Глобальные наслідки забруднення атмосферы

Глобальні Наслідки Забруднення Атмосферы.

Поруч із фотосинтезирующими наземними організмами величезну роль грає океан, водами якого розчинене майже сто разів більше СО2, ніж його міститься у атмосфері. Океан — потужний резервуар, регулюючий газовий склад атмосфери. Але демпферные можливості океану обмежені. У результаті цього обмежені й можливості океану як регулятора змісту діоксиду вуглецю в атмосфере.

Усі дедалі більшу вплив діяльності на довкілля призвело до порушення нормально функціонувати природних екосистем. Однією з причин їхнього, сприяють нагромадженню вуглекислого газу атмосфері, стала вирубування лісів. Щороку до світі видобувається 3,4 млрд. м3 деревини. Половина заготовок припадає на Канади, США, Росії. У ХХ в. знищено майже половини тропічних лісів планети. Щороку втрачається 16- 17 млн. га лісу. Адже лісу основні перетворювачами вуглекислого газу кисень в реакціях фотосинтезу. Величезний збитки завдають лісові пожежі. Причому у втрати деревини і лісного покриву. Пожежі як постачальники CO2 у повітря займають друге місці після спалювання топлива.

Швидко відновити втрачені лісу неможливо. Проте була викрита висловлена ідея про прискорення виведення вуглекислого газу з атмосфери шляхом стимулювання процесів фотосинтезу, що відбуваються в океані. І тому запропоновано «угноїти» антарктичні води залізними тирсою (близько мільйона тонн). Вважають, що низький вміст заліза у морській воді цього району обмежує розвиток рослинного планктону, який після такий «підгодівлі» зможе щорічно поглинати понад 6 млрд. т. CO2, тобто. приблизно стільки, скільки викидає у повітря протягом року вся промисловість Земли.

Проте такий істотне втручання у природні процеси, механізми до кінця не пізнані, можуть призвести до несподіваним результатам.

З початку XX в. середня температура приповерхностного шару повітря збільшилася на 0,7*С. Причому вона швидко підвищувалася у першій третині 20-го століття, з 1940 по 1970 р. залишалася постійному чи навіть кілька зменшувалася, а вісімдесятих роках знову стала повільно збільшуватися. Отже, у середині століття, попри зростання концентрації вуглекислого газу атмосфери і передумови посилення парникового ефекту, температура не менялась.

Статистичні методи аналізу показали: природні коливання температури мають період близько сімдесяти років. У поєднанні з постійним підвищенням температури внаслідок парникового ефекту ці хитання й сприяли її вирівнюванню у середині століття. Коливання температури з сімдесятирічним періодом спостерігаються лише у північній півкулі, причому найбільш чітко у Північній Атлантиці. Це збігаються з результатами океанографічних досліджень. Вони дозволяють припустити, що клімат Землі у великих мірою залежить від океанічної течії у північній частині частини Атлантичного океану. Залежно від прискорення чи уповільнення цього течії змінюється кількість тепла, стерпного з тропіків в Арктику. Вважають, такі зміни у океані і зумовлюють сімдесятирічні коливання температури. Наведений приклад вкотре показує многофакторность і взаємопов'язаність процесів в биосфере.

У пресі активно дискутують у тому, які наслідки це призведе збільшення вмісту у атмосфері парникових газів і температури. Висловлюються побоювання, що коли підвищення середньої температури в полярних областях може викликати швидке танення льодів Антарктиди й Гренландії, але це потягне у себе різкому зростанню рівня Світового океану, у результаті затопятся прибережні міста Київ і низовини, що сприятиме економічним і соціальним потрясінь. Тому закликають до зменшення споживання вугілля, нафти, бензину, і інших напрямів палива. Цим прибічники широкого використання атомної енергії. Вони підкреслюють, що АЕС не виділяють вуглекислий газ, тому в плані найбезпечніші. Однак сучасна рівень безпеки на атомних електростанціях ще далекий до необхідного. Про це свідчить часті аварії, виникаючі за її експлуатації, а про чорнобильську трагедію, має глобальні наслідки. До того ж, практично невирішеною залишається проблема екологічно безпечної утилізації відходів ядерної енергетики. Постає питання: наскільки обгрунтовані побоювання з приводу танення льодів Антарктиди й Гренландії? Обсяг льодів відомий досить точно. Він дорівнює 27 млн. км3. Якби все це лід розтанув, то рівень океану піднявся б понад 50 м. Це було б катастрофа. Проте середня температура в Антарктиді літнього дня дорівнює -8*С. Льодовиковий щит Антарктиди (судячи з даних, одержаними під час бурінні свердловин, минулих його товщину) утворився понад 34 мільйонів років тому і витримав відтоді кілька епох потепління клімату Землі, значно більше значного, ніж очікуване від парникового ефекту — у цьому однині і потепління близько 20 мільйонів років як розв’язано, коли концентрація вуглекислого газу атмосфері дорівнювала 0,1%, середня температура повітря панувала 5−6* вище сучасної, а району нинішнього Якутська росли лісу волоського ореха.

Підйом рівня Світового океану нині різноманітні перевищує 0,8 мм на рік або 8 див за століття. Тим більше що тектонічні підняття і опускання окремих ділянок узбереж за своїми масштабами перевершують ці величины.

Потепління клімату через зростання концентрації CO2 у атмосфері призведе до збільшення випаровування із поверхні океану та, отже, збільшення кількості опадів. Однак процес потепління відбуватиметься нерівномірно: у полюсів інтенсивніше, ніж екваторі. Через це зміняться характер атмосферної циркуляції, сила і напрям вітрів і океанських течій, поширення опадів. Через війну може підвищитися частота великих аномалій температури, і навіть посух в континентальних районах середніх широт.

Нагромадження у атмосфері вуглекислого газу повинен призвести як до зміни клімату. Ще В.І. Вернадський зазначав, що зелені рослини можуть переробляти вулицю значно більше вуглекислого газу, ніж поставляє їм повітря сучасної атмосфери. Він рекомендував використовувати його як добриво. При подвоєнні змісту CO2 все культурні рослини ростуть швидше, раніше дозрівають, дають на 30−40% вищий урожай.

Отже, на думку Яншина, збільшення змісту CO2 в атмосфери і пов’язане з цим потепління клімату є явище скоріше позитивну, ніж отрицательное.

Проте чи все дотримуються таких оптимістичних поглядів. Навіть незначний підйом рівня Світового океану можуть призвести до негативним наслідків. Є райони (Голландія, деякі острівні держави), де фермери відвойовують у моря кожен клаптик суші. Скорочення площі родючих земель небажано. Тому, як зробити остаточні висновки про наслідки парникового ефекту, потрібно максимально старанно проаналізувати ситуацию.