Педагогічна оцінка (аналіз) уроку фізичної культури як спосіб підвищення його ефективності

Педагогічна оцінка (аналіз) уроку фізичної культури як спосіб підвищення його ефективності.

Складовою частиною навчально-виховного процесу є контроль учителем власної діяльності та діяльності учнів на кожному уроці. Тільки осмислюючи й оцінюючи результати цієї діяльності, можна вносити необхідні корективи у свою працю, підвищувати якість уроків і педагогічну майстерність учителя загалом.

Отже, володіння методикою педагогічного аналізу уроку є обов «язковим компонентом професійної кваліфікації фахівців із фізичної культури і запорукою підвищення його результативності.

Спостереження та аналіз уроку — це складний процес, який вимагає певних знань, умінь і навичок тримати в полі зору всі сторони навчально-виховної діяльності. Побачене необхідно одночасно осмислити й оцінити з позицій доцільності рішень у певних обставинах, намітити рекомендації тому, хто проводить урок.

Для формування висновків і пропозицій треба готуватися, спеціально вивчаючи при цьому документи планування та готуючи протоколи спостереження до його початку.

Аналіз уроку може бути повним або частковим. За повного аналізу охоплюються всі його компоненти, нюанси і весь зміст уроку. Предметом часткового аналізу є окремі компоненти уроку, наприклад: величина і динаміка фізичних навантажень, методи та методичні прийоми використані вчителем, поведінка учнів, поведінка вчителя, прийоми активізації діяльності учнів тощо.

Повний аналіз уроку може переслідувати різну мету, а саме:

• виявлення його позитивних сторін і хиб (щоби закріпити перші Іа усунути другі);

• контроль діяльності вчителя та інспектування;

• вивчення досвіду роботи вчителів;

• оцінку рівня професійної майстерності вчителя. У методичній літературі з фізичного виховання рекомендуються різні схеми аналізу уроків, які загалом представляють один із двох підходів до вирішення цієї проблеми. Перший підхід, який трапляється найчастіше, передбачає аналіз окремих розділів (компонентів) діяльності вчителя й учнів на уроці; другий — орієнтує на послідовний аналіз частин уроку.

Представляємо можливі примірні схеми аналізів.

Схема педагогічного аналізу уроку фізичної культури за окремими його компонентами (розділами) >

І. Загальні відомості. Школа, клас, дата, час, місце проведення, кількість учнів за списком і тих, хто займаються, зайнятість корисною роботою тимчасово звільнених, але присутніх на уроці учнів.

Матеріально-технічне забезпечення та санітарно-гігієнічні умови проведення занять (чистота приміщення; стан приладів, їхнє розміщення, установка і прибирання; порядок роздачі та збору інвентаря; нестандартне обладнання, його доцільність і ефективність; безпека на занятті; виховання в учнів бережливого ставлення до інвентаря та обладнання; залучення учнів до підготовки і виготовлення дрібного інвентаря та наочних посібників). Естетична оцінка місць занять та матеріально-технічних умов.

Підготовленість педагога та учнів до уроку. Розробка вчителем змісту знань: відповідність підібраних засобів завданням уроку; доцільність запланованої і фактично реалізованої послідовності вправ на уроці.

Підбір методів і методичних прийомів навчання, виховання, організації та оцінки діяльності учнів; їхня цінність із погляду виховання особистості учнів; використання на уроці наочних посібників і технічних засобів навчання, їх повнота і методична цінність.

Підготовленість до уроку помічників, їх попереднє інструктування; успішність діяльності; знання та вміння організаційно-методичного характеру; знання типових помилок і шляхів їх виправлення; уміння страхувати; знання правил ігор, вимог до установки приладів. Якість виконання функцій черговими, капітанами команд, суддями.

Доцільність відхилень від намічених завдань і змісту уроку, викликаних умовами і ситуаціями, що виникли у процесі його проведення.

Використання методів організації навчальної роботи і їх поєднань. Способи виконання вправ, що використовувались на уроці. Доцільність вибраних форм розміщення і способів переміщення учнів для виконання чергових завдань з погляду забезпечення оптимальних просторових умов роботи (доброї видимості вчителя, зручності виконання вправ, взаємоспостереження під час взаємного навчання й оцінки) та економії часу. Виховна цінність застосованих шикувань і переміщень (для розвитку орієнтування у просторі та часі, виховання естетичних почуттів, уваги, кмітливості і виконавської дисципліни).

II. Тип, завдання і побудова уроку.

Місце уроку в системі занять, доцільність обраного типу уроку, його відповідність етапові навчання. Чіткість формування завдань і їх доведення до учнів із погляду мотиваційного значення (спонукання учнів до навчання, подолання труднощів, переконання важливості матеріалу, що вивчається, підвищення інтересу до уроку). Відповідність структури уроку до його типу, завдань і змісту.

III. Навчальний матеріал (зміст) уроку.

Відповідність змісту і завдань до можливостей учнів, їхнього рухового досвіду. Зв «язок матеріалу уроку із засвоєним раніше. Наявність і своєчасність перевірки якості засвоєного, достатності зусиль для усунення виявлених помилок. Забезпечення міцності засвоєння матеріалу. Доцільність і конкретність заданих додому завдань, їх посильність. Дозування фізичних навантажень. Обгрунтованість фізичних навантажень і способів їх регулювання з позиції вирішення поставлених завдань.

IV. Методи навчання і виховання.

Уміння вчителя обирати необхідні методи, враховуючи завдання уроку, особливості навчального матеріалу, умови проведення занять, етап навчання, підготовленість учнів, їх вік і стать. Наявність елементів самостійного пошуку і творчих зусиль учнів. Зв «язок навчання і виховання в кожному конкретному епізоді та уроці загалом.

Оцінюючи використання методу слова, враховують:

• точність і логіку викладу, його образність, пізнавальну і виховну цінність розповіді;

• чіткість визначення призначення того, що вивчається, переконливість обгрунтування вимог до процесу навчання і його результатів, прагнення залучити учнів до пояснення;

• характер і форму запропонованих учням завдань, їхню доцільність і доступність формулювань;

• уміння педагога вести бесіду, спрямовувати обговорення, підсумовувати;

• доцільність кількості та змісту вказівок, спонукання учнів до творчої активності через вказівки, їхню своєчасність, авторитетність, роль у навчанні та вихованні;

• уміння вчителя керувати розбором ігор та інших колективних дій учнів;

• дотримання прийнятої термінології, забезпечення правильних команд і їхнє виконання, уміння варіювати силу та інтонацію голосу, використовувати самопідрахунок, самоприклади, самопроговорювання;

• доступність пояснення техніки;

• об «єктивність усних оцінок, їхню своєчасність і форму виголошення, участь в оцінюванні учнів. Під час використання методів демонстрації оцінюється:

• своєчасність прямої демонстрації, її доцільність і достатність повторень, шляхи попередження сліпого копіювання;

• підготовка учнів до демонстрації, місця спостережень та їх зміни;

• використання слухового, зорового і м «язового сприйняття для створення повної уяви про вправу;

• вплив різних способів демонстрації на успіхи у навчанні;

• використання звукової і світлової сигналізації га музичного супроводу для регулювання процесу засвоєння темпу, ритму, стимулювання емоційного стану, вміння обирати музичні твори, керувати виконанням вправ під музику.

Оскільки у процесі проведення занять методи слова і демонстрації використовуються разом, оцінюють ефективність їх поєднання. Під час використання методів вправи оцінюють:

• їхню доцільність із позицій величини навантаження, впливу на ефективність вирішення освітніх, оздоровчих і виховних завдань, поєднання з методами слова і демонстрації;

• відповідність обраних методів до етапу навчання, фізичного і психічного стану учнів;

• доцільність обраного варіанту навчання (загалом чи частинами);

• уміння вчителя своєчасно виявити і виправити помилки;

• ефективність підібраних підвідних і підготовчих вправ;

• ефективність використання ігрового і змагального методів, стимулювання творчої активності та свідомості учнів;

• уміння сформувати команди, розподілити ігрові ролі, доступно викласти зміст ігор і правила їх проведення;

• здатність учителя застосувати ігровий і змагальний методи для виховання учнів.

V. Аналіз стилю діяльності педагога передбачає відповідь на два питання. Перше питання: наскільки зміст і структура уроку відповідають принципу розвиваючого навчання, а саме:

• уміння вчителя ставити завдання, які стимулюють інтерес учнів до уроку;

• відповідність фізичного, психічного і інтелектуального навантаження можливостям учнів;

• співвідношення репродуктивної і творчої навчальної діяльності учнів;

• співвідношення засвоєння навчального матеріалу на уроках і в самостійних позаурочних заняттях; інструктивна спрямованість уроку;

• співвідношення контролю, аналізу й оцінки діяльності учнів з боку вчителя і взаємної критичної оцінки, самоконтролю, самоаналізу і самооцінки учнів;

• співвідношення спонукання учнів до діяльності шляхом коментарів, що викликають позитивні відчуття у зв «язку з виконанням роботи, установок, що стимулюють інтерес до занять, і шляхом примусу (різкі зауваження, нотації, нагадування про оцінку тощо);

• досягнення педагога в розвитку допитливості, спостережливості, мисленневої активності, ініціативи, самостійності та почуття відповідальності за свої дії, навичок самоконтролю і самооцінки. Друге питання: які особливості самоорганізації вчителя, тобто:

• підготовленість учителя до уроку (володіння змістом і структурними компонентами уроку);

• робоче самопочуття вчителя на початку уроку й у процесі його проведення (зібраність, наполегливість у вирішенні завдань, оптимістичність, педагогічна винахідливість тощо);

hx02C6/.

hx02C6/.

hx02C6/.

hx02C6/.

hx02C6/.

hx02C6/.

hx02C6/.

на і рухова підготовка, вміння справляти приємне враження;

• психологічний клімат у класі, збереження вчителем керівної ролі на уроці;

• уміння контролювати й оцінювати роботу помічників.

VI. Аналіз організації пізнавальної діяльності учнів та їхньої поведінки на уроці передбачає відповідь на питання: наскільки на уроці були забезпечені умови для продуктивної роботи учнів і їх активність, а саме:

• розуміння учнями поставлених завдань;

• як учитель досягав осмислення учнями навчального матеріалу;

• які установки використовувались і в якій формі (переконання, навіювання);

• як досягалися стійкість і зосередженість уваги учнів, їхня підготовленість до уроку;

• як актуалізувався попередній досвід учнів у процесі вивчення нового матеріалу;

• за допомогою яких прийомів і форм роботи досягає вчитель активності учнів, їхньої самостійності;

• якого рівня розуміння навчального матеріалу досягає вчитель від учнів;

• рівень особистої відповідальності учнів за якість та ефективність навчальної роботи;

• прагнення учнів до вирішення проблемних ситуацій, оволодіння знаннями, вміннями, навичками здійснювати самоконтроль, самооцінки, взаємооцінки;

• прагнення учнів зрозуміти значення засвоєного і використати його у власній руховій діяльності;

• інтерес учнів до власного розвитку, успіхів та рівень їхньої відповідальності за власний фізичний стан;

• емоційний стан учнів.

VII. Результати уроку:

• реалізація плану уроку, його завдань, рівень засвоєння навчального матеріалу;

• виховне й оздоровче значення уроку;

• обгрунтованість і ефективність змін, внесених у запланований зміст і організацію уроку;

• емоційне тло уроку. VIII. Висновки і пропозиції:

• оцінка якості уроку загалом;

• що було нового, оригінального на уроці;

• вади змісту, організації та методики проведення уроку;

• шляхи усунення хиб і помилок учителя.

Схема педагогічного аналізу уроку фізичної культури за його частинами Педагогічний аналіз уроку фізичної культури в ____ класі, школи _____ Учитель _____________________________ Дата проведення _____ Місце проведення ______ Кількість учнів за списком _____ займались ______.

1. Підготовча частина.

• Правильність постановки завдань уроку, їхня конкретність, відповідність підготовленості учнів і умовам проведення занять, зв «язок із завданнями попередніх уроків.

• Спосіб і ефективність донесення завдань уроку до свідомості учнів, їхня психологічна підготовка до його проведення.

• Кількість, ефективність, оригінальність вправ, їхня відповідність матеріалу основної частини за характером та інтенсивністю, оцінка дозування вправ. Наявність спеціально підготовлених вправ, їхня достатність.

• Ефективність педагогічного керівництва класом із боку вчителя (методи організації, команди, демонстрація, слово, грамотність мовлення).

• Наявність необхідних частин розминки (загальної, спеціальної, індивідуальної).

• Доцільність використаних способів виконання вправ.

• Вимоги вчителя щодо правильності виконання вправ учнями.

• Доцільність використання площі, обладнання та інвентаря.

2. Основна частина уроку.

• Доцільність використаних учителем методів і методичних прийомів, підготовчих і підвідних вправ для засвоєння запланованої рухової дії.

• Знання вчителем техніки запланованої до вивчення вправи та його уміння бездоганно виконати її.

• Ефективність запланованої та реально виконаної кількості повторень вправ, передбачених змістом уроку.

• Теоретична підготовка учнів на уроці.

• Реалізація принципів доступності та індивідуалізації, міцності та прогресування, свідомості та активності на уроці.

• Дотримання заходів безпеки під час виконання вправ.

• Реалізація вимоги щодо вдосконалення фізичних якостей на уроці. Зв «язок цієї роботи зі змістом навчального матеріалу. Відповідність параметрів навантаження поставленим завданням.

• Використання на уроці тренажерів, нестандартного обладнання, опосередкованої наочності, навчальних карток.

• Щільність основної частини уроку та її емоційність.

3. Заключна частина.

• Доцільність використаних засобів для вирішення завдань заключної частини.

• Уміння вчителя підсумовувати урок, оцінювати діяльність учнів, націлювати їх на подальше самовдосконалення.

• Зміст домашнього завдання, його цінність для учнів і їх інтерес до виконання. Чи є домашні завдання часткою системи самостійної роботи учнів?

4. Оцінка компонентів уроку, що стосуються всіх його частин.

• Оздоровча і виховна цінність уроку.

• Емоційність уроку й інтерес до нього учнів.

• Спосіб взаємодії учнів та вчителя на уроці.

• Доцільність і ефективність відхилень від передбаченого плану уроку.

• Оцінка якості підготовки місць, занять, їхній санітарно-гігієнічний стан, матеріальне забезпечення.

• Спортивна форма учнів.

• Зовнішній вигляд і психологічний стан учителя, манера його поведінки.

• Активність учнів, їх зацікавленість власним розвитком, старанність.

• Реалізація на уроці міжпредметних зв «язків.

Звертаємо увагу на те, що аналіз уроку не повинен містити простих відповідей на поставлені у схемі питання, як це робиться, наприклад, під час заповнення анкети. Аналіз вимагає творчого осмислення зафіксованих під час уроку фактів, їх теоретико — методичної оцінки, що допоможе виявити причини успіхів і невдач, накреслити шляхи подальшого вдосконалення педагогічної майстерності вчителя.

Досвід показує, що кращі вчителі систематично контролюють свою діяльність, оцінюють проведення різних форм занять, і особливо уроків, формуючи робочі схеми їх аналізу. Для прикладу наводимо дослівно таку схему, запропоновану вчителем фізичної культури Шумської СШ Тернопільської області В. Кирилюком («Фізичне виховання в школі «. — 1998. — № 4. — С. 20).

" У практиці роботи школи важлива роль належить внутрі шкільному контролю за станом навчально-виховного процесу з усіх навчальних предметів. Цей контроль здійснюють директори шкіл, а також заступники з навчальної роботи. Вони, зазвичай, не фахівці з фізичної культури і невпевнено почувають себе при аналізі і оцінці якості уроку з фізичної культури. Саме тому вони досить рідко відвідують такі уроки, отже, і контролюють стан та якість навчально-виховного процесу з фізичної культури. Переважно це негативно відбивається на навчально-виховній роботі з дітьми. Та і вчителі фізичної культури у багатьох випадках не розуміють, яким він, урок фізичної культури, має бути " .

Саме з метою надання такої методичної допомоги педагогам школи пропонуємо орієнтовну схему змісту аналізу уроку фізичної культури за такими критеріями:

1. Місце мети уроку в системі вивчення навчального матеріалу.

2. Відповідність плану-конспекту відвідуваного уроку до календарного плану.

3. Організація уроку: місце проведення уроку, забезпеченість обладнанням та інвентарем (особливо нестандартним), спортивна форма вчителя (його зовнішній вигляд), санітарно-гігієнічне забезпечення уроку.

4. Конкретність визначення мети уроку в плані-конспекті та доступність постановки завдань уроку перед учнями класу, їх актуалізація та зв «язок з іншими уроками.

5. Робота вчителя з виховання постави учнів, виховання навичок стройових вправ, чіткість команд, зауваження і виправлення помилок в учнів, тон зауважень.

6. Послідовність підготовчої частини уроку: стройовий тренаж і його зв «язок з іншими уроками, наявність коригуючих вправ, поступовість росту фізичного навантаження, послідовність загальнорозвиваючих вправ, наявність спеціальних підвідних вправ та їхня відповідність меті уроку, емоційність початку уроку.

7. Розв «язання завдань уроку в основній частині: освітнє забезпечення уроку вчителем (теоретичне роз «яснення техніки вправ, можливих помилок та їх застереження, ілюстрація і демонстрація техніки вправ), володіння технікою вправ фактичного матеріалу самим учителем та настирливість учителя в навчанні техніки вправ і передачі знань учням, міжпредметні зв «язки, доступність інформації і практичних вправ усьому класові й окремим учням, рівень фізичного навантаження та його адекватність віку та статі учнів класу.

8. Загальний рівень теоретичної поінформованості учнів класу, рухових умінь і навичок, фізичної підготовленості дівчат і хлопців.

9. Освітня, рухова та загальна щільність уроку, її відповідність до конкретного типу уроку.

10. Індивідуалізація навчання і виховання на уроці, способи активізації пізнавальної та рухової діяльності учнів на уроці.

11. Доцільність і раціональність форм організації діяльності та методів навчання учнів на уроці.

12. Забезпечення вчителем свідомого засвоєння знань, умінь і навичок, виховання позитивного мотиву спортивної діяльності в дітей, їх активність на уроці.

13. Володіння вчителя класом, його спостережливість за роботою учнів, передбачливість і попередження травм, вміння вчителя допомагати учням.

14. Використання унаочнень, роздаткового матеріалу, технічних засобів навчання.

15. Уміння вчителя розв «язувати педагогічні ситуації на уроці.

16. Зняття психологічного і фізичного навантаження з учнів у заключній частині.

17. Аналіз учнівської діяльності вчителем, підсумок уроку (чого навчилися, що не вдалося, кому і з яких причин, що потрібно для цього в майбутньому, що буде вивчатись, виховуватись і вдосконалюватись на наступному уроці).

18. Рівень засвоєння учнями навчального матеріалу, що вивчався на уроці.

19. Оцінка вчителем діяльності учнів на уроці, мотивація обов «язково виставлених оцінок.

20. Доцільність виставлених оцінок.

21. Домашнє завдання, його доцільність, доступність та індивідуалізація.

22. Закінчення уроку: емоційний стан класу, організоване залишення місця занять, стан залишеного місця занять, вчасне закінчення уроку.