Фонвизин Денис Іванович

Фонвизин Денис Іванович

А. Кокорєв.

Фонвизин Денис Іванович (1745—1792) — знаменитий російський письменник — походив із зросійщених остзейских дворян (фон-Визин).

Детство Ф. відбулися патріархальної обстановці у домі отца-чиновника ревизион-коллегии. Освіту здобув у університетської гімназії і філософському факультеті Московського університету (1759—1762). Після закінчення ун-ту Ф. вступив у іноземну колегію як перекладач, але вже 1763 перейшов до службу чиновником при кабинет-министре Елагине. З 1769 до 1783 Ф. служив у грн. Паніна П. І., в колегії закордонних справ у ролі секретаря. У 1785 Ф. розбив параліч.

«Друг свободи» (Пушкін), Ф. був просветителем-гуманистом другої половини XVIII століття. Шанувальник Вольтера, Руссо, Ф. був ворогом самодержавного деспотизму. Ф. піднявся до думки, що «пригнічувати рабством масі собі подібних незаконно». Через все своє життя Ф. проніс ворожнечу до світському об-ву, царському двору, придворним вельможам, временщикам. Ф. був ворогом невігластва, борцем за культуру, шанувальником петровських реформ, ратовавшим за засвоєння західноєвропейської культури, але водночас котрі боролися зі сліпим наслідуванням іноземному. Ф. з дитинства чув народні казки, знав народні пісні, любив співати їх; улюбленої його піснею була пісня про смерть бідняка їсти дорогою: «Через лісу, лісу темного». Фонвізін чудово знав суто народну і вміло користувався нею: російський народний мову, гострі народні слівця, приказки надавали силу найкращим творам Фонвізіна.

Литературная діяльність Ф. почалася під час перебування його студентом Московського ун-ту. У 1761 він перевів з німецької байки Гольберга, потім ряд повчальних сатиричних творів: «Торг семи муз», «Життя Сифа, царя єгипетського» Таррасона, «Альзиру» Вольтера та інших. У 1762 Ф. переїхав до Петербурга й тут розвинув посилену лит-ую діяльність. Він був постійним гостем гуртка Козловського. У результаті зближення Росії з цим гуртком Ф. написав «Послання до слугам», у якому виявив релігійний скептицизм і зробив різку характеристику духівництва. Хоча надалі помічається відхід Ф. від атеїстичних поглядів, але він назавжди залишився ворогом клерикалізму, релігійного обскурантизму, різного роду забобони (див. Листи до рідних, 1768). У 1764 Ф. виступив уперше з самостійним драматичним твором, з комедією «Корион» (переробка Грессетова «Сіднея»). Кілька років тому після «Кориона» з’являється соціально-побутова комедія «Бригадир» (написана 1766—1769, надрукована 1786).

«Російська комедія почалася набагато раніше Фонвізіна, але почалася тільки з Фонвізіна: його „Бригадир“ і „Недоук“ наробили страшного шуму при своїй появі й назавжди залишаться у історії російської літератури, як одна з примечательнейших явищ» — писав Бєлінський. Ф. дало дуже жваво типи сучасного йому дворянського суспільства, дав яскраві картини побуту, хоча побудована комедія «Бригадир» за старими класичним зразкам (дотримані єдність місця, часу, різке розподіл героїв на позитивних і негативних, 5-актный склад п'єси).

В розвитку дії Ф. дотримувався французької класичної теорії, окресленню характерів учився в Мольєра, Гольберга, Детуша, Скаррона; поштовх до створення комедії на національні теми дали Лукіним (його комедією «Марнотратник, любов’ю виправлений» та її критичними зауваженнями у тому, що треба писати комедії «в наших моралі»).

В 1882 написана, а 1883 надрукована друга комедія Ф. «Недоук» — кульмінаційний пункт у розвитку творчості Ф. — «твір розуму сильного, гострого, людини обдарованого» (Бєлінський). У своїй комедії Ф. відгукнувся попри всі питання, які хвилювали найбільш передових людей на той час. Державний і суспільний устрій, цивільні обов’язки члена суспільства, кріпосне право, сім'я, шлюб, виховання — ось потреби, поставлених в «Недоросле». На опікується цими питаннями Ф. дав з найбільш передових позицій для свого часу.

Ф. був найближчим у плані попередником Пушкіна, Гоголя. Життєвість, типовість Скотининых, Митрофанушок, Простаковых неодноразово відзначалися в пізнішої російської літератури: на балу у Ларін виступає «Скотининых подружжя сива»; Лермонтов в «Казначейше» показує «часів новітніх Митрофана»; Аріна Петрівна Головльова безсумнівно прямий нащадок Простакової.

Реалистической окресленню дійових осіб значною мірою сприяла чітко виражена індивідуалізація мови персонажів. Позитивні герої «Недорослого», резонеры — схематичні, вони мало індивідуалізовані. Однак у репліках резонерів ми чуємо голос найбільш передових людей XVIII в. У резонерах і доброчесних людях чується нам голос розумних і добромисних людей на той час, — їх поняття та спосіб думок.

Из позитивних героїв виділяється образ Стародума, що викладає заповітні ідеї Ф. Стародум — ворог продажних єкатерининських вельмож, одержували чини, маєтку за лестощі, підлабузництво. На противагу паразитизму придворних царедворців він висуває «працьовитість». Стародум порвав із двором і пішов у Сибір, «у той землю, де дістають гроші, не променивая їх у совість, без підлої вислуги, не грабуючи батьківщини». Стародум засуджує гне та насильство, за тими словами його чується пряме заперечення кріпаків порядків. Стародум — ворог неосвіченого виховання. Він є прихильником виховання, що у основі своїй має поєднання культурності і доброзвичайності: «наука в розбещеному людині, — каже Стародум, — є люте зброю робити зло». «Пряму ціну розуму дає доброзвичайність». Стародум захищає новий сімейний уклад, заснований на взаємній довірі і дружбі між членами сім'ї. Перебуваючи основному прибічником французьких просвітителів, не поділяє проте їх матеріалістичних ідей. Стародум високо цінує перебудовчу діяльність Петра Першого, і у цьому сенсі був «стародумом».

При створенні своєї комедії Ф. використовував дуже багато джерел: і кращих сатиричних журналів 1970;х років, і твори сучасної йому російської літератури (твори Лукина, Чулкова, Эмина та інших.), і твори англійської та французької літератур XVII—XVIII ст. (Вольтер, Руссо, Дюкло, Лябрюйер та інших.), але з тим Ф. залишився цілком самостійним.

В комедії «Недоук» Ф. значною мірою звільнився правил французької класичної комедії. У комедії, щоправда, дотримані єдність місця, часу, є резонеры, але розвиток дії йде по-новому, прийоми окреслення героїв інші. Ф. дає всебічну окреслення дійових осіб, дає типові характери у певному історичної обстановці. Ф. вивів у комедії значне кількість осіб із «низів» (Тришка, Еремеевна, вчителя), причому дано вони по-новому, задля потіхи слухачів, як це було у французькій класичної комедії; навпаки, він свідчить їх у сцені, щоб викликати до них чи співчуття (Еремеевна, Тришка, Цифиркин), чи негативне ставлення (Вральман, Кутейкин). Початковий варіант комедії Ф. «Недоук» (70-ті рр.) говорить про тривалої, завзятій роботі Ф. над нею. Цього варіанта укладає у собі низку нравоописательных картин, без соціально-політичної загостреності і за характером своєму стоїть ближчі один до «Бригадира», ніж до «Недоліткові». У 1783 Ф. брав активну що у журналі «Співрозмовник», надрукував ньому «Досвід російського сословника», «Чолобитну Російської Мінерві із російських письменників», «Питання автору бувальщин і небилиць», «Повчання, говоренное в Духів день». З іншого боку Ф. готував до друку «Загальну придворну граматику». У межах своїх «сміливих питаннях» (Добролюбов) автору «Бувальщин і небилиць» Ф. дав різку критику сучасних йому державних порядків і громадських організацій пороків: фаворитизму при дворі, морального занепаду дворянства тощо. п. Сміливі питання Ф. викликали в Катерини велике невдоволення.

В останнє десятиліття царювання Катерина ІІ відкрито пішла шляхом жорстокої реакції, жертвою якої став Ф. Попри важку хворобу, Ф. рвався до діяльності. У 1788 він задумав видавати журнал «Стародум», отримав дозвіл став готувати матеріал, але з розпорядженню Катерини журнал був заборонено. Незадовго до його смерті Ф. поводився з проханням до Катерини про дозвіл йому видати переклад Таціта, але дозволу дано.

Материалы, призначені Фонвізіним до друкування у журналі «Стародум», дають нам підставу стверджувати, що Фонвізін остаточно свого життя лишився вірним передовим поглядам.

Литературное спадщину останнього періоду діяльності Ф. полягає гол. обр. з статей для журналу (Лист Взяткина, лист Стародума, Загальна придворна граматика і ін.) і з драматичних творів — комедії «Вибір гувернера» і драматичного фейлетону «Розмова у княгині Халдиной». З іншого боку Ф. останні роки свого життя працював над автобіографією.

«Щиросерде визнання» (залишилася незакінченої). У межах своїх сатиричних статтях Ф. бичував звичаї придворної знаті, хабарництво чиновників, жорстокість поміщиків тощо. п. У «Розмові у княгині Халдиной» творчий геній Ф. проявився з особливо велику силу. А. З. Пушкін високо цінував цю драматичну мініатюру Ф. «Прочитавши „Розмова у княгині Халдиной“, — писав Пушкін, — пошкодуєш мимоволі, що ні Фонвізіну дісталося зображати новітні наші звичаї».

Лучшие твори Ф. яскраво і правдиво відбивали життя, будили розум і допомагали народу виборювати зміна свого тяжкого становища.

Список літератури

I. Повне зібрання творів під ред. Пл. П. Бекетова, 4 год., М., 1830.

те, вид. 2, М., 1838.

Твори, вид. А. Смирдина, СПБ, 1846 (те, вид. 2, СПБ, 1847.

те, вид. 3, СПБ, 1852).

Обрані твори (Зібрання творів російських письменників, видаване П. Перевлесским, вип. 4), СПБ, 1858.

Твори, листи і обрані переклади, під ред. П. А. Єфремова, із вступною статтею А. П. Пятковского, вид. І. І. Глазунова, СПБ, 1866 (найкраще видання, прикладена бібліографія творів, листів і перекладів Ф. і статей про нем).

Перше повне зібрання творів як оригінальних, і переводных.

вид. До. До. Шамова, 1888.

Повне зібрання оригінальних творів, під ред. А. І. Введенського, вид. А. Ф. Маркса, СПБ, 1893.

Тихонравов М. З., акад., Матеріали до повного зібрання творів Д. І. Фонвізіна, СПБ, 1894.

Рання комедія Д. І. Фонвізіна, публікація Р. Коровіна, «Літературний спадщину», 9—10, М., 1933.

II. Вяземський П., Фонвізін, СПБ, 1848 (те в І. Повне зібр. тв. П. Вяземського, т. V, СПБ, 1880).

Бєлінський У., Повне зібрання творів, під ред. З. А. Венгерова, т. I, СПБ, 1900, стор. 340—341.

т. VII, СПБ, 1904, стор. 15—16 і 412.

Чернишевський М., Повне зібрання творів, тому X, год. 2, СПБ, 1906, стор. 1—20 (стаття «Про „Бригадире“» фон-Визина).

Добролюбов М., Повне зібрання творів, т. I, ГИХЛ, 1934 (стаття «Співрозмовник любителів російського слова»).

А його, Повне зібрання творів, т. II, ГИХЛ, 1935 (стаття «Російська сатира у XXI століття Екатерины»).

Грыцко (Нариси історії російської літератури з сучасних досліджень, «Сучасник», 1865, №№ 10 і одинадцять, 1866, № 1 (Грыцко — псевдонім Р. З. Елисеева)).

Шашков З. З., Фон-Визин та її час, «Річ», 1879, №№ 7, 8 і 10.

Язиков Д., «Недоук» на сцені й у літературі", «Історичний вісник», 1882, № 10.

Веселовський Олексій, Етюди і характеристики, М., 1894.

те, вид. 4, тому I, М., 1912 (стаття «Пам'яті Фонвизина»).

Ключевський У., «Недоук» Фонвізіна, «Мистецтво і наука», 1896, № 1 (те в кн.: Ключевський У., Нариси мови (друга збірка статей), М., 1913.

те, II, 1918).

Істомін У., Найголовніші особливості мови та стилю творів Ден. Ів. фон-Визина, «Російський філологічний вісник», 1897, т. XXXVIII, № 3—4.

Тихонравов М., Твори, т. III, год. 1, вид. М. і З. Сабашниковых, М., 1898 (стаття «Д. І. Фон-Визин»).

Пипін А. М., Історія російської літератури, т. IV, СПБ, 1899 (то же.

вид. 4, СПБ, 1913.

Російський біографічний словник, тому «Фабер — Цявловский», СПБ, 1901 (стаття «Фонвізін» І. М. Жданова.

те в кн.: Жданов І. М., Твори, тому II, вид. Відділення російської мови й словесності Академії наук, СПБ, 1907.

Сакулин П., Російська література, год. 2, М., 1929 (по указателю).

Гуковский Р., «Недоук» Фонвізіна, «Російський язик, і література у неповній середній школі», 1935, № 1.

А його, Нариси з історії російської літератури XVIII століття (Дворянська фронда у літературі 1750-х — 1760-х років), вид. Академії наук, М. — Л., 1936.

Енциклопедичний словник російського Бібліографічного інституту Гранат, сьоме видання, тому 44, М., без року (стаття «Фонвізін» Р. Гуковского).

III. Фонвізін Д., Твори, листи і обрані переклади під ред. П. А. Єфремова, вид. І. І. Глазунова, СПБ, 1866.

Мезиер А. У., Російська словесність з XI по XIX століття включно, год. II, СПБ, 1902, стор. 437—439 і 627.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.