Технології вирощування малини

Підготовку ґрунту під насадження малини проводять у паровому полі наприкінці літа. Вона полягає у оранці на глибину 22−30 см (залежно від типу ґрунту), внесенні 60−80 т/га гною і по 90−120 кг/га д. р. фосфорних та калійних добрив. За традиційної (рядкової) технології вирощування кущі висаджують в першій половині жовтня за схемою 2,0−3,0×0,3−0,4 м. Навесні протягом перших двох років стебла малини зрізають на висоті 15−20 см, тим самим створюючи умови для формування смуги рослин шириною 30−40 см.

Догляд за плодоносними насадженнями полягає у боротьбі з бур’янами, обприскуванні рослин проти хвороб і шкідників, підтриманні вологості ґрунту у межах 70−100% НВ, щорічному весняному внесенні 60−90 кг/га азоту та осінньому 60−120 кг/га фосфору і калію у вигляді мінеральних добрив.

Збір плодів, які достигають у липні, проводять 3−5 разів у невелику дерев’яну чи пластмасову тару (по 1−2 кг). Стебла малини, які відплодоносили, після збирання зрізають, виносять за межі ділянки і спалюють. Термін використання насаджень — 8−10 років. Ця технологія розрахована, в першу чергу, на великі за площею насадження, але може бути використана на присадибних і фермерських ділянках.

При шпалерному вирощуванні малини у 1−2 рік після садіння в рядку через 8−10 м ставлять стовпи (залізобетоні, металеві) і натягують дріт на висоті 150−160 см. Навесні до нього прив’язують річні стебла на відстані 5−7 см один від одного. Вирощування малини на шпалері сприяє кращому освітленню листків та їх асиміляційній діяльності, зменшенню ураження рослин хворобами та шкідниками, покращенню врожайністю, якості та товарності ягід. Технологія потребує певних витрат на встановлення шпалери і підв'язування стебел, які повною мірою компенсуються додатковим прибутком. Як і попередня, її може використовуватись у всіх типах господарств.

Біологічною особливістю малини ремонтантних сортів є здатність формувати на пагонах у рік їх росту генеративні бруньки і до настання морозів давати врожай. Величина його визначається тією частиною ягід, які достигають до холодів і залежить, насамперед, від ранньо — і дружньостиглості сорту та строків перших осінніх приморозків. Осіннє чи ранньо весняне видалення надземної частини, яка є місцем зимівлі шкідників і хвороб, а також асинхронність фаз розвитку останніх з фенологічними фазами малини дозволяють не проводити обприскування пестицидами і отримувати екологічну чисту продукцію. Недостиглі генеративні органи (бутони, квіти, зав’язі) можна збирати для сушіння та використовувати як добавку до лікарських зборів.

Технологія вирощування ремонтантної малини з метою отримання тільки осіннього врожаю значно скорочує кількість агрозаходів з догляду, зокрема нормування пагонів, 2−3-х обприскувань проти хвороб і шкідників, встановлення шпалери та підв'язування до неї рослин.

Технологія з перервним циклом плодоношення. Суть цієї технології полягає в тому, що плантація плодоносить через рік, а в проміжні роки рослини готують до плодоношення. Щоб в господарстві не було перерви в одержанні ягід по роках, створюють рівнозначні насадження з тією різницею, що в один рік на перших достигає врожай, а на других-відростають пагони. Підготовка ділянки, посадка рослин, догляд за ними до товарного плодоношення не відрізняється від традиційної технології.

Необхідною умовою нової технології є використання якісного здорового садивного матеріалу кращих районованих сортів і щільне розміщення рослин в рядках. Черговість використання плантації може бути такою: в перші два роки після посадки насадження вважають не експлуатаційними, а потім протягом семи-дев'яти років (через рік) її то готують до плодоношення, то збирають врожай.

Весняні роботи на плантації проводяться залежно від способу культивування насаджень: із застосуванням шпалери або без неї. В обох випадках на початку вегетації видаляють погано розвинені пагони, залишаючи на 1 погонному метрі смуги шириною 30−50 см лише 12−15 штук. Верхівки пагонів укорочують до висоти 1,6−1,8 м. Для цього можна використовувати машину. Для боротьби із шкідниками та хворобами проводять два-три обприскування: по сплячих бруньках 5−7% сечовиною, до початку цвітінняодне-два сумішшю отрутохімікатів — 0,3% хлорокису міді з 0,3% карбофосом, кельтаном чи їх замінниками. Молоді кореневі паростки і пагони заміщення висотою 5−15 см обприскують кілька разів фізіологічно активними речовинами або гербіцидами. Кращі результати одержують при використанні КАНУ 0,1%, реглону 3−5 кг на 1 га, при витраті 100 мл розчину на 1 кв. м або 1000 л на 1 га. Такі обприскування призводять до загибелі або пригнічення росту молодих пагонів, що сприяє кращому росту плодоносних. В результаті поліпшення освітлення врожай збільшується, ягоди достигають дружніше, їх легше збирати. При збиранні врожаю машиною плоди легко відокремлюються від гілок, їх краще вловити. Крім того, знищення молодих пагонів зменшує винесення з ґрунту елементів живлення рослин.

Ґрунт у міжряддях утримують в розпушеному і чистому від бур’янів стані, завдяки проведенню як неглибоких культивацій так і дискувань. Для збирання врожаю використовувати виноградозбиральний комбайн. Після збирання врожаю всі пагони, що відплодоносили та цьогорічні, скошують косаркою і вивозять з поля. Плантацію удобрюють мінеральними добривами і проводять розпушування ґрунту в рядках, а при відсутності шпалери — впоперек рядків.

У наступному році рано весною тракторним агрегатом розкидають мінеральні добрива. Заробляють їх у ґрунт бороною, закриваючи одночасно вологу. Коли основна маса пагонів малини досягне висоти 5 см, їх проріджують шляхом повторного боронування ґрунту. Подальший догляд за плантацією полягає у механічному обробітку ґрунту в міжряддях. При необхідності проводять обприскування пестицидами проти шкідників і хвороб. При висоті пагонів 45−50 см всі менш розвинені знищують шляхом просапування, залишаючи до 25 шт. на 1 погонний метр смуги.

При експлуатації насаджень малини із використанням шпалери в рік плодоношення весняні роботи починають з підв'язування пагонів до дроту вручну. При цьому використовують пристрій, який полегшує і прискорює роботу. Він прикріплює до дроту пагони групами по два-три суцільною ниткою шпагату. Ще до підв'язування пошкоджені і слабкі пагони видаляють, залишаючи тільки 12−15 шт. на 1 погонний метр смуги шириною 30−40 см.

Проріджування пагонів малини можна проводити по-іншому. Весною ґрунт у міжряддях обробляють так, щоб смуга мала ширину біля 70 см. Із часом сильніші пагони в середині смуги глушать менш розвинені, які з’являються пізніше. Коли пагони в середині досягнуть висоти 50−60 см, смуги звужують до 40−50 см, захоплюючи під час обробітку міжрядь додатково 10−15 см з кожного боку. При цьому частина пагонів знищується, смуги стають неширокими і не загущеними.

Нова технологія вирощування малини економічно вигідна. Вона дозволяє на значних площах отримувати майже по 40 ц з гектара в перерахунку на щорічний врожай та механізувати більшість робіт із догляду за насадженнями.