистики він пов’язав добродушних товстунів з товстої шиєю (пикнический тип статури) із сангвінічним характером, і худих — з шизотимическим типом характеру (див. аутистическое мислення), атлетичний тип статури Кречмер розглядав як змішаний. Пізніше атлетикам присвоїли эпилептоидный, авторитарно-напряженный тип характеру, характер воїна й политика.

ХIХ в. не помічав ні першого, як люблять, ні першого, як вони відправляють свої щоденні потреби, — це перебувало поза мистецтва, отже, поза межами життя. Повністю культурну значимість людського тіла, і його функцій розкрив Зігмунд Фройд. Він довів, що несвідомі імпульси і неврози викликані травмами раннього дитинства (пізніше його учень Отто Ранк пояснював їх найтяжчої тілесної травмою — травмою народження — особливостями ссання грудях, дефекацією, дитячої мастурбацією тощо. п. Тіло і тілесні практики почали грати великій ролі в авангардному мистецтві ХХ в., але справжнє філософське осмислення Т. дали французькі філософи другої половини ХХ в., передусім Жіль Делез і Жан Бодрийар.

Прежде всього, людське тіло значимим чином відрізняється від Т. тваринного. Перше відмінність — це здатність говорити, пристосованість ротовій порожнині та гортані для виробництва промови. Друге відмінність — вивільнення людських рук внаслідок прямоходіння, руки стають творцями людської культури, і тому людське суспільство розвивається экстракорпорально (внетелесно).

Т. був із політикою, та владою. Пояснимо на прикладі оповідання «Муму» І. З. Тургенєва, проаналізованого на кшталт французької філософії (див. деконструкція) сучасним російським філософом Сергієм Зимовцом. Герой оповідання Герасим хоче брати шлюб із пралі Тетяні, але глухий, в нього відсутня тілесна функція, що перешкоджає йому бути повноцінним людиною, і тому Влада особі барині відмовляє йому. Тоді він заводить собачку, яка на кшталт ортопедичного устрою, посередником між полузверем Герасимом й цивілізованим світом людей. З цією «милицею» Герасим намагається вдруге поринути у життя людей, але Влада знову відштовхує його. Тоді Герасим топить свій «протез» і простує у село, нині він зовсім став звіром і Влада особі барині їй немає страшна.

Политика — це переробка як душі, а й Т. Це чудово зрозумів Булгаков і засвідчив у чудовою повісті «Собаче серце». Т. собаки Шаріка більш людяно, ніж людиноподібну Т. Шарікова. Експеримент був замалий. Недарма Шарикову ближче напівзвір Швондер, ніж його творець, гуманіст професор Преображенский.

Руки також лише створюють гармати, дедалі більше тонкі складні, руки маніпулюють в політиці, і маніпулюють ними. Руками голосують «за». «Робітники руки», «руки піаніста», «інтелігентські зманіжені руки» — усе це стереотипи політики ХХ в. У вашому романі сучасного російського письменника Володимира Сорокіна (див. концептуалізм) «Тридцята любов Марини» героїня неспроможна випробувати оргазм з і стає лесбіянкою. Тільки ознайомившись із секретарем парткому заводу і переживши злиття зі верстатом, вона відчуває оргазм в обіймах тієї самої секретаря. Характерно, що вона дивиться за свої руки: «Вона поглянула своїх рук. «Отже, і ці руки чогось можуть. Часом не тільки смикати клітор, перекидатимуть чарки і красти масло?» .

Однако, засвідчує ще 1910 р. учениця Фройда та Юнга російський психоаналітик Сабіна Миколаївна Шпильрейн, потяг до творення не більш фундаментальним в культурі, ніж потяг до руйнації (відповідно, тяжіння як до життя, до смерті). І тут першою роллю починають грати ноги, що колись всього можуть руйнувати. Виняток — парад, балет, спорт.

Ноги у культурі - субститут, заміна статевих органів прокуратури та символ тяжіння до смерті. Ноги — це теж символ плотське кохання. Андерсенівська Русалонька, у тому щоб завоювати любов принца, йде те, що їй створюють ноги — самотужки людський секс неможливий. Ціною страждань вона має ноги і любов, але принц зрештою воліє іншу, і Русалонька гине. Також гинуть загинув у вогні любові стійкий олов’яний солдатик і паперова балерина, застиглі в напруженої сексуальної позі в одній ноге.

В питанні ногах вагоме слово сказав соціалістичний реалізм, показавши радянського мутанта Олексія Мересьева, отплясывающего на штучних ногах і сливающегося за одну ціле з літаком, несучим разрушение.

Чрезвычайно цікаво недавнє обговорення у пресі феномена Майкла Джексона у зв’язку з проблемою тілесності. Річ у тім, що його обвинуватили у розтлінні малолітніх, оскільки він любить проводити період із тваринами й дітьми. Протилежна точка зору, отклонявшая ці обвинувачення, в тому, що Т. Майкла Джексона — це просте людське Т., що Майкл Джексон — це кіборг, безневинний мутант майбутнього, який складається наполовину з людського тіла, а наполовину з комп’ютерних устройств.

Вообще, комп’ютерна революція поступово коригує тілесність людини. Раніше руки створювали гармати. Але коли створили комп’ютер, вони перестала бути потрібні, тепер потрібні лише пальці, щоб набирати інформацію (ось символ постіндустріального суспільства — суспільства інформації). Але невдовзі і пальці не знадобляться, залишиться лише людський голос, який записує в комп’ютер свою тугу по втраченої телесности.

Но частина ноги — стопа — назавжди залишиться слідом людського тіла у культурі. Стопою міряли відстань. Стопою з античних часів міряють віршований розмір. У результаті розширення зрештою культура подолає та криза антителесности.

Список литературы

Кречмер Еге. Будова тіла, і характер. — М., 1994.

Зимовец З. Мовчання Герасима: Психоаналітичні і філософські есе про російську культуру. — М., 1996.

Эткинд А. Ерос неможливого: Історія психоаналізу у Росії. — М., 1994.

Мейлик З. Плоть та невинність Майкла Джексона // Художній журнал, 1996. — М 10.

Руднев У. П. Тема ніг у культурі // Збірник статей пам’яті П. А. Руднєва. — СПб, 1997 (у пресі).

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.