Василь Блаженній

Василий Блаженный.

Vasiliy Blajenniy (… — 15.08.1552 року).

Александр Пронін.

Украшающий Красну площу храм Покрова на рву повелося називати собором Василя Блаженного. Це справедливо, оскільки особливий Васильєвський прохід, з'єднаний з Покровським собором, споруджено саме над срібної з золочением, всипаній перлами і коштовним камінням ракою. Саме почивають мощі святого, преставившегося 2 серпня (цього дня, 15-го за новим стилем, Російська Православна Церква зазначає його пам’ять) може бути 1552 року. А чим заслужив таке кохання москвичів юродивий Василь?

.

Дошедшие по наш час біографічні інформацію про Василя Блаженному відрізняються надзвичайної убогістю та значною мірою нагодовані ароматом легенди. Вважається, що майбутній святої народився близько 1464 року у сельце Елохове під Москвою (тепер це фактично центр столиці). Батько Яків й мати Ганна ще хлопчиком віддали їх у підмайстра швець, і у цю ранню пору в нього, як розповідається в житії, прорізався дар юродства. Василь спочатку посміявся над купцем, заказавшим в його хазяїна чоботи, та був впав у сльози щодо що очікує того швидкої смерті. Пророцтво невдовзі збулося. Так оточуючі переконалися, що кістлявий, непоказний підліток, як на той час майбутній подвижник, наділений здатністю передбачити людську долю. Небеса явно подавали знак, у яких його призначення, і Василь із 16-го років обрав собі терені протягом усього життя, залишивши рідний дім і почавши вести бродячую жизнь.

Свыше семи десятиліть вершив подвиг юродства ця людина, заслуживши навіть шанування із боку митрополита Макарія. Як і злиденні тієї епохи, не мав постійного пристановища, жив здебільшого тут, зрідка погоджуючись заночувати вдома літніх самотніх бабусь, а ходив майже оголеним. Не випадково спочатку його і прозвали — Василь Нагой.

Как повинно бути юродивим, він постійно робив викликають гучний резонанс вчинки — божевільні з погляду життєвої моралі, але просякнуті глибинним філософським змістом, на кшталт відомих висловів апостола Павла з його Першого послання до коринфян: «Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих»; «Ми божевільні Христа заради, а ви мудрі у Христі; ми немічні, а ви міцні; в слави, чому ми в бесчестии».

Что ж незвичного дозволяв собі Василь Нагой?

«Дьявола вона завжди вміє розкрити у кожному образі і скрізь його преследует…».

ПРЕЖДЕ за все це юродивий часто поводиться над ринком як распоясавшийся погромник — знищує хліб, квас та інші доброякісні товари, оскільки вони належать безсовісним торговцям, заламывающим грабіжницькі ціни. У вдома доброчесних на вигляд городян він жбурляє камені та навіть цілує кути жител, у яких відбуваються «кощуны», тобто різного роду непристойності. Житіє святого проясняє, що й у перших зовні юрбиться зграя бісів, розривів потрапити до будинок, те в других всередині «плачуть ангелы»…

Царь дає Василю Нагому золото — не роздає його, як було очікувати, жебракам, але повністю всю суму вручає купцю у чистій одязі, який втратив стану, але з вирішується жебракувати… Цар подає йому кубок з вином — він виливає їх у віконце, щоб, як виявилося, загасити пожежа, неконтрольований за багато верст, далекого Новгороді. Нарешті юродивий вирішується навіть розбити чудотворний ікону Божої Матері у церкві у Варварських воріт — виявляється, в цій дошці під святим зображенням намальований чорт. «Диявола вона завжди вміє розкрити у кожному образі і скрізь його переслідує, — говорить про Василя одне із істориків церкви. — Так вивчили її в злиденному, який збирав багато грошей людям, посилаючи у нагороду за милостиню «привременное щастя». Неважко зметикувати, що в розправі з нищим-бесом, вчинену Блаженним, міститься мораль, спрямована вістрям проти безмірного користолюбства, який маскується показним благочестям: «Собираеши щастям християнські душі, в сребролюбивый норов уловляеши».

По молитвам «грішного» Василия

ИЗ ЖИТІЯ святого ми дізнаємося, що цар Іван Грозний разом із дружиною царицею Анастасією незадовго до смерті Блаженного відвідав його й дістала благословення. Проте легенди малюють юродивого Василя непримиренним борцем проти царської деспотії, обличавшим її жорстокість, самодурство, відданість розкоші. Наприклад, під час Божественної літургії у храмі Василь докоряє Грозного за те, що той думками не була на богослужінні, але Воробйових горах, де будувався новий царський палац. Хоча у храмі повнісінько народу, юродивий каже, звертаючись до царя, що «за літургією нікого був, але тільки троє: перший митрополит, друга благовірна цариця та третій він, грішний Василий».

Предсказания юродивого стосувалися як окремих осіб, але часом носили загальнонаціональний характер, чіпаючи долі багатьох співвітчизників. І так було початку літа 1521 року, коли Василь безперервно молився про врятування Москви від татарської навали. Минули считаные тижня, і надає кримський хан Мухаммед-Гирей справді підійшов до стін російської столиці та зайняв полі. Проте міста не взяв капелюх і пішов у степ. Москвичі вважають це диво результатом заступництва Василя Блаженного. Але часом же оголеною мудрець відчував своє безсилля змінити перебіг подій. 23 червня 1547 року, через 5 місяців після вінчання на царство Івана Васильовича (ще який отримав сумного прізвиська Грозний), Василь прийшов у Воздвиженський монастир, і цілий день то молився перед іконами навколішках, то гірко ридав у храмі. Наступного дня страшне заграва охопило всю Москву. Вигоріло півміста, включаючи царські хороми. Збереглося багато та інших свідчень про чудесних пророцтвах юродивого Василия.

Похороны Блаженного на 88-му року життя зібрали на Червоній площі велике багатолюдність, ховав само одержувати його у присутності царя і бояр сам Макарій, митрополит Московський. Поховали знаменитого протягом усього Русь провидця біля церкви Святої Трійці, що стояла «на рву», у тому самому місці, де після взяття Казані зодчі Барма і Постник за наказом царя створили храм такій чудовій краси, який Русь ще знала…

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.