Політичні, політико-адміністративні та адміністративні карти

Політичні карти — карти, що дають територіально-політичну характеристику світу, материків або крупних географічних регіонів. Політичні карти діляться на загальні (оглядові) і спеціальні. Загальні політичні карти передають політичний поділ території (розміщення держав і займану ними площу), найважливіші політичні і стратегічні центри, комунікації міжнародного і великого внутрідержавного значення. Спеціальні політичні карти висвітлюють окремі політичні проблеми і політичні події. Найбільш поширені загальні політичні карти; в Україні систематично видаються: політичні карти світу масштабів 1: 15 000 000, 1:30 000 000 і 1: 50 000 000: політичні карти материків і груп держав масштабів 1: 5 000 000 — 1: 12 500 000; світові політичні атласи (кишеньковий атлас, малий атлас з покажчиком географічних назв, атлас книжкового формату з покажчиком географічних назв).

Політико-адміністративна карта — географічна карта, що відображає політичний розподіл або політико-адміністративний устрій території. Основними елементами змісту політико-адміністративних карт є: держави, політичні і адміністративні кордони, столиці, адміністративні центри, населені пункти, шляхи сполучення.

Політико-адміністративні карти передають політичний і адміністративний поділ території (розміщення територіальних політичних і адміністративних одиниць), державний устрій і форми державного правління, політичні, стратегічні і адміністративні центри, комунікації міжнародного, державного і місцевого значення. Політико-адміністративні карти використовуються для довідкових, організаційно-господарських, учбових цілей і як основа для складання карт іншої тематики. Наприклад, у колишньому СРСР систематично видавалися політико-адміністративні карти країни (масштабів 1: 4 000 000, 1: 5 000 000 і 1: 8 000 000), політико-адміністративні і адміністративні карти союзних республік, АССР, країв і областей (масштабів від 1: 600 000 до 1: 2 500 000).

Адміністративно-територіальний поділ — це поділ території держави на певні частини з метою організації управління на місцях. Управління здійснюється органами державної влади, які створюються в адміністративно-територіальних одиницях усіх рівнів — селах і селищах, районах, містах, областях.

Адміністративно-територіальний поділ формується на загальноукраїнському рівні з урахуванням економічних, соціальних, історичних та національних особливостей розвитку конкретних територій, специфіки розселення.

Адміністративно-територіальний поділ України. Адміністративно-територіальний устрій України змінювався впродовж історичного розвитку залежно від завдань і функцій держав, до складу яких входила її територія. Зміни в системах адміністративних одиниць здійснюються з метою покращання організації державного механізму на місцях. Тільки протягом минулого століття відбулося кілька змін адміністративно-територіального устрою України.

На карті адміністративно-територіальний поділ подано сучасні державні кордони, межі АР Крим, адміністративних областей і районів, тобто всіх одиниць адміністративного поділу, за якими можна визначити їх географічне положення. У складі держави — 1 автономна республіка (АР Крим), 24 адміністративні області, 490 районів, 458 міст, у тому числі 177 республіканського та обласного підпорядкування, а також Київ і Севастополь — міста, що мають спеціальний статус.

У 26 містах є поділ на райони, усього районів у цих містах — 114 (зокрема в Києві замість 14 тепер 10 районів); селищ міського типу — 886; сільських населених пунктів — 28 504.

Положення одиниць регіонального рівня можна визначити найпростіше за фоновим забарвленням їх територій, а назви — за назвами обласних центрів (окрім підписаних на карті Закарпатської і Волинської областей та Автономної Республіки Крим). Центри регіонів виділено спеціальними пунсонами. За назвами районних центрів (пунсон з крапкою всередині) можна визначити назви самих адміністративних районів. Селища міського типу від сіл відрізняються шрифтом їх назв, хоча і мають однакові із селами пунсони.