Облік та аналіз фінансово-господарської діяльності малого підприємства

Особливості функціонування та обліку на малих підприємствах

Мале підприємництво — це самостійна, систематична, ініціативна господарська діяльність малих підприємств та громадян підприємців, яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку [3]. Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб'єктів господарювання, що спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.

Малий бізнес здійснюється шляхом створення розгалуженої системи малих підприємств. Право займатися підприємницькою діяльністю закріплено ст. 42 Конституції України [1], поняття суб'єктів малого підприємництва розкрито у Законі «Про Державну підтримку малого підприємництва» [2], де в ст. 1 зазначено, що суб'єктами малого підприємництва є:

• — фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності;
• — юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, де середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. грн.

Законодавство України надає широкі права щодо створення малих підприємств. Так, засновниками їх можуть бути орендні, колективні, спільні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства та інші підприємства й організації, а також громадяни, члени сімей, інші особи, що спільно ведуть трудове господарство. У зв’язку з цим будь-яке створене мале підприємство, зберігаючи пріоритет свого засновника, є відповідно і державним, колективним, приватним. Діяльність кожного з них регулюється діючим законодавством. Отже, малі підприємства — це не якийсь конкретний тип підприємств, а частина наявних, виділена тільки за критерієм їхнього розміру й наділена додатковими правами та пільгами.

Малі підприємства — досить поширена й ефективна форма господарювання. Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме мале підприємництво здатне найоперативніше реагувати на кон’юнктуру ринку і таким чином надавати ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах, коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискорення науково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів і послуг.

Крім того, малий бізнес мобілізує значні фінансові й виробничі ресурси населення (в тому числі трудові й сировинні), які за його відсутності не були б використані. Про можливості малого бізнесу в цьому плані свідчить досвід промислове розвинутих країн. На малий бізнес тут припадає до 90−95% усіх підприємств і до 20−60% валового продукту. Особливу роль відіграє мале підприємництво у сфері послуг і торгівлі.

Обов’язковою умовою організації підприємства є розробка його статуту. В ньому визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови його реорганізації та припинення діяльності. До статуту можуть включатися положення, пов’язані з особливою діяльністю підприємства: про трудові відносини, що виникають на підставі членства; про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про товарний знак та ін.

Підприємство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Остання проводиться в органах державної виконавчої влади за місцем діяльності або проживання. Для цього подаються такі документи: рішення власника майна або уповноваженого ним органу, статут, письмове підтвердження про юридичну адресу підприємства, документ, що засвідчує оплату коштів за державну реєстрацію. Підприємці-громадяни, які здійснюють свою діяльність без права юридичної особи, подають тільки заяву. У разі відсутності у малого підприємства на момент реєстрації приміщення вона здійснюється за адресою одного з його засновників.

Названі вище документи є засновницькими. Виконавчий комітет має провести економічну експертизу майбутнього малого підприємства, одержати експертні оцінки його санітарного і протипожежного стану, можливі також інші запити, пов’язані зі станом і розвитком даного регіону. Водночас не може бути відмовлено в реєстрації малого підприємства з причин його недоцільності; ніхто не вправі диктувати, чим йому слід займатися. Також не правомочні інші причини, не пов’язані безпосередньо з регіональними проблемами.

Державна реєстрація підприємства здійснюється не більше, ніж за 15 днів. Протягом цього терміну видається посвідчення про реєстрацію і надсилаються відомості до відповідної податкової інспекції та органу державної статистики. Свідоцтво про державну реєстрацію підприємства є підставою для відкриття рахунків в установах банків.

За державну реєстрацію вноситься плата, розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України. При цьому місцева Рада народних депутатів або державна адміністрація може встановлювати пільгову плату за державну реєстрацію. Одержані кошти зараховуються до позабюджетних фондів органів місцевого самоврядування за місцем реєстрації підприємства.

Після реєстрації малого підприємства необхідно підготувати й направити в банк заяву про відкриття розрахункового рахунку. Банк зобов’язаний відкрити рахунок і в триденний термін повідомити про це податкову інспекцію. Також надсилається заява в органи внутрішніх справ про виготовлення печатки. При цьому ескізи печатки мають бути підготовлені заздалегідь.

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» установив правила організації й ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності, але і надав можливість підприємствам самостійно приймати рішення про встановлення облікової політики виходячи з особливостей своєї господарської діяльності, керуючись основними засадами бухгалтерського обліку й фінансової звітності.

Таким чином, підприємству надане право самостійне визначати облікову політику й організовувати ведення бухгалтерського обліку.

Для цілеспрямованої підтримки суб'єктів малого підприємництва Президентом України було видано Указ від 12.05.1998 р. № 456/98 «Про державну підтримку малого підприємництва», який визначав право вибору системи оподаткування, обліку та звітності, а також перехід до спрощеної системи оподаткування.

Застосування спрощеної системи оподаткування передбачає заміну сплати сукупності встановлених законодавством України місцевих податків та зборів сплатою єдиного податку.

Перелік податків та зборів, обов’язкових до сплати при застосуванні спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності:

• — загальнодержавні податки та збори;
• — місцеві податки та збори;
• — податок на додану вартість (для юридичних осіб, які обрали ставку податку 6%);
• — збір за парковку автотранспорту;
• — єдиний податок, який збирається в пунктах пропуску через державний кордон України;
• — збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, який переміщується за кордон;
• — збір за використання радіочастотного ресурсу України;
• — збір за забруднення навколишнього середовища;
• — збір на проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу та лотерей;
• — збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмільництва;
• — акцизний збір;
• — готельний збір
• — митне мито Податок з реклами;
• — державне мито;
• — ринковий збір;
• — рентні платежі;
• — збір за право користування місцевою символікою;
• — податок з власників автотранспортних засобів
• — збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету;
• — збір за проведення кінота телезйомок.

Спрощена форма обліку може вестись: по простій формі бухгалтерського обліку, (без використання регістрів обліку майна малого підприємства) і по формі бухгалтерського обліку з використанням регістрів обліку майна малого підприємства.

Малі підприємства можуть застосовувати для обліку фінансово-господарських операцій відомості обліку по відповідним рахункам. Кожна відомість застосовується для обліку операцій по одному із використовуваних рахунків бухгалтерського обліку. Сума любої операції записується в двох відомостях одночасно: в одній — по дебету рахунка з вказуванням номера кредитованого рахунку, а в другій — по кредиту кореспондованого рахунка з аналогічним записом номера дебетованого рахунка.

Підсумкові дані фінансово-господарської діяльності, відображають в шахматній відомості. На основі шахматної відомості складається оборотна відомість по рахунком. Дані, розраховані в оборотній відомості, являються підставою для складання бухгалтерського балансу і звітності.

синтетичний аналітичний операція фінансовий.