Хатха-йога і здоров'я

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ, ПОЗНАЧЕНЬ ТА СИМВОЛІВ хатха йога фізична культура т.д. — так далі

т.п. — тому подібне

ін — інше МДж — Мегаджоулі

Ккал — кілокалорії

ккал/хв. — кілокалорії у хвилину

% - відсотки

МПК — максимальна потреба у кислороді

ЦНС — центральна нервова система

ІХС — ішемічна хвороба серця

мл/хв. — мілілітр у хвилину

г — грам

ЗПСО — зниження загального периферичного судинного опору

РФС — рівень фізичного стану

Вт/кг — ват на кілограм мг% - міліграм відсотки

ЧСС — частота серцевих скорочень уд/хв. — удари на хвилину

год. — години

ЛИП

ЛВП

ЧП — частота пульсу ЖЕЛ — життєва ємність легенів

С — секунди

ІР — індекс Руф'є

г/с — грам у секунду

АТ — артеріальний тиск

ум.од. — умовні одиниці

PWC170 — рівень фізичної працездатності

ГОСТ — Державний стандарт ДБН — Державні будівельні норми ДМДМ-гідантоїн — діметілолдіметілгідантоїн ДСaнПiН — Державні санітарні правила і норми ДСТУ — Державний стандарт України МНС — Міністерство надзвичайних ситуацій НAПБ — нормативний акт з пожежної безпеки НПAОП — нормативно-правовий акт з охорони праці

ПАР — поверхнево-активні речовини ПВП — полівінілпіролідон

ПДМС — полідиметилсилоксан

ПУЕ — Прaвилa улaштувaння електроустaновок СНиП — будівельні норми та правила

ВСТУП Протягом життя людина постійно стикається з стресами й неприємностями, а йога робить тіло сильним, здатним протистояти їм і в результаті перетворює душу людини. Борючись з почуттям дискомфорту, фізичним болем, внутрішніми блоками ми набуваємо сили, які сприяють вирішенню раніше непереборних страхів, проблем.

Техніки йоги дають нам доступ до конкретної і достовірної інформації про те, що для нас життєво важливо, що ми заперечуємо в собі і які з властивостей нашого характеру варто змінити. Ми визначаємо найоптимальніші та гармонійні способи подолання будь-яких труднощів і йдемо прямим шляхом до досягнення своєї життєвої мети.

Крім напруги м’язів асани включають і глибоке м’язове розслаблення, яке надає безпосередній фізичний вплив, починаючи від простого м’язового розслаблення і до активації всієї імунної системи організму. Вона допомагає досягти емоційної і душевної рівноваги, народжує оптимізм і автоматично покращує загальне самопочуття людини.

Фізична користь — при регулярній практиці асан всі залози внутрішньої секреції нашої ендокринної системи виділяють оптимальну кількість гормонів. Це нормалізує як фізична, так і психічний стан людини. Збій в роботі хоча б однієї з залоз відчутно позначається на здоров'ї, тому надзвичайно важливо, щоб ендокринна система функціонувала найкращим чином. Регулярна практика асан очищає й омолоджує хворі органи, відновлюючи їх нормальну діяльність. М’язи і кістки, нервова і ендокринна, дихальна та видільна системи, а також система кровообігу скоординовані таким чином, щоб підтримувати і полегшувати функціонування один одного. Асани роблять тіло гнучким і здатним легко пристосовуватися до змін навколишнього середовища; стимулюють внутрішні органи, внаслідок чого виробляється потрібну кількість травних соків (слина, ферменти і т.д.). Симпатична і парасимпатична системи врівноважуються, і керовані ними внутрішні органи ніколи не впадають у стан гіпо-або гіперактивності.

Об'єкт — морфо-функціональні показники здоров’я

Суб'єкт — жінки 20−25 років Мета роботи: Оцінити вплив занять Хатха-йогою на морфо-функціональні показники здоров’я жінок 20−25 років.

Завдання:

1. Проаналізувати літературні джерела щодо теми роботи

2. Сформувати комплекс асан хатха-йоги для покращення морфо-функціональних показників здоров’я жінок 20−25 років

3. Дослідити та провести оцінку впливу занять хатха-йогою на морфо-функціональні показники здоров’я жінок 20−25 років.

Методи дослідження:

1. Аналіз літературних джерел;

2. Педагогічний експеримент

3. Оцінка морфофункціональних показників рівня фізичного здоров’я.

4. Метод математичної статистики.

Гіпотеза дослідження: регулярні заняття хатха йогою ефективно покращують морфо-функціональні показники здоров’я жінок 20−25 років.

РОЗДІЛ 1. ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

1.1 Роль фізичної культури у сучасному суспільстві

Соціальні та медичні заходи не дають очікуваного ефекту в справі збереження здоров’я людей. В оздоровленні суспільства медицина пішла головним чином шляхом «від хвороби до здоров’я», перетворюючись у все більш чисто лікувальну, госпітальну. Соціальні заходи спрямовані переважно на поліпшення середовища перебування й на предмети споживання, але не на виховання людини.

Найбільш виправданий шлях збільшення адаптаційних можливостей організму, збереження здоров’я, підготовки особистості до плідної трудової, суспільно важливої діяльності - заняття фізичною культурою і спортом. Сьогодні ми навряд чи знайдемо освіченої людини, який заперечував би велику роль фізичної культури і спорту в сучасному суспільстві. У спортивних клубах, незалежно від віку, займаються фізичною культурою мільйони людей. Спортивні досягнення для переважної більшості з них перестали бути самоціллю. Фізичні тренування «стають каталізатором життєвої активності, інструментом прориву в область інтелектуального потенціалу та довголіття». Технічний процес, звільняючи працівників від виснажливих затрат ручної праці, не звільнив їх від необхідності фізичної підготовки та професійної діяльності, але змінив завдання цієї підготовки.

В наші дні все більше видів трудової діяльності замість грубих фізичних зусиль вимагають точно розрахованих і точно скоординованих м’язових зусиль. Деякі професії висувають підвищені вимоги до психологічних можливостей людини, сенсорним можливостям і деяким іншим фізичним якостям. Особливо високі вимоги пред’являються представникам технічних професій, діяльність яких вимагає підвищеного рівня загальної фізичної підготовленості. Одним з головних умов є високий рівень загальної працездатності, гармонійний розвиток професійних, фізичних якостей. Використовувані в теорії, методики фізичної культури поняття про фізичні якості дуже зручні для класифікації різноманіття тренувальних засобів і, по суті, є критерієм якісної оцінки моторної функції людини. Виділяються чотири основних рухових якості: сила, швидкість, витривалість, гнучкість. Кожному з цих якостей людини притаманні свої структури та особливості, які в цілому характеризують його фізичні особливості[1].

1.2 Рухова активність та здоров’я людини Деякі дослідники стверджують, що в наш час фізичне навантаження зменшилося в 100 разів — в порівнянні з попередніми сторіччями. Якщо як слід розібратися, то можна прийти до висновку, що в цьому твердженні немає або майже немає ніякого перебільшення. Уявіть собі селянина минулих сторіч. Він, як правило, мав невеликий наділ землі. Інвентарю і добрив майже ніяких. Однак, часто, йому доводилося годувати «виводок» з десятка дітей. Багато хто до того ж відпрацьовував панщину. Все це величезне навантаження люди несли на собі день за днем і все життя. Предки людини випробовували не менші навантаження. Постійна гонитва за здобиччю, втеча від ворога і т.п. Звичайно ж фізичне перенапруження не може додати здоров’я, але і недолік фізичної активності шкідливий для організму. Істина як завжди лежить десь посередині. Важко навіть перерахувати всі позитивні явища, що виникають в організмі під час розумно організованих фізичних вправ. Воістину — рух цей життя. Звернемо увагу лише на основні моменти.

В першу чергу слід сказати про серце. У звичної людини серце працює з частотою 60 — 70 ударів на хвилину. При цьому воно споживає певну кількість живильних речовин і з певною швидкістю зношується (як і організм в цілому). У людини абсолютно не тренованого серце робить в хвилину більшу кількість скорочень, також більше споживає живильних речовин і звичайно ж швидше старіє. Все інакше у добре тренованих людей. Кількість ударів в хвилину може дорівнювати 50, 40 і менш. Економічність серцевого м’яза істотно вище, ніж звичайно. Отже, зношується таке серце набагато повільніше. Фізичні вправи приводять до виникнення дуже цікавого і корисного ефекту в організмі. Під час навантаження обмін речовин значно прискорюється, але після неї - починає сповільнюватися і, нарешті, знижується до рівня нижче звичайного. У цілому ж у тренується, обмін речовин повільніший звичного, організм працює економніше, а тривалість життя збільшується. Повсякденні навантаження на тренований організм надають помітно меншу руйнівну дію, що також продовжує життя. Удосконалюється система ферментів, нормалізується обмін речовин, людина краще спить і відновлюється після сну, що дуже важливо. У тренованому організмі збільшується кількість багатих енергією з'єднань, як те АТФ, і завдяки цьому підвищуються практично всі можливості і здібності. Зокрема розумові, фізичні, сексуальні.

При виникненні гіподинамії (недолік руху), а також з віком з’являються негативні зміни в органах дихання. Знижується амплітуда дихальних рухів. Особливо знижується здібність до глибокого видиху. У зв’язку з цим зростає об'єм залишкового повітря, що несприятливо позначається на газообміні в легенях. Життєва місткість легенів також знижується. Все це призводить до кисневого голодування. У тренованому організмі, навпаки, кількість кисню вища (при тому, що потреба понижена), а це дуже важливо, оскільки дефіцит кисню породжує величезне число порушень обміну речовин. Значно зміцнюється імунітет. У спеціальних дослідженнях проведених на людині показано, що фізичні вправи підвищують імунобіологічні властивості крові і шкіри, а також стійкість до деяких інфекційних захворювань. Крім перерахованого, відбувається поліпшення цілого ряду показників: швидкість рухів може зростати в 1,5 — 2 рази, витривалість — у декілька разів, сила в 1,5 — 3 рази, хвилинний об'єм крові під час роботи в 2 — 3 рази, поглинання кисню в 1 хвилину під час роботи — в 1,5 — 2 рази і т.д.

Велике значення фізичних вправ полягає в тому, що вони підвищують стійкість організму по відношенню до дії цілого ряду різних несприятливих факторів. Наприклад, таких як знижений атмосферний тиск, перегрів, деякі отрути, радіація і ін У спеціальних дослідах на тваринах було показано, що пацюки, яких щодня по 1 — 2 години тренували плаванням, бігом або висения на тонкому жердині, після опромінення рентгенівськими променями виживали в більшому відсотку випадків. При повторному опроміненні малими дозами 15% нетренованих щурів гинуло вже після сумарної дози 600 рентген, а той же відсоток тренованих — після дози 2400 рентген. Фізичні вправи підвищують стійкість організму мишей після пересадки їм ракових пухлин.

Стреси роблять на організм найсильніша руйнівну дію. Позитивні емоції навпаки сприяють нормалізації багатьох функцій. Фізичні вправи сприяють збереженню бадьорості і життєрадісності. Фізичне навантаження має сильний антистресовим дією. Від неправильного способу життя або просто з часом в організмі можуть накопичуватися шкідливі речовини, так звані шлаки. Кисле середовище, яка утворюється в організмі під час істотного фізичного навантаження окисляє шлаки до нешкідливих з'єднань, а потім вони з легкістю виводяться.

Як бачите, благотворний вплив фізичного навантаження на людський організм справді безмежний! Це і зрозуміло. Адже людина спочатку була розрахована природою на підвищену рухову активність. Знижена активність веде до багатьох порушень і передчасного в’янення організму! Здавалося б грамотно організовані фізупражненія повинні принести нам особливо вражаючі результати. Однак, чомусь ми не помічаємо, щоб спортсмени жили набагато довше звичайних людей. Шведські вчені відзначають, що лижники їхньої країни живуть на 4 роки (в середньому) довше простих людей. Також часто можна почути поради типу: частіше відпочивайте, трохи менше напружуйтеся, побільше спите й т.п. [5]

1.3 Фізіологічні основи оздоровчої фізичної культури хатха йога фізична культура Оздоровчий і профілактичний ефект масової фізичної культури нерозривно пов’язаний з підвищеною фізичною активністю, посиленням функцій опорно-рухового апарату, активізацією обміну речовин. Вчення Р. Могендовіча про моторно-вісцеральних рефлексах показало взаємозв'язок діяльності рухового апарату, скелетних м’язів і вегетативних органів. В результаті недостатньої рухової активності в організмі людини порушуються нервово-рефлекторні зв’язки, закладені природою і закріплені в процесі важкої фізичної праці, що призводить до розладу регуляції діяльності серцево-судинної та інших систем, порушення обміну речовин і розвитку дегенеративних захворювань (атеросклероз та ін). Для нормального функціонування людського організму і збереження здоров’я необхідна певна «доза» рухової активності. У зв’язку з цим виникає питання про так звану звичної рухової активності, тобто діяльності, що виконується в процесі повсякденної професійної праці і в побуті. Найбільш адекватним виразом кількості проведеної м’язової роботи є величина енерговитрат. Мінімальна величина добових енерговитрат, необхідних для нормальної життєдіяльності організму, складає 12−16 МДж (в залежності від віку, статі та маси тіла), що відповідає 2880−3840 ккал. З них на м’язову діяльність повинно витрачатися не менше 5,0−9,0 МДж (1200 — 1900 ккал), решта енерговитрати забезпечують підтримку життєдіяльності організму в стані спокою, нормальну діяльність систем дихання і кровообігу, обмінні процеси і т.д. (енергія основного обміну). В економічно розвинених країнах за останні 100 років питома вага м’язової роботи як генератора енергії, використовуваної людиною, скоротився майже в 200 разів, що привело до зниження енерговитрат на м’язову діяльність (робочий обмін) в середньому до 3,5 МДж. Дефіцит енерговитрат, необхідних для нормальної життєдіяльності організму, склав, таким чином, близько 2,0−3,0 МДж (500−750 ккал) на добу. Інтенсивність праці в умовах сучасного виробництва не перевищує 2−3 ккал/хв, що в 3 рази нижче порогової величини (7,5 ккал/хв) забезпечує оздоровчий і профілактичний ефект. У зв’язку з цим для компенсації недоліку енерговитрат в процесі трудової діяльності сучасній людині необхідно виконувати фізичні вправи з витратою енергії не менше 350−500 ккал на добу (або 2000;3000 ккал на тиждень). За даними Беккера, в даний час тільки 20% населення економічно розвинених країн займаються достатньо інтенсивним фізичним тренуванням, що забезпечує необхідний мінімум енерговитрат, у інших 80% добова витрата енергії значно нижче рівня, необхідного для підтримки стабільного здоров’я.

Різке обмеження рухової активності в останні десятиліття привело до зниження функціональних можливостей людей середнього віку. Так, наприклад, величина МПК у здорових чоловіків знизилася приблизно з 45,0 до 36,0 мл/кг. Таким чином, у більшої частини сучасного населення економічно розвинених країн виникла реальна небезпека розвитку гіпокінезії. Синдром, або гіпокінетичній хвороба, є комплекс функціональних і органічних змін і хворобливих симптомів, які розвиваються в результаті неузгодженості діяльності окремих систем і організму в цілому із зовнішнім середовищем. В основі патогенезу цього стану лежать порушення енергетичного і пластичного обміну (перш за все в м’язовій системі). Механізм захисної дії інтенсивних фізичних вправ закладений в генетичному коді людського організму. Скелетні м’язи, в середньому становлять 40% маси тіла (у чоловіків), генетично запрограмовані природою на важку фізичну роботу. «Рухова активність належить до числа основних факторів, що визначають рівень обмінних процесів організму і стан його кісткової, м’язової і серцево-судинної систем», — писав академік В.В. Парін (1969). М’язи людини є могутнім генератором енергії. Вони посилають сильний потік нервових імпульсів для полдержанія оптимального тонусу ЦНС, полегшують рух венозної крові по судинах до серця («м'язовий насос»), створюють необхідну напругу для нормального функціонування рухового апарату. Згідно з «енергетичному правилу скелетних м’язів» І.А. Аршавського [2], енергетичний потенціал організму і функціональний стан всіх органів і систем залежить від характеру діяльності скелетних м’язів. Чим інтенсивніше рухова діяльність у межах оптимальної зони, тим повніше реалізується генетична програма і збільшуються енергетичний потенціал, функціональні ресурси організму і тривалість життя. Розрізняють загальний і спеціальний ефект фізичних вправ, а також їх опосередкований вплив на чинники ризику. Найбільш загальний ефект тренування полягає у витраті енергії, прямо пропорційній тривалості і інтенсивності м’язової діяльності, що дозволяє компенсувати дефіцит енерговитрат. Важливе значення має також підвищення стійкості організму до дії несприятливих факторів зовнішнього середовища: стресових ситуацій, високих і низьких температур, радіації, травм, гіпоксії. В результаті підвищення неспецифічного імунітету підвищується і стійкість до простудних захворювань. Проте використання граничних тренувальних навантажень, необхідних у великому спорті для досягнення «піку» спортивної форми, нерідко призводить до протилежного ефекту — пригнічення імунітету і підвищенню сприйнятливості до інфекційних захворювань.

Негативний аналогічний ефект може бути отриманий і при заняттях масовою фізичною культурою з надмірним збільшенням навантаження. Спеціальний ефект оздоровчого тренування пов’язаний з підвищенням функціональних можливостей серцево-судинної системи. Він полягає в економізації роботи серця в стані спокою і підвищенні резервних можливостей апарату кровообігу при м’язовій діяльності. Один з найважливіших ефектів фізичного тренування — вправа частоти серцевих скорочень у спокої (брадикардія) як прояв економізації серцевої діяльності і нижчої потреби міокарда в кисні. Збільшення тривалості фази діастоли (розслаблення) забезпечує більший кровотік і краще постачання серцевого м’яза киснем. У осіб з брадикардією випадки захворювання ІХС виявлені значно рідше, ніж у людей з частим пульсом. Вважається, що збільшення частоти серцевих скорочень в спокої на 15 уд/мин підвищує ризик раптової смерті від інфаркту на 70% - така ж закономірність спостерігається і при м’язовій діяльності. При виконанні стандартної навантаження на велоергометрі у тренованих чоловіків об'єм коронарного кровотоку майже в 2 рази менше, ніж у нетренованих (140 проти 260 мл/хв на 100 г тканини міокарда), відповідно в 2 рази менше і потребу міокарда в кисні (20 проти 40 мл/хв на 100 г тканини).

Таким чином, із зростанням рівня тренованості потреба міокарда в кисні знижується як в стані спокою, так і при субмаксимальних навантаженнях, що свідчить про економізацію серцевої діяльності.

Ця обставина є фізіологічним обгрунтуванням необхідності адекватного фізичного тренування для хворих ІКС, оскільки у міру зростання тренованості і зниження потреби міокарда в кисні підвищується рівень порогового навантаження, яку випробуваний може виконати без загрози ішемії міокарда і нападу стенокардії. Найбільш виражено підвищення резервних можливостей апарату кровообігу при напруженій м’язовій діяльності: збільшення максимальної частоти серцевих скорочень, систолічного і хвилинного об'єму крові, артеріовенозноїрізниці по кисню, зниження загального периферичного судинного опору (ЗПСО), що полегшує механічну роботу серця і збільшує його продуктивність. Оцінка функціональних резервів системи кровообігу при граничних фізичних навантаженнях у осіб з різним рівнем фізичного стану показує: люди з середнім РФС (і нижче середнього) володіють мінімальними функціональними можливостями, що межують з патологією, їх фізична працездатність нижче 75% ММПК. Навпаки, добре треновані фізкультурники з високим РФС по всіх параметрах відповідають критеріям фізіологічного здоров’я, їх фізична працездатність досягає оптимальних величин або ж перевищує їх (100% ММПК і більше, або 3 Вт/кг і більше). Адаптація периферичної ланки кровообігу зводиться до збільшення м’язового кровотоку при граничних навантаженнях (максимально в 100 разів), артеріовенозної різниці по кисню, щільності капілярного русла в працюючих м’язах, зростанню концентрації міоглобіну і підвищенню активності окислювальних ферментів.

Захисну роль у профілактиці серцево-судинних захворювань грає також підвищення фібринолітичної активності крові при оздоровчому тренуванні (максимум в 6 разів) і зниження тонусу симпатичної нервової системи. В результаті знижується реакція на нейрогормони в умовах емоційної напруги, тобто підвищується стійкість організму до стресорні впливів. Крім вираженого збільшення резервних можливостей організму під впливом оздоровчого тренування надзвичайно важливий також її профілактичний ефект, пов’язаний з опосередкованим впливом на чинники ризику серцево-судинних захворювань.

Із зростанням тренованості (у міру підвищення рівня фізичної працездатності) спостерігається виразне зниження всіх основних чинників ризику — вмісту холестерину в крові, артеріального тиску і маси тіла. Б. А. Пирогова (1985) в своїх спостереженнях показала: у міру зростання РФС вміст холестерину в крові знизився з 280 до 210 мг, а тригліцеридів з 168 до 150 мг%. У будь-якому віці за допомогою тренування можна підвищити аеробні можливості і рівень витривалості - показники біологічного віку організму і його життєздатності. Наприклад, у добре тренованих бігунів середнього віку максимально можлива ЧСС приблизно на 10 уд/хв більше, ніж у непідготовлених. Такі фізичні вправи, як ходьба, біг (по 3 год. у тиждень), вже через 10−12 тижнів приводять до збільшення МПК на 10−15%. Таким чином, оздоровчий ефект занять масовою фізичною культурою пов’язаний перш за все з підвищенням аеробних можливостей організму, рівня загальної витривалості і фізичної працездатності. Підвищення фізичної працездатності супроводжується профілактичним ефектом відносно чинників ризику серцево-судинних захворювань: зниженням ваги тіла і жирової маси, вміст холестерину і тригліцеридів у крові, зменшенням ЛИП і збільшенням ЛВП, зниженням артеріального тиску і частоти серцевих скорочень. Крім того, регулярне фізичне тренування дозволяє в значній мірі загальмувати розвиток вікових інволюційних змін фізіологічних функцій, а також дегенеративних змін різних органів і систем (включаючи затримку і зворотний розвиток атеросклерозу). У цьому сенсі не є виключенням і кістково-м'язова система. Виконання фізичних вправ позитивно впливає на всі ланки рухового апарату, перешкоджаючи розвитку дегенеративних змін, пов’язаних з віком і гіподинамією. Підвищується мінералізація кісткової тканини і зміст кальцію в організмі, що перешкоджає розвитку остеопорозу. Збільшується притока лімфи до суглобових хрящів і міжхребцевих дисків, що є кращим засобом профілактики артрозу і остеохондрозу. Всі ці дані свідчать про неоціненний позитивний вплив занять оздоровчою фізичною культурою на організм людини.

Охорона власного здоров’я — це безпосередній обов’язок кожного, він не має права перекладати її на навколишніх. Адже нерідко буває й так, що людина неправильним способом життя, шкідливими звичками, гіподинамії, переїданням вже до 20−30 років доводить себе до катастрофічного стану й лише тоді згадує про медицину.

Якою б досконалою не була медицина, вона не може позбавити кожного від усіх хвороб. Людина — сам творець свого здоров’я, за яке треба боротися. З раннього віку необхідно вести активний спосіб життя, гартуватися, займатися фізкультурою і спортом, дотримуватися правил особистої гігієни, — словом, домагатися розумними шляхами справжньої гармонії здоров’я. Цілісність людської особистості виявляється, насамперед, у взаємозв'язку і взаємодії психічних і фізичних сил організму. Гармонія психофізичних сил організму підвищує резерви здоров’я, створює умови для творчого самовираження в різних сферах нашого життя. Активний і здорова людина надовго зберігає молодість, продовжуючи творчу діяльність. Здоровий спосіб життя включає в себе наступні основні елементи: плідна праця, раціональний режим праці і відпочинку, викорінювання шкідливих звичок, оптимальний руховий режим, особисту гігієну, загартовування, раціональне харчування тощо.

Здоров’я — це перша і найважливіша потреба людини, яка визначає здатність його до праці та забезпечує гармонійний розвиток особистості. Тому значення рухової активності в життєдіяльності людей відіграє значиму роль.

1.4 Загальна характеристка Хатха-йоги Прямий переклад санскритського слова «хатха» — сила, міць; зусилля, напруга, натуги; насильство, примус, необхідність.

" Йога" - упряжка; збруя, узда; застосування; засіб, прийом, прийом; магія, чари; зв’язок, взаємозумовленість з чим-небудь; придбання, виграш; робота, старанність, старанність; зосередження, роздум, споглядання; етимологія, структурний походження; правило; узгодження, управління, контроль.

Я навмисно не наводжу ніяких варіантів перекладу поєднання «хатха-йога». Пропоную читачеві самостійно підібрати варіант, найбільш відповідний його власного розуміння.

Хатха-йога не є Шлях, бо жодним чином не веде до розвитку сердечності. Хатха-йога не має Серця. Всякий же Шлях без Серця не є істинний Шлях.

Хатха-йога є технологія інтегрального удосконалення комплексу інструментів, за допомогою використання яких усвідомлює істота рухається по Шляху усвідомлення. Те, куди воно рухається і навіщо, визначається його індивідуальним вибором і ніяк від практики хатха-йоги не залежить. Технологічна тренувальна практика не може бути чинником, що визначає релігійну, культурну і соціально-ієрархічну приналежність індивіда. Навпаки, релігійна, культурна і соціально-ієрархічна належність індивіда в більшості випадків є тими факторами, які визначають характер застосування ним технологічної тренувальної практики як інструментального засобу. Серед видатних йогинов минулого і нинішнього століття були і є як індуїсти і християни, так і буддисти, даоси, і навіть наукові атеїсти, а також ті, хто не взагалі ні в що, крім фактів безпосереднього сприйняття.

З багатьох технологій інтегрального вдосконалення хатха-йога може бути віднесена до розряду відрізняються найбільшою ефективністю в освоєнні мистецтва володіння органічним тілом, мистецтва накопичення та перерозподілу енергії в усіх компонентах індивідуальної енергетичної структури, мистецтва набуття контролю над Силою і управління наміром допомогою волі. Можливо, саме хатха-йога в стародавні часи використовувалася як одна з вищих щаблів в техніці загальнофізичної та общеенергетіческой підготовки добірних воїнів — воїнів-магів, чия участь у бойових діях часто ставало вирішальним чинником, бо вони не тільки досконало вміли модулювати психологічний настрій як своїх, так і ворожих солдатів, але також володіли особливим військовим мистецтвом — за допомогою вольових маніпуляцій наміром вони могли формувати ситуації, що приводили до несподіваного збігу абсолютно випадкових і непередбачуваних, але тим не менш фатальних для супротивника, об'єктивних обставин.

Послідовна коректна практика хатха-йоги призводить до накопичення і концентрації величезної кількості енергії на всіх рівнях енергетичної структури людської істоти. «Застійна консервація» цієї енергії руйнівна. Енергія накопичується і концентрується для того, щоб бути використаною. Потік життя — потік безперервно відбуваються з нами змін. Чим більше в нашому розпорядженні енергії, тим значніше зміни. Те, змінюємося ми в напрямку розвитку, свободи і усвідомлення або ж у напрямку деградації, закріпачення і автоматизму, залежить не від кількості енергії, наявної в наявності в системі нашої енергетичної структури, і навіть не від того, якою мірою процеси її перерозподілу підконтрольні нашої волі, а перш за все від того, куди і як ми цю енергію вкладаємо або не вкладаємо в процесі проживання своєї особистої долі.

Формули контролю — правила і обмеження, сформульовані в зводі принципів ями і ніями — покликані в міру можливості охоронити практикуючого хатха-йогу від смертельного дихання вийшов з-під влади волі вихору Сили, гіперконцентрірованной за рахунок практики. Але далеко не у всіх випадках формул контролю виявляється достатньо. Енергія накопичується і концентрується для того, щоб бути вкладеною в рух — рух по Шляху. Шлях — це життя. Що людина робить зі своїм життям, залежить тільки від нього самого. Більш того, за великим рахунком, формули контролю в дійсності такими не є. Принципи ями і ніями — не звід абстрактних правил, а опис того, яким стає спосіб життя людини внаслідок практики йогичеськіх тренувальних технік. Якщо практикуючий в якийсь момент не приведе свій спосіб життя у сувору відповідність до сформульованими в правилах ями і ніями принципами, він просто не виживе. Хатха-йога, вірніше, накопичена в результаті її практики енергія, вб'є його.

Обумовлена практикою концентрація енергії в структурі людської істоти призводить до посилення всіх її властивостей. Всі прояви людини набувають гіпертрофований характер. Хатха-йогин всередині себе стикається з самим собою — таким, яким він є, з усіма своїми достоїнствами, недоліками і проблемами — але «посиленим» у багато разів порівняно зі станом звичайного середнього людини, хатха-йогу не практикує. І те, що він з таким собою буде робити — чи зуміє впоратися з твариною автоматизмом в собі і розвинути якості усвідомлюючого істоти — залежить від його здатності тверезо і відчужено поглянути на самого себе, відокремити в собі людське від звіриного і свідомо перерозподілити енергію так, щоб вкладення її в процес життя — в процес просування по Шляху — призвело не до деградації, а до розвитку — еволюційного руху свідомості від тваринного стану до власне людському. Це — битва, бо такий ультимативний виклик, який вирішується кинути самому собі той, хто вступає на стежку хатха-йоги. Небезпека деградації велика — в нас ще надто сильними могутні тварини ментальні програми, що виражаються в безлічі хвилюють нас суперечливих бажань. Гранична відчуженість і повнота контролю необхідні для того, щоб з ними впоратися. Хатха-йога дає і контроль, і відчуженість. Але це — жорстокий контроль бездоганно налагодженого механізму і холодна байдужа відчуженість вийшов на полювання хижака. Щоб використовувати їх «навпаки» — для позбавлення себе від диктату сидить у кожному з нас звіра, потрібно щось ще. Це «щось ще» — найголовніше, те, що перетворює наше життя у Шлях. Я назву це найголовніше «щось ще» Серцем або Любов’ю, бо інші слова для позначення цього мені не відомі. Точно так само, як не відомо мені, звідки це береться і на що схоже … Просто виникає і виявляється існуючим і не піддається ні висловом, ні опису якими б то не було засобами.

Отже, хатха-йога не є Шлях, але лише технологія забезпечення нашого просування по Шляху відчужено і бездоганно контрольованої енергією. Те, на що ми витратимо цю енергію, не залежить від тренувальних алгоритмів хатха-йоги. Це залежить тільки від того вибору самих себе, який ми робимо в кожну мить свого життя. Використовуючи енергію і рівень володіння інформацією про сутність пристрої Миру, що даються практикою хатха-йоги, кожен їх нас може з однаковим успіхом як на десятиліття зберегти силу і молодість, так і прикінчити себе протягом декількох місяців, як перетворитися на повністю усвідомлює себе вільного бога, так і стати скутим «вбудованими» ментальними програмами до стану зомбі-автоматизму жорстоким самовдоволеним хтивим тваринам, що володіє дивовижними силами і здатним зруйнувати будь-які перешкоди на шляху до реалізації бажань і пристрастей, «надиктованих» йому «постачальниками» програм. Це — крайнощі, для їх досягнення успішність практики хатха-йоги повинна бути максимальною. Між ними — вельми багатий спектр станів. Де на цій шкалі опинимося ми, повністю залежить від того, в якій мірі у своєму щомиті виборі самих себе ми звіряємося з Серцем нашого життєвого Шляху, і взагалі, є наше життя Шляхом або це просто байдуже животіння в очікуванні смерті, тобто чи є в ній Серце як таке.

У літературі з йоги є декілька заслуговуючих довіри текстів з хатха-йоги. Серед них одним з найбільш відомих є «Хатха-йога прадіпіка». Інший текст, написаний йогом Горакхнатхом, відомий як «Горакша Самхита». Ще один текст, «Гхеранда Самхита», написаний великим мудрецем Гхеранда. Крім вищезазначених мається і четвертий основний текст, відомий під назвою «Хатхаратнавалі», який був написаний багато пізніше Шрінівасабхаттой Махайогіндрой. Вважається, що всі ці тексти були написані між шостим і п’ятнадцятим століттями нашої ери.

Деякі згадки про хатха-йогу є також в древніх Упанішадах і пуранах. Упанішади датуються часом, попереднім буддистскому періоду, який почався приблизно в шостому столітті до нашої ери. Наведені в них згадки про хатха-йогу свідчать, що хатха-йога була відома набагато раніше цього періоду. Є ще один дуже важливий текст, відомий як «Шрімад Бхагават» — історія Крішни. У цьому об'ємній праці в декількох главах зустрічаються згадки про хатха-йогу.

Ознаки знань про хатха-йогу були виявлені також в до-Колумбовой культурі обох Америк. Навіть зараз в Сан-Огустін, що знаходиться на півдні Колумбії, є великі кам’яні статуї і фрагменти різьблення, в яких можна побачити елементи практик хатха-йоги. І все ж систематична дисципліна хатха-йоги почала формуватися в Індії приблизно в шостому столітті нашої ери.

Це лише деякі уявлення про історичні аспекти хатха-йоги. Протягом століть ці книги були практичними керівництвами духовних шукачів. На основі хатха-йоги в Індії, Непалі і Тибеті виникло також безліч філософських і практичних напрямків.

У чому ж основна тема цих книг? У тому чи, щоб зберігати тіло молодим, або в тому, щоб придбати духовні чи психічні здібності (сіддхі), або в тому, щоб розвинути в собі здатність до пробудження потенційної енергії (кундаліні) і досягти вищого стану свідомості (самадхи)? Коли ми більш ретельно проаналізуємо ці тексти, їх мета стане більш ясною.

У стародавні часи хатха-йога практикувалася протягом багатьох років в якості підготовки до досягнення більш високих станів свідомості. Сьогодні, однак, справжня мета цієї великої науки повністю забута. Практики хатха-йоги, які були розроблені провидцями і мудрецями давнини для еволюції людства, розуміються і використовуються в даний час в дуже обмеженому сенсі. Ми часто чуємо від людей: «О, я не практикую медитацію, я практикую тільки фізичну йогу, хатха-йогу». Прийшов час відкоригувати подібні погляди. Хатха-йога — дуже важлива наука для сучасної людини.

До шостого століття нашої ери в Індії вже протягом багатьох століть існувало безліч напрямків і підходів до духовної еволюції. У шостому столітті до нашої ери в Індії народилися два великих людини. Один з них відомий по всьому світу як Будда, а інший — Махавіра, засновник філософії джайнів, однією з традицій індійської культури. Обидва вони дотримувалися суворого аскетизму і обидва проповідували «ненасильство», ахімси.

У кінцевому рахунку Будда сформулював своє вчення, яке відоме як «Чотири благородні істини». В даний час в світі широко поширені дві системи буддизму. Одна з них відома як випассана, а інша як анапанасаті, «споглядання, медитація». Для цих напрямків Будда виклав основні положення, звані «восьмеричного шляхом». Вони являють собою систему етичних норм, більш-менш подібних ямі і ніями раджа-йоги.

Внаслідок популярності буддизму медитація стала основною формою духовної практики цілого субконтиненту. Підготовчі практики, однак, були проігноровані. Етиці та моралі було приділено гіпертрофовано велика увага в збиток іншим елементам вчення Будди. Саме в наш час мислителі Індії починають заново оцінювати систему Будди. Індійці вважають, що медитація дійсно є вищим шляхом, але вони не згодні з буддистами в одному моменті - що людина може негайно почати з медитацій. Вони вважають, що потрібно спочатку підготувати себе.

Через п’ять сторіч після Будди і за сто років до Христа в Наланда, штат Біхар, Індія, був заснований великий університет, присвячений системі хинаяна буддійської традиції. Хінаяна означає «вузький шлях або мала колісниця», тобто являє собою ортодоксальну систему буддизму. Сюди приходили вивчати релігійні дисципліни учні зі всього відомого тоді світу.

Серед буддистів, однак, була й інша група послідовників Будди, яка не погоджувалася з ортодоксальної інтерпретацією його вчення. Вони вважали, що сам Будда не проповідував цього. Тому вони заснували інший університет, званий «Вік-рам Шила», у восьми милях на схід від Мунгера, штат Біхар, і цей університет став навчальним центром традиції махаяна. Махаючи-на означає «великий шлях або велика колісниця». Тут було більше лібералізму і більша відкритість розуму. Це був не ортодоксальний буддизм, а ліберальний. В традицію махаяни включили також і тантру, яку Будда безпосередньо не проповідував, тому ортодоксальні буддисти не вірили в неї. З напряму університету Вікрам Шила виникли напрямки са-хаджаяна, «спонтанний шлях», і ваджраяна, які включають в себе сексуальні відносини між чоловіком і жінкою. У силу цього практики цих тантричних напрямків дуже неправильно сприйняті і спотворювалися послідовниками ортодоксального напрямку.

Потім, через п’ять сотень років або близько того, популярність і вплив буддизму зменшилися; те ж саме відбувалося з цими тантрическими напрямками та їх практиками. Після тривалого періоду занепаду буддизму, в четвертому, п’ятому та шостому століттях нашої ери деякі великі йоги сприйняли і взяли на озброєння цю науку і взялися очистити тантричного систему. Матс-ендранатх, Горакхнатх і деякі інші традиційні йоги виявили, що ця важлива наука ігнорувалася серйозно налаштованими людьми, а інші неправильно сприймали її при навчанні. Тому вони відокремили практики «хатха-йога» і «раджа-йога» від решти тантричних практик, залишаючись при цьому поза ритуалів цілісної тантри і навіть не згадуючи про них.

Коли вони займалися збиранням практик, вони вибрали з тантричної системи корисні, практичні і високі практики йоги. До цього часу вони зіткнулися з необхідністю класифікації деяких некласифікованих інструкцій тантри.

Хоч сам Будда і був великою особистістю, його вчення згодом стало нагадувати щось ніби психологічних експериментів. Тому стало необхідним відтворити правильну систему медитації. Саме так була заснована система хатха-йоги. Саме в цей час Матсіендранатх заснував культ Натх, згідно з яким вважалося, що, перш ніж взятися за практики медитації, практикуючий повинен очистити тіло і його елементи. Якраз це і є предметом хатха-йоги.

Серед багатьох авторитетів з хатха-йоги однією з видатних особистостей є Сватмарама, який склав праця «Хатха-йога прадіпіка». Ця назва може бути перекладено як «Прояснення хатха-йоги». Термін прадіпіка, однак, означає насправді «самоосвещающій» або «те, що освітлює». Це текст, який висвітлює для шукаючих безліч фізичних, ментальних і духовних проблем. Головний послідовник Матсіенд-ранатха, Горакхнатх, вже мав до цього книги по системі йоги, написані у віршах і в прозі на місцевому діалекті, але Сватмарама зібрав всю мудрість щодо хатха-йоги на санскриті. На основі цих та інших текстів він виклав такі техніки, як асана, пранаяма і шаткарми.

Цінність книги «Хатха-йога прадіпіка» полягає в тому, що вона вирішує дуже важливу проблему для кожного шукаючого. Сватмарама повністю усунув яму (моральні установки) і ні-яму (самообмеження), які є стартовими моментами систем буддизму і джайнізму, а також раджа-йогу Патанджа-ли.

Патанджалі був сучасником Будди, і його система йоги справила вплив на буддійську філософію ями і ніями. У своєму трактаті «Йога-сутра» він розділив раджа-йогу на вісім кроків. Яма та ніяма є першими двома кроками, за ними слідують асана і пранаяма. Іншими чотирма кроками є Прат-яхара, дхарана, дхьяна і самадхи. Патанджалі стверджує, що спочатку ви повинні удосконалювати яму і ніями, інакше асана і пранаяма можуть не дати бажаних результатів.

Що таке яма і ніяма? Самоконтроль, правила поведінки і ритуали; правдивість, ненасильство, безшлюбність, відмова від крадіжок, користолюбства і честолюбства, зовнішня і внутрішня чистота, задоволеність наявними — ось деякі з правил. Автори текстів з хатха-йоги, проте, і в їх числі Сватмарама, дуже добре розуміли практичні труднощі, з якими зустрінеться кожна людина у відношенні ями і ніями. Більш того, яма і ніяма мають більше відношення до релігії, ніж до духовного життя людини.

Досвід вчить нас, що для того, щоб практикувати яму і ніями, дисципліну і самоконтроль, потрібно володіти деяким якістю розуму. Багато разів ми спостерігаємо, що, коли ми намагаємося практикувати самоконтроль і дисципліну, ми породжуємо в нашому розумі і особистості ще більше проблем. Якщо ви візьмете статистику по пацієнтам лікарень для душевнохворих, то виявите, що більшість з них були людьми релігійними, тому що самодисципліна і самоконтроль розщеплюють особистість. Тому, перш ніж намагатися практикувати самодисципліну і самоконтроль, ви повинні підготувати себе для цього.

Якщо в особистості не досягнута гармонія, то самоконтроль і самодисципліна створять ще більший конфлікт, а не спокій розуму. Тому всіх людей підряд не слід навчати принципам подвійності, протиставлення протилежностей. Як філософські та релігійні принципи вони завжди викладаються, але з духовної точки зору вони безжально зазнають поразки в спробах допомогти людині, коли він зустрічається з дилемами у своєму власному розвитку.

У книзі «Хатха-йога прадіпіка» ми насамперед бачимо, що Сватмарама зовсім не турбується про самоконтроль і самодисципліну у формі ями і ніями. Пріоритет тут зовсім інший. Він починає з того, що перш за все ви повинні очистити все тіло — шлунок, кишечник, нервову та інші системи. Отже, спочатку йде шаткарми, а саме, нети, дхоуті, басті, капалабха-ти, Тратак і Наулі. Хатха-йога починається з цього.

Одна шаткарми, однак, не становить всю хатха-йогу. Після неї ви повинні практикувати асану і пранаяму. Самоконтроль і самодисципліна повинні починатися з тіла. Це багато легше. Асана — це дисципліна; пранаяма — це дисципліна; кумбхака (затримка дихання) — це самоконтроль. Посидьте в Падмасане (поза лотоса) протягом п’ятнадцяти хвилин. Це самодисципліна. Чому ви спочатку воюєте з розумом? У вас немає сил боротися з розумом, і все ж ви воюєте з ним, тим самим створюючи уявний шаблон ворожості по відношенню до самого себе.

Немає ніяких двох розумів, один з яких хоче подолати дисципліну, а іншого — зберегти її. Це не два розуму, це один розум, який намагається розщепити себе на дві частини. Подібне розщеплення ви можете виявити у всьому. Коли це розщеплення стає більше, ми називаємо його шизофренією.

Цю небезпеку ясно уявляли собі авторитети і вчителі хатха-йоги. Тому вони стверджували, що перш за все слід дисциплінувати тіло. Вони пояснювали, що вони мали на увазі, говорячи про тіло. Повинні бути очищені тонкі елементи (таттва) і енергетичні канали (наді) тіла. Стан і функціонування життєвої сили (прани), всієї нервової системи і різних органів внутрішньої секреції повинні підтримуватися і гармонізуватися.

Після цього ви можете переходити до практикування мудрий зразок ваджролі, сахаджолі, Кхечарі, шамбхаві, віпаріт карані та інших. Таким чином можна буде виробити в собі здатність до глибокої медитації. Ці практики сприяють Пратьяхара і ведуть до дхаране, дхьяна і самадхи.

Щоб очистити розум, тіло необхідно піддати процесу абсолютного очищення. Хатха-йога відома також як наука очищення. І не просто очищення, а шести різних типів очищення. Тіло повинне бути очищене шістьма різними способами від шести забруднень. Коли тіло очищається від цих забруднень, наді починають функціонувати і енергетичні блоки зникають. Тоді енергії починають рухатися як хвильові частоти по каналах усередині фізичної структури і доходять прямо до мозку.

Тому хатха-йога вважається початковою практикою тантри, раджа-йоги, кундаліні-йоги і крійя-йоги. Коли ріші відкрили науку хатха-йоги, вони не думали про йога-терапії. Хоча йога довела свою ефективність в ізлечіванію безлічі важких і невиліковних захворювань, лікувальні властивості йоги — всього лише випадковий побічний продукт.

Головне призначення хатха-йоги — створення абсолютного балансу взаємодії і процесів фізичного тіла, розуму і енергії. Коли такий баланс існує, народжуються імпульси, які пробуджують центральну силу {сушумна наді), яка відповідає за розвиток людської свідомості. Якщо хатха-йога практикується для інших цілей, її головне призначення втрачається.

Щоб внести ясність у це предмет, його позначили терміном «хатха», тобто ха і тха йога, комбінація двох біджа мантр. У хатха-йоги пояснюється, що тха — це прана, сила життя, аха — розум, ментальна енергія. Таким чином, хатха-йога означає союз пранічному і ментальної сил. Коли пранічному і ментальна сили об'єднуються, в людині відбувається велика подія. Це пробудження вищої свідомості.

Прана шакті, життєва сила, і манас шакті, ментальна сила, — це два фундаментальних творця. Будь-який об'єкт у всесвіті, від найдрібнішого атома до зірок-гігантів, складається з цих двох шакті, або енергій. Коли вони взаємодіють один з одним, коли відбувається гра цих двох шакті, тоді виникає творіння.

Коли ці шакті відокремлені один від одного або розчиняються в джерелі, тоді творіння зникає. Це велика пралайя, тобто абсолютне руйнування матерії. Сучасна фізика підтверджує цю теорію.

Вся матерія у всесвіті жива. Це перше правило. Вона також володіє свідомістю. Це друге правило. Отже, все має потенційним свідомістю і все живе. У йозі життя і свідомість відомі як пракріті і пуруша, в тантре — як шакті і Шива. У хатха-йоги вони називаються іда і пінгала, в даосизмі - інь і ян, а у фізиці - матерія та енергія. У різні часи і в різних традиціях їм давали різні імена. Наше фізичне тіло, як ми його бачимо, є грубим сприйняттям. Якщо поглянути на нього духовним зором або скористатися спеціальним електронним обладнанням, можливо, ви побачите, що воно має тонкого двійника.

Що відбувається всередині, коли ви починаєте думати? Якщо ви ніколи раніше про це не замислювалися, будь ласка, спробуйте прямо зараз. Що є думка? Що відбувається всередині нас, коли думка формується, коли вона зникає, коли одна думка змінює іншу, або коли вони заважають один одному? Це називається грою шакті.

У хатха-йоги існує поняття гармонізації двох різновидів шакті, або енергії, в людині, тому що зазвичай вони залишаються в незбалансованою і негармонізованої формі. Іноді домінує пранічному шакті, пригнічуючи ментальну шакті, в інших випадках домінуючою є ментальна шакті. Внаслідок цього дисбалансу або мають місце фізичні хвороби, або в більшій мірі проявляються ментальні захворювання. Коли прана підпорядкована ментальної шакті, людей тягне до припадків божевілля. Вони більшою мірою стають клієнтами клінік і притулків для душевнохворих. Це відбувається тому, що у них занадто багато ментальної шакті і занадто мало врівноважує її пранічному шакті. Коли домінуючою є пранічному шакті, а ментальна шакті є підлеглою, люди стають сердитими, сварливі, прагнуть до воєн, скоюють вбивства та інші злочини — загалом, схильні до будь-яких видів насильства. Це вплив незбалансованої пранічному шакті.

Тому основна ідея хатха-йоги — створити гармонію між цими двома великими силами, відомими як іда і пінгала. У хатха-йоги перш за все має місце очищення всього механізму тіла, всього фізичного комплексу. Ви завжди повинні мати на увазі, що тіло, розум і дух — це не три різні сутності, а щось єдине. На одному рівні існування ви бачите тіло. На іншому рівні ви сприймаєте це як розум. Ніколи не слід розглядати дух окремо від тіла і тіло окремо від духу. Це єдине ціле.

Основа цього тіла божественна, тому під час практики йоги має місце процес трансмутації фізичних елементів тіла в нефізичні елементи. Матерія перетворюється в енергію і навпаки. Це основоположне поняття. Аналогічним чином це тіло перетворюється в дух, а дух перетворимо в матерію. Це вічна гра майї (сили ілюзії) і творення. Все це має місце з початку часів. Нерозумно тому, коли людина вважає тіло нечистим і не бажає медитувати. Це вельми ненауковий спосіб мислення.

З історії відомі випадки — їм можна вірити чи не вірити, — коли великі святі, яким підійшов час залишити це земне існування, перетворювали своє тіло в легкі частинки, а потім повністю зникали. Не залишалося нічого від їх грубого фізичного тіла. Це тіло є не просто плоттю і кров’ю, не просто кістковим мозком і безліччю виділень залоз внутрішньої секреції, а тілесним, явним проявом дуже тонкої шакті, поляризованої у вигляді двох субстанцій: прани і манаса.

Хатха-йога тому в першу чергу піклується про чистоту тіла, і робить вона це шістьма методами. Найважливішим моментом у цій справі є те, що для цілей медитації повинні бути прочищені наді. Наше тіло функціонує «уздовж» дуже тонких ліній. Так само, як і будь-яка машина, наше тіло безперервно виробляє відходи. Це відходи трьох типів: слиз, газ і кислота. Якщо ми час від часу внутрішнім чином очищаємо тіло, то надлишки цих продуктів обміну речовин видаляються, а їх освіту регулюється і балансується. Таким чином можна підтримувати вчинене здоров’я.

Саме в цьому сенсі мають величезне значення шаткарми. Звільнення тіла від трьох видів неврівноваженості його систем є важливим аспектом хатха-йоги і терапії. У процесі занять хатха-йогою елементи тренування повинні бути доведені до кожної частини тіла. До носа, до серця, до систем дихання і кровообігу і так далі. Тіло, наприклад, повинна бути звільнена від нестійкого, безладного поведінки серця. Поведінка серця має бути змінено. В якості попередньої практики перед медитаціями необхідно змінити мимовільні реакції серця. В іншому випадку, якщо ви активно медитуєте і під час медитації сконцентрували свою увагу на якій-небудь одній точці, то зміна в роботі серця в цей момент виразно змусить ваше тіло страждати.

Крім цього повинна бути натренований і нервова система, тому що вона є носієм імпульсів через канали органів чуття і рухові канали. Для безперервного і безперешкодного протікання енергії через все тіло життєво важливо, щоб були видалені всі блокування, оскільки, якщо цього не зроблено, при виконанні медитацій можуть проявитися всі можливі проблеми, пов’язані з ненормальним функціонуванням організму.

Багато людей, які стикаються з подібними хворобливими відчуттями, кажуть: «У чому справа? Медитація повинна бути наповнена красою і безтурботністю; передбачається, що медитація повинна бути приємною і дуже привабливою; зовсім не передбачається, що вона буде лякаючою, або дратівливою, або беспокоящей. Якщо вона така прекрасна, як квіти, і так безтурботна, як повний місяць, то чому я не сприймаю її такою? «Ось що вони кажуть: Медитація — це блаженство. Це абсолютне блаженство всередині і зовні, за умови правильно проведеного очищення організму.