Территориальное морі та його правове положение

Балтійський Російський Институт.

РЕФЕРАТ.

за курсом «» Міжнародне морське право ««.

на задану тему: Територіальне морі та його правове положение.

студент_? курсу ххххххххх відділення юридичного факультета.

ХХХХХХХХ ХХХХХХХХХ.

Рига.

199_.

Введение

Понятие і значення територіального моря Граница і ширина територіального моря Мирный проходження іноземних суден через территориальное море.

Права й обов’язки прибережних государств.

Заключение

.

Поняття «територіальне море», чи «територіальні води», виникла і той ж історичний період, як і поняття «вільне море», чи «відкрите море». Три обставини послужили основою поширення суверенітету прибережного держави щодо примикає для її берегів морської пояс, званий територіальним морем. Коротенько ці обставини можна викласти наступним образом:

Безопасность держави вимагає, щоб було надано можливість захищати свої берегові володіння із боку моря; Задля більшої своїх комерційних, фіскальних і розширення політичних інтересів прибережне держава повинен мати можливість нагляду над усіма судами, вхідними у його територіальні води, покидающими їх чи стають на якір у тих водах; Держава повинна мати також прерогатива на експлуатацію морських ресурсів у межах територіального моря, необхідних в існуванні й благополуччя населення, жителів його территории.

Територіальне море як інститут міжнародного права має тривалу і непросту історію розвитку. Навіть наприкінці XIX й у першої половині XX століть досі йшли суперечки правовий статус чи юридичної природі територіального моря. Одні юристи-міжнародники вважали, що над територіальним морем прибережне держава має правами суверенітету, інші стверджували, що його володіє лише правом юрисдикції, чи обмеженого суверенітету. Що стосується визначення правового статусу територіального моря учасникам I Конференції ООН із морського права вдалося навіть ухвалити конструктивне рішення. Конвенція про територіальному морі та прилежащей зоні, розроблена ними на 1958 року, містить обгрунтовані і відповідальні інтересам прибережних держав положення про те, що суверенітет держави поширюється за межі його сухопутної території Франції і внутрішніх вод, на морської пояс, примикає для її берега і званий територіальним морем, а на повітряний надто безкраї простори ним, як і на поверхню й надра його дна (ст. 1 і 2 Конвенции).

Конвенція, в такий спосіб, розглядає територіальне море як складової частини державної території, що дозволяє прибережному державі чіткі правові підстави за захистом її інтересів. У той водночас Конвенція враховує зацікавленість інших держав в використанні просторів територіального моря, у яких перебувають морські шляху, дуже зручні для судів у навігаційному і комерційному відношенні. Через це в Конвенції визнається право мирного проходу іноземних судів через територіальне море при дотриманні встановлених Конвенцією умов, які гарантують повагу інтересів прибережного держави з боку котрі перетинають його територіальне море іноземних судів (ст. 14−23 Конвенции).

Прийнявши вищезазначені становища, учасники Конвенції знайшли у принципі доцільне поєднання суперечливих інтересів: з одного боку, інтересів прибережного держави, з іншого — міжнародного судноплавства. Це був один з серйозних удач I Конференції ООН по морського права. [1].

Пізніше, на III Конференції ООН із морського права, як основи вирішення питання щодо територіальному море було прийнято становища Конвенції про територіальному морі та прилежащей зоні. Вони було внесено частково суттєві, а частково малосущественные зміни. Такі зміни було зроблено з урахуванням пропозицій, сформульованих делегаціями соціалістичних країн (СРСР, Болгарії, НДР з Польщею), а також Індонезії, Маврикію, Філіппін, Великобританії, Індії, Бангладеш і 24 держав, що у географічно несприятливому становищі і мають виходу на море. Проте становища Конвенції про територіальному морі та прилежащей зоні про правовий статус територіального моря не зазнали, сутнісно, жодних змін і увійшли в усі наступні прийняті III Конференцією проекти, включаючи офіційний проект Конвенції ООН із морського права від 28 серпня 1981 р., потім у текст Конвенції, схвалений 30 квітня 1982 р. Таким чином, III Конференції ООН із морського права в прийнятої нею конвенції зберегла традиційний правової статус територіального моря: суверенітет з нього прибережного держави, що роблять при повазі положень конвенції, і навіть інших застосовних норм міжнародного права. 2].

Поняття і значення територіального моря.

Відповідно до конвенції ООН із морського права 1982 р. територіальне море — це прибережний морської пояс до 12 морських миль, який входить до складу території прибережного держави й перебуває у його суверенітетом з урахуванням загальноприйнятих норм міжнародного права. 3] III Конференції ООН відіграла важливу роль справі закріплення 12-мильного краю ширини територіального моря. У ст. 3 Конвенції сказано, що «кожна держава проти неї встановлювати ширину свого територіального моря вкрай, не перевищує 12 морських миль, отмеряемых від вихідних ліній, визначених у відповідність до справжньої Конвенцией».

На територіальне море, в повітряний надто безкраї простори ним, а також на дно і надра поширюється суверенітет прибережного держави. Виходячи з цього, він має право у територіальних водах право на захист своєї ж безпеки; вправі встановлювати закони та правила в відношенні безпеки судноплавства і регулювання рухом судів; захисту навігаційних засобів і устаткування; захисту кабелів і трубопроводів; збереження ресурсів моря; запобігання порушення рибальських, митних, фіскальних, імміграційних і санітарних правил прибережного держави, збереження навколишнього середовища; правил, що стосуються морських наукових і гідрографічних зйомок. У своє чергу, судна, поважаючи суверенітет прибережного держави у територіальні води, зобов’язані дотримуватись законів і правила прибережного держави; нічого не винні порушувати світ, добрий лад і безпеку прибережного государства. 4].

Для прибережних держав територіальні води представляють важливий джерело морських багатств, переважно риби, яка є важливим продуктом харчування населенню. Територіальні води є також шляхами судноплавства. Разом про те вони служать інтересам безпеки прибережних держав, будучи їм захисним поясом із боку моря. Отже, для прибережних держав територіальні води мають важливе хозяйственно-экономическое і военнооборонну значення. [5].

Кордон і ширина територіального моря.

Початкова лінія відліку територіального моря практично однаковим чином визначено як і Конвенції про територіальному морі та прилежащей зоні, і у Конвенції ООН із морського права, в ст. 5 якої передбачається, що «нормальної вихідної лінією для виміру ширини територіального моря є лінія найбільшого відпливу вздовж берега, зазначена на офіційно визнаних прибережним державою морських картах великого масштабу». У місцях, де берегову лінію глибоко порізана і звивиста чи де є вздовж берега чи безпосередній наближеності щодо нього ланцюг островів, для проведення вихідної лінії, від якої відміряється ширина територіального моря, може застосовуватися метод прямих вихідних ліній, що з'єднують відповідні точки. Під час проведення таких вихідних ліній заборонена помітних відхилень від загального напрями берега, а ділянки моря, що лежать з боку цих ліній, мали бути зацікавленими досить тісно пов’язані з берегової територією, щоб у них міг бути поширений режим внутрішніх вод.

Система прямих вихідних ліній неспроможна застосовуватися держава м в такий спосіб, щоб територіальне море іншої іноземної держави виявилося відрізаним від відкритого моря.

Найвидатніші у морі портові споруди, є складовою системи даного порту, розглядаються як частину берега. Але прибережні встановлення і штучні острова неї вважаються постійними портовими спорудами. Рейди, котрими звичайно користуються для навантаження, розвантаження і якірній стоянки судів і участі які інакше були б розташовані цілком або частково за зовнішньої кордоном територіального моря, входять у територіальне море.

Конвенція ООН із морського права передбачає, що острова мають власну територіальну море. Це означає, що й, наприклад, відстань, що відділяє острів від континентальної чи острівної території однієї й тієї ж прибережного держави, перевершує подвійну ширину територіального моря цього ж держави, то територіальне море острова буде відокремленим від територіального моря континентальної або інший острівної території. Два пояса будуть стикатися, коли таке відстань дорівнюватиме подвійний ширині, і вони частково перериють одне одного, коли цей період буде набагато меншою подвійний ширини. Якщо острова розташовані на півметровій атолах чи його облямовують рифи, то вихідної лінією для виміру ширини територіального моря служить адресована морю лінія рифу при найбільшому отливе. 6].

Зовнішньої кордоном територіального моря є лінія, кожна точка якою від найближчій точки вихідної лінії на відстані, рівному ширині територіального моря.

Ширина територіального моря в більшості держав становить 12 морських миль. Бічна межа територіальних вод суміжних держав, і навіть кордону територіального моря протилежні держав, берега яких відстоять друг від друга менш ніж 24 (12+12) милі, визначається міжнародними договорами. 7].

Мирний проходження іноземних суден через територіальне море.

Права прибережного держави у територіальному море є наслідком його суверенітету з цього простором і тому за своєї природі що неспроможні розглядатися інакше, як суверенні. Отже, діяльність інших держав та його громадян, у територіальному море може відбутися, зазвичай, з дозволу прибережного держави й у його винятковим контролем. Проте обсяг суверенних прав, що належать прибережному держави і здійснюваних їм над територіальним морем, є менш повним, ніж обсяг суверенних прав, якими воно користується у внутрішніх морських водах.

З суверенних прав прибережного держави над територіальним морем допускається на законних підставах виняток — право мирного проходу іноземних судів. Це може здійснюватися за умови дотримання іноземними судами відповідних юридичних положень. Прибережне держава вправі перешкоджати мирному проходу через своє територіальне море іноземних судів, не що порушують це положение.

Право мирного проходу через територіальне море виникло й довго розвивалося як і міжнародний звичай. Воно зобов’язане своїм виникненням постійно возраставшей потреби держав в використанні історично сформованих міжнародних морських путей. 8].

Під проходом розуміється плавання через територіальне на морі з целью:

. Перетнути це море, не заходячи у внутрішні води або стаючи на рейді або в портового споруди поза внутрішніх вод; или.

. Пройти у внутрішні води вийти їх або стати на рейді або в портового споруди (ст. 18 Конвенції 1982 р.). [9].

Відповідно до п. 1 ст. 19 Конвенції 1982 року «прохід є мирним, за умови що не порушується світ, добрий порядок чи безпеку прибережного держави». Прохід іноземного судна вважається немирным, тоді як територіальному море воно здійснює будь-який з таких видів деятельности:

V Загрозу силою чи його застосування проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності прибережного держави або якимось іншим чином у порушенні принципів міжнародного права, втілених в уставе.

ООН;

V Будь-які маневри чи навчання за зброєю будь-якого вида;

V Будь-який акт, направлений замінити збирати інформацію на шкоду обороні чи безпеки прибережного государства;

V Будь-який акт пропаганди, що на меті зазіхання оборону і безпека прибережного государства;

V Підйом у повітря, посадку чи прийняття на борт будь-якого літального аппарата;

V Підйом у повітря, посадку чи прийняття на борт будь-якого воєнного устройства;

V Навантаження чи розвантаження будь-якого товару чи валюти, посадку чи висадку будь-якого посадовця, всупереч митним, фіскальним, імміграційним чи санітарним законам і правил прибережного государства;

V Будь-який акт навмисного і вимагає серйозного забруднення всупереч справжньої Конвенции;

V Будь-яку рибальську деятельность;

V Проведення дослідницької чи гідрографічної деятельности;

V Будь-який акт, направлений замінити створення перешкод функціонуванню будь-яких систем зв’язку чи будь-яких інших споруд чи установок прибережного государства;

V Будь-яку іншу діяльність, яка має безпосередньо до проходу (п. 2 ст. 19 Конвенції 1982 г.).

Слід зазначити, що до ст. 20 Конвенції 1982 р. «в територіальному море підводні човни й інші підводні транспортні гроші мають слідувати лежить на поверхні і подавати свій флаг».

Права й обов’язки прибережних государств.

У конвенції 1982 року розумно вирішується питання прибережного держави, випливаюче з його суверенітету, регулювати мирний прохід. Прибережне держава має брати участь у відповідність до положеннями Конвенції та інші нормами міжнародного права закони та правила, які стосуються мирному проходу через територіальне море всіх нижченаведених питань чи декого з тих:. Безпеки судноплавства і регулювання рухом судів;. Захисту навігаційних засобів і устаткування, і навіть інших споруд чи установок;. Захисту кабелів і трубопроводів;. Збереження живих ресурсів моря;. Запобігання порушення рибальських правил прибережного держави;. Збереження довкілля прибережного держави й запобігання, скорочення співробітників і збереження під медичним наглядом її забруднення;. Морських наукових і гідрографічних зйомок;. Запобігання порушення митних, фіскальних, імміграційних чи санітарних правил прибережного государства.

При застосуванні положень Конвенції чи будь-яких законів і керував, виданих відповідність до нею, прибережне держава повинна: пред’являти до іноземним судам вимоги, котрі з практиці зводяться до позбавлення їхніх прав мирного проходу чи порушення цього права; чи допускати дискримінацію ні за формою, ні з суті на відношенні судів, перевозять вантажі до будь-якої держави, з нього або з його имени.

Іноземні суду що неспроможні оподатковуватися ніякими зборами лише прохід їх крізь територіальне море.

Прибережне держава як суверен у своїй територіальному море може приймати необхідні заходи задля збереження світу і доброго порядку і забезпечення своїх законів і керував, які у відповідність до діючими з цього питання нормами міжнародного правничий та які стосуються мирному проходу. Тобто. прибережне держава може брати участь у своєму територіальному море заходи, необхідних недопущення проходу, яка є мирним. Такі заходи вживаються тоді, коли іноземне судно здійснює в останній момент проходу через територіальне море діяльність, нарушающую світ, добрий порядок чи безпеку прибережного держави. Інакше висловлюючись, їх в у відповідь діяльність, вже совершенную. 10].

Крім вищезгаданих вище прав прибережного держави Конвенція 1982 року у морського права в ст. 22 передбачає ще такі: Прибережне державу на випадок потребі - і з урахуванням безпеки судноплавства вимагатиме від іноземних судів, здійснюють право мирного проходу через його територіальне море, користуватися такими морськими коридорами і схемами поділу руху, які вона може встановити чи наказати для регулювання проходу суден. Зокрема, щодо танкерів, суден з ядерними двигунами і судів, перевозять ядерні та інші небезпечні або отрутні зі своєї природі речовини чи матеріали, то, можливо висунуто вимога йти таким морським коридорам.

Ці положення є новими в міжнародному морському праві. Їх немає у Конвенції 1958 року. Вони знадобилися зараз через зрослої інтенсивності судноплавства по морським шляхах й у з приходом нових видів судів і участі нових видів вантажів, що у своє чергу пов’язані з результатами науково-технічної революции.

Ставлячи морські коридори і наказуючи схеми поділу руху, прибережне держава, тим щонайменше, приймає до уваги рекомендації компетентної міжнародної організації, будь-яких шляхів, які зазвичай йдуть на міжнародного судноплавства, особливі характеристики конкретних судів і участі колій та інтенсивність руху судів. Воно ясно вказує такі морські коридори і схеми поділу руху на морських картах, які належним чином опубликовываются. 11].

Прибережне держава робить у окремих випадках здійснюють на борту іноземного судна, який струменіє через його територіальне море, кримінальну й громадянську юрисдикцію. Конвенція 1982 року передбачає, що кримінальна юрисдикція прибережного держави не має здійснюватися на борту іноземного судна, який струменіє через територіальне море, для арешту якогось високого посадовця чи духовного виробництва розслідування у зв’язки Польщі з будь-яким злочином, досконалим на борту судна під час його проходу, крім випадків, коли наслідки злочину поширюються на прибережне держава чи злочин має тої характер, що він порушується спокій у країні або добрий лад у територіальному морі або ж капітан судна, дипломатичний агент чи консульське посадова особа держави прапора повернеться місцевої влади з проханням щодо надання допомоги. Кримінальна юрисдикція може здійснюватися також і припинення незаконної торгівлі наркотичними засобами чи психотропними веществами. 12].

Пункт 2 ст. 27 Конвенції 1982 року зберігає за прибережними державою право арешту і розслідування на борту іноземного судна, який струменіє через територіальне море після виходу з внутрішніх вод. Таке право обгрунтований, оскільки обидві ці морські простору перебувають під суверенітетом прибережного государства.

Інакше справа з правом арешту і розслідування у зв’язки України із злочином, досконалим на судні, не заходившем у внутрішні води чи до його входу до територіального море. Прибережне держава може приймати на борту іноземного судна, який струменіє через територіальне море, ніяких заходів для арешту будь-якої особи чи виробництва розслідування з приводу злочину, досконалого до входу судна до територіального море, якщо судно слідуючи з іноземного порту, обмежується проходом через територіальне море, не заходячи у внутрішні води. Така заборона є логічним, оскільки в випадку йдеться про злочині, скоєному поза дії суверенних прав прибережного держави. Конвенція 1982 року передбачає деякі винятку, дають прибережному державі правом брати заходи для арешту якогось високого посадовця чи духовного виробництва розслідування за:

V порушення законів і керував прибережного держави, що стосуються рибальства у економічній зоні, и.

V порушення у економічної зоні законів і керував прибережного держави або застосовних міжнародними нормами і стандартів профілактики, скорочення і збереженню під медичним наглядом забруднення з судов.

Громадянська юрисдикція прибережного держави щодо іноземних судів, що у територіальному море, також обмежена: забороняється зупиняти що відбувається через територіальне море іноземне судно чи змінювати його курс із єдиною метою здійснення громадянської юрисдикції стосовно особи, знаходиться в борту судна. Прибережне держава має запровадити у відношенні такого судна заходи стягнення чи арешт з кожного цивільному справі лише з зобов’язанням чи силу відповідальності, прийнятої чи навлеченной на себе цим судном під час або для проходу через територіальні воды.

Дані становища застосовуються також із приводу іноземних судів, що стоять на якорі, якщо зупинка чи стоянка пов’язані зі звичайним плаванням чи необхідні внаслідок непереборної сили, чи лиха чи із метою допомоги особам, суднах чи літальним апаратам, які у небезпеки або терпить бедствие.

Положення про громадянської юрисдикції прибережного держави застосовуються, відповідно до Конвенції 1982 року й Конвенції 1958 року, до державним торговим суднам та частновладельческим судам. Отже, ці конвенції не звільняють загрузка, є власністю держави або експлуатовані державою, від дії місцевої юрисдикції. Невизнання імунітету за державними судами суперечить міжнародному звичаєм, належала до цій галузі правового регулирования. 13].

Отже, підбиваючи підсумки, у висновку можна зробити такі висновки: 1. Територіальне море зі свого правовому становищу як від відкритого моря, і від внутрішніх морських вод. У першому випадку йдеться у тому, що у відмінність від відкритого моря територіальні води перебувають під суверенітетом прибережного держави. У другий випадок, на відміну правового становища внутрішніх морських вод, також які перебувають під суверенітетом держави, територіальні води зазвичай відкриті до мирного проходу іноземних судів. 2. Через те, що територіальне море перебуває під суверенітет ом прибережного держави, останнє вирішує про ширині даного морського простору, согласуя це рішення з міжнародною практикою і якими інтересами судноплавства. Більшість країн дотримується ліміту від 3 до 12 миль. 3. З огляду на поширення суверенітету прибережного держави щодо територіальне море дане держава має прерогатива видання різних актів по регламентації режиму на ці води. Вона ж вирішує про проході іноземних військових кораблів в окремих випадках — про обмеження свободи судноплавства іноземних торговельних судів. 4. Визнання суверенітет, а держави у територіальному море зумовлює здійснення їм кримінальної й громадянським юрисдикції, але щодо проходять іноземних судів юрисдикція здійснюється лише за певних умов. 5. Знаходячись у територіальні води іноземної держави, що відбувається судно зобов’язане виконувати певні дії чи утриматися від них, що з суверенітетом прибережного государства.

Список використовуваної литературы:

1. П.Н. Бірюков Міжнародне право, Москва: Юристъ, 1998.

2. Г. Ф. Калинкин Режим морських просторів, Москва: Юридична литература,.

3. Л. А. Комарова Сучасне міжнародне морське право, Москва, 1985.

4. С.В. Молодців Міжнародне морське праву, Москва: Міжнародні відносини, 1987.

5. С.В. Молодців Правовий режим морських вод, Москва: Міжнародні відносини, 1982.

6. Міжнародне морське право, Москва: видавництва Університету дружби народів, 1988.

7. О.Н. Миколаїв Проблема територіальними водами в міжнародному праве,.

Москва, 1959.

8. О.Н. Миколаїв Територіальне море, Москва: Міжнародні отношения,.

———————————- [1] С.В. Молодців Правовий режим морських вод, Москва: Міжнародні відносини, 1982. — С.23−25 [2] С.В. Молодців Міжнародне морське праву, Москва: Міжнародні відносини, 1987. — С.70−71 [3] Міжнародне морське право, Москва: видавництва Університету дружби народів, 1988. — З 21-го [4] Л. А. Комарова Сучасне міжнародне морське право, Москва, 1985. — З. 10−11 [5] О.Н. Миколаїв Територіальне море, Москва: Міжнародні відносини, 1969. — З. 3 [6] С.В. Молодців Міжнародне морське праву, Москва: Міжнародні відносини, 1987. — З. 72 [7] П.Н. Бірюков Міжнародне право, Москва: Юристъ, 1998. — С.286. [8] С.В. Молодців Міжнародне морське право, Москва: Міжнародні відносини, 1987. — З. 81 [9] П.Н. Бірюков Міжнародне право, Москва: Юристъ, 1998. — С.287 [10] С.В. Молодців Правовий режим морських вод, Москва: Міжнародні відносини, 1982. -С.50 [11] С.В. Молодців Міжнародне морське право, Москва: Міжнародні відносини, 1987. — С.88 [12] С.В. Молодців Міжнародне морське право, Москва: Міжнародні відносини, 1987. — З. 89 [13] С.В. Молодців Міжнародне морське право, Москва: Міжнародні відносини, 1987. — З. 90.