Туреччина

Турция

Турецкая Республика.

Площадь: 779,5 тис. км2.

Численность населення: 62,6 млн. людина (1997).

Государственный мову: турецкий.

Столица: Анкара (4 млн. жителів, 1997).

Государственный свято: День перемоги (30 серпня, з 1922 р.), День республіки (29 жовтня, з 1923 г.).

Денежная одиниця: турецька ліра.

Член ООН з 1945, НАТО з 1952 г.

Расположена з кінця Європи та Азії. Європейська частина — це східні околиці Балканського півострова (3% території); азіатська частина займає півострів Мала Азія разом із прилеглими щодо нього невеликими островами. Межує на північному заході з Болгарією і Грецією, на сході - з Грузією, Вірменією й Азербайджаном, Сході - з Іраном, на південному сході - з і Сирією. Омивається водами Чорного, Егейського і Середземного морей.

В Туреччини крім турків мешкають представники 25 національностей — курди, араби, вірмени, черкеси, євреї та інших., але їхній спільний питому вагу у країни не перевищує 10%. Власті країни розглядають усіх громадян Туреччини, розмовляючих по-турецьки, як турків і забороняють будь-яку активність національних меншин. Проте 12 млн. курдів, компактно що у східних провінціях Туреччини, немає рівних прав з турками і тому змушені боротися проти дискримінації за етнічною признаку.

В 90-х рр. XСтеклодувX в. понад 50 відсотків% населення мешкало у містах. Приблизно 35% були зайняті у секторі послуг і 15% - у промисловості. Розвиток приватного підприємництва прискорило процес створення у Туреччині середнього класу (інженерно-технічного і адміністративного персоналу підприємств і фірм, осіб вільних професій), що грає значної ролі у житті страны.

Анкара — великий промисловий, торговий флот і культурний центр. Тут від 1920 р. розташовуються турецький парламент, урядових установ й іноземні посольства. Але тут — мавзолей Ататюрка, музей анатолийской цивілізації, театри й концертних зал, вищі навчальні заклади. Стамбул — найважливіший центСтамбул 2р економічної, політичної й духовного життя країни. Заснований у VII в. до зв. е. як Візантії. З 330 р. під назвою імператора Костянтина Великого названо Константинополем (у російських літописах іменувався Царградом). Після захоплення турками став столицею Османської імперії і він перейменований на Стамбул. Численні пам’ятники візантійської і османською епох — міські стіни IVVI ст., підземні цистерни, храм Святої Софії, султанський палац Топкапи, мечеті, мавзолеї, фонтани. Найкращі пам’ятники сучасної епохи — мости через Босфор, що з'єднують європейські та азіатські райони города.

Измир (давньогрецька Смірна) — третій за величиною місто Туреччини (3,2 млн. жителів). Заснований у II тис. до зв. е. Тут побували завойовники різних часів і народів, прагнули підкорити собі цей торговий центр і порт на Егейському узбережжі. Через сучасний Ізмір йде майже весь експорт країни. Тут проходить щорічна міжнародна ярмарка.

Конья (римський Икониум, візантійський Ико-ний) — одна з найбільших міст Внутрішньої Анатолії (близько двох млн. жителів). У XII — XIII ст. столиця держави сельджуків у Малій Азії. З доисламского часу — центр культурної, релігійної і політичною життя жінок у Малої Азии.

Древний місто Троя (Илион) в в північно-західній частині Малої Азії - найбільш известныТрояй історична пам’ятка біля Туреччини. Про його власної історії розповів Гомер в поемі «Іліада». Відкрив місцезнаходження Трої, вів розкопки і фінансував їх у другої половини ХІХ ст. німецький археолог Генріх Шліман. Які Проводяться сіло часу археологічні розкопки показали, що найбільш перше міське поселення належить до 3000 р. до зв. е. Аж по кінця II тис. до зв. е. місто руйнували і відновлювали щонайменше 9 раз.

Южнее Трої дома сучасного міста Бергам в елліністичну епоху існував великий центр культури, торгівлі, і медицини Пергамон (Пергам) — столиця Пергамского царства в III — II ст. до зв. е. У місті були бібліотека 20 тис. томів, храм Зевса зі знаменитим вівтарем, изображавшим битву гігантів з богами, і храм Асклепія (Ескулапа), де жерці лікували людей гіпнозом і физиотерапией.

Развалины елліністичного міста Ефеса, заснованого XX ст. до зв. е. греками-ионянами, перебувають південніше Измира. Тут було храм Артеміди, що вважався однією з семи див світу. Місто спалив честолюбець Герострат. Про те, як великою була місто, свідчить що зберігся амфітеатр на 24 тис. глядачів. Тут вів свої проповіді з перших апостолів християнства — Святий Павло, а околицях Ефеса є будинок, де, за переказами, провела останні роки життя Свята Діва Марія. У гирлі ріки Великий Мендерес (античний Меандр) греки з острова Кріт заснували в XVI в. до зв. е. колонію, пізніше превратившуюся до міста ионян Мілет. Йому належить провідна роль грецької колонізації. Вихідці з Мілета заснували близько 80 колоній, зокрема Ольвію, Пантікапея, Феодосію в в Північному Причорномор'ї, Синоп на південному узбережжя Чорного моря. Місто відомий своїй суворій регульованої плануванням і вважалася однією із кращих зразків містобудування. Милетская школа філософів і натуралістів (VI в. до зв. е.) заклала основи багатьох наук. На півдні Егейського узбережжя розташовувався знаменитий Галикарнас — батьківщина Геродота — «батька історії». Відомий багатьма пам’ятниками архітектури. Гробница-мавзолей царя Мавсола (IV в. до зв. е.) вважалася однією з семи чудес света.

Самые визначні пам’ятки візантійської епохи перебувають у Стамбулі. При в'їзді місто збереглися фортифікаційні зміцнення V Собор Св. Софиив. зв. е. — потужні фортечні мури протяжністю 16 км і 400 веж у яких. У центрі старого міста височить знаменитий храм Святої Софії (Айя Софія), збудований у VI в. за наказом імператора Юстініана. Храм вражає монументальністю і воздушностью, чудовими мозаїками і фресками. Вражають величезні підземні водосховища, побудовані візантійцями у разі тривалої облоги міста. Одне турки називають «Йереба-тан» («Палац, провалений під землю»). Довжина водосховища — 140 м, ширина — 70 м, склепіння підтримують 336 коринфських колонн.

Турцию часто називають країною природних контрастів. Основна частина — Анатолія — це плоскогір'я, понижающееся ніяких звань до родючим долин Егейського узбережжя і повышающееся Сході до Армяно-Курдскому нагір'ю. Саме плато облямовано з півночі і півдня високими горами. Вершини — Великий Арарат (5165 м), Качкар (3932 м), Малий Арарат (3925 м). Великих річок у Туреччині мало. Найбільші з них — Тигр і Євфрат, що походять на Армяно-Курдском нагір'я і впадающие в Перську затоку. У дивовижній країні многКемеро солоних і прісних озер, найбільші - солоні озера Туз у Центральній Анатолії і Ван поблизу іранської кордону. Особливості рельєфу зумовили розмаїтість кліматичних зон. На Чорноморському узбережжі - помірковано теплий і вологий понтийский клімат. У внутрішній Анатолії - сухий континентальний клімат, але в західному й південному узбережжях країни — середземноморський клімат (сухе і спекотне літо, дощова і м’яка зима). У гірських районах Східної Анатолії зима досить тривала й холодна, а літо — короткий, тепле і сухое.

Турция — республіка парламентського типу. Президент — главу держави, верховний головнокомандуючий збройними силами. Вищий легіслатура влади — однопалатний парламент (меджліс) — Великі національні збори Туреччини (ВНСТ). Виконавчий орган структурі державної влади — уряд (рада міністрів) на чолі з прем'єр-міністром. Партії: Демократична ліва партія, Партія націоналістичного руху, Партія чесноти, Партія батьківщини, Партія вірного пути.

Основная частина жителів — мусульмани, і тільки 2% становлять православні християни, католики, протестанти, прихильники армяно-григорианской церкви, иудеи.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.