Социально-экономическое розвиток Росії у першій половині ХІХ ст

Социально-экономическое розвиток Росії у першій половині XIX в.

Сельское господарство. У перші десятиліття в XIX ст. розкладання феодально-кріпосницького ладу синапси і складання у надрах капіталістичного укладу супроводжувалося притаманними затяжного перехідного періоду явищами у соціально-економічному розвитку Росії. Основою економіки країни та тим часом залишалося сільське господарство. У ньому як і панувало поміщицьке господарство, заснований на кріпацькій праці, низьку продуктивність і технології праці. Ростучі товарно-грошові відносини призводять до того, що поміщики починають посилено виробляти хліб та інші аграрні продукти продаж, що викликає жорсткість феодального гноблення селян. Дві основні форми кріпосницькій експлуатації - панщина і оброк — при екстенсивних формах землеробства доводяться поміщиками вкрай. Панщина вже не лише у роботі кріпосного селянства зі своїми інвентарем на панської ріллі, а й у його праці на фортечної фабриці, соціальній та виконанні різноманітних господарських послуг у поміщика. Панщина забирала у кріпосного більшу частину його робочого дня, залишаючи взагалі обмаль часу до роботи він. Аж по скасування кріпосного права в 1861 р. спостерігається тенденція до підвищення панщини. До сірий. століття вона спалахнула займала в чорноземних губерніях 5−6 днів, у тиждень. Поширилася практика перекладу селян на «месячину». Такі кріпаки не вели власне господарство, а одержували від поміщика лише просту їжу. Посилення феодального гніту викликало опір селян. Вони відмовлялися працювати на панщині, вносити оброк, вирубували поміщицький ліс, підпалювали садиби, нерідко вбивали поміщиків. З 1801 по 1861 рр. сталося понад 2 тисяч селянських виступів. Придушення декого з тих проводилося з допомогою військ. Кріпосне право ставало пороховим погребом під самодержавним державою. Проте й поміщицьке землеволодіння поступово проникають елементи, характерні для капіталізму. Поміщики, намагаючись пристосувати господарства для потреб ринку, починають застосовувати сільськогосподарські машини, нові прийоми агротехніки, правильні сівозміни, вводять більш рентабельні культури: цукровий буряк, картопля, кукурудзу, кунжут. Виникають перші заводи сільськогосподарського машиностроения.

Промышленность. Підйом продуктивних наснаги в реалізації першу підлогу. XIX в. помітнішою висловився у промисловості. У 1804 р. налічувалося 1200 великих мануфактури з 225 тис. робочих, а перед реформою 1861 р. таких було вже 2800 з 860 тис. робочих. Наприкінці 30-х рр. у Росії почався промисловий переворот. Ручні верстати замінюються машинами з приводом від парового двигуна. Мануфактурне виробництво поступово перетворюється на фабричне. У той самий час занепадають галузі виробництва, де ще панували фортечної працю й рутинна техніка. Помітне відставання суконно-шерстяных мануфактури і металургійних заводів на Уралі. Якщо XVIII в. Росія займала перше місце світі з виробництва чавуну, чи до 1860 р. вона відійшла на восьме. Ще більше криза зафіксований у галузі машинобудування і особливо паливної промисловості. Попри велику кількість природних ресурсів, російська промисловість розвивалася повільно. У великій країні ситуація з величезним населенням мало існувало попиту фабричні товари. 90% населення жило у селі, у злиднях, задовольняючи свої потреби власним натуральним господарством. У той самий час немає ринку робочої сили в. Навіть наймані робочі б більшості залишалися оброчными селянами, лише тимчасово відпущеними своїми поміщиками. Особливо відставала Росія розвитку транспорту — пароплавного і железнодорожного.

Торговля. Нерозвиненість кредиту та транспортної мережі стримували торгове розвиток країни. Структура зовнішньої торгівлі свідчила про відсталість Росії, про тенденції поступового її перетворення на сировинну базу західноєвропейських держав. Лише. невеличкому за обсягом вивезенні у країни Азії переважали товари власної промисловості. Внутрішня торгівля відбувалася у формі ярмарків, відрізнялася повільністю оборотів, відсутністю широкого кредиту та іншими рисами, обумовленою, феодальним строєм Росії. Кризові явища економіки й суспільство, з якими прийшла Росія до сірий. в XIX ст., казали про потребу широких буржуазних реформ країни. Без них розвиток було невозможно.

При підготовці даної роботи було використані матеріали з сайту internet.