Міжнародний союз латинського нотаріату

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України Донецький державний університет управління Кафедра теорії та історії держави і права Реферат з дисципліни «Нотаріат України»

за темою:

Міжнародний союз латинського нотаріату Виконала: студентка 4-го курсу групи П-08з-1

Долгополова О.В.

Керівник: к. ю. н. Чеботарьова Ю.А.

Донецьк 2011

ПЛАН Вступ

1. Латинський нотаріат

1.1 Німецька модель

1.2 Французька модель

1.3 Змішана модель

2. Міжнародного Союз Латинського Нотаріату

2.1 Поняття Міжнародного Союз Латинського Нотаріату

2.2 Принципи нотаріату

2.3 Функції нотаріуса

2.4 Заповіді Латинського нотаріату Висновок

ВСТУП

Вільний нотаріат є єдиною формою нотаріату, яка відповідає потребам демократичної держави. Він не є частиною адміністративної системи, а здійснює охорону прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб, маючи особливе повноваження держави. Юридичні гарантії і безпека, що надається нотаріальними процедурами, не є зайвими формальностями і бар'єрами в цивільному і комерційному обороті, а навпаки, роблять ці відносини захищеними і передбаченими. [4]

Першим законодавчим актом, який сформулював ознаки вільного нотаріату, був відомий Закон Вантоза, прийнятий у Франції на початку 19 століття (16.03.1803 р.) й зберіг свою дію до нині. Цей закон сприяв значному впливу на розвиток нотаріату в Європі та світі цілому. Пізніше, під впливом Іспанії, латинській нотаріат поширився також у країнах Південної та Центральної Америки. За останні роки в результаті економічних і правових змін система латинського нотаріату була прийнята в країнах Східної та Центральної Європи, Південно-Східної Азії й Китаї. [5]

На міжнародній арені Латинський нотаріат представлен Міжнародним Союзом нотаріату (МСН), а більш 80-и країн світу — їх національними нотаріатами, які входять, як повноправні члени в цей Союз.

1. ЛАТИНСЬКИЙ НОТАРІАТ

У системі латинського нотаріату нотаріус виступає, по-перше, як незалежний представник держави, наділеної від імені держави повноваженнями здійснювати нотаріальні дії, по-друге, одночасно несе особисту відповідальність за здійснення нотаріальних дій. Незалежність нотаріуса забезпечує надання угодам сторін «публічної форми і публічної довіри», оскільки нотаріус виконує завдання публічної влади. Контроль за діяльністю нотаріуса здійснюється державою в особі органів юстиції і нотаріальними палатами.

Незважаючи на спільні ознаки національних нотаріатів латинського типу, становище нотаріуса в певній країні може відрізнятися. Однак це, не виключає можливість систематизації. Наприклад, у Європі існує три моделі латинського нотаріату: німецька, французька й змішана. [2]

1.1 Німецька модель

Для німецької моделі характерна незначна активність нотаріуса на всіх етапах нотаріального провадження. Його робота зводиться до розробки відповідного акту й наступне посвідчення. Нотаріус не має значної ваги при підготовці здійснювання нотаріальної дії: проведення консультацій, переговорів, отримання необхідних документів, тощо. Виконування нотаріальних функцій має формалізований, нетворчий характер. У той час, цей формалізм дозволяє отримати більшої єдності у використанні процедур і отриманні документів, виключає можливість конкуренції між нотаріусами. [2]

1.2 Французька модель

Французька модель передбачає ініціативність нотаріуса. Він і його помічники повністю беруть на себе всі турботи клієнтів, починаючи зі збору необхідних документів, проведення переговорів із іншими зацікавленими особами, складання й посвідчення документів і закінчуючи реєстрацією нотаріального акту в компетентних органах. Французька модель — це індивідуальний підхід, де нотаріус і помічники забезпечують отримання бажаного клієнтом правового результату. Але є ризик зникнення публічно-правової складової нотаріальної професії, що спричинить однобічне відношення нотаріуса до виконання своєї професії.

1.3 Змішана модель

Змішана модель поєднує різні елементи обох вищезазначених систем. Вона існує в багатьох європейських країнах як, наприклад, Іспанія, Нідерланди, Швейцарія. [2]

Слід мати на увазі, що у ряді країн латинського нотаріату паралельно існують державний і вільний нотаріат, наприклад, лише державний нотаріат діє в землі Баден Вюртемберг у ФРН і приблизно в половині кантонів Швейцарії. У Португалії нотаріуси також є державними службовцями. Крім того, в країнах латинського нотаріату організація і система вільного нотаріату відрізняється значною гнучкістю. Наприклад, у ряді земель ФРН допускається поєднання професій адвоката і нотаріуса, коли одна і та ж особа може одночасно виконувати вказані функції. Таке поєднання можливе в землях колишньої Пруссії: для Берліна, Бремена, Гессена, Нижньої Саксонії, частково для Північного Рейну-Вестфалії і Шлезвіг-Гольштейна, а також у ряді кантонів (німецькомовних) Швейцарії. У Франції з 1990 р. для молодих дипломованих фахівців допускається робота нотаріусом по найму в нотаріальній конторі до тих пір, поки вони не стануть самостійними нотаріусами або асоційованими нотаріусами в товариствах нотаріусів.

Кінець кінцем можна керуватися при визначенні типу нотаріату і віднесенні його до нотаріату латинського типу Базовими принципами системи латинського нотаріату, затвердженими 18 січня 1986 р. Бюро при Комісії з міжнародної співпраці МСЛН і Постійною радою в Гаазі 13 — 15 березня 1986 р. [3]

латинський нотаріат міжнародний асоціація

2. МІЖНАРОДНИЙ СОЮЗ ЛАТИНСЬКОГО НОТАРІАТУ

2.1 Поняття Міжнародного Союз Латинського Нотаріату

Міжнародний Союз Латинського Нотаріату (The International Union of Notaries) — це міжнародна асоціація нотаріальних палат з усіх п’яти континентів, який був заснований 02 жовтня 1948 року, в Буенос-Айресі, Аргентина, під час Першого Міжнародного Конгресу Нотаріусів. І має на меті сприяти поширенню в світі законодавства країн — членів союзу і знайомству з його інститутами. Міжнародний союз періодично проводить свої конгреси, а також працює через комісії, наприклад по європейським справам і Середземномор’ю. [4]

У систему Міжнародного союзу латинського нотаріату, який об'єднує в своєму складі більше 80 нотаріатів всіх континентів (за винятком Австралії), входять з числа найбільш великих нотаріати ФРН, Франції, Іспанії, Італії, Австрії, Швейцарії, Бельгії, Люксембурга, Нідерландів, Латинської Америки, провінції Квебек (Канада). У переліку нових країн системи латинського нотаріату є і держави Африки. Крім того, в 90-х роках ХХ ст. після реформ в східній Європі нотаріат латинського типу склався в Естонії, Латвії, Литві, Польщі, Словаччині і у нас в Україні. Цікаво, що система латинського нотаріату з’явилася і в США, і в Сполученому Королівстві - державах системи загального права. Зокрема, в штаті Флорида і Лондоні діють нотаріуси, що працюють за принципами латинського нотаріату. У 2003 р. до Міжнародного союзу латинського нотаріату приєднався Китай.

Міжнародний союз латинського нотаріату в аспекті міжнародного приватного права і процесу намагається активно впливати на гармонізацію і уніфікацію цивільного права в країнах Європи. У його рамках працюють багаточисельні комісії, що займаються різноманітними проблемами, наприклад, Комісія з європейських справ Міжнародного союзу латинського нотаріату працює над створенням системи євроіпотеки, яка заснована на заставній. Дана система не покликана замінити інші іпотеки національного характеру, а розглядається як альтернативний варіант до тих, що є. [5]

Латинський нотаріат базується на традиції римського права. В країнах, що входять до МСЛН, як і в Україні, діє континентальна (романо-германська) правова система з її пріоритетом письмового доказу, а нотаріально оформлені документи отримують публічне визнання і підвищену доказову силу. При цьому і більшості країн Латинського нотаріату акти нотаріусів мають і виконавчу силу. [2]

У зв’язку з рішеннями зустрічі керівників Європейського союзу в Тампері 15 і 16 жовтня 1999 р. про створення в Європі простору свободи, захищеності і правосуддя Комісія у справах Європейського союзу займається участю нотаріату в позасудовому вирішенні родинних конфліктів як посередника і примирителя в цілях запобігання конфліктів.

Крім того, в багатьох країнах системи латинського нотаріату, наприклад у Франції, Італії і Німеччині, нотаріальні акти можуть мати безпосередню виконавчу силу, яка заснована на угоді сторін. Наприклад, у Франції документ, що іменується виконавчою копією, виданою нотаріусом (copie executoire) на основі нотаріального акту, є підставою для здійснення виконавчих дій судовим виконавцем без рішення суду. Тому Міжнародний союз латинського нотаріату запропонував надати таким нотаріальним актам з виконавчою силою транснаціональний характер, включаючи їх в проект міжнародної Конвенції, що розробляється, про визнання судових рішень в цивільних і комерційних справах. [2]

2.2 Принципи нотаріату

Сучасний Латинський нотаріат базується на системі основоположних принципів, серед яких:

— нотаріус діє від імені держави, але підкоряється тільки закону;

— функція Латинського нотаріату — служіння державі, яке нотаріус здійснює незалежним чином, не входячи в ієрархію державних службовців;

— нотаріус забезпечує неупереджену кваліфіковану юридичну допомогу; законність, рівну справедливість і публічну достовірність приватних актів;

— акти нотаріуса мають особливу доказову, а часто і виконавчу силу;

— діяльність нотаріуса знаходиться у сфері безспірної юрисдикції, при цьому сприяючи попередженню суперечок і конфліктів;

— як радник нотаріус виявляє справжню волю осіб, що звернулись до нього, і відображає її в юридичному акті;

— нотаріус зобов’язаний бути членом централізованої організації — нотаріальної палати; чисельність посад нотаріусів підлягає квотуванню;

— нотаріус несе повну майнову відповідальність за професійні помилки;

— нотаріус зобов’язаний застрахувати професійні ризики;

— нотаріус жорстко зв’язаний не тільки законом, а й нормами професійної етики.

Ці принципи покликані виключити незаконне втручання державних органів і посадовців, підвищити кваліфікацію нотаріуса, забезпечити збереження таємниці нотаріальних дій тощо.

Разом з тим свобода в рамках Латинського нотаріату припускає контроль з боку держави, яка делегувала нотаріусам свої повноваження у сфері надання приватним актам характеру публічних. Держава, зокрема, регламентує порядок призначення на посаду нотаріуса, бере участь у визначенні кількості нотаріусів, встановлює ставки стягуваного мита і кримінальну відповідальність за істотні порушення в професійній діяльності нотаріуса, контролює дотримання нотаріусами законів та інших правових актів, держава уповноважена ставити питання про позбавлення права здійснювати нотаріальну діяльність через систему судових органів, вона встановлює ряд інших обмежень, наприклад, у занятті нотаріуса іншою діяльністю, у здійсненні нотаріальних дій у рамках нотаріального округу, в рекламі. [1]

2.3 Функції нотаріуса

Функції нотаріуса, за латинським правом, можуть бути стисло описані таким чином:

— встановлення особи громадян, присутніх при укладанні договору;

— встановлення легальних повноважень сторін на ведення переговорів;

— дослідження волі сторін;

— тлумачення волі сторін;

— перевірка свободи і відсутність стороннього впливу на волю сторін договору;

— перевірка можливості розпоряджатися предметом договору;

— розгляд відповідності волі сторін і норм чинного законодавства;

— перекладання волі сторін в письмову форму, що просто і ясно виражає її незаперечне юридичне значення;

— редагування юридично правильного документа, відповідного за формою і по суті меті сторін договору;

— приведення волі сторін у відповідність з економічною, юридичною, соціальною системою для того, щоб її виконання виявилося можливим у рамках встановленого юридичного порядку; ця відповідність забезпечується також гласністю легальних актів, при повному дотриманні встановленого порядку;

— діяльність як юридичного радника сторін;

— збереження професійної незалежності. [1]

2.4 Заповіді Латинського нотаріату

Заповіді Латинського нотаріату, отримані з докладу еквадорської делегації нотаріусів на пленарному засіданні 89 Міжнародного конгресу Латинського Нотаріату в Мексиці в 1965 р., мають неабиякий вплив на діяльність нотаріусів і поважаються нарівні із законодавчо закріпленими правилами:

1. Поважай своє міністерство.

2. Утримайся, навіть якщо найменший сумнів робить незрозумілими твої дії.

3. Віддавай належне Правді.

4. Дій обачно.

5. Вивчай із пристрастю.

6. Радься з Честю.

7. Керуйся Справедливістю.

8. Обмежуйся Законом.

9. Працюй з Гідністю.

10. Пам’ятай, що твоя місія полягає в тому, щоб не було суперечок між людьми. [1]

ВИСНОВОК

Латинський нотаріат є системою, за якої нотаріус здійснює публічну функцію, отримавши від держави частинку його влади (право надавати його документам силу публічного акту), але організовує свою роботу як особа вільної професії.

Міжнародний союз латинського нотаріату дає таке визначення нотаріуса «латинського типу»: це юрист, покликаний надати угодам сторін у межах свободи їх вчинення «привселюдної довіри» і привселюдної форми; він є неупередженим слугою учасників і виконує завдання «привселюдної влади», будучи незалежним як від держави, так і від клієнтів. Крім посвідчення документів він консультує і наставляє тих, кому необхідний його захист. Він зобов’язаний не розголошувати службову таємницю та несе безпосередню відповідальність за помилки, допущені ним при виконанні обов’язків. Доступ до нотаріату можливий тільки по закінченні вищого навчального закладу, як це прийнято у відповідній державі щодо юристів (рішення постійної Ради Спілки від 13−15 березня 1986 р., м. Гаага).

Список використаної літератури

1. Статут Міжнародного Союзу Латинського Нотаріату. Асамблея нотаріатів — членів Союзу, 23,25 травня 1989р.

2. Основні світові системи нотаріату. Латинський нотаріат. Навч. посіб. — М.: видавництво БЕК, 2003 р.

3. Нотаріальне право. Навч. посіб. // Allpravo.ru. — 2003 р.

4. В. К. Борисов «Нотаріус, як юридична професія в сучасному світі». М., 2008 р.

5. Світ нотаріату. Навч. посіб. — М.: видавництво БЕК, 2006 р.