Ринок реальних інвестицій України: динаміка розвитку

РЕФЕРАТ.

на тему:

«Ринок реальних інвестицій України:

динаміка розвитку" ПЛАН.

1. Класифікація реальних інвестицій.

2. Динаміка розвитку реальних інвестицій в Україні.

Висновок Список використаної літератури.

1. Класифікація реальних інвестицій До реальних інвестицій (інвестицій у виробничі фонди) належать вкладення в основний капітал виробничих підприємств та інвестиції, спрямовані на зростання матеріально-технічних запасів.

Реальні інвестиції бувають наступних видів:

— інвестиції відновлення, що здійснюються за рахунок засобів фонду відновлення підприємства;

— інвестиції розширення (чисті інвестиції), що здійснюються за рахунок частини національного доходу (НД) або за рахунок фонду чистого накопичення;

— валові інвестиції - як інвестиції оновлення, так і інвестиції розширення.

Прямі інвестиції безпосередньо необхідні для реалізації інвестиційного проекту. До них належать інвестиції в основні (матеріальні та нематеріальні активи) та обороні засоби.

Інвестиції в основні засоби включають:

— придбання (або виготовлення) нового обладнання, в тому числі затрати на його доставку, установку та пуск;

— модернізація діючого обладнання;

— будівництво і реконструкція будівель та споруд;

— технологічні установки, що забезпечують роботу обладнання;

— нове технологічне оснащення та модернізацію наявного обладнання.

Інвестиції в оборотні засоби передбачають забезпечення:

— нових та додаткових запасів основних і допоміжних матеріалів;

— нових та додаткових запасів готової продукції;

— збільшення рахунків дебіторів.

Необхідність подібних інвестицій полягає в тому, що при збільшенні обсягу виробництва товарів, як правило, повинні автоматично збільшуватися товарно-матеріальні запаси сировини, комплектуючих елементів та готової продукції. Крім того, у зв’язку із збільшенням обсягу виробництва та продаж збільшується дебіторська заборгованість підприємства. Усе це — активні статті балансу, і їх позитивне нарощення повинно фінансуватися із додаткових джерел.

Інвестиції в нематеріальні активи найчастіше пов’язані з придбанням торгової технології (патенту чи ліцензії) та торгової марки.

Супутніми інвестиціями є:

— вкладення в об'єкти, пов’язані територіально та функціонально з прямим об'єктом:

— вкладення в об'єкти, безпосередньо технологічно не пов’язані із забезпеченням нормальної експлуатації (під'їзні шляхи, лінії електропередач, каналізація і т.п.);

— вкладення невиробничого характеру, наприклад, інвестиції в охорону навколишнього середовища, соціальну інфраструктуру.

Інвестиції в НДР забезпечують та супроводжують проект. Це, перш за все:

— матеріальні засоби (обладнання, стенди, комп’ютери та різноманітні прибори), що необхідні для проведення передпроектних досліджень;

— оборотні кошти, необхідні, наприклад, для забезпечення поточної діяльності науково-дослідного інституту чи вузу на замовлення підприємства;

— ліцензії та технології;

— навчання персоналу.

Капітальними вкладеннями називаються засоби, що вкладені в розширене відтворення основних фондів (ОФ). Звичайно на капітальні вкладення спрямовується близько 20% НД. Вони відіграють важливу роль у соціально-економічному розвитку країни.

Серед основних результатів використання капітальних вкладень необхідно виділити:

1) реалізацію соціальних програм;

2) пропорційне розміщення продуктивних сил країни;

3) гармонійний розвиток галузей народного господарства;

4) прискорення темпів науково-технічного прогресу та розвитку базових галузей народного господарства;

5) реалізацію програм розвитку паливно-енергетичного комплексу, житла, оновлення виробничих фондів;

6) здійснення важливих будівництв.

Найбільш загальною є наступна класифікація реальних інвестицій.

За джерелами фінансування:

— централізовані - за рахунок коштів державного бюджету та державних кредитів;

— нецентралізовані - за рахунок довгострокових банківських кредитів, власних коштів підприємств, іноземних інвестицій.

Сьогодні в Україні спостерігається тенденція до збільшення частки централізованих капітальних вкладень. Така ситуація пов’язана із державною політикою у фінансовій та банківській сферах.

Галузевий розподіл реальних інвестицій на нинішньому етапі має наступний вигляд:

— машинобудування та металообробка;

— торгівля та громадське харчування;

— будівництво;

— целюлозно-паперова промисловість;

— промисловість будівельних матеріалів та ін.

Регіональний розподіл. Обсяг залучених інвестицій у різні регіони залежить від:

— стану інвестиційного клімату;

— послідовності проведення ринкових реформ;

— рівня розвитку економічного потенціалу;

— динаміки перетворення виробничої та фінансової інфраструктури;

— ефективності використання природних та трудових ресурсів;

За формам відтворення виділяють наступні види реальних інвестицій:

— нове будівництво — створення виробничих потужностей на нових майданчиках за новими проектами;

— розширення виробництва — будівництво нових підприємств та розширення діючих виробничих підрозділів основного та допоміжного призначення;

— реконструкція виробництва — переобладнання діючих цехів виробництв, яке здійснюється за єдиним комплексним проектом підприємства в цілому;

— технічне переоснащення виробництва — комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко-економічного рівня виробництва окремих цехів, виробництв шляхом механізації, автоматизації виробничого процесу, запровадженням прогресивної технології та ноу-хау, заміщення фізично зношеного обладнання.

Для характеристики реальних інвестицій на макроекономічному рівні в міжнародній практиці використовуються наступні показники.

1) Обсяг інвестицій, тобто вартісне відображення капіталу, що вкладається.

2) Норма інвестицій, що є відношення обсягу інвестицій до валового національного продукту чи валового внутрішнього продукту.

3) Коефіцієнт приросту капіталомісткості, що характеризує ефективність інвестицій та ефективність накопичення. Визначається як відношення валових інвестицій в основний капітал до приросту ВНП за той же період.

4) Коефіцієнт капіталомісткості = Валові інвестиції / Приріст ВНП.

5) Накопичення — це використання частини НД на розширене відтворення.

Навіть у країнах з ринковою економікою ці показники неодинакові, їх рівень коливається залежно від рівня країни, складу її економіки в поточному періоді.

2. Динаміка розвитку реальних інвестицій в Україні.

В Україні уповільнилися темпи економічного розвитку, і урядовці пов «язують цю тенденцію з інвестиційними проблемами. Аналітики висловлюють думку, що інвестори очікуватимуть наступних парламентських виборів.

Напередодні проведення в Києві міжнародного інвестиційного форуму, який президент Ющенко назвав «міні-Давосом », Державний комітет статистики оприлюднив дані, за якими промислове виробництво в Україні з початку року зросло на 6,2%, а травневі показники є навіть гіршими за квітневі на 4,3%.

Впродовж кількох попередніх років зростання промислового виробництва в Україні вимірювалося двозначними цифрами, і становило від 12 до 20%%.

Уповільнення економічного розвитку, і зокрема, різке падіння темпів зростання у промисловості урядовці пояснюють по-різному.

Це відбулося через підвищення податкового тиску та погіршення інвестиційного клімату в Україні. Нова влада була змушена виконувати популістські соціальні обіцянки кандидата від влади на минулорічних президентських виборах, а тому занедбала інвестиційний напрямок.

Водночас уповільнення зростання в українській промисловості пояснюється частково погіршенням кон «юктури на світових ринках металу, який є основною експортною статтею економіки.

Розраховувати на державне стимулювання певних галузей української економіки, які можуть дати поштовх для зростання всієї промисловості, можна буде лише наступного року, поза як весь бюджет поточного року сформований під соціальні видатки.

Експерти Міжнародного центру перспективних досліджень наголошують на тому, що падіння попиту на метал на світових ринках дійсно могло частково вплинути на охолодження української економіки, яка надзвичайно залежить від експортно-орієнтованих металургійних підприємств, що дають чверть продукції української промисловості.

Але водночас експерти вважають, що показник зростання промислового виробництва — удвічі менший за попередній — свідчить про певний статистичний парадокс: тоді високі двознакові показники пояснювали надзвичайно малою базою порівняння з роками, коли українська промисловість фактично стояла, а тепер малі темпи є результатом порівняння з кількома роками двознакових темпів зростання: звичайно на тлі минулорічних двозначних темпів зростання — 12−16−18%% - дійсно, ці 6% не виглядають високими темпами. Думаю, один із чинників того, чому такі «помірні «за українськими стандартами темпи зростання, — це висока база минулого року. Тоді була надзвичайно сприятлива ситуація на зовнішніх товарних ринках і, передусім, на ринках металопродукції.

До кінця поточного року ситуація може дещо виправитися, але коріння проблеми полягає у тому, що українська промисловість фактично вичерпала всі ресурси, потрібні для розвитку виробництва, які були закладені ще за радянських часів, і тепер нарощування темпів можливо лише за умов надходження суттєвих інвестицій та кардинальних змін в енергомісткості українського виробництва.

Саме з енергоносіями, тобто їх подорожчанням, пов «язується деякими дослідниками уповільнення економічного зростання та інвестування в Україну.

Окрім того, серед факторів називається і циклічність розвитку економіки, де після підйому завжди спостерігається певне падіння: коли зростають ціни на енергоносії, будь-яка економіка буде реагувати скороченням, тому що енергоносії - це складова частина будь-якого виробництва. По-друге, українська економіка росте вже впродовж кількох років. Існують ділові цикли, і українська економіка їм теж підкорюється. Третій чинник — це сплив монетарної політики, — зростання курсу національної валюти, скорочення експорту, соціальні виплати, реакція бізнесу, який не завжди реагує так, як передбачає уряд.

Оглядачі також твердять, що певним фактором уповільнення є і вичікувальна позиція багатьох інвесторів, які спостерігають, чим завершиться історія з реприватизацією та скасуванням пільг для підприємств, що працюють у вільних економічних зонах.

Інвестори зараз пильнують дії українського уряду. Дійсно, перегляд приватизаційних конкурсів та різке скасування пільг та преференцій для спеціальних економічних зон створило певну невизначеність для інвесторів. Це може бути одним із факторів того, чому ми не бачимо такого різкого припливу інвестицій. Інвестори вичікують, очікують, наскільки послідовним буде уряд у втіленні тих декларацій, які лунали. Хоча є і позитивні кроки. Це антикорупційна політика, яка також покращує інвестиційний клімат.

Експерти вважають, що, незважаючи на різні економічні форуми, цей рік навряд чи вже принесе Україні якісь суттєві інвестиції, як це прогнозували ще півроку тому.

Висновок У другому кварталі 2005 р. сповільнилися темпи росту надходжень іноземних інвестицій (НІІ) в Україну. Щодо такої тенденції йдеться в аналітичній доповіді АКБ «Укрсоцбанк», яку цитує прес-служба банку. За даними доповіді, цей показник знизився до 23% до аналогічного періоду минулого року в порівнянні з темпом росту надходжень іноземних інвестицій у першому кварталі 2005 р. — 26,7% до цього ж періоду 2004 р.

Загальний обсяг залучених в Україну НІІ в поточному році (за даними Мінекономіки) виріс на $ 580 млн. і до 1 липня 2005 р. досяг $ 9039.2 млн. або $ 190.6 на людину. Лідером за темпами приросту іноземних інвестицій у першому півріччі стало м. Севастополь (+19.2%з початку року), у той час як (за даними Мінекономіки) у Вінницькій (-4.3%), Запорізькій (-1.3%), Івано-Франківській (-0.9%) і Тернопільській (-0.4%) областях спостерігалося зниження обсягів НІІ у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Список використаної літератури Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р.

Бланк И. А. Инвесиционный менеджмент. — Киев: МТ «ИТЕМ» ЛТД Юнайтед Лондон Трейд Лимитед (Москва-Лондон), 1995.

Данілов О.Д., Івашина Г. М, Чумаченко О. Г. Інвестування: Навчальний посібник, 2001 — 364 с.

Плоткін Я.Д. Інвестиційний менеджмент. Конспект лекцій для студентів факультетів економіки та менеджменту. — Львів: ДУЛП, 1996 -53с.

Тарасова С. В. Инвестиционный менеджмент: конспект лекцій. — М.: Издательство, «Приор» Атлантик, 1998 — 64с.

Федоренок В.Г., Гойко А. Ф. Інвестознавство: Підручник / За наук. ред. В. Г. Федоренка. К.: МАУП, 2000. — 408 с.