Духовно-лицарські ордени

Духовно-рыцарские ордена

В XI — XIII ст. католицька церква виступила організатором хрестових походів, метою яких вона оголосила визволення з мусульман Палестини і «труни господня », який, за переказами, був у Єрусалимі. А справжня мета походів полягала у захопленні земель й у здирстві східних країн, про багатство яких багато тоді йшлося у Європі.

В арміях хрестоносців з благословення Папи Римського створювалися особливі монашеско-рыцарские організації: їх називали духовно-рыцарскими орденами. Беручи орден, лицар залишався воїном, але приносив звичайний обітницю чернецтва: було мати сім'ї. З цього часу він беззаперечно підкорився главі ордена — гросмейстеру, чи великому магістрові.

Ордена підпорядковувалися безпосередньо татові, а чи не правителям, у яких містилися їхні володіння.

Захватив величезні території сході, ордена розгорнули на «Святій землі «широку діяльність. Лицарі закрепощали селян, як місцевих, і які прийшли із нею із Європи. Грабуючи міст і сіл, займаючись лихварством, експлуатуючи місцеве населення, ордена скапливали величезні багатства. На награбоване золото купувалися великі маєтки у Європі. Поступово ордена перетворювалися на багатющі корпорації.

Первым був заснований 1119 р. орден тамплієрів (тамплієрів). Спочатку воно було неподалік того місця, де, за переказами, стояв Єрусалимський храм. Незабаром він став найбагатший.

Отправляясь в хрестовий похід, великі феодали і лицарі нерідко закладали під позичку свої землі та іншого майна у розвинених європейських конторах ордена. Боючись пограбування в шляху, брали лише розписку, аби отримати гроші після прибуття Єрусалим. Так тамплієри ставали як лихварями, а й організаторами банківської справи. І він принесла їм величезні багатства: адже чимало хрестоносці гинули їсти дорогою, яка встигла дістатись Єрусалима…

Вторым був орден госпитальеров-иоаннитов. Свою назву він дістав листа від госпіталю святого Іоанна, яка допомагала хворим пілігримам. Наприкінці XII в. утворився третій орден — Тевтонський. Пізніше він переселився на берега Балтійського моря, де у 1237 р. об'єднався з орденом мечоносців. Об'єднаний орден мечоносців по-звірячому винищував і грабував місцеві племена — литовські, латиські, естонські. Намагався захопити російські землі на XIII в., але князь Олександр Невський розгромив лицарське військо на льоду Чудського озера 5 квітня 1242 р.

В XI — XII ст. хто в Іспанії виникли три ордена. Їх було створено лицарями у зв’язку з Реконкистой — боротьбою, спрямованої до вигнання арабів з Іспанії.

В XIV — XV ст. європейські королі, створюючи централізовані держави, підпорядкували собі й центральної духовно-рыцарские ордена. Так, французьким королем Філіп VI Вродливий жорстоко розправився із цілком багатим їх — орденом тамплієрів. У 1307 р. тамплієрів обвинуватили у єресі. Бага-тьох з них спалили на вогнищах, майно ордена конфіскували, поповнивши їм королівську скарбницю. Але окремі ордена збереглися до нашого часу. Наприклад, у Римі досі існує орден иоаннитов — це реакційний клерикальне (церковне) установа.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.