Ознайомлення з творами українських художників на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі

Дипломна робота:

" ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ТВОРАМИ УКРАЇНСЬКИХ ХУДОЖНИКІВ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ"

Зміст

Вступ

1. Аналіз, на основі програм початкових класів, творів образотворчого мистецтва, які вивчаються у початковій школі

1.1 Твори образотворчого мистецтва, як наочність до проведення уроків образотворчого мистецтва

1.2 Твори образотворчого мистецтва, на основі яких відбувається ознайомлення з видами мистецтва

1.3 Твори образотворчого мистецтва, на основи яких відбувається ознайомлення з творчістю художників

2. Методика формування навичок сприймання та оцінювання творів українських художників

2.1 Розвиток уміння сприймати твори мистецтва

2.2 Підготовча робота до сприймання художніх творів українських авторів

2.3 Організація процесу сприймання творів мистецтва на уроках образотворчого мистецтва Висновки Список використаної літератури

Вступ

Виховний вплив мистецтва на особистість починається з раннього віку. Ми навіть і не помічаємо цього. Любов до рідного народу, героїзм, благородство, любов до добра і ненависть до зла, виникають у свідомості ще зовсім маленької дитини під впливом перших казок, пісень, малюнків. (перші зустрічі людини з любов’ю і дружбою, з великими радощами і стражданнями відбуваються спочатку, найчастіше, на сторінках книг, на екранах кіно, у пісні, у театрі, а вже потім у житті.) Мистецтво вчить людину правильно розуміти високі і прекрасні почуття, які ми трактуємо, як духовні новоутворення, необхідні людині.

Твори мистецтва є одним, із найважливіших засобів впливу на формування культури особистості, її освітнього рівня, загального інтелектуального розвитку особистості. Але для того, щоб твори мистецтва виконували свою виховну функцію, розуміти життя та сприймати у найкращих його проявах треба бути художньо грамотною людиною. Від художньої освіти людини значною мірою залежать глибина та зміст естетичних почуттів і оцінок, формування естетичних смаків та ідеалів.

Потрібна певна культура розуму і почуттів, щоб творіння великого художника розкрило перед нами все своє єство. Сприймати твори мистецтва не можна без затрати певних розумових та духовних сил, без зосередженості їх на художньому творі. Водночас справжній твір мистецтва щедро віддячить, збагативши розум і почуття людини.

Для того, щоб твір мистецтва розкривався перед людиною в своєму пізнавальному та духовному значенні, треба розвивати здатність сприймати та розуміти твори мистецтва як художнє відображення навколишнього. Для цього треба навчитися сприймати не лише предмет зображення, а й зміст зображеного, авторське ставлення до подій, відчувати своєрідність його виражальних засобів. Тобто, розуміння мистецтва як особистісної цінності формується внаслідок наполегливої, вдумливої роботи з дітьми. Зіставлення явищ, відображених у художніх образах з явищами життя розкриває перед дітьми характерні сторони останніх, пробуджує в них емоційний відгук і розвиває здатність сприймати й оцінювати.

Мистецтво є найбільш повним і концентрованим виразом прекрасного в житті. Художнє пізнання дійсності - важливий засіб розширення рамок сприйняття та розуміння; могутнє знаряддя естетичного виховання людей. Історично сформовані (на основі виражальних та функціональних особливостей і можливостей) потребують специфічного сприйняття кожного з них.

Тема нашого дослідження: ознайомлення з творами українських художників на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі.

Актуальність даної теми ми вбачаємо в деякому згасанні уваги до українського образотворчого мистецтва. Бачимо вирішення цієї проблеми саме через насичення творами українського мистецтва навчання у початковій та іншій школі.

Об'єктом дослідження є особливості використання творів образотворчого мистецтва, зокрема на уроках у початковій школі.

Предметом роботи є специфіка використання творів образотворчого мистецтва з дітьми молодшого шкільного віку.

При написанні дипломної роботи ми мали на меті висвітлити особливості використання художніх творів на уроках образотворчого мистецтва дітьми молодшого шкільного віку. При цьому ми намагались розв’язати наступні завдання:

ь опрацювали педагогічну та методичну літературу з проблеми дослідження;

ь показали специфіку використання творів українських митців;

ь описали підготовчу роботу учнів до сприймання нового твору мистецтва;

ь розкрили етапи організації процесу сприймання художнього твору на уроках образотворчого мистецтва.

Гіпотезою нашого дослідження стала теза про те, що загальний розвиток та вихованість, національна свідомість молодших школярів покращаться за умови належного розуміння та знання творів образотворчого мистецтва українських авторів.

Структура дипломної роботи:

Робота складається з вступу, 2 розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків; містить діаграми, таблиці.

1. Аналіз, на основі програм початкових класів, творів образотворчого мистецтва, які вивчаються у початковій школі

Виховний потенціал мистецтва міститься у самій його суті і пояснюється тим, що емоційна сторона свідомості, естетичні ідеали особистості - первинні стосовно інтелекту в формуванні духовних інтересів, ставлення до світу взагалі.

З-поміж інших видів мистецтва образотворче є унікальним у вирішенні завдань як художнього, так і особистісного розвитку, громадського і духовного становлення підростаючого покоління. Це зумовлено не тільки природою сприймання образотворчого мистецтва, а й тим, що вже в ранньому віці образотворча діяльність становить одну з найдоступніших і емоційно захоплюючих форм творчості.

В аспекті зазначеного проблема радикального поліпшення емоційно-естетичного і духовно-морального виховання диктує такий розподіл акцентів завдань у викладанні образотворчого мистецтва, серед яких виховні та художньо-розвивальні були б провідними стосовно навчальних. Адже саме вирішення художньо-розвивальних завдань передусім формує рівень художньо-творчої свідомості особистості, що й визначає ступінь залучення її до глобальних культурогенних процесів. З огляду на викладене, мету художнього виховання засобами образотворчого мистецтва в стислій, сконцентрованій формі можна визначити як розвиток у дітей високих естетичних ідеалів, формування потреб і здібностей до образотворчого мистецтва в процесі художнього осмислення світу.

Відповідно до вимог Державного стандарту початкової загальної освіти предмет «Образотворче мистецтво» реалізує змістову лінію візуального мистецтва. У програмі також передбачається залучення таких видів мистецької діяльності, як художнє слово, музика, частково — театральні та екранні види мистецтва та ін.

Головні завдання викладання образотворчого мистецтва

1. Формування в дітей художньо-естетичного ставлення до дійсності як здатності до неутилітарного, художнього пізнання світу та його образної оцінки. Це передбачає наявність таких особистісних якостей, як відчуття краси та гармонії, здатність емоційно відгукуватися на різноманітні вияви естетичного у навколишньому світі, вміння підмічати прекрасне у спостережуваних явищах та усвідомлювати його, потреба в спогляданні та милуванні.

2. Розвиток специфічних для художньо-творчого процесу універсальних якостей особистості як основи для розвитку її

творчого потенціалу, художньо-творчої уяви, оригінального, нестереотипного асоціативно-творчого мислення, художньо-образних якостей зорового сприйняття, спостережливості, зорової пам’яті та ін.

3. Формування знань і уявлень про образотворче мистецтво, його історію та роль у житті людей, навичок розуміння мови різних видів образотворчого мистецтва, усвідомлення ролі художнього образу в мистецтві і розвиток навичок його сприйняття та емоційно-естетичної оцінки, культури почуттів.

4. Формування потреб і здібностей до продуктивної художньої творчості, вміння створити виразний художній образ, оригінальну композицію мовою того чи іншого виду образотворчого мистецтва, оволодіння основами художньо-образної мови і виражальними можливостями художніх матеріалів та різних видів художніх технік, що допоможе набувати свободи вираження у творчості.

5. Розвиток сенсорних здібностей дітей, що більшою мірою сприятиме повноцінності художньо-естетичного сприймання та поліпшенню якісного боку практичної художньо-творчої діяльності.

Успішний художньо-творчий розвиток дітей буде зумовлено дотриманням низки методичних принципів, адекватних специфіці мистецтва:

* Керівництво художньо-творчим розвитком учнів передбачає врахування вікових, індивідуальних, національних, культурних, регіональних особливостей і традицій; останнє зумовлює звернення до глибоких коренів народної творчості, проникнення національним духом, а не сліпе копіювання взірців і канонів національного декоративного мистецтва.

* Залучення учнів до розуміння змісту та сутності мистецтва повинно здійснюватися шляхом особистісно-емоційного сприйняття художньої інформації. Саме через це досягається духовно-моральне й естетичне виховання особистості учня, пробудження в його душі добрих почуттів, чуйності, здатності до співпереживання.

* Художній образ — це основа, на якій будується художньо-образне сприймання мистецтва і власна художня діяльність. Через це опору на художній образ необхідно передбачати у всіх видах художньої діяльності - і в розділі «Практична робота», і в розділі «Сприймання».

* Опанування мови мистецтва і формування навичок практичної роботи доцільні лише в художньо-образному ключі як освоєння засобів виразності художнього образу. Інакше набуті знання й уміння будуть позахудожніми (тобто марними).

* Ефективність занять мистецтвом істотно залежить від зацікавлення художньою працею, від одержуваного дітьми в процесі занять емоційного задоволення, радості. Забезпечення цієї умови досягається дотриманням вищезазначених положень і характером організації занять (уроків).

* Заняття образотворчим мистецтвом повинні бути організовані за законами мистецтва, що передбачає:

а) нестереотипність, структурну різноманітність, структурну режисуру;

б) залучення учнів до співпереживання, створення відповідного щодо теми уроку емоційного настрою, чому сприятиме включення до сценарію уроку ігрових, казкових моментів, використання інших видів мистецтв (художнього слова, музики, елементів театрального дійства, кінофрагментів);

в) наявність трьох основних структурних елементів уроку (відповідно до законів будь-якої художньої творчості): сприймання, формування творчого задуму, його посильна творча реалізація.

1.1 Твори образотворчого мистецтва, як наочність до проведення уроків образотворчого мистецтва

Виховання творчої особистості на уроках образотворчого мистецтва Проблема виховання творчої особистості, розвитку її творчих здібностей завжди була у полі зору вчених. Різні аспекти творчості розглядали В. Дружинін, Я. Пономарьов, І. Семенов; психологічні основи творчих здібностей вивчали Д. Богоявленська, Л. Виготський, П. Гальперін, Д. Ельконін, В. Крутецький, Г. Костюк, В. Мерлін, Н. Тализіна та ін.; педагогічний аспект зазначеної проблеми досліджували Л. Аристова, В. Андрєєв, Ю. Бабанський, М. Данилов, Б. Коротяєв, І. Лернер, Л. Мамот, В. Паламарчук, О. Савченко, М. Скаткин, Т. Шамова, Г. Щукін та ін. Дослідниками сформульовано основні умови розвитку творчих здібностей (Н. Вишнякова, Л. Івахненко, В. Лозова Ю. Нєженцев, С. Сисоєва); виявлено специфіку впливу різних засобів естетичного виховання на розвиток творчих здібностей молодших школярів (Л. Гуляєва, В. Кузін, А. Щербо); визначено особливості прояву творчих здібностей старших дошкільнят та молодших школярів у різних видах діяльності: ігровій — Ю. Косенко; трудовій — В. Сьомін, В. Тименко; образотворчій — С. Діденко, В. Кардашов.

Психофізіологічну основу проявів творчих здібностей складають біологічні, природні, вроджені, природжені, спадкові, надбані, соціальні фактори (Ю.З. Гільбух, В. О. Крутецький, А. Г. Ковальов, Н. С. Лейтес, К. К. Платонов, С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплов).

Структурними компонентами творчих здібностей виступають: знання, вміння, навички, які реалізуються в конкретній діяльності (Б.М. Теплов, Г. С. Костюк та ін.); психічні процеси: уява (Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн та ін.), мислення (О.Н. Лук, А. Б. Щербо, Г. П. Шевченко та ін.), емоції, відчуття (Д.М. Джола, Б. В. Клименко, В. П. Омельчук, А. Б. Щербо та ін.).

Творчі здібності формуються протягом усього життя людини, проте в генезисі її становлення існують оптимальні сензитивні вікові періоди її формування.

Молодший шкільний є сприятливим для творчого розвитку дітей, їхніх здібностей до творчості. Саме в цей період активно розвиваються уява, дар фантазувати, творчо мислити, помітно проявляється допитливість, формується вміння спостерігати, порівнювати, критично оцінювати діяльність.

Важливе місце у системі засобів розвитку творчих здібностей учнів посідає народне мистецтво, яке унікальним чином інтегрує у собі побутові, мистецькі, педагогічні традиції (Н. Вишнякова, Є. Горунович, С. Діденко, О. Ковальов, С. Коновець та ін.). Своєрідним різновидом українського народного мистецтва є українське національне вбрання.

Убрання безпосередньо пов’язане з визначними подіями в житті людини: з народними святами, весільними обрядами, з усіма укладами побуту. В ньому чи не найяскравіше і найвиразніше виявляється основна властивість народного декоративного мистецтва: вміння народних майстрів за допомогою простих логічних засобів органічно поєднувати утилітарність і красу.

Народне вбрання є синтетичним видом мистецтва. Воно включає до єдиного художньо-утилітарного ансамблю мистецтво крою, ткацтво, аплікацію, вишивку, плетіння, обробку шкіри, металу, перукарство.

Великі можливості для розвитку творчих здібностей молодших школярів засобами народного вбрання містять уроки образотворчого мистецтва та художньої праці, адже в процесі виховання та творчого розвитку особистості саме ці уроки допомагають дитині увійти у світ творчості і краси, прилучитися до скарбів художньої культури, плідно сприяють розвитку її емоційно-чуттєвої сфери, поглиблюють знання, інтенсифікують візуальний і сенсорний досвід, формують загальну та естетичну культуру.

Власне аналіз творів образотворчого мистецтва Українська мистецька спадщина володіє досить великим потенціалом, який можна використовувати на уроках у початковій школі. Спробуємо зробити аналіз, систематизацію та класифікацію художніх творів образотворчого мистецтва, які можна використати як наочність на уроках творчого циклу в 1−4 класах в історичному контексті.

Уроки образотворчого мистецтва в контексті обсягу використання наочності розглядаються як найперші. Наочність на таких уроках може забезпечуватись різними шляхами:

ь наочні засоби, зроблені самим вчителем;

ь методична наочність друкованого (видавничого характеру);

ь мистецькі твори українських авторів;

ь мистецькі твори світових класиків.

Якщо розглянути діаграму використання видів наочності, то можна побачити, що використання її певною мірою залежить від всіх, виділених чинників, проте найбільшим серед них є використання групи мистецьких творів українських авторів.

Саме цю групу наочних засобів ми і розглянемо в цьому розділі роботи. Варто відразу сказати, що наочні посібники, як мистецькі твори українських авторів настільки різноманітні, що їх використання залежить від творчого підходу самого вчителя, потреб того чи іншого уроку тощо. Розглянемо основні групи мистецьких творів в історичному аспекті.

МИСТЕЦТВО XIX СТОЛІТТЯ (репродукції картин див. Додаток 2)

Культура — це образ народу. Вона виявляє і символізує національний світогляд, етичні, естетичні, мистецькі, релігійні чи соціальні аспекти життя народу в кожночасній добі його існування. Українська культура хоч і виростала та формувалася в різні історичні часи на підґрунті іншо-культурних наверстувань і процесів, остаточно вивершилась у наскрізь самобутню національну культуру.

В.І. Наулко розглядає феномен національної культури як цілісну систему досягнень народу в цілому, його внесок у сучасну цивілізацію. Національна культура не обмежується рамками сукупності лише традиційно-побутових особливостей, що складалися у минулому, оскільки відбувається постійна взаємодія нового і старого, тобто інновацій і традицій, а поряд із національно-специфічними особливостями існують та розвиваються загальнолюдські, які стають надбанням усіх народів. Приналежність людей до певного етносу визначається на основі того, володарями культурних надбань якого народу вони є, продовжувачами чиїх прогресивних творчих зусиль у різних галузях господарської, громадської та культурної діяльності, науки, літератури, мистецтва.

Українська національна культура пройшла складний шлях, увібравши в себе кращі надбання минулого, збагатившись культурами інших народів та збагативши світову культуру. Вона являє собою творчу спадщину представників усіх народів, що жили і живуть серед українців. Так, давні культурні пам’ятки верхнього палеоліту Мізинської стоянки на Чернігівщині, петрогліфи Кам’яної Могили в Приазов'ї різних епох, антропоморфні стели бронзового віку, пам’ятки трипільської культури, пов’язані з культом землеробства, культура скіфів, сарматів були в основі давньоруської культури східнослов'янських племен. Високого рівня розвитку досягають архітектура і монументальний живопис в епоху Київської Русі, зароджується і розвивається писемність, удосконалюється прикладне мистецтво. У ХV_ХVІІ ст. формується українська народність, кристалізується її культура, в образотворчому мистецтві. Виникають жанри портрету, пейзажу, історичної, побутової картини, батального живопису. Книгодрукування дає поштовх розвитку гравюри. При цьому слід зазначити, що саме народна творчість і саме життя народу визначали характер українського професійного мистецтва. У ХVІ-ХVІІІ ст. в українському образотворчому мистецтві знаходять свій вияв традиції Ренесансу і бароко, а в кінці XVIII на початку XIX ст. — класицизму (А. Лосенко, І. Мартос, Д. Левицький, В. Боровиковський, А. Куінджі).

Буржуазно-демократичний визвольний рух, процес демократизації всього суспільства та культурного життя в XIX ст. спонукав до зміни в поглядах на суспільну роль мистецтва, яке ставило перед собою завдання критичного дослідження сучасного життя. Тому побутовий жанр у цей час виходить на перший план, розширюється коло сюжетів, поглиблюється поняття типовості характерів, розкривається психологія й індивідуальна неповторність людини незалежно від її соціального становища. Найяскравішим прикладом цього може служити творчість Тараса Григоровича Шевченка (1814−1861), який художніми засобами розкриває і втілює в літературі та образотворчому мистецтві народне життя. У його творах герої проходять глибоку духовну еволюцію, як, наприклад; у «Притчі про блудного сина» 1856 року. Це було початком нової доби українського мистецтва, коли традиційні уявлення класичного стилю, який панував тоді в Російській імперії, відтіняються проблемами соціально-психологічного плану в висвітленні різних сторін суспільного життя. Так, порушення класичних правил перспективи в роботі «У казематі», що завершує «Притчу», — винесення на передній план з глибини тюремної камери світлого вікна з гратами, крізь яке пробивається сонячне проміння, підкреслює та допомагає проникнути у психологію духовного світу в’язня, сповненого пробудженням людської свідомості, який здається самотнім, чужим у тому в’язничному оточенні.

У таких образотворчих творах як «Кара колодкою», «Кара шпіцрутенами», «Мангишлацький сад», «Казашка зі ступою», «Дніпропетровські русалки», автопортрети та багато інших Т. Г. Шевченко розкриває глибоке людське почуття, створює психологічний характер. Своєю творчістю він підняв українську філософську, літературну і художню традицію на новий рівень.

Твори Т. Г. Шевченка «Циганка-ворожка», «Катерина», офорти 1844 р. на історично-побутову тематику «Видубицький монастир», «Дари в Чигирині», «Судна рада» визначаються блискучою технікою, життєвістю й історичною правдою. Наприкінці 1860 р. за майстерність у гравірувальному мистецтві Т. Г. Шевченко був визнаний академіком імперської Академії мистецтв.

Творчий поштовх Т. Шевченка знайшов своє продовження і розвиток у діяльності Л. Жемчужникова (1828−1912), І. Соколова (1823−1918), К. Трутовського (1826−1893) та інших, які у своїх картинах зображали багатогранність народного життя, його історію, культуру, прагнення тощо.

У другій половині XIX ст. спостерігаються процеси демократизації мистецтва, відхід від класицизму і звернення художників до соціальної тематики, точного відтворення дійсності. Позитивно вплинуло на розвиток образотворчого мистецтва в Україні засноване в Петербурзі Товариство пересувних виставок. Це була взаємодія двох культур на одному історичному просторі соціального розвитку. Остання третина XIX ст. була тісно пов’язана з діяльністю товариства і здобула назву «передвижництво». Українська тема сприяла посиленню романтичних тенденцій у творчості основоположників цього Товариства, які були українського походження: І. Крамський та І. Репін з Чугуєва на Харківщині. Епічного звучання набула українська природа у полотнах А. Куїнжі, який теж народився в Україні і був учнем І. Айвазовського, який народився в Криму і поклав початок цілій школі українських мореністів. Український період творчості Миколи Ге відзначається глибоко філософськими творами («Що є істина» (1890), «Голгофа» (1892)), імпресіоністичними портретами («Портрет хлопчика-українця») та ін. Історична, соціально-побутова, пейзажна тематика, портрет знайшли своє втілення і розвиток у багатьох образотворчих творах українських художників. Прикладами можуть бути роботи М. Кузнецова (1850−1929) «На заробітки», голови Одеського Товариства південноросійських художників, створеного в 1890 р., К. Костанді (1852−1921) «В люди», «Бузок», С. Кишинівського (1862−1942) «Ранок у буцегарні», М. Пимоненка (1862−1912) «Святочне ворожіння», М. Самокиша (1860−1944) «Тройка», В. Орловського (1842−1914) «Хати в літній день», С. Світославського (1857−1931) «Воли на оранці», П. Левченка (1856−1917) «У Пашенному», С. Васильківського (1854−1917) «Бездоріжжя», Г. Головкова (1863−1909) «Дубки» та багатьох інших.

МИСТЕЦТВО КІНЦЯ XIX — ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ Кінець XIX — початок XX ст. характерний для українського мистецтва розвитком нових стильових тенденцій. Монументальні роботи М. Врубеля, В. Васнецова, М. Нестерова по розпису Володимирського собору та оновленню стінопису Кирилівської церкви передають дух мистецтва давньої Русі у його невпинному русі і знаменують наступний етап, пов’язаний із зародженням нового стилю — модерну. Так, М. Врубель у Київській період творчості в модерні органічно поєднав високу традицію монументального живопису Київської Русі, поетику народного епосу та пластичну основу мистецтва Італійського Відродження. За допомогою наростаючих ритмів, контрастів пластичних форм із міцною проробкою майже кубістичних об'ємів він домагається драматичного відчуття простору.

Початок XX ст. відзначається прагненням українських митців не тільки споглядати, а й створювати пластичну структуру внутрішнього світу людини в її складних і багатогранних зв’язках із навколишнім світом, що відповідало змісту нової епохи соціальних катаклізмів. Приходить захоплення декоративністю колірних сполучень, пружним рухом ліній, відчуттям неповторної сили процесу творення. Український портрет набуває нових рис синтетичності і концептуальності, увібравши в себе досвід народного портрета ХVП-ХVШ століть, досягнення імпресіоністів у живописі пейзажу, інтер'єра та запровадження в своїй декоративній системі барвистого світу народного мистецтва. Наприклад, роботи Ф. Кричевського (1879−1947) «Наречена», «Портрет Л. Я. Старицької на золотому тлі», О. Мурашка (1875−1919) «Портрет дівчини у червоному капелюсі», «Селянська родина» та ін.

У цей час в українському мистецтві зароджуються нові напрямки, що було відгуком на історичні і соціальні зрушення в суспільстві нові форми життя вимагали нових форм мистецтва, такі як футуризм Д. Бурлюка — «Час», кубофутуризм О. Екстер (1882−1949) — «Три жіночі постаті», експресіонізм О. Богомазова (1880−1930) — «Пейзаж», гіперреалізм В. Єрмилова (1894−1967) — «Хліб. Тарілка. Ніж», неокласицизм М. Водзицької (1878−1966) — «Концерт» та ін.

Природа надихає і зближує творчість різних майстрів українського пейзажу — майстра пастозності широкого живописного мазка С. Колеснікова (1875−1955) «Напровесні», сонячного колориста М. Бурачека (18 871−1942) «Золота осінь», модерніста А. Маневича (1881−1942) «Вінниця. Єрусалима» та В. Кричевського (1872−1952) «Річка Псьол» та ін.

Реалістична традиція передвижників посідає і далі важливе місце в українському мистецтві. Наприклад: картина Ф. Красицького (1873−1944) «Гість із Запоріжжя», в якій історична тематика вирішується в побутовому плані, по-своєму трактуюється відомий образ народного живопису козака-бандуриста; побутова картина Г. Світлицького (1872−1948) «Музиканти» та ін.

Український портрет та побутовий жанр висвітлює народне життя у роботах І. Труша (1869−1941) «Гуцулка з дитиною», О. Нальчицької (1977;1967) «У свято», О. Новаківського (1872−1935) «Втрачені надії» та ін.

Історична тематика відобразилася у творчості видатних українських майстрів М. Самокиша (1860−1943) «В'їзд Богдана Хмельницького в Київ у 1648 р.», Ю. Коссака «Зустріч Хмельницького з Тугай-беєм» та ін.

1.2 Твори образотворчого мистецтва, на основі яких відбувається ознайомлення з видами мистецтва

Ознайомлення з видами мистецтва — невід'ємний складник методичної системи уроків образотворчого мистецтва. Ця робота обов’язково проводиться в системі робіт з ознайомленням із творчістю художників. Для уроків такого виду характерні наступні методичні прийоми:

o аналіз видів мистецтва, який включає в себе:

· роботу по ознайомленню з автором;

· роботу по ознайомленню з твором мистецтва (до якої мистецької групи він належить);

· розгляд твору;

· первинний аналіз (сприйняття);

· підсумковий аналіз твору;

o аналіз художніх та ін. засобів, які використав автор;

o висновки з твору.

Як передбачено програмами початкової школи, ознайомлення з видами мистецтва у 1−4 класах відбувається перш за все на основі творів українських авторів.

У попередньому розділі ми аналізували роботи українських художників, які можуть бути використані як наочні посібники на уроках образотворчого мистецтва. Аналогічно можна використовувати дані твори для подання матеріалу про різноманітність мистецьких жанрів, видів тощо.

Для прикладу пропонуємо розглянути урок образотворчого мистецтва з використанням комп’ютерної графіки у 4 класі.

Тема уроку: ШЕВЧЕНКО — ХУДОЖНИК І ПОЕТ

Мета: ознайомити дітей з творчістю Тараса Шевченка як художника; розвивати інтерес до мистецтва та навички щодо створення малюнків за допомогою графічного редактора Paint.

Обладнання: комп’ютерні слайди малярських робіт Тараса Шевченка, графічний редактор Paint, балада «Тополя», уривки поем «Катерина», «Сліпий».

Тип уроку: комбінований.

Наочні матеріали до уроку, репродукції картин див. Додаток 1.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2 Актуалізація опорних знань:

— Які твори Тараса Шевченка ви читали?

— Який твір вам сподобався більше? Чому?

3. Повідомлення теми, мети, пояснення нового матеріалу.

4. Практична робота.

5. Підведення підсумків уроку. (Про що дізналися? Що сподобалося?)

6. Оцінювання. Перегляд кращих робіт.

Діти, ви знаєте Тараса Григоровича Шевченка як поета. Сьогодні ми познайомимося з ним як із художником.

Природа щедро наділила кріпацького сина не лише поетичним словом, а й талантом художника. Для Шевченка малювання стало хлібом насущним, вираженням його творчого духу. Малярські роботи Тараса Григоровича викликають інтерес насамперед як високі мистецькі зразки.

Художній хист митець відчув раніше за поетичний Ще в дитинстві він мав непереборне бажання будь-що навчитися малювати, навколишній світ намагався відтворити за допомогою крейди та вугілля на стінах дверях, воротах. Малював він півнів, людей, церкву Щоб стати художником, Шевченко мав пройти певну професійну підготовку, важку, школу навчання, шукаючи вчителя серед сільських дяків-іконописців; опанувати сувору ширяєвську науку, відвідувати класи петербурзького Товариства заохочення художників, навчатися в Академії мистецтв.

— Хто може щось розповісти про ці періоди навчання Тараса Шевченка? (Учні по черзі ведуть розповідь).

І поезія, і малярство тісно переплітаються у творчості Шевченка. Та якщо на поезію він дивився лише як на покликання, то малювання стало його професією, засобом існування. Художникові часто доводилося виконувати роботи на замовлення. Є твори, теми для яких диктувало Тарасу Григоровичу саме життя. Ці картини, так само як і поезії, виконані в одному й тому ж реалістичному ключі. їх досить багато в образотворчій спадщині художника. Це різноманітні ілюстрації, серія автопортретів, самостійні композиції на історичну і побутову тематику, знамениті серії «Живописна Україна», «Притча про блудного сина» та інші.

Навчання в Академії мистецтв під керівництвом великого майстра Карла Брюллова дозволило Шевченкові блискуче оволодіти мистецтвом живопису. Вже в перші роки навчання в Академії мистецтв він робить спроби втілити свої поетичні задуми в малюнках. Одна з поетичних легенд надихнула його на створення балади «Тополя» (1839). У цьому ж році Шевченко створив і малюнок «Тополя». (Учні за допомогою комп’ютера переглядають цей малюнок.) Балада і малюнок присвячені й були подаровані Пелагеї Петровській — сестрі художника П. Петровського. Малюнок не є ілюстративним, але він близький за своїм настроєм до однойменної балади, особливо, до поетичного вступу та епілогу балади:

По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу.

Стан високий, лист широкий — Нащо зеленіє? Кругом поле, як те море Широке, синіє. Чумак іде, подивиться Та й голову схилить; Чабан вранці з сопілкою Сяде на могилі, Подивиться — серце ниє: Кругом ні билини! Одна, одна, як сирота На чужині, гине!

Про вплив поетичних образів Шевченка на його творчість як художника свідчить робота над картиною «Катерина», створеною 1842 року (учні розглядають комп’ютерний слайд «Катерина»). Тема зганьбленої дівчини-селянки завжди хвилювала митця і знайшла образне втілення в багатьох його творах. Художник зображує просту дівчину-селянку в національному вбранні, босу, на тлі типового українського пейзажу сільської околиці з безкраїм степом, куренем і селянином-ложкарем, високою козацькою могилою, на якій маячить вітряк.

— Кого ми бачимо на передньому плані? (На передньому плані ми бачимо засмучену Катерину, освітлену сонцем).

— Хто на другому плані картини? (На другому плані картини її спокусник — пан офіцер).

— Хто у поемі є центральною постаттю? (Центральною постаттю у поемі є Катерина).

У кожному рядку відчувається присутність автора. Це саме спостерігаємо і в картині, в композицій якої, мабуть, невипадково введений і образ селянина-ложкаря, що співчутливим і розуміючим поглядом проводжає зганьблену дівчину.

Просту дівчину з народу поет протиставляє бездушному панові. Згадайте епізод, де це найбільш помітно.

Тепер подивіться на картину. Така ж контрастність знайшла своє відображення і в однойменній картині.

— З чого це видно? (Пан офіцер зображений на другому плані, в затіненій частині).

У поемі краса дівчини протиставляється тяжкій долі. А в картині? (В картині краса дівчини контрастує з її глибокою печаллю, про що говорить прекрасне, але засмучене обличчя Катерини. Голова опущена, очі заплакані).

…Серце моє!

Не плач, Катерино,

Не показуй людям сльози,

Терпи до загину!

У творчій спадщині митця спостерігається і зворотний вплив виплеканих художником образів на їх поетичне втілення. Це, наприклад, малюнки 1843 року на тему «Сліпий», що були створені більш як за два роки до написання однойменної поеми.

— Який сюжет зображено на картині «Сліпий»? (На картині зображено молодого, але сліпого кобзаря з хлопчиком-поводирем, до співу якого прислухається молода дівчина, що стоїть за тином).

При створені поеми «Сліпий» ожили в поетові ті самі настрої, думки, які володіли ним під час роботи над малюнками. Це почуття любові до героїв, вболівання за їх щастя й долю.

— Яким словам із поеми відповідає цей малюнок?

(Отак на улиці, під тином Ще молодий кобзар стояв

І про невольника співав. За тином слухала Ярина.)

Наслідком першої подорожі Шевченка в Україну в 1843—1844 роках був альбом офортів «Живописна Україна». (Діти переглядають комп’ютерні слайди — скановані художні роботи Т. Шевченка: «У Києві», «Видубицький монастир у Києві», «Судня рада», «Старости», «Казка», «Дари в Чигрині 1649 року»).

Інтерес до портретного живопису виявився у Шевченка дуже рано. Ще до вступу в Академію мистецтв він пише низку портретів. Узагалі Тарас Шевченко створив велику галерею портретів своїх сучасників, серед них олійні, акварельні, офортні, а також виконані олівцем та сепією. Він також створив багато автопортретів, їх близько 60 (діти переглядають за допомогою комп’ютера роботи Т. Шевченка: «Автопортрет» (1840), «Шевченко і казахський хлопчик, що грається з кішкою» «Байгуші», «Кара колодкою», «Казашка»).

У мистецькому доробку Шевченка є багато пейзажних малюнків. У пейзаж художник обов’язково вводить людину, але є в нього і декілька «чистих» пейзажів. (Діти ознайомлюються з комп’ютерними слайдами художніх робіт митця: «Пожежа в степу», «Джангисагач», «Мангишлацький сад», «У межиріччя».)

Сьогодні ви ознайомилися з деякими малярськими роботами Тараса Шевченка.

Завдання: зробити ілюстрацію до поетичного твору митця.

Аналогічно до цього уроку будуємо заняття по ознайомленню з різними видами мистецтва на прикладі творчості Катерини Білокур Пропонуємо урок образотворчого мистецтва у 4 класі.

Тема: ТВОРЦІ ПРЕКРАСНОГО Й ВЕЛИЧНОГО

Мета: розкрити талановитість українського народу, самобутність його таланту на прикладі Катерини Білокур — художниці-самоучки; удосконалювати. вміння розрізняти засоби художньої виразності, застосовані художницею, висловлювати свої враження від них; розвивати почуття прекрасного.

Обладнання: портрет К. Білокур, репродукції її творів; платівки П.І. Чайковського «Вальс квітів», К. Данькевича «Адажіо» з балету «Лілея».

ХІД УРОКУ

Хто музики і квітів в серці не несе,

Хто цю гармонію зневажити зуміє,

Той просто не живе,

Він просто животіє.

Ліна Костенко

І. Організація мовленнєвої діяльності. Вступне слово учителя.

— Сьогодні ми полинемо в чарівний світ краси — у царство квітів. Яке воно? Як впливає на душу людини? Як людина може ввібрати в себе і подарувати іншим незрівнянну чарівність квітучої краси?

Квіти на землі! їх надто багато. Вони є окрасою нашого життя. Ще здавна українські оселі прикрашають чудові квітники, у яких ростуть високі мальви з різнокольоровими квітами, яскраві чорнобривці, хрещатий барвінок, жовтогарячі нагідки, червона рута, соняшник. Ці квіти — наші обереги, окраса життя, символ української землі, історія нашого народу.

А як прекрасно вони звучать у віршах українських поетів. (Іванна Савицька «Квіти України».) (Діти читають вірш.)

А у нашому садочку Квітнуть квіти в холодочку, Матінка їх доглядає,

Кожний вечір поливає.

Он стоїть, мов на сторожі,

Соняшник стрункий та гожий, Рожа на драбинці плететься, Біля неї бджілка в'ється.

Під віконцем пахне м’ята, Оксамитна, пелехата.

І барвінок невеличкий На весілля для сестрички.

Незабудки два рядочки Насторожили листочки, А на кущику в куточку Пахнуть китиці бузочку.

Хто лиш гляне, той зрадіє,

Сонечко крізь віти гріє

Щастя в наш садочок лине, Це ж бо квіти України.

Мабуть, важко знайти людину, яку б не зачарували квіти, намальовані Катериною Василівною Білокур. Ця славнозвісна художниця народилася у день святої великомучениці Катерини 7 грудня 1900 року в глухому українському селі Богданівці на Київщині.

Дитинство було тяжке. Та все ж росла дівчинка чутливою і вразливою, з любов’ю до краси рідного краю, його природи. Особливо закохана була вона в квіти. Саме квітам і присвятила вона свою творчість. Вже пізніше в одному із своїх листів писатиме (читає учитель під музику «Адажіо» з балету «Лілея»): «А як прийде весна, то зазеленіють трави, а потім і квіти зацвітуть! Ой, як глянеш кругом, то та гарна, а та ще краща, а то ще чудовіша, та начебто посміхаються до мене, так, ніби промовляють: «Хто ж нас тоді буде малювати, як ти покинеш?».

То я все на світі забуду, та й знов малюю квіти… бо із квітів картинки красиві. Ой і які ж ви гарні, квіточки мої, діточки, красунечки ви мої. Я на вас ніколи не надивлюся, я на вас не налюбуюся".

Самотужки вчиться грамоти, сама «винаходить» фарби (з бузини, буряка, цибулі, калини).

Першу спробу малювати зробила вугликом з печі на шматі сірого домотканого полотна.

Найтонші пензлі виготовляла сама з вишневої гілочки, бляшанки, з котячої шерсті.

Батьки її були прості селяни. Вони не розуміли, чому в їхньої доньки такий нестримний потяг до малювання. Адже сільське життя повне щоденних клопотів: треба і шити, і прясти, і худобу доглядати, і город порати. Отож, чинили Катрі всілякий опір. Катря згадує (читає учень): «Коли я спробувала дещо малювати, а мої рідні побачили, то й сказали мені, не бери ти цього в голову, бо на це треба розумної голови і великої школи. Та де вже то покинеш те малювання, куди я не йду, що не роблю, а те, що я надумала малювати, ходить за мною, ввижається мені і ніби промовляє, щоб я не кидала, щоб я його малювала».

Усі квіти художниця малювала з натури, виходячи в поле, садок, чи з пам’яті. Кожну квіточку не лише любила, а й знала. Ходила за 20 км, щоб роздивитися квіточку.

Так з’являються її шедеври «Цар колос», «Квіти за тином», «Квіти на блакитному тлі», які експонуватимуться в Парижі й всесвітньо відомий художник Пабло Пікассо високо оцінить її хист. Весь мистецький Париж визнає її як художницю глибоко національну й напрочуд поетичну.

Тяжкі випробування випали на долю художниці. Але вона з ранніх літ вирішила стати тільки художницею, їй довелося переборювати безліч труднощів. Жила вона дуже бідно. Часто хворіла. Не мала в кого повчитись.

Зимою працювала в холодній нетопленій хаті, де замерзала вода. Важко було купити потрібні фарби. Та ніщо не могло стати їй на заваді. «Квіти я буду малювати й малювати, бо я так люблю над ними працювати, що й слів не знайду», — казала вона. А ще зауважувала, що квіти — це її діточки, це «очі Землі»… Ця велика народна майстриня з її дивовижної краси роботами вчинила героїчний подвиг і стала відомою на весь світ.

— Якою постала перед вами художниця?

II. «Розумова гімнастика».

1. Дописавши букви, ти прочитаєш назви квітів: чорнобривці мальви барвінок нагідки

2. Знайди у цих реченнях назви квітів. Бережіть емаль ви своїх зубів. Ароматний напій з квітів всім смакує.

III. Знайомство з репродукціями картин художниці; розповідь про них.

Катерини Білокур давно немає серед нас, вона померла в 1961 році, але залишилися на землі її дивокартини.

Ви бачите перед собою прекрасне творіння рук людських. Скільки почуттів вклала художниця в полотно, наче не руками малювала, а серцем. Дивишся на репродукцію картини «Квіти за тином» (1953 р.) і відчуваєш, наче сам стоїш тут, між цими квітами, і не можеш намилуватися цією красою. Так хочеться нахилитися і відчути запах кожної квітки, доторкнутися рукою. їх тут видимо-невидимо.

— А погляньте, які квіти тут є? (Лілеї, півники, чорнобривці, мальви, троянди, нагідки, волошки, жоржини, кручені паничі, ромашки, красоля.)

Вдалині, зліва квіти звуться мальвами, ростуть поміж вікнами, біля тину, край дороги. Зовсім невибагливі. А які ж вони гарні, які ніжні.

Подарувала їм природа світло-рожевий колір, загорнула в м’яке світле листячко. Стоять мальви закутані в туманець, і цим підкреслила художниця їхню ніжність.

— Які квіти є попереду мальв? (Тюльпанчики, темно-бузкові півники, жовтогарячі лілеї.)

Так багато вмістила художниця квітів на такому невеличкому полотні, що ми навіть не можемо всіх перелічити.

На передньому плані тин, що дає змогу глядачеві нібито підійти зовсім близько до квіткового раю й уважно роздивитися кожну рослину окремо. За тином справжня симфонія різноманітних квітів. Художниця навмисне зобразила їх водночас, щоб показати всю красу рідної землі і передати свою велику любов до неї.

Справжнім дивом здається зображене на цій картині розмаїття городніх та польових квітів, омитих вранішньою росою, вигрітих ласкавим сонечком. Це ще невеличкий шматочок мальовничої української землі, де росла талановита художниця.

— Що найбільше привернуло вашу увагу?

— Що вас найбільше вразило і цій репродукції?

— Які почуття пробуджуються у вас, коли ви вдивляєтеся в репродукцію цієї картини?

Майстер пейзажів і натюрмортів Матвій Донцов так оцінив мистецьку витонченість Катерини Білокур: «її обриси такі пререкрасні, а барви такі ніжні, що реально відчуваєш поетичність української квітки».

Спробуємо і ми висловити свої почуття, переживання від юрчості і надбання К. Білокур.

IV. Підготовка і складання творів.

На дошці зачин і кінцівка твору, опорні слова. У кожного з дітей схема-опора ю твору. (З варіанти.)

I варіант — за самостійно дібраним сюжетом (складання власного вірша про квіти);

II варіант — за зачином і кінцівкою;

III варіант — за зачином, питаннями та опорними словами до основної частини, кінцівки.

Усно складають твір «Чарівна краса».

V. Самостійна творча діяльність учнів.

VI. Слухання і редагування творів.

VII. Малювання квітів Чарівно малювала Катерина Білокур. Може і ми спробуємо. Можливо, кожен намалює свою чарівну квітку. Хай вона не буде схожою на справжню, але це буде та квітка, яка живе в вашому маленькому, ніжному, доброму серці.

А тепер беріть пензлики і нехай фарби допомагають вам творити дива.

Звучить «Вальс квітів» П.І. Чайковського. Діти виставляють роботи і розповідають про квіти.

VIII. Підсумок уроку. Заключне слово вчителя.

Ви вчилися на уроці правильно вживати слова і вислови, складаючи твір, передавати свої враження від побаченої репродукції картини. Всі ви добре працювали. А на закінчення я хочу прочитати вам такі рядки:

Чотири речі нам потрібно, щоб невеселих збутись дум:

Здорове тіло, добра вдача, ім'я хороше, світлий ум.

Але коли Всевишній подарує любов до квітів, Лиш тоді ми зможем дати щастя людям, Освітимо в життя дорогу їм.

Спасибі вам за роботу.

Домашнє завдання: оформити роботу в свою книжечку творів.

За схожою схемою можна подавати заключні уроки з вивчення різноманітності видів мистецтва. Пропонуємо урок-вікторину у 4 класі.

Тема: Українське образотворче мистецтво

Мета: Ознайомити учнів з багатством українського національного живописного мистецтва. Розвивати естетичні смаки, інтерес до національного мистецтва. Виховувати почуття прекрасного, національну гордість, любов до Вітчизни, високу національну свідомість.

Обладнання. Портрети художників України, ілюстрації про їх життя і творчість, репродукції картин видатних українських художників.

1_й конкурс. Творче завдання У ході підготовки до проведення заходу кожна з команд-учасниць виконує творче завдання — малює свою картину і під час проведення заходу захищає її.

2_й конкурс. Художники України На окремому стенді - портрети видатних українських художників. Кожна з команд обирає собі 2−3 портрети і розповідає про життя та творчість зображених на них художників.

3_й конкурс. Вікторина

1. Давньокиївські ікони з кольорового каменю?

(Стеатит)

2. Велике мозаїчне зображення Богоматері Софійського собору?

(Оранта)

3. Перші зразки світського живопису в нашому мистецтві?

(Групові фрескові портрети сім'ї князя Ярослава в Софійському соборі)

4. Який живопис розвивався у XIV-XV ст?

(Станковий і монументальний)

5. Де беруть початок джерела графічного мистецтва?

(У книжковому мистецтві Київської Русі, коли були створені такі шедеври, як «Остромирове євангеліє», «Ізборник Святослава»)

6. Традиційний стародавній вид мистецтва?

(Іконопис)

7. Хто з українських художників збирав речі української старовини?

(Нарбут)

8. Дата зародження портретного та історичного живопису?

(XVI, XVII cm.)

9. Основоположник друкарства в Україні?

(Іван Федоров)

10. Хто сприяв появі перших гравюр в Україні?

(Іван Федоров)

11. Художній оформлювач «Української абетки» 1917 p.

(Г. Нарбут)

12. Перше ілюстроване київське видання? («Анфологіян» 1618 p., «Вірші» Касіяна Саковина на похорон Петра Сагайдачного, видані 1622 р.)

13. Коли в Україні досяг значного розвите настінний живопис?

(Друга половина XVII — початок XVIII столітті

14. Чия творчість є новим етапом в історії українського образотворчого мистецтва?

(Т. Шевченка)

15. Якого року указ царського уряду про заборону друкувати книги українською мовою?

4_й конкурс. Розповідь про картину

(На спеціальному стенді вивішуються картини, репродукції видатних українських художників. Кожна з команд вибирає 2-3 картини і розповідає про творчість їх авторів, аналізує картину.

Підведення підсумків конкурсів.

(До проведення заходу доцільно підготувати виставку образотворчих робіт учнів. Між конкурсами слід провести невеличкі розважальні паузи у вигляді виступів шкільної художньої самодіяльності, виступи ВІА, ансамблю тощо).

1.3 Твори образотворчого мистецтва, на основи яких відбувається ознайомлення з творчістю художників

Мета навчання образотворчого мистецтва передбачає ознайомлення не лише з творами мистецтва, але і на їх основі - з творчістю самих митців.

Методика роботи в цьому плані передбачає наступні етапи:

ь вибір твору митця (декількох творів різних періодів життя). Такий вибір варто здійснювати на основі глибинного аналізу та відбирання найбільш цікавих, характерних творів мистецтва того чи іншого автора;

ь первинний аналіз твору з використанням коротких біографічних тез;

ь аналіз зв’язків творчості автора з його життям;

ь загальні висновки по ознайомленню з життєвим і творчим шляхом митця.

Пропонуємо приклад такої роботи на основі уроку образотворчого мистецтва у 4 класі.

Урок-екскурсія до Шевченківських свят

Тема уроку: «Шевченко — художник».

Мета: через репродукції Шевченкових картин, художнє слово осягнути значення живописної спадщини Кобзаря, зацікавити учнів творчістю Шевченка-гравера, новатора офорту, чудового аквареліста; розвивати мовлення, мислення, увагу, вміння аналізувати повідомлення; виховувати повагу і шану до живописної спадщини великого сина України

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: урок-екскурсія.

Обладнання: репродукції картин Шевченка, його портрет, обрамлений вишитим рушником, грамзаписи творів поета, покладених на музику, картки для словникової роботи.

ХІД УРОКУ

(Звучить у грамзаписі пісня на слова Шевченка.)

I. Оголошення теми, мети уроку, запис у зошитах.

II. Вивчення нового матеріалу.

1. Вступне слово вчителя

— Ми з вами знаходимося у невеликій картинній галереї. Наша екскурсія сьогодні незвичайна. Адже проводимо її напередодні дня народження Т. Г. Шевченка — поета, художника, мислителя. Нам інколи здається, що ми так багато про нього знаємо: і про його трагічну долю, і про нескореність духу, і про викуп із кріпацтва… Але, погодьтеся, що він мало відомий нам як художник.

І тому мені б дуже хотілося, щоб ви пізнали ще й Шевченка-гравера, новатора офорту, познайомилися з його живописною спадщиною. А розкажуть нам про творчість Шевченка-художника екскурсоводи (називаю учнів). Наприкінці уроку підіб'ємо підсумки і визначимо, чия ж розповідь була найкращою.

2. Словникова робота

— Щоб краще збагнути повідомлення про роботи Шевченка-художника, запишіть у зошити значення таких слів (слова видрукувані на окремих аркушах і прикріплені на дошці):

Гравюра — вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком з малюнка, витравленого на спеціально підготовленій дошці або пластині.

Графіка — вид образотворчого мистецтва, основним зображувальним засобом якого є однотонний малюнок, виконаний на папері олівцем, пером, пензлем.

Живопис — вид образотворчого мистецтва, що зображує фарбами предмети та явища реальної дійсності.

Офорт — гравюра на міді або цинку з малюнком, протравленим кислотами, а також друкарський відбиток з такої гравюри.

Сепія — малюнок, виконаний натуральною або синтетичною коричневою фарбою, яка стійка щодо дії сонця та повітря.

3. Виставка розпочинає роботу…

(У ході повідомлень демонструються репродукції.)

1_й екскурсовод Навесні, коли тануть сніги І на рясті просяє веселка, Повні сил і живої снаги, Ми вшановуємо пам’ять Шевченка.

2_й екскурсовод. Пропонуємо вам невелику екскурсію у світ мистецтва, у світ краси, яку залишив нам великий Кобзар.

3_й екскурсовод. Художній хист прокинувся у Тараса Григоровича дуже рано — ще в дитинстві. Цей талант привів Шевченка до Академії художеств, рятував у найтяжчі хвилини життя од відчаю і розпуки. Поетична спадщина Кобзаря налічує понад 240 творів, а живописна — близько 1 200 робіт (олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків). Сама вже кількість цих творів свідчить, що малярству Тарас Григорович приділяв велику увагу. Однак за життя поета жоден його сучасник не мав повного уявлення про Шевченка як художника.